<?xml version="1.0"?>
<rss version="2.0">
   <channel>
      <title>Мистецтво 11 клас by Инна Димитрова</title>
      <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce</link>
      <description>Додати цікаві приклади з теми урока.Бажаю вам  успіху!</description>
      <language>en-us</language>
      <pubDate>2020-04-06 19:26:40 UTC</pubDate>
      <lastBuildDate>2024-05-23 08:48:12 UTC</lastBuildDate>
      <webMaster>hello@padlet.com</webMaster>
      <image>
         <url>https://padlet.net/icons/png/1f4da.png</url>
      </image>
      <item>
         <title></title>
         <author>valentin_protsenko</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/502860526</link>
         <description><![CDATA[<div>"Живопис, графіка нова епоха митців. Живопис. Мистецтво XX ст.".<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/153936369/7889e6432a98e21a38a4a08555a783d7/___________1.pptx" />
         <pubDate>2020-04-11 12:38:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/502860526</guid>
      </item>
      <item>
         <title>The Beatles</title>
         <author>medievalcastles88</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/503441685</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Бітлз»</strong> — британський біт-рок-гурт, створений 1960 року в Ліверпулі. Найзнаменитіший та найпопулярніший музичний гурт за всю історію людства. Також один з найуспішніших, з комерційної точки зору, музичних гуртів в історії популярної музики. Кількість проданих платівок гурту перевищує один мільярд примірників, що є рекордом світової музичної індустрії. <br><br>15 альбомів гурту «Бітлз» очолювали хіт-паради Великої Британії — це більше, ніж у будь-якого іншого виконавця.<br><br> До складу ансамблю входили: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%BD">Джон Леннон</a> (вокал, ритм-гітара), <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96">Пол Маккартні</a> (вокал, бас<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D1%82%D0%BC-%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0">-</a>гітара), <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B6_%D0%93%D0%B0%D1%80%D1%80%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%BD">Джордж Гаррісон</a> (вокал, соло-гітара), <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%80">Рінго Старр</a> (ударні).<br><br>Найпопулярніші пісні гурту:  Yesterday, Hey Jude, Get back, Can`t Buy Me Love, Help!, Don`t Let Me Down, Yellow Submarine.<br><br> <strong>«Yesterday»</strong> — пісня гурту <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/The_Beatles">The Beatles</a>, записана в 1965 році для альбому <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Help!"><em>Help!</em></a>. Хоч авторами традиційно зазначаються <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%BD">Джон Леннон</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96">Пол Маккартні</a>, цю пісню Маккартні написав сам. «Yesterday» посідала перші місця у чартах США, Канади, Нової Зеландії та інших країн світу й досі залишається популярною. Як стверджує Книга<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%93%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B0"> </a>рекордів Гінесса, це пісня, яка найчастіше виконується іншими музикантами, — відомо, що записано біля трьох тисяч її версій.<br><br>Посилання на всі вищеперелічені пісні: <br>Yesterday: https://www.youtube.com/watch?v=wXTJBr9tt8Q<br>Hey Jude:  https://www.youtube.com/watch?v=A_MjCqQoLLA<br>Get back: https://www.youtube.com/watch?v=IKJqecxswCA<br>Can`t Buy Me Love: https://www.youtube.com/watch?v=srwxJUXPHvE<br>Help!: https://www.youtube.com/watch?v=2Q_ZzBGPdqE<br>Don` Let Me Down: https://www.youtube.com/watch?v=NCtzkaL2t_Y<br>Yellow Submarine: https://www.youtube.com/watch?v=m2uTFF_3MaA</div>]]></description>
         <enclosure url="https://i.ytimg.com/vi/oHrl8x2fHyI/hqdefault.jpg" />
         <pubDate>2020-04-12 11:05:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/503441685</guid>
      </item>
      <item>
         <title>«На прекрасному блакитному Дунаї»</title>
         <author>violashulyakovskaya02</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/503690166</link>
         <description><![CDATA[<div>Мало хто знає, але композитор Йоганн Штраус-батько категорично був проти того, щоб його син продовжував справу і ставав музикантом. Якби не впертість і дике бажання юнака, то ми ніколи не змогли слухати вальси Штрауса, наповнені лірикою і поетікой.Уже в дев'ятнадцятирічному віці початківець композитор дав урок власного батька. Спільно з оркестром він виконав власні твори, головним з яких був вальс. Як солодкої помсти за заборону займатися музикою, в завершенні концерту було виконано один з найвідоміших вальсів батька.<br>«На прекрасному блакитному Дунаї»<br>Замовлення на даний танець надійшов від головного і найвідомішого керуючого хоровим товариством в столиці Австрії, йому потрібен був саме хорової вальс. Тоді місце проживання творця знаходилося недалеко від берега цієї величної річки, тому над назвою довго думати не довелося. Прем'єра в столиці Австрії пройшла скромно. Штраус, який звик до слави і загального схвалення, лише віджартовувався, що самого вальсу йому не шкода, а ось, що коду не добилася успіху, ось це його по-справжньому засмучує<br>Потім Штраус вирішив оркеструвати даний твір, щоб коду не пропадала. Вперше воно було виконано на Всесвітній Паризькій виставці. Публіка раділа, а вальс зайняв почесне місце в списку. В наслідок музика стане символом Відня.<br><br>Музика чарує і захоплює в власний світ вже з перших тактів. Немов чарівна і мінлива протягом річки - мелодія композиції. Настрій ніжний, але боязкий.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=Ks42Ox3GywE" />
         <pubDate>2020-04-12 18:19:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/503690166</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Живопис, графіка нова епоха митців. Живопис. Мистецтво XX ст.&quot;.</title>
         <author>AlinaMelnik</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/504292171</link>
         <description><![CDATA[<div><em>Період української історії від початку 30-х і до середини 50-х років ХХ століття був, без перебільшення , трагічним для мистецтва. Це час панування культу особи Сталіна, жорстких ідеологічних обмежень, репресій,варварського нищення пам'яток культури. Числення творчі організації було розігнано, різноманітні мистецькі течії та напрями заборонено. Єдиним можливим методом творчості було проголошено таз званий соціалістичний реалізм. В образотворчому мистецтві запанували сірість, брехливість, примітивне копіювання натури. Ідеологічна завіса надовго ізолювала українських митців від світового художнього процесу. Великої шкоди завдала Друга світова війна, під час якої загинуло багато митців, були знищено пам'ятники архітектури, музейні колекції.Проте і в той тяжкий час творилося справжнє художнє мистецтво.</em></div><div><strong><em>Кричевський Федір Григорович </em></strong><em>Народився 22.05.1879 у Лебедині(нині Сумська область - 30.07.1947 Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва. Видатний живописець і педагог Федір Григорович Кричевський відігравав помітну роль у мистецькому житті України від початку ХХ століття до другої світової війни. Зумів витворити власний стиль у мистецтві, для якого характерне монументально-епічне трактування образів.<br></em><strong><em>«Беатріче» </em></strong><em>(1911), написана під час перебування в Італії. (Саме цю роботу вважаюь найбільш близькою до пошуків прерафаелітів.) Водночас з живописом опановує графічні техніки у майстерні В. Мате. 1910 року створює конкурсну картину «Наречена»</em></div><div><a href="https://youtu.be/EC5aG2hHf6k"><strong>https://youtu.be/EC5aG2hHf6k</strong></a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/525569266/633b392effb02b1ff62f60e4ae85261f/391246_2x.jpg" />
         <pubDate>2020-04-13 09:51:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/504292171</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Весняні голоси&quot;</title>
         <author>netudykhatka2003</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/505139234</link>
         <description><![CDATA[<div>Твір був написаний в 1882 році. В цьому ж році композитор Йоганн Штраус(син) познайомився зі своєю майбутньою дружиною і творчої музою Аделі Дойч. В наслідок, для неї він вигадав ще одну композицію, що носить її ім'я. Варто відзначити, що композитор спочатку задумував написати цей твір з включенням партії колоратурного сопрано.<br>Виконано твір було лише через рік на одному з благодійних концертів того часу. Захід проходив у приміщенні театру «Ан дер Він». Твір взяли на «ура». Воно розійшлося багатомільйонним тиражем по всій Європі, і стало вважатися одним з найпопулярніших творів автора.<br>Плавність ритму окреслюється лінією контрабаса вже з першої ноти. Тема наповнена великою кількістю прикрас. Вони є образотворчим засобом для повного відображення картин пробудившейся від довгої сплячки природи. Все відновлюється від зимового сну, настає прекрасний час.<br>Зрозуміло, цей твір припало до смаку багатьом: від аматорів до справжніх цінителів професійного музичної мови.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=nSQvV7AALGk" />
         <pubDate>2020-04-13 19:27:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/505139234</guid>
      </item>
      <item>
         <title> &quot;Живопис, графіка нова епоха митців. Живопис. Мистецтво XX ст.&quot;.</title>
         <author>vladkafeyk2003</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/505975754</link>
         <description><![CDATA[<div><mark>Українське художнє мистецтво кінця XIX - початку XX ст. </mark>формувалося та існувало на межі перетину впливів російського академічного та реалістичного живопису, новітніх течій в європейському та світовому мистецтві, а також під впливом народних традицій художньої творчості. Український живопис та графіка стали життєдайним полем співіснування двох провідних стилів епохи - реалізму і модерну.</div><div>В Україні в цей період сформувалися три центри живопису. Перший центр виникає у Харкові, завдяки зусиллям М.Раєвської-Іванової, яка вчилась в Дрездені і стала першою жінкою-маляр кою України. Другий відомий художній центр постає в Одесі на чолі з Киріяком Костанді. Третій виникає в Києві, де за підтримки українських цукрових магнатів і меценатів Терешенків була заснована малювальна школа Миколи Мурашка.<br><strong><mark>МИКОЛА МУРАШКО</mark></strong></div><div><strong><mark>1844–1909</mark></strong><br>Живописець і педагог. Художню освіту здобув в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (1863-1868). З 1868-о року жив і працював у Києві. 1875-о заснував приватну художню школу, яка увійшла в історію українського мистецтва під назвою Київська рисувальна школа (1875-1901). Школа відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і хужожньої освіти в Україні. З цієї школи вийшло багато відомих художників.</div><div>Як художник, критик та історик мистецтв М. І. Мурашко послідовно пропагував в Україні мистецтво передвижників.</div><div>Відомий український живописець <a href="http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/murashko-oleksandr/">Олександр Мурашко</a> – племінник Микола Мурашка.<br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=xASNLvrxZ9Q">https://www.youtube.com/watch?v=xASNLvrxZ9Q</a><br><strong><em>М.Мурашко. Вид на Дніпро. 1890-і. НХМУ</em></strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/527195439/4135317932576736ac6e9707b95f5cd4/dnipro.jpg" />
         <pubDate>2020-04-14 09:32:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/505975754</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Презентація</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/506385315</link>
         <description><![CDATA[<div>Березенко Ангеліни</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/525745393/9af4ddd0fd8fbc01ea00269f7a4acf6e/__________________________________.pptx" />
         <pubDate>2020-04-14 13:39:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/506385315</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Франц Шуберт «Лісовий цар»</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507205654</link>
         <description><![CDATA[<div>Ободзинська Анастасія, 11-В<br>У 1815 році в одному з передмість Відня сімнадцятирічний помічник шкільного вчителя Франц Шуберт написав пісню на слова Гете «Лісовий цар».  Навряд чи він усвідомлював, що його твір відкриє нову сторінку не тільки в історії пісні, а й в історії музичного мистецтва взагалі.  А воно виявилося одним з перших виразів романтизму в музиці;  в ньому проявилися найяскравіші і прекрасні риси нового напряму: глибокий інтерес до народного мистецтва і до світу людської душі.  Ці риси є і в самих віршах Гете, хоча великий поет і не належав до романтикам.  З народних казок і переказів виник сюжет - розповідь про нічну подорож вершника з маленьким сином через темний ліс, лякаючий дивними баченнями.  З народною поезією пов'язана сама форма віршів - балада, пісня-розповідь у формі діалогу вершника і хлопчика, в який вплітаються і слова Лісового царя, чутні тільки дитиною.  Балада Гете привертала увагу і інших музикантів, але тільки Шуберту вдалося створити твір, в якому музика і слово злиті воєдино, ніж досягнутий синтез двох мистецтв, який став для романтиків ідеалом.  У партії фортепіано звучить не без його участі ритм скаженої скачки, в партії голоси чітко розрізняються інтонації трьох персонажів, хоча виконавець один.  І кожна репліка відображає характер, ситуацію, ставлення до неї оповідача.  Мова батька спокійна, розважлива, адже він не бачить і не чує ніякого Лісового царя.  Кожна нова фраза хлопчика все більше наповнюється неспокоєм, страхом, що доходить до смертельного жаху.  Зачаровує пісня Лісового царя вкрадливо, підступно-ласкава.  І нарешті, останні слова оповідача: їздець поганяє, їздець доскакав ... В руках його мертвий немовля лежав, - вимовляються речитативом, похмурим і суворим, як смертний вирок.  «Лісовий цар» не випадково став чи не найпопулярнішим твором Шуберта.  Баладу переклав для фортепіано Ференц Ліст, раніше інших шубертовских пісень проникла вона в Росію - її згадує Лермонтов, нею заслуховувалися московські «любомудра» - молоді філософи і письменники з гуртка Станкевича ...<br><a href="https://youtu.be/gc351xwC8F4">https://youtu.be/gc351xwC8F4</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/528249793/3b7ea2ac26b598d647d305dd2bbdf4aa/981AF90B_E220_4EB2_A428_6CF63BD6F3E4.jpeg" />
         <pubDate>2020-04-14 19:45:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507205654</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ів Монтан &quot;Під небом Парижа&quot; </title>
         <author>1803ukrnet1</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507221307</link>
         <description><![CDATA[<div>Ів Монтан - французький актор і шансоньє італійського походження. Стосунки та спільні виступи з Едіт Піаф допомогли йому зробити кар'єру. Світове визнання як актор здобув після ролей у фільмах "Плата за страх" та "Займемось коханням" (із Мерилін Монро). У 60-х гастролював у СРСР, де особисто познайомився з Микитою Хрущовим. У 1987 р. Монтан був членом журі Каннського кінофестивалю. Класичні паризькі мелодії здебільшого асоціюються саме з творами Іва Монтана, який протягом життя знявся в майже 60 фільмах і випустив 14 альбомів пісень. <br>Цікаво, що шансоньє став першим співаком, виступ якого транслювався через супутник. У липні 1962-го американці тестували апарат "Телстар" і випадково спіймали сигнал французьких станцій. Так телеглядачі США вперше побачили по ТВ виступ французького шансоньє. </div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=wsgL8FmpOh8" />
         <pubDate>2020-04-14 19:55:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507221307</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Віденський оперний бал</title>
         <author>nikapeach_from1975</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507845961</link>
         <description><![CDATA[<div>Не одне століття Відень носить звання світової столиці балів. </div><blockquote>Бальний сезон починається в новорічну ніч і триває до квітня. </blockquote><div>У цей час у столиці Австрії проходить більше двохсот танцювальних фестивалів. Але найголовнішим з них, причому не тільки для Австрії, але і у всьому світі, є Віденський оперний бал.</div><div><br></div><blockquote>Вперше він пройшов в 1877 році. </blockquote><div>Тоді Йоганн і Едуард Штрауси вперше дали спільний концерт з Віденським симфонічним оркестром. Після того, як заграли звуки енергійної польки, люди не витримали і почали танцювати. І тільки в 1935 році це було названо Віденським балом. Однак бали проводилися не щорічно. Часто їм заважали війни і революції. Так, у 1991 році бал скасували через напад Іраку на Кувейт. Однак після оголошення США війни Іраку в 2003 році, бал скасовувати не стали. Це викликало хвилю невдоволень з боку віденців, перед входом в Оперу зібрався натовп, який закидав гостей балу з вищого світу яйцями і помідорами.</div><div><br></div><div>Сам бал неповторно красивий. Дами одягають самі розкішні вбрання і коштовності. Їм належить бути в довгих вечірніх або бальному платті, чоловіки повинні надіти фрак і метелика, яка вважається невід'ємною частиною їх вечірнього вбрання. За вхідний квиток потрібно викласти суму від 230, за місце на гальорці, до 16000 євро за ложу. </div><blockquote>Для прикрашання величезного віденського Оперного залу створюються композиції з 60 тисяч троянд, привезених із Зальцбурга і Еквадору. </blockquote><div>Президент Австрії офіційно відкриває бал, після чого 176 пар дебютантів танцюють полонез Фредеріка Шопена Op. 40 № 1 A-dur. Після танцю молодих дебютантів, традиційним закликом Йоганна Штрауса "Alles Walzer" оголошується початок танців і всі гості починають кружляти в нескінченному вальсі. Навіть до підлоги існують суворі вимоги, вона неодмінно повинна бути паркетною. Так повелося ще з давнини і стало традицією. На балу звучать мелодії Моцарта, Штраусів, Гайдна, Шопена, Легара, Бетховена та інших. Найпопулярнішим танцем є вальс. Гості із задоволенням виконують фокстрот, польку, ча-ча-ча, танго, румбу. І роблять вони це «за всіма правилами». Перед початком бального сезону, танцювальні школи отримують величезну популярність, всі хочуть здобути майстерність у виконанні танцювальної програми балу.<br><br>Також стало традицією запрошувати на свято світових знаменитостей. Такі особистості як Бріжит Бардо, Енді МакДауелл, Лех Валенса були запрошені на віденський бал австрійським будівельним магнатом Ріхардом Люгнером. Саме він зазвичай придумує і організовує сюрпризи, без яких, як правило, не обходиться жоден Віденський бал. Одного року жоден чоловік не пішов з балу без жінки. А іншого разу всі чоловіки отримали в подарунок ляльку Барбі одягнену в червоне бальне плаття, а жінки забрали з собою порцелянові блюдця ручної роботи старовинної фірми «Аугартен» і духи.</div><div><br></div><blockquote>У квитку на бал завжди вказується, в якому одязі повинен бути гість. </blockquote><div>Наприклад, у запрошенні на Віденський оперний бал зазначено, що для чоловіків фрак обов'язковий. На другий бал він може піти в смокінгу або навіть в темному костюмі з краваткою. Для жінок обмежень немає, але згідно існуючого правила, не можна з'являтися на різних балах в одному вбранні. Тому у фінансовому плані досить складно постійно оновлювати свій бальний гардероб.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/528799065/5e137d689a565c058882b2a495f17799/32E2F1E8_8579_4C9C_BE99_E8C6F2CA9005.jpeg" />
         <pubDate>2020-04-15 07:04:49 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507845961</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Людвіг Ван Бетховен &quot;Pange lingua&quot;</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507860822</link>
         <description><![CDATA[<div>Бетховен - ключова фігура <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0">класичної музики</a> в період між <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%B7%D0%BC">класицизмом</a> і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC">романтизмом</a>, один з найбільш виконуваних композиторів у світі. Він писав у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0">оперу</a>, музику до <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_(%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%80)">драматичних</a>спектаклів, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80">хорові</a> твори. Найбільш значними в його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові і віолончельні <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0">сонати</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5%D1%80%D1%82_(%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%80)">концерти</a>для <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE">фортепіано</a>, для <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%BA%D0%B0">скрипки</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%82">квартети</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%D1%80%D0%B0">увертюри</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F">симфонії</a>. Творчість Бетховена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX століть.<br><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/2010"><br>2010</a> року професор <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82">Манчестерського університету</a> Баррі Купер опублікував досі невідомий твір Бетховена — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F">аранжування</a><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B2">григоріанського гімну</a> <em>Pange Lingua</em>. За словами вченого, інші дослідники знали про нього, але вважали, що це просто «вправа або нарис», оскільки «виглядало як набір нот». Уривок співу був записаний приблизно <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1820">1820</a> року в записну книжку, яка зберігалась у Берлінській державній бібліотеці. Унікальність знахідки полягає в тому, що композитор майже не писав духовні твори. Імовірно, Бетховен підготував спів для церемонії зведення його покровителя <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84_(%D0%B5%D1%80%D1%86%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%86%D0%BE%D0%B3_%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)&amp;action=edit&amp;redlink=1">ерцгерцога Рудольфа</a> в сан <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%94%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F_%D0%9E%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%83%D1%86%D0%B0&amp;action=edit&amp;redlink=1">архієпископа Оломоуца</a>.<br><br></div><div><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/24_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F"><br>24 жовтня</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/2012">2012</a> року твір уперше був виконаний у Манчестерському університеті<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/ZkPCnodQQiY" />
         <pubDate>2020-04-15 07:16:30 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507860822</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Тарас Шевченко “Катерина” </title>
         <author>shaturskayalena</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507955040</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Тарас Григорович Шевченко</strong> — багатогранний геній і одна з найяскравіших постатей українського образотворчого мистецтва середини ХІХ століття. Він проявив себе як <strong>художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри, пробував себе в скульптурі та різьбі. </strong>Тарас Шевченко є одним з перших українських мистецтвознавців, погляди якого зберігають свою силу і в наш час.</div><div>Образотворча спадщина Шевченка дуже велика: нині відомо понад 1000 портретів, пейзажів, історичних, міфологічних та жанрових композицій. Він зробив великий внесок у розвиток <strong>побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві.</strong></div><div>Особливе визнання мали його офорти, за них у 1860 році рішенням ради Петербурзької Академії мистецтв його було обрано<strong> академіком з гравірування на міді.</strong> 1844 року він виконав серію офортів під назвою<strong> «Живописна Україна»</strong>, в яких зобразив сцени із життя і побуту простого українського народу, його історичного минулого, а також мальовничі краєвиди рідної України: <strong>«Судня рада», «Старости», «У Києві», «Видубицький монастир»</strong> та ін. У цих роботах Шевченко показав свою велику художню майстерність, яка виявилась в умінні легко оперувати світлотінню, досягати прозорості тонів.<br><strong>Національний музей імені Тараса Шевченка</strong>, за іронією долі, міг відвідувати й сам великий поет і художник ще за життя. Адже цю споруду було зведено ще за два десятиліття до смерті <strong>Тараса Григоровича</strong>, і розташовується вона саме в тому місці, де він часто бував. Правда, тоді ще ніхто не знав, що в тут зберігатиметься відома на весь світ картина <strong>“Катерина”. </strong>“На той час у живописі це було унікальним, оскільки тоді художники ще не зверталися до<strong> соціальної тематики</strong>“, – розповідає <strong>Марина Юр</strong>, кандидат мистецтвознавства Інституту проблем сучасного мистецтва.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/528906161/35a3e2cfb401758e3a8b5cf0332267e1/_________________________1842.jpg" />
         <pubDate>2020-04-15 08:16:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507955040</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Симфонія № 5 (Бетховен)</title>
         <author>rudenkovladyslav22</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507993196</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Симфо́нія № 5 ор. 67 </strong><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B._%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD"><strong>Л. Бетховена</strong></a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%80">до мінор</a>, завершена 1808 року. Складається з 4-х частин:<br><br></div><ol><li>Allegro con brio, написана в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0">сонатній</a> формі. Темп Allegro con brio означає «швидко, з вогнем». Частина відкривається так званою «темою долі» — мотиву з чотирьох нот, що повторюється двічі, вдруге — одним ступенем нижче. Це основний мотив, з якого виросли всі інші теми частини.</li><li>Andante con moto, повільна. Глибокі роздуми про щось серйозне, значне. Написана у формі варіацій на 2 теми.</li><li>Scherzo: Allegro (у перекладі з італійської — «жарт»). Музика цієї частини за настроєм повертає нас до першої частини. Третя і четверта частини симфонії звучать одна за одною без перерви. Це єдиний приклад у симфонічній музиці довгого і безупинного <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Crescendo">crescendo</a> від PP до FF початку фіналу)</li><li>Allegro. Фінал. Звучить святково, переможно. Тема дуже близька до «Гімну Свободи». Фінал написаний у формі сонатного <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%80%D0%BE">алегро</a>.</li></ol><div><br>Усі 4 частини об'єднані грізною темою (4 такти), що звучить на початку твору як <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BF%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84">епіграф</a>. Про неї Бетховен сказав: «Так доля стукає у двері». Вона звучить FF (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE">фортисимо</a>, дуже голосно) одночасно у різних інструментах. Симфонія не має програми, її зміст не виражений словами, та яскрава, виразна музика, конкретне значення основного мотиву дають право розглядати симфонію як картину боротьби людини з перешкодами життя в ім'я радості і щастя. 4 частини симфонії можна уявити як окремі моменти цієї боротьби. Фінал зображує перемогу людини над силами зла і насильства.<br><br></div><div><br>Написана для подвійного складу <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80">симфонічного оркестру</a> із включенням <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%82">контрафаготу</a> і трьох <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BD">тромбонів</a>. Тривалість — близько 35 хв. Присвячена другу і меценату Бетховена, сину останнього гетьмана України, графу <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Андрію Розумовському</a>.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=ZTDQZkKqapw" />
         <pubDate>2020-04-15 08:38:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/507993196</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Живопис та графіка</title>
         <author>arturkelembet12359</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508099397</link>
         <description><![CDATA[<div>Одним із найяскравіших явищ в українському образотворчому мистецтві початку століття була творчість видатного українського художника Михайла Бойчука та його послідовників (І. Падалка, В. Седляр). Творчість митця була орієнтована на осмислення спадщини всього європейського монументального мистецтва. Вивчаючи твори старих майстрів Візантії, Середньовіччя, раннього Відродження, він прагнув створити національний монументальний стиль у живописі через злиття традицій — українського примітивізму й візантизму.</div><div>Намагаючись осягнути закони монументального мистецтва й оволодіти технікою Мозаїки та фрескового живопису, молодий художник подорожує Італією, знайомиться з мистецькими шедеврами Венеції, Флоренції, Мілана. У вивченні музейних зібрань і щоденній напруженій аналітичній роботі визрівала оригінальна концепція монументального мистецтва. Практика М. Бойчука показала, що образотворчі канони різних часів і народів і, насамперед, художні засоби давньоруського живопису можуть дати благодатний ґрунт для втілення ідеї митця — створення нового епохального стилю.</div><div>Бойчуківці виконали три монументальні розписи: Луцьких казарм у Києві, Червонозаводського театру в Харкові та санаторію поблизу Одеси. Однак у тридцятих роках було проголошено, що творчість бойчуківців, їхні ідеї ворожі радянській владі. Майже всіх «бойчукістів» було репресовано, а їхні численні монументально-декоративні роботи та фрески знищено.<br>Ось цікаве відео-<a href="https://www.youtube.com/watch?v=anAQpWhFev0">https://www.youtube.com/watch?v=anAQpWhFev0</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://images.app.goo.gl/j3C1rkW6yFXbhNmt9" />
         <pubDate>2020-04-15 09:37:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508099397</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508399336</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Австрія. Відень — центр музичної культури Європи<br></strong><br></div><div>У другій половині XVIII ст. в Австрії виникла так звана «віденська класична школа», до якої належали Ф.-Й. Гайдн, В.-А. Моцарт і Л. ван Бетховен. Музика віденських класиків утілила головні ідеї епохи Просвітництва — оптимізм, устремління до кращого, світлого, віру в розум і гармонійність&nbsp;</div><div>Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) — австрійський композитор із надзвичайно гармонійним світосприйняттям. Його спадщина охоплює опери, меси, ораторії, концерти для різних інструментів, тріо і квартети, фортепіанні сонати і понад 100 симфоній, які принесли митцю світову славу. Більшу частину життя Ф.-Й. Гайдн прослужив придворним музикантом в угорських князів Естергазі в містечку Айзенштадті. Заможні угорські землевласники були щедрими покровителями мистецтв. Вони утримували оркестр, який виконував новостворені симфонії композитора.</div><div>В останні роки життя Гайдн працював у Відні. Дружні стосунки склалися у композитора з його молодшим сучасником В.-А. Моцартом. Оптимістична музика Гайдна, що відображала його просте і щасливе життя, стала символом музичного класицизму.</div><div>Творчість Вольфганга Амадея Моцарта (1756—1791) спричинила переворот у традиційних поглядах на музичне мистецтво. Його музика унікальна за красою, яскрава і життєдайна за спектром почуттів.</div><div>З ім’ям Моцарта традиційно пов’язують уявлення про феноменальну музичну обдарованість. Справді, він був вундеркіндом, йому притаманні рання зрілість і невимушена легкість у розв’язанні складних творчих завдань. Творам композитора властиві виразність мелодики, рідкісна досконалість, надзвичайна гармонійність і завершеність композицій. Коротке, але плідне життя композитора і його передчасна смерть за загадкових обставин породили чимало легенд. Остаточної розгадки таємниці геніальності, «формули» феномена Моцарта не знайдено.</div><div>В оперній творчості В.-А. Моцарта порушувалися загальнолюдські проблеми, зокрема сенсу життя. Реалістично, з глибинним психологізмом композитор втілював характери оперних героїв: Фігаро, Дон Жуана та ін. У кожній арії чи ансамблі розкриваються не окремі риси, а сутність персонажів. Композитор виводить на оперну сцену живу людину, вперше створює справжню музичну драму.</div><div><em>Здібності до музики були в родині Моцартів сімейними. Старша сестра Вольфганга, Маріанна, також була талановитою піаністкою, писала музику і виступала разом із братом. Проте коли вона подорослішала, батьки заборонили їй виступати, бо для дівчини це вважалося непристойним.</em></div><div>За два роки до смерті композитор написав свою останню оперу — фантастичну казку «Чарівна флейта», присвячену вічній темі кохання. Закінчував її вже безнадійно хворим. Цю світлу музику композитор створював паралельно з «Реквіємом». Історія цього шедевра Моцарта незвична. Загадкова людина в чорному плащі, яка не захотіла назвати своє ім’я, замовила композиторові написати заупокійну обідню. Моцарт сприйняв це як передвістя власної смерті. Насправді ж замовник був слугою графа, музиканта-аматора, який сподівався видати музику Моцарта за свою, присвятивши її пам’яті померлої дружини. Скорботні інтонації передавали людські страждання, сповнені трагізму і водночас оптимістичної віри в щастя.<br><br></div><div><br></div><div><strong>Опера Моцарта «Чарівна флейта» на сцені Львівської національноїнаціональної опери.</strong></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/waoOfcykqOU" />
         <pubDate>2020-04-15 12:54:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508399336</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Симфонія № 5 (Бетховен)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508823256</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Симфо́нія № 5 ор. 67 </strong><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B._%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD"><strong>Л. Бетховена</strong></a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%80">до мінор</a>, завершена 1808 року. Складається з 4-х частин:<br><br></div><ol><li>Allegro con brio, написана в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0">сонатній</a> формі. Темп Allegro con brio означає «швидко, з вогнем». Частина відкривається так званою «темою долі» — мотиву з чотирьох нот, що повторюється двічі, вдруге — одним ступенем нижче. Це основний мотив, з якого виросли всі інші теми частини.</li><li>Andante con moto, повільна. Глибокі роздуми про щось серйозне, значне. Написана у формі варіацій на 2 теми.</li><li>Scherzo: Allegro (у перекладі з італійської — «жарт»). Музика цієї частини за настроєм повертає нас до першої частини. Третя і четверта частини симфонії звучать одна за одною без перерви. Це єдиний приклад у симфонічній музиці довгого і безупинного <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Crescendo">crescendo</a> від PP до FF початку фіналу)</li><li>Allegro. Фінал. Звучить святково, переможно. Тема дуже близька до «Гімну Свободи». Фінал написаний у формі сонатного <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%80%D0%BE">алегро</a>.</li></ol>]]></description>
         <pubDate>2020-04-15 15:51:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508823256</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Георгій Нарбут</title>
         <author>Kate_Hryhorieva</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508838108</link>
         <description><![CDATA[<div>Георгій Нарбут був творцем українського державного герба й печаті, грошових купюр і поштових марок української держави після падіння Російської імперії. Паперові гривні, поштові марки УНР, печатка та герб часів Гетьманату, дизайн меблів для державного сенату — все це створив Георгій Нарбут.<br>Він також є автором перших марок Української Народної Республіки. Цю копітку працю він поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок, створенням станкових графічних композицій.<br>Головною у творчості митця була робота над графічною серією «Українська абетка». У 15 аркушах «Абетки» Нарбут демонструє велику, рідкісну різноманітність прийомів, що дали змогу в чорно-білих графічних аркушах втілити незліченну кількість персонажів, передати зачарування українською природою. Цю роботу було визнано справжнім шедевром.<br>Створив художник також і численні обкладинки і заставки до книг, зокрема до «Антології» Миколи Зерова, до журналів «Наше минуле», «Мистецтво», ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/144213124/05bb786238dab750da8936ee71989bb4/Galerea_2.jpg" />
         <pubDate>2020-04-15 15:57:18 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/508838108</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Queen</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/509243487</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Queen</strong>&nbsp; — <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F">британская</a> <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BF%D0%B0">рок-группа</a>, добившаяся широчайшей известности в середине <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/1970-%D0%B5_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%8B">1970-х годов</a>, и одна из наиболее успешных групп в истории <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%B0">рок-музыки</a>. Средства массовой информации называют группу «культовой» и пишут, что она и по сей день имеет сотни миллионов поклонников. Критики считают классикой рока такие песни группы как: «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Bohemian_Rhapsody">Bohemian Rhapsody</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/We_Will_Rock_You">We Will Rock You</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/We_Are_the_Champions">We Are the Champions</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Innuendo_(%D0%BF%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F)">Innuendo</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/The_Show_Must_Go_On">The Show Must Go On</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Radio_Ga_Ga">Radio Ga Ga</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/I_Want_to_Break_Free">I Want to Break Free</a>», «<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/A_Kind_of_Magic_(%D0%BF%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F)">A Kind of Magic</a>». Группа выпустила пятнадцать студийных альбомов, пять концертных и многочисленные сборники. Восемнадцать хитов «Queen» занимали первые места в <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%80%D1%82">чартах</a> разных стран. Каждый участник группы является автором как минимум одного хита, достигавшего вершины британского чарта. Концертные выступления группы также были признаны одними из самых ярких и значимых за всю историю рока</div><div><br>Историки рок-музыки относят Queen к категории <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B4-%D1%80%D0%BE%D0%BA">хард-рока</a> и <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D1%8D%D0%BC-%D1%80%D0%BE%D0%BA">глэм-рока</a>, характерного для 1970-х. Их часто сравнивали с такими современниками, как <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Led_Zeppelin">Led Zeppelin</a>, <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%8D%D0%B2%D0%B8%D0%B4_%D0%91%D0%BE%D1%83%D0%B8">Дэвид Боуи</a>, <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Roxy_Music">Roxy Music</a>. Queen начинали как традиционная хард-рок-группа, однако эксперименты привносили в их музыку элементы из направлений, далёких от рока. Как отмечает критик Филип Аусландер, некоторые песни Queen «граничили с претензией на джаз или классическую музыку». Публицист Стив Динсдейл в статье для <em>The Rough Guide to Rock</em> называет музыку Queen «комбинацией хард-рока, умно построенных альбомов; „коммерческих“ мелодий и мощного визуального образа».<br>Яркой особенностью звучания группы является хор из всех её участников, который стал визитной карточкой группы. Наиболее удачное звучание этого хора есть в альбомах <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/A_Night_at_the_Opera_(%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%BE%D0%BC_Queen)"><em>A Night at the Opera</em></a> и <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/A_Day_at_the_Races"><em>A Day at the Races</em></a>. Другой яркой чертой группы являются различные многоголосные партии для одного человек<br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=fJ9rUzIMcZQ">https://www.youtube.com/watch?v=fJ9rUzIMcZQ</a><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://i.ytimg.com/vi/6k7esY7g4Y8/maxresdefault.jpg" />
         <pubDate>2020-04-15 19:02:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/509243487</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Василь Хмелюк</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/509338751</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Василь Хмелюк, як і багато інших українців початку<mark> ХХ століття</mark>, змушений був емігрувати закордон через прихід в Україну радянської влади. Його життя дуже схоже на роман Ремарка, а його твори і сьогодні <mark>радують око відвідувачів світових музеїв</mark>.<br>аме в Кракові у Василя починається вироблятися його власний стиль малювання з пріоритетом на колористику.</div><div>З 1920 року Хмелюк переїжджає до Праги. Тут живе його брат, тут осіло багато українців та й влада до них прихильна. В Карловому університеті в 1923 році створили Українську пластичну студію. Цьому посприяло чеське міністерство освіти. Дмитро Антонович став директором студії, а курс навчання тривав чотири роки. Так пройшла більша частина 20-х років для Василя – серед інших українців, на малярському відділі професора Сергія Мако.  </div><div>Після завершення навчання в Українській студії пластичного мистецтва він вирішує переїхати <mark>до Парижу</mark><br>В період з 1932 по 1939 роки Хмелюк мав дванадцять виставок, з них вісім були персональними. <mark>Його картини виставлялись в галереях Марселя, Варшави, Лондона. </mark>Зараз вкрай важко визначити точне число намальованих Василем картин. Багато з них розлітались по приватних колекціях. Шанувальників його творчості ставало все більше і лише в Парижі в ті часи набереться з десяток колекціонерів, що постійно щось в нього купували.<br>1943 рік важливий для Хмелюка-художника. Йому вдається налагодити ділові стосунки зі знаною галереєю Дюран-Рюель. Це стає ще одним кроком до визнання його творчості на <mark>серйозному професійному рівні</mark>. Підписаний контракт дозволяв повністю зосередитись на малюванні й не думати більше ні про що.<br><strong><mark>Як художник, Хмелюк постійно розвивався і зростав. Він не зосереджувався виключно на чомусь одному. Малював портрети, пейзажі, натюрморти, займався графікою.</mark></strong> Його стиль визначають як постімпресіонізм, та навряд чи це слово може повністю передати всю глибину його творчості.<br>Використані джерела:: </div><ul><li>https://vezha.ua/msye-vasyl-hmelyuk-iz-sela-pid-zhmerynkoyu-do-mystetskyh-galerej-svitovogo-rivnya/</li><li>https://gazeta.ua/articles/history-journal/_prosta-zhinka-ale-duzhe-vperta-derzhala-cholovika-pid-pantoflem/845806</li></ul><div>Картина : Василь Хмелюк. ”Фортеця”, 1960-ті<br>Робота: Тонян Анастасії</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/530031639/07e510772b646187e7e99442ce31a3fb/845806_2_w_590.jpg" />
         <pubDate>2020-04-15 19:57:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/509338751</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510161414</link>
         <description><![CDATA[<div>Саюк Настя</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/529282771/4e0a57aaaa3d81a7d0c05ed86337fe57/_________________.pages" />
         <pubDate>2020-04-16 08:35:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510161414</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Живопис, графіка нова епоха митців. Живопис. Мистецтво XX ст.&quot;.(Танєєва Анастасія)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510198452</link>
         <description><![CDATA[<div><em>В образотворчому мистецтві останніх десятиліть 19 - початку 20 ст. співіснували два провідні стилі епохи - реалізм і модерн. Типовими темами для художників-реалістів було зображення буденного життя, побуту народу; з-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет. Так, сільський побут, природа та звичаї української провінції - теми картин художника-реаліста Миколи Пимоненка «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Жнива», «Проводи рекрута». Накладання естетики модерну на національні живописні традиції дало початок національному художньому напряму. Український стиль у живописі сформувався під впливом національних культурних традицій, народної творчості, зразків народною декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, а також новітніх тенденцій модернізму - імпресіонізму, абстракціонізму, традицій класичного мистецтва, зокрема реалістичного напряму в живописі.</em><br><strong><mark>«Місячна ніч на Дніпрі»</mark></strong> — картина українського художника Архипа Івановича Куїнджі, написана та вперше показана публіці 1880 року в Санкт-Петербурзі, причому вона була єдиною картиною, що склала виставку.<br>Не будучи повністю упевненим в успіху, Куїнджі Архип Іванович запрошував у свою майстерню друзів та кореспондентів для того, щоб перевірити на них силу впливу полотна. Ще до закінчення роботи майстерню відвідували такі відомі люди, як Тургенєв Іван Сергійович, Полонський Яків Петрович, Крамськой Іван Миколайович, Менделєєв Дмитро Іванович.<br>Щоб побачити полотно, люди шикувалися в чергу. Багато відвідувачів приходили декілька разів, їх приваблювала незвичайна реалістичність світла на картині, також висловлювалися припущення про незвичайні кольори, використані художником. Є свідчення, що окремі відвідувачі навіть заглядали за картину, намагаючись з'ясувати, чи немає там лампи.<br>На картині зображено берег Дніпра. Лінія горизонту сильно опущена вниз, за рахунок чого більшу площу картини займає небо. Світіння місяця відбивається в річці.<br>Ще до публічного показу картину було продано Великому князю Костянтину Костянтиновичу.<br><strong>Цікаві відео з цієї теми:<br></strong><a href="https://www.youtube.com/watch?v=34PujZg138M">https://www.youtube.com/watch?v=34PujZg138M</a><strong><br></strong><a href="https://www.youtube.com/watch?v=1kT0h28cHUk">https://www.youtube.com/watch?v=1kT0h28cHUk</a><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/529122168/e6e61df7f5f45226bb48c4b6419eee08/image774_2.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 08:54:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510198452</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Микола Пимоненко- &quot;Святочне ворожіння&quot;</title>
         <author>SmirnovaDarya</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510487893</link>
         <description><![CDATA[<div>Дивно красива жанрова картина. Дві красиві дівчини-селянки сіли на лавку біля грубки і при свічці на Святках почали гадати. А як же без цього. Тоді на Святках це чи не найголовніше – поворожити на судженого-рядженого! Адже дівчатам дуже хотілося скоріше вийти заміж. А ворожили на святках по-різному. Ось те, що на полотні саме вірне. У чашку наливалося трохи води, запалювалася свічка, і накапивался у воду віск. Він там застигав в різних формах, а потім за допомогою свічки розглядають тінь цієї самої воскової застиглої кляксе.Розглядали пильно, щоб розгадати профіль коханого. От як раз за розгляданням художник і застав своїх героїнь. Уважно і весело дивляться вони на тінь вихідної від свічки – раптом побачать що знайоме. Але найцікавіше, що такі святочні ворожіння збувалися майже через рік.Відразу після ворожінь, починалися співи, але теж не просто так – хто-то розвернувся пряжу, хтось щось підшивав або перебирав з ягід.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/530937782/a89ca2d7af842fab99b78d936fed66de/image319_4.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 11:52:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510487893</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Тарас Шевченко &quot;Селянська родина&quot;</title>
         <author>SIZKO_VLADISLAV</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510694564</link>
         <description><![CDATA[<div>  «Селянська родина» Тараса Шевченка лише на дуже поверхневий погляд може здатися нехитрій етнографічної замальовкою. Але нехай вас не відволікають від суті національний одяг і українська хата-мазанка під солом'яною або очеретяною стріхою. Насправді перед нами - українська версія Holy Family, «святого сімейства», один з архетипових сюжетів європейського живопису.<br><br></div><div>  До моменту роботи над картиною Шевченка трохи менше тридцяти. Всього 5 років минуло з того моменту, як він став вільний від кріпацтва і зміг відвідувати класи знаменитого Карла Брюллова в Імператорської Академії мистецтв. Весь цей час його улюбленими техніками залишалися олівець і акварель. У них він відчуває себе вільно: його олівець Остер і точний, його акварелі на рідкість гармонійні за колоритом. Взяти хоча б знамениту «Одаліску»: які трепетно-живі лінії жіночого тіла, які світлоносні чисті фарби!<br><br></div><div>   Але до олійного живопису Шевченко на перших порах боїться підступитися. Масло і полотно, як робочу силу інструментів, ніби сковують його, пов'язують академічними путами, позбавляють свободи вираження - але ж ніхто не цінує свободу (в будь-яких проявах і сферах) як той, хто був її колись позбавлений.<br><br></div><div>   Перед початком роботи над «Селянської сім'єю» Шевченко робить масу олівцевих замальовок з українського побуту. Він багато подорожує по Україні, а його дорожні альбоми переповнені ескізами. Почавши, нарешті, роботу маслом, він відмовляється від емалевої «гладкописи» свого вчителя Брюллова. Мазки Шевченка лягають точково, нервово. Об'єкти і фігури картини позбавлені чітких контурів. Але саме це і створює відчуття трепетного руху життя. Припускають навіть, що якби не арешт і заслання, і Шевченко зміг би, як планував, поїхати для продовження роботи в Європу, він навряд чи продовжив би там академічні традиції і, досить імовірно, увійшов би в коло родоначальників імпресіонізму.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531101396/4a6703907ddf59965913472513a8700f/719px_________________1843__________________.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 13:38:46 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510694564</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Куїнджі :  &quot;Місячна ніч на Дніпрі&quot;</title>
