Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

Запросіть тривогу в себе

Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.

Пірніть у своє тіло

Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.

Прислухайтеся до себе

Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.

Почніть діяти

Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.

Поставте під сумнів свої припущення

Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.

Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти виросли щасливими, здоровими і врівноваженими. Щоб досягти цієї мети, багато батьків читають книги і матеріали в Інтернеті про розвиток, психологію дитини і методи виховання. Однак при цьому вони не зважають на той факт, що для виховання дітей більш важливим є щоденна взаємодія з ними. Атмосфера в родині відіграє важливу роль для психічного здоров'я і благополуччя всіх її членів.

Психологи стверджують, що відчуття безпеки і любові в сім'ї, час, який дитина проводить разом з сім'єю, спільні заняття, такі як ігри, читання книг або спілкування - дуже важливі для неї, не менш, ніж правильне харчування, фізична активність і сон.

Постійна залученість дитини до справ сім'ї також сприяє тому, що вона починає відчувати емоційний зв'язок з родиною, краще адаптується до соціуму і відчуває задоволеність сімейним життям. Однак для цього батькам слід не просто більше залучати дитину до сімейних справ, а вигадувати спільні заняття, які будуть подобатися всім членам сім'ї.

Американські психологи виділили 5 типів дій, які створюють позитивну атмосферу в сім'ї: турботливі відносини, встановлення ритуалів, встановлення очікувань, адаптація до труднощів і зв'язок з навколишнім світом. Всі 5 типів дій мають великий вплив на якість сімейного життя і міцність взаємовідносин між її членами.

Батьки можуть думати, що, коли вони залучають дітей до різних позашкільних занять і допомагають робити уроки, то це забезпечить їм успішне майбутнє. Однак при цьому вони можуть проводити з дітьми мало часу, і в цьому їхня помилка.

Коли батьки проводять з дитиною багато часу, коли вони спілкуються і веселяться - це приносить величезну користь. Так дитина відчуває, що її цінують і люблять, і це почуття залишається з нею на довгі роки. Вона отримує можливість переймати життєві цінності своїх батьків. У свою чергу, батьки можуть більше дізнатися про свою дитину, про її переваги і недоліки. Таким чином, батьки краще розуміють, як можуть підтримати дитину або навчити її чогось.

Коли батьки проводять з дитиною час наодинці, вона отримує можливість вільно висловлювати свої думки і почуття. Між дитиною і батьками зміцнюється емоційний зв'язок, завдяки чому вона стає більш впевненою у собі і своїх силах.

Розглянемо кілька занять, які можуть в цьому допомогти:

1. Вживайте їжу всією сім'єю. Це заняття передбачає, що всі члени сім'ї спільно обговорюють меню, допомагають у приготуванні страв, накривають на стіл і прибирають зі столу після вживання їжі. Важливо, щоб при цьому були присутні всі члени сім'ї. Візьміть за правило, щоб на час сімейних сніданків або вечерь ніхто не користувався мобільними телефонами або будь-якими іншими електронними пристроями. Використовуйте цей час для того, щоб обговорити справи кожного з членів сім'ї або спланувати щось разом.

2. Візьміть за звичку читати разом з дитиною книги кілька разів на тиждень. У старших дітей і підлітків можна запитати, яку книгу вони зараз читають, і прочитати її самим. В обох випадках обговорюйте прочитані книги з дитиною. Запитайте, що їй сподобалося в книзі. Якщо книга художня, запитаєте, що дитина думає про її розв'язку або будь-які інші елементи сюжету. Також запитайте, чи нагадують їй герої книги когось із її знайомих. Обговорюйте цінності й особливості характеру героїв. Якщо книга документальна, почніть з того, що запитайте дитину, чому вона вибрала саме її. Після цього можна поговорити про тему книги і інтереси дитини. Запитайте, чому вона навчилась, прочитавши цю книгу, і як буде застосовувати отриману інформацію.

3. Відвідуйте разом з дитиною громадські заходи. Це можуть бути концерти, паради або благодійні заходи.

4. Плануйте вечори ігор разом з сім'єю. Це можуть бути настільні або комп'ютерні ігри. Це заняття принесе дитині багато задоволення.

5. Обмінюйся з дитиною улюбленою музикою - слухайте її разом, співайте або навіть танцюйте.

