Катастрофа призвела до евакуації десятків тисяч людей, забруднення навколишнього середовища та численних людських жертв. Її наслідки відчутні й досі.

«На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один із реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Потерпілим надано необхідну допомогу. Створено урядову комісію для розслідування того, що сталося»

Свідки бачили блакитне світіння над зруйнованим реактором. Це не просто світло від радіації, а так званий ефект Черенкова — виникає, коли заряджені частинки рухаються швидше за світло в певному середовищі (наприклад, у воді чи повітрі), створюючи характерне синє сяйво.

Чорнобиль — це більше, ніж просто трагедія. Це історія про ніч, яка змінила світ. У 1986 році вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС, і невидимий ворог — радіація — почав свою роботу. Люди втрачали домівки, здоров’я, а іноді й життя. Але водночас це історія про мужність — пожежники, лікарі, солдати й інженери кинулись у саме пекло, щоб врятувати інших.

Ми пам’ятаємо Чорнобиль не лише як катастрофу, а як урок. Це нагадування про відповідальність, ціну брехні й силу людського духу. І допоки ми пам’ятаємо — ми не допустимо повторення.

«Стад де Франс» чи нью-йоркську Статую Свободи. Спорудження нового саркофагу фінансувало 40 країн

26 квітня 1986 року сталась страшна катастрофа в історії людства - вибух реактора на Чорнобильській атомній електростанції. Долі багатьох людей різних професій - цивільних і військових, які стали свідками, учасниками, героями та жертвами Чорнобильської катастрофи, змінилися назавжди. І через 34 роки відчутні наслідки цієї фатальної аварії.

...Вже лелека не в'є там гніздечка,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх.

Україна щороку відзначає цей трагічний день відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 8985–XI від 29.03.1990 року, як День Чорнобильської трагедії (1986).
26 квітня відповідно до рішення Генеральної асамблеї ООН A/RES/71/125 встановлено Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф спрямований на привернення уваги до питань техногенних катастроф та довготривалих наслідків Чорнобильської катастрофи на екологію планети.

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства.

Мы - атомні заложники прогресу

Вже в нас нема ні лісу
ні небес

Так і живем
від стресу і до стресу

Абетку смерті маємо —
АЕС

Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі — невеличкому українському місті, розташованому поблизу злиття сивого Дніпра й тихоплинної Прип'яті, облетіла всю планету. Оспіваний мирний атом, здавалося б, приручений і покірний, вийшов з-під влади людини.

26 квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблока при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа. Потоки високоактивної лави з розплавленого палива й графіту проникли до приміщення нижньої частини реактора. У результаті виникла надзвичайна ситуація, що вимагала термінових дій з усунення небезпеки. Із 192 тон палива, що містилися в реакторі четвертого блока, близько 4% було викинуто в повітря протягом 10 днів.

«Чорна спадщина Чорнобиля»

Аварія на Чорнобильській АЕС стала одним з похмурих символів трагедії, до якої може призвести техногенна катастрофа. Вона поставила перед людським суспільством безліч проблем, які й досі повністю не вирішені, адже сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря внаслідок аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в японських містах Хіросіма і Нагасакі.
Участь у гасінні пожежі на ЧАЕС брали 240 тисяч осіб. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалося врятувати населення прилеглих територій України, Білорусії і Європи та запобігти ще масштабнішої катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. Відразу після аварії було опромінено майже 8,5 млн. людей, високе радіоактивне забруднення охопило близько 155 тис. кв. км територій, з них 52 тыс. кв. км – сільськогосподарські землі. Внаслідок забруднення повітря, ґрунтів і вод з’явилася так звана «зона відчуження», де небезпечно, а тому заборонено проживати людям. Проте в цій зоні продовжують жити близько 400 видів тварин, птахів та риб, 1200 видів флори, 60 з них занесені до Червоної книги України, а 20 є рідкісними.
Наслідки Чорнобильської аварії ще довго нагадуватимуть про те, як людство може стати жертвою неконтрольованого використання власних технічних розробок.

Медичні, радіобіологічні, соціальні, історико-культурні та економічні проблеми, спричинені аварією на ЧАЕС, не мають аналогів у світовій історії. Чорнобиль можна порівняти хіба що з війною. Україна зазнала великих жертв і матеріальних збитків, було забруднено величезну територію, яка дорівнювала деяким європейським країнам.

Віддзвонили Чорнобильські дзвони, а ми пам’ятаємо тих, хто пішов у вогонь, рятуючи людство від ядерної смерті у квітні 1986-го. Багатьох очевидців даної катастрофи вже давно немає серед живих, тисячі загубили здоров’я, переживаючи страшні наслідки аварії. Вічна їм пам'ять…
Вшануємо пам'ять жертв Чорнобильської трагедії, віддамо шану учасникам ліквідації наслідків катастрофи, згадаємо про трагедію віку!

Це не лише вибух. І не тільки прорадиацію.

Чорнобиль — це історія людей, які першими кинулися в пекло, не маючи броні, тільки відповідальність. Це місто, яке навчило світ ціну людської помилки. І героїзму.

Ми пам’ятаємо серпневий пил над Прип’яттю. Закриті вікна. Паніку, яку намагалися приховати. І тишу, яка прийшла після — гучнішу за будь-який вибух.

Це важливо не тільки як частина нашої історії. Це — попередження. Що технології без контролю — небезпечні. Що правда — має значення. Що людина може зробити неймовірне, коли мова йде про порятунок інших.

Пам’ятаємо не для того, щоб боятися. А щоб знати. Щоб не повторити. І щоб сказати: ми вистояли.