         <author>ilyakaykov2003</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510966270</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em><br>Робота над картиною «Місячна ніч на Дніпрі» захоплювала настільки , що дні, тижні Куїнджі майже не виходив із майстерні. Задумана картина наче жива стояла у художника перед очима. Трудився над нею осінь і зиму. Йому прекрасно писалося. Наче то не робота була, а відпочинок душі. Він забув про свої скорботи і радощі, забув усе на світі, і нічого не бачив навколо, окрім цієї зеленої ночі. Попід вікнами то навшпиньки, то в повен зріст ходило веселе сонце, танцювало в росі й на деревах, а він його впритул не помічав - він бачив ніч і тільки ніч, нерозгадану, прозору, в плавних тонах і не петербурзьку, а ту далеку і рідну, що за тисячу верств звідси, українську, лагідну і теплу, що потихенько переливається в Дніпро. <br>Перед зором стелиться плавна, як пісня, вспокоєна пізніми сутінками степова рівнина. І Дніпро дрімотно тече чи то у море, чи у вічність, один Бог знає куди, може він, як і земля, нікуди не тече, а просто спить під місяцем. Крихітні у порівнянні з гігантським простором хатини стоять вздовж чорного берега, лиш де-не-де в'ються між ними протоптані стежечки, наче павутини, що обважніли від роси, зачепилися за чорнобривці і упали в мокру траву. Над Дніпром і землею стеляться легкі, як небесна вуаль, хмари, та ось зараз вони розступилися перед місяцем і він, наче міраж, і він, кругловидий господар ночі, виглянув з небесної безодні і застиг срібно і трепетно, а ще ніжно- ніжно, аби не тривожити гармонію вселенського сну. <br>І ось вони стоять навпроти: земне таїнство і небесне - місяць і Дніпро, милуються один одним, а решта тепер наче б усе другорядне: і рівнина, що відпливає у ніч за невидимий обрій і губиться там, і і хатини, такі забуті і одинокі, що серце стискається. <br>Куїнджі зводить воєдино, мирить і співставляє великі стихії природи: землю і небо, світло і тіні. Ніхто у світі ще не робив цього так вражаюче талановито, як він, бо він не просто відображує те, що віками існує поруч з людьми, а відкриває епічну велич цього вічного взаємозв'язку. <br>Здається, що десь за спиною стоїть насторожений Гоголь і шепче потойбічним голосом: "Чудесний Дніпро по тихій погоді, коли вільно і плавно несе крізь ліси і гори повні води свої. Ні шелесне, ні загримить...". Геніальний класик наче запитує у глядачів: " Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї. З середини неба дивиться місяць. Неосяжний небосхил розсунувся, розгорнувся ще неосяжніше. Горить і дихає він. Земля вся у срібному сяйві. Божественна ніч! Чарівна ніч! Сиплеться величний грім українського солов'я і, здається, що й місяць заслухався його серед неба... Мов зачароване дрімає на горі село..." <br>Безумовно, повість М. В. Гоголя і пейзажі А. І. Куїнджі — цє різні твори, жоден з них не можна вважати ілюстрацією до іншого. Але,погодитеся, що читач, знайомий з пейзажами Куїнджі, глибше, соковитіше сприйматиме і художню словесну картину М. В. Гоголя, хоч, може, читатиме «Майську ніч...» через тривалий час після знайомства з полотнами живописця, хоч і забуде якісь деталі його пейзажів. Сліди від картин залишаться в художній пам'яті і знову постануть у пригоді під час читання твору словесного мистецтва. <br>Щонеділі художник на дві години відкривав для всіх бажаючих двері своєї майстерні. Успіх був грандіозним. Дивували незвичайні фарби, що наче світяться. Куїнджі став кумиром. Від часів всесвітнього тріумфу "Останнього дня Помпеї"" Карла Брюллова жоден художник Російської імперії не зазнав такої гучної слави: демонструвалась виставка не просто одного художника, а - однієї картини. Картина не просто вражала, вона гіпнотизувала. <br>Знаючи, що ефект місячного сяйва в повній мірі проявиться при штучному освітленні, художник велів закрити вікна в залі і освітити картину променем направленого на неї електричного світла. Глядачі входили в напівтемну залу і, як зачаровані, зупинялися перед холодним сяйвом місячного світла. Довжелезні черги шикувались на вулиці, і люди годинами ждали, щоб побачити картину. Щоб не було давки, публіку пускали в залу групами. Архип Іванович наводив порядок, встановлював чергу. Дивне прізвище, густа чорна борода, проникливі очі, що горіли щастям перетворювали його на міфічного чародія, переодітого у світський костюм. <br>Люди, які знали Україну, як околицю великої імперії, раптом зробили для себе відкриття: виявляється, що є на Русі земля, що схожа на казку, що над нею опускаються оксамитові ночі, яких ніде більше у світі немає, і там пахнуть тополі і тече могутній Дніпро, і втихомирено вечорами світять вогники далеких сіл, і ім'я цій землі - Україна. Хто раніше не чув про Україну - тепер полюбив її.</em></strong></div><div><br></div><div><strong><em><br>Архип Куїнджі називав "Місячну ніч на Дніпрі" головною картиною свого життя, дивом і міг простоювати біля неї годинами, ставився до картини, як до живої істоти, розмовляв з нею, залишившись наодинці, скаржився, коли було нестерпно важко. <br>Несподівано "Місячна ніч на Дніпрі" була продана прямо в майстерні. В один із вихідних днів про її ціну запитав якись морський офіцер. Куїнджі не мав наміру продавати картину і сказав майже фантастичну на той час суму – 5 тисяч. Почувши ствердну відповідь, був здивований, але відступатись було уже пізно. Лише після того, як офіцер пішов, художник дізнався, що до нього навідувався великий князь Костянтин. <br>Князь не захотів розлучатися з картиною і, відбуваючи у всесвітню подорож морем, прихопив її з собою, щоби вона радувала його пресвітлі очі. Куїнджі стало страшно від думки, що картина пропаде: вона не витримає різких перепадів клімату, морської солі і вологи. Він кілька місяців не брався за пензля, переживав і був переконаний, що разом із картиною у нього вкрали півжиття, не купили, а саме вкрали, бо без "Місячної ночі..." його нема, як художника, що зникне він, розтане на віки-вічні у тумані забуття і сліду ніякого не залишить на землі. Куїнджі вирішив відтворити найдорожчу картину у тому ж сюжеті і в тих же фарбах, як і раніше, і тоді буде жити вічно. Від початку роботи над копією "Місячної ночі..." і до її остаточного завершення минуло два роки. <br>Вологе, пропитане сіллю морське повітря, звичайно, негативно вплинуло на склад фарб, і пейзаж став темніти. Якщо порівняти два варіанти картини, які зберігаються в Російському музеї і Державній Третьяковській галереї, то ці відмінності впадають у вічі. Але сяйво місяця передане геніальним Куїнджі з такою силою, що, дивлячись на картину навіть зараз, глядачі підпадають під владу вічного і Божественного. <br>Після українських ночей Куїнджі нічого кращого не написав, бо родом він був з України, і українські ночі у нього були в крові, він ними дихав і відчував їх кожною клітинкою.</em></strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531310411/36026cf90caa4ef16a53ddc74a2b267c/lytgh.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 15:22:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510966270</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510995403</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531332190/9d044a858817d21ee95019bf40a0b34d/___________1__1_.pptx" />
         <pubDate>2020-04-16 15:33:46 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/510995403</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511194270</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Марія Приймаченко. Звір гуляє (1971р.)<br></strong> Серед визначних діячів XX століття Марія Приймаченко  посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич та ін.<br>Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Ма­ти, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент. Тож і сама Марія Овксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноручно. Окрім малярства та вишивання займалася керамікою. і навіть ілюструвала книжки, що на початку сімдесятих років виходили у видавництві «Веселка».<br>Особливість Марії Приймаченко - в одомашненні потвор, привидів і монстрів у введенні їх до своєї хати, в лагідному прирученні зла. Вона приручать свою звірину, як ченці , лірики й актори приручали за часів середньовіччя  ведмедів ,оленів, мавп чи котів.<br><em>Робота: Храмов Іван</em><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/528975115/0c7be52ae47db80ba68a65ed8b186f55/8FE8A2D7_A01B_471A_8CD9_FC92A19EA0DA.jpeg" />
         <pubDate>2020-04-16 16:54:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511194270</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Петро Левченко &quot;Натхнення&quot;</title>
         <author>mv135092</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511374023</link>
         <description><![CDATA[<div>Творчість Петра Олексійовича – значне явище в українському реалістичному живописі кінця 19-початку 20 століття. Талант Левченка носить яскраво виражений ліричний характер, його пейзажі сповнені поетичного почуття, в якому немає ні перебільшень, ні сентиментальності, ні солодкуватості. Звичайно невеликі за розміром твори художника просякнуті м`якою, наспівною мелодійнфістю, характерною для українських народних пісень. Чарівність творчості Левченка в його безмежній любові до української природи. Його картини щирі, прості і змістовні.</div><div>Навчався у <a href="http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/dmitro-bezperchiy/">Дмитра Безперчого</a> та у Петербурзі; більшу частину життя провів у Харкові. З 1886-о по 1904-й роки Левченко – незмінний експонент Товариства передвижних художніх виставок. В наступні роки він бере участь у виставках українських художників Харкова, Києва, Одеси. Майже все творче життя художника пройшло у тісному зв`язку з передвижниками. 1895-о року відвідав Париж – знайомство з роботами французських імпресіоністів справило враження на Петра Олексійовича. Митець, оволодівши високою культурою кольору, ніколи не ставився зневажливо до композиції малюнка. У цьому виявилася стійкість реалістичних принципів художника, його “передвижницьке” загартування. Живописні шукання Левченка ніколи не йшли врозріз із завданнями реалістичного малюнка. Він казав: “Без міцного малюнка не може бути хорошої картини”.</div><div>В історію українського мистецтва він увійшов як пейзажист, але в його творчому доробку є також чимало інтер`єрів, що свідчать про неабияку майстерність художника у цьому своєрідному жанрі.</div>]]></description>
         <enclosure url="http://uartlib.org/wp-content/uploads/2014/09/img315l.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 18:18:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511374023</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Одним із засновників українського стилю в малярстві, архітектурі, графіці був О.Сластіон. В Петербурзькій академії мистецтв вчився у І.Крамського та П.Чистякова. Проектував земські школи, будинки кредитно-кооперативних товариств, лікувальних закладів. Найвідоміший його проект - водолікарня Миргородського курорту (1912-1916). Як маляр звертався до побутового жанру, пейзажу, історії: &quot;Цегельний завод&quot;, &quot;На жнивах&quot;, &quot;Весна&quot;, &quot;Волинь&quot;, &quot;Миргород&quot;. Як графік ілюстрував поему Т.Шевченка &quot;Гайдамаки&quot;.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511697135</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович [2(14). І 1855, м. Бердянськ, тепер Запорізької обл.. – 24. ІХ 1933, м. Миргород, тепер Полтавської обл.] – відомий український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець і етнограф. Художню освіту здобув в Петербурзькій АМ (1874–1882). Навчався у провідних педагогів академії І. Крамського та П. Чистякова. Багато подорожував по селах України, робив численні замальовки краєвидів, національних типів, пам‘яток української старовини, архітектури, побутових речей, народного одягу тощо. Був одним із засновників українського архітектурного стилю, генетично пов‘язаного з традиціями народної архітектури (споруди у Миргороді). Викладав у Миргородській художньо-промисловій школі (1900–1928). Організатор Миргородського краєзнавчого музею (1920). Провідною темою творчості Опанаса Сластіона були історія, життя і побут українського народу. Широко відомі його твори: «Проводи на Січ» (1898), «На жнивах» (1899), ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (1883–1885), літографії до альбому «Старовина українська і запорізька» (1890-і рр.), серія малюнків «Портрети українських кобзарів» (1875–1928).<br><br><br><br><br><br>РОБОТА МАКАРОВА АНТОНА ОЛЕГОВИЧА, 11-А КЛАС!</strong><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531841907/6b6cbfec9cf3e9aa6903c1fa2ad59b73/_6_638.jpg" />
         <pubDate>2020-04-16 21:42:20 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/511697135</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Музичне мистецтво України&quot;   </title>
         <author>AlinaMelnik</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/514194370</link>
         <description><![CDATA[<div><em><mark>Музика в Україні з'явилася за часів Київської Русі і в своєму розвитку охоплює практично всі типи музичного мистецтва - народну і професійну, академічну і популярну музику.</mark></em></div><div><em><mark>Сьогодні різноманітна українська музика звучить на Україні і далеко за її межами, розвивається в народної та професійної традиції, є предметом наукових досліджень.<br>Українські народні пісні поділяються на багато різноманітних жанрів, яким притаманні певні ознаки. У цьому розумінні найбільш типовими жанрами української пісні є:</mark></em></div><ul><li><em><mark>Календарно-обрядові - веснянки, щедрівки, гаївки, колядки, купальські, обжинкова та інші сімейно-обрядові та побутові-весільні, жартівливі, танцювальні (у тому числі коломийки), частівки, колискові, поховальні, голосіння та інші</mark></em></li><li><em><mark>Кріпосного побуту - чумацькі, наймитські, бурлацькі і т. д.</mark></em></li><li><em><mark>Історичні пісні та думи</mark></em></li><li><em><mark>Солдатського побуту - рекрутські, солдатські, стрілецькі</mark></em></li><li><em><mark>Ліричні пісні та балади.</mark></em></li><li><em><mark>Важливе місце в українській музичній культурі займає інструментальний фольклор. Музичний інструментарій України дуже багатий і різноманітний. Він включає широкий ряд духових, струнних та ударних інструментів. Значна частина українських народних музичних інструментів походить від інструментів часів Русі, інші інструменти (наприклад, скрипка) взялися на українському грунті, пізніше, хоча потім стали основою нових традицій і особливостей виконання.Інструментальна музика стала також невід'ємною частиною міської культури. Крім загальнонаціональних інструментів, таких як скрипки та бандури, міська культура представлена такими інструментами, як столоподобні гуслі, гусла, торбан. Під їх акомпанемент співали величальні пісні, міські пісні й романси, релігійні піснеспіви.</mark></em></li></ul><div><a href="https://youtu.be/FTrQuSlI8K0">https://youtu.be/FTrQuSlI8K0</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/525569266/cac791ea8e7cb3974959ab7f059405fe/369.jpg" />
         <pubDate>2020-04-18 10:55:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/514194370</guid>
      </item>
      <item>
         <title>-Влада Журба-                                           Музичне мистецтво України    </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/514535510</link>
         <description><![CDATA[<div>До нових течій світової музики приєдналася і українська музика. Але це відбулося набагато пізніше. Українська музика кінця на зламі XIX-XX ст. пережила великі зміни. Незважаючи на жорстку реакцію та утиски, які зазнавала в цей період українська культура, в музичному мистецтві продовжувався розвиток потужного фольклорного струменя, який живила творчість видатних українських композиторів - Якова Степового, Кирила Стеценка та Миколи Леонтовича.</div><div>Подальшому розвитку українського музичного мистецтва помітно сприяло відкриття в Києві, Львові та Одесі вищих музичних Зубових закладів. До цього в Україні існували музичні училища. Але після організації консерваторії! музиканти мали можливість здобувати освіту на батьківщині. Завдяки цьому, в українські музиці XX ст. інтенсивно розвиваються такі жанри, як опера, симфонія, інструментальна музика, а також виконавство і музична наука. Найкрупнішими композиторами XX ст. були В.Косенко, Б. Лятошинський, Л.Ревуцький, С.Людкевич. Велике значення мало також відкриття оперних театрів в Харкові. (1925), Києві та Одесі (1926) та концертних організацій - філармоній.<br>Окремою цариною в українській музиці залишається пісенна творчість. її кращими представниками у XX ст. є П.Майборода, О.Білаш, І.Шамо, А.Філіпенко та їх молодші колеги - В.Івасюк, Т.Петриненко.<br>Найпомітнішим явищем у галузі опери та симфоній стала творчість видатного композитора та педагога Бориса Лятошинського. Його опера "Золотий обруч" (написана за романом І. Франка "Захар Беркут") та симфонії відкривали шлях українській музиці у СЕІІТОВИЙ музичний простір.<br><a href="https://youtu.be/kzkZdMFUWV8">https://youtu.be/kzkZdMFUWV8</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/527086875/f23e21c8998352ce96b3c07c2da2ea9d/F9393C53_1DAA_42BC_824C_8E006A868B34.jpeg" />
         <pubDate>2020-04-18 17:01:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/514535510</guid>
      </item>
      <item>
         <title> Музичне життя України XVIII-XIX ст.</title>
         <author>taneevaaya</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/518223241</link>
         <description><![CDATA[<div>Для XVIII ст. характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи відкриваються по всій Україні. У багатьох поміщицьких маєтках існували кріпосні капели, оркестри, оперні та балетні трупи. При деяких капелах відкривалися школи, які готували музикантів, співаків та артистів балету.<br><br>Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. з'явилися нові жанри: опера (першою українською національною оперою була "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського — 1863 p.); камерно-інструментальні твори. Розвивається і вдосконалюється симфонічна музика (М. Березовський, Д. Бортнянський).<br><br></div><div>У 1860—1890 pp. розгортається робота українських учених, письменників, композиторів, пов'язана зі збиранням, вивченням та публікацією народної творчості. Велику роль у цьому відіграли І. Франко та М. Лисенко. У численних працях з фольклору та етнографії, зокрема у творі "Жіноча неволя в руських піснях народних" (1883), І. Франко стоїть на позиціях прогресивної естетики Європи.<br><br></div><div>З 60-х років починається новий етап в історії української музичної культури, завершується формування української національної школи у професійній музиці. У цей час в Україні працюють композитори С. Гулак-Артемовський, П. Ніщинський, П. Сокальський, М. Калачевсь-кий, М. Аркас, М. Вербицький, І. Лаврівський, В. Матюк, А. Вахнянин, І. Воробкевич та ін.</div><div>Пісенна скарбниця українського народу збагачується новими за змістом і жанрами творами. Це робітничі, солдатські пісні (типово маршово-похідні, ліро-епічні та баладні, рекрутські); похоронні плачі-голо-сіння; бурлацькі, наймитські, строкарські пісні; пісні про тяжку жіночу долю; сатиричні та жартівливі.</div><div>У другій половині XIX ст. поширюються пісні на тексти Т. Шевченка. На його вірші писали музику О. Рубець, Д. Крижанівський, Г. Гладкий. З'являються пісні на слова інших українських поетів того часу: романсові — на слова С. Руданського ("Повій, вітре, на Вкраїну"), А. Чужбинського ("Скажи мені правду"), Л. Глібова ("Стоїть гора високая") та ін. Популярними залишаються старогалицькі пісні "Там, де Чорногора", "Сонце ся сховало", "Пою коні при Дунаї" та багато інших.</div><div>Подальшого розвитку набули хорове мистецтво, багатоголосний спів, особливо помітно це в так званих вуличних парубоцьких піснях. Особливості багатоголосся, зокрема підголосного, помітні у творчості М. Лисенка, М. Леонтовича, П. Козицького, Л. Ревуцького, Б. Лятошинсь-кого, Г. Верьовки, С. Козака та ін.<br><strong><em>Відео за цією темою :<br></em></strong><a href="https://www.youtube.com/watch?v=WAJmsps15a0">https://www.youtube.com/watch?v=WAJmsps15a0</a><br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=ZRYI1ztwX3I">https://www.youtube.com/watch?v=ZRYI1ztwX3I</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/530765225/395f02bf2d4c6f6c1b9ca98153c34a1c/XIX_Julius_Schmidt_Schubertiade_Schubert_1204689888_78871918_1555x1024.jpg" />
         <pubDate>2020-04-20 17:28:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/518223241</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Музичне мистецтво України</title>
         <author>shaturskayalena</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/520216111</link>
         <description><![CDATA[<div>До нових течій світової музики приєдналася і українська музика. Але це відбулося набагато пізніше. Українська музика кінця на зламі XIX-XX ст. пережила великі зміни. Незважаючи на жорстку реакцію та утиски, які зазнавала в цей період українська культура, в музичному мистецтві продовжувався розвиток потужного фольклорного струменя, який живила творчість видатних українських композиторів - Якова Степового, Кирила Стеценка та Миколи Леонтовича.<br>Подальшому розвитку українського музичного мистецтва помітно сприяло відкриття в Києві, Львові та Одесі вищих музичних Зубових закладів. До цього в Україні існували музичні училища.<br>Завдяки цьому, в українські музиці XX ст. інтенсивно розвиваються такі жанри, як опера, симфонія, інструментальна музика, а також виконавство і музична наука. Найкрупнішими композиторами XX ст. були В. Косенко, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, С. Людкевич.<br>Певний прорив був здійснений лише на початку 60-х років. Кілька молодих українських музикантів - В.Сильвестров, Л. Грабовський, В.Годзяцький, диригент І. Блажков - утворили групу по вивченню новітніх досягнень світової музики та її поширення в Україні. Усвідомлюючи, що творча особистість в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, загнана в глухий кут, вони спробували розірвати ланцюг ідеологічних пут жорсткої цензури. Музику, яку вони писали в авангардному руслі, стала викликом існуючій системі. Звичайно, щодо них теж уживались адміністративні міри. Але у світі їх було почуто: музика Л. Грабовського і В .Сильвестрова зазвучала на міжнародних фестивалях.<br>Із здобуттям незалежності, в Україні з'явилися нові можливості розвивати творчі таланти. Нині існує свій потужний фестивальний рух. На міжнародних музичних фестивалях у Києві, Львові, Одесі, Харкові виконуються твори талановитої молоді України та зарубіжних музикантів.&nbsp;<br><br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=m-b_AcmTK4Q">https://www.youtube.com/watch?v=m-b_AcmTK4Q</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/528906161/8412213b3b4fa1c965951e2238d6efa8/250px_Lute_viol_ABosse_Fr_1635.jpg" />
         <pubDate>2020-04-21 13:24:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/520216111</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Микола Леонтович</title>
         <author>Kate_Hryhorieva</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/522154297</link>
         <description><![CDATA[<div>Леонтович Микола Дмитрович (1 (13) грудня 1877 - 23 січня 1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «ой, з-за гори кам'яної » та інших.</div><div><br></div><div><strong><em>Цікаві факти:</em></strong></div><ul><li>Мати композитора Марія Йосипівна була людиною "рідкої духовної та фізичної краси", гарно співала, а батько Дмитро Феофанович добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Інші члени сім'ї Леонтовичів теж були тісно пов'язані з музикою. Від них юний композитор і перейняв любов до музики.</li><li>Леонтович за сімейною традицією повинен був стати священиком – так бажали його батьки. Тому він закінчує Шаргородське початкове духовне училище, а згодом – духовну семінарію у Кам’янець-Подільськ. Після закінчення 1899 р. семінарії М. Леонтович відмовився від духовного сану й кілька років працював викладачем у різних галузях науки. Але, як і раніше, музика залишалася для нього на першому місці. </li><li>Побувавши на Хортиці, маестро надихнувся на обробку козацьких пісень. Микола Дмитрович керував учнівськими колективами й творив власні обробки народних пісень. Опублікував він понад 200 таких творів. У творчому доробку композитора понад 150 музикальних творів. Серед них такі відомі, як "Щедрик", "Дударик", "Пряля", "Козака несуть".</li><li>Найяскравіший твір Леонтовича, який приніс йому визнання – <em>"Щедрик"</em>. Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у 1916 році у виконанні хору київського Університету. 5 жовтня 1921 року він був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.</li><li>Упродовж 80 років загибелі Миколи Леонтовича було присвячено багато публікацій і лише наприкінці 20 століття вдалося розгадати причину його смерті."В ніч на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК  Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича", – зазначається у рапорті по справі вбивства композитора. <br><br></li></ul><div>"Дударик"<br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=_8sxQmjKOa4">https://www.youtube.com/watch?v=_8sxQmjKOa4</a><br>"Carol of the bells"<br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=SQadcm_dwEM">https://www.youtube.com/watch?v=SQadcm_dwEM</a></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2020-04-22 07:17:18 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/522154297</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/522723052</link>
         <description><![CDATA[<div>Саюк Настя</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/529282771/40f0ccb4716a6540c301b84df6494b44/__________.pages" />
         <pubDate>2020-04-22 11:30:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/522723052</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сизько В. &quot;Щедрик&quot;</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/523490299</link>
         <description><![CDATA[<div>Лентович присвятив обробці Щедрика близько 20 років, переписуючи її 5 разів, намагаючись домогтися гармонійного поєднання народного багатоголосся і класичного звучання музичних інструментів.<br><br>За основу композитор взяв текст відомої народної пісні, яка, за словами істориків, була придумана ще за часів язичництва. «Прилетіла ластівочка» - звучить на початку щедрівки. Хіба це можливо взимку? Це пояснюють тим, що раніше предки святкували початок нового року навесні, коли птахи і поверталися з вирію.<br><br>Вперше Щедрик в 1916 році виконав хор Київського університету, де працював Микола Леонтович. Пісню публіка сприйняла дуже тепло, а слава маєстро розійшлася далеко за межі України. Через 5 років «Щедрик» був вперше виконаний в Америці – хором імені Олександра Кошиця на концерті в нью-йоркському Карнегі-Холі. І з тих пір мелодія Carol of the Bells – невідїемна частина символу Нового року та Різдва по всьому світові.<br><br></div><div>Цікаво, що авторство англійського тексту пісні в варіанті Carol of the Bells також належить українцеві – композитору і аранжировщику Петру Вільговскому.<br>Наш українській Щедрик став рекордно популярним. Його використовують у анімаційних та художніх фільмах різних жанрів його переспівують нікому невідомі музиканти і зіркові виконавці<br><br></div><div><strong>Щедрик слова орігіналу<br></strong><br></div><div>Щедрик, щедрик, щедрівочка,<br>Прилетіла ластівочка,<br>Стала собі щебетати,<br>Господаря викликати:<br>«Вийди, вийди, господарю,<br>Подивися на кошару, -<br>Там овечки покотились,<br>А ягнички народились.<br>В тебе товар весь хороший,<br>Будеш мати мірку грошей,<br>Хоч не гроші, то полова,<br>В тебе жінка чорноброва.»<br>Щедрик, щедрик, щедрівочка,<br>Прилетіла ластівочка.<br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=EGnJVfck-FA">https://www.youtube.com/watch?v=EGnJVfck-FA</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/542535809/3e69775701512702ab6234a326683df1/24464918.jpg" />
         <pubDate>2020-04-22 16:09:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/523490299</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Коля́дки</title>
         <author>ilyakaykov2003</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/524089590</link>
         <description><![CDATA[<blockquote><strong>Коля́дки</strong> — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят, переважно у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8">слов'янських</a> народів. Первісно колядки супроводжували <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE">язичницькі</a>обряди, дуже стійкими виявились обряди <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0">Коляди</a>, пов'язані із вшануванням новонародженого сонця, культом предків<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a>. За <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">християнства</a> колядки асоціюються передусім із <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5">Різдвом</a>, у своїх текстах відображають «<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">народне християнство</a>», переосмислення язичницького світогляду та ритуалів<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8#cite_note-:0-2"><sup>[2]</sup></a>. Виконавці колядок традиційно називаються <em>колядниками</em><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8#cite_note-3"><sup>[3]</sup></a>, а виконання колядок — <em>колядуванням. </em>Знати українські колядки має кожен, адже це – наші традиції!Коли ж колядують в Україні? Здавалося б, відповідь очевидна – 7 січня, на Різдво, та 8 січня, яке в народі так і називають "Колядою". Насправді ж – колядувати в різних регіонах починають неодночасно: на Покутті це роблять уже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – у перший день Різдва; на західному Поділлі – на другий день свят вранці.<strong>Українські колядки на Різдво</strong></blockquote><div>   <br><br><br></div><blockquote> <em> Добрий вечір тобі, пане господарю</em></blockquote><div><br></div><div>Одна з найвідоміших українських колядок, яку співають по всій Україні.<br><br></div><div>Слова:<br><br></div><div>Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!</div><div><br></div><blockquote>Колядка "Добрий вечір тобі, пане господарю" у виконанні Тіни Кароль – дивіться відео:<br><br>https://youtu.be/AlgRbJl06pY</blockquote><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531310411/293df2bb34b9bcc9be36d8177679e037/12.jpg" />
         <pubDate>2020-04-22 20:02:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/524089590</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Музичне мистецтво</title>
         <author>arturkelembet12359</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525307911</link>
         <description><![CDATA[<div><br> Зародження української школи історичного музикознавства відбувалося у першій чверті XX століття. Саме в цей період видатний вчений Микола Грінченко створив низку праць, які започаткували системне вивчення історії української музики. В 1922 році опублікована грунтовна праця вченого «Історія української музики». Вона є своєрідною енциклопедією, що дає достатньо повне уявлення про еволюцію цієї сфери духовної культури нашого народу. Наукові розвідки українських вчених в наступні десятиліття стали підгрунтям для створення узагальнюючих праць, які комплексно висвітлюють музично-історичний процес. Яскравою постаттю на теренах історичного музикознавства був доктор мистецтвознавства, професор Валеріан Довженко. Теоретична значущість його праць полягає в науковому аналізі еволюції жанрової системи в національній музичній культурі XX століття. Мистецька спадщина українських композиторів розкривається через призму розвитку того чи іншого музичного жанру. Така методологічна позиція вченого сприяє відтворенню цілісної панорами української музичної культури в тісному взаємозв’язку з тенденціями духовного життя суспільства.  Непересічне значення для вивчення історії музики XX століття мали наукові праці відомого вченого, доктора мистецтвознавства, професора Валеріана Даниловича Довженка. Науковий аналіз щодо еволюції жанрової системи в національній культурі зроблено у двох його книгах «Нариси з історії української радянської музики» (1957, 1967 рр.) <br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=Jp0jekKQ_vg">https://www.youtube.com/watch?v=Jp0jekKQ_vg</a></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2020-04-23 09:56:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525307911</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Микола Лисенко</title>
         <author>furgaloam</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525481132</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/529078130/76f0fb2ff6770622a9ca811aded1af1d/______________________.pptx" />
         <pubDate>2020-04-23 11:26:12 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525481132</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Скрипка Олег Юрійович</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525715325</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Оле́г Ю́рійович Скри́пка</strong> (нар. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/24_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F">24 травня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1964">1964</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%84%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2_(%D1%81%D0%BC%D1%82)">Совєтабад</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%A1%D0%A0">Таджицька РСР</a>) — український музикант-мультиінструменталіст, вокаліст, композитор, лідер гурту <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96_%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_(%D0%B3%D1%83%D1%80%D1%82)">«Воплі Відоплясова»</a>.<br>Олег Скрипка народився у місті Совєтабад Ленінабадської області Таджицької РСР (нині селище <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%84%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2_(%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5)">Гафуров</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C">Согдійської області</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD">Таджикистану</a>) у сім'ї українських переселенців.Виріс у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA">Мурманській</a> області <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F">Росії</a>. Мати Олега професійно займалась вихованням сина і заклала творчий фундамент; співи, танці, читання віршів.<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1986">1986</a> року закінчив <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%9D%D0%A2%D0%A3%D0%A3_%C2%AB%D0%9A%D0%9F%D0%86%C2%BB">Радіотехнічний факультет</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%C2%AB%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8F_%D0%A1%D1%96%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%C2%BB">КПІ</a>. Цього ж року було створено гурт <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96_%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0">«ВВ»</a>.З 2004 року під егідою «Країни Мрій» Олег Скрипка бере участь у різносторонній видавничій і просвітницькій діяльності. Паралельно Скрипка стає засновником ще одного фестивалю сучасної української рок-музики — «Рок-Січ».З 2016 році Скрипка разом із «<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96_%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0">ВВ</a>» активно підтримує воїнів на передовій. <br><a href="https://www.youtube.com/watch?v=5_dcRN8il-w">https://www.youtube.com/watch?v=5_dcRN8il-w</a> за цим посиланням ви можете переглянути кліп на пісню "Країна мрій <br><br><br><br>Челпанов К 11а<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9f/Oleh_Skrypka_MRPL_City_%281%29.jpg/1200px-Oleh_Skrypka_MRPL_City_%281%29.jpg" />
         <pubDate>2020-04-23 13:17:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/525715325</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконала Рябоволенко Софія</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526085322</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531295857/ad1ff695a4e32543662a78851a48b50e/____________Microsoft_PowerPoint.pptx" />
         <pubDate>2020-04-23 15:19:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526085322</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Музичне мистецтво</title>
         <author>orlovnikita892</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526216339</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/531339915/1ec9865a64e2616795f0d67dc6ea37de/______.pptx" />
         <pubDate>2020-04-23 16:04:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526216339</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Квітка Цісик</title>
         <author>mv135092</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526224636</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті.<br></strong>Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Співачка народилася вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка була пластункою – їздила у табори в гори, де вивчала українські пісні, звичаї і обряди.<br>Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk.<br>Цісик мала колоратурне сопрано. Прихильники у її голосі іноді вгадували звучання скрипки. Вона з легкістю експериментувала зі стилями – від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. Крім того, Квітка Цісик володіла технікою, поширеною у карпатських селах – «білим голосом».<br>«Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це – такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів»<em>, </em>– розповідала співачка.<br>Після смерті батька Квітка змушена була шукати додаткові можливості заробітку: пропонувала записи різноманітним компаніям, співала у нью-йоркських клубах. Так її помітили продюсери. Відтоді в Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів.<br>Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.<br>Співачка працювала і допомагала багатьом відомим американським музикантам і продюсерам. Співала на бек-вокалі у Вітні Г'юстон та Майкла Джексона. Також її запрошували для участі в записах своїх альбомів відомі співаки – Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінд Ронстад, Роберт Флек.<br>У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року». Цісик виконала у фільмі всі жіночі партії, втім, через конфлікт з режисером фільму її прізвище вирізали із титрів. У стрічці Квітка Цісик також спробувала себе як актриса, зігравши у фільмі роль подруги головної героїні.<br>Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.<br>Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.<br>«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», – так скаже потім Назарій Яремчук. <br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://static2.gazeta.ua/img2/cache/preview/828/828763_w_300.jpg?v=0" />
         <pubDate>2020-04-23 16:07:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/526224636</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Дмитро Бортнянський</title>
         <author>tonyannastya</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/527746645</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Дмитро Степанович Бортнянський</strong> народився в Глухові на Сумщині. Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його вирізнили з-поміж однолітків за <mark>сильний голос і музикальність і забрали до Петербурга в хорову капелу, де він навчався у керівника капели, італійського композитора</mark>, аранжувальника Бальдассаре Галуппі.<br><br>Бортнянський був <mark>першим композитором</mark> у Росії, музичні твори якого почали виходити друком. За Бортнянського петербурзька придворна капела досягла високого рівня. Під час керівництва капелою Бортнянський<mark> написав багато інструментальних творів, опери на французькі лібретто</mark><strong><em> "Сокіл"</em></strong> (1786),<strong><em> "Син-суперник"</em></strong> (1787), п<mark>асторальну комедію</mark> <strong><em>"Свято сеньйора"</em></strong> (1786) тощо. <br><br>1793 року в Петербурзі вийшли друком романси Д.Бортнянського. 1802 року було засновано Петербурзьке філармонічне товариство, на концертах якого з успіхом виконувалися хори Бортнянського. 1816 року композитора було призначено <mark>головним цензором видань духовних творів.</mark><br><br></div><div><br>Наприкінці життя Бортнянський продовжував писати<mark> романси, пісні, кантати</mark>. Він написав гімн <strong><em>"Співець у стані руських воїнів"</em></strong> на слова поета М.Хераскова, присвячений подіям війни 1812 року. В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до видання повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не побачив його. Композиторові вдалося лише видати кращі зі своїх хорових концертів, написаних у молодості, такі як<strong><em> "Духовні концерти на чотири голоси</em></strong>, створені і знову виправлені Д.Бортнянським".<br><br></div><div><br>Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, а повне зібрання його творів у 10 томах вийшло лише 1882 року за редакцією П.Чайковського.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/530069448/af8bba2e36f10c8a9c985e59ed7eb6af/001414_dmytro_bortnyanskyy.jpg" />
         <pubDate>2020-04-24 08:34:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/527746645</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Історія джазу</title>
         <author>creamyale</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/552883360</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Історія джазу в світі</strong><br>На початку XX століття в Америці з’явився новий напрям в музиці. Хоча слово «<em>джаз</em>» увійшло у вжиток лише в 1912 році, цю музику, відрізнялася гучністю, зухвалістю і буйством, було чутно на вулицях Нового Орлеана як мінімум на десять років раніше. Джаз мав особливою ​​ритмічною енергією, ніколи раніше не зустрічався в народній музиці. Крім цього, джаз був сміливим і непередбачуваним – одна і та ж пісня з кожним виконанням звучала по-різному, і це лише додавало джазу привабливість. Музиканти імпровізували, слідуючи натхненню і адаптуючи мелодію до звуків інших інструментів, які відігравали з ними на сцені.<br>Джаз гармонійно об’єднав в собі елементи які  вже існували на той час в Америці музичних напрямків. У регтайму він запозичив синкопу, у блюзу – його чуттєвість і тональність. У маршу – емоційну глибину, духовність і натиск. Музичні інструменти перейшли в джаз з духових і танцювальних оркестрів. Ця суміш дала абсолютно унікальний результат, який став ідеальним акомпанементом для динамічного і метушливого американського життя ХХ століття.<br>Згідно з легендою, першим керівником джазового оркестру, який заробив популярність, був афроамериканский корнетист <em>Чарльз «Бадді» Болден</em> (1877-1931), однак до наших днів не дійшло жодного запису з його виконанням. Дуже скоро слухачів новому напрямку знайшли і багато інших музикантів Нового Орлеана, в тому числі Фредді Кеппард, Кінг Олівер, Джеллі Ролл Мортон, Сідней Беше і, звичайно ж, Луї Армстронг.<br>Джаз швидко знайшов шанувальників далеко за межами Нового Орлеана, вирушаючи в подорож на пароплавах по річці Міссісіпі і на поїздах, на яких музиканти з Нового Орлеана прямували в Чикаго, Нью-Йорк, Каліфорнію та інші музичні центри США. Поширення радіо і масові продажі платівок із джазовою музикою – в 1920-х роках їх було продано десятки мільйонів – забезпечили джазу швидке зростання популярності.  У Чикаго джаз переважав в нічного життя міста, його танцювальні ритми чарували як біле, так і чорне населення. У Гарлемі піаністи грали страйд на приватних вечірках і громадських заходах. У Канзас-сіті поширився більш спокійний, але наполегливий свінг. У Нью-Йорку, Джордж Гершвін об’єднав елементи джазу і класичної музики, як в його знаменитій «Блакитної рапсодії” »1924 року. Приблизно в той же час Дюк Еллінгтон почав записувати власні твори, зігравши згодом ключову роль в становленні джазу у виконанні біг-бендів .<br>З настанням Великої депресії продажу платівок із джазовою музикою впали, і якийсь час могло здатися, що джаз втратить своїх шанувальників. Однак величезна популярність, яку грають свінг біг-бенди отримали в середині 30-х років, дала джазу нове життя. У 1935 році Америка вступила в Еру <em>свінгу</em>, котра тривала аж до кінця Другої світової війни. Оркестри Дюка Еллінгтона, Бені Гудмена, Каунта Бейсі і інших джазменів користувалися великим успіхом і продавали багато записів. У цей період значний вплив на виконання провідних джазових композицій надали Біллі Холідей, Елла Фітцджеральд і Френк Сінатра. Джаз знову став переважати в розважальній сфері Америки.<br>У післявоєнні роки в джазі з’явився новий напрям – бібоп, або просто боп. Нове покоління прогресивних джазменів – в тому числі саксофоніст Чарлі Паркер, трубач Діззі Гіллеспі і піаніст Телоніус Монк – обігравали складні гармонії, експериментували з новими мелодіями і побудовою фраз, їх гра відрізнялася надшвидким темпом. Така своєрідна манера виконання користувалася не дуже великою популярністю у широкої публіки в порівнянні з успіхом, який джаз мав в 1920-і і 30-і роки, проте вона ясно дала зрозуміти, що джаз не підкоряється тільки законами шоу-бізнесу.<br>Майлз Девіс очолив більш спокійне напрямок, що з’явилося в 50-і роки і який отримав назву <em><mark>«кул-джаз» (cool jazz)</mark></em>. Але незабаром і сам Девіс, і інші джазові музиканти стали досліджувати нові можливості. Завдяки компанії звукозапису Blue Note Records поширення стали отримувати більш запальні і блюзові варіанти сучасного джазу, часто звані <em><mark>хард-боп</mark></em> або <em><mark>соул-джаз (soul jazz).</mark></em> На Західному узбережжі, в Каліфорнії, джаз залишався більш спокійним, мелодійним. У 1960-і роки з’явився модальним джаз, що відрізняється новим підходом до організації музики та атональну, а також <em><mark>джаз-ф’южн</mark></em>, що включає елементи року і електронної музики.<br>З тих пір джаз продовжує розвиватися, слідуючи шляху експериментів і впорядкування. За межами США джаз стали грати незабаром його виникнення: першою європейською легендою джазу прийнято вважати гітариста Джанго Рейнхардта, про який було відомо вже в 1930-е роки. Дуже скоро джаз став популярний у всьому світі, і сьогодні кожне велике місто може похвалитися власними талановитими музикантами, місцевими джаз-клубами і знаючими шанувальниками. Джаз знайшов місце і в навчальних закладах, а недавно з’явилися установи, спеціально присвячені джазу. Їх завдання – сприяти розвитку цієї форми мистецтва і робити все, щоб джаз продовжив процвітати і в XXI столітті.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=kmfeKUNDDYs" />
         <pubDate>2020-05-05 18:06:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/552883360</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559372468</link>
         <description><![CDATA[<div>Саюк Настя</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/529282771/3050fa6265232675c09a6911edebcde8/_______________.pages" />
         <pubDate>2020-05-08 09:27:30 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559372468</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559388836</link>
         <description><![CDATA[<div>Березенко Ангеліна</div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/lGw_roMzX1c" />
         <pubDate>2020-05-08 09:36:51 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559388836</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Влада Журба</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559607293</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/iDBuua3uuAE" />
         <pubDate>2020-05-08 12:01:26 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/559607293</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Проценко Валентин 11-А</title>
         <author>valentin_protsenko</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/560126754</link>
         <description><![CDATA[<div>Театральне мистецтво</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=5CoMizb7A1I" />
         <pubDate>2020-05-08 15:46:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/560126754</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>AlinaMelnik</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/561288003</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/j6VKOXyBJ18" />
         <pubDate>2020-05-09 10:49:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/561288003</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Наталка Полтавка&quot; театр ім. І. Франка</title>
         <author>shaturskayalena</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/561711627</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=uVY3j0MpCIY" />
         <pubDate>2020-05-09 17:28:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/561711627</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сизько Владислав</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/564508098</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=3YwcN4GutpY" />
         <pubDate>2020-05-11 10:54:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/564508098</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Челпанов Костя</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/564882561</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=TuVFZBRNmhs" />
         <pubDate>2020-05-11 13:45:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/564882561</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Мартин Боруля&quot;. Вистава Тернопільського театру</title>
         <author>Kate_Hryhorieva</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/570054944</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/60TJzDAAD8A" />
         <pubDate>2020-05-13 13:31:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/570054944</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572156056</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Макаров Антон</strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/GHvNQUFA04M" />
         <pubDate>2020-05-14 09:30:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572156056</guid>
      </item>
      <item>
         <title>&quot;Сватання на Гончарівці&quot;  — соціально-побутова комедія Григорія Квітки-Основ&#39;яненка, написана в 1835.</title>
         <author>taneevaaya</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572203041</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><mark>Сюжет “Сватання на Гончарівці”</mark></strong> Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п’є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти – бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його богатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б’є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=nh2FjnRvWD0" />
         <pubDate>2020-05-14 09:52:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572203041</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Кайдашева сім&#39;я</title>
         <author>arturkelembet12359</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572241077</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=LJhiU3MwcJw" />
         <pubDate>2020-05-14 10:11:53 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572241077</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Український драматичний театр &quot;Гомін&quot;: &quot;Сто тисяч&quot;(Іван Карпенко-Карий)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572744551</link>
         <description><![CDATA[<div>Рябоволенко Софія</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=GHvNQUFA04M" />
         <pubDate>2020-05-14 14:08:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572744551</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Українська жартівлива вистава ГІСТЬ</title>
         <author>mv135092</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572944141</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=fRUEUK0oRPE" />
         <pubDate>2020-05-14 15:14:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/572944141</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/573334724</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Наталка Полтавка (п‘єса)<br></strong>Храмов Іван</div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/KQ_D2A8Wk1Y" />
         <pubDate>2020-05-14 17:33:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/573334724</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Політ над гніздом зозулі </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/576574101</link>
         <description><![CDATA[<div>Polina Zhebrakova<br>Кен Кізі, Дейл Вассермен<br><br>режисер- Вадим Сікорський,<br>художник - Мирон Кипріян,<br>композитор - Іван Небесний.<br><br>У ролі Рендла МакМерфі - Януш Юхницький.<br><br>Дійові особи та виконавці:<br><br>Бромден - Олександр Кузьменко, Сестра Ретчед - Л. Никончук, Дейл Гардінг - Orest Garda, Біллі Біббіт - О.Сікиринський, Скенлон - В. Яковенко, Чезвік - М.Максименко, Раклі – Гаврилів Ігор, Кенді Стар - Л.Остринська та інші.<br><br>Прем’єра відбулась 2 лютого 2002 року.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/pSlYXHq33pQ" />
         <pubDate>2020-05-16 11:00:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/576574101</guid>
      </item>
      <item>
         <title> Polina Zhebrakova </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/576624233</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Початок століття — як виглядала українська культура<br></strong><br></div><div>Початок XX сторіччя був тісно пов’язаний з процесами минулої епохи, адже слід розуміти, що будь-які історичні та мистецькі періоди не починаються календарно.  Для українського мистецтва того часу характерним було домінування <strong>пізнього академізму* та модерну*.<br></strong><br></div><div>Всередині ідеї академізму лежить дотримання суворих форм, поєднання течій класицизму й романтизму. У своїй «пізній» формі, яка домінувала наприкінці XIX сторіччя, український академізм запозичив багато з передвижницького руху. Передвижники — це художнє товариство, члени якого зображали «селянські» мотиви та сцени побутового життя не в грубому реалізмі, а в академічному стилі.<br><br></div><div>Власне «передвижниками» їх назвали через пересувні виставки, які вони влаштовували на території тодішньої царської імперії, намагаючись через близьку до «народництва» тему, популяризувати академічне мистецтво. Одним з українських художників тієї доби та представником передвижницького руху був <strong>Микола Пимоненко (1862-1912).</strong></div><div>Його живопис, як і робити інших передвижників, романтизували сільську тематику, ідеалізували тему народництва та відображали соціально-критичні переконання авторів. Теми просвітництва та робочої естетики «простого люду» складали значний ідеологічний бекграунд для художників, але на початку XX сторіччя все більше ставали анахронізмом. В той час вже почалась індустріалізація, модернізація, розвивались буржуазні відносини у суспільстві, з’являлися великі підприємства, залізні дороги та інші інфраструктурні об’єкти «нового часу».<br><br></div><div>В такому контексті, творчість Пимоненка — це досить романтизований погляд на тогочасну Україну, але від цього не менш важливий для подальшого мистецького розвитку. Микола Пимоненко був одним із засновників національної реалістичної школи: його творчість справила сильне враження на наступні покоління українських художників, які перейняли елементи колориту та настрою. Знаний він був і за межами України — роботи художника свого часу придбав Лувр та одна з Мюнхенських галерей.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/03/1024px-Mykola_Pymonenko-Brod.jpg" />