6. Разом з дитиною займайтеся спортом або іншими заняттями, які передбачають фізичну активність. З маленькими дітьми ви можете просто грати у квача або футбол. Пізніше ви можете разом ходити в спортзал або басейн. Запускайте повітряного змія. Кидайте фрісбі. Використовуйте всі способи разом проявляти фізичну активність і отримуйте від цього задоволення.

7. Побудуйте разом з дитиною вежу з кубиків або лего.

8. Подивіться разом з дитиною кіно - вдома або в кінотеатрі. Обговоріть переглянутий фільм. Подумайте, у чому він може бути повчальним. Обговоріть з дитиною героїв, сюжет і цінності, представлені у фільмі.

9. Плануйте сімейні заходи на вихідні: катання на велосипедах, поїздки за місто, пікніки тощо.

Це лише деякі заняття, якими ви можете займатися всією сім'єю. Обговоріть з членами сім'ї, як можна розширити цей список, і сплануйте ваші спільні заняття. Ви зрозумієте, що спільне проведення часу і веселощі зміцнюють емоційний зв'язок між вами і дитиною, сприяють відкритому спілкуванню і дають усім вам можливість краще пізнати один одного. Також ви можете обговорити з дитиною різні питання, поділитися своїми цінностями і навчитися один в одного чомусь новому.

Врешті, такі заняття згуртують вашу сім'ю і зроблять її більш дружньою. У ній дитина буде відчувати, що її люблять і приймають. Ви всі поступово почнете розуміти і цінувати один одного

1. Техніка "5-4-3-2-1 почуття"

Все, що потрібно для цієї вправи - це відчуття.

Назви:

5 речей, які ти зараз бачиш

4 речі, які ти зараз чуєш

3 речі, запах яких ти зараз відчуваєш

2 речі, до яких ти можеш доторкнутися

1 річ, яку ти можеш спробувати на смак

Для молодших дітей може бути складно назвати останній пункт (заперечення: "Я зараз нічого не їм"), тому техніку можна модифікувати.

2. Техніка "5-4-3-2-1 Оточення"

Якщо у дитини проблема з ідентифікацією почуттів, спробуйте попрацювати з тим, що оточує дитину.

Назви:

5 кольорів, які ти бачиш

4 фігури, які ти бачиш

3 м'які речі, які ти бачиш

2 людини, яких ти бачиш

1 книгу, яку ти бачиш

3. Техніка "А, Б, В ... в кімнаті"

Ця вправа допоможе дитині познайомитися з місцем, в якому вона зараз перебуває. Попросіть її оглянути кімнату і назвати предмети починаючи з першої літери алфавіту.

4. Техніка "Фокус на об'єкті"

Тримайте під рукою кілька цікавих предметів з різними текстурами і кольорами. Це можуть бути барвисті камені, кульки або щось ще. Діти можуть тримати предмет в своїх руках і налаштовувати всю свою увагу на предмет. Зверніть увагу дитини на кольори, текстури. Задайте питання. Який цей предмет на дотик? Які кольори ти бачиш?

І т.д.

5. Техніка "Тупоти, тупоти, видихай"

Для активного заземлення попросіть дитину тупнути лівою ногою, тупнути правою ногою, а потім глибоко видихнути. Продовжуйте цю зв'язку.

Вчимося давати відсіч подібними нападами стресу і кладемо у скарбничку ще одну просту, але дієву вправу

1. ПОРАХУЙТЕ ВІД ЧИ ДО 10

Не помагає? Почніть рахувати від 100 до 1. Під час цього процесу пульс сповільниться, і злість, ймовірно, затухне.

2. ДИХАЙТЕ

Коли ви злішаєте, ваше дихання пришвидшується.

Саме тому слід робити повільні, глибокі вдихи-видихи: вдих через ніс, видих через рот.

Сконцентруйтесь на глибокому диханні, має полегшати.

3. ВИЙДІТЬ НА ПРОГУЛЯНКУ ЧИ ЗАЙМІТЬСЯ СПОРТОМ

Вправи допомагають заспокоїти нерви і зменшити злість, це доведено.

Вийдіть на прогулянку, покатайтесь на велосипеді, та що завгодно.

Це корисно і мозку, і тілу.

4. РОЗСЛАБТЕ М'ЯЗИ

Видання радить прогресивну м’язову релаксацію.

Суть у тому, щоб почергово напружувати, а потім розслабляти певні групи м’язів: шию, живіт, спину, плечі, губи, очі тощо. Інструкція тут.

