Починати займатися настільним тенісом можна в 6-7 років. Ця гра для дуже рухливих діток, які не знають куди подіти свою енергію. Вона допомагає виробити чіткість і швидкість реакції.

Перевага тенісу: підходить хлопчикам та дівчаткам будь-якої комплектації і різного рівня розвитку.

Як правило, бойові мистецтва - це переважно чоловічий вид спорту, але якщо дівчинка проявила до них інтерес, то її краще віддати на дзюдо, ушу, тхеквондо або капоейри. У більшість секцій приймають з 7 років, виняток - бокс, куди беруть тільки після 12-річного віку. Чим молодша дитина, тим важливіше вибирати для неї варіант з мінімумом ударних технік, наприклад, айкідо. Під час бойових занять високий ризик отримати струс мозку, пошкодження лицьових хрящів, очей. Травми такого типу діти переносять набагато гірше, ніж дорослі. Бойові мистецтва не підходять для дітей з поганим зором, захворюваннями хребта або серцево-судинної системи.

Більшість зимових видів спорту корисні для серця, опорно-рухового апарату, імунітету. Але якщо дитина надмірно рано захоплюється фігурним катанням, є ризик, що вона не виросте високою, тому що навантаження на кістки та хребет уповільнює їхній ріст. Зимові види спорту не підходять при астмі та інших хворобах дихальної системи, короткозорості.

Гімнастика буває спортивною, художньою, акробатичною, естетичною, аеробічною або командною. Користь гімнастики для дитячого організму незаперечна. Вона підвищує витривалість і зміцнює всі групи м'язів, а також покращує імунітет дитини. Займатися гімнастикою можуть навіть дошкільнята. Малюкам корисно починати з ритмічної, потім переходити до прикладної, після - до художньої та акробатичної. Заняття останньою найбільш травмонебезпечні. Оскільки гімнастика дає сильне навантаження на хребет, вона не підходить дітям, які відстають у рості, при сколіозі, а також при бронхіальній астмі, короткозорості або пороках серця. Починати професійно займатися радять після 9 років. Прикладний та ритмічний різновид підходить і 4-річним.

Ці види спорту гарно впливають на м'язи та скелет, сприяють формуванню спритності, сили, витривалості та швидкості реакції. Але вони не підходять хлопцям з цукровим діабетом, короткозорістю, кардіохворобами та захворюваннями нирок.

• регулярна фізична активність;

• розвиток моторики;

• розвиток спортивної майстерності;

• спосіб відпочинку;

• розвиток впевненості у собі;

• розвиток соціальних навичок;

• вивчення роботи у команді;

• вміння відстоювати себе;

• розвиток дисципліни;

• вміння слухати вказівки та слідувати правилам.

Але щоб дитина і його батьки насправді відчули ці переваги, при виборі спортивної секції необхідно враховувати деякі дуже важливі нюанси.

Щоб цього не сталося, слід прислухатися до бажань самої дитини, до того, про що вона говорить. Можливо, малюк розповість вам про своїх кумирів або про те, що цікавого він дізнався про певний вид спорту. Крім того, у школярів можуть з'явитися нові друзі, які займаються у тій чи іншій секції. Можливо, ваш малюк також мріє зайнятися цим видом спорту.

Не намагайтеся проектувати власні бажання або нереалізовані мрії на власну дитину. Навіть якщо у юності хтось із батьків був зіркою волейболу, боксу, гімнастики чи футболу, це ще не означає, що дитина обов'язково повинна цікавитися тим же видом спорту. Дозвольте своєму чаду зробити вибір самостійно.

• фізичною зрілістю;

• психоемоційною зрілістю;

• медичними показаннями.

Найбільш точно відповісти на питання, чи готова дитина займатися у тій чи іншій секції може тільки лікар. Саме він з точністю визначить фізичну готовність дитини. Не забуваємо, що різні види спорту вимагають певних фізичних якостей.

Перед початком занять у спортшколі дитині варто пройти повне медобстеження у педіатра, ортопеда, хірурга, окуліста, невролога, лора. Тільки так можна побачити достовірну картину стану здоров'я.

Командні види спорту, як правило, більшою мірою виробляють у дитини дух товариства, усвідомлення себе часткою «ми». Будь-які досягнення або поразки сприймаються, як загальні. В індивідуальних видах спорту конкуренція набуває форми поєдинків, а за виграш чи програш відповідає тільки сам гравець. Вважається, що любителі індивідуальних видів виростають більш самодостатніми, відповідальними та незалежними, ніж командні гравці.

Також, щоб визначити який вид спорту більше підійде дитині, треба враховувати й його тип статури. Наприклад, низькому присадкуватому хлопчикові більше підійде футбол, а високому - баскетбол. Якщо дівчинка гнучка та рухлива, її варто віддати на гімнастику, вгодованих маляток - на аквааеробіку

У багатьох випадках буває важко передбачити, сподобається певний вид спорту дитині чи ні, поки він сам не спробує займатися у секції. І це один з найкращих способів визначити спортивні уподобання крихти. Тільки не варто одночасно віддавати школяра відразу на кілька секцій. Краще навесні записати дитину на футбол, влітку - на плавання, восени - на бойові мистецтва або танці, а взимку - у секцію інтелектуальних видів спорту. В результаті дитина сама вибере, де їй краще.

Подавайте власний приклад дітям. Варто пам’ятати, що діти багато повторяють за батьками, тому легенька пробіжка, вправи, зарядка чи спільна гра у футбол стануть хорошим стартом.

Можна почати заняття спортом у формі гри. Щоб викликати як можна більше позитивних емоцій. Ось тут потрібно залучити максимум фантазії, щоб дитина залишила свій гаджет і почала займатися.

У якості мотивації до руху заохочуйте дітей подарунками, призами.

Водіть дітей на секції, на стадіони, спортивні площадки. Показуйте відомих спортсменів на по телевізору чи в інтернеті.

Розказуйте про користь спорту, якими вони можуть стати, якщо будуть тренуватись.

Бальні танці, як і гімнастика, швидше за все, сподобаються дітям артистичним і гнучким. Протипоказання до занять у секціях: сколіоз, проблеми з серцем або судинами, короткозорість.

Не потрібно дітям молодшого віку грати на рахунок і обов’язково визначати переможця чи переможців. Спочатку потрібно, щоб дитина отримувала задоволення від занять спортом, а вже потім виховувати в ній жагу до перемоги