         <pubDate>2020-05-16 12:08:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/576624233</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федько Дмитро</title>
         <author>dmitryfedko24</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577081546</link>
         <description><![CDATA[<div> </div><div>Вистава Київського обласного музичного академічного театру ім. П.К.Саксаганського "Украдене щастя" <br><br>Жанр: драма<br>Іван Якович Франко <br>П'єса ''Украдене Щастя''<br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=v60IRcKbi5c" />
         <pubDate>2020-05-16 20:19:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577081546</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федько Дмитро                     На кожному історичному етапі виникали нові зразки народної творчості, але при цьому зберігалися й найбільш популярні з попередніх епох. Тому український музичний фольклор, який дійшов до нашого часу в записах і в народній пам’яті, - це справжній музичний скарб. Він розкриває духовне життя народу на різних історичних етапах. У піснях відбилася історія народу, його ментальність, світосприйняття й багатобарвна гама почуттів.Записи українського музичного фольклору стали з’являтися переважно з XIX ст. – в епоху Романтизму, коли в усій Європі з особливим пієтетом ставилися до фольклору й почали його фіксувати. Укладачі збірок українських народних пісень записували ті зразки, що були поширені в сільському та міському побуті. Серед них – і авторські пісні, які відзначалися високим мистецьким рівнем. Становлення професійного мистецтва на українських землях почалося з церковної музики, яка стала розвиватися після прийняття християнства в Києві. Спочатку це був одноголосний церковний спів (монодія). Подібно до того, як григоріанський хорал у Західній Європі був важливим інтонаційним джерелом для розвитку багатоголосної музики, так і інтонації української церковної монодії використовувалися творцями церковної музики та кантів. Розквіт української духовної музики припадає на епоху Бароко (XVII – перша половина XVIII ст.). Українські композитори, творячи в бароковому стилі, писали багатохорні композиції (партесні концерти), які в найкращих зразках (творчість Миколи Дилецького, Симеона Пекалицького та ін.) за мистецьким рівнем не поступалися тогочасній духовній західноєвропейській та польській музиці, з якою українська музика підтримувала тісні зв’язки. Ще вищий етап розвитку духовної музики припадає на другу половину XVIII ст. (творчість видатних композиторів Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Артема Веделя).Записи давньої світської професійної музики (за винятком світських кантів), яка побутувала в міському середовищі, до нашого часу майже не дійшли. Проте відомо, що світська музика – інструментальна та вокальна – функціонувала у придворному та магнатських осередках, у яких працювали професійні музиканти. У другій половині XVIII ст. українські композитори М. Березовський, Д. Бортнянський, які творили в Росії та в Італії, писали інструментальну музику та опери. Вони – перші українські композитори, опери яких з успіхом були поставлені в Італії. З другої половини XVIII ст. в епоху класицизму утверджуються нові принципи музичного мислення, нові стильові норми, на які спиралося музичне мистецтво в XIX ст.Важливим періодом у розвитку української музики стало XIX ст. Активне звертання до фольклору, свідоме прагнення до національної самобутності музичного мистецтва, що було характерним для епохи Романтизму, суттєво оновило українську музику й надало їй специфічних рис. Українська музика набула національної своєрідності в усіх жанрах. У цьому значна заслуга М. Лисенка. Як і інші представники національних композиторських шкіл XIX ст. (Михайло Глинка, Станіслав Монюшко, Едвард Гріг, Бедржих Сметана та ін.), Микола Лисенко вперше в Україні створив музику, у якій поєднано високу професійність і виразну національну самобутність (до XIX ст. композитори не надавали значної уваги національному колоритові).       </title>
         <author>dmitryfedko24</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577648517</link>
         <description><![CDATA[<div><a href="https://www.youtube.com/watch?v=XWsgqwk0EGo">https://www.youtube.com/watch?v=XWsgqwk0EGo</a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/584700264/5b67593d74dc873751fef85f59843153/muzychne_mystectvo.jpg" />
         <pubDate>2020-05-17 11:05:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577648517</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>orlovnikita892</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577835075</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=GrrbOElkN6w" />
         <pubDate>2020-05-17 13:59:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/577835075</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/585415850</link>
         <description><![CDATA[<div>Starset<br><br>Група Starset досить молода, вона утворилася лише в 2013 р Колектив створив Дастін Бейтс, вокаліст групи Downplay.  Група тісно пов'язана з космічною тематикою, що не дивно, адже сам Бейтс завжди виявляв інтерес до астрономії і навіть викладав в Міжнародному космічному університеті.<br><br>   Для своєї групи Дастін Бейтс придумав історію, яка розповідає про формування колективу.  Відповідно до цієї історії, група була створена в рамках роботи з громадськістю, з ініціативи The Starset Society.  Головною метою групи було попередити людей про "Посланні", яке людство отримало з загадкового сигналу в космосі.<br><br>   У липні 2014 році вийшов дебютний альбом групи під назвою "Transmissions", який зайняв 49 позицію в US Billboard 200, що стало одним з найкращих результатів дебютних альбомів рок-груп в 2014 р<br><br>   Величезну популярність завоював трек "My Demons".  Пісня опинилася на 5 сходинці в "Mainstream Rock" чарті і трималася там 44 тижні.  Всього за один місяць кліп на цю пісню набрав більше 280 млн переглядів на ютубі.<br><br>   Група випустила свій власний графічний роман, який розповідає про історію, яку придумав Бейтс.  Роман налічує 250 сторінок і називається "The Prox Transmissions".  За продовження графічного роману планувала взятися компанія Marvel.<br><br>   Музичний стиль групи Starset визначають як рок.  Але, за словами соліста, вони створюють куди більш різноманітну музику, в якій змішано багато напрямків.  Дастін Бейтс говорить, що вони створюють "кінематографічний рок" і зазначає, що великий вплив на їхню музику надали такі групи і виконавці, як Hans Zimmer, Nine Inch Nails, Sigur Ros, Thirty Seconds to Mars, Deftones, Linkin Park і Breaking Benjamin.<br><br>Найвідоміші пісні:<br>It has began<br>https://youtu.be/XZp3Mtn-YsI<br>My demons<br>https://youtu.be/nkll0StZJLA<br>Monster<br>https://youtu.be/Bq6IuZIJhuI</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/590594253/f91b5b04fe726a6c34d1885e41825d37/IMG_20200520_201713.jpg" />
         <pubDate>2020-05-20 17:16:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/585415850</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Похлеба Катерина  Архітектура — кам’яний літопис століть</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1097616923</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Похлєба Катерина</strong><br><br>Архітектура Європи представлена найрізноманітнішими зразками зодчества різних епох. Історично склалися загальноєвропейські архітектурні стилі, кожний із яких вирізняється своєрідністю конструкцій і форм, єдністю ознак екстер’єру та інтер’єру.Талановиті майстри античності створили величні мармурові храми, які стали взірцями високої класики. Для них характерні гармонійність і досконалість, пропорційність і впорядкованість. Римляни додали до цього утилітарність у поєднанні з урочистою монументальністю. З тих часів у будівництві застосовують арки, колони, куполи.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=lb3cNtRj2J8" />
         <pubDate>2021-01-18 10:53:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1097616923</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Климчук Дарина                                      Архітектура - кам&#39;яний літопис століть             </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1110976749</link>
         <description><![CDATA[<div>Климчук Дарина<br><strong>Архітекту́ра</strong>&nbsp; — це одночасно <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0">наука</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE">мистецтво</a> проєктування будівель, а також власне система будівельних споруд, які формують просторове <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F">середовище для життя</a> і діяльності людей відповідно до законів <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0">краси</a>. На сучасному етапі розвитку <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">людства</a> архітектура становить одну з найважливіших частин виробництва&nbsp; та матеріальних засобів існування людського <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">суспільства</a>.<br>Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82">палеоліту</a>, коли виникли перші штучно споруджені <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE">житла</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D1%96%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8">поселення</a>. Були освоєні найпростіші прийоми організації <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D1%80">простору</a> на основі <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA">прямокутника</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE">кола</a>, почався розвиток конструктивних систем з опорами-<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0">стінами</a> або <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0">стійками</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%81">конічним</a>, двосхилим або плоским <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F)">балковим</a> покриттям.<br>Самі відомі архітектурні споруди:<br>1.Колізей<br>2.Пізанська Вежа<br>3.Татдж-Махал</div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/m2B2BFd_LS8" />
         <pubDate>2021-01-21 17:06:54 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1110976749</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Цiкавi факти архітектурної споруди Європи.</title>
         <author>darkmol</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1136890471</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Палац Ле Фердинанд Шеваль або «Ідеальний палац» (Hauterives, Франція)</strong><br> Протягом 33 років, сільських листоноша Фердинанд Шеваль, – у якого не було ніякої архітектурної освіти – зібрав окремі камені, які лежали в тій місцевості, де він проживав, яка в давнину була дном моря.Камені були йому необхідні для створення його майстерно різьбленого з вапняку і різні структур, корзин та візків шедевру. Включення дивних архітектурних стилів і конгломератів, натхненним індуїстської та біблійної міфології, а також алжирських, північно-європейських і китайських елементів, він нарешті закінчив чудовий химерний пам’ятник усього за один рік до своєї смерті в 1924 році у віці 88 років. Гроти, статуї тварин переплітаються в тому, що сьогодні один із найяскравіших прикладів «наївного мистецтва» архітектури стала найулюбленішою культурною пам’яткою Франції.<br><strong>Eliphante (Корнвілл, Аризона)</strong><br> Прекрасне втіленння в художній творчості органічної архітектури, це незвичайне житло – має площу 3 гектари природного ландшафту в Арізоні. А збудували його чоловік і дружина – Майкл Кан і Леді Левант.<br> Будівля складається з 5 окремих структур ручної роботи, пов’язаних між собою загальною своєрідною темою, основні житлові приміщення розміщені в Eliphante і підключені до зони медитації, картинна галерея, баня, сад скульптур і заболочених ставків. До речі сировину вони брали з пустелі.<br> Далі вони інтегруються в садибу з художньою чуттєвістю разом з каменем і скляною мозаїкою, дерево, плитка, штукатурка і металеві скульптури, які живуть і дихають з Природою.</div><div><br></div><div><strong>Крижаний готель (Юккас’ярві, Швеція)</strong><br> Крижаний готель – тимчасова перлина Швеції з’являється зовсім ненадовго. Це сезонне скарб, схожий на появу квітучої вишні (сакури), яка сьогодні цвіте, а завтра немає, виходить що Юккас’ярвський крижаний готель існує тільки 4 місяці кожного року.<br> Але як його будують? Лід використовують із річки Турне, яка портікає неподалік, з якої його вирізують тоннами великими квадратними кубиками, які потім використовують разом із більш ніж 30 000 тоннами снігу у формі ефірних структур, центральної опори, мерехтливих номерів, і сюрреалістичного крижаного бару.Наприкінці весни, те, що залишається переробляється і зберігається для будівлі в наступному році – який є лише одним із кількох екологічно чистих (який сам поновлює джерела енергії), готель буде виділяти нульові показники викидів вуглецю, які вони мають намір досягти до 2015 року. У номерах використовують елементи світла, які не випромінюють його, оскільки застосування звичайних ламп прискорило б танення готелю. живуть і дихають з Природою.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/539126866/41e145d9c5d01cfcf136928604569d11/________0_e1421000408329.jpg" />
         <pubDate>2021-01-28 15:32:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1136890471</guid>
      </item>
      <item>
         <title> Архітектура — кам’яний літопис століть</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145265078</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Сисоєва Емілія<br><br>Архітектура, чи зодчество – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак.<br><br></strong>Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього палеоліту (близько 10 тисяч років до н. е.), коли виникли перші штучно споруджені житла і поселення. Були освоєні найпростіші прийоми організації простору на основі прямокутника і кола, почався розвиток конструктивних систем з опорами-стінами або стійками, конічним, двосхилим або плоским балковим покриттям. Застосовувалися природні матеріали (дерево, камінь), виготовлялась цегла-сирець. Все це було освоєно людиною раніше, ніж з'явилась писемність.&nbsp;<br>У країнах Західної та Центральної Європи із відродженням міст наприкінці 10 століття починає розвиватися тип кам'яного житлового будинку у два-три поверхи із майстернями та лавками, що традиційно розміщувались на першому поверсі. Складається архітектура романського стилю. Прикладами є:</div><h1>1)Пізанська вежа</h1><div>2)Церква Санта Марія дель Наранхо, Овьєдо<br>3)Церква св. Михаїла<br><strong><br>Піза́нська ве́жа</strong> — частина ансамблю міського собору Собор Санта Марія Ассунта в Пізі. Вежа є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі — шедевр середньовічної італійської архітектури. Вежа відома тим, що сильно нахилена.<br><br></div><div><br>Висота вежі становить 56 метрів, діаметр&nbsp; — 15 метрів, діаметр фундаменту 19,6 метра. На вершину вежі ведуть сходи з 294 сходинок, піднявшись якими на саму гору, можна оглянути всю околицю. Всесвітньо відомий вчений Галілей використовував Пізанську вежу для своїх дослідів. З останнього її поверху він кидав різні предмети, щоб довести, що швидкість падіння не залежить від ваги тіла що падає. <br><br>Будівництво дзвіниці («Пізанської вежі») було почато 9 серпня 1173 року майстрами Вільгельмом (Гульєльмо) з Інсбрука і Бонанно Пісано. Побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і зник з міста.<br><br></div><div><br>Час від часу роботу з будівництва відновлювали, і до 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто років після початку будівництва, в 1275 році, міська влада знайшла сміливця, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці.<br><br></div><div><br>Коли архітектор Джованні ді Сімоне відновив роботи, відхилення верхнього карниза вежі від вертикалі становило 50 сантиметрів. Ризик був дуже великий. Тому, закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі становило вже 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ді Андреа. Він підвів наступний поверх із сторони, похилої, на 11 сантиметрів, а дзвіницю «завалив» убік, протилежну нахилу. Лише після цього він поставив над вісьмома ярусами вежі дзвіницю з бронзовим дзвоном. Так, через 164 роки будівництво вежі нарешті було завершено. Правда, вона виявилася укороченою на чотири поверхи і без даху. А за задумом перших архітекторів перший поверх її повинен був бути високим, потім 10 поверхів з балконами, 12-й поверх&nbsp; — дзвіниця, а вінчати кампанелу повинен був дах. Загальна висота вежі передбачалася 98 метрів.<br><br></div><div>Протягом наступних чотирьох століть на вежі було встановлено сім дзвонів, найбільший важив більше ніж 3600&nbsp; кг. Однак до початку XX століття найважчі дзвони перестали використовувати, бо вважалося, що їх рух може потенційно погіршити стійкість башти.<br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><strong><br></strong><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/986119344/0454b38f72dc3c05cf507e3cc309eaaf/07462e61_083d_4e43_bcc2_59d61a6d7b19.jpg" />
         <pubDate>2021-01-31 11:50:45 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145265078</guid>
      </item>
      <item>
         <title>  Цегер Катя</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145391335</link>
         <description><![CDATA[<h1>Колізей – видатна споруда античності.</h1><div>В античному Римі Колізей називали амфітеатр Флавіїв. Він був закладений у 75 імператором Веспасіаном Флавієм (9–79) і в 80 відкритий його сином Титом (роки правління 79–81).<br>Незадовго до падіння великої Римської імперії закінчилися гладіаторські бої, вбивства тварин тривали ще близько століття. Потім амфітеатр став руйнуватися. І поступово місцеві жителі стали розтягувати унікальна споруда для своїх будівельних потреб. Ще пізніше там стали жити ті, хто позбувся даху над головою.<br>Ніщо не вічне на землі. У 18 столітті з ініціативи папи Бенедикта почали проводитися церковні заходи.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/986198614/80d6139bfa46281ed001867d8e37c6c7/________rome_25675293.jpg" />
         <pubDate>2021-01-31 13:09:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145391335</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Архітектура — кам’яний літопис століть</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145463035</link>
         <description><![CDATA[<div>Чернюк Вікторія <br><br>✅Архітектура... Вона є невід'ємною частиною нашого життєвого простору, заповнюючи його різноманітними зразками зодчества: житловими будинками, храмами та палацами, площами й стадіонами, парками й скверами. Цей вид візуального мистецтва Віктор Гюго образно назвав «мистецтвом вписувати лінії у небо».<br>✅ На відміну від таких видів пластичного мистецтва, як живопис і графіка, архітектура не зображує, її створює просторові об'єкти, визначає їх зовнішнє та внутрішнє убранство. Вона сприймається головним чином у просторі: споглядаючи інтер'єри споруди, ми зіставляємо свої враження із загальним естетичним уявленням, яке виникає, коли оглядаємо її, рухаючись навколо.<br>✅У будівництві використовуються різні за властивостями матеріали: пісок, глина, деревина, природний камінь, гравій, у сучасній архітектурі — також скло і бетон.<br>✅Із часів первісної доби в Криму, Франції, Англії, Вірменії, Північній Африці збереглися культові мегалітичні споруди (від грец. мегас — великий, літ — камінь). До «архітектури великих каменів» належать дольмени, менгіри та кромлехи. Дольмен складається з вертикальних кам'яних брил і плит, покритих зверху однією чи кількома горизонтальними. Найбільш грандіозний кромлех — споруда з окремих величезних каменів, які утворюють концентричне коло, — знаходиться у Стоунхенджі поблизу м. Солсбері у Великій Британії.<br>✅Розмаїттям житлової архітектури різних часів ми завдячуємо творчості зодчих: від непоказних селянських хатин під солом'яними стріхами до сучасних «багатоповерхівок» мегаполісів. Так, панський маєток, перевезений до Переяславського музею народної архітектури і побуту із села Вороньки Бориспільського району Київської області, дуже затишно почуваєтьря серед місцевої рослинності. А новобудови української столиці, що стрімко здійнялися над древнім золотоверхим красенем, височать у небі силуетами дахів, мовби змагаючись зі славнозвісними американськими хмарочосами.<br><a href="https://youtu.be/lb3cNtRj2J8">https://youtu.be/lb3cNtRj2J8</a></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/534231488/4db15ae0051c31b282d066bcb374ee1e/image251.jpg" />
         <pubDate>2021-01-31 13:51:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1145463035</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Храпийчук Миша</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146118945</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Кінець <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B8">середніх віків</a> і початок <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%87%D0%B0%D1%81">Нового часу</a> охопила епоха <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">Відродження</a> і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F">Реформації</a>, перехідна за своєю природою. Оформлення й поширення культури власне Нового часу припадає на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XVII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XVII</a>—<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XVIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XVIII століття</a>. Цей період перебуває між <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F">революціями</a>: його відкривають революції в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8">Нідерландах</a> (перемогла у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1608">1608</a>) і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D1%8F">Англії</a> (почалася в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1640">1640</a>), а завершують війна за незалежність англійських колоній в Північній Америці (1775—1783) і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F"><em>Французька революція</em></a> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1789">1789</a>—<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1793">1793</a>).<br><br></div><div><br>Упродовж цих двох віків остаточно утверджуються <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0">національні держави</a>. При збереженні загальних закономірностей, взаємовпливу, певної моди чітко окреслюється <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0">культура</a> кожної країни. Неповторна своєрідність пов'язана з національною мовою, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F">традиціями</a>, історією, а також з економічним, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9">політичним устроєм</a>.<br><br></div><div><br>Найбільший вплив на європейський <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81&amp;action=edit&amp;redlink=1">культурний процес</a> в цей час справляють, кожна по-своєму, дві країни — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D1%8F">Англія</a> і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F">Франція</a>.<br><br></div><div><strong><br>Англія.</strong> Англійська <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B6%D1%83%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F">буржуазія</a>, утвердившись в економіці, раніше починає політичну боротьбу. Після перемоги ж швидко йде на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81">компроміс</a>, встановлюється <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F">конституційна монархія</a> (владу <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C">короля</a> обмежує <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82">парламент</a>).<br><br></div><div><strong><br>Франція.</strong> Країна класичного <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC">абсолютизму</a> (абсолютизм — необмежена <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F">монархія</a>). Його вершина — остання третина XVII століття, роки правління «короля-сонця» <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA_XIV">Людовіка XIV</a>, автора знаменитої формули: «Держава — це я». У XVIII столітті королівська влада перетворюється на реакційну силу. При зростаючій <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0">економічній кризі</a> і невдоволенні народу <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">дворянство</a> продовжує зберігати зовнішній блиск. Не менш відомий афоризм фаворитки <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA_XV">Людовіка XV</a> маркізи <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%80">Помпадур</a>: «Після нас — хоч потоп».<br><br></div><div><br>Ці історичні особливості знайшли своє відображення у сфері культури. В Англії раніше складаються прогресивні буржуазні політичні і філософські погляди, але повнішого розвитку і рішучого вираження набувають вони у Франції в процесі ідеологічного протистояння з абсолютизмом. Саме Франція стає класичною країною <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE">Просвітництва</a>, звідси його ідеї розповсюджуються по всій <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0">Європі</a>. У Франції головну увагу приділяють соціальним теоріям, етичним концепціям, в Англії ж розробляється класична <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%8F">політична економія</a>.<br><br></div><div><br>Розвиток культури у XVII столітті має свої особливості. У сучасників та у науці пізнішого часу невипадково не склалося узагальненого визначення культури XVII століття. Наприклад, початок цього сторіччя в Англії багато в чому ще пов'язаний з <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BD%D1%81">Ренесансом</a>, а в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F">Італії</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">Відродження</a> вже пішло в минуле, у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F">Швейцарії</a> домінує <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F">Реформація</a>. Головна межа культурного процесу — нестійкість, дуже швидкі зміни. З XVIII же сторіччям пов'язана досить суцільна історико-культурна епоха — епоха <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE">Просвітництва</a>. Причому, що характерно, такою її усвідомлювали вже сучасники: термін використали самі просвітники. У XVII столітті увагу активно мислячих людей було насамперед зосереджено на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0">науковому</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83">поясненні явищ</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0">природи</a>, у XVIII столітті — на проблемі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9&amp;action=edit&amp;redlink=1">суспільного устрою</a>.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-01-31 19:18:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146118945</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Архітектура — кам’яний літопис століть</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146123350</link>
         <description><![CDATA[<div>Софія Денисюк<br><br><strong>Храм Святого Сімейства</strong> (<strong>Храм<br>Святої Роди́ни</strong>) або за своєю каталанською назвою — <strong>Саґра́да<br>Фамі́лія</strong>, — католицька церква в Барселоні.<br><br></div><div>Цікаві факти:<br><br></div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Її побудова почалась у 1882 і триває донині.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Фінансування будівництва здійснювалося і досі здійснюється виключно на пожертви католицької громади.</div><div>·&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Відомий британський письменник Джордж Орвелл згадував Храм Святого Сімейства у своєму автобіографічному творі "Данина Каталонії" і вважав споруду "найогиднішою будівлею в усьому світі"<br><br></div><ul><li>Всередині собору діють ліфти, які допомагають туристам найнижчі і найвищі частини структури. Багатьом складно повірити, що всередині будівлі функціонують ліфти, особливо в дуже вузьких вежах.</li><li>Туристи виділяють кошти на будівництво Саграда Фамалії. Щорічно головну пам'ятку Барселони відвідує близько 4,5 млн осіб, 3 млн з яких роблять пожертвування на будівництво. Завдяки цьому, збирається значна сума. Таким чином, якщо ти пожертвуєш кошит потім зможеш сказати, що взяла участь в створенні унікального шедевра.</li><li>До речі, Антоніо Гауді похований в цьому соборі. Гробниця розташована на підземному рівні будівлі і оточена чотирма капличками, кожна з яких присвячена різним фігурам. Могила Гауді у каплиці, присвяченій Діві Марії.</li><li>Собор Святого Сімейства безумовно є улюбленим місцем не тільки іспанців, але і багатьох туристів. Проте, в історії собору був такий період, коли його хотіли знищити. Це сталося у 1936 році під час громадянської війни в Іспанії. У собор увірвалися анархісти, які підпалили склеп. Тоді згоріли багато документів і креслень для будівництва храму.</li><li>Коли будівництво Саграда Фамілія буде завершено, храм стане найвищою релігійною будівлею в Європі. Його висота з найвищим шпилем складе 170 метрів. Незважаючи на потужну висоту, Гауді вважав, що ніщо зроблене людиною ніколи не буде вище божественної роботи.</li><li>Недобудована Саграда Фамілія була внесена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1984 році. Це стало можливим завдяки своїй унікальній архітектурі і здатності Гауді створювати щось настільки інноваційне і художнє.</li><li>У 2010 році Саграда Фамілія позбавили звання собору. Величну будівлю Папа Бенедикт XVI оголосив базилікою. Зазначимо, що собор є резиденцією єпископа, тому наділений більшу значимість.</li><li>Згідно з проектом, Саграда Фамілія буде мати 18 веж. Наразі їх всього 8. Башти символізуватимуть 12 апостолів, 4 євангелістів, Діву Марію і Ісуса Христа.</li><li>Собор будують вже понад століття. Роботи над Саграда Фамілія були розпочаті ще в 1882 році. Сам Антоніо Гауді працював над храмом мало не до 1926 року (коли він помер) і останні роки життя велику кількість часу приділяв саме цьому проекту. Хоча вже тоді було зрозуміло, що він не встигне добудувати головну споруду свого життя.</li><li>Варто зазначити, що тривалість будови храму дуже велика. Якщо будівництво собору завершать за планом в 2026 році, то в тривалість процесу будівництва складе 144 роки. Наприклад, стародавні єгиптяни будували піраміди не більше 20 років.</li></ul><div><br>https://www.youtube.com/watch?v=1iLPLcoCZto</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/539553258/eeaa4846753fb75825a4f3f5bc119cb1/sagrada_familiya.png" />
         <pubDate>2021-01-31 19:20:59 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146123350</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Карина Сазонова</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146238009</link>
         <description><![CDATA[<div>Архітектура Європи представлена найрізноманітнішими зразками зодчества різних епох. Історично склалися загальноєвропейські архітектурні стилі, кожний із яких вирізняється своєрідністю конструкцій і форм, єдністю ознак екстер’єру та інтер’єру.&nbsp; Талановиті майстри античності створили величні мармурові храми, які стали взірцями високої класики. Для них характерні гармонійність і досконалість, пропорційність і впорядкованість. Римляни додали до цього утилітарність у поєднанні з урочистою монументальністю. З тих часів у будівництві застосовують арки, колони, куполи.&nbsp; Романський стиль розвивався в архітектурі Франції, Німеччини та інших країн. Спорудам цього стилю притаманні монументальність, простота форм, лаконізм декору. Провідним типом церковного будівництва була римська базиліка. Внутрішній простір храмів прикрашали розфарбовані скульптури, фрески і рельєфи. Замки й інші світські споруди будували як фортеці — із зубчастими мурами й високими круглими вежами (донжон), з вузькими вікнами-бійницями арочної форми. Готичний стиль зародився у Франції. Саме тут виник перший готичний собор — знаменитий Нотр-Дам де Парі (Собор Паризької Богоматері). У цей час міста Європи стають центрами культурного життя, а собор — центром міста. Характерні риси готичних храмів: високі стрімкі вежі, стрілчасті арки, замість центрального купола — тонкий шпиль, на фасаді — вікно (у Франції кругле вікно — троянда). Легкі конструкції з кам’яним мереживом декору сягають у височінь, ніби ринуть у небо. Готичний храм — неперевершений зразок синтезу мистецтв. Фасади й інтер’єри споруд заповнені скульптурою. Численні вітражі створюють ефект мерехтіння світла. Звучання органа утворює дивовижне багатоголосся й атмосферу піднесеності. Архітектуру пізньої готики називають «полум’яною» через характерний для неї декор, адже химерні візерунки з каменю нагадують полум’я свічки. Цей різновид стилю поширився в Іспанії, де він поєднувався з мавританськими мотивами, а також в Італії.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/895964496/231d1edbd71c2f71be0ee4ab77ceafbd/image249.jpg" />
         <pubDate>2021-01-31 20:25:30 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146238009</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Цікаві факти про Собор Паризької Богоматері</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146345642</link>
         <description><![CDATA[<div>САЗОНОВА АЛІНА<br><br><strong>1. Будівництво храму тривало майже два століття<br><br>2. Кожен із п'яти дзвонів має власне ім'я<br></strong>Найбільший, який знаходиться у південній вежі, називається Еммануель, його вага понад 13 тонн. Легенда свідчить, що приховані повідомлення та знаки, які можна знайти на фасаді собору, вказують на місцеперебування Філософського Каменя, який перетворює будь-який метал на золото і свого власника наділяє безсмертям.<strong><br><br>3. У соборі зберігається Терновий Вінець Ісуса Христа.<br></strong>До 1063 року одна з найбільших християнських реліквій перебувала на горі Сіон в Єрусалимі, звідки його перевезли до палацу візантійських імператорів у Константинополі. Після тривалої подорожі реліквії, вона опинилася у скарбниці Нотр-Дам де Парі.<br><br></div><div><strong>4. Вся Франція планувала святкувати 850-річчя Собору протягом року.<br></strong><br></div><div>Програма заходів дійсно різноманітна – це богослужіння, концерти, виставки, фестивалі, наукові конференції. Крім того, поштою Франції запланований випуск пам'ятних марок, присвячених ювілею. Також до круглої дати підготовлений спеціальний туристичний маршрут, пройшовши по якому, можна дізнатися про маловідомі факти в історії Нотр-Дам де Парі. <br><mark><br></mark><strong>5. У соборі немає жодної стіни.<br></strong><br></div><div>У Соборі Паризької Богоматері дійсно немає жодної стіни. Весь простір займають стовпи, з'єднані арками, а в отворах арок – вітражі. До слова, у середній неф собору можна з легкістю поставити дванадцятиповерховий будинок. Два центральних нефа перетинають один одного, нагадуючи хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос.<br><br></div><div><strong>6. Собор потребував реставрації.<br></strong><br></div><div>Торік у Франції розпочали масштабну кампанію зі збору коштів задля збереження величної пам'ятки, оскільки він почав серйозно руйнуватися. У 19 столітті головне надбання Парижа було приведено у такий занепад, що у 1841 році уряду довелося ухвалити рішення, через чотири роки після прийняття якого почалася реставрація. Їхня вартість оцінюється у шість мільйонів євро.&nbsp;<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-01-31 21:36:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1146345642</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1147883280</link>
         <description><![CDATA[<blockquote><strong>Пищик Володимир<br></strong><em>Католическая базилика Суперга (Basilica di Superga) - образец барочной архитектуры. Турин. Италия. Строительство началось в 1717 г. после победы над французами и испанцами благодаря обету властителя - Виктора Амадея II. Архитектор Филиппо Юварра.</em></blockquote>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/986281056/344f49692dea940fd731b37408de735c/1_1_archbarocco_500_auto_jpg.jpg" />
         <pubDate>2021-02-01 10:02:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1147883280</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1147941385</link>
         <description><![CDATA[<div>Величко Виктор<br><br>Архітектура — кам’яний літопис століть. Греція — колиска європейської цивілізації. Антична архітектура. Монастирі й замки Європи у романському стилі. Нотр-Дам де Парі у Франції — перший готичний собор. Пізня «полум’яніюча» готика в Італії, Іспанії.<br><br>Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього палеоліту (близько 10 тисяч років до н. е.), коли виникли перші штучно споруджені житла і поселення. Були освоєні найпростіші прийоми організації простору на основі прямокутника і кола, почався розвиток конструктивних систем з опорами-стінами або стійками, конічним, двоскатним або плоским балковим покриттям. Застосовувалися природні матеріали (дерево, камінь), виготовлялась цегла-сирець. Все це було освоєно людиною раніше, ніж з'явилась писемність. Кінець існування первісного суспільства позначився будівництвом фортець зі стінами або земляними валами та ровами. У мегалітичних спорудах (менгіри, дольмени, кромлехи) поєднання вертикальних та блоків каменю свідчить подальше освоєння закономірностей архітектоніки.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/987808088/a4ec49186bcad4977ee4a3d80ff4447c/31449081_EC71_4DB0_BEE2_A5C84C5A5420.jpeg" />
         <pubDate>2021-02-01 10:18:45 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1147941385</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Храм Святого Сімейства</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1148005663</link>
         <description><![CDATA[<h1><br>Проект церкви був спочатку розроблений архітектором Франсіско дель Вільяром (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">ісп.</a> <em>Francisco de Paula del Villar y Lozano</em>), який через рік після початку будівництва був замінений на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96_%D2%90%D0%B0%D1%83%D0%B4%D1%96">Антоні Ґауді</a>. Ґауді повністю переробив проект, виконавши його в стилі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83">модерну</a>. При проектуванні були використані ідеї створення <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97">гіперболоїдних конструкцій</a>. Фінансування будівництва здійснювалося і досі здійснюється виключно на пожертви католицької громади.<br><br><br>Храм Святого Сімейства не є собором, а простою церквою — центральним собором Барселони є Собор Св. Аулалії.<br>Головко Олександр&nbsp;</h1><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/987869925/e40d831f708408ad5126e2e056e9dd71/243px_________________2941.jpg" />
         <pubDate>2021-02-01 10:37:18 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1148005663</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Топ  готичних соборів Європи</title>
         <author>kruglinavira</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1151212151</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Собор Паризької Богоматері</strong> знаходиться в східній частині острова Сіте. Його будівництво розпочалося в 1163 році, за правління короля Людовіка VII. У будівництві собору брало участь багато різних архітекторів, про що свідчать різні по висоті вежі і західна сторона, що відрізняється стилем. Вежі були закінчені в 1245 році, а весь собор – в 1345 році.<br><br><strong>Міланський кафедральний собор Різдва Діви Марії</strong> – це найбільш визначний представник готичного стилю в Італії. Собор відрізняється від своїх побратимів чудовим кольором. Справа в тому, що для його оформлення використовувався білий мармур, який в цілому не характерний для готичної архітектури. Вражає час, який знадобився на зведення собору – майже шість століть. <br><br><strong>Кельнський собор</strong> – це найбільший готичний собор Німеччини, який з 1996 року входить до списку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини. Два могутніх 157-метрових шпиля домінують над усім містом. Завдяки ним собор займає третє місце серед найвищих церков світу. А ще Кельнський собор має найбільший в світі фасад. Будівництво храму велося в два етапи – з 1248 по 1437 рік і з 1842 по 1880 рік.<br><br><strong>Собор Реймської Богоматері</strong> був головним місцем коронування майже усіх французький королів. Будівництво собору почалося в 1211 році і тривало до 1460 року. Велетенський храм в 150 метрів завдовжки з двома 80-метровими вежами ніби стрімко злітає до неба.<br><br><strong>Франкфуртський собор Святого Варфоломія</strong> протягом Середньовіччя служив місцем коронації германських імператорів Священної Римської імперії.<br><br><strong>Ульмський собор</strong> є найвищим в Європі – його величні готичні шпилі підносяться у висоту на 161 метр. Будівництво собору розпочалося в 1377 році і фінансувалося заможними жителями міста.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/989553221/7bbd475ad0f54cf5d146d1c3626cc696/1.jpg" />
         <pubDate>2021-02-01 22:32:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1151212151</guid>
      </item>
      <item>
         <title>
Палітра стилів і жанрів музичного мистецтва: поєднання традицій і новаторства
Палітра стилів і жанрів музичного мистецтва:поєднання традицій і новаторства&quot;. </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1550072555</link>
         <description><![CDATA[<div>Музичне мистецтво європейського культурного регіону складається зі своєрідних і неповторних національних шкіл. У творчості композиторів різних країн втілюються риси загальноєвропейських стилів, використовуються різноманітні жанри та форми.<br><br></div><div>Грецька музика — найдавніша в Європі. Античні міфи, трагедії протягом століть надихали митців з різних країн світу. Сьогодні в музичній лексиці вживають грецькі поняття і терміни, що прийшли з античності. У Стародавній Греції зародилися наука про музику, музична естетика. Піфагор обґрунтував акустичні закони, теорію катарсису — очищення душі музикою. Платон і Арістотель вважали музику художніми ліками, які сприяють гармонії в душі.<br><br></div><div>За доби Середньовіччя церква з її хоровою музикою відігравала роль центру професійної музичної творчості у країнах, де панувало християнство.</div><div><br></div><div>В епоху Відродження набуло поширення світське інструментальне музикування, виникло поняття «композитор».</div><div>Розповідь про музику Європи буде не суто хронологічною, хоча й дотримуватимемося принципу історичної послідовності. Розглянемо країни цього культурного регіону. Кожну з них буде представлено найвидатнішими митцями, чиї творчі досягнення змінили європейську музику і ввійшли до скарбниці світового музичного мистецтва. Тому чимало персоналій вам будуть знайомі, як і твори, що їх ви вже слухали в попередні роки.<br><br>Німеччина. Музичні генії — Бах і Бетховен</div><div><br></div><div>Вершинним досягненням європейського і світового мистецтва стала творчість музиканта-мислителя Йоганна Себастьяна Баха (1685—1750) — гордості і слави німецької культури. Зазвичай слова «поліфонія», «фуга», «орган» ми традиційно пов’язуємо з ім’ям Баха. Його спадщина охоплює різні жанри світської і духовної музики, вокально-хорову й інструментальну сфери. Бах служив у церкві органістом, віртуозно грав на цьому інструменті й написав для нього чимало творів.Знаменита токата і фуга ре мінор для органа Й.-С. Баха розпочинається потужною темою-заспівом, що виливається в лавину віртуозних пасажів-імпровізацій. Музика ніби малює в уяві слухача величний собор, що підноситься до небес.<br>Великий майстер жив і творив в епоху бароко, проте його шедеври виходили за межі вузьких рамок цього стилю. Й.-С. Бах і сьогодні залишається неперевершеним і всеосяжним інтелектом у світовій музичній культурі.<br><br>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Косяченко Ліза&nbsp;</div><div><br></div><div><br></div><div><br><br></div><div><br></div><div><br></div><div><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1207045505/344fbfee86e919dae0f3898cee4cb031/D84C2B6A_816B_4638_AA4E_65A3BAC8E091.jpeg" />
         <pubDate>2021-05-22 13:40:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1550072555</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЄЛИЗАВЕТА</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822288070</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Пості́йність па́м'яті»</strong> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">ісп.</a> <em>La persistencia de la memoria</em>) — картина&nbsp; <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F">іспанського</a> художника <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%80_%D0%94%D0%B0%D0%BB%D1%96">Сальвадора Далі</a>, написана у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1931">1931</a> році. Одна з найвідоміших робіт художника. Картина обросла безліччю народних назв: <em>«Профіль часу», «Стікаючий час», «М’які годинники», «Об’єм пам’яті», «Стійкість пам’яті»</em>. Експонується в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_(%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA)">Музеї сучасного мистецтва</a> в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA">Нью-Йорку</a> з 1934 року.<br>Цей твір з моменту його написання і до наших днів став символом мінливості й хисткості часу і простору. Теорія відносності, сформульована Ейнштейном, особливим чином змішалася в мозку художника із спостереженнями за плавленим сиром, що стало ідеєю, яка спонукала Далі написати цей шедевр.</div><div>Майже про всі свої картини Сальвадор Далі залишав записи у своєму щоденнику, але про картину «Пості́йність па́м'яті» дослідники там не знайшли жодного слова. Звідси походить існування декількох найрізноманітніших версій щодо сенсу цього полотна. Мабуть, однією з найоригінальніших версій, є зображення художником свого страху перед чоловічим безсиллям у вигляді м’яких і безформних предметів.</div><div>Головний образ роботи - «текучий годинник» - може бути пояснений спробою передати в картині складний і нелінійний характер часу, відносність і хитромудрість процесу. Сам автор стверджував, що писав картину під час нападу мігрені. Звідси й алегоричне зображення сплячої голови, як туга по здоровому сну і натяк на складні образи, викликані стражданням.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/983167721/55b01dbf6b13b0b048b3af04cf59ed68/82118536_B96D_4B7F_9049_786E5F331A11.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-17 16:24:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822288070</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федоренко Роман</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822486507</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp;Українське театральне мистецтво зародилось ще в далеких часах княжої Русі. Хоча, можливо, і набагато раніше, тому що перші відомості про скоморохів (мандрівних співців-акторів) зазначені ще в VI-X століттях. Театр цього часу нерозривно пов'язаний з піснями, танцями, обрядами та звичаями. За період процвітання Київської Русі та наступні кілька століть театр мав, в основному, церковно-обрядний характер і не відрізнявся особливою різноманітністю.&nbsp; Починаючи з середини XVI століття поступово ставали популярними так звані шкільні театри, які організовували учні Львівської братської школи та Острозської академії. Ці два заклади можна віднести до одних з найголовніших <strong><em>стержнів</em></strong><em> розвитку</em> раннього театру. Шкільні вистави являли собою ті ж релігійні драми, що і раніше, тільки виконувались вони зазвичай німецькою та польською мовами через дефіцит українських творів. Певний період вони були популярними серед знаті, проте згодом почали втрачати аудиторію через незрозумілість для простого люду.&nbsp; Через пів століття (XVII-XVIII) паралельно з вищезгаданими видами театрального мистецтва з'являлись набагато цікавіші народно-аматорні театри. У своїх п'єсах вони намагались передати прості побутові сюжети, стандартні сімейні образи: ревнива жінка, чоловік-алкоголік, зла теща, заздрісні брати тощо. Вони, як що вірити джерелам, теж ділились на 2 типи: "висока драма" та "низьке <a href="http://www.uamodna.com/articles/ukrayinsjke-baroko-arhitektura-kozachchyny/">бароко</a>".<br> Якщо у першому випадку назва говорить сама за себе, то в другому використовувались різні народні інтермедії (невеликі розважальні сценки) та лялькові вертепи. Останні, у свою чергу, відрізнялись колоритністю та насиченістю. Зазвичай такі дійства відбувались на Різдво чи інше народне свято. Люди носили з собою невеликий будиночок, в якому розміщувались гарно одягнені ляльки.&nbsp; В багатьох джерелах зазначено, що першими українськими театрими були Львівський (1795), Одеський (1806) та Полтавський (1810). Вони, звичайно, відіграли велику роль в зародженні новітнього українського театрального мистецтва і про них згадують практично в будь-яких статтях про театр. Але я хотів би розповісти про не дуже відоме місто<strong> Глухів</strong> (сучасна Сумська область), в якому повноцінний театр народився на півстоліття раніше.<br> Колись, у XVIII столітті це місце вважалось козацькою резиденцією. Кирило Розумовський, тогочасний гетьман, часто навідував царські палаци в Петербурзі, де йому дуже сподобались придворні гулянки, розваги, ну і, звичайно, невеликі <em>розважально</em>-театральні трупи, що там виступали. Повернувшись до себе в Глухів, він спробував відтворити палац царя, в якому збудував спеціальну залу для театральних сцен. Успіх був просто величезний. Спочатку запрошувались іноземні трупи, та згодом й українські змогли наздогнати їх за популярністю та якістю.<br>Та, незважаючи на ці вищезгадані моменти, найбільший внесок у розвиток нашого українського театру зробило багате на події XIX століття. Неможливо не згадати такі імена як <em>Іван Котляревський</em>, який очолив тогочасний театр у Полтаві та написав славнозвісну "Наталку Полтавку", та <a href="http://hanna-cherkaska.uamodna.com/articles/byl-monahom-byl-akterom-byl-po-tom-byl-tancorom/"><em>Григорій Квітка-Основ'яненко</em></a>, який зробив величезний внесок у художню українську прозу і створив не менш відому "Марусю Чурай". Їхній почерк явно відрізнявся від попередників експресивністю, мальовничістю та гумором.&nbsp; Мені хотілось би відзначити, що цей період є переломним в історії українського театру. Якщо до того він був доволі скупим на п'єси і мав релігійний характер, то починаючи з середини XIX століття він переповнився свіжими творами і новими талановитими акторами, такими як <a href="http://www.uamodna.com/articles/do-ukrayinsjkoyi-sceny-yiyi-skorbot-i-molytov/"><em>Марія Заньковецька</em></a><em> та </em><a href="http://hanna-cherkaska.uamodna.com/articles/naymolodshyy-z-talanovytoyi-rodyny-tobilevychiv/"><em>братами Тобілевич</em></a><em>: Іван Карпенко-Карий, </em><a href="http://www.uamodna.com/articles/ukrayinsjki-tristan-ta-izoljda/"><em>Микола Садовський</em></a><em> та Панас Саксаганський</em>. Ці, не побоюсь цього слова, таланти були ніби свіжим ковтком повітря для українського театрального мистецтва&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/9c2fb5c5f3b734b61666c12c60ec6f27/content_full.jpg" />
         <pubDate>2021-10-17 20:21:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822486507</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ФЕДОРЕНКО РОМАН</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822488804</link>