5. ПОВТОРІТЬ МАНТРУ

Знайдіть слово чи фразу, що допомагає вам заспокоїтись та змістити свою увагу на щось інше.

Повторюйте це знову і знову, коли ви засмучені. Хочете вголос, хочете - про себе.

Це може бути "Розслабся", "Все буде добре", підійде будь-що.

6. ЗРОБІТЬ РОЗТЯЖКУ

Повороти шиї та плечей - хороші приклади легких рухів, які можуть вам допомогти контролювати тіло та приборкати емоції.

7. МЕНТАЛЬНА ВТЕЧА

Підіть у тиху кімнату, заплющіть очі, і уявіть себе в місці, де ви розслабляєтеся.

Сконцентруйтесь на деталях бажаної сцени. Там є вода? Якого вона кольору та відтінку? Є гори? Які вони? Наскільки високі? Які там дерева і квіти?

Співають птахи? Які? Практикування цієї техніки допоможе знайти спокій.

8. МУЗИКА

Дозвольте музиці вгамувати ваші негативні емоції.

Увімкніть улюблену музику (уникайте heavy metal), і відженіть злість співом, мугиканням чи навіть танцями!

9. ПРИПИНІТЬ РОЗМОВИ

Коли у вас аж пара йде з вух, легко втратити контроль і наговорити купу неприємних речей, які ви б ніколи не сказали в стані спокою.

Уявіть, що ваші губи склеєні намертво. Припиніть розмови, це дасть вам можливість зібратися з думками.

10. ЗРОБІТЬ ПАУЗУ

Сядьте подалі від інших. У цей час тиші ви можете обдумати події та повернути свій емоційний стан до нейтрального.

Ви можете навіть усвідомити, що цей час на самоті такий помічний, що захочете робити собі такі паузи частіше, щодня.

11. ДІЙТЕ

Використовуйте свою енергію, яка кипить через злість.

Підпишіть петицію. Напишіть скаргу чи звернення до місцевої влади.

Зробіть щось хороше комусь іншому.

Спрямуйте енергію у щось хороше та продуктивне.

12. ЗАПИШІТЬ ЦЕ У СВІЙ ЩОДЕННИК

Те, чого ви не можете сказати, можливо, ви зможете написати.

Коротко запишіть свої почуття і те, як хочете на них відповісти і що зробити.

Обробляючи інформацію через записування, ви можете допомогти собі заспокоїтися та переоцінити події, які призвели до таких почуттів.

13. ЗНАЙДІТЬ НАЙШВИДШЕ, ХАЙ І ТИМЧАСОВЕ, РІШЕННЯ

Ви можете злитись, що дитина знову пішла до друга, залишивши в кімнаті бардак.

Зачиніть двері. Ви можете тимчасово втамувати свою злість, сховавши подразник від своїх очей.

Шукайте подібні рішення у критичних ситуаціях, щоб прийти до тями.

14. ПОВТОРЮЙТЕ ВАШУ ВІДПОВІДЬ

Попередити вибух гніву може повторення того, що ви збираєтеся сказати чи як вирішити проблему у майбутньому.

Цей час дасть вам можливість програти у голові різні можливі рішення.

15. НАМАЛЮЙТЕ СТОП-ЗНАК

Універсальний символ "Стоп" може допомогти вам заспокоїтися.

Це швидкий спосіб допомогти вам візуалізувати потребу зупинити себе і свої дії.

16. ЗМІНІТЬ СВОЮ РУТИНУ

Наприклад, якщо ваша поїздка на роботу бісить на виснажує, змініть маршрут! Чи час, коли їдете на роботу.

Знайдіть нову опцію.

17. ПОГОВОРІТЬ З ДРУГОМ

Не варіться в подіях, які вас розізлили.

Допоможіть собі обробити те, що трапилось, розмовляючи з другом, якому ви довіряєте, і який вміє вас підтримати.

Це дозволить побачити нову перспективу.

18. СМІЙТЕСЯ

Долайте гнів, шукаючи способу посміятися. Це може бути гра з дітьми, перегляд смішних мемів чи відео тощо.

19. ПРАКТИКУЙТЕ ВДЯЧНІСТЬ

Сфокусуйтесь на хорошому хоч на трішки.

Усвідомте, як багато речей є у вашому житті. Це допоможе нейтралізувати злість і обдумати ситуацію з іншого ракурсу.

