1. Замітка - найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Його головні властивості: стислість у подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35-40 рядків, точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно вважають найдавнішим жанром журналістики.
2. Звіт - це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільно важливі питання.
3. Репортаж - це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж - це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб'єктивними враження-ми спостерігача та його співпереживаннями.
4. Інтерв'ю - це жанр, що подає суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання жур-наліста. Сучасна журналістика все ширше використовує і жанр бесіди. Це такий різновид інтерв'ю, у якому журналіст не обмежується короткими запитаннями, а сперечається з співбесідником, коментує його відповіді і висловлює свою оцінку події.
Найважливіша ознака інформаційних жанрів - новизна факту, що повідомляється. З цією ознакою інформації пов”язана така риса як оперативність, наявність у матеріалах цього виду подієвого поводу.

До інформаційних жанрів відносять замітку, звіт, інтерв”ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію (жанри, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію. явище).

Рецензія - письмовий оцінювальний жанр, мета якого - оцінити мистецький чи науковий твір . У ній указують тему або найменування рецензованої роботи, її автора, визначають актуальність і правельність вибору теми , оцінюють систему доказів, повноту розкриття проблем, наявність чітких висновків, якість оформлення роботи , указують переваги та недоліки , що є в роботі.
Характеристика - зазвичай  письмовий оцінювальний жанр , мета якого - опис, визначення істотних, прикметних особливостей, ознак кого- та чого- небудь. Текст характеристики пишуть від третьої особи.

Головна мета текстів інформаційних жанрів – оперативно інформувати читача про факти й події, що відбулися (відбуваються чи відбуватимуться), не вдаючись у коментарі.

До інформаційних жанрів належать: замітка, кореспонденція інформаційна, репортаж інформаційний, звіт інформаційний, інтерв’ю інформаційне, бліц-опитування та ін.

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності. Найхарактерніші ознаки діалогу:

o безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

o швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;

o ситуативна залежність реплік;

o можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);

o використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

o зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

o важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови.

Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи:

^ безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного);

^ посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення).

Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення "про себе", міркування, роздуми.

Найважливіші ознаки монологу:

o однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача;

o підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо);

o певна тривалість у часі;

o індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків;

o розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови;

o композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання.

Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками:

o залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування;

o високий рівень непідготовленості;

o істотне значення правил ведення полілогу;

o більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда.

Бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Бесіда - чи не найскладніший з усіх жанрів усного фахового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромту треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:

o ретельно готуватися до бесіди;

o бути уважним і тактовним до співрозмовника;

o постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою;

o вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази;

o стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії;

o висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо;

o створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника.

Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна:

o перебивати співрозмовника;

o різко прискорювати темп бесіди;

o негативно оцінювати особистість співрозмовника;

o підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником;

o зменшувати дистанцію.

Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції:

o обмін інформацією;

o формування перспективних заходів;

o контроль і координацію певних дій;

o взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем;

o підтримку ділових контактів на різних рівнях;

o пошук, висунення нових ідей;

o стимулювання дій у новому напрямку;

o розв'язання етичних проблем, що виникли під час спілкування.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту бесіди переділяються на:

o ритуальні;

o глибинно-особистісні;

o ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди:

o індивідуальні;

o групові.

Індивідуальна бесіда - це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда - це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Ділова бесіда є цілеспрямованим спілкуванням з передбачуваним або попередньо запланованим результатом. Прикладами таких бесід є: обговорення нових проектів, бесіда з партнером по бізнесу, співбесіда з роботодавцем.

Евфемічнимі є і відповідні вимогам етикету способи вираження незгоди і заперечення, особливо в діловій і наукової мови. Наприклад, особливість формулювань типу Думаю, ви не зовсім праві; Я дотримуюся іншої думки; Наші точки зору не збігаються; Ваша позиція видається мені вразливою; Дозвольте Вам заперечити; Дозвольте з Вами посперечатися та інших їм подібних полягає в тому, що, дозволяючи нам виразити свою точку зору, вони в той же час допомагають уникати категоричності, проявляти тактовність, піклуватися про самооцінку співрозмовника.

А ось згода може бути виражена і в абсолютній формі (емоції можна не стримувати): Ви абсолютно праві; Я з Вами повністю згоден; Я Вас у всьому підтримую; Радий, що наші думки збігаються; З Вами можна не погодитися і т.д.