         <description><![CDATA[<div>Також відома як «Останній рейс корабля „Сміливий“».На картині зображено бойовий корабель англійського флоту «Тімірер» («Сміливий»), що брав участь у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0">Трафальгарській битві</a>. HMS Temeraire (Корабель Його Величності «Тімірер») — 98-гарматний <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D1%8C_(%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9)">лінійний корабель</a> другого рангу, який зіграв важливу роль у битві при Трафальгарі у 1805 році. Своєю красою старий корабель різко контрастує з брудним почорнілим буксиром з високою трубою, що коптить у небо. Але все ж «Відважний», що втратив колишню міць, виглядає лише блідою тінню самого себе, кораблем-привидом. Згорнуті вітрила лінійного корабля символізують моральний знос вітрильного флоту. Сонце, що сідає за обрій, та сам «Тімірер» — кінець цілої епохи в історії Королівського флоту, а місяць, який вже зійшов, та буксир — прихід нової ери парових суден, нової індустріальної епохи. Швидше за все, корабель буксирували по Темзі вдень, але художник зображує саме захід, що створює елегійний настрій і символізує кінець і смерть. Полум'яно-червоні хмари відбиваються на поверхні води тими ж кольорами, якими написано й дим з труби буксира. Корабель тягнули на двох канатах, однак Тернер вирішив, що один канат, що зв'яже «Тімірер» та буксир чіткою прямою лінією, буде справляти сильніше враження. Також свідомо художник поміняв місцями щоглу і димову трубу буксира, що дозволило йому подовжити шлейф диму, закривши місце, де колись на «Відважному» маяв британський прапор. Написане кількома легкими мазками вітрило, наповнене вітром, нагадує про дні колишньої слави «Відважного». Темні обриси бакена, розташованого по діагоналі на курсі «Тімірера» і його відображення різко контрастують із сонячним світлом на воді.&nbsp;</div><div>Цікаво!</div><div>1.У опитуванні 2005 року, проведеному Бі-Бі-Сі, британці назвали “Останній рейс Тімірера” (1839) пензля Тернера “найвеличнішою картиною” нації.</div><div>2. У 2016 році Банк Англії обрав Тернера як першого художника, який прикрасив банкноту у 20 фунтів.<br>&nbsp;<br>&nbsp;<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/2436c2ad7e0d722c5d5467666cd11489/___________.png" />
         <pubDate>2021-10-17 20:24:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1822488804</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гавриленко Олександр</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823233755</link>
         <description><![CDATA[<div>Ян Давідс де Хем - нідерландський художник, який прославився своїми чудовими натюрмортами з квітів.<br>Вони настільки ретельно виконані, що в наші дні цілком можуть служити своєрідним довідником європейської флори.<br>Але в першу чергу полотна приваблюють своїми художніми якостями, красою поєднань кольорів рослин і фарб, багатством своєї палітри, складністю композиції, що дозволяє уявити яскраву колірну гамму кольорів. Значною мірою завдяки саме Яну Давідс де Хему натюрморт став самостійним жанром живопису у творчості голландських і фламандських майстрів XVII століття. Натюрморти цього часу в значній мірі алегорично. Так, крім власне квітів на представленої картині зображені метелик і равлик; на інших полотнах зустрічаються гусениці і личинки.<br>Вони означають не просто цикл земного життя людини, але також смерть і воскресіння.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409223795/4ba41a9fb79d8b399b1885352727f8fd/1.png" />
         <pubDate>2021-10-18 05:06:07 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823233755</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гридасова Анастасія</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823240383</link>
         <description><![CDATA[<div><br>«Червоний захід» — одна з останніх великих картин, написаних Куїнджі.&nbsp;</div><div><br>Після смерті Куїнджі, в 1910 році, картина «Червоний захід» за його заповітом була передана Товариству художників імені А. І. Куїнджі — творчому об'єднанню художників <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3">Петербурга</a>, заснованому в 1909 році. У 1916/1918 році картина була продана К. Б. Дембовському за 22 500 рублів. Наприкінці 1960-х років картина була в нью-йоркській колекції Петра Третьякова, після чого тричі перепродувалась і, нарешті, була придбана для колекції Метрополітен-музею у квітні 1974 року.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409228647/78d25bd0392625f6bb23da3cfc859016/EB1464F9_9E7B_456E_BBD8_01E227299685.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-18 05:10:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823240383</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823253102</link>
         <description><![CDATA[<div>Ван Гог - незвичайний майстер. Він пройшов свій творчий шлях за якихось 10 років! І примудрився стати одним з найвідоміших художників світу. Нарівні з Леонардо да Вінчі й Пікассо.<br><br>Так ось, картина "Їдці картоплі" (1885) була створена рівно посередині цього шляху. Після 5 років самонавчання живопису. А починав він з нуля. У 27 років.<br><br>Звичайно, всі головні шедеври поки попереду. Яскраві, соковиті "Соняшники", "Іриси" і "Стільці". Ще Ван Гог не прийшов до тих насичених кольорів, за якими він так пізнаваний.<br><br>Він ще вважає за краще похмурі, темні кольори. Під стать своєї похмурості і замкнутості. І, звичайно, під впливом Рембрандта.<br><br>Однак, "Їдці картоплі" - це його перший шедевр. І одна з найвідоміших його картин.<br><br>П'ять фігур сидять по колу. Та ще й взаємодіють між собою. Написати таке - непросто навіть для досвідченого художника.<br><br>Ван Гог навмисно ускладнює собі завдання. Щоб показати, якого рівня майстерності він вже домігся. Він вірить в успіх. У те, що зможе створити шедевр.<br><br>Взагалі Ван Гог був мрійником. Часом його самовпевненість вражала (так само, як і невпевненість в собі в інші дні). Про своїх "Їдців картоплі" він писав братові Тео із захватом. Він щиро вірив, що брат (дилер в області живопису) зможе її продати.<br><br>Звичайно, цього так і не сталося. Критикам його робота здалася грубої, темної. А зображені люди і зовсім безглуздими. Занадто великі голови. Надмірно великі очі. Вердикт: анатомічні помилки недосвідченого майстра.<br><br>Але Ван Гог був радий такій критиці. Значить роботу помітили. А значить він на вірному шляху. І зможе перебудувати європейський живопис. Так Так. Не менше. Ван Гог був мрійником.<br><br>А головне, у нього це і справді вийшло. Правда вже після смерті.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://i0.wp.com/arts-dnevnik.ru/wp-content/uploads/2016/05/image-30.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-18 05:19:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823253102</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Корсуньский Данііл</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823256798</link>
         <description><![CDATA[<pre>Фреска «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі - одне з найзагадковіших зображень в історії світового живопису. У ній бачать те, чого немає, заперечуючи цілком очевидне. Всі ці єресі - породження письменників, фантазерів і мислителів, які не читали Євангеліє, які не знають єврейських традицій, які не бажають перерахувати по пальцях кількість учнів Христа, які згодом стали апостолами віри. Варто уважніше розглянути композицію і вникнути в її справжній зміст.
Фреска з біблійним сюжетом 460 × 880 см - спроба Леонардо візуально збільшити приміщення, в основному, за рахунок перспективи. Вона доповнена прорисовкой освітлення заднього плану, яке буває під час ранкової та вечірньої трапези монахів. По суті, це був вдалий експеримент з 3D зображенням, яке було доступно живописцям в кінці XV століття.

Деякі експерти стверджують, що образи апостолів - особи з оточення замовника, але сам Леонардо ніде про це не згадав. Геніальний майстер живопису працював над зображенням «Таємної вечері» майже 4 роки, з 1495 по тисячу чотиреста дев'яносто вісім-й. Це було добре оплачувану замовлення забезпечених вельмож - герцога Лодовіко Сфорца з дружиною Беатріче д'Есте.
Хто зображений на легендарній картині Леонардо да Вінчі?
У XIX столітті, коли були виявлені робочі записи і деякі ескізи Леонардо да Вінчі, в «Таємній вечері» вдалося ідентифікувати імена апостолів. До того моменту могли з упевненістю визначити, де Ісус і Юда. Навіть віруючі люди могли приблизно сказати, де Іоанн і Петро - по обидва боки, як найближчі учні.

Не факт, що учні сидять за столом в зазначеній послідовності, але їх прийнято називати по порядку або за групами:

Варфоломій, Яків Алфеїв та Андрій;
Юда Іскаріот (в зеленому), Петро та Іван (в діалозі);
Яків Зеведдей, Фома і Філіп;
Матвій, Іуда Фаддей і Симон.
Це не точна ідентифікація, оскільки навіть в 4-х Євангеліях імена (прізвиська) 12 учнів вказані трохи по-різному. Справа в тому, що прізвищ ще не було, були подвійні імена та прізвиська. Часто місто народження і згадка батька замінювало прізвище. Наприклад, Юда Іскаріот - вказівка ​​на місто, звідки він приєднався до когорти найближчих друзів Спасителя. А «брати Зеведдеви» позначало «брати грому» (гучний голос).

Найближчих учнів Христа з «Таємної вечері» Леонардо намагалися визначити різними способами, включаючи таємні знаки, окультні практики і зодіакальні знаки. Але це все містифікації, що не мають нічого спільного з ієрархією, згідно з якою сідали гості трапези.</pre><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409237057/3d9eb90f2fd058c9045584773cf0a22f/______________1.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 05:21:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823256798</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Купріянець Андрій</title>
         <author>johnhelbram</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823278945</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Мо́на Ліза»</strong> (<strong>«Джоконда»</strong>) (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">італ.</a> <em>Mona Lisa</em>, <em>La Gioconda</em>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">фр.</a> <em>La Joconde</em>) — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0">картина</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F">італійського</a> художника <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE_%D0%B4%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BD%D1%87%D1%96">Леонардо да Вінчі</a>; написана близько <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1503">1503</a> року. Картина є одним з найвідоміших і безцінних творів <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81">живопису</a> у світі. Належить до <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">епохи Відродження</a>.<br><strong>ІСТОРІЯ<br></strong>В жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%84%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE">«сфумато»</a>) не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, але вона б довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1911">1911</a> році «Мона Ліза» була <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">викрадена</a> і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена до музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що «Мону Лізу» копіювали частіше за всі інші картини. Картина стала об'єктом поклоніння як шедевр світової класики.<br><strong>КОМПОЗИЦІЯ КАРТИНИ<br></strong>Уважний аналіз композиції приводить до висновку, що Леонардо не прагнув створити індивідуальний портрет. «Мона Ліза» стала здійсненням ідей художника, висловлених ним у своєму трактаті з живопису. Підхід Леонардо до своїх робіт завжди мав науковий характер. Тому «Мона Ліза», на створення якої він витратив багато років, стала гарним, але в той же час недосяжним і безчуттєвим образом. Вона одночасно здається жаданою та холодною. Попри те, що погляд Джоконди спрямований на нас, між нами і нею створений візуальний бар'єр — ручка стільця, що діє як перегородка. Подібна концепція виключає можливість інтимного діалогу, як, приміром, у портреті <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%B5">Балтазара Кастільйоне</a> (виставлено в Луврі, Париж), написаному <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Рафаелем</a> близько десяти років по тому. Тим не менш, наш погляд постійно повертається до її освітленого обличчя, оточеного, як рамкою, темним, прихованим під прозорою фатою волоссям, тінями на шиї і темним димчастим пейзажем заднього плану. На тлі віддалених гір фігура справляє враження монументального, хоча формат картини невеликий (77х53 см). Ця монументальність, властива піднесеним, божественним істотам, тримає нас, простих смертних, на відстані і одночасно змушує нас безуспішно прагнути до недосяжного. Недаремно Леонардо вибрав позицію моделі, дуже схожу з позиціями <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%80">богоматері</a> в італійських картинах <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XV століття</a>. Додаткову дистанцію створює штучність, яка виникає через бездоганний <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%84%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE">сфумато</a>-ефект (відмову від чітких обрисів на користь створення «повітряного» враження). Треба вважати, Леонардо фактично повністю звільнився від портретної подібності на користь створення ілюзії атмосфери та живого дихаючого тіла за допомогою площини, фарб і пензля. Для нас Джоконда назавжди залишиться шедевром Леонардо.<br>Секрет виразності особи Джоконди в техніці багатошарового живопису «лессіровками»-тонкими шарами фарби поверх вже висохлих шарів. Що це дає? При проходженні світла через прозорі шари фарби до полотна воно відбивається і розсіюється зовсім по різному в залежності від кута зору на полотно або від кута падіння світла при русі Сонця. Тому вираз її обличчя постійно невловимо змінюється, воно дійсно як живе. Але це-лише початок ефекту, при деякій зміні точки бачення, навіть зовсім незначно, обличчя набуває раптом зовсім виразно обриси черепа, її скроньові западини поглиблюються, очі починають провалюватися… Перед нами вже не усміхнена жінка, а якійсь знущальний оскал самої смерті, це дуже добре видно при перегляді оригіналу, але зовсім не передається в репродукціях. Виникає дуже сильний психологічний ефект, ефект контрасту, коли в одному образі сплавлені два абсолютно протилежних початки. І чим сильніший контраст, тим сильніший вплив, але сильнішого контрасту, ніж життя і смерть придумати неможливо… Тут вся неосяжність людського існування відлиті в одному образі, в цьому геніальність Леонардо. Загадка в тому, як йому вдалося досягти саме зображення черепа, смерті, що мерехтить крізь гарне жіноче обличчя, адже це майже неможливе завдання, але це — рівень думки і духу великого художника і філософа…<br><strong>ПОСМІШКА ДЖАКОНДИ<br></strong><br>Ще одна особливість даної роботи — усмішка на обличчі … а може її відсутність. Відповідь на таке питання вчені шукають досі. Якщо дивитися безпосередньо на губи, то зображення «посміхається», а якщо погляд відвести трохи вбік, то посмішка «зникає». Художнику вдалося створити ефект «мерехтливої» посмішки.<br><br></div><div><br>У <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2015">2015</a> році британські вчені з університету Шеффілда і університету Сандерленда в ході вивчення іншої картини да Вінчі — La Bella Principessa («Красива принцеса»), написаної до Джоконди в кінці <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XV століття</a>, на якій також зображена дівчина із загадковою, ледве помітною усмішкою, яка привертає увагу глядача, вчені прийшли до висновку, що «невловиму жіночу усмішку» на своїх роботах Леонардо створив шляхом вдалого змішування кольорів, використовуючи таким чином ефект периферійного зору. Завдяки цьому методу, який називається «<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%84%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE">сфумато</a>», форма рота суб'єкта візуально змінюється залежно від кута, під яким глядач дивиться на картину. Якщо на картину дивитися прямо (в анфас), то нахил рота спрямований вниз, у той час, при погляді під кутом&nbsp; – куточки рота, як здається, починають підніматися вгору, створюючи ефект посмішки. Автори дослідження відзначають, що багато художників намагалися повторити трюк, створений Леонардо да Вінчі, але ніхто так і не досяг успіху в цьому, як італійський геній<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9B%D1%96%D0%B7%D0%B0#cite_note-3"><sup>[3]</sup></a>.<br><br></div><div><br>У <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2017">2017</a> нейробіологи <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0">Фрайбурзького університету,</a> німецькі психологи та психіатри розкрили секрет загадкової посмішки моделі, що позувала для картини. Згідно доповіді вчених, таємниця криється в тому, що зображена на полотні жінка виглядає щасливою і висловлює радість. Під час дослідження фокус-група порівняла вісім чорно-білих репродукцій картини, на кожній з яких присутні невеликі зміни у виразі обличчя: воно здавалося більш сумним або більш веселим. З'ясувалося, що не менше 97 % учасників впізнали емоцію з оригінального полотна як щасливою. «Ми були здивовані! Ніякої двозначності в плані зіставлення щастя і нещастя в рисах обличчя моделі бути вже не може!» — сказав співавтор наукової роботи <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%AE%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%94%D1%80&amp;action=edit&amp;redlink=1">Юрген Корнмайє</a>р.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/521003901/c29e64242dac0c176c8265d78782759f/320px_Mona_Lisa__by_Leonardo_da_Vinci__from_C2RMF_retouched.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 05:37:17 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823278945</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Воробйов Даниїл</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823283783</link>
         <description><![CDATA[<div>Ставок з лататтям біля будинку Клода Моне у Живерні, на північно-заході від Парижа, став головним мотивом пізніх картин художника. Полотно, яке відображає поверхню ставка, стає світом в самому собі, надихаючи на відчуття занурення в природу. Спостереження за зміною структури світла на поверхні води спонукали Клода Моне до абстрактних зарисовок. Поверхня води унікально відображала світ і атмосферу навколишнього оточення в роботах Моне Жаверни. Небо зникло з живопису, пишна листа закривала верх полотна, до самого обрію, і простір заполонила декоративна арка мосту. Наша увага зосереджена на самій картині і тримає акцент на ній, а не на те, що представлено на картині детально. У більш пізніх роботах Моне ставки і лілії все більше і більше заповнюють простір полотна, а поверхня води вкрита квітами.<br><br></div><div>Плаваючі листя латаття і їх відображення у воді розмивають відмінність між реальними предметами та їх дзеркальним відображенням за допомогою світла.&nbsp;<br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409228647/2bbc60f4681976f4c840595d76d201e4/DC31EEF1_A651_4BEA_86A9_97299D618CCD.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-18 05:40:51 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823283783</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823365335</link>
         <description><![CDATA[<div>https://www.youtube.com/watch?v=v5yX5yDQfcQ&amp;ab_channel=%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%9F%D0%BE<br><br>«Композиція з червоним, синім і жовтим» картина голландського художника Піта Мондріана, одного з основоположників абстрактного живопису, написана в 1930 році.<br><br></div><div>«Композиція з червоним, синім і жовтим» є твором, створеним в рамках голландського руху «Де Стейлі» (нід. «De Stijl», «Стиль»). Мондріан вважається одним з видатних представників цього руху і саме він посприяв популярності досить абстрактного стилю. Після переїзду в Париж і навчання у Франції художник хотів на деякий час повернутися в Нідерланди, але через початок Першої світової війни він залишився там на кілька років. За цей час знайомства Мондріана з декількома художниками і важливими в його житті фігурами привели до створення «Де Стейлі». Так, завдяки зустрічі з художником Бартом Ван дер Леком Мондріан дізнався про концепцію малювання плоских ділянок чистим кольором - раніше він працював з квітами, за його ж словами, «імпресіоністськими», що було занадто неспокійним і емоційним. Натомість Ван дер Лек перейняв концепцію Мондріана про побудову композиції на основі горизонтальних і вертикальних ліній. Мондріан, Ван дер Лек і Тео ван Дусбург почали видавати журнал, який отримав назву «Де Стейлі». Згодом до їх колективу приєдналися інші художники і архітектори.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.google.com/url?sa=i&amp;url=https%3A%2F%2Fjyvopys.com%2Fchervonij-zhovtij-sinij-i-chornij-piter-kornelis-mondrian%2F&amp;psig=AOvVaw1soKBIo38VVXC8fA-EFPDN&amp;ust=1634625357660000&amp;source=images&amp;cd=vfe&amp;ved=0CAsQjRxqFwoTCOD815Cs0_MCFQAAAAAdAAAAABAI" />
         <pubDate>2021-10-18 06:36:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823365335</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Назар Зеленський</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823473334</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong><br><br>«Крик»</strong>, або <strong>«Зойк»</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">норв.</a> <em>Skrik</em>; створено, разом з версіями, у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>-<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1910">1910</a> роки) — назва декількох <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">експресіоністських</a> полотен і відбитків <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">норвезького</a> художника <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA">Едварда Мунка</a>, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B9%D0%B7%D0%B0%D0%B6">пейзаж</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BB%D0%BE-%D1%84%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B4">фіорду Осло</a>, що відкривається з пагорбу Екеберг (<em>Ekeberg</em>) в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F">Кристіанії</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">Норвегія</a>.<br><br></div><div>Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0">Музей Мунка</a> володіє однією з мальованих версій (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1910">1910</a>, <em>див. галерею</em>) та однією пастеллю. У <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0,_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%83">Національній галереї</a> в Осло міститься інша мальована версія (власне початкова, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>, <em>основне зображення статті</em>). Четверта версія, виконана пастеллю, належить норвезькому мільйонеру Петтеру Олсену (<em>Petter Olsen</em>). Мунк також створив літографію картини (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1895">1895</a>, <em>див. галерею</em>)<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-munchMuseum-2"><sup>[2]<br></sup></a><br></div><div><em>«Крик»</em> ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1994">1994</a> році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2004">2004</a> році <em>Крик</em> і <em>Мадонну</em> пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2006">2006</a> році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2008">2008</a> року після здійснення реставраційних робіт<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-return-1"><sup>[1]</sup></a>.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409270120/65decbf912619f0699cd8f5698dc3a71/The_Scream.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 07:43:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823473334</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Реков Даніїл</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823515449</link>
         <description><![CDATA[<div>Чюрльоніс жив музикою – залишався професійним музикантом і композитором, викладав фортепіано і живопис його завжди відображала не тільки його музикальність, але відображала, в сутності, його життя всередині музичних звучань – всередині ритму, всередині мелодії, гармонії всередині і тембру. У листі братові є перерахування композицій, які художник написав у попередні кілька місяців. Це перерахування, у якому згадуються і роботи, сьогодні загублені, закінчується рядком: “Так буде” – цикл із 13 картин “. Оцінивши ці картини ремаркою “дуже добре”, Чюрльоніс далі пише: “Останній цикл не закінчено, я задумав писати його все життя, звичайно, остільки оскільки в подальшому будуть нові думки. Це створення світу, не тільки нашого, згідно з Біблією, а якогось іншого світу – фантастичного.<br><br></div><div>Хочу зробити цикл принаймні з 100 картин, не знаю, що зроблю”. Цикл так і залишився “не закінчено” число картин не збільшилася. Але трохи пізніше Чюрльоніс повторив ці 13 невеликих аркушів, і на сьогоднішній день існує історія двох циклів на одну і ту ж тему. Перший з них, про який йде мова у наведеному листі і називався “Так буде”, був виконаний пастеллю. Відомо, що саме цей цикл був виставлений в Петербурзі в квітні 1906 року. У тому ж році художник зробив повторення 13 картин циклу в темпері та назвав його “Створення світу”. Символічний заклик “Так буде!”, поступившись місцем іншому назві, залишився, тим не менш, у вигляді написи польською мовою в одній з перших за порядком картин циклу. Було повторення точним копіюванням в темпері першого – пастельного циклу або ми маємо справу з дещо зміненим або зовсім новим варіантом, сказати напевно не можна. Другий, відомий нам темперний варіант був куплений Б. Вольман, від неї він потрапив в Галерею Чюрльоніса, де і експонується зараз. Порядок нинішньої розвішування, як і прийнята нумерація картин цього циклу в альбоми репродукцій, не відповідає первісній. Ще в 1926 році була опублікована фотографія інтер’єру<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409270120/78c2a99ef08d176922d2d719a84aa22f/image616_6.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 08:09:46 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823515449</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Чухаленко Андрій</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823589142</link>
         <description><![CDATA[<div>— «Крик» несколько раз похищали злоумышленники. Так, в 1994 году картина пропала из Национальной галереи, однако, через несколько месяцев она была возвращена на своё место. А в 2004 году «Крик» и другое известное произведение художника «Мадонна» были&nbsp; похищеныиз музея Мунка. Обе картины также были возвращены в 2006 году. Работы получили несколько повреждений и после реставрации снова были выставлены на показ в мае 2008.<br><br></div><div>— По мотивам «Крика» Энди Уорхол создал серию принтов-копий в нескольких цветах.<br><br></div><div>— Именно на основе картины была создана знаменитая маска из фильма «Крик»<br><br></div><div>— «Крик» в числе прочих работ Мунка был признан образцом дегенеративного искусства в нацистской Германии и был запрещён. Спас полотно от уничтожения и выкупил у Германии норвежский бизнесмен Олсен.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409519197/e23de220fd21e929a000d81592451901/Munk3.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 08:51:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823589142</guid>
      </item>
      <item>
         <title>САМОЙЛОВ-РУДЬ ФИЛИПП</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823624953</link>
         <description><![CDATA[<div>Картина «<strong>Красные виноградники в Арле</strong>» была написана Винсентом Ван Гогом в 1888 году и по праву считается одной из самых известных работ так называемого "арльского периода".</div><div>&nbsp;</div><div>Долгое время также принято было считать, что "Красные виноградники в Арле" - единственная картина, проданная при жизни художника - однако это утверждение не соответствует действительности.&nbsp;</div><div>В октябре 1888 года к Ван Гогу в Арль приехал Поль Гоген. Винсент был вне себя от воления: кажется, начинали сбываться его мечты если не о колонии художников, то хотя бы об общей студии, где можно будет творить сообща, делясь ценными&nbsp; находками в творческом плане.</div><div>К приезду Гогена Ван Гог готовился тщательно и всесторонне: не только снял подходящее помещение в "Желтом доме", но и обставил его мебелью, а для спальни Гогена написал несколько картин. Ван Гог познакомился с Гогеном двумя годами ранее и трепетал перед художником, который был немногим старше его, однако имел непомерно раздутое самомнение - как будто предчувствовал, что картины его в 21 веке будут пользоваться большой популярностью у миллиардеров и бить все аукционные рекорды. Впрочем, донадываться об этом в далеком 1888-ом Гоген, пожалуй, все-таки не мог.&nbsp;</div><div>Так или иначе, совместная жизнь и творчество Ван Гога и Гогена продлились совсем недолго и закончились, как мы знаем, катастрофой: Ван Гог по причине "творческих и личных разногласий" угрожал Гогену бритвой, которой впоследствии отрезал себе мочку уха.&nbsp;<br>Тем не менее, хотя бы несколько недель два художника смогли прожиить вместе, работая над схожими проектами - и влияние авторитарного Гогена отчетливо ощущается в картинах Ван Гога той поры - в том числе, и в "Красных винограниках в Арле".&nbsp;<br>Ван Гог был особенно восхищен местным виноградником, цвета которого, по мере того, как осень набирала силу, приобретали удивительно красивые и яркие оттенки красного и желтого.&nbsp;</div><div>2 октября 1888 года Винсент Ван Гог отправляет письмо Юджину Бошу, в котором упоминает и о своих планах написать картину «Красные виноградники», и, в частности, пишет:«Ну что ж, мне нужно поработать на пленэре на винограднике, недалеко от Мон-Мажура. Сделать что-то багряно-желто-зеленое под голубым небом - сочетание цветов представляется мне необычайно красивым».<br>В ноябре 1888 года, в письме брату Тео он касается той же темы: «Ах, почему тебя не было с нами в воскресенье! Мы видели совершенно красный виноградник — красный, как красное вино. Издали он казался жёлтым, над ним — зеленое небо, вокруг — фиолетовая после дождя земля, кое-где на ней — жёлтые отблески заката».&nbsp;</div><div>Видно, как напряженно занят Винсент поисками нужной палитры. Тогда же, в нобяре, и были написаны «Красные виноградники в Арле», изображающие сбор винограда в окрестностях аббатства Мон-мажур.&nbsp;</div><div>У Ван Гога этот обычный, на первый взгляд, пейзаж приобретает характер универсальной притчи. Люди, собирающие урожай, становятся символом правденой жизни, какой она представлялась художнику, получившему богословское&nbsp; образование.&nbsp;</div><div>Тяжелый ежедневный труд, которым человек добывает хлеб свой - в известном смысле, при всех оговорках, такой же была жизнь и самого Ван Гога, которого нельзя упрекнуть в отсутствии трудолюбия.&nbsp;</div><div>&nbsp;Интересно, что в то же время Гоген написал картину «Виноградник в Арле с бретонскими женщинами», одев женщин в традиционные бретонские костюмы своей родины.<br>Показательно, что картина "Красные виноградники в Арле" была написана Ван Гогом не с натуры, но по памяти. Художнику написал всю картину целиком в своей студии в "Желтом доме" за один день, сразу после визита на виноградники. &nbsp;</div><div>В дальнейшем картина "Красные виноградники в Арле"&nbsp; была выставлена на восьмой выставке «Группы двадцати» в Брюсселе и куплена за четыреста франков бельгийской художницей Анной Бош.<br>Затем, вместе со знаменитым «Ночным кафе» картину приобрел русский коллекционер Иван Морозов. После национализации его собрания "Красные виноградники" экспонировались в Музее нового западного искусства, ныне в Музее изобразительных искусств имени А. С. Пушкина - где картина и находится по сей день.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409536364/4c84ea788336867b662c4fe9f53bc768/___________________________________________.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 09:11:45 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823624953</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823743961</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong>Крик»</strong>, або <strong>«Зойк»</strong> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">норв.</a> <em>Skrik</em>; створено, разом з версіями, у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>-<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1910">1910</a> роки) — назва декількох <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">експресіоністських</a> полотен і відбитків <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">норвезького</a> художника <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA">Едварда Мунка</a>, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B9%D0%B7%D0%B0%D0%B6">пейзаж</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BB%D0%BE-%D1%84%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B4">фіорду Осло</a>, що відкривається з пагорбу Екеберг (<em>Ekeberg</em>) в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F">Кристіанії</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">Норвегія</a>. <br><br>Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0">Музей Мунка</a> володіє однією з мальованих версій (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1910">1910</a>, <em>див. галерею</em>) та однією пастеллю. У <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0,_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%83">Національній галереї</a> в Осло міститься інша мальована версія (власне початкова, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>, <em>основне зображення статті</em>). Четверта версія, виконана пастеллю, належить норвезькому мільйонеру Петтеру Олсену (<em>Petter Olsen</em>). Мунк також створив літографію картини (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1895">1895</a>, <em>див. галерею)</em><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-munchMuseum-2"><sup><br></sup></a><br></div><div><em>«Крик»</em> ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1994">1994</a> році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/2004">2004</a> році <em>Крик</em> і <em>Мадонну</em> пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/2006">2006</a> році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/2008">2008</a> року після здійснення реставраційних робіт.<br><br></div><div>Як один з небагатьох витворів сучасного мистецтва, що є впізнаваним широким загалом, <em>«Крик»</em> час від часу використовується в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0">рекламі</a>, в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F">анімації</a> (в тому числі і в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BF%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B8">Симпсонах</a>), в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%BE">кіно</a> і на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">телебаченні</a>, зокрема, в програмах, шоу і стрічках напрямку <em>horror</em>. Картина стала справжнім <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4">брендом</a> і тому як лого наноситься на побутову і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%80">сувенірну</a> продукцію. Подеколи образ твору використовують в журналістиці, промо-кампаніях, у постерах, плакатах тощо.<br><br></div><div><br>Кіномани знайшли відразу дев'ять відомих відсилань до картини в кіно. Головна з них - жарт з фільму «Один вдома». Герой обпік обличчя, закричав і притиснув долоні до щік. З цього моменту навіть зробили офіційний постер до серії фільмів. Є відсилання до картини і в мультфільмі «Зелені обрубки» - там усі головні герої нагадують «Крик». А ще можна згадати маску маніяка в серії фільмів жахів Уеса Крейвена «Крик», прибульців у «Докторі Хто».<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/eee5c4576b4d72ae259879d5c70fa754/image.png" />
         <pubDate>2021-10-18 10:27:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823743961</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Щербина Олена </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823744769</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>«Крик»</strong> (<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B6%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA">норв.</a> <em>Skrik</em>) — созданная в промежутке между 1893 и 1910 годами серия картин <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D0%B8%D1%8F">норвежского</a> художника-<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC">экспрессиониста</a> <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA,_%D0%AD%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4">Эдварда Мунка</a>. На них изображена <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%B7%D0%B2%D1%83%D0%BA)">кричащая</a> в отчаянии человеческая фигура на фоне кроваво-красного неба и крайне обобщённого пейзажного фона. В 1895 г. Мунк создал <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D1%8F">литографию</a> на тот же сюжет.<br><br></div><div><br>«Крик» как эмблема <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC">экспрессионизма</a> служит своего рода прелюдией к искусству XX века, предвещая ключевые для <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC">модернизма</a> темы одиночества, отчаяния и отчуждения<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-britannica-1"><sup>[1]</sup></a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-gardner-2"><sup>[2]</sup></a>. Словно бы заглянув в грядущее столетие мировых войн, революций и экологических бедствий, автор, кажется, отрицает саму возможность какого-либо их преодоления, или <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C">трансцендентности</a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-britannica-1"><sup>[1]</sup></a>.<br><br></div><div>Фигура кричащего примитивизирована до такой степени, что напоминает различным комментаторам <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%82">скелет</a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-gardner-2"><sup>[2]</sup></a>, <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BE%D0%BD">эмбрион</a> или <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B8%D0%B4">сперматозоид</a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-britannica-1"><sup>[1]</sup></a>. Волнообразные линии пейзажа, будто <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D1%85%D0%BE">эхо</a>, повторяют закруглённые контуры головы и широко раскрытого рта — как если бы звук крика отдавался повсюду<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-gardner-2"><sup>[2]</sup></a>. Негативная эмоция субъекта, таким образом, подминает под себя окружающий мир, приобретая вселенский размах<a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BA_(%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0)#cite_note-britannica-1"><sup>[1]</sup></a>. Но возможно и обратное прочтение: человек агонизирует по поводу раздающегося отовсюду, как выразился сам художник, «крика природы».<br>«Крик» существует в четырех цветных вариантах и одном — монохромном (литография). Первые два варианта датируются 1893 годом. Сначала художник создал изображение пастелью на картоне (именно оно и будет экспонироваться в Москве), затем — наиболее знаменитую версию маслом. В 1895-м появились два авторских повторения: еще одна пастель и литография. А в 1910-м — последний вариант маслом.<br><br>Именно момент, описанный выше, стал судьбоносным для художника. Он во что бы то ни стало хотел передать свои эмоции живописью. Перед знаменитым «Криком» он описал эту сцену в картине «Отчаяние». Здесь тот же пейзаж, но главный герой более реалистичен: он стоит в шляпе, задумчиво глядя на воду. Поняв, что этот сюжет не передает всего спектра эмоций, художник стал экспериментировать с центральным персонажем.</div><div>Всего существует около 40 версий «Крика», написанных самим Мунком. Четыре из них — живописные, остальные — графические.<br><br></div><div>Самый первый «Крик» был представлен на берлинской выставке в декабре 1893 года. Пришедшие ценители искусства не поняли задумки, и в галерею даже пришлось пригласить полицию, чтобы народ не уничтожил полотно. Именно эта версия картины представлена на выставке в Москве.<br><br></div><div>Сейчас есть теории о предсказании будущего, запечатленном в этой картине: предзнаменование мировых войн и экологической катастрофы, о которой с картины кричит сама природа.<br><br>По другой версии, картина стала плодом психического расстройства художника. Мунк страдал маниакально-депрессивным психозом, всю жизнь его мучали страхи и кошмары, депрессии и одиночество. Свою боль он пытался заглушить алкоголем, наркотиками и, конечно же, переносил ее на холст - четырежды. "Болезнь, безумие и смерть - черные ангелы, которые стояли на страже моей колыбели и сопровождали меня всю жизнь", - писал Мунк о себе.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://goszakaz.tv/data/news/1126/logo.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 10:28:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823744769</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Циганок Агнія.                     Картина Рубенса «Полювання На Тигрів І Левів»</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823831923</link>
         <description><![CDATA[<div>До моменту написання даної картини Рубенс був уже відомим художником. Йому не вистачало ролі лише придворного портретиста. У Рубенса було бажання творити щось монументальне, динамічний. У підсумку він став першим, хто зобразив тварин і людей в таких важких позах.<br><br></div><div>Картина «Полювання на тигрів і левів» присвячена полюванні на диких, екзотичних для Європи тварин. Художник виходить за рамки реальної історії. Глядачеві постає неправдоподібний сюжет. В єдиній сутичці зібрані лев, леопард, тигри, вершники різних націй. На картині присутній герой, схожий на Самсона, що розриває пащу лева.<br><br></div><div>Полювання більше схожа на поле бою. Все, що відбувається сплетено в один клубок. Розігрується справжня драма. Тигриця намагається врятувати свого дитинчати, несучи його в пащі. Поруч на неї деруться ще два тигреня. Леопард убитий: в нього встромили пару копій і кілька стріл.<br><br></div><div>У центрі сюжету розлючений тигр, який накинувся на вершника і вчепився йому в плече. В очах чоловіка видно весь жах і відчуваємо біль. Він навіть не встиг витягнути свій кинджал для захисту від хижака. Його кінь від страху став дибки і ось-ось скине свого наїзника. На допомогу поспішають лицарі у важких обладунках. Їх мечі вже на готове.<br><br></div><div>У лівому кутку лев повалив одного мисливця. Але через мить сам хижак став жертвою. Чоловік, схожий на Самсона, розриває йому пащу, напружуючи всі свої м'язи. Відбувається справжня сутичка в боротьбі за виживання.<br><br></div><div>На задньому плані інші мисливці підняли свої списи, замахуючись на звіра, якого не видно глядачам.<br><br></div><div>Пози звірів і людей на цій картині незвичайні і важкі для того часу. У цьому Рубенс був новатором. Можливо, що в картині художник повторював сюжет їх незакінченою фрески Леонардо да Вінчі «Битва при Ангіарі». Цю фреску Рубенс копіював колись, відточуючи свою художню майстерність.<br><a href="https://youtu.be/lWsoaZPSF6Y">https://youtu.be/lWsoaZPSF6Y</a><br><br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409730491/594f53913b1d8514b60c24e0d924dd56/9859FCF8_4752_45F0_A611_69C7F2338D0C.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-18 11:27:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1823831923</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Коваленко Данііл: Рембрандт. Блудний син у таверні</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1824476184</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Блудний син в таверні, також Автопортрет із Саскією на колінах — знаменитий автопортрет Рембрандта з дружиною Саскією, на якому вони представлені героями біблійної притчі про блудного сина. Експонується в Дрезденській галереї. Час створення картини відноситься найщасливішого періоду життя Рембрандта, коли він домігся популярності як художник, кількість замовлень на його картини зросла, з'явилися учні. Він був щасливий і в сімейному житті, і вирішив створити портрет своєї сім'ї. Це єдина картина Рембрандта, на якій він зобразив себе з Саскією. Існує версія, що спочатку на картині були й інші персонажі, але потім художник вирішив залишити тільки себе і дружину, і полотно з лівого боку було обрізане самим Рембрандтом. До теми блудного сина художник повернеться рік по тому в офорті «Повернення блудного сина», і 31 рік потому — в фінальній картині «Повернення блудного сина».</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1410197689/6669ea6fb3edeaad64d6a521d36f5cdf/Rembrandt___Rembrandt_and_Saskia_in_the_Scene_of_the_Prodigal_Son___Google_Art_Project.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 15:21:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1824476184</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гетманський Євгеній</title>
         <author>zhenyagetmanskyi</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825100864</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp;    <strong>НАТЮРМОРТ З ДРАПІРУВАННЯМ І ГЛЕЧИКОМ - </strong>це полотно входить в серію з шести картин, на кожній з яких зображені одні і ті ж предмети, зібрані в різному порядку: візерункове драпірування, білий розписний глечик, викладені на страви яблука і апельсини, світла скатертину.<br><br></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; Висить строката фіранка ділить задній план картини на дві частини. Складки на тканині утворюють трикутники, які гармонують з композицією на столі – вона також вписується у форму трикутника і виглядає майже симетрично. Стіл здається опуклим і піднесеним за один край. Сезанн навмисно допускає подібне порушення в перспективі на знак відмови від звичного академічного натюрморту, де всі предмети розглядаються під одним кутом. Для додання форми використані тіні, виписані контрастними до основного кольору тонами.<br><br></div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; На картині можна помітити кілька цікавих візуальних ефектів. Наприклад, незрозуміло, що саме зображено зліва від глечика – обідок тарілки або складка серветки. Таким чином Сезанн вводив у свої роботи елемент гри для розуму і уяви глядача.<br><br></div><div>     Художник не приховував техніку виконання роботи: він навмисно залишив незавершеною нижній край серветки, за яким видніється стіл. На цій ділянці добре помітні енергійні паралельні штрихи.<br><br></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://jyvopys.com/pictures/image449_5.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 19:08:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825100864</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Портрет короля Філіпа IV » (ісп. Último retrato de Felipe IV, буквально -« останній портрет Філіпа IV ») - картина іспанського живописця Дієго Веласкеса.  Картина імовірно створена в 1656 році і зберігається в Лондонській Національній галереї . На цьому полотні автор зобразив Філіпа IV несе знак ордена Золотого Руна на золотому ланцюжку.  Дане зображення короля - один з останніх портретів Філіпа IV, намальованих Веласкесом.  Існує безліч копій і версій цього портрета.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825226295</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1410737650/3de0a89fa3b0fc405643aacf4603f1be/4319D3ED_C668_4E9A_A772_C67E4F28205F.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-18 20:11:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825226295</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ус Тимур</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825232688</link>
         <description><![CDATA[<div>Картина є ескізом гобелена, замовленого художнику мадам де Помпадур, крім того, є парної картиною до полотна "Захід".<br><br>&nbsp;На картині зображений бог чистого сонячного світла Аполлон, який в пізньому античному мифотворчестве став представником і покровителем всього ясного і чистого в області духовної і моральної, першоджерелом усілякого освіти і прогресу.&nbsp; Таким чином, Аполлон став представлятися в міфах насамперед покровителем мистецтв, богом співу та гри на лірі, вручення якої і відобразив Буше в сюжеті свого ескізу.<br>Живопис епохи рококо і неокласицизму<br>&nbsp;Картина французького живописця Франсуа Буше «Схід Сонця».&nbsp; Розмір картини 318 x 261 см, полотно, олія.&nbsp; Картина є ескізом гобелена, замовленого художнику мадам де Помпадур, крім того, є парної картиною до полотна «Захід».&nbsp; На картині зображений бог чистого сонячного світла Аполлон, який в пізньому античному мифотворчестве став представником і покровителем всього ясного і чистого в області духовної і моральної, першоджерелом усілякого освіти і прогресу.&nbsp; Таким чином, Аполлон став представлятися в міфах насамперед покровителем мистецтв, богом співу та гри на лірі, вручення якої і відобразив Буше в сюжеті свого ескізу.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1410738443/8b6541bad745e40ed6c0a4d2df3c4d3d/voshod_solnca_fransua_bushe_1.jpg" />
         <pubDate>2021-10-18 20:15:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1825232688</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Кочева  Мілена 11-в</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1827754709</link>
         <description><![CDATA[<div>Цікаві факти про давню архітектуру<br><strong>Колізей. Сучасне фото.<br></strong><br></div><div>Серед архітектурних споруд Давнього Риму особливий інтерес становлять споруди для масових видовищ. Найбільша з них Колізей.<br><br></div><div>Колізей - це найграндіозніша з давньоримських споруд, що дійшли до наших днів, символ слави Вічного міста, що перевершує своїми розмірами всі будь-коли побудовані в Римі амфітеатри. У його стінах ніби відчувається відлуння гладіаторських боїв. Колізей (первинна назва - амфітеатр Флавіїв) був дітищем імператора Веспасіана (з родини Флавіїв), який у 72 році задумав спорудити пам’ятник на честь військового тріумфу на Близькому Сході. Сьогодні, хоча і напівзруйновані, стіни Колізею продовжують стояти, приваблюючи тисячі туристів.<br><br></div><div>Після романтичної краси руїн Форуму і величі Колізею давня грандіозність Пантеону найбільш яскраво прикрашає античне місто. Пантеон - єдина споруда, яка збереглася в Римі до наших днів практично неушкодженою, найбільша антична купольна споруда, має висоту 43 метри.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1412487269/4f5f2541ca605d73ef3186a38806fb64/EDD239B7_50FE_481A_87B9_CA2C95B577AB.jpeg" />
         <pubDate>2021-10-19 16:10:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1827754709</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гридасова Анастасія       Урочиста меса (лат. Missa Solemnis) у ре мажор, Op. 123 — твір Людвіга ван Бетховена,написаний в 1819–1823 роках і вперше виконаний у 1824 році, друга робота композитора в жанрі меси (після Меси до мажор Op. 86).Меса була задумана Бетховеном у 1819 в зв&#39;язку з призначенням ерцгерцога Рудольфа, який у підлітковому віці вчився у Бетховена, архієпископом Оломоуця. Робота над месою захопила Бетховена, змусила його багато думати над музичними і релігійними проблемами і істотно затягнулася. Лише через чотири роки Бетховен закінчив її, присвятивши твір Рудольфові. Перше виконання відбулося за підтримки князя Миколи Голіцина, 7 квітня 1824 у Санкт-Петербурзі. Через місяць, 7 травня, три частини (Kyrie,Credo,Agnus Dei) були виконані у віденському Кернтнертор-театрі. У першому виконанні брала участь відома австрійська співачка Кароліна Унгер. У 1830 меса була виконана вперше в церковних стінах — Соборі Петра і Павла в чеському місті Варнсдорфі. Прослухати за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=Tff_8D_flLQ&amp;ab_channel=%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%B8</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874305261</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1444639444/eab1cedf085dc43f569150df516dd455/photo_2021_11_08_08_43_08.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 06:51:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874305261</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Купріянець Андрій</title>
         <author>johnhelbram</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874306361</link>
         <description><![CDATA[<div>Sabaton - шведська хеві-пауер-метал група, заснована в грудні 1999 року. Основною темою для пісень є війни та окремі битви та подвиги. Назва групи в перекладі з англійської означає латний черевик, частина лицарських обладунків.<br><br></div><pre>Група Sabaton була сформована ще в грудні 1999 року в Фалун, Швеція, коли члени групи під назвою Aeon почали реформуватися і готуватися до майбутнього першого запису в Moon Music Studio. Члени-засновники Aeon об'єднали свої сили з Оскаром Монтеліусом та Йоакімом Броденом протягом року, який бачив кілька змін складу, і хлопці вирішили розпочати нове життя та змінили назву гурту на Sabaton. З того часу і до 2012 року склад групи практично не змінювався — 2001 року до групи приєднався ударник Даніель Меллбак. У 2012 році склад групи сильно змінився: із колишнього складу залишилися лише двоє.