20. ВСТАНОВІТЬ ТАЙМЕР

Коли ми злі, можемо "наляпати" багато дурниць.

Тому поставте таймер, дайте собі час перед тим, як відповісти.

Час зробить вас спокійнішим та свідомішим.

21. НАПИШІТЬ ЛИСТА

Напишіть листа людині, яка розізлила вас.

Але не відправляйте. Видаліть чи порвіть його.

Часто висловити емоції у конкретній формі - саме те, що вам треба, навіть якщо вам це неочевидно.

22. УЯВІТЬ,ЩО ПРОБАЧАЄТЕ, ТИХ НА КОГО ЗЛІ

Знайдіть у собі сміливість пробачати комусь, хто образив вас.

Так, для цього потрібні сили. Якщо зможете хоча б трохи це зробити, відчуєте, як злість стихає.

23. ПРАКТИКУЙТЕ ЕМПАТІЮ

Спробуйте "прогулятися у чужому взутті", і побачити ситуацію з їхньої перспективи.

Коли ви розповідаєте історію чи обдумуєте події з протилежної точки зору, можете отримати користь з нового розуміння ситуації та стати менш злим.

24. ВИСЛОВЛЮЙТЕ СВОЮ ЛЮТЬ

Сказати про свої почуття - нормально, поки ви адекватно спілкуєтеся.

Попросіть друга, якому довіряєте, допомогти вам спокійно відповідати.

Спалахи люті не вирішують проблем, але зрілий діалог може знизити рівень стресу та злості.

А так може попередити проблеми у майбутньому.

25. ЗНАЙДІТЬ КРЕАТИВНИЙ КАНАЛ

Оберніть злість у роботу над чимось матеріальним.

Подумайте про те, щоб щось пофарбувати, попрацювати в саду чи на городі, чи напишіть поезію, коли ви засмучені.

Емоції є сильними музами для креативних людей. Використовуйте свою креативність для вгамування злості

Емоційний контакт батьків і дитини - фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання». У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. У нас є для вас гарні новини: навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути. Як саме - розповідає психолог Анастасія Іванова.

Цей текст не розповість батькам про симптоми і ознаки порушення контакту, які можна побачити в дитині. Відповідальність за створення цього міцного зв'язку цілком віддано в руки батькам. Замість цього я розповім про батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

1. Ви звертаєте увагу на дитину тільки тоді, коли вона робить щось не так

Чомусь частіше помічається щось погане, а хороше сприймається як природне. Коли дитина щось упускає, ми відразу бачимо це і робимо зауваження, але от коли вона акуратно тримає предмет у своїй маленькій ручці, ми мовчимо або навіть не помічаємо.

Варто зрозуміти, що дитина запам'ятовує, що коли вона робить щось не так, батьки відразу звертають на неї увагу. Її висновок: помилка = увага. Кількість зауважень пропорційне прагненню дитини приховувати і віддалятися від батьків.

Рекомендація. Звертайте свою увагу на ту поведінку, яку хочете бачити знову. Рівняння просте: бачите позитивну поведінку - підкресліть її. Наприклад, так: «Мені подобається, коли я бачу, що ти граєш спокійно і зосереджено».

2. Ви не хвалите свою дитину

Швидше за все, зараз всі батьки подумають: «Та це не про мене, я завжди хвалю свою дитину». Хвалебні слова в дусі «молодець», «добре» і «супер» на сотий раз сприймаються дитиною як порожній звук. У такої похвали завжди є зворотна сторона - знецінення для дитини.

Ми ж говоримо про «якісну» похвалу, коли батьки уважні до дитини і бачать, що саме у неї добре вийшло. Хвалити треба за конкретну поведінку, адже таким чином ви розвиваєте в дитині впевненість у собі і здатність побачити результат своїх дій.

Рекомендація. Замініть слово «молодець» на фразу: «Мені подобається, як ти прикрасив цей будинок», кожен раз помічаючи деталь, яку ваша дитина зробила добре, навіть найменшу.

3. Ви не обговорюєте її та свої емоції

«Не плач», «не сумуй», «це дурниці», «з мамою все гаразд, просто в око щось потрапило» - саме такі фрази віддаляють дитину від батьків. Дитина відчуває, що її емоції не приймають, а батьки їй брешуть про свої. Який висновок вона може зробити? «Так, проявляти свої емоції погано, тебе не зрозуміють навіть батьки».

