Третій рік життя характеризується суперечністю між прагнення дитини до самостійності та її реальними можливостями. Найважливіше новоутворення у період “кризи трьох років” – це усвідомлення власного “Я”. Третій рік життя є одним із найголовніших у засвоєнні дитиною мови. Це стадія особливої чутливості дитини до мовних впливів. У цей період прискорюється темп мовлення. Джерелом мовленєвого розвитку, а особливо формування активного мовлення, стає мовленнєве спілкування з дорослим. Якщо допитливість дитини нормально задовольняється й стимулюється, то збагачення її словника відбувається доволі швидко. На початок третього року життя її словник складає 1000 слів.

Дитина вчиться мислити, відкриваючи для себе властивості об’єктів не лише на власному досвіді, а в процесі практичного й мовленнєвого спілкування з дорослим. Намагаючись їсти ложкою, зачісуватися гребінцем, дитина за допомогою дорослого пізнає об’єкти як знаряддя дій .

На третьому році життя дитини розширюються її сенсорні можливості, що забезпечують перцептивну, моторну й мовленнєву активність, зумовлюють розвиток фонематичного й музичного слуху. Пам’ять дитини третього року життя проявляється і в формуванні навичок і звичок. Якщо життєдіяльність дитини організовано правильно, то вже до трьох років вона набуває цілої низки корисних звичок (миє руки, вітається тощо).

До трьох років у дитини закладаються передумови переходу до продуктивних видів діяльності (малювання, ліплення, конструювання). Наприкінці третього року життя у дитини з’являється нова форма дитячих комунікативних дій – емоційно забарвлені ігрові дії, за допомогою яких вона не лише проявляє своїм настроєм ставлення до однолітка, але й демонструє йому свої вміння.

Отже, до трьох років у дитини відбувається ряд якісних змін, які забезпечують поступове її перетворення на активного діяча в найближчому соціальному середовищі.

У фруктовому саду