Особливу групу в мовному етикеті складають ритуальні етикетні жанри. До них відносяться, наприклад, вираз співчуття і розради, а також етикетні вирази, які супроводжують обряд похорону або поминок.

Жанри, пов'язані з заходами, які проходять по протоколу, де розписані варіанти мовної поведінки кожного учасника, регламентує дялинової етикет.Така, наприклад, процедура захисту диплома або дисертації, офіційна дипломатична зустріч, церемонія вручення нагород та ін.

Як вже зазначалося вище, етикетне обмежується тільки мовними формулами, а служить важливим засобом організації і підтримки неконфліктного, ефективної взаємодії. Бути ввічливим, прагнути не зачепити словом, не образити партнера по спілкуванню - це те, чого ми вчимося, в тому числі і через засвоєння етикетних формул.

Не втручайся у розмову дорослих. При терміновій необхідності щось сказати вибачись: «Пробачте, будь ласка...» - та, почувши відповідь звернись із проханням.

Під час розмови веди себе скромно, спокійно. Дивись у вічі співрозмовнику, не розмахуй руками, будь привітним та доброзичливим.

Коли розмовляєш з товаришами, будь стриманим, не дозволяй собі підвищувати голос, вживати образливі слова.

Ввічливо звертайся до батьків, старших. Сперечатися чи звертатися до них вимогливим, незадоволеним тоном невиховано.

Умій мовчати, коли це необхідно.

Не розмовляй голосно там, де дорослі читають, займаються своїми справами, а також у транспорті, на вулиці.

До інформаційних жанрів відносять замітку, звіт, інтерв”ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію (жанри, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію. явище).

Замітка - найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Його головні властивості: стис-лість у подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35-40 рядків, точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно вважають найдавнішим жанром жур-налістики.

Звіт - це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільно важливі питання.

Репортаж - це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж - це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб'єктивними враження-ми спостерігача та його співпереживаннями.

Інтерв'ю - це жанр, що подає суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання жур-наліста. Сучасна журналістика все ширше використовує і жанр бесіди. Це такий різновид інтерв'ю, у якому журналіст не обмежується короткими запитаннями, а сперечається з співбесідником, коментує його відповіді і висловлює свою оцінку події.

Найважливіша ознака інформаційних жанрів - новизна факту, що повідомляється. З цією ознакою інформації пов”язана така риса як оперативність, наявність у матеріалах цього виду подієвого поводу.

Зрозуміло, оперативність важлива риса газети в цілому, але оперативність інформації особливо висока.

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності. Найхарактерніші ознаки діалогу:

o безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

o швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;

o ситуативна залежність реплік;

o можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті);

o використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

o зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

o важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

Етикет має багаторівневу будову:

Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

2. Для повноцінного спілкування ми маємо об’єднати «дві мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).

3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.

4. Основні правила активного слухання:

4.1. Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким розмовляєте, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.

4.2. Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так – так»  … та ін., хитанням головою.

4.3. Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо із того, що вже відомо.

5. У спілкуванні намагайтеся уникати наступних дій:

5.1. Переривати співрозмовника.

5.2. Демонструвати рухами або виразом обличчя, що ви не готові зразу слухати.

5.3. Давати поради.

5.4. Змінювати тему разом або переводити розмову на себе.

5.5. Давати оцінку людині, яка говорить.

6. Під час висловлювання своїх думок намагайтеся:

6.1. Чітко формулювати свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не лише вам, а й співрозмовнику.

6.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю», «я відчуваю».

6.3. Будьте конкретними – не говоріть загальних або відомих усім речей.

6.4. Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.

2. Для повноцінного спілкування ми маємо об’єднати «дві мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).

3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.

4. Основні правила активного слухання:

4.1. Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким розмовляєте, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.

4.2. Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так – так»  … та ін., хитанням головою.

4.3. Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо із того, що вже відомо.

5. У спілкуванні намагайтеся уникати наступних дій:

5.1. Переривати співрозмовника.

5.2. Демонструвати рухами або виразом обличчя, що ви не готові зразу слухати.

5.3. Давати поради.

5.4. Змінювати тему разом або переводити розмову на себе.

5.5. Давати оцінку людині, яка говорить.

6. Під час висловлювання своїх думок намагайтеся:

6.1. Чітко формулювати свою точку зору, добираючи слова, зрозумілі не лише вам, а й співрозмовнику.

6.2. Говоріть від себе: «я так думаю», «я вважаю», «я відчуваю».

6.3. Будьте конкретними – не говоріть загальних або відомих усім речей.

6.4. Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.