Говорити про свої емоції важливо, а дати можливість дитині розповісти про її біди без коментарів в стилі «не відчувай» - ще важливіше.

Рекомендації. Використовуйте позначення емоцій дитини. Якщо ви бачите, що вона сумує через сварку з друзями, ви можете сказати їй: «Це, мабуть, дуже сумно і неприємно - посваритися зі своїми друзями» або «Я бачу, що ти сумуєш». Таким чином ви говорите про те, що приймаєте її будь-якою, що відчувати - нормально. І нагадуєте, що ви - поруч.

4. Ви вважаєте дитину ще маленькою для того, щоб робити самостійний вибір

Анекдот: «Мамі холодно - одягни светр». Діти й справді краще знають, чого вони хочуть. Дитина може вибрати сама, які штани одягти, з ким грати, якими іграшками ділитися - цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Пропонувати дитині вибір - значить розвивати її самостійність і відповідальність, будучи поруч як уболівальник, від якого вона відчуває підтримку. А ще ми всі, в тому числі і діти, маємо право на помилку. Вони мають право обрати не те, зробити висновок (не без допомоги батьків) і піти вибирати далі.

Рекомендація. Дайте дитині можливість вибрати і зіткнутися з наслідками вибору, підтримуючи тим самим самостійність. Бувають ситуації, коли можна запропонувати дитині «вибір без вибору», тільки одне з двох: «Ти будеш рис або пюре на вечерю?».

5. Ви використовуєте насильницькі методи виховання

Тіло вашої дитини - її священна територія з відповідними межами. Порушуючи його межі, ви показуєте їй свою неповагу до її особистості.

Бити, тягати, щипати, ставити на гречку - це неприйнятні методи виховання для дорослої людини, яка володіє мовою для вираження своїх думок. Батьки не мають права бити свою дитину, що б вона не зробила і якою б вона не була.

Рекомендації. Зробіть глибокий вдих-видих, дайте собі час заспокоїтися і подумати, як ви можете вплинути на поведінку дитини без використання насильства. Спокій, рівний тон голосу і вербалізація конкретної поведінки, яку ви хочете побачити, може допомогти вам в цій нелегкій справі.

6. Ви мало часу проводите разом

Сидіти поруч, втупившись у телефон, поки дитина збирає пазли - не рахується. Прийти до дитини, поки вона збирає пазли і зібрати їх за неї - теж не зараховується. У грі зі своєю дитиною ви можете її чогось навчити або навчитися самому, дізнатися, що цікаво вашій дитині і що її турбує.

Якісний час - це вміння слідувати ініціативі дитини в грі, щоб вона відчувала себе значущою, а в батьках побачила друга.

Рекомендація. Кожен день хоча б 10 хвилин приділяйте справжній грі. Нехай дитина обере її сам, а ви дотримуйтесь її ініціативи.

На закінчення хочеться сказати всім батькам, що діти потребують безумовної любові і прийняття. Не забувайте про важливість контакту, навіть якщо ви втомилися. Ви неодмінно впораєтеся з труднощами і збережете близькість з дитиною, якщо захочете.

з МЕЛ (Анастасія Іванова)

Що ж таке фантазії? Треба їх заохочувати? Забороняти? Як визначити де брехня, а де вигадка?

Світ дитячої фантазії неймовірно різноманітний. З таких мрійників виростають скульптори, художники, дизайнери, письменники, композитори. Не будь фантазії, не розвивалася б наука, і нашим долею був би кам’яний вік. Чоловік побачив у звичайному камені палицю-копалку був напевно фантазером. А наші казки? Килим-літак, пічка-самохідка… Ну, чим не космічний корабель і автомобіль? Не маючи уяви, нинішній школяр не засвоїть жодного предмета, оскільки не зміг би оперувати абстрактними поняттями. Однак у світі дитячої фантазії не все райдужно. Є у неї і «темна» сторона. Це брехня, фантазії, зростаючі з агресії, дитячих страхів. У світлій голівці дошкільнят живе багато того, що здатне здивувати батьків. Мова йде про двох сторонах фантазії і розділяє їх межі.