В 2001 году группа была готова для записи нового материала, и на этот раз они обратились к Томми Tегтгрену, который должен был играть определённую роль в создании музыки Sabaton, и вместе они записывают вторую часть <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C">демо</a> <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Fist_for_Fight"><em>Fist for Fight</em></a>, который был выпущен <a href="https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Underground_Symphony&amp;action=edit&amp;redlink=1">Underground Symphony</a> в том же году.


Когда в 2002 году группа вернулась в <a href="https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Abyss_Studios&amp;action=edit&amp;redlink=1">Abyss Studios</a>, <a href="https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D0%B8_T%D1%8D%D0%B3%D1%82%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BD&amp;action=edit&amp;redlink=1">Томми Tэгтгрен</a> решил записать дебютный альбом <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Metalizer"><em>Metalizer</em></a>, который должен был быть выпущен позднее в том же году, но он не попал в магазины, а вышел только 5 лет спустя. В 2004 году, после бесчисленных часов репетиций, группа устала ждать релиза <em>Metalizer</em>, так и не вышедший в срок, и взяла дело в свои руки.
Ссилки на деякі пісні цієї групи:
Sabaton - Bismarck:
https://www.youtube.com/watch?v=oVWEb-At8yc&amp;ab_channel=Sabaton
Sabaton - The Attack of the Dead Men:
https://www.youtube.com/watch?v=-AFdwoyNT24&amp;ab_channel=Sabaton
SABATON - Night Witches:
https://www.youtube.com/watch?v=C7NSUFDHFgg&amp;ab_channel=NuclearBlastRecords
<br></pre>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/521003901/b2a3616fdd95b9dcb94ab93b373737eb/1486439347_04_1_1.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 06:52:01 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874306361</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874320232</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Шопен. Цікаві факти з життя<br></em></strong><br></div><ol><li>Любов до музики Шопен успадкував від матері, яка чудово грала на піаніно.</li><li>З ранніх років майбутній композитор був одержимий музикою. Він міг різко прокинутися і відправитися до фортепіано, щоб відтворити на ньому грає в голові мелодію.</li><li>Цікавий факт, що 3 сестри Шопена також мали музичні здібності.</li><li>У дитинстві Фредерік не міг брати певні акорди, унаслідок коротких пальців. У зв’язку з цим він створив спеціальний прилад для розтяжки пальців. І хоча процедура була дуже болючою, Шопен продовжував практикувати «розтяжку».</li><li>З 7 років навчанням Шопена займався музичний педагог Войцех Жівний. В результаті, вже до 12 років хлопчик не поступався у грі на інструменті провідним польським піаністам.</li><li>У ранній період біографії Фредеріку Шопену ввижалися різні духи і покійні родичі. Вчені вважають, що таким чином могла проявлятися одна з форм епілепсії.</li><li>Будучи ще школярем, в одному видавництві була надрукована стаття про полонезі Шопена. Автор замітки стверджував, що хлопчик був справжнім вундеркіндом.Чи знаєте ви, що композитор упродовж 10 років перебував у відносинах з письменницею Жорж Санд? Однак як сам роман, так і його закінчення серйозно підкосили здоров’я Шопена, страждав легеневим захворюванням.</li><li>Коли Фредеріку Шопену виповнилося 20 років, в Польщі спалахнуло повстання за незалежність. На той момент він вже давав концерти по всій Європі і був надзвичайно знаменитий. Тим не менш, музикант кинув все і відправився на батьківщину, щоб підтримати своїх співвітчизників. Але коли він прибув до Польщі, повстання вже було придушене.</li><li>Після переїзду в Лондон здоров’я Шопена помітно погіршився, оскільки йому абсолютно не підходив місцевий клімат. Переїхавши через рік у Франції, композитор помер у віці 39 років.</li><li>Улюбленим композитором Шопена був Моцарт, внаслідок чого він попросив виконати на власних похоронах знаменитий «Реквієм» свого кумира.</li></ol><div><br></div><div><strong><em><br>▪︎ </em></strong><em>Ніжність</em><strong><em> <br>https://youtu.be/3Exl_gGMzpE<br><br>▪︎ </em></strong><em>Мелодія вальсу</em><strong><em>&nbsp; </em></strong><em>7</em><strong><em><br>https://youtu.be/CPBxYLaJOrs<br><br>▪︎</em></strong><em> Вальс дощу&nbsp;</em></div><div>https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/1b5eaa539b6dd5405d3bd15b137dfc5f/image.png" />
         <pubDate>2021-11-08 07:00:53 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874320232</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гавриленко Олександр</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874329460</link>
         <description><![CDATA[<div>Знаменитий тенор Лучано Паваротті був одним з найбільш відомих оперних співаків у всьому світі. Його чарівний голос підкорив мільйони сердець, в нього сотнями і тисячами закохувалися жінки, і на сцені він завжди відзначався так, як мало хто може.</div><div>Звичайно, почасти маестро Паваротті зобов’язаний своєму успіху природі, яка нагородила його настільки потужним голосом, але не буде забувати і про те, що він самостійно розвинув в собі співочий талант, який і підніс його на вершину слави.</div><div>Батько знаменитого тенора був співаком, правда, скоре любителем, ніж професіоналом.<br>В юності Лучано Паваротті мріяв стати фермером.</div><div>Вперше він почав співати, коли йому було всього 9 років, виступаючи в церковному хорі.</div><div>Після закінчення школи Лучано Паваротті, захоплений футболом, захотів стати воротарем, але за наполяганням матері вирішив стати вчителем.<br>Присвятити музиці своє життя Лучано Паваротті вирішив, коли йому ще не було 20 років.<br>Масову популярність Лучано Паваротті отримав завдяки виконанню в 1990-му році під час відкриття Чемпіонату світу з футболу композиції «Nessun dorma», написану Пуччіні.<br><br>https://www.youtube.com/watch?v=cWc7vYjgnTs&amp;ab_channel=WarnerClassics</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=I_y8XW1dD9M&amp;ab_channel=Bariton0voce" />
         <pubDate>2021-11-08 07:06:55 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874329460</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЄЛИЗАВЕТА </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874331451</link>
         <description><![CDATA[<div>Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)<br><br></div><div>Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.<br><strong>Реквієм (</strong><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/KV"><strong>KV</strong></a><strong> 626), ре мінор</strong> 1791 р. — останній, незавершений твір <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84%D2%91%D0%B0%D0%BD%D2%91_%D0%90%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D0%BE%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%82">Вольфґанґа Амадеуса Моцарта</a>, — траурна заупокійна <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%81%D0%B0_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%80)">меса</a>, написана на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%94%D0%BC">канонічний</a> латинський текст. Попри те, що його перу фактично належить тільки до двох третин нотного тексту, він є одним із його найшановніших та найпопулярніших творів. Моцарт помер під час написання композиції. Через те, що це був твір на замовлення, Реквієм був доповнений та завершений за дорученням Констанци Моцарт (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">нім.</a> <em>Constanze Mozart</em>), — вдови композитора, його учнями <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%84_%D0%95%D0%B9%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D1%80">Йозефом Ейблером</a> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">нім.</a> <em>Joseph Eybler</em>) та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86_%D0%9A%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80_%D0%97%D1%8E%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%94%D1%80">Францом Ксавером Зюссмайєром</a> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">нім.</a> <em>Franz Xaver Süßmayr</em>). Щодо історії створення та якості подальших доповнень віддавна тривають завзяті суперечки. Незвичайні обставини замовлення композиції та часовий збіг цієї заупокійної меси із ранньою смертю Моцарта стали сприятливим підґрунтям для виникнення численних міфів.<br><a href="https://youtu.be/MlAuHoRXLes">https://youtu.be/MlAuHoRXLes</a><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/983167721/603a1a073780aa3675c180823ad12471/CB586FC8_677E_48D5_86E4_181BED359983.jpeg" />
         <pubDate>2021-11-08 07:08:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874331451</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ворбйов Даниїл</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874351183</link>
         <description><![CDATA[<ul><li>До нинішнього часу збереглося чотири різні варіанти балади Франца Шуберта "Лісовий цар". Особливі відзнаки від всіх має третя версія: в ній значно спрощений акомпанемент, так як немає тріолей в партії правої руки.</li><li>Балада Шуберта вважається одним з найскладніших у виконанні творів, як для вокалістів, так і аккомпанирующих їм музикантів. Наприклад, щоб передати весь драматизм цього твору піаністу доводиться в швидкому темпі в напрузі повторювати октави і складні акорди.</li></ul><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1444639444/994fae7e826eeec7dc0e2bbd2b3a6907/f_shubert_lesnoj_car_istoriya_soderzhanie_interesnie_fakti.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 07:19:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874351183</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Цыганок Агния</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874354816</link>
         <description><![CDATA[<div><a href="https://olofmp3.ru/index.php/Details/Franc-Peter-Shubert.html"><strong>Франц Петер Шуберт</strong></a>(1797-1828)<br><br></div><div>Австрийский композитор, один из выдающихся представителей венской классической музыкальной школы и один из основоположников романтизма в музыке. За свою короткую жизнь Шуберт внес значительный вклад в оркестровую, камерную и фортепианную музыку, который повлиял на целое поколение композиторов. Однако наиболее яркий его вклад был в развитие немецких романсов, которых он создал более 600.<br><br></div><div>Интересный факт.<br><br></div><div>Друзья Шуберта и коллеги-музыканты собирались вместе и исполняли музыку Шуберта. Эти встречи получили название "Шубертиады" (Schubertiads). Какой-то первый фан-клуб!<br><br></div><div><a href="https://youtu.be/AsrIi8fE6OY">https://youtu.be/AsrIi8fE6OY</a><br><br><a href="https://youtu.be/3M_taRFokO0">https://youtu.be/3M_taRFokO0</a><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409730491/7d5ba641d341e50070d2e6eea42237fd/ABA0321B_B926_402C_8C41_12BA369D7966.jpeg" />
         <pubDate>2021-11-08 07:22:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874354816</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ФЕДОРЕНКО РОМАН</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874512142</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp;<br>&nbsp;Йоганн Штраус (син), австрійський композитор і диригент, старший син Йоганна Штрауса, народився <a href="https://calendate.com.ua/day/10-25">25 жовтня</a> 1825 року в Відні. Батько, відомий композитор <a href="https://calendate.com.ua/person/1014">Йоганн Штраус-старший</a>, хотів, щоб його син пішов по комерційній лінії, але син вирішив йти по стопах батька. Він потайки від нього навчався грі на скрипці і композиції і досяг у цьому неабияких успіхів.&nbsp;<br>Штраус-син увійшов в історію музики як творець класичного віденського вальсу і по праву заслужив звання «короля вальсів».&nbsp;<br> Складати він почав дуже рано — перший вальс був написаний шестирічним хлопчаком. Всього Штраус написав близько 500 танцювальних п'єс, більшість яких складають вальси. На відміну від поширених тоді творів цього жанру, які представляли собою лише музику для супроводу танців, вальси Штрауса мають і самостійне художнє значення.&nbsp;<br> Виключна мелодійність і співучість, життєрадісність, підбадьорливі ритми, тонка і витончена оркестровка, проявлена зв'язок з віденською побутової пісенної і танцювальної музикою — такі найбільш характерні риси вальсів Штрауса. Серед них виняткову популярність у всьому світі придбали «На прекрасному блакитному Дунаї» і «Казки Віденського лісу». «Король Віденського вальсу» звучить гордо! Саме так велично нарекли великого композитора, ім'я якого Йоганн Штраус-син. Він вдихнув в цей жанр нове життя, подарував йому «поемного трактування». Багато цікавого і дивного криється в вальсах Штрауса. Так давайте заглянемо в таємничий світ Віденської музики, двері в який відкрив для нас сам король! https://www.youtube.com/watch?v=gFIlVfKm4hchttps://www.youtube.com/watch?v=hlpfxMD5Yw0</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/4741d5c18c83431e725a00d7b3538695/2.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 08:45:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874512142</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874786332</link>
         <description><![CDATA[<div>1)<a href="https://soundtimes.ru/f56">https://soundtimes.ru/f56</a><br><br>2)<a href="https://soundtimes.ru/simfonicheskaya-muzyka/udivitelnye-simfonicheskie-proizvedeniya/alfred-shnitke-gogol-syuita">https://soundtimes.ru/simfonicheskaya-muzyka/udivitelnye-simfonicheskie-proizvedeniya/alfred-shnitke-gogol-syuita</a><br><br>Цікаві факти<br><br>Спочатку симфонія №5 була позначена №6, оскільки прем'єра двох цих найпопулярніших творів була призначена в один і той же день.<br>Твір присвячений двом уславленим у ті часи меценатам, а саме князю Лобковіцю та російському послу в Австрії графу Розумовському, яких норовливий Бетховен цінував за незвичайні людські якості.<br>Дізнавшись про майбутню глухоту, Бетховен хотів покінчити життя самогубством. Єдине, що утримувало його від здійснення справжніх дій – це творчість. У цей складний період композитору спала на думку думка про створення даного, вельми героїчного за складом інтонацій твору.<br><br>&nbsp;<br>Спочатку твір носив назву «Велика симфонія до мінор», але потім скоротився до номерного порядку симфонії.<br>Тональний план твору від похмурого до мінору в першій частині до світлого та чистого до мажору у фіналі є концептуальним відображенням ідейних уявлень Бетховена «від темряви до світла» або «через перешкоди до перемоги».<br>Фрагменти симфонії активно цитуються у творах не менш відомого композитора Альфреда Шнітке. До них належить «Перша симфонія» і «Гоголь-сюїта», вигадана для оркестру.<br><br><br>Людвіг ван Бетховен працював над твором майже три роки.<br>Під час створення цього симфонічного твору композитор у власному щоденнику часто міркував про призначення людини у світі. Він запитував себе, чи може людина змінити власне життя, зробивши її непідвладною для фатальних сил? Сам же геній і відповідав на поставлене запитання: «Людина безмежно сильна і вольова натура, то чому б, вона не змогла схопити долю за горлянку?» Такі думки можна було простежити протягом твору саме 5-ї симфонії.<br>Більшість драматургічних концепцій подолання творчості музичного діяча знаходять власні витоки у вченнях великих філософів, сучасників Людвіга.<br>Як відомо, Вагнер був не сильний у творі симфоній (після масштабної невдачі з твором Першої симфонії, де оркестрування було настільки недосвідченим і незрілим, що викликало загальну насмішку, композитор переключився на оперну творчість, де і знайшов власне місце, ставши реформатором), але творчість Бетховена, а особливо п'ятий симфонічний твір, він цінував понад інші.<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=ZTDQZkKqapw&amp;t=165s&amp;ab_channel=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%2C%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9" />
         <pubDate>2021-11-08 12:02:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874786332</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Щербина Олена 11-Вhttps://youtu.be/MlAuHoRXLes</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874825206</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Реквієм - католицька урочиста заупокійна меса. Вона має мало відношення до богослужбових обрядів, а скоріше відноситься до концертних творів. По суті, Реквієм є квінтесенцією всієї християнської релігії - в контрастних за характером частинах тлінним людям нагадують про потойбічному шляху душі, про неминуче страшний день суду над кожним: ніхто не піде від покарання, але Господь милосердний, він дарує милість і спокій.<br><br></div><div>Моцарт в цьому творі з незвичайною пластичністю передає емоційну виразність змісту. Чергування картин печалі і трауру земної людини, молящего про господні прощення, і гніву Всевишнього, хорових номерів, які символізують голос віруючих, і сольних партій, що знаменують глас Божий, нюансів і сили звучання - все має на меті максимального впливу на слухача.<br><br></div><div>Офіційно належать руці композитора з 12 номерів визнані тільки перші 7. "Lacrymosa" вважається останньою частиною, повністю написаної і оркестроване автором. Частково були створені "Domine Jesu" і "Hostias". "Sanctus" ж, "Benedictus" і "Agnus Dei" з поверненням музичного матеріалу з 1-ї частини на інший текст нібито дописували Зюсмайром і Ейблер за ескізами та точним вказівкам.<br><strong>Історія створення "Reqiem "<br></strong><br></div><div>Історія створення цієї всесвітньо відомої заупокійної меси - одна з найбільш таємничих, трагічних і повних суперечливих фактів і свідчень не тільки в біографії геніального Моцарта. Її драматичний символізм отримав продовження у багатьох інших трагічні долі талановитих людей.<br><br></div><div><br></div><div>Влітку 1791 року, останнього року життя композитора, на порозі квартири Моцартів з'явився таємничий чоловік у сірому вбранні. Обличчя його було приховано тінню, а плащ, незважаючи на спеку, переховував фігуру. Зловісний прибулець простягнув Вольфгангу замовлення на твір заупокійної меси. Завдаток був значним, термін оставлялся на розсуд автора.<br><br></div><div>В який точно момент було розпочато роботу, встановити сьогодні неможливо. У добре збережених листах Моцарта він згадує роботу над усіма творами, що вийшли в той період - коронаційна опера "Милосердя Тита", зингшпиль "Чарівна флейта", кілька невеликих творів і навіть "Маленька масонська кантата" на відкриття нової ложі ордена. Тільки "Реквієм" ніде не згадується. За одним винятком: у листі, достовірність якого оскаржується, Вольфганг скаржиться на сильні головні болі, нудоту, слабкість, на постійні бачення таємничого незнайомця, який замовив траурну месу, і передчуття власної швидкої кончини ...<br><br></div><div>Нездужання незрозумілої етіології почали мучити його ще влітку, за півроку до смерті. Лікарі не могли зійтися на причинах і діагнозі хвороби. Тодішній рівень медицини не дозволяв точно діагностувати стан хворого на підставі симптомів. Та й симптоми були суперечливі.<br><br></div><div>Наприклад, постійно є в баченнях Вольфгангу посланник, який переводив його і без того порушену нервову систему. Дуже скоро посланник з сірого став чорним - в сприйнятті Моцарта. Це були галюцинації. І якщо інші симптоми можна було віднести до хвороб нирок, водянці, менінгіту, то галюцинації в цю картину абсолютно не вписувалися.<br>Але вони могли свідчити про інше - бути супутниками отруєння ртуттю. Якщо прийняти за правдоподібність цей факт, все інше перебіг і розвиток хвороби цілком відповідає гіпотезі токсикологічного отруєння меркурієм (ртуттю). І стає зрозумілим, чому лікарі, які зібралися для консиліуму за тиждень до загибелі Вольфганга, так і не змогли прийти до спільної думки щодо хвороби, крім одного - чекати залишилося недовго.<br><br></div><div>Тим часом, багато сучасники свідчили про поступове згасання Моцарта. Останнє його публічний виступ сталося 18 жовтня 1791 року на відкритті масонської ложі, де він сам керував оркестром і хором. Після цього 20 листопада він зліг і до самої смерті не вставав.<br><br></div><div>Образ чорного демонічного людини потряс уяву не тільки Моцарта, який в той момент був надмірно чутливий до подібної містиці через незрозумілі змін в організмі і психіці. Пушкін не обійшов увагою цю загадкову історію з посланцем смерті в "Маленьких трагедіях". Пізніше цей же чорний чоловік з'являється в поезії Єсеніна (однойменний вірш).<br><br></div><div>Існує версія, підтвердити яку або спростувати зараз не можна, про те, що Меса Ре-мінор під виглядом опусу без назви була написана Моцартом задовго до замовлення, але не був виданий. І що після замовлення йому залишалося лише дістати складені раніше партитури і внести зміни. По крайней мере, в передсмертний день 4 грудня він співав частини з неї з прийшли провідати композитора друзями. Звідси твердження Зофі, сестри Констанци, яка провела з ними той день, про те, що "до самого смертного години він працював над" Реквіємом ", який так і не встиг завершити".<br><br></div><div><br></div><div>В ту ніч трохи пізніше півночі він помер. Неясна, якщо не сказати більше - обурлива - історія з його похоронами. Грошей в сім'ї абсолютно не було, на організацію похорону один Вольфганга барон ван Світен дав суму, якої вистачало на похорон по 3-му розряду. Це було століття епідемій, за указом імператора всі подібні процедури строго регламентувалися. 3-ий розряд мав на увазі наявність труни і поховання в загальній могилі. Моцарта, видатного генія людства, поховали в загальній ямі з десятком інших будинків. Точне місце невідомо досі: не було кому це зробити. Уже в соборі святого Стефана, куди привезли простий, ледь обтесані соснову труну з тілом Вольфганга для відспівування, його ніхто не супроводжував - так записано в церковній книзі пастором. Ні вдова, ні друзі, ні брати-масони Не пішли проводжати його в останню путь.<br><br></div><div>Всупереч поширеній думці, майже відразу після смерті маестро невідомий замовник з'явився з партитурою. Це був граф Вальзегг-Штупах, який шалено любив музикувати, грав на флейті і віолончелі. Він іноді замовляв композиторам твори, які видавав потім за свої. У лютому 1791 роки померла його дружина, в знак пам'яті про неї була замовлена ​​траурна меса Моцарту. Завдяки графу вона не тільки була видана після смерті композитора, але і вперше була виконана 2 роки по тому - 14 січень 1793 року. Ніхто тоді не поставив під сумнів, що чує справжнє твір, трагічну вершину творчості видатного композитора Вольфганга Амадея Моцарта.<br><strong>Цікаві факти<br></strong><br></div><ul><li>Композитор вів ретельний облік всіх творів, записуючи в спеціальний зошит навіть окремі оперні номери під певним артикулом. "Реквієм" був єдиним твором, яке не було внесено в цей зошит рукою маестро. Цей факт породив безліч домислів, починаючи з того, що "Реквієм" був написаний значно раніше автором (в 1784году), і закінчуючи припущеннями про те, що весь цілком належить не йому.</li><li>Взагалі з 1874 Моцарт не залишили жодного опусу для церкви, за винятком "Ave verum korpus". Цей факт для багатьох дослідників є показником того, що і "Reqiem" він міг залишити лише в начерку через те, що цей жанр нібито не викликав у нього творчого інтересу. Хоча за іншою версією, передчуття близької загибелі сприяло тому, що замовлення не просто був узятий в роботу. Композитор в цьому творі досяг незвіданою навіть для себе глибини людського співчуття і в той же час музика ця настільки піднесена і сповнена божественної краси, що, мабуть, це єдиний випадок, коли смертний зміг піднестися душею до Бога в своїй творчості. І, як Ікар, після цього впав на землю.</li><li>Насправді Моцарт все своє життя був глибоко віруючим католиком, хто виконує всі розпорядження, він дружив з пастором-єзуїтом, і причина гострих протиріч з масонством, одного разу розгорнула його на 180 градусів від таємницею ложі, полягала в антикатолицьких тенденції останньої. Вольфганг був мислителем і мріяв поєднати те краще, що є в релігії з досягненнями освіченості ордена. Тема духовної музики була близька йому навіть більше за інших.</li><li>Втім, найвідоміший випадок, пов'язаний з геніальними здібностями Моцарта-вундеркінда, відсилає до зіткнення з церковним каноном. У 1770 році Вольфганг відвідує Ватикан. Час збігається з моментом виконання "Miserere" Грегоріо Алегрі. Партитура твору строго засекречена, під страхом відлучення від церкви заборонено її копіювання. Для запобігання можливості запам'ятовування на слух твір виконують раз на рік на Страсний тиждень. Це складне за формою і гармонізації твір для 2-х хорів з 4-х і п'яти голосів тривалістю понад 12 хвилин. 14-річний Вольфганг після єдиного прослуховування запам'ятав і записав партитуру цілком.</li><li>В першу річницю трагедії 11 вересня, сталася в США в 2011 році, по всій планеті виконувався "Реквієм" Моцарта. Рівне о 8:46 (час першої атаки літака на вежу-близнюка) вступив колектив з першого часового поясу (Японія), потім через годину - наступний часовий пояс і колектив. Таким чином, "Реквієм" звучав весь день безперервно. Вибір саме цієї траурної меси не випадковий - обірвалася раптово і настільки трагічно життя Моцарта, так і не встиг дописати твір, асоціюється з передчасною смертю сотень жертв теракту.</li><li>18 листопада 1791 року в новій ложе Ордена "Знову вінчає надія" звучить маленька кантата, створена ним спеціально з нагоди, диригує маестро. Обсяг її - 18 аркушів, на 18-й день після освячення, 5 грудня, Моцарт помирає. Знову зловісне число "18" грає фатальну роль в його долі і подає таємні знаки.</li><li>Розслідування й докази справжності нот Меси Ре-мінор ведуться до цих пір. Тепер уже, коли всі учасники тих подій мертві, правди не встановити. Але справедливі слова Констанци, яка писала в 1827 році: "Навіть якщо допустити, що Зюсмайром повністю все написав за вказівками Моцарта, все одно Реквієм залишився б роботою Моцарта".</li></ul>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/MlAuHoRXLes" />
         <pubDate>2021-11-08 12:21:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1874825206</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ярошенко Вікторія</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1875790061</link>
         <description><![CDATA[<div>Моцарт – австрійський композитор і виконавець-віртуоз, який виявив свої феноменальні здібності в чотирирічному віці.<br><br>Повне ім’я композитора звучить як Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт (Joannes Chrysostomus Wolfgang Theophilus (Gottlieb) Mozart). Самому ж Моцарту більше подобалося, коли його називали Вольфанг.<br><br>Усього в родині Моцартів народилося семеро дітей, але вижили тільки двоє: Вольфганг і його старша сестра.<br><br>Вся сім’я Моцартів була музично обдарованою.&nbsp;Леопольд Моцарт, батько композитора, грав на скрипці і органі, керував церковним хором і служив придворним композитором архієпископа Зальцбурзького. А ще він написав «Досвід грунтовної скрипкової школи» – книгу, яка вважалася одним з кращих підручників із скрипкової гри.<br><br>В 4 роки написав концерт для клавесина.<br><br>Друг сім’ї Моцартів, придворний зальцбурзький трубач Йоганн Андреас Шахтнер, розповідав таку історію. Якось Леопольд Моцарт прийшов додому разом з приятелем Шахтнера і побачив, як 4-річний Вольфганг щось пише на нотному папері. Причому в чорнило син вмочував не тільки перо, але і пальці. Як повідомив молодший Моцарт дорослим, він пише концерт для клавесина. Батько взяв лист, забруднений кляксами, і заплакав – настільки в творі було все струнко.<br><br>Грав на клавесині разом з сином Баха.<br><br>Коли Вольфгангу було близько восьми, його талант високо оцінив Йоганн Крістіан Бах (син того самого Йоганна Себастьяна Баха). Кілька разів вони грали на публіці разом: Бах садовив на коліна маленького генія і виконував з ним сонати на клавесині: кілька тактів він, декілька – Моцарт. Слухачам же здавалося, що за інструментом всього один музикант – настільки злагоджено вони звучали. Також артисти грали в чотири руки і багато розмовляли про музику.<br><br>У 12 років Моцарту замовив оперу імператор Священної Римської імперії.<br><br>Коли Моцарту було 12, імператор Іосіф II замовив йому оперу «Уявна простушка» для італійської трупи. Композитор-підліток написав твір за кілька тижнів – правда, співакам воно не сподобалося, і прем’єра так і не відбулася.<br><br>Став масоном сам і привів в ложу батька.<br><br>Наприкінці 1784 Моцарт примкнув до масонів – вступив у віденську ложу «В ім’я благодійності». Композитор написав музику для декількох масонських ритуалів, та й в опері «Чарівна флейта» теж звучить тема масонства. Пізніше, за рекомендацією самого Моцарта, в ту ж ложу прийняли і його батька.<br><br>Сальєрі ні при чому!<br>Навколо причини смерті Моцарта досі багато питань. У медичному висновку зазначено, що він помер від ревматичної лихоманки – можливо, її ускладнила гостра серцева або ниркова недостатність. Однак деякі мистецтвознавці досі вважають, що музиканта отруїв суперник Антоніо Сальєрі – правда, підстав вважати, що між композиторами була ворожнеча, не дуже багато. Проте в 1997 році, через 200 з невеликим років після смерті Моцарта, в Мілані пройшов суд над Сальєрі. Суддя вислухав дослідників творчості обох музикантів і лікарів і постановив: Сальєрі невинний.<br><br>Моцарта поховали, як бідняка<br>Похорон композитора проходив по третьому розряду – його останки помістили в загальну могилу з ще кількома трунами. Точне місце поховання досі невідомо: у ті часи надгробні плити і камені ставили не на могилі, а у цвинтарних стін. До кладовища в день похорону Моцарта ніхто з його близьких не дійшов – хвора вдова не змогла вийти з дому, а гості провели композитора до міських воріт.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=Rb0UmrCXxVA" />
         <pubDate>2021-11-08 17:17:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1875790061</guid>
      </item>
      <item>
         <title>The Beatles - Yesterday</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876130298</link>
         <description><![CDATA[<div>«Yesterday» (укр. «Учора») — пісня гурту The Beatles, записана в 1965 році для альбому Help!. Хоч авторами традиційно зазначаються Джон Леннон і Пол Маккартні, цю пісню Маккартні написав сам. «Yesterday» посідала перші місця у чартах США, Канади, Нової Зеландії та інших країн світу й досі залишається популярною. Як стверджує Книга рекордів Гіннеса, це пісня, яка найчастіше виконується іншими музикантами, — відомо, що записано біля трьох тисяч її версій. У XX столітті, згідно з Broadcast Music Incorporated, американське радіо й телебачення запускали «Yesterday» понад 7 мільйонів разів. Британська радіостанція BBC-2 провела опитування серед музичних експертів і слухачів, і за результатами назвала «Yesterday» найкращою піснею 20-го століття — і це попри те, що сингл із піснею так ніколи й не досяг першого місця у британському хіт-параді.<br><br>«Yesterday» — меланхолійна балада тривалістю 2 хвилини і 3 секунди. Уперше від заснування гурту член «Бітлз» записав пісню сам: Пол Маккартні проспівав її, акомпануючи собі на акустичній гітарі в супроводі струнного квартету. Композиція значно відрізнялася від усіх попередніх пісень ансамблю — саме через це решта «бітлів» у 1965 році заборонила випуск синглу з піснею у Великій Британії. Сингл вийшов у тому році у США, а у Британії тільки через 12 років.<br><br>Коваленко Данііл</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=wXTJBr9tt8Q" />
         <pubDate>2021-11-08 19:21:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876130298</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876210574</link>
         <description><![CDATA[<div>Don't Let Me Down» (з англ. — «Не віддавай мене») — пісня гурту The Beatles (назва виконавців зазначена як «The Beatles with Billy Preston»; з англ. — «The Beatles з Біллі Престоном» — як би&nbsp; вказівка, що це "не зовсім The Beatles").&nbsp; Написана Джоном Ленноном (авторство вказано як "Леннон - Маккартні").&nbsp; Записана в січні 1969 року під час сесій звукозапису для альбому з робочою назвою «Get Back».&nbsp; Частина записів з цих сесій була випущена в 1970 на альбомі Let It Be, але пісня на альбом не увійшла; [1] вперше була випущена на боці "Б" синглу "Get Back", виданого лейблом Apple Records 11 квітня 1969 у США та 8&nbsp; травня 1970 року у Великій Британії.&nbsp; Виконання цієї пісні, поряд з іншими, увійшло до фільму "Нехай буде так" (англ. Let It Be), в епізод так званого "концерту на даху", проведеного 30 січня 1969 року.<br>Гольдберг Влад </div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1410737650/a96293cfd550a6adbd813ab3e81abc49/99964BD9_5702_4BB9_AE9E_B098EB3EF566.jpeg" />
         <pubDate>2021-11-08 19:53:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876210574</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Реков Даніїл</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876219355</link>
         <description><![CDATA[<div>Н<strong>іколо Паганіні</strong> (з італ. <em>Niccolo Paganini</em>) народився 27 жовтня 1782 року в невеликому кварталі Генуї, у вузькому провулочку під назвою <em>«Чорна кішка»</em>, у сім’ї Антоніо Паганіні, колишнього портового робітника та Терези Боччардо, простої городянки. Антоніо мав в порту невеличку крамницю, пристрасно любив музику і грав на мандоліні та скрипці.<br><br></div><div>Одного разу матері Ніколо приснився дивний сон: з’явився до неї ангел і запитав, яку милість від Бога вона хотіла б отримати. Оскільки глибоко віруюча жінка дуже любила музику, вона попросила божественного посланця про те, щоб її син Ніколо став великим музикантом. Розповідь про цей чудесний сон справила велике враження на чоловіка Терези. Порадившись, батьки Нікколо твердо вирішили навчати дитину грі на скрипці – інструменті, який став завдяки старанням Гварнері, Страдіварі та Аматі музичним символом Італії.<br><br></div><div>Ніколо було 7 років, коли він уперше бере до рук скрипку. Батько змушує талановитого сина займатися на інструменті цілими днями, не дозволяючи виходити на вулицю для ігор з однолітками. Він навіть замикає його в темному сараї, щоб той не втік від занять. У результаті постійні заняття остаточно підірвали і без того погане здоров’я Ніколо, і періоди невтомної гри на скрипці чергуються тепер з хворобами. Багатогодинні заняття довели дитину до каталепсії – стану між життям і смертю. Батьки вже вважали хлопчика померлим, оскільки він не подавав ніяких ознак життя. Ніколо отямився лише в труні від жалібних звуків траурної музики.<br><br></div><div>За дуже короткий час Ніколо досяг настільки великих успіхів, що слава про його надзвичайні здібності поширюється далеко за межі скромного провулка Чорної кішки.<br><br></div><div>У восьмирічному віці Ніколо пише свою першу скрипкову сонату і кілька важких варіацій. Першим серйозним педагогом Паганіні стає генуезький поет, скрипаль і композитор Франческо Ньєкко.<br><br></div><div>У десять років Ніколо протягом півроку бере 30 уроків у скрипаля Джакомо Кости а також регулярно грає в церквах на недільних і святкових богослужіннях.<br><br></div><div>У віці 11-ти років виступає із самостійним концертом у Генуї (серед виконаних творів – власні варіації на французьку революційну пісню <em>«Карманьола»</em>).<br><br></div><div>Початок 1800-х років – перші гастролі. Спочатку Ніколо виступає в Пармі – виступи проходять з величезним тріумфом. Після Парми він отримує запрошення виступити при дворі герцога Фердинанда Бурбонського.<br>Батько Нікколо, розуміючи, що на таланті сина можна заробити непогані гроші, бере на себе організацію гастролей по всій Північній Італії. Паганіні з великим успіхом виступає у Флоренції, Пізі, Болоньї, Ліворно, Мілані.&nbsp;<br>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Цікаві факти<br>1. Знаменитий скрипаль Ніколо Паганіні володів надприродною талантом.<br><br></div><div>2. Звання самого віртуозного скрипаля всіх часів і народів Нікколо Паганіні носив по праву.<br><br></div><div>3.У світі і до нього, і після були дуже обдаровані музиканти, але нікому з них не вдалося навіть наблизитися за рівнем майстерності до цього італійського маестро, який вражав усіх своїх сучасників.<br><br></div><div>4. Величезна слава оточувала Нікколо Паганіні ще за життя. А ось його особистість при цьому завжди залишалася досить таємничою.<br><br></div><div>5. Нікколо Паганіні народився 27 жовтня 1782 року, а люди досі пам’ятають його музику.<br>6. Віртуоз — композитор народився у багатодітній родині, він був третім за рахунком дитиною з шести дітей.<br><br></div><div>7. Його батько спочатку працював вантажником, а згодом відкрив крамницю у порту.<br><br></div><div>8. Але при перепису населення Генуї вказали, що Антоніо Паганіні був «власником мандолін» — так наказав сам Наполеон.<br><br>9. З 5 років батько почав навчати хлопця грати на мандоліні, а з 6 – на скрипці.<br><br></div><div>10. Вже в 8-річному віці Паганіні написав сонату для скрипки.<br><br></div><div>11. Нікколо відточував свою майстерність по багато годин на день – він займався до повної знемоги, постійно придумував собі нові вправи.<br><br>12. Перший публічний концерт музикант дав 31 липня 1795 року в театрі Сант-Агостіно р. Генуї – виручені кошти пішли на те, щоб хлопчик (а Нікколо в той рік виповнилося лише 13) відправився в Парму – навчатися у Алессандро Ролу (відомого скрипаля і педагога).<br><br></div><div>13. Коли батько юного Нікколо привів його до знаменитого на той момент скрипалеві Алессандро Ролу, той почув гру дитини і сказав, що нічого не зможе його навчити, тому що і так вже все вміє.<br><br></div><div>14. З раннього дитинства деспотичний батько змушував юного Нікколо днями безперервно займатися музикою, не випускаючи його навіть погуляти на вулиці.<br><br></div><div>15. Від таких навантажень хлопчик впав в кому і ледь не був похований живцем, так як його вважали померлим.<br><br></div><div>16. Скрипаль ніколи не відрізнявся міцним здоров’ям і часто хворів.<br><br>17. Якщо вірити дослідникам життя Паганіні (Тибальди-К’єза в серії «Життя чудових людей»), музикант пізніше згадував: коли він не проявляв належної старанності, батько карав його – згодом це відбилося на слабкому здоров’ї скрипаля.<br><br></div><div>18. Сучасники описували великого скрипаля, як досить похмурого і похмурого людини.<br><br></div><div>19.По-справжньому він жив тільки на сцені, зі скрипкою в руках.<br><br></div><div>20. У біографії Паганіні часто згадується, що він був дуже неуважною людиною.<br><br></div><div>21. Нерідко він забував і плутав навіть власний день народження, а у відповідь на зауваження відповідав, що його пам’ять знаходиться не в голові, а в руках, які тримають скрипку.<br><br></div><div>22. Він відрізнявся скритністю, не мав учнів, не розкривав своїх секретів гри і практично не публікував своїх творів. З-за цього достовірних фактів про біографії Паганіні до нас дійшло небагато.<br><br></div><div>23. Паганіні був дуже забобонною людиною, судячи з дійшли до нас уривків його біографії.<br><br></div><div>24. Протягом усього життя Нікколо Паганіні тренувався в грі на скрипці майже кожен день, витрачаючи на це по 2-3 години, а то й більше.<br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=lPOwqDI4O0A&amp;ab_channel=CLASSICALCHANNEL" />
         <pubDate>2021-11-08 19:57:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876219355</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гетманський Євгеній</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876307693</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Ференц Ліст</strong> — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Ференц Ліст — перший піаніст, який виступав із сольними концертами, завдяки чому заслужив визнання професіоналів і публіки.<br><br></div><div><strong>Цікаві факти про Ференца Ліста<br></strong><br></div><ol><li>Головний девіз, якому Ференц лист слідував протягом всього свого життя, звучав так "Або добре, або ніяк".</li><li>Лист створив свою єдину оперу в 14 років, і вже тоді твір мав успіх, було тут же поставлено. Партитура була загублена, але її виявили в 1903 році. Опера називається "Дон Санчо".</li><li>Зліт кар'єри музиканта почався у Відні 1 грудня 1822 року, а протягом життя Лист став не просто виконавцем і композитором, а й публіцистом, диригентом, педагогом.</li><li>Руки Ференца були немов створені для фортепіано - його кисть мала велику розтяжку, він міг брати практично дві октави. Це і послужило віртуозній грі піаніста і стало еталоном в світі фортепіанної музики.</li><li>Лист настільки сильно піддавався емоціям під час виконання, що міг в процесі зламати інструмент - не витримували струни і молоточки.</li><li>Манера виступу маестро була унікальною: Лист любив грати на сцені на декількох інструментах, переходячи до них по черзі в ході концерту. Саме таку сцену спостерігали глядачі в Петербурзі в залі Дворянського зібрання.</li><li>Біографія Ліста говорить, що під час відвідин Англії композитора запросили зіграти для самої королеви Вікторії в її резиденції. Коли вона з'явилася в ложі, концерт був уже в розпалі. Поява монаршої персони викликало шум в залі, до того ж вона досить голосно перемовлялися з супроводжували її дамами. Тоді Ференц припинив грати, а на зауваження одного з наближених королеви, відповів, що не хотів заважати Її величності розмовляти.</li><li>Віртуозність виконання Ліста вражає досі. На подив публіки, він міг грати на роялі так, що складалося враження виступу цілого оркестру.</li><li>Ім'я композитора - угорський варіант німецького імені Франц, а при хрещенні на латині було записано як Франсіскус. У деяких джерелах використовується німецький варіант, хоча загальноприйнятим є саме "Ференц".</li><li>Бетховен, поцілував Ліста в дитинстві, був кумиром Ференца задовго до тієї зустрічі. Коли хлопчика запитували, ким він хоче стати, коли виросте, він вказував на портрет Бетховена і відповідав, що бажає бути як він.</li><li>Майбутній король Франції Луї-Філіп, ще будучи герцогом, організував для Ліста виступ в оперному театрі в Італії. Під час концерту музиканти з оркестру були настільки зачаровані грою молодого обдарування, що пропустили місце, де повинні були вступити самі.</li><li>Творчість Паганіні настільки захоплювало Ліста, що він створив кілька етюдів, що імітують змагання між віртуозом-скрипалем і не менш геніальним піаністом. Адаптувавши твори Паганіні для фортепіано, Лист назвав їх трансцендентними - "що виходять за межі", "переступати", через неймовірну складність. Їх виконання вимагає від піаніста справжнього таланту, і не кожен здатний відтворити задумане великим композитором.</li></ol><div>https://www.youtube.com/watch?v=aBQFRh8-oLA&amp;ab_channel=HorowitzCompetition</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1444661039/757207b1c6335cf85b1e9cdb61a835da/___________.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 20:37:51 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876307693</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ус Тимур 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876429639</link>
         <description><![CDATA[<div>Про життя&nbsp;Джованні Болдіні (Giovanni Boldini, 1842-1931)&nbsp;достовірних відомостей залишилося небагато, але брак фактів з біографії компенсується найбагатшою мальовничою спадщиною, що складається з понад 200 полотен.&nbsp; Наділений воістину божественним талантом, він писав як жіночі, і чоловічі портрети, пейзажі і натюрморти.&nbsp; Гідні аналоги його іскрометного живопису навряд чи зустрічаються за всю подальшу історію мистецтва.<br><br>&nbsp;Ранні роботи італійського художника можна віднести до реалізму, проте славу великого майстра йому принесли полотна, що зображують дійсність у стилі імпресіонізму.&nbsp; Елегантними та динамічними були і портрети, і зразки жанрового живопису, створені великим майстром.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1410738443/8057373abef1cb6f8332190e99769b19/250px_Giovanni_Boldini01.jpg" />
