Навчався у Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 року працював писарчуком станового пристава у містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.

1864 року — на службі в повітовому суді.

1865 року переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь в аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

1870 року одружився з Надією Тарковською. Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна в шлюбі народила семеро дітей.

1881 року втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

1883 року в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М. Старицького.

1883 року одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.

1884 року заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».

У 1886–1887 роках опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».

1886 року в Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.

1887 року, отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі у Єлисаветградському повіті, названому на честь першої дружини Надії.

1888 року з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського.

1890 року вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

1897 року склав записку до з'їзду сценічних діячів, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський.

1899 року написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини XVIII століття.

У 1900–1904 роках створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

1906 року захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.

2 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; похований на хуторі Надія.

• 1845 — Народився в селі Арсенівка, Херсонська губернія.

• 1864 — Почав працювати в державних установах.

• 1883 — Звільнений за політичну діяльність, приєднався до театральної трупи, взяв псевдонім Карпенко-Карий.

• 1886 — Написав п'єсу "Мартин Боруля".

• 1890 — Створив комедію "Сто тисяч".

• 1900 — Написав соціальну драму "Хазяїн".

• 1907 — Помер у Берліні, похований на Хуторі Надія.