Світла сторона

Фантазія починає розвиватися ще в дошкільному віці, як правило, після 2,5 років. А до цього йде інтенсивна підготовка. Наскільки в дитини розвинена уява, залежить періоду життя з року до трьох років. Це період маніпулювання предметами і вивчення їх властивостей. Надати допомогу в пізнанні предметного світу мають близькі малюка. У цьому віці дитина пізнає світ через мамині руки: адже саме вона показує, як грати лялькою або машинкою, збирати пірамідку.

Щоб розвивалося уяву необхідно:

• читати дитині різні книги: оповідання, вірші, казки. До двох років він повинен знати хто такі: «Курочка Ряба» або «Колобок». Казкові образи служать «цеглинками» фундаменту фантазії.

• грати з предметами-замінниками. Нехай стільці стануть машиною, кришка від каструлі - кермом. Ковдра - гаражем для машини, а дитячий носочок - танцюючим чоловічком. Проявіть свою фантазію і дайте старт розвитку дитячої уяви.

• пропонуйте образи-замінники. Нехай малюк буде собачкою або кицею. Імітуйте їх рухи, говоріть «гав-гав» або «мяу-мяу». Вибір величезний: коники, курочки, жаби. Це чудово розвиває уяву і впливає на розвиток моторики. З такої гри дитина отримає уявлення про професії: будівельник, няня, водій.

Маленькі фантазери

3-7 років. Наступний етап розвитку фантазії. Панує тут Гра. У грі у дітей розвивається увага, сприйняття, пам’ять, інтелект, уява. Вона є провідною діяльністю. Тут важливі сюжетно-рольові ігри: «войнушка», «дочки-матері». В грі діти користуються двома реальностями - справжньої, де вони діти, і вигаданою, фантазійною, де вони поліцейські, індіанці, вчителі або ковбої. Здорові діти здатні розрізняти вигадку й реальність. Однак чим молодша дитина, тим складніше це зробити. Тому трирічні малюки, захоплені театральним поданням або грою, здатні серйозно злякатися, приміром, Діда Мороза чи Бабу-Ягу. Те, що малюк став фантазувати і навчився відрізняти вигадку від реальності можна зрозуміти за наявною в його промові словами «як ніби» та «понарошку».

Іграшки

Вони необхідні для ігор. На жаль, гранична реалістичність сучасних іграшок заважає розвитку фантазії. Практично справжні мечі, пістолети, чайники уяву не будять, оскільки додумувати тут нічого, адже чайник він і є чайник. Діти швидко втрачають інтерес до таких іграшок. Зате б’ються палицями, роблять лялечок з трави і «їздять» камінчиками. Ці предмети дають простір фантазії. Адже простий камінчик може стати машиною, поїздом, літаком, стільцем, а палиця - мечем, рушницею і посохом. Не сваріться за принесене додому і таке важливий для дитини сміття. Нехай він складає його в коробку. Зробіть іграшки самостійно. Виріжте з картону або зшийте з ганчірок. Малюкові сподобається.

Темна сторона

Іноді плоди дитячих фантазій лякають дорослих. Оскільки в них виразно видно агресію, дитячі страхи, суперництво, відкидання батьків, нелюбов до сестер і братів. І, дуже часто батьки не можуть відрізнити фантазія це чи дитина обманює.

За статистикою, кожна друга дитина від трьох до п’яти років боїться несподіваних звуків, казкових персонажів. Кожен третій – води, транспорту, замкнутого простору, самотності. Потім з’являється страх смерті. Діти бояться чудовиськ під ліжком, темряви, величезних монстрів в шафі. Це не «хвора» уява. Подібні фантазії навіть корисні. Всі діти проходять через такі страхи. Більше того, вони необхідні, будучи переробленими психікою, вони допомагають розвинути обережність, передбачливість, інстинкт самозбереження. Зі страхами можна і потрібно боротися тоді, коли вони набувають певну форму. У цьому можуть допомогти малюнки. Нехай малюк додасть страшному монстру бантик і це позбавить його страхітливої сили. Нехай зліпить його з пластиліну і додасть смішних деталей. Зробіть чарівну паличку або всесильний меч. Заведіть кішку і переконайте малюка, що там, де вона живе, монстрів немає.

Брехня чи фантазія?

Брехня, є навмисним перекручуванням фактів для набуття особистої вигоди, тоді як фантазія — вільний політ уяви, причому нешкідливий. Обман починає процвітати з 3,5 років. Найчастіше він стає звичкою, однак поняття «брехні» і «правди» приходить пізніше, в шкільному віці. Часто брехня є засобом самооборони.