         <pubDate>2021-11-08 21:42:51 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1876429639</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Зеленський Назар</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1877657923</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Луча́но Паваро́тті</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">італ.</a> <em>Luciano Pavarotti</em>; <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/12_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F">12 жовтня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1935">1935</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0">Модена</a> — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/6_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BD%D1%8F">6 вересня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2007">2007</a>, Модена) — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F">італійський</a> оперний співак (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%80">тенор</a>). Наприкінці своєї кар'єри займався також <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0">популярною музикою</a>. Один з найвідоміших і найулюбленіших оперних співаків усіх часів. Здійснив численні записи цілих <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0">опер</a> і індивідуальних <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%96%D1%8F">арій</a>, здобувши славу за якість свого голосу, і зрештою утвердився як один з найкращих тенорів <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XX століття</a>, діставши титул «Короля вехнього <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE_(%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0)">до»</a>.<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%82%D1%96#cite_note-9"><sup>[9]</sup></a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%82%D1%96#cite_note-10"><sup>[10]<br></sup></a><br></div><div><br>Належав до групи <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8_%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B8">Трьох тенорів</a>. Широко відомий своїми телевізійними концертами та гуманітарною діяльністю, гроші від якої перераховував на користь <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96">біженців</a> та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D1%96_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8F">Червоного хреста</a>.<br><br>У березні 1977 року Паваротті з'являється у прямих телевізійних трансляціях з Метрополітен Опера, в ролі Рудольфо із «Богеми», чим приносить безпрецедентну популярність телевізійним трансляціям опери. У 1978 році Лінкольн Центр у Нью-Йорку (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">англ.</a> <em>Lincoln Center</em>) транслює його сольні виступи. З 1978 по 2004 таких трансляцій було записано понад 20, більшість з яких доступна на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/DVD">DVD</a>.<br><br></div><div><br>У 1982 році Паваротті знявся у романтичній комедії «Так, Джорджіо» (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">англ.</a> <em>«Yes, Giorgio»</em>), яка викликала негативну оцінку серед критиків. Того самого року він з'являється в телевізійній адаптації опери «Ріголетто», у постановці <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BD-%D0%9F%27%D1%94%D1%80_%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Жан-П'єра Поннелля</a> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">фр.</a> <em>Jean-Pierre Ponnelle</em>).<br><br></div><div><br>1985 року в Мілані у Ла Скалі було зроблено відеозапис «Аїди», де Паваротті виконує партію Радамеса. Також зберігся запис «Богеми», зроблений 1988 року в Будинку Опери Сан-Франциско.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1445900603/fa760a1c039f31649156fff6215687ad/13083041.jpg" />
         <pubDate>2021-11-09 08:47:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1877657923</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1877889308</link>
         <description><![CDATA[<div>САМОЙЛОВ-РУДЬ ФІЛІПП<strong><br>«Billie Jean»</strong> — песня <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%A8%D0%90">американского</a> музыканта <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BB_%D0%94%D0%B6%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BD">Майкла Джексона</a>. Второй <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%BB">сингл</a> из шестого <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%BE%D0%BC">студийного альбома</a> певца <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Thriller"><em>Thriller</em></a>. Выпущен на лейбле <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Epic_Records">Epic Records</a> в январе 1983 года. Композиция была написана Джексоном и спродюсирована им самим и <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%B8_%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D1%81">Куинси Джонсом</a>. Песня хорошо известна своей характерной басовой партией и вокальными приёмами Джексона. Текст основан на реальном жизненном опыте певца и посвящён <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8">групи</a> — девушкам, сопровождавшим его и группу <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/The_Jacksons">The Jacksons</a> на гастролях.<br><br></div><div><br>2 марта 1983 года на телеканале <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/MTV">MTV</a> состоялась премьера <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BF">видеоклипа</a> на «Billie Jean». Ролик, снятый режиссёром <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B8%D0%B2_%D0%91%D1%8D%D1%80%D1%80%D0%BE%D0%BD">Стивом Бэрроном</a>, стал первым музыкальным видео афроамериканского исполнителя, попавшим в горячую ротацию телеканала. Благодаря этому прорыву «Billie Jean» называют одной из самых революционных песен в истории популярной музыки. Она стала одним из самых продаваемых синглов 1983 года в США и заняла 9-е место по объёмам продаж в <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F">Великобритании</a>. Композиция лидировала в американских чартах <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Billboard"><em>Billboard</em></a> <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Billboard_Hot_100">Hot 100</a> и <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Hot_R%26B/Hip-Hop_Songs">R&amp;B Singles</a>.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=KPkw5yV2mkw" />
         <pubDate>2021-11-09 10:54:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1877889308</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Чухаленко Андрій</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1878113344</link>
         <description><![CDATA[<div>«<strong>Орфе́й і Евріді́ка</strong>» (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">італ</a>. <em>Orfeo ed Euridice</em>) — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0">опера</a> на 3 дії німецького композитора <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%84_%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%93%D0%BB%D1%8E%D0%BA">Крістофа Віллібальда Глюка</a>, написана на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%B1%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%BE">лібрето</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D1%94%D1%80%D1%96_%D0%B4%D0%B5_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%B6%D1%96">Раньєрі де Кальцабіджі</a>. Сюжет опери спирається на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%84">міф</a> про <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D1%84%D0%B5%D0%B9">Орфея</a> та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B2%D1%80%D1%96%D0%B4%D1%96%D0%BA%D0%B0">Еврідіку</a>. Прем'єра відбулася в 1762 році у Відні, а 1774 року був опублікований переглянутий варіант французькою мовою (лібретист — П'єр-Луї Молін).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409519197/f702024ac4241939de35584e03d0c772/____________2021_11_09_145223.png" />
         <pubDate>2021-11-09 12:52:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1878113344</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ФЕДОРЕНКО РОМАН </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928066530</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>ПЕТРО ЛЕВЧЕНКО</strong>&nbsp; (1856-1917) - український художник-пейзажист, один з творців&nbsp; ліричного національного пейзажу, митець-чарівник, закоханий в українську природу, перетворювавший прості селянські мотиви з непримітними&nbsp; хатками і деревами, скромні інтерьєри своєї оселі на шедеври живопису. Художник творив, не спокушаючись вигодою чи модою. Як підказувало серце.<br> Петро Левченко народився в Харкові, в заможній купецькій сім'ї,&nbsp; захопився малюванням у гімназії. У 1878 р. поїхав до Петербурга і вступив до Петербурзької Академії мистецтв. Петро Левченко навчався успішно, професори П.Чистяков та В. Орловський цінували здібності Петра&nbsp; Левченка, але він, не закінчивши навчання,&nbsp; у 1883 р. покинув Академію. Художник оселився у Харкові, зрідка виїжджав до Києва, Путивля, найближчих сел "на натуру". Петро Левченко побував у Парижі, досягнення французьких&nbsp; імпресіоністів, деякою мірою, вплинули на творчість українського художника.<br>Класикою українського пейзажу стали живописні шедеври Петра Левченка: "Глухомань" (1890-і рр.), "Задворки Софійського собору. Київ" , "Біла хата. Вулиця в Путивлі", "Млин" ... <em>Водяни́й млин</em> — млин, що використовує енергію води. Тема людяності та глибоких філософських роздумів лягла в основу твору <strong><em>«Водяний млин»</em></strong>. Серед густої зелені темніє він старими дошками. Ріка, на якій колись стояв млин, вже давно змінила своє русло. Та водяний млин, обшарпаний вітрами і потемнілий від часу, дощів та снігів, стоїть тут, немов згадка про минуле. Місце, де він загубився, – тихе, безлюдне і здичавіле. Та художник знаходить особливу красу в дикій чарівності пейзажу. Є в ньому тонка музикальність, передана через багатство градацій зеленого, сіруватого та вохристого кольорів. Різноманітність рослинного світу на першому плані передано узагальнено, але впевненими і точними мазками пензля. Більш теплі вохристо-коричневі кольорі в центрі композиції переходять в холодні темно-зелені, з глибокими, майже синіми тінями та холодну блакить неба, що віддзеркалюється в спокійній поверхні ріки. Таке колористичне поєднання підсилює відчуття скритого елегійного смутку.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/cc3c53b7068ef77a51c30ba464baaf3e/___________.png" />
         <pubDate>2021-12-03 19:50:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928066530</guid>
      </item>
      <item>
         <title>О. Мурашко. Портрет дівчини в червоному капелюсі. 1902-1903</title>
         <author>johnhelbram</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928208263</link>
         <description><![CDATA[<div>На початку 1901 року він вирушив у подорож, відвідав великі міста й музеї Італії, Франції, Німеччини. Найдовше жив і працював у Парижі.Париж, що притягував до себе художників з усіх кінців світу, приголомшив його новизною яскравих вражень. Митець поринув в атмосферу нуртливого життя міста, захоплений живописністю паризьких типів. У Луврі його вразили красою й могутністю полотна Веласкеса. Природним був і його інтерес до живопису імпресіоністів, які ще продовжували володіти думами художньої молоді.<br>Месіонерське відрядження за кордон дало змогу Мурашкові поринути у вир бурхливого мистецького життя головних європейських художніх центрів—Парижа та Мюнхена, де він перебуває до 1907 року. Різноманітні, нерідко кардинально протилежні за своїми скеруванням мистецькі напрями та течії не залишилися осторонь творчих пошуків майстра в царині кольору та форми. Але найбільше до душі були йому досягнення французьких імпресіоністів, завдяки яким його палітра стає яснішою, декоративнішою, емоційно наснаженішою, соковитішою, а характер розкриття образів у портретах — експресивнішим. Саме в Парижі Мурашко створив один з найефектніших своїх творів «Дівчина у червоному капелюсі» (1902—1903), який є одним з кращих досягнень українського портрета ХХ століття.</div><div>Париж розпросторив обрії художника, прищепив інтерес до експериментування, додав сміливості й впевненості у власних силах, ознаменував певний етап у його творчості. Це засвідчує й відомий портрет «Дівчини в червоному капелюсі», створений у Парижі. Широкий і густий мазок ліпить форму впевнено й соковито. Контраст яскраво-червоного й чорного кольорів створює дзвінкий живописний акцепт. У цих сміливих зіставленнях кольору, де інтенсивність чистих червоних тонів приглушують і врівноважують м'які глибокі чорні тони, — основа живописності полотна.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/521003901/3e75e599a7380dc4c51d95d2d1610c83/img_IVMwAC.png" />
         <pubDate>2021-12-03 22:10:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928208263</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928623681</link>
         <description><![CDATA[<div>Сергій Васильківський – відомий український художник.&nbsp;Свою майстерність художник повністю віддає Україні: він пише пейзажі Подніпров’я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам’ятники, жанрові картини, історичні полотна. За надзвичайно яскраву колоритність, Васильківського вважають найбільш «сонячним художником» свого часу.<br>У 1876 році Васильківський вступив до Петербурзької академії мистецтв, у пейзажний клас професора М. Клодта. Ще на початку свого творчого шляху художник звертався до зображення природи, історії та побуту України. У 1879 році за етюд з натури він отримав першу академічну нагороду — малу срібну медаль, а в 1881 році другу малу срібну медаль. Першими значними роботами, створеними ним ще за часів навчання в академії, були «Підніжжя Козачої гори. Коробів хутір. Харківщина» (1882), «Ранок. Отара в степу» (1884). З 1883 року, виконавши навчальну програму, Сергій Іванович часто подорожує Україною та створює низку відомих пейзажів — «Весна на Україні» (1883), «Влітку» (1882), «Кам’яна балка. Ізюмщина» (1882), «На околиці», що дало змогу взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці<br><strong>Джерело: </strong><a href="https://dovidka.biz.ua/sergiy-vasilkivskiy-biografiya"><strong>https://dovidka.biz.ua/sergiy-vasilkivskiy-biografiya</strong></a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409314391/bdf9e2de98e9f24833b7b65fdd67530b/12961161_565984813562386_8935734210149779762_o.jpg" />
         <pubDate>2021-12-04 10:02:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1928623681</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка,11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929006226</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>"ДІВЧИНА З ПОДІЛЛЯ"</em></strong><br><br>Художник — <strong>Василь Андрійович Тропінін</strong> (1776—1857) — російський художник-портретист, представник класицизму.<br><br></div><div>Ім’я видатного російського художника-портретиста Василя Андрійовича Тропініна відоме всім, хто цікавиться історією української та російської культури першої половини XIX ст. Але інколи забувається, що Тропінін здійснив справжній подвиг, утверджуючи протягом багатьох років своє право займатися мистецтвом. Йому вдалося подолати нелегкий шлях від кріпосного до академіка портретного живопису.<br><br></div><div>В Україні В. А. Тропінін багато працював над створенням портретів. Із великої їх кількості виділяється група робіт, де втілені типи українських селян, епізоди їх повсякденного побуту, те, що умовно можна назвати «тропінінською Україною». Одна з кращих ранніх робіт Тропініна — «Дівчина з Поділля». Образ позначений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через усю творчість художника. Здається, що в ній утілилося все краще, що знайшов Тропінін в Україні.<br><br></div><div><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/eb9ecdb911cc43e2766a6fc0d0dd1d88/____________.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-04 20:09:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929006226</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гавриленко Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929453729</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Василь Іванович Штернберг (1818—1845) — український живописець-пейзажист і жанрист.<br></em></strong>Навчався в Імператорській академії мистецтв. Літні канікули Штернберг проводив у маєтку Качанівка на Чернігівщині у мецената Г. С. Тарновського, який опікався молодим художником.</div><div>Штернберг створив безліч малюнків, акварелей і картин - в основному, пейзажі та побутові сцени. За ці роботи, в тому числі за акварель «Ярмарок у містечку Ічні», Академія нагородила Штернберга малою золотою медаллю - картину придбав імператор Микола I для альбому своєї дружини. У 1837 році за картину «Освячення пасок в Малоросії» (також купленої імператором) він отримав велику золоту медаль.</div><div>У 1838 Штернберг познайомився з Т.Шевченком, став одним з найближчих його друзів. У Петербурзі Штернберг, живучи разом з Т.Шевченком на одній квартирі, виконав кілька портретів поета. Створив фронтиспіс до першого видання «Кобзаря» — офорт «Кобзар з поводирем» (1840). Т.Шевченко присвятив Штернбергу поему «Іван Підкова» та перед його від'їздом до Італії подарував «Кобзар», на якому написав вірш «На незабудь Штернбергові» (1840).</div><div>Штернберг помер в Італії, проживши всього 27 років.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409223795/32e5a4eb91eb74a31f38dd5a81827edf/1.png" />
         <pubDate>2021-12-05 11:51:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929453729</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Делех Єлизавета </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929621529</link>
         <description><![CDATA[<div>«Мона Ліза», вона&nbsp;ж «Джоконда» — картина Леонардо да Вінчі, знаходиться&nbsp;в Луврі (Париж, Франція), одна з найвідоміших&nbsp;шедеврів живопису&nbsp;в світі.<br>1. Повна назва – Портрет пані Лізи дель Джокондо (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo)<br><br>2. Картина, вважається, є портретом Лізи Герардіні, дружини&nbsp;торговця шовком з Флоренції Франческо дель Джокондо. Написана близько 1503-1505 року.<br>3. В даний момент картина виставлена ​​в Луврі. За охоронну систему віддали 7000000 доларів. Тут і куленепробивне скло і сучасна складна сигналізація. А спеціально створений мікроклімат не дасть зіпсуватися полотну.<br><br>4. За всю історію свого знаходження в Луврі картина не разу всерйоз не постраждала&nbsp;від рук вандалів, хоча її намагалися пошкодити кислотою, каменем, глиняною чашкою і розпорошеною фарбою.<br><br>5. Експерти встановили, що дана картина, Мона Ліза, перероблялася два рази. Також було встановлено що перші дві версії були набагато яскравіше.<br><br>6. Ще одним цікавим фактом про картину є те, що жінка на картині не має брів. Ходять чутки, що це тому що, коли влада намагалася відновити картину, брови були випадково видалені. Тим не менш, деякі фахівці вважають, що Леонардо да Вінчі спеціально не завершив роботу, тому що він був неперевершеним перфекціоністом.<br><br>7. Як відомо, картина безцінна. Єдина ціна, яку можна назвати, так це сума страховки цієї картини. Страховка складе 3&nbsp;млрд&nbsp;доларів !<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486330504/80edbdda26b1aadf8447043764a820e6/320px_Mona_Lisa__by_Leonardo_da_Vinci__from_C2RMF_retouched.jpg" />
         <pubDate>2021-12-05 15:02:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929621529</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Beatles</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929633051</link>
         <description><![CDATA[<div>Цікаві факти<br>Остання спільна фотосесія всіх учасників гурту відбулася 1969-му року. 22 серпня, квартет музикантів, а також Йоко Оно, Лінда Маккартні, вівчарка Марта і дві віслючки позували в Тіттенгерстському парку.</div><ol><li>Джон Леннон частіше був провідним вокалом у піснях гурту, ніж Пол Маккартні (102 проти 97).</li><li>Пісня „Girl“ стала першою у творчості „The Beatles“, яку випустили в СРСР. Це сталося 1967-му року.</li><li>Перед першим масштабним турне гурту, компанія „Baskin-Robbins“ виготовила спеціальне морозиво „Beatle Nut“.</li><li>Композиція „Can't Buy Me Love“ була написана всього з 4-х дублів!</li><li>У пісні „She Said, She Said“ є рядок: „Я знаю, що значить бути мертвим“». Цим поділився мертвий Пітер Фонда з Джоном Ленноном у його галюцинації під ЛСД.</li><li>Державний гімн Франції використаний у вступі пісні «All You Need Is Love».</li><li>У пісні «Hey, Jude» можна почути вигук Джона: «Oh, fucking hell!». Це була реакція на неправильний акорд. За наполяганням Джона, фразу залишили в оригінальному запису й лише злегка приглушена. (2:56—2:58).</li><li>Під час концертів в Гамбурзі музикантам довелося використовувати струни з клубних піаніно, у зв'язку з відсутністю грошей на придбання нормальних струн.</li><li>Тітка Джона, Мімі, завжди твердила фразу: «Гітара — хороший інструмент. Однак вона непридатна для заробляння грошей». Ставши багатим, Джон купив тітоньці віллу, у якій була мармурова стіна з цією цитатою.</li><li>Альбом «Please Please Me» став єдиним, в якому авторство пісень позначалося, як «McCartney / Lennon». Усі наступні позначалися стандартним «Lennon/Mccartney».</li><li>Джордж Гаррісон став основоположником благодійних концертів. 1 серпня 1971 музикант організував два благодійних концерти на підтримку Бангладеш.</li><li>Перший запис «The Beatles» здійснили 1958 року. Це була платівка, записана в місцевій студії за п'ять фунтів. Через 23 роки цю платівку Пол викупив у одного з учасників запису — Даффа Лоу.</li><li>Гурт став першим в історії, хто надрукував на звороті обкладинки альбому тексти всіх пісень. Альбом «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band».</li><li>Губна гармоніка, яка звучить у пісні «Love Me Do» була вкрадена Джоном влітку 1960-го року в музичному магазині нідерландського містечка Арнем.</li><li>Елтон Джон є не тільки хрещеним батьком Джона Леннона. Він ще й автор однієї з найулюбленіших кавер-версій пісні Джона Леннона «Lucy in the Sky with Diamonds». Причому настільки улюбленої, що в треку звучать бек-вокал і гітара Джона.</li><li>Першим професійним музичним інструментом, який придбав Пол Маккартні, стала бас-гітара у формі скрипки від Hofner.</li><li>Пісню «Hey, Jude» Пол Маккартні написав синові Джона, Джуліану, напередодні розлучення його батьків. Джуліан Леннон купив ноти пісні на аукціоні 1995-му року за 25 000 фунтів стерлінгів.</li><li>Після випуску 1967 року треку «Penny Lane», влада Ліверпуля зазнала значних збитків через викрадення табличок на будинках. Зрештою вирішили писати назву вулиці та номер будинку прямо на стінах будівель.</li><li>За свій перший альбом кожен з учасників гурту отримав по 29 фунтів стерлінгів.</li></ol><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1412487269/9e79b92e1624022e2add8c9f972301d4/BA62E5A0_0B56_4B9F_A4CE_682A50E2B710.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 15:14:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929633051</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Циганок Агнія , 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929636731</link>
         <description><![CDATA[<div>М.Пимоненко. Біля криниці. Суперниці. 1909. Полотно, олія. 148 Х 196. Національний художній музей України. Київ</div><div>Сюжет роботи М.Пимоненка "Суперниці" розгортається на Київщині (Середнє Подніпров'я). На полотні зображено робочий момент, буденну сцену з селянського життя. Події розгортаються біля криниці: одна дівчина прийшла напувати корову з телям, а інша - набрати води. В цей момент підійшов парубок і почав розмову з однією із дівчат. На картині можна спостерігати, що співрозмовниця дуже рада увазі хлопця, в той час як інша дівчина дивитися на цю сцену із здивуванням та незадоволенням.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409730491/f7f80259cdffb693c7d2f890f8e22c24/D42AA96C_95DB_471A_ADE6_972F56AC38B9.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 15:17:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929636731</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Делех Єлизавета </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929641414</link>
         <description><![CDATA[<div>Моцарт – австрійський композитор і виконавець-віртуоз, який виявив свої феноменальні здібності в чотирирічному віці.<br><br>Повне ім’я композитора звучить як Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт (Joannes Chrysostomus Wolfgang Theophilus (Gottlieb) Mozart). Самому ж Моцарту більше подобалося, коли його називали Вольфанг.<br><br>Усього в родині Моцартів народилося семеро дітей, але вижили тільки двоє: Вольфганг і його старша сестра.<br><br>Вся сім’я Моцартів була музично обдарованою.&nbsp;Леопольд Моцарт, батько композитора, грав на скрипці і органі, керував церковним хором і служив придворним композитором архієпископа Зальцбурзького. А ще він написав «Досвід грунтовної скрипкової школи» – книгу, яка вважалася одним з кращих підручників із скрипкової гри.<br><br>Коли Вольфгангу було близько восьми, його талант високо оцінив Йоганн Крістіан Бах (син того самого Йоганна Себастьяна Баха). Кілька разів вони грали на публіці разом: Бах садовив на коліна маленького генія і виконував з ним сонати на клавесині: кілька тактів він, декілька – Моцарт. Слухачам же здавалося, що за інструментом всього один музикант – настільки злагоджено вони звучали. Також артисти грали в чотири руки і багато розмовляли про музику.<br><br>У 12 років Моцарту замовив оперу імператор Священної Римської імперії.<br>Став масоном сам і привів в ложу батька.<br><br>Навколо причини смерті Моцарта досі багато питань. У медичному висновку зазначено, що він помер від ревматичної лихоманки – можливо, її ускладнила гостра серцева або ниркова недостатність. Однак деякі мистецтвознавці досі вважають, що музиканта отруїв суперник Антоніо Сальєрі – правда, підстав вважати, що між композиторами була ворожнеча, не дуже багато. Проте в 1997 році, через 200 з невеликим років після смерті Моцарта, в Мілані пройшов суд над Сальєрі. Суддя вислухав дослідників творчості обох музикантів і лікарів і постановив: Сальєрі невинний. Похорон композитора проходив по третьому розряду – його останки помістили в загальну могилу з ще кількома трунами. Точне місце поховання досі невідомо: у ті часи надгробні плити і камені ставили не на могилі, а у цвинтарних стін. До кладовища в день похорону Моцарта ніхто з його близьких не дійшов – хвора вдова не змогла вийти з дому, а гості провели композитора до міських воріт.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/k1-TrAvp_xs" />
         <pubDate>2021-12-05 15:23:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929641414</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЕЛИЗАВЕТА </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929779460</link>
         <description><![CDATA[<div>Територія України, що міститься в центрі Європи, з родючими землями, мальовничими краєвидами, м’яким кліматом була і є благодатним краєм для народження талановитих митців музичного мистецтва – композиторів і виконавців. Коріння української музики сягає прадавніх часів ще дохристиянської епохи, коли пращури українців створювали народні пісні, пов’язані з язичницькими обрядами. Відголоски цих пісень збереглися в українському фольклорі й донині. Український музичний фольклор є одним із найбагатших серед музичного фольклору європейських народів: дослідники нараховують до 500 000 українських народних пісень. Серед них різні жанри: календарно-обрядові, епічні (історичні пісні, думи), лірико-епічні, ліричні пісні, різноманітні танцювальні пісні, інструментальна танцювальна музика й танці, інструментальні награвання. На кожному історичному етапі виникали нові зразки народної творчості, але при цьому зберігалися й найбільш популярні з попередніх епох. Тому український музичний фольклор, який дійшов до нашого часу в записах і в народній пам’яті, - це справжній музичний скарб. Він розкриває духовне життя народу на різних історичних етапах. У піснях відбилася історія народу, його ментальність, світосприйняття й багатобарвна гама почуттів.<br><br></div><div><br>Записи українського музичного фольклору стали з’являтися переважно з XIX ст. – в епоху Романтизму, коли в усій Європі з особливим пієтетом ставилися до фольклору й почали його фіксувати. Укладачі збірок українських народних пісень записували ті зразки, що були поширені в сільському та міському побуті. Серед них – і авторські пісні, які відзначалися високим мистецьким рівнем.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486495434/388b72e53df7ba987fb31c384c3382ef/1E7BAF99_CE9D_4158_B523_604AB157663D.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 18:09:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929779460</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЕЛИЗАВЕТА </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929782911</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Українська архітектура</strong> — сукупність українських сучасних та історичних архітектурних об'єктів. Архітектура України породжувалась протягом довгого часу — від <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">Античності</a> (архітектура <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%97_%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%27%D1%8F">грецьких колоній у Північному Причорномор'ї</a>) до сучасності. Протягом всього часу свого розвитку українська архітектура утворювалась під впливом різних архітектурних течій — від <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C">романського стилю</a> до <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">постмодернізму</a> — та архітектури тих держав, у складі яких перебували ті чи інші землі України.<br><br>Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.<br><br></div><div><br>Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_II_%D0%AF%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE">Владислава II Ягайла</a>(<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1386">1386</a>–<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1434">1434</a>).<br><br></div><div><br>Серед культових споруд переважали католицькі храми. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)">Латинський кафедральний собор</a> у Львові — пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%8E%D1%80%D0%B0_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)">нервюрами</a>. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370) на кошти короля Казимира Великого. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%A8%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%B5%D1%80">Петра Штехера</a>. Об'ємну композицію храму витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).<br><br></div><div><br>У <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1527">1527</a> р. під час великої львівської пожежі згоріло практично усе готичне місто. Постраждала також і кафедра — особливо західна її сторона та вежа. Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинуло на майбутній вигляд споруди.<br><br></div><div><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486495434/69c00d03e3828ab202d19a0c904f4141/B51CCE57_1A7B_4953_A43B_1C670DAFD876.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 18:14:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929782911</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЕЛИЗАВЕТА </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929786802</link>
         <description><![CDATA[<blockquote><strong><em>Кінець ХІХ — перша третина ХХ ст. стали часом справді революційних змін у світовому мистецтві, а за інтенсивністю, динамікою і мультивекторністю художніх пошуків — одним з найцікавіших і найскладніших його періодів. Український художній процес є органічною частиною загальноєвропейського, який, проте, формує власне впізнаване обличчя. А справді помітні фігури представників нової генерації художників, чиї експерименти з формою і образом перевели українську культуру від парадигми традиціоналізму до парадигми новаторства, — брати Бурлюки, Олександр Богомазов, Олександр Архипенко, Михайло Бойчук, Олександра Екстер, Анатоль Петрицький, Василь Єрмилов та багато інших відомих митців — гідно репрезентують Україну і українське мистецтво на мапі європейського модернізму.</em></strong></blockquote><div>Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в українському мистецтві окреслюються очевидні відмінності між генерацією художників-реалістів, сформованих значною мірою під впливом передвижників, та молодих художників, зорієнтованих на пошук нових пластичних форм та методів роботи. Побутовий жанр зберігає свою популярність, але змінюються його ідейно-естетичні засади. Фабульність у розгортанні сюжету втрачає своє головне значення, живопис перестає орієнтуватись на морально-дидактичну парадигму, властиву мистецтву середини ХІХ ст. Від узагальнено трактованих типажів художники переходять до індивідуально та психологічно окреслених за допомогою пластичних засобів образів. Для живопису кінця ХІХ ст. характерне посилення декоративності, увиразнення композиційних ритмів, посилення емоційності колірних та тональних рішень.&nbsp;<br>Серед художників, чиє мистецтво в повній мірі відповідало новим естетичним та художньо-формальним засадам, особливе місце посідає Олександр Мурашко (1875 — 1919), небіж та учень Миколи Мурашка, випускник Петербурзької академії, стипендіат Паризької і Мюнхенської. Олександр Мурашко, формуючись під впливом реалістичної живописної традиції, здебільшого через мистецтво Іллі Рєпіна, зумів вийти на рівень синтетичного сприйняття традиційних форм та нових художніх віянь, перейнятих через досвід безпосереднього вивчення сучасного західноєвропейського живопису.</div><div>Разом з тим йому вдалося зберегти національну мистецьку ідентичність. Ранні жанрові полотна Олександра Мурашка створені під час пенсіонерського перебування в Європі, зокрема у Франції. Здебільшого вони зображають гамірне міське життя — сцени з кав’ярень, паризьких вулиць. Особливістю цих робіт стало звернення до здебільшого жіночих образів, у звучанні яких, однак, відчувається відгомін передвижницької традиції. Водночас художня інтерпретація переживає очевидне оновлення — композиція динамізується, з’являються колористичні засоби імпресіонізму.</div><div>Вже на ранньому етапі професійного формування Олександр Мурашко зарекомендував себе як талановитий портретист, про що свідчить одна з найвідоміших і найбільш тиражованих робіт «Портрет дівчини в червоному капелюсі». Живописна манера цієї картини позбавлена академічної скутості, мазок легкий та віртуозний, насичений яскравим колоритом. У широкій, вільній манері намальований портрет Миколи Мурашка, відомий під назвою «Старий учитель». Його Олександр Мурашко намалював відразу після повернення з Європи у 1904 році.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486495434/6d7fd5c3ef5c9874a26aca6901f679da/275A234C_BD3A_4FFB_B907_AFD09D26810A.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 18:19:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929786802</guid>
      </item>
      <item>
         <title>ШКУРАТОВА ЕЛИЗАВЕТА </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929788460</link>
         <description><![CDATA[<div><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"><strong>Театральне мистецтво</strong></a> України — галузь <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0">української культури</a>, особливістю якої є художнє відтворення <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F">життя</a> за допомогою сценічної дії <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80">акторів</a> перед глядачами.<br><br>Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8">скоморохів</a>. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (11 століття)<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a>.<br><br></div><div><br>Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл (16-17 століття). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F%C2%BB">Острозька академія</a>.<br><br></div><div><br>У 17-18 столітті широкого розмаху набули <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF">вертепи</a>;— мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.<br><br></div><div><br>У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)">францисканців</a>. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший постійний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.<br><br></div><div><br>Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.<br><br></div><div><br>У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Михайло Старицький</a>, Марко Кропивницький та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9">Іван Карпенко-Карий</a>. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Марія Заньковецька</a>. Перший український професійний театр (1864—1924) був <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B8">Театр Української Бесіди</a> у Львові.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486495434/1ec3bc7cf85031f48819a4213d394d58/3BA32AFF_8637_4405_8060_D0A32154E939.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-05 18:21:49 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929788460</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Щербина Олена 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929814519</link>
         <description><![CDATA[<div>Український живописець, графік, лауреат Шевченківської премії (1993).</div><div>Народився 6 вересня 1941 року в Рибчинцях Вінницької області. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де був учнем Якова Калашника, випускника Латвійської академії мистецтв у Ризі. Закінчив Ленінградський інститут живопису (1971). Потім навчався у майстерні Й. Серебрянського, написав для Переяслав-Хмельницького музею полотна на історичну тематику. Викладав у ленінградських навчальних мистецьких закладах, працював на художніх комбінатах Ленінграда</div><div>У 1975 році на виставці нонконформістів були помічені роботи Феодосій Гуменюка із зображеннями козаків. Художника було звинувачено у націоналізмі і позбавлено ленінградської прописки, тому Феодосій з дружиною і дочкою переселився у Дніпропетровськ, де пробув шість років, працюючи над ескізами вітражів. Також підготував “Український календар” на 1977 і 1978 роки для одного з видавництв у Варшаві.</div><div>У 1988 році виставку Гуменюка експонували в залах Національного архіву Канади в Оттаві, в Українському музеї в Нью-Йорку. Там же, познайомившись з місцевою українською інтелігенцією, художник зміг ближче побачити життя діаспори та зафіксувати її на полотні. “Великдень у Торонто” — одна з композицій “канадського” періоду. Пізніше була участь у виставці робіт українських художників в Гранд-Пале, у Парижі; персональна виставка у Національному художньому музеї в Києві, де була представлена ціла галерея гетьманів, і присудження в 1993 році Національної премії імені Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва.</div><div>З 1993 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису; з 2000 року — професор кафедри живопису і композиції. Направляє студентів до вивчення витоків живописної культури, давніх її видів: парусний живопис, ікона, храмові розписи. Важливий метод роботи – різноманітні тематичні постановки. Пропагує фігуративний, реалістичний напрям.</div><div>Творчість Феодосія Гуменюка зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. Твори майстра присвячені історичному минулому України, обрядам, віруванням українців. Мистецтво Феодосія Гуменюка розвивається від лірики до епіки, від ізоморфності до поетично-ідеалізованої фантазії з ремінісценціями близьких йому артистичних вершин, як-то Візантія, Венеція, українське бароко, бойчукізм. Художник підкреслено уникає чуттєвості, натуралізму, зосереджує увагу на співучості ліній, виразності ритму, кольору, фактури. Виходячи з цього, мистець розробив власну поетику, засновану на сполученні української символіки із сучасними засадами малярства.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/971141554/dbd8b51cca6b387f57721d1e010e8b5e/image.png" />
         <pubDate>2021-12-05 18:56:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929814519</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гольдберг Влад </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929850649</link>
         <description><![CDATA[<div>Ансамбль Києво-Печерської лаври є визначною пам'яткою історії та архітектури Середньовіччя та Ранньомодерного часу (Київської Русі та доби Гетьманщини), однією з найбільших святинь православ'я України та Східної Європи. Розташований на плато високого правого берега Дніпра, ансамбль Лаври формувався протягом багатьох століть. Гармонійність архітектурної композиції Києво-Печерської лаври завдячує майстру українського бароко Степану Ковніру. Він зробив свій внесок у будівництво Лаври після страшної пожежі, що спіткала монастир 1718 року. У Лаврі майстер спорудив Ковнірівський корпус, а також дзвіниці на Ближніх і Дальніх печерах. Також до його робіт належать церква у Китаївській пустині та собор Антонія і Феодосія Печерських з дзвіницею у м. Васильків на Київщині.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1486578179/e6a5f69caa175b3cbc60e51f912cde4d/image.png" />
         <pubDate>2021-12-05 19:43:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1929850649</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ярошенко Виктория</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930485767</link>
