На стадії шоку й невіри батьки потребують розуміння, підтримки, тактовної та чесної інформації. Їм дуже важко виявляти свої почуття, сприймати правдиву інформацію про діагноз дитини. Батьки можуть сприймати лише 5 % інформації, яку вони отримують від фахівців чи членів родини. Натомість, для них важлива якість стосунків – коли батьки відчувають, що усе, через що проходять, важливо для тих, хто надає їм допомогу.

Фахівцям і людям, які підтримують батьків, важливо:
✔️уважно слухати про проблеми та труднощі, які переживають батьки; 
✔️делікатно висловлювати своє розуміння; 
✔️говорити про почуття, що переживають батьки; ✔️допомагати батькам усвідомити, що їхні почуття, зокрема негативні, мають право на існування, і їх слід зрозуміти й пережити; 
✔️розмовляючи з батьками, уникати прикладів з життя й досвіду інших сімей, оскільки кожна сім’я на цій стадії переживає проблеми своєї дитини як унікальні та неповторні; 
✔️інформувати батьків про можливість спеціалізованої допомоги і підтримки їхньої дитини та всієї сім’ї. Усе – аби забезпечити послідовний супровід сім’ї після того, як мама вийде з пологового будинку, і показати батькам, що вони не одинокі, а є інші сім’ї зі схожими проблемами;
✔️надавати батькам інформацію, підтримувати їхнє бажання ставити запитання, уважно спостерігати за їхньою здатністю сприймати інформацію, щоби вчасно зрозуміти, коли вони будуть готові знати більше або коли нові знання завдаватимуть їм страждань; 
✔️допомогти батькам впоратися з негативними емоціями щодо зовнішнього вигляду дитини (якщо вона народилася тяжко недоношеною чи має вроджені зовнішні особливості), повірити у те, що ситуацію можна змінити. 

Зазвичай стадія шоку триває кілька днів. Опісля настає стадія заперечення, яка, попри все, дозволяє бути в тіснішому контакті з оточенням, ніж попередня стадія, більше чути і краще сприймати інформацію.