Які основні причини брехні?

• Боязнь покарання. Дитина, яку за розбиту ненавмисно чашку можуть позбавити прогулянки постарається приховати те, що трапилося. Може бути, ви занадто суворі? Подумайте. Якщо малюк буде знати, що, за розбиту чашку потрібно вибачитися і прибрати осколки, то необхідність у брехні навряд чи з’явиться.

• Безліч заборон. «Тістечко дала бабуся», «ґудзики розсипала влетіла у вікно пташка»… Подумайте, можливо, ви зловживаєте заборонами. Якщо дитина буде знати, що з гудзиками можна пограти в маминому присутності, а з’їсти тістечко після обіду, то необхідність у брехні відпаде.

• Бажання здаватися краще, ніж він є. Це означає незадоволеність дитини своїм становищем. Для цього успіхи примножуються і перебільшуються заслуги. Це повинно вас непокоїти. Напевно, дитині недостатньо визнання, зацікавленості, підтримки, тепла.

• Для самовиправдання. «Вона/він першим почав(а)!». Таку брехню викорінити найважче. Це брехня, піднімає самооцінку, що використовується і в дорослому житті (мене не звільняли, я сама пішла, а шеф дурень). Дайте дитині зрозуміти, що ви любите його, навіть якщо він «перший почав». Обговоріть ситуацію в спокійному, дружньому ключі і обману стані менше.

Фантазії ж друзі дітей. У них під кріслом живуть чудові гномики, малюки літають на диво-паровозах і володіють чарівними паличками, танцюють з феями і рятують від біди лисичок. Радійте. У малюка прекрасна уява. Не лякайтеся, якщо дитина збрехала. Все можна вирішити, головне підійти до цього розсудливо і з розумом.

Практичне заняття для педагогів.

Мета: розширити й систематизувати знання педагогів про вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку.

У людства ставлення до рук завжди було особливим, іноді навіть містичним. «Не інтелектуальні переваги зробили людину володарем усього живого , а те , що ми одні володіємо руками – цим органом усіх органів»- писав Джордано Бруно. Рухи пальців рук, як виявилися , тісно пов язані з мовною функцією. Формування правильної мови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення , сприймати звернене до неї мовлення , здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. Спираючись на результати спеціально проведених дослідів , було висунуто гіпотезу про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи та прискорюють розвиток мовлення дитини. Дрібна моторика безпосередньо пов язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку , а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. А також впливає на здатність дитини вчитися – що «розумніші руки то розумніший малюк.

Мозковий штурм «Чому дрібну моторику слід розвивати з раннього віку?)

Мета: актуалізувати рівень обізнаності учасників щодо вікових особливостей розвитку дрібної моторики.

(усі довільні асоціації записують на плакаті , а потім узагальнюють та підсумовують.)

Руки , як музичний інструмент , який «налаштовують» протягом тривалого часу . Тому починати роботу з розвитку дрібної моторики потрібно від народження. Адже дитина у ранньому віці має величезний потенціал для формування майбутньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у цьому віці малюк може не лише багато здобути , а й багато втратити . Слід зауважити, що втрата цього періоду з віком компенсується важче, а здобутки залишаються на все життя. Не варто забувати, що власне в перші три роки життя мозок розвивається найінтенсивніше : до семи місяців мозок збільшується удвічі, до 1,5 року – втричі, а в 3 роки становить ¾ маси мозку дорослої людини.

Однією з основних умов нормального фізичного та психічного розвитку дитини є розвиток її рук, зокрема кистей, а також дрібної пальчикової моторики. Розумові здібності дитини починають формуватися дуже рано. З розширенням її діяльності, зокрема загальної рухової та дрібної моторики рук, розвиваються розумові здібності дитини. Перший етап мислення називають наочно-дійовим або предметно-дійовим. Його ще можна назвати ручним, адже лише маніпулюючи предметами, дитина пізнає їхні властивості, особливості. Це означає, що всі мисленнєві завдання вона вирішує діями рук.

Що більше запас дій і проб накопичує у своїй пам яті дитина, то швидше

вона перейде до другого етапу – наочно-образного, коли оперуватиме вже не предметами, а їхніми образами.