         <description><![CDATA[<div>Сучасна українська музика досить розвинута, має багато жанрів, а також зароджуються нові віхи. Найвідоміші та улюблені українцями жанри: народна, поп-,хіп-хоп-, електронна, RnB-, рок-музика, шансон. На жаль, занепадають такі жанри як класична та духовна музика. Саме з цих жанрів колись зароджувалась та розвивалась первісна музика, яка була надзвичайно збагачена сенсом. Зміст пісень (молитви до Бога, пісні про кохання, піднесення матері, прославляння Батьківщини тощо), характер музики (героїчні, любовні, колискові, військові і т.д.) – все це було головною складовою музичних творів.</div><div><br></div><div>Що ж змінилося в сучасній музиці? Не тільки в Україні, а й у всьому світі музика перетворюється із мелодійної на грохітливу, електронну, деколи страшну (рок-музика, дабстеп, транс, хаус). Зміст пісень інколи лякає, як і сама музика. Від Шуманівських романсів про вічне кохання до такого, як: Кузьма Скрябін – «Кохана» («Якщо ти зрадиш, кохана я вирву всі твої патли до м’яса вкушу за руку як велика скажена собака.</div><div><br></div><div>Якщо ти зрадиш, кохана я виб’ю всі твої зуби в коробочку їх поскладаю і буду над нею ридати»), гурт «Співаючі труси» — «Пластичний хірург» («Может быть я жирная толстая корова и никто не смотрит на меня может я от жизни хотела слишком много, но я всё равно люблю себя»). Втратилися головні духовні цінності, моральні принципи, змінюється світогляд людей. Світ стає жорстоким та пустим духовно. То про який моральний потенціал може йти мова? На мою думку, деградація людства в моральному і розумовому плані настільки стрімка, що дуже страшно, що ж буде через 50 років.</div><div><br></div><div>Музика – це культура нації. Наша культура дуже занепадає. Композитори пишуть тільки щоб скоріше та побільше створити «шедеврів», які прославляться, а співаки – це вже не висока професія, яка несе мораль та культуру в світ, а просто мотив, щоб заробити славу на телебаченні та побільше грошей.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487115729/1fee3248f9bf372206e892a23b060869/0DCB26F9_C709_419F_B864_48503E7323C4.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 06:34:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930485767</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ярошенко Виктория</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930488125</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8">скоморохів</a>. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (11 століття)</div><div><br>Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл (16-17 століття). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F%C2%BB">Острозька академія</a>.<br><br></div><div><br>У 17-18 столітті широкого розмаху набули <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF">вертепи</a>;— мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.<br><br></div><div><br>У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)">францисканців</a>. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший постійний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.<br><br></div><div><br>Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.<br><br></div><div><br>У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Михайло Старицький</a>, Марко Кропивницький та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9">Іван Карпенко-Карий</a>. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Марія Заньковецька</a>. Перший український професійний театр (1864—1924) був <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B8">Театр Української Бесіди</a> у Львові.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487115729/5c52729f14d0f41379ed774384f7e39f/B26D6495_7C13_4491_AEEE_093847122CE6.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 06:36:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930488125</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Журавлева Александра </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930495077</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Микола Пимоненко</strong><br><br><br><br><br></div><div>Його живопис, як і робити інших передвижників, романтизували сільську тематику, ідеалізували тему народництва та відображали соціально-критичні переконання авторів. Теми просвітництва та робочої естетики «простого люду» складали значний ідеологічний бекграунд для художників, але на початку XX сторіччя все більше ставали анахронізмом. В той час вже почалась індустріалізація, модернізація, розвивались буржуазні відносини у суспільстві, з’являлися великі підприємства, залізні дороги та інші інфраструктурні об’єкти «нового часу».<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487123878/1628fd6cd0998ee33244c4b6d53e6fbf/A95D067C_4508_42EF_A4AB_53F2C92BE0AD.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 06:43:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930495077</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Журавлева Александра </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930498342</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Основою існування театрального мистецтва є гра акторів, початок майстерності якої ми знаходимо у найпростіших елементах підсвідомої гри мисливців – звіроловів, наших далеких пращурів, найдревніших жителів Землі. Полюючи на звіра, мисливець одягався в шкуру ведмедя чи бізона, наслідував їх поведінку і голос, підпускаючи його ближче. При цьому він ставав ніби актором, але не для гри чи розваги, а заради свого мисливського успіху. У цьому наслідуванні – зародок майбутнього реалістичного театрального мистецтва.<br><br></div><div><br>Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (XI століття).<br><br></div><div><br>Перші зразки драми публічно виголошували учні київських Братської (Києво-Могилянська Академії) та Лаврської школи (XVI—XVII століття). Важливими центрами розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487123878/6e4db21839de60e72cb7ab8069445ac9/EC991766_1482_4985_BB7D_2AED6FB0AF76.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 06:46:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930498342</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Купріянець Андрій</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930506668</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Музичність та співучість є одними з характерних рис <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96">українців</a><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>, музичні традиції на території сучасної України сягають прадавніх часів. Знайдені київськими археологами в околицях <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2">Чернігова</a> музичні інструменти — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82)">тріскачки</a> з бивнів <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82">мамонта</a> датують віком XX тисяч років. До того ж періоду відносять <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B0">флейти</a>, знайдені на стоянці <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5_V">Молодове</a> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C">Чернівецька область</a>).<br><br></div><div><br>На <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0">фресках</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Софії Київської</a> (<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XI_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XI століття</a>) зображені музики, що грають на різних <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8">духових</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8">ударних</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8">струнних</a> (подібних до <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%84%D0%B0">арфи</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D1%82%D0%BD%D1%8F">лютні</a>) інструментах, а також <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85">скоморохи</a>, що танцюють. Ці фрески свідчать про жанрове розмаїття музичної культури <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C">Київської Русі</a>. До 13 століття відносяться літописні згадки про співців <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%8F%D0%BD">Бояна</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%81&amp;action=edit&amp;redlink=1">Митусу</a>.<br><br></div><div><br>Загалом первісне музикування мало синкретичний характер — пісня, танець і поезія були злиті в нерозривній єдності і, найчастіше, супроводжувало обряди і церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. В уяві людей музика і музичні інструменти відігравали важливу роль оберегів під час заклинань і молитов магічно-охоронного значення. В музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, від зурочення. Існували в людей і спеціальні магічні награвання для забезпечення родючості ґрунту і плодовитості худоби.<br><br></div><div><br>У первісній грі починають виділятися солісти, заспівувачі; розвиваючись, диференціюються елементи музично виразної мови. Речитація на одному тоні ще без чіткої розміреності інтервальних ходів (низхідний глісандуючий рух первісної мелодії близькими, частіше всього, сусідніми звуками) приводить до поступового розширення звукового діапазону: закріплюються <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BB)">кварта</a> і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B0_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BB)">квінта</a> як природні межі підвищення і зниження голосу, а тим самим як опорні для мелодії інтервали і їх заповнення проміжними (вузькими) ходами.<br><br></div><div><br>Цей процес, що відбувався в найдавніші часи, і був тим джерелом, з якого виникла народна музична культура. Він поклав початок формулюванню музичних систем, які в подальших історичних умовах, унаслідок своєрідності, привели до виникнення національних прикмет музичної мови.<br>Деяке покращення політичної ситуації щодо розвитку музичного мистецтва припадає на 60-ті роки XX ст. У цей час розпочалася творча діяльність композиторів нового покоління – Мирослава Скорика, Леоніда Грабовського, Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Лесі Дичко та ін. Тільки з 80-х років припинився адміністративно-партійний вплив на творчий процес композиторів в Україні. Українська музика XX ст. поступово входить у світовий музичний простір, найкращі твори українських композиторів звучать у концертних залах Європи, США та інших країн.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1384655527/aa6145488d6b9d55a816d22dc90d4a5a/unnamed.jpg" />
         <pubDate>2021-12-06 06:54:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930506668</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Онищук Карина, 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930532451</link>
         <description><![CDATA[<div>Живопис і графіка Георгія Чернявського. До 95-річчя від дня народження.</div><div>Персональна виставка творів народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Георгія Чернявського, яку було відкрито у залах Музею українського живопису, присвячена 95-річчю від дня народження та 65-річчю творчої діяльності нашого співвітчизника.&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>Музейна колекція творів художника налічує 86 живописних полотен, 58 акварелей, 13 пастелей та 9 малюнків. Можна впевнено стверджувати, що це одне із найбільших за чисельністю, а головне, за значущістю серед зібрань творів Георгія Чернявського у художніх музеях України. Збірка дає змогу прослідкувати усі етапи мистецтва майстра. Комплектування цієї масштабної колекції починається з часів становлення музею (2013 рік).</div><div>Первинним ядром її стали картини та акварелі, що були придбані засновником Музею українського живопису паном Олегом Наумовим. Наступним важливим кроком у розширенні колекції став 2015 рік, коли паралельно із організацією вечора пам’яті художника було розгорнуто експозицію усіх наявних на той час його творів. На вернісаж було запрошено сина Георгія Георгійовича Володимира та онука Костянтина Чернявських, які передали у дар значну колекцію творів живопису та графіки свого батька та діда. Самі художники чудово розуміли, що роботи ці мають жити посеред людей, лише тоді вони сповнюються духовною енергією. Розумів це і сам Георгій Чернявський, лишаючись усе життя щирою та відкритою для людей життєлюбною особистістю, незважаючи на лихоліття війни, яку він пройшов бійцем за часів власної юності, тривалий період осягнення основ професійної майстерності у Дніпропетровському художньому училищі та Київському художньому інституті протягом голодних повоєнних часів, важкого початку творчого шляху у розрізненому колективі дніпровських митців у п’ятдесятих роках ХХ століття. Однак завдяки його невичерпній енергії відбувалося поступове становлення творчої організації, завершення якої означилося заснуванням у 1958 році Дніпропетровського відділення Спілки художників України, першим головою якого було обрано Георгія Чернявського. Зібраність та вміння спілкуватися з таким складним співтовариством, як митці, допомогли йому згуртувати їх у межах одного творчого колективу, що зумів протягом короткого терміну активно заявити про себе на республіканській виставковій арені.</div><div>Володіючи значним досвідом викладацької діяльності у рідному Дніпропетровському художньому училищі, де він пропрацював майже десять років після закінчення навчання, Георгій Чернявський успішно продовжив її у Київському художньому інституті, куди його було запрошено у 1974 році. Не зважаючи на таке завантаження, Георгій Чернявський до останнього продовжував серйозно працювати у творчій царині (1981 рік). Свідченням цього є величезна кількість живописних та графічних творів, вісім персональних виставок, що проходили у Дніпрі, Києві, Москві. Він був невтомним мандрівником. Складно знайти на мапі колишнього СРСР місцини, у яких не побував би художник та не створив там серію пейзажів, що передають своєрідність побаченої природи. Однак, незмінною любов’ю його завжди лишалася Україна, кожний куточок якої був виплеканий у його творчості душевною прив’язаністю.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487179444/17533c2c0ab59ede13fdf1f1d5f909a4/image.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 07:17:59 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930532451</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ярошенко Вікторія</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930574209</link>
         <description><![CDATA[<div><em>Архітектура (з грец. – будівництво) - це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. Архітектура ґрунтується на міцності, красі, користі та доцільності Архітектура — застигла музика (с) Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг<br>Готика - період у розвитку середньовічного мистецтва, що охоплює майже всі сфери матеріальної культури. Термін «готика» був запроваджений в епоху Відродження для позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». Готичний стиль зародився у середині XII ст. на півночі Франції. Головна ідея: спрямованість храму вгору<br>Бароко - один з основних стилів у мистецтві Європи й Америки кінця XVI — середини XVIII ст. XVII ст. синтезував уже відомі жанри та види мистецтв, різні форми та напрями, до того ж він був орієнтований на зорове сприй¬няття людини. Мета: в рази приголомшити глядачів, тому контрастність форм, об'ємів та кольорів, світлотіньові ефекти, прагнення до величі та пишності, театральність стали його невід'ємними рисами.<br>Модерн - Модерн — стиль у європейському й американському мистецтві кін¬ця XIX — початку XX ст. У різних країнах використовують інші назви стилю модерн: ар нуво у Франції та Бельгії, югендстиль у Німеччині; сецесіон в Австрії; ліберті в Італії тощо. Модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустрі¬ального суспільства. Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш «природніх» ліній, використанням нових технологій (метал, скло). «Кожному часу — його мистецтво, мистецтву — його свободу». Девіз модерну<br></em><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487215549/a1f55460e80ae08b19c91ec3cf2b8cfe/6AD3AC0E_F4BB_4D0A_9A7A_CED4CBB192BB.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 07:48:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930574209</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ярошенко Вікторія</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930582471</link>
         <description><![CDATA[<div>Імпресіонізм отримав свою назву завдяки картині «Impression, soleil levant» Клода Моне.<br>Імпресіонізм – стиль живопису, який, як правило, спрямований на роботу на відкритому повітрі. Живопис в даному напрямку покликана передати світлове відчуття майстра. До ключових характеристик імпресіонізму відносяться: тонкі, відносно невеликі, ледве видимі мазки; точно передане зміна освітлення; відкрита композиція; присутність будь-якого руху; незвичайне бачення предметів. Яскраві представники імпресіонізму: П’єр Ренуар, Едгар Дега, Клод Моне.Експресіонізм Едвард Мунк “Крик” Одне із сучасних напрямків мистецтва, яке зародилося в Німеччині приблизно в першій половині XX століття. Спочатку експресіонізм охоплював тільки поезію і живопис. Експресіоністи зазвичай зображують навколишній світ лише суб’єктивно, повністю спотворюючи реальність для ще більшого емоційного ефекту. Таким чином, вони змушують свого глядача задуматися. Серед його представників: Амедео Модільяні, Едвард Мунк, Ернст Людвіг Кірхнер і т. ін.Кубізм Пабло Пікассо “Дора Маар”<br>Кубізм – це авангардний напрям мистецтва, яке зародилося в XX столітті завдяки знаменитому Пабло Пікассо. Тому саме він і є найяскравішим представником цього стилю. Відзначимо, що даний напрямок зробило революцію в скульптурі і живопису Європи, надихнувши також схожі напрямки в архітектурі, літературі і музиці. Для творів мистецтва в цьому стилі характерні перекомбініровать, ламані предмети в абстрактній формі.Модернізм Анрі Матісс “Танцівниця в синій сукні” Модернізм демонструє сукупність різних тенденцій культури, а також ряд об’єднаних напрямків мистецтва, які зародилися в XIX і XX ст. Художники називають модернізм «іншим мистецтвом», мета якого створити унікальні, ні на що не схожі картини, тобто вони показують особливе бачення художника. Відомі представники: Анрі Матісс і Пабло Пікассо.<br>Неокласицизм Ніколя Пуссен “Парнас” неокласицизм був головним напрямком в Північній Європі приблизно XVIII і XIX ст., Для якого характерно мистецтво епохи Відродження, античності і навіть класицизму. Завдяки своїм глибоким знанням церковних законів, майстри неокласицизму намагалися реконструювати, а також вводити канони в свої роботи. Яскравими представниками є: Ніколя Пуссен, Франц Йозеф Гайдн, Рафаель.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1487215549/8917a85ba66ad7ae600001bf2dbfd6ad/829D166B_5A50_4A0E_9610_12B67905AAC4.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-06 07:53:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1930582471</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федоренко Роман</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1943230449</link>
         <description><![CDATA[<div>З дитинства хлопчик був оточений музикою. Його батько – Дмитро Феофанович майстерно володів такими інструментами як – цитра, балалайка, гітара, скрипка. Натхненний грою батька, Микола й сам починає підбирати народні мелодії на музичних інструментах.<br>Продовжуючи покоління священиків, у 1892 році майбутній композитор поступає до Подільської духовної семінарії в Кам’янці – Подільському. Але при цьому не забуває про музику. Леонтович під час навчання був диригентом семінарського хору і тому проживав у казеннокоштному будинку, що містився у головному корпусі семінарії. Весь свій вільний час проводив біля фісгармонії в актовому залі. На концертах вміло диригував хором і грав на цьому музичному інструменті.<br>Улюблене заняття в період навчання – обробка народних пісень. Дуже часто Леонтович записував їх, слухаючи співаків та молодь, сидячи в парку на лавці. Пізніше він використовував свої студентські записи для написання музики.<br>Микола Леонтович ніколи не вважав себе талановитим композитором.<br>У 1902 році Микола Дмитрович одружується на Клавдії Феропонтівній. Новоспечена дружина з пошаною ставиться до музичної праці чоловіка. У родині Леонтовичів зростали дві доньки – Євгенія та Галина.<br>Під час української революції 1917 – 1920 років родина Леонтовича переїздить до Києва з надією на краще життя. Там він брав участь у створенні симфонічної капели ім. М. Лисенка.<br>Микола Леонтович – активний член гуртка музикантів, що мали намір заснувати товариство для студіювання нової музики.<br>Викладав хоровий спів на вечірніх диригентських курсах в Музично-драматичному інституті ім. Лисенка. Там познайомився та заприятелював з П. Козицьким, В. Верховинцем, Б. Яворським, М.Лисенко.<br>Працював у Київській учительській семінарії.<br>Самий популярний музичний твір Леонтовича, який приніс йому визнання – «Щедрик». Його знамениту хорову обробку колядки "Щедрик" співає весь світ.&nbsp; 5 жовтня 1921 року він був вперше презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році Пітер Вільховський , який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до «Щедрика» — «Carol of the Bells». Під цією назвою мелодія українського «Щедрика» стала всесвітньо відомою.<br>Протягом 1919-1920 років Микола Леонтович працював над підручником з нотної грамоти для школи. Але жоден екземпляр не дійшов до нашого часу.<br>Українська музика кінця XIX-XX ст. пережила великі зміни. Незважаючи на жорстку реакцію та утиски, які зазнавала в цей період українська культура, в музичному мистецтві продовжувався розвиток потужного фольклорного струменя, який живила творчість видатних українських композиторів - Якова Степового, Кирила Стеценка та Миколи Леонтовича.</div><div>Геній Миколи Леонтовича особливо яскраво проявився в хоровій творчості, насамперед у галузі обробки пісенного фольклору. Блискучий знавець національної хорової культури, композитор підняв обробку народної пісні на рівень світових музичних зразків.  Такі його хори, як "Дударик", "Козака несуть", "Із-за гори сніжок летить", "Ой з-за гори кам'яної" та багато інших стали справжніми шедеврами хорової музики. Особливої уваги він надавав співу, а капелла (у перекладі з італійської - спів без супроводу). М. Леонтович був щонайтісніше пов'язаний з хоровою практикою - як учитель співу у сільських школах, хоровий диригент та керівник аматорських хорів, збирач музичного фольклору. Крім того, серед його доробку є також незакінчена опера "На Русалчин Великдень".</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/443b4d3428b22639decb709f8f45ca78/cec5fae_17750_650x410.jpg" />
         <pubDate>2021-12-12 21:29:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1943230449</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1944351666</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Архітектура </strong><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F"><strong>Великобританії</strong></a> складається з еклектичного різноманіття архітектурних стилів, включаючи ті, що передували створенню <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%91%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">Сполученого Королівства</a> . Англія стала найвпливовішим центром архітектури острова, проте значну роль у міжнародній історії архітектури відіграють унікальні стилі Ірландії, Шотландії, Уельсу. Хоча є зразки доісторичного та класичного будівництва, британська архітектурна історія починається з першої англосаксонської християнської церкви, збудованої невдовзі після прибуття <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D0%B3%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9">Августина Кентерберійського</a> до <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F">Великобританії.</a>597 р. Зразки норманської архітектури зустрічаються з XI століття по всій Великій Британії та Ірландії. Між 1180 та 1520 гг. процвітала англійська готична архітектура, спочатку імпортована з Франції, але швидко розвинула свої унікальні якості</div>]]></description>
         <enclosure url="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8b/British_architecture.jpg/800px-British_architecture.jpg" />
         <pubDate>2021-12-13 12:45:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1944351666</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1944382632</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8">скоморохів</a>. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (11 століття).<br><br></div><div><br>Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл (16-17 століття). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F%C2%BB">Острозька академія</a>.<br><br></div><div><br>У 17-18 столітті широкого розмаху набули <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF">вертепи</a>;— мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.<br><br></div><div><br>У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0_%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2)">францисканців</a>. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший постійний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.<br><br></div><div><br>Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.<br><br></div><div><br>У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Михайло Старицький</a>, Марко Кропивницький та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9">Іван Карпенко-Карий</a>. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Марія Заньковецька</a>. Перший український професійний театр (1864—1924) був <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B8">Театр Української Бесіди</a> у Львові.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409314391/705ddf35dac839ff76c2be175d0b81c2/spektakl2kamteatr.jpg" />
         <pubDate>2021-12-13 13:00:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1944382632</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федоренко Роман</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1945338482</link>
         <description><![CDATA[<div>Архітектура є мистецтвом, що використовує всі досягнення людства, створює середовище, в якому ми живемо. Вона також є особливою мовою, на якій може до нас дійти розповідь про життя різних народів в інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову, ознайомитися з історичним розвитком архітектури.<br>Середньовіччя — епоха величезного злету будівничого мистецтва. Тоді було створено визначні пам'ятники архітектури — сотні величних соборів. Вони є чудовим досягненням не тільки будівничої справи, але й свідченням релігійного піднесення в Європі, впливу церкви на все духовне життя. Церква визначала обриси середньовічного мистецтва, яке формувалося під впливом релігійного світорозуміння. Воно було в руках церкви могутнім засобом дії на маси в силу його доступності для всіх і для неписьменних, і для людей, що говорять на різних наріччях. Формула «мистецтво — Біблія для неписьменних» зберігала значення протягом усього середньовіччя.</div><div>В архітектурі та мистецтві панівними були романський і готичний стилі. Романський художній стиль, передусім, проявився в архітектурі, де він домінував у Х-ХП ст. Він виник у результаті синтезу залишків художньої культури Риму і варварських племен. Сам термін «романський» запроваджений за аналогією («романські мови»), вказує на спадкоємність від Риму і означає «в манері римлян». Цей стиль найбільш яскраво представлений у Франції, Італії та Німеччині. На розвитку романського будівництва позначилась загальний стан періоду Х-ХІ ст., відомого у західному світі як військовий феодалізм. Характерними спорудами того бурхливого, неспокійного часу стали масивні кам'яні «орлині гнізда» на скелях, похмурі храми з укріпленими стінами, що нагадували фортецю, захисні споруди численних монастирів. Романські собори ще несли в собі своєрідний функціональний момент — вони захищали місто і його населення від ворогів, тому мали товсті стіни, вузькі, як бійниці, вікна.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/b1eb71598d767afc03a2b8a3ce15f7af/image113.jpg" />
         <pubDate>2021-12-13 18:58:26 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1945338482</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федоренко Роман</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1945378577</link>
         <description><![CDATA[<div>Це, мабуть, найвідоміша будівля у Києві. Будинок розташований у теперішньому центрі Києва, неподалік від Палацу президента України.&nbsp; Будинок з химерами побудований у стилі модерн у 1902-1903 рр. За рік побудували сам будинок, і ще два роки було витрачено на зовнішнє та внутрішнє його оздоблення. Це був перший будинок у Києві, зведений з використанням нового матеріалу – цементу. Здійснення такого проекту могло служити ще й рекламною акцією продукції промисловця Ріхтера, що займався виробництвом цементу. Для того, щоб створити стійку основу для будинку, на крутому пагорбі було вбито близько 50 бетонних паль на глибину 5 метрів. З боку вулиці Банковій будинок має три, а з боку театру ім. Івана Франка – шість поверхів. І зовнішнє оформлення будинку, і внутрішні інтер’єри не повторюються більше ніде, у них відбилися не тільки фантазія й майстерність архітектора, але і його пристрасть до полювання. Зовні будинок являє собою незабутнє видовище. Фасад багато прикрашений фігурами реальних істот гіпертрофованих розмірів. Тут і дівчата верхи на рибах (їх часто мають за русалок), що розкинули свої сіті; і дельфіни, і морські гади, крокодили, величезні жаби, латаття небувалих розмірів, голови носорогів, антилоп, ящірок що стрімко біжать по струнких колонах; орли, що хижо розправляють крила; слони, хоботи яких служать водостоками під час дощу.</div><div>Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям – іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх – третій з боку двору, а перший з боку центрального входу з вулиці Банкової, займала квартира самого Городецького. Планування кімнат було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок. Це й логічно, адже персонал що обслуговує, повинен просипатися першим, щоб вчасно ще до пробудження мешканців приготувати все необхідне. Ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він зазвичай працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню.</div><div>Що стосується внутрішнього декору – те він ще більш примхливий, ніж зовнішній. Якщо входити з центральних дверей – то перше приміщення відразу ж дивує й захоплює. Стіни цієї кімнати покриті розписами, на яких зображено підводний світ із затонулими кораблями. Центр стелі прикрашає ліпнина у вигляді спрута. Щупальця цього декоративного восьминога виконані у вигляді сплетіння раковин, морських зірок, рослин, усі вони розфарбовані в різні кольори та вкриті шаром перламутру. Виготовлений цей величезний восьминіг з гіпсу, його щупальця спускаються до самих стін. Якщо ліпнина в першому залі оригінальна, то люстра була втрачена, а нинішня – це копія, відновлена по фотографіях.</div><div>Ліворуч знаходяться кімнати, що належали родині Городецьких. У цій частині будинку й на сходах, що ведуть нагору, під час реставраційних робіт вигляд приміщень відновили за фотографіями, які робив сам Городецький. Інша частина приміщень втратила декор у другій половині 20 століття, і була просто відремонтована.</div><div>У колишній вітальні Городецького зараз розташовується малий переговірний зал. Найяскравішою оздобою цієї кімнати також є ліпнина, що зображує гірлянди квітів ірисів. Виконана вона у білих, рожевих та ніжно-зелених тонах. У колишній вітальні, як і в інших кімнатах, встановлені старовинні груби, облицьовані кахлями рідкісної краси. Усі печі справні, і їх можна розтопити в будь-який момент.</div><div>В їдальні в око перш за все впадає – при її виготовленні були використані великі лосині роги. Ліпнина в їдальні теж дуже вигадлива – вона зображує всіляку городину та інші продукти: тут можна розгледіти і часник, і артишоки, і буряк, та багато чого іншого. Посуд та картини в цих кімнатах і в інших приміщеннях не збереглися, зараз кімнати прикрашені музейними експонатами.</div><div>З залу-вітальні зі спрутом, на верхні поверхи ведуть сходи з білого мармуру. І самі сходи, і поручні, і гіпсовий декор чудово збереглися. Між 4 і 5 поверхами на сходах ще при Городецькому було встановлено електричний світильник у вигляді гігантського сома – він працює й зараз. Характерно, що якщо зовні будинок прикрашають живі тварини, то всередині всі вони представлені вже у вигляді здобичі мисливця.</div><div>Відомо, що пристрасть до полювання закинула архітектора Городецького в Африку. Сафарі в Кенії коштувало чимало, тому в 1912 році він заклав особняк Київському суспільству взаємних кредитів, і повернути собі його вже не зміг.</div><div>В 1913 році Будинок з Химерами придбав Данила Балаховський, що служив агентом французького консульства в Києві. У період після Жовтневої революції й до Великої вітчизняної війни Будинок з химерами був комуналкою. Відомо, що у ці роки будинок майже не постраждав, тому що в ньому мешкали викладачі, митці та інші представники інтелігенції, які шанобливо ставилися до майстерності архітектора.</div><div>Після ВВВ будинок став лікарнею ЦК КПУ. Це був найбільш нещасливий період для будинку. Усі стіни пофарбували олійною фарбою. У деяких кімнатах кількість шарів досягала 16 – усе це реставраторам довелося змивати, щоб розкрити вцілілі розписи. Медична апаратура, прикріплена до стін, створювала вібрацію, і в стінах з’явилися глибокі тріщини. Для стабілізації будинку нижні поверхи засипали землею, але ситуацію це не врятувало. Почали валитися цементні фігури, що прикрашають фасад будинку (усередині вони були порожніми).</div><div>У цей час закривалась на ремонт резиденція президента України – Маріїнський палац, і перенести її було вирішено в стародавню будівлю на Банковій. В 2003-2004 рр. пройшла реконструкція будинку, яка, за оцінками фахівців, обійшлася в межах 30-40 мільйонів гривень. Були відновлені внутрішні інтер’єри будинку, розпис, паркет. Скульптури з фасаду зняли, заповнили їх зсередини та вкрили спеціальною фарбою, яка протягом 25 років гарантовано буде захищати їх від впливу атмосферних явищ. Стіни укріпили з використанням сучасних технологій. По закінченню реставрації будинок придбав статус Малої резиденції президента України, призначеної для прийому закордонних делегацій.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408524360/8970377b605d8b5c0f79b12ef6a396cc/img_281149299816.jpg" />
         <pubDate>2021-12-13 19:17:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1945378577</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка, 11-В клас </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954092646</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong><em>Колізей</em></strong> (лат.&nbsp;Colosseum;&nbsp;італ.&nbsp;Colosseo) — грандіозний амфітеатр&nbsp;в Римі, одне з найзнаменитіших споруд античності. Це справжній символ Вічного міста та одна з його головних визначних пам’яток. Колізей правильно називати амфітеатром Флавіїв — на ім’я династії імператорів, при якій побудували цю громаду.<br>Побудували Колізей всього за 8 років. Почалося будівництво в 72 році н. е. при імператорі Веспасіані, а закінчилося в 80 році н. е. при імператорі Тіте.<br><br>Ставши імператором після деспота Нерона, Веспасіан вирішив зміцнити свою владу. Для цього він придумав цікавий хід — знести палац Нерона (Золотий Будинок), який разом з парком займав 120 га центру Риму і побудувати імперські установи, а ставок при палаці засипати та спорудити грандіозний амфітеатр для розваг народу.<br><br>Амфітеатр будували раби, які були доставлені в Рим після воєнних перемог Веспасіана в Юдеї. За оцінками вчених у будівництві Колізею була залучена праця 100 тис. рабів. Раби використовувалися для найважчих робіт для видобутку і доставляння травертину з Тіволі до Риму (близько 25 км), підйомі тягарів і т. п. Також над оформленням Колізею працювала велика група скульпторів, художників і інженерів.<br>Нині Колізей знаходиться під державним захистом. Уламки, по можливості, були вставлені на місце. Так, амфітеатр позбувся колишньої внутрішньої та зовнішньої привабливості, але навіть такий він просто приголомшує. Попри захист Колізей все одно страждає — міське середовище, вихлопні гази й вібрації не йдуть на компроміс.<br><br>Колізей виконаний у формі гігантського еліпса. Це найбільший амфітеатр античності, що вражає своїми розмірами — зовнішня вісь в довжину 524 метри, розміри майданчика 85 х 53 метри, а висота від 48 до 50 метрів.<br><br>Стіни Колізею побудовані з великих шматків травертину. Амфітеатр мав безліч входів і виходів. Нижні ряди були призначені для багатих. Люди простіше займали верхні ряди. Для захисту від палючого римського сонця були передбачені щогли, на які натягали гігантський тент. Нині Колізей знаходиться під державним захистом. Уламки, по можливості, були вставлені на місце. Так, амфітеатр позбувся колишньої внутрішньої та зовнішньої привабливості, але навіть такий він просто приголомшує. Попри захист Колізей все одно страждає — міське середовище, вихлопні гази й вібрації не йдуть на користь гіганту.</div><div><br><br></div><div>Колізей виконаний у формі гігантського еліпса. Це найбільший амфітеатр античності, що вражає своїми розмірами — зовнішня вісь в довжину 524 метри, розміри майданчика 85 х 53 метри, а висота від 48 до 50 метрів.<br><br></div><div>Стіни Колізею побудовані з великих шматків травертину. Амфітеатр мав безліч входів і виходів. Нижні ряди були призначені для багатих. Люди простіше займали верхні ряди. Для захисту від палючого римського сонця були передбачені щогли, на які натягали гігантський тент.<br><br></div><div><br><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/96674fcc145ae21b7710865d22e0072d/images.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-17 17:39:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954092646</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка, 11-В </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954117355</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong><em><mark>Лучано Паваротті</mark></em></strong> був одним із найпопулярніших оперних тенорів 20 століття. На свої сольні концерти він збирав сотні тисяч слухачів. На одному з виступів у нью-йоркському "Метрополітен Опера" глядачі настільки їм підкорили, що завісу довелося піднімати 165 разів! Цей випадок був навіть занесений до Книги рекордів Гіннеса.</div><div>З 1992 року Лучано брав участь у благодійних концертах "Паваротті та друзі". Працювати в цьому проекті хотіли багато музикантів.</div><div>Одночасно з популярністю у професійних колах шоу-бізнесу зростала слава Паваротті як "короля скасування". Будучи непостійною артистичною натурою, Лучано Паваротті міг скасувати свій виступ в останній момент, завдаючи тим самим значних збитків концерт-холам та будинкам опери.</div><div>У 1998 році Паваротті був нагороджений премією Легенда Греммі.&nbsp;<br><br></div><div><strong><em><mark><sup>НАЙПОПУЛЯРНІШІ ПІСНІ ТА КОМПОЗИЦІЇ<br></sup></mark></em></strong><br></div><div><strong>1. </strong><br><strong>O s ole mio – </strong>неаполітанська пісня, написана 1898 року.<br><a href="https://youtu.be/eQSNVBLTXYY">https://youtu.be/eQSNVBLTXYY</a><br><strong>2</strong>.<br><strong>Ріголетто</strong>&nbsp;–&nbsp;арія герцога Мантуанського з опери Джузеппе Верді "Ріголетто" (1851).<br><a href="https://youtu.be/xCFEk6Y8TmM">https://youtu.be/xCFEk6Y8TmM</a><br><strong>3</strong>.<br><strong>Funiculì, Funiculà</strong>&nbsp;— знаменита неаполітанська пісня, написана італійським журналістом Пеппіно Турко та покладена на музику композитором Луїджі Денца у 1880.<br><a href="https://youtu.be/yTSAZAHiOa8">https://youtu.be/yTSAZAHiOa8</a><br><strong>4</strong>.<br> <strong>Сaruso</strong>&nbsp;– пісня, відомому італійському оперному співаку Енріко Карузо.<br><a href="https://youtu.be/I8A61eY1Efg">https://youtu.be/I8A61eY1Efg</a><br><strong>5</strong>.<br><strong>Тріумвірат</strong><br><a href="https://youtu.be/uDo8Iz8LzW4">https://youtu.be/uDo8Iz8LzW4</a><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/a08075f25feb156e4bc0e74f6bff9939/2d93f0046d16f27478727c4f5b410d6f.jpg" />
         <pubDate>2021-12-17 17:59:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954117355</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка, 11-В клас</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954121536</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong><em><mark>П’ятницька церква&nbsp;в Чернігові </mark></em></strong>— унікальний витвір майстрів&nbsp;останнього періоду давньоруської архітектури. Її було споруджено в кінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. на чернігівському посаді біля торгу і названо на честь святої&nbsp;Параскеви-П’ятниці&nbsp;— покровительки торгівлі, сільського господарства, сім’ї.<br><br>Сучасний вигляд храму — реконструкція його в первісних формах. У плані — це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда. Головна особливість архітектури храму — оригінальне вирішення переходу від прямокутної основи до барабану за допомогою триуступних арок-закомар. Ефект руху вгору досягається також і за допомогою вертикального членіння фасадів багатопрофільними пілястрами, тонкими півколонами та широкими лопатками по кутах. Вікна і арки мають стрільчату форму.<br><br>Значну увагу приділено оздобленню зовнішнього об’єму храму. Фасади його прикрашено горизонтальними смугами меандру, сітчатого орнаменту, так званими «городками»; барабан оздоблює аркатура зі смугою поребрику. Урочистості храму надавали також яскраві фрескові орнаменти в нішах, у оздобленні вікон та порталів.<br><br>Цікава техніка кладки стін П’ятницької церкви — це давньоримська техніка мурування «в ящик». За цією економічною&nbsp; технікою ззовні та зсередини стін йдуть суцільні ряди цегли-плінфи, а проміжки між її рядами заповнені вапнобетоном.<br><br>Динамізм і виразність притаманні як зовнішньому, так і внутрішньому вигляду храма. Ступінчатим склепінням відповідають зовнішні арки-закомари. Сходинки на хори тут вбудовано в товщу західної стіни. На рівні хор влаштовано не широкі галереї, пов’язані із вікнами-бійницями південної та північної стіни.<br><br>П’ятницька церква представляє найвищі досягнення останнього, домонгольського етапу розвитку архітектури.<br>Храм зазнав чимало руйнувань і перебудов. Вперше — у 1239 році під час нашестя монголо-татар. Перебудована в 1670 р. У 1690-х рр. на західному і східному фасадах надбудовано барокові фронтони, а над банею-багатоярусний верх. Кардинальні зміни відбулися в сер. ХVІІІ ст. (після пожежі 1750 р.) та в ХІХ ст., коли до храму прибудували бокові приділи, а в 1818-20 рр. за проектом архітектора А.Карташевського до західного фасаду&nbsp; було прибудовано ротонду-дзвіницю. Церква стала семибанною. Зруйнована в період Другої світової війни.<br><br>Протягом 1943-45 рр. було проведено консерваційні роботи, а в 1962 р. завершено реставрацію в гаданому первісному вигляді за проектом видатного російського реставратора П.Барановського. При цьому не були відновлені первісні бокові притвори, а також прибудови ХVІІ—ХІХ ст, ротонда–дзвіниця &nbsp;була розібрана.<br><br>Пам’ятка розташована в сквері поблизу центральної площі міста, відіграючи роль архітектурного акценту в забудові центру Чернігова.<br><br><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/25517141c25a1a426fc5e5cfac662a54/P___YATNITS_KA_TSERKVA_244x300.jpg" />
         <pubDate>2021-12-17 18:02:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954121536</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка,11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954134806</link>
         <description><![CDATA[<div><br><strong><em><mark>Микола Лисенко </mark></em></strong>заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність.<br><br>Етнографічна спадщина Лисенка&nbsp;— запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О. Вересая, розвідки «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем» (1874), «Про&nbsp;торбан&nbsp;і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894).<br><br>Сам композитор підкреслював важливість глибокого знайомства із фольклором:<br><br>«Яка то є велика потреба музикові, а заразом і народникові повештатися поміж селянським людом, зазначити його світогляд, записати його перекази, споминки, згадки, прислів'я, пісні і спів до них. Вся ця сфера, як воздух чоловікові потрібна; без неї гріх починати свою працю і музикові й філологові"[4]&nbsp;»<br><br>У композиторській спадщині Лисенка важливе місце займають твори на тексти&nbsp;Тараса Шевченка. Музика до&nbsp;«Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо, що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. <br><br><mark>Лисенко&nbsp;— автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885),&nbsp;«Наталка Полтавка»(1889),&nbsp;«Тарас Бульба»&nbsp;(1890),&nbsp;«Енеїда»&nbsp;(1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва.</mark></div><div><br>Отримавши фахову освіту як піаніст, Лисенко став автором ряду фортепіанних творів великих та малих форм - це "Українські рапсодії" (gis moll, a moll), "Героїчне скерцо" op. 25, "Епічний фрагмент" op.20, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%8E%D1%97%D1%82%D0%B0_%D1%83_%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2">"Українська сюїта"</a>. Фортепіанні мініатюри М. Лисенко об'єднував у невеликі цикли - "Альбом літа 1900" op. 37, "Альбом особистий" op. 40 тощо.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409644236/694ad8cc84fd71a3d355796e773a7e3d/images__1_.jpeg" />
         <pubDate>2021-12-17 18:13:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954134806</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Власова Вероніка, 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954143911</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><mark>МАРТИН БОРУЛЯ, ТЕАТР ІМ. ІВАНА ФРАНКА</mark></strong><br><br>В&nbsp; історії кожного театру є п'єси, до яких час від часу звертаються митці різних поколінь. Для Національного театру імені І. Франка "Мартин Боруля" є знаковою постановкою. Перше її прочитання на нашому кону (1950) та виконання головної ролі фундатором театру Гнатом Юрою овіяне театральною легендою. До п'єси зверталися також у 1967 та 1979 роках. Але класика є класикою, і нинішне покоління франківців на чолі з режисером Петром Ільченком та художником Олегом Татариновим пропонують свою оригінальну версію....<br><br>Автори<br><br>Режисер-постановник /&nbsp;Петро Ільченко<br><br>Художник-постановник /&nbsp;Олег Татаринов<br><br>Композитор /&nbsp;Володимир Гданський<br><br>Хормейстер /&nbsp;Анатолій Навроцький<br><br>Пластика /&nbsp;Наталія Осипенко<br><br>Художник по світлу /&nbsp;Катерина Головань,&nbsp;Володимир Абазопуло,&nbsp;Ганна Ваховська,&nbsp;Ярослав Марчук, Андрій Кононенко<br><br>Звукорежисер /&nbsp;Оксана Макарська, Олександр Пліса<br><br>Веде виставу /&nbsp;Марія Савка<br><br><br><br><br>Будівлю театру було споруджено у&nbsp;1898 році&nbsp;на Миколаївській площі, що з'явилася на місці засипаного ставка, що розташовувався в садибі київського професора Мерінга.&nbsp;Театральний будинок зводився архітекторами&nbsp;Є. П. Брадтманом&nbsp;та Г. П. Шлейфером для театру «Товариство драматичних артистів»&nbsp;Миколи Соловцова&nbsp;, який згодом став основою трупи іншого київського театру —&nbsp;ім.&nbsp;Лесі Українки&nbsp;.&nbsp;Зал театру оформлений у стилі&nbsp;рококо&nbsp;.<br><br>Театр "Соловців", 1910<br><br>У&nbsp;1919 році&nbsp;театр Соловцова був націоналізований та перетворений на Другий театр&nbsp;УРСР&nbsp;імені В. І. Леніна.&nbsp;1926 року будівля театру стала постійною сценою для театрального колективу імені Івана Франка.&nbsp;30 вересня 1926 року у перейменованому театрі відкрився новий сезон постановкою «Вій» за мотивами твору&nbsp;М. В. Гоголя&nbsp;у переробці&nbsp;Остапа Вишні&nbsp;.<br><br>Початком історії театральної трупи імені Івана Франка вважають&nbsp;28 січня&nbsp;1920 року&nbsp;, коли у&nbsp;Вінниці&nbsp;видатним українським театральним діячем&nbsp;Гнатом Юрою&nbsp;було поставлено виставу «Гріх».&nbsp;У 1923 році, після трьох років пересувної роботи, театр був запрошений до тогочасної столиці&nbsp;Української РСР&nbsp;&nbsp;—&nbsp;Харкова&nbsp;.&nbsp;Серед найкращих вистав театру тих років називають: «Лісова пісня» за однойменним твором&nbsp;Лесі Українки&nbsp;, «&nbsp;Ревізор&nbsp;»&nbsp;Н. В. Гоголя&nbsp;, «Свята Іоанна»&nbsp;Б.Шоу&nbsp;.<br><br>Влітку 1926 театр ім.&nbsp;І. Франка за рішенням уряду переводиться до Києва, тоді як із Києва до Харкова переїжджає театр «Березіль».&nbsp;В 30-е годы&nbsp;XX века&nbsp;актёрское ядро театра составили такие выдающиеся мастера, как&nbsp;Амвросий Бучма&nbsp;,&nbsp;Наталия Ужвий&nbsp;, Юрий Шумский, Анна Борисоглебская, Дмитрий Милютенко, Виктор Добровольский, Полина Нятко, Екатерина Осмяловская,&nbsp;Евгений Пономаренко&nbsp;,&nbsp;Николай Яковченко&nbsp;, Николай Братерский, Валентин Дуклер.&nbsp;Серед постановок – шедеври вітчизняної та світової класики – «&nbsp;Одруження Фігаро&nbsp;»&nbsp;П.Бомарше&nbsp;, «&nbsp;Пригоди бравого солдата Швейка»&nbsp;Я. Гашека&nbsp;, «Суєта»&nbsp;І.Карпенко-Карого, "&nbsp;Дон Карлос&nbsp;" Ф.&nbsp;Шіллера&nbsp;, "&nbsp;Борис Годунов&nbsp;"&nbsp;А. Пушкіна&nbsp;.<br><br>1940 року театр отримав звання академічного.<br><br>У період&nbsp;Великої Вітчизняної війни&nbsp;колектив працював в евакуації - в&nbsp;Семипалатинську&nbsp;та&nbsp;Ташкенті&nbsp;.<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.google.com/url?sa=t&amp;source=web&amp;rct=j&amp;url=https://m.youtube.com/watch%3Fv%3D60TJzDAAD8A&amp;ved=2ahUKEwjN44e5uOv0AhWciv0HHcGuAvcQwqsBegQIBRAF&amp;usg=AOvVaw2DCcF4QnNUi3j3fsEQ6ZmN" />