Третій етап мислення – словесно-логічний, або абстрактний . Тут навіть практичні завдання будуть вирішуватись не руками, а за допомогою мислення. Мислення оперує поняттями, судженнями, умовиводами, звично формується в мові й супроводжується мовленням.

Отже, дії рук дають початок розвитку мислення.

Ігри та вправи для розвитку дрібної моторики

Психолог: Результати досліджень показали, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальними недорозвиненнями мовлення пальчики малорухливі, їхні руки не точні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям важко переключитися з виконання одного руху на інший.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитися регулярно, в такому випадку буде досягнуто бажаний ефект. «Пальчикові ігри» не лише сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей, а й стають у нагоді у скрутні хвилини.

Пропонуючи малюкові таку гру, важливо відразу ж створити їй настрій , правильно вимовляти кожний звук, пролумати усі рухи та чітко їх повторювати . Щоб сприяти розвитку мовлення дитини, можна використовувати такі завдання:

ігри з піском і глиною; тістом і водою;

пальчикові ігри та вправи;

Ігри з лічильними паличками;

ігри з предметами домашнього вжитку;

ігровий масаж;

нетрадиційні техніки малювання;

«театр пальчиків і язика»;

Розвиток моторики у дітей раннього віку.

Одним із улюблених занять дітей є образотворча діяльність. Малюків слід навчати малювати широким пензлем, восковими олівцями, кольоровою крейдою.

Наступне-ліплення, глиною, тістом . Також існує спеціальна маса для моделювання (м яка і пластична).

Заохочуйте дитину. Навчайте перекладати зліплену невелику кульку з однієї руки в іншу, складати шматочки в тарілочку, натискати пальчиками на кульки і таке ін..

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт із широким отвором макарони, кісточки від рахівниць, розрізані на частини використані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна покатати на каруселі погойдуючи дріт. Просівайте через сито змішані з манкою інші крупніші речі. Перебирайте крупи або інші дрібні предмети.

Ускладнені вправи для розвитку дрібної моторики.

Уже в 3-4 роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки .

Сортуючи за кольором квасолю , камінці, каштани, жолуді, листочки, ґудзики за величиною, розкладаючи в тарілки різні за формою макаронні вироби, нанизуючи на тонкий шнурок ґудзики, макарони, намистинки, сушки або з єднаючи різнокольорові скріпки у ланцюжок, ви таким чином можете прискорити дозрівання зон кори головного мозку дитини на 2-2,5 місяці, а це не мало.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті опосередковано впливають також на розвиток мислення, уваги, пам яті.

Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.

Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:

• підвищена втомлюваність;

• зниження активності;

• емоційні реакції;

• пошук винних;

• підвищена агресивність;

• відчай.

Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину. Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).

Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).

Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?

· По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.

· Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.

· Не соромтесь просити про допомогу.

· Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.

· Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?

Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.

- З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес.

- Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.

- Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.

- Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).

- Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»:

уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.

Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.

Сьогодні інтернет — це крутий інструмент для навчання, спілкування та розваг. Але пам’ятайте: бути онлайн — це ще й відповідальність!

Ось 5 простих правил безпечного інтернету:

1️⃣ Не розповідай нікому свої паролі
2️⃣ Не ділися особистою інформацією в соцмережах
3️⃣ Завжди перевіряй, з ким спілкуєшся
4️⃣ Не переходь за підозрілими посиланнями
5️⃣ Якщо щось викликає підозру — одразу скажи дорослим!

💡 Пам’ятай: твоя безпека — в твоїх руках! Інтернет — це класно, коли ти використовуєш його з розумом. 😉

На освітній платформі https://howareu.com доступні безкоштовні ресурси : поради для дітей та дорослих , фахова підтримка.

💚«Ти як?» — це ініціатива, започаткована з метою покращення психічного здоров’я українців у відповідь на виклики, спричинені війною, соціальною нестабільністю та загальним стресовим фоном у суспільстві.

Саме тому, в межах співпраці між Управлінням ювенальної превенції ДПД НПУ та благодійною організацією «Благодійний фонд «ХепіМайндХелп», створено та суттєво вдосконалено онлайн-тренажер «Психологічний тренажер для підлітків». Цей ресурс розроблено з урахуванням потреб дітей та підлітків, і він вже має понад 10 розділів, що охоплюють різні аспекти психологічного благополуччя.

Як скористатися ресурсом?

Доступ до онлайн-тренажера є абсолютно безкоштовним і доступний за посиланням:

https://happymind.help/teen/