         <pubDate>2021-12-17 18:21:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1954143911</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Онищук Карина</title>
         <author>lkarisha2</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955656318</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Скульптура доби бароко і рококо<br><br>Крім скульпторів, різьбярів каменю, працювали в Західній Україні також скульптори — конвісарі або людвісарі. Так називалися відливачі з <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB">металу</a>. Головним центром ремесла й мистецтва в добу бароко в Україні зоставався Львів. Одною з більше відомих львівських майстерень була майстерня родини Франковичів, що майже ціле XVII ст. переходить від одного члена роду до другого. Франковичі відливали в своїй майстерні найбільше дзвони та гармати, іноді з дуже вибагливими та артистичними орнаментами, але виготовляли також і самостійні металеві скульптури. Основоположник родини Юрій Франк або його син Каспер Франковим були авторами доброї статуї крилатого, закованого в броню архістратига Михаїла, що побиває списом дракона (про якого мова була вище). Наприкінці XVII ст. майстерня Франковича перейшла до Юрія Лотрйнга. З того часу у львівському Промисловому музеї збереглася артистично виконана праця, що представляє дельфіна з гербом міста Львова, тобто з левом у брамі. Остання артистична праця львівського людвісарства відома досі, це — сім апостолів, і де збереглися в тому ж Промисловому музеї з 1740 р. Після цього артистичних праць львівського людвісарства чи конвісарства не з'являлося, й традиція цього старого львівського мистецтва, здається, увірвалася.<br><br></div><div><br>У Східній чи Центральній Україні, де скульптура набула дикого значення головним чином як декорація пишної архітектури козацького бароко, вона різниться більше матеріалом скульптури, ніж стилем виконання. Коли в Західній Україні скульптори різьби працювали головно в камені, майстри козацького бароко різали переважно з дерева. Різали цілі постаті й рельєфи, іноді складні композиції. В музеї Харківського університету перед війною збереглася ікона, різьблена високим рельєфом, що представляла розп'яття, сцени страстей, Інші алегоричні персонажі і 12 апостолів вряд, і все це досить свіжої й артистичної праці. З дерева різали виносні хрести з рельєфно різаним розп'яттям та іншими сценами, але це більше відноситься до дрібної скульптури, що сусідить із сніцерстизом. Ще більше, ніж фігуральна скульптура, в Центральній та Східній Україні розвинулася орнаментальна дерев'яна різьба: обрамлення ікон, вівтаря і навіть цілі іконостаси. Якраз у добу бароко іконостаси, що раніше в церквах були невисокі, розвинулися в цілу багатоярусну стінку, що перегороджувала церкву, підіймаючися вгору аж до висоти найвищої церковної бані. Барокові багатоярусні іконостаси іноді являли собою густо різьблені високі стіни, що складалися з колон, арок, архітравів, які разом із тим служили обрамуванням ікон, але при тому пишалися іноді тонкою вибагливою різьбою. До революції вцілів розкішне різьблений іконостас в одному з бічних притворів Софійського собору в Києві з 1689 р. Самі іконостаси в добу бароко стали незвичайно вибагливими й фантастичними. Поділи на ряди чи яруси ікон ошатною різьбою часто проводилися не рівними поземними лініями, але зигзагуватими, що підіймалися та спускалися й виступали вперед та відступали назад, так що й сам іконостас одними частинами виступав на церкву, іншими — відступав у глибину до вівтаря. Різьба іконостасів часто бувала позолочена і справляла враження тонкої й вибагливої мистецької праці. Київські сніцері також осягали великої артистичної вмілості в срібних виробах риз для ікон, оправ на євангеліях.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_2_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96).jpg/400px-%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_2_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96).jpg" />
         <pubDate>2021-12-19 16:30:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955656318</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Онищук Карина</title>
         <author>lkarisha2</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955659121</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=h-F6NdzE05o" />
         <pubDate>2021-12-19 16:33:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955659121</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Онищук Карина</title>
         <author>lkarisha2</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955661191</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=Bqi0XhX1Asg" />
         <pubDate>2021-12-19 16:35:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955661191</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Онищук Карина</title>
         <author>lkarisha2</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955664587</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Музична культура Європи. Італія</em></strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=dSgeH1um_1A" />
         <pubDate>2021-12-19 16:39:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955664587</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Остахов Микита</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955677601</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Архітектура та скульптура в Україні 19 століття.</strong><br>Архітектуру <a href="https://uchika.in.ua/programa-ispitu-z-disciplini-istoriya-zarubijnoyi-literaturi-s.html">називають мовою віків</a>, адже тільки вона може розпо­вісти про епоху, звичаї, вподобання, вона є і завжди буде німим свідком нашого життя.Історичні зміни приходять із новим поколінням, його знаннями, розумінням та баченням світу. Кожне нове покоління живе переважно філософією, сформованою його попередниками. Натомість українське суспільство нерідко мусило цю філософію отримувати з чужих джерел. У час державної розбудови України, коли кайдани з розуму знято, ми потребуємо повернення до джерел власних.Сьогодні ми будемо говорити про розвиток української архітектури та скульптури у XIX ст.Розвиток українського мистецтва XIX ст. зумовлений змінами, що відбувалися в ньому ще наприкінці попереднього століття. У цей час в архітектурі та образотворчому мистецтві утвердився новий художній напрям — класицизм, що ґрунтувався на античних традиціях. Бурх­ливість і динамізм бароко змінилися врівноваженістю й простотою. Основним принципом архітектури стало застосування античної ордер­ної системи на тлі простих і чітких геометричних форм. У живописі та скульптурі провідного значення набули міфологічні та історичні теми, ідеалізовані зображення людини за античними зразками.Одночасно з класицизмом і на противагу йому наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. розвивалися такі художні напрями, як сен­тименталізм і романтизм. Сентименталізм і романтизм мають багато спільного, і передусім це інтерес до духовного світу людини та її почут­тів. Крім цього, романтизмові властиві ще й певна героїка, прагнення до зображення цілісних почуттів, до свободи особистості.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409314391/09da8bd5aa67e6808f1d0a9d9c803cfa/P1010753_1.jpg" />
         <pubDate>2021-12-19 16:54:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955677601</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гавриленко Олександр</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955724774</link>
         <description><![CDATA[<h1><strong>Музика XIX ст<br></strong><br></h1><div>У першій половині XIX століття музична культура України розвивалась у досить складних умовах. Основними концертними осередками були поміщицькі маєтки. Деякі великі власники земельних угідь, як М. Овсянико-Куликовський, В. Тарновський, Г. Галаган, Д. Ширай та інші, мали свої симфонічні оркестри, оперні та балетні трупи. Артистичний склад формувався переважно з кріпаків. Нерідко для керівництва музичною справою поміщики запрошували відомих музикантів, композиторів із-за кордону.</div><div><br>Музичні центри в панських маєтках відіграли певну історичну роль. Деякі оркестри продовжували своє існування і після скасування кріпацтва. Вони влилися в музичну культуру великих міст і збагатили її.</div><div><br>Найбільші міста України - Київ, Харків, Одеса, Полтава, Львів - мали свої музичні традиції. У першій половині XIX століття їх культура розвивалась не так інтенсивно, як у наступні 60- 70-ті роки. Проте саме тут зароджувались і дали перші паростки демократичне мистецтво, література, наука. З відкриттям театрів, появою оперних труп, організацією концертного життя (хоч і не періодичного) починається новий етап культурного розвитку.</div><div><br>У розвитку музики значну роль відіграло відкриття університетів у Харкові та Києві. При харківському вузі були музичні класи, де велась регулярна підготовка професіональних кадрів. У Львові була відкрита консерваторія, і цей факт яскраво позначився на розвитку музичного життя міста.</div><div><br>Найбільші міста України - Київ, Харків, Одеса, Полтава, Львів - мали свої музичні традиції. У першій половині XIX століття їх культура розвивалась не так інтенсивно, як у наступні 60- 70-ті роки. Проте саме тут зароджувались і дали перші паростки демократичне мистецтво, література, наука. З відкриттям театрів, появою оперних труп, організацією концертного життя (хоч і не періодичного) починається новий етап культурного розвитку.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-12-19 17:49:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955724774</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гавриленко Олександр</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955725984</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Музика в українському театрі ХVІІ-ХVІІІ ст.<br></strong><br>Серед явищ мистецького побуту України ХVІІ-ХVІІІ століть особливої уваги заслуговує театр, початки якого сягають ще синкретичної єдності найдавніших фольклорних жанрів - обрядових пісень, хороводів, театралізованих дійств, що нерозривно поєднували слово, музику, танець, акторську гру. Про їх історичну тривалість, яка викликала опір духовенства, яскраво свідчить виступ відомого полеміста кінця XVI початку XVII ст. Івана Вишенського: ".. неции памяти того беса Коляды й доселе не перестают отновляти... собирающеся на бого-мерзкие игрилища, песни поют... Иныи лица своя й всю красоту человеческую, по образу й по подобию Божию сотворенную, некими лярвами или страшилами, на диявольский образ пристроенньїми закрьівают, страшаще или утешающе людей.<br><br></div><div>Проте поступовий розвиток освіти, культури народу привів до компромісних вирішень цієї проблеми. Цьому сприяли також контакти з європейським театром ХУІ-ХУП ст., де поряд з п'єсами релігійного змісту, що виконувались у храмах з нагоди Різдва, Великого Посту, Великодня, набував широкого розповсюдження народний ярмарковий театр. Сформувались типові сюжетні колізії побутових вистав з характерними персонажами-масками: ревнивий старий муж, кокетлива молода жінка, коханець, монах, Арлекін, Коломбіна та ін. Подібні процеси своєрідно виявлялись і в Україні як на професійному рівні у формах "високої драми", так і в широкому побутуванні жанрів "низового барокко" - у народних інтермедіях, ляльковому театрі-вертепу.<br><br>Головним осередком творення, виконання і розповсюдження цих основних форм театрального життя ХУІІ-ХУШ ст. була Києво-Могилянська академія, її професори були авторами драматичних творів, теоретиками театру, а спудеї-бурсаки - акторами і основними носіями цього мистецтва. З особливим запалом виконувались театральні п'єси під час традиційних "рекреацій" - травневих днів відпочинку, коли учнівський гурт під опікою педагогів і наставників вирушав на околиці Києва: "Все грало, вирувало, бавилося і м'ячем, і кеглями, і пристойними гімнами, а студенти старших відділів створювали оркестри, співали різних кантів, а часом там же таки при денному світлі розігрують, бува, якусь комедію чи драму.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-12-19 17:50:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1955725984</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Зеленський Назар</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1957587536</link>
         <description><![CDATA[<div>Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві, на якій зображено скоморохів епохи Київської Русі. Вистава, судячи з фрески, починалася прологом: один скоморох, відкриваючи завісу, звертається до глядачів. У центрі – танці у супроводі двох музикантів із струнними інструментами. Один, танцюючи, грає на флейті, другий б’є у тарілки.<br><br></div><div>Найдавніший опис драматичної вистави на території України лишив нам польсько-український поет XVII ст. Бартоломей Зиморович у своїй “Історії міста Львова”, написаній латинською мовою.<br><br></div><div>У 1631 році проповідник Успенської церкви і вчитель Львівської братської школи Іоаникій Волкович видав “Розмишлянє в муце Христа спасителя нашего, притым Веселая радость з триумфального его воскресения”. Його твір – не декламація, а діалог, і через це він вважається першою спробою великодньої драми.<br><br>Найстарішою з датованих пам’яток української шкільної драматургії є п’єса невідомого автора “Алексей, человек божий”, розіграна в 1673 році на честь Олексія Михайловича “в знаменіє вернаго подданства через шляхетную молодь студентськую в Колегіуму Києво-Могілеанскому на публічном діалоге”. Надрукована в 1674 році в Києво-Печерській лаврі.<br><br></div><div>Початки українського аматорського театру належить до 7 квітня 1730 року, коли в будинку глухівського заводчика І. Миклашевського відбулася вистава.<br><br></div><div>Перший український стаціонарний театр організував у 1906 році М.К. Садовський. Перші вистави він показав у Полтаві, а з 1907 року працював у Києві.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1445900603/347bbeb0c30b1ef96fa84fea26dee585/_________________1.jpg" />
         <pubDate>2021-12-20 19:42:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1957587536</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Зеленський Назар</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1957596027</link>
         <description><![CDATA[<div><br>До нових течій світової музики приєдналася і українська музика. Але це відбулося набагато пізніше. Українська музика кінця на зламі XIX-XX ст. пережила великі зміни. Незважаючи на жорстку реакцію та утиски, які зазнавала в цей період українська культура, в музичному мистецтві продовжувався розвиток потужного фольклорного струменя, який живила творчість видатних українських композиторів - Якова Степового, Кирила Стеценка та Миколи Леонтовича.</div><div><br>Геній Миколи Леонтовича особливо яскраво проявився в хоровій творчості, насамперед у галузі обробки пісенного фольклору. Блискучий знавець національної хорової культури, композитор підняв обробку народної пісні на рівень світових музичних зразків. Його знаменит; хорову обробку колядки "Щедрик" співає весь світ. Такі його хори, як "Дударик", "Козака несуть", "Із-за гори сніжок летить", "Ой з-за гори кам'яної" та багато інших стали справжніми шедеврами хорової музики. Особливої уваги він надавав співу а капелла (у перекладі з італійської - спів без супроводу). М. Леонтович був щонайтісніше пов'язаний з хоровою практикою - як учитель співу у сільських школах, хоровий диригент та керівник аматорських хорів, збирач музичного фольклору. Крім того, серед його доробку є також незакінчена опера "На Русалчин Великдень".</div><div><br>Ще один видатний майстер хорової музики - Кирило Стеценко залишив численні обробки народних пісень. Музичну освіту він здобував самотужки, хоча певний час навчався в одного з професорів Київської консерваторії. Великий вплив на К.Стеценка мала творчість і особисті стосунки з М.Лисенком. Він продовжив ту громадську справу, яку проводив М.Лисенко організацією концертів, літературних вечорів, творчих гуртків та опікуванням музичною освітою. Серед творів К.Стеценка вирізняються дитяча опера "Лисичка, котик і півник" та оперета "Сватання на Гончарівці". ^ Видатним сучасником К.Стеценка був також Яків Степовий. Його твори також насичені інтонаціями народної музики. При цьому він приніс в українську музику засади професійного мистецтва. К.Стеценку пощастило здобувати музичну освіту в Петербурзькій консерваторії - у класі композиції М.Римського-Корсакова. Я. Степовий переважно працював у галузі малих форм - пісня, романс, фортепіанна мініатюра. Його музика перейнята ліричними, навіть інтимними настроями. Вена піднімала українську музику на новий професійний щабель.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1445900603/fce93c0248d7b39643ef3a6f238c4dc3/___________1_.jpg" />
         <pubDate>2021-12-20 19:49:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1957596027</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Щербина Олена 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1960292378</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Духовна музика</strong>[<a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;veaction=edit&amp;section=3">ред.</a> | <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;section=3">ред. код</a>]</div><div><br>Духовні музичні твори Березовського охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів, із яких збереглася лише невелика частина. Окрім церковнослов'янських текстів, Березовський використовував також тексти англійською (хвалебна пісня) та німецькою мовами («Unser Vater»).<br><br></div><div><br>У <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D1%96%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8F_(%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)&amp;action=edit&amp;redlink=1"><strong>літургії</strong></a> композитор використав характерні для партесної музики постійне гармонічне багатоголосся, зіставлення туттійних і ансамблевих епізодів, метр — 3/2 та 4/2.<br><br></div><div><strong><br>Причасні вірші</strong> написані на тексти псалмів переважно подячного характеру, у Березовського вони знайшли переважно ліричне втілення (за винятком «Радуйтеся праведнії» і «Хваліте Господа з небес» № 3 урочисто-панегірічної образності). Хорова фактура досить різноманітна, окремі твори мають постійну гармонічну фактуру (напр. «Хваліте Господа з небес» № 1), інші поєднують гармонічну з імітаційною («Во всю землю»), або використовують поліфонічну («Блажені яже ізбрал»), зокрема, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%B3%D0%B0">фугу</a> («Хваліте Господа з небес» № 2). Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими зворотами українських ліричних пісень<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a>.<br><br></div><div><strong><br>Духовні концерти</strong> займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>. Хорові концерти успадкували чимало рис партесних концертів, зокрема поєднання акордової і поліфонічної фактур, однак увібрали й традиції західноєвропейської музики, зокрема нова гармонічна мова із функційно-гармонічною ладовою системою. Усі концерти являють собою багаточастинні цикли, складені за принципом образного, темпового і фактурного контрасту, однак об'єднані тематичною цілісністю, що досягається інтонаційними зв'язками між крайніми частинами, а в останньому концерті — протягом усього твору. Найбільш відомим є концерт «Не отвержи мене во время старости», виданий Придворною капелою в Петербурзі в 1842 році<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-3"><sup>[3]</sup></a>. У 2000-х роках завдяки дослідницькій діяльності <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">М. Юрченка</a> було видано ще 11 концертів і таким чином станом на 2020 рік опубліковано 12 концертів<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-4"><sup>[4]</sup></a>.<br><br></div><div><strong><br>Опера </strong><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%82_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE)"><strong>«Демофонт»</strong></a>[<a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;veaction=edit&amp;section=4">ред.</a> | <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;section=4">ред. код</a>]</div><div><br>Єдина опера композитора — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%82_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE)">«Демофонт»</a> була написана в Італії і ставилася в м. Ліворно у 1773 році, про що збереглася стаття у місцевій газеті «Notizie del mondo». Збереглися лише 4 арії з цієї опери<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-5"><sup>[5]</sup></a>, які засвідчують тісні зв'язки композитора з неаполітанською та венеціанською оперними школами. Орієнтуючись на тогочасні тенденції розвитку <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0-%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0">опери-серіа</a>, Березовський виявляє в музиці емоційність і щиросердність, почуттєву ніжність і благородство, мелодичну красу<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-6"><sup>[6]</sup></a>.<br><br></div><div><strong><br>Соната для скрипки і чембало</strong>[<a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;veaction=edit&amp;section=5">ред.</a> | <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;section=5">ред. код</a>]</div><div><br>Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є Соната для скрипки й чембало, написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці, його знайшов музикознавець <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C">Василь Витвицький</a>, пізніше розшифрував <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE">М. Степаненко</a> та опубліковало видавництво <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">«Музична Україна»</a> в 1983 році.<br><br></div><div><br>Соната має три частини, енергійні крайні частини контрастують повільній середній. Як і в опері «Демофонт», Березовський наслідує тогочасні традиції західноєвропейської музики, яскраво виявляючи своє ліричне обдарування<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-7"><sup>[7]<br></sup></a><br></div><div><strong><br>Симфонія до мажор</strong>[<a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;veaction=edit&amp;section=6">ред.</a> | <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;section=6">ред. код</a>]</div><div><br>На початку 2000-х, завдяки зусиллям американського диригента Стівена Фокса, в архівах <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD">Ватикану</a> було знайдено втрачений твір Березовського <em>«Симфонія до мажор»</em> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">англ.</a> <em>Symphony in C</em>)<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-8"><sup>[8]</sup></a>, також відомий в Україні як <em>«Симфонія № 1»</em><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-9"><sup>[9]</sup></a>, написаний у 1770—1772 роках. Ця композиція, як і більшість творів Березовського, вважалася зниклою з XVIII століття. Після знахідки симфонії до мажор у Росії відразу віднесли цей твір до культурного надбання своєї країни, назвавши «Першою російською симфонією». Український диригент Кирило Карабиць заявив публічно у 2016 році, що це твір саме українського композитора<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-10"><sup>[10]<br></sup></a><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/971141554/bb8519674710b691fc85d7991db2d8ef/image.png" />
         <pubDate>2021-12-22 10:42:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1960292378</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Щербина Олена 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1960297271</link>
         <description><![CDATA[<div>Поема «Біла ворона» була написана Юрієм Рибчинським у 1989 році. Темою твору стала історія Жанни Д’Арк, яка очолила боротьбу французького народу у часи столітньої війни.&nbsp; Вперше в історії, під час цієї війни за національне визволення французів від англійського поневолення, з народності формувалася нація.<br><br></div><div>Поет Юрій Рибчинський розповідав, що обирав для свого твору значущий персонаж, жертовний і величний.&nbsp; Саме такою він метафорично зобразив Жанну:<br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>«Дивовижна дочка народилася,<br><br></div><div>Народилася в зграї ворон.<br><br></div><div>Нерадивою, гордою, вільною<br><br></div><div>Та потворою, звали її.<br><br></div><div>Та тому, що була вона білою!<br><br></div><div>Не такою, як всі крикуни!»<br><br></div><div>&nbsp;<br><br></div><div>У 1991 році спільно із композитором Геннадієм Татарченком, Юрієм Рибчинським була створена перша українська рок-опера «Біла Ворона», яка стала тоді справжнім мистецьким вибухом. Складна, мелодійна, емоційна музика у поєднанні із потужними акцентами змісту – рок-опера мала значний вплив на слухачів. Кілька разів «Біла ворона» ставилася на українській сцені, пісні з рок-опери виконувалися відомими естрадними співаками в різних країнах.<br><br></div><div>Сьогодні тема твору набуває нового, актуального, в чомусь вирішального для України значення. Пронизані відчаєм долі, наповнені болем відчуття,&nbsp; горе і страждання людей —&nbsp; за трагедією, яку пізнає народ, невідступно слідує процес формування нації. Саме сьогодні, як ніколи, питання консолідації, єднання людей стають надзвичайно важливими для українського народу. Версія рок-опери «Біла ворона», створена Національною оперетою України – це бачення сьогодення крізь алегоричні призми мистецтва. Чесно. Сміливо. Відверто.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/DlIUWawTD2Y" />
         <pubDate>2021-12-22 10:47:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/1960297271</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Кирпа Богдан 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2064047711</link>
         <description><![CDATA[<div>К.Трутовський. Весільний викуп. 1881. Полотно, олія. Національний художній музей України. Київ</div><div>"Чи не найяскравіше художньо-образні особливості лірико-поетичної лінії у втіленні К.Трутовським етнографічної обрядової тематики демонструє його картина "Весільний викуп" (1881), сюжет якої відтворює старовинний народний звичай викупу молодої.</div><div>Художник широко розгорнув сюжет у багатолюдній композиції, зобразивши весільний поїзд, зупинений біля зачинених воріт при виїзді з села на шлях. Тут перед ворітьми зібралася і молодь, і літні люди, жінки, малі діти. По той бік стять вози, спереду сидять молоді, очікуючи завершення "торгу" за викуп, що йде з обох боків між весільним батьком і сивоволосим селянином, з жестикуляції якого видно, що він, мабуть, виголошує привітальні слова молодим, як того вимагає звичай. Він, весільний батько та парубок, що, обпершись на ворота, уважно слухає "промову" старого, утворюють композиційни центр картини, вирізняючись з-поміж гурту, пожвавленого ритмікою жестів, поз, абрисів постатей. Центральна сцена є головною для розкриття почуттів, настроїв, поведінки інших персонажів, що спостерігають за ходом дійства і відповідно реагують на нього".</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409262401/463f6e5531de6341e43f2ceee76abd91/___________.jpg" />
         <pubDate>2022-02-24 07:06:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2064047711</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Манько Катерина 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2083888678</link>
         <description><![CDATA[<div>«Нічне» — картина українського художника Архипа Куїнджі (1841/1842-1910), написана в 1905—1908 роках. Картина є частиною зборів Державного Російського музею (інв. Ж-4196). Розмір картини — 107 × 169 см.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/499309664/e96f717824aef5e3878033f336434fc9/350px_00Kuindzhi_NochnoeGRM1.jpg" />
         <pubDate>2022-03-08 12:39:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2083888678</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Гудима Еліна 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2093263120</link>
         <description><![CDATA[<div>Федір Григорович Кричевський (1879-1947) – відомий портретист, майстер історичної та тематичної картини, а також педагог. У різні роки своєї кар’єри він керував Київським художнім училищем, викладав у художніх інститутах Києва та Харкова, був одним із організаторів та ініціатором відкриття в Україні Академії мистецтва. Федора Кричевського також вважають основоположником сучасного українського мистецтва.<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409316903/53f8cfd7f249744c3a513ede1c6dd202/Krychevskiy_Avtoportret_NHMU_.jpg" />
         <pubDate>2022-03-14 07:03:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2093263120</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучін Максим </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2134498627</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Задум видання серії офортів, що оспівують красу <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">України</a> виник у Тараса Шевченка в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1843">1843</a> під час його подорожі Батьківщиною, про що свідчать його малюнки та замальовки, зроблені під час цієї поїздки. Рішення автора виконати задуману серію саме в офорті було для його часу сміливим і новим, оскільки в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2">Імператорській академії мистецтв</a>, де в цей час панувала класична різцева гравюра, офортом практично ніхто не займався.<br><br></div><div><br>Повернувшись до Петербурга в березні 1844, Шевченко почав працювати над підготовкою до видання «Живописной Украины». Митець прагнув оформити свої твори як художнє періодичне видання про історичне минуле, народний побут, звичаї і фольклор, природу й історичні пам'ятники <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">України</a>. Над цією серією він продовжував роботу протягом всього <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1844">1844</a>. Шевченко сам працює над виготовленням гравюр, в процесі роботи освоюючи складну техніку.<br><br></div><div><br>З початком роботи над виданням, Шевченко одночасно звертається листовно до різних осіб з проханням допомогти йому розповсюдити «Живописну Україну». В подібному листі від 1 жовтня 1844, адресованому чернігівському цивільному губернатору П. І. Гессе, він пояснює мету задуманого видання:<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/882585007/626ca1016f9ea045acad889c90a98bcf/_____________________________.jpg" />
         <pubDate>2022-04-07 12:41:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2134498627</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ангеліна Денисюк 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304736649</link>
         <description><![CDATA[<div>Мій улюблений письменник-сучасник Дорж Бату написав надзвичайноцікаву книгу <strong>"Моцарт 2.0"</strong>. Я думаю уточнювати хто головний герой не потрібно :) Тож, якщо бажаєте в сучасній формі познайомитися з творчістю та цікавими фактами з життя Вольфгана Амадея Моцарта, то раджу прочитати цю книгу, про яку розповість сам автор у закріпленому відео. Ознайомтеся, не пошкодуєте!<br>&nbsp; <br>Сьогодні розповіді присвячені класикам, тому наступний і останній композитор- Людвіг ван Бетховен!<br><br><strong><em>Бетховен</em></strong>, який писав музику у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, хорові твори, став не тільки ключовою фігурою класичної музики своєї епохи — періоду між класицизмом і романтизмом.<br>Також Бетховен — <strong>один з найбільш часто<br>виконуваних композиторів у світі:</strong> він залишив значну спадщину, що складається з інструментальних творів: сонат, концертів, квартетів, увертюр, симфоній, які й сьогодні виконують сотні музикантів по всьому світу.<br>Ось цікаві факти з життя видатного композитора<br><br><strong>1</strong>. Майбутній композитор покинув школу, щоб утримувати сім'ю<br>Бетховен народився 16 грудня 1770 в Бонні в родині тенора придворної капели Йоганна Бетховена і дочки придворного шеф-кухаря Марії-Магдалини. Батько хотів зробити з сина другого Моцарта і став навчати його грі на клавесині та скрипці, вже у вісім років Людвіг дав свій перший виступ.<br><br>Батько Бетховена забрав його зі школи, коли хлопчикові було всього 10 років. Він сподівався, що винятковий талант сина принесе родині заробіток, що похитнувся після смерті діда. У підлітковому віці Людвіг взяв на себе повну відповідальність за свою сім'ю.<br><br><strong>2</strong> Одним з його вчителів був «той, хто отруїв» Моцарта<br>У 1792 році в Бонні юний Бетховен знайомиться з австрійським композитором, представником віденської класичної школи <strong>Францом Йозефом Гайдном</strong>, який погоджується вчити його. Бетховен приїжджає до Відня і починає заняття з Гайдном, але заняття швидко розчарували і учня, і вчителя. Гайдн писав Бетховену: «Ваші твори прекрасні, це навіть чудові твори, але то тут, то там в них зустрічається щось дивне, похмуре, так як Ви самі трохи похмурі й дивні». Бетховен же говорив, що композитор нічому його так і не навчив і був неуважний до його старань.<br>Через якийсь час Гайдн поїхав до Англії, а Бетховен обрав собі іншого наставника — ним виявився італійський і австрійський композитор, педагог Антоніо Сальєрі, який запам’ятався в історії завдяки легенді про його причетність до смерті Моцарта (у 1997 році суд офіційно визнав Сальєрі невинним у смерті композитора).<br><br><strong>3</strong>. У Бетховена був складний характер<br>Композитор мав складний і надзвичайно запальний характер. Наприклад, відомий факт з його біографії, що, коли під час його гри в публічному місці один з гостей почав розмовляти з дамою, Бетховен припинив виступ і заявив: <strong><em>«Таким свиням я грати не буду!»</em></strong><strong>.</strong><br>Також прикладом його нестриманої вдачі може служити і історія з присвятою третьої симфонії Наполеону Бонапарту. Бетховен захоплювався ідеалами Французької революції, але коли Наполеон оголосив себе імператором, розлютився. Він вирвав першу сторінку з рукопису і стер згадку імені Наполеона.<br><br><br><strong>4</strong>. Він написав свої найвідоміші твори після того, як втратив слух<br><br>У 1796 році Бетховен почав втрачати слух через запалення внутрішнього вуха. За рекомендаціями лікарів він усамітнився в маленькому містечку, але це не поліпшило його самопочуття. Бетховен почав розуміти, що його хвороба невиліковна і навіть почав подумувати про самогубство (про це він зізнався в своєму листі).<br>Через втрату слуху Бетховен відмовився від диригування і виступів, щоб зосередитися на своїх творах. З друзями він спілкувався за допомогою «розмовних зошитів», куди ті записували для нього свої репліки, на які Бетховен відповідав або усно, або також письмово. Опинившись у вимушеній ізоляції, композитор відчував себе самотнім, але створив деякі зі своїх найвідоміших творів.<br><br><strong>5</strong>. Надто довгі овації<br>У 1824 році, за три роки до смерті Бетховена, вперше був виконаний один з найбільш монументальних та відомих творів композитора — Дев’ята симфонія. Після закінчення публіка влаштувала автору тривалі овації: гості махали хустками, капелюхами, руками, вітаючи композитора. Сам Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до публіки. Овація тривала так довго, що поліцейські чиновники зажадали її припинення, адже подібні вітання допускалися лише для імператора.<br>Популярність Бетховена була такою великою, що після його смерті 26 березня 1827 року, понад 20 тисяч осіб йшли за труною композитора в день прощання з ним.<br><br> Дякую за увагу, але, на жаль, сайт не дозволив прикріпити інші вкладення, окрім посилання на відео.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=lw5yxCwnChY" />
         <pubDate>2022-09-20 11:15:30 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304736649</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Бароко. Семеновська Марія, Бащенко Ірина, Благодарна Анна, Дробот Ангеліна.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304750393</link>
         <description><![CDATA[<div>На зміну Ренесансу прийшов стиль бароко, який успадкував архітектурні форми Відродження, але перевершив його за Складністю екстер'єрів та Інтер'єрів.<br><br>Основні риси стилю бароко — <strong>парадність, урочистість, пишність, динамічність</strong>. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва.<br><br>Цікавим прикладом поєднання стилів с собор і площа Св. Петра в Римі<br>(1656-1667 рр.). Спроектував собор у традиціях Ренесансу Донато Браманте, зведення якого тривало понад 100 років. Остаточно реалізував проект Мікеланджело БуонарротІ, який завершив образ собору урочистим куполом з 16-гранною підставою.<br><br>Гранд-Плас - серце бельгійської столиці, центральна площа Брюсселя, яка з часів Середньовіччя мас репутацію найкрасивішої в Європі.<br>Архітектурний ансамбль посднав готику і бароко. Міська ратуша al стрункою вежею / численними статуями на фасад1, вІзерунки дахів Інших споруд зачаровують сдиним архітектурним ритмом.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1420640297/802de8de9c721e6ccbb4e38b27642ec1/____________2022_09_20_142538450.png" />
         <pubDate>2022-09-20 11:26:53 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304750393</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304753480</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1814077886/d25014fb74b350ef66bebd52d508f151/575D27CA_3795_4F43_A84C_2D6BDDF95F7E.jpeg" />
         <pubDate>2022-09-20 11:29:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304753480</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304754042</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1814077886/8eac2a10662e762f37222dd1a3434ab8/9AAE654D_8192_41A4_AD7D_2DA392F93A81.jpeg" />
         <pubDate>2022-09-20 11:30:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304754042</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304776631</link>
         <description><![CDATA[<div>Давидов, Маврутенков</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1814131414/b3110eafebf49959bbd5d754d8c40567/_________Brainstorm______4_______________________Microsoft__Edge_20_09_2022_13_44_31__2_.png" />
         <pubDate>2022-09-20 11:48:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304776631</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304791942</link>
         <description><![CDATA[<div>11Б </div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1654143297/996d8176119eb746780c6b77ba64ceac/IMG_20220920_135726.png" />
         <pubDate>2022-09-20 12:00:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2304791942</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2306707614</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Здание страховой компании Swiss-Re («Корнишон»), Лондон<br></strong><br><strong>Хай-тек</strong>, <strong>гай-тек</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">англ.</a> <em>high tech</em>, скорочення від <em>high technology</em> — «високі технології») — стилістичний напрям у сучасній архітектурі та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD">дизайні</a>, зорієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосовуванням високих технологій.<br><br>Головні ознаки хай-теку:<br><br></div><ul><li>Використання простих геометричних фігур при збереженні виразного силуету.</li><li>Широке використання скла, пластику, блискучих поверхонь металу.</li><li>Використання сіро-металевих фарб.</li><li>Хаотичне розміщення джерел освітлення.</li><li>Багато трубчастих конструкцій та сходинки, що знаходяться ззовні.</li><li>Прагматизм в плануванні та використовуванні простору (не завжди).</li><li>Глобалізація — італієць будує у Франції, а японець в арабській країні (деяке нехтування національних особливостей культури).</li></ul><div>Борисова Анастасія, Воскобойник Анастасія</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1815971654/60ebd5d06ac3d994a0ddeddf1f226d4d/__________________________Swiss_Re__________________________________.jpg" />
         <pubDate>2022-09-21 12:11:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2306707614</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2309241949</link>
         <description><![CDATA[<div>Пам’яток в Європі так багато, що не вистачить сторінок, щоб описати у всій красі кожну з них. Італія – одна з тих країн, де в кожному місті можна зустріти сотні пам’яток історії та культури. А скільки сказати можна тільки про Рим чи Мілан! Саме в Мілані знаходиться відомий на весь світ театр Ла Скала. Він був побудований за підтримки імператриці Марії Терезії на місці Королівського оперного герцогського театру, який згорів на сумному карнавалі 1717 року.<br>Пам’ятка Європи – театр Ла Скала був побудований за проектом великого неокласичного архітектора Джузеппе П’єрмаріні 3 серпня 1778 року. У день відкриття тут давали постановку опери Антоніо Сальєрі «Визнана Європа» на лібрето Маттіа Вераці. Парадний фасад театру був спроектований досить скромно, так як архітектор порахував зайвим відбудовувати його на вузьких вуличках. У туристичний сезон (з 7 грудня) всі квитки коштують від 2000 євро.<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1414761812/aea190b0746ad42a55f244ff8f19e035/la_scala_1_o.jpg" />
         <pubDate>2022-09-22 17:49:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2309241949</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Балихіна Софія 11-В (Каса-Батло - шедевр Антоніо Гауді )</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310141974</link>
         <description><![CDATA[<div>Будинок Бальо в Барселоні (або будинок Батло) займає почесне місце серед унікальних витворів каталонського архітектора Антоніо Гауді. Це один з пізніх проектів архітектора, він працював над ним у віці 52 років.&nbsp;<br>Зовнішній вигляд і внутрішній інтер'єр Будинку Бальо в повній мірі відповідають архітектурному стилю Гауді, тут практично немає прямих ліній, хвилясті обриси проявляються у всіх деталях будівлі. Для створення фасаду був використаний тесаний камінь, видобутий на барселонській горі Монжуїк. Для оформлення внутрішнього двору використана керамічна плитка синього кольору у великій кількості відтінків, за допомогою яких архітектор створив особливу гру світла. Дизайн вікон будівлі спроектований таким чином, щоб досягти найбільшого освітлення і ефективної природної вентиляції будівлі.<br><br></div><div>Тераса на даху за задумом Антоніо Гауді повинна була бути не тільки функціональною (сюди виведені димовідводи 27 камінів, розташованих в Будинку Бальо), але і мати естетичну складову. Дахи будівель були для Гауді начебто капелюхи у людей, кожна з яких відображає індивідуальність свого «господаря». Як і при будівництві палацу в Парку Гуель та Будинку Міла в Барселоні, Гауді підійшов до планування тераси на даху Будинку Бальо з особливою ретельністю. Для її прикраси використовувалася мозаїка.<br><br></div><div>важається, що зовнішній вигляд Будинок Бальо нагадує фігуру гігантського дракона, в спину якого встромлений спис Святого Георгія. Каталонці вважають Святого Георгія своїм покровителем. Роль спису виконує башточка на даху будинку, увінчана Георгіївським хрестом. Фасад будівлі створює враження лускатої шкіри дракона, а в колонах і балконах вгадуються обриси кісток жертв чудовиська. У народі Будинок Бальо нерідко називають Будинком кісток.<br><br></div><div>У 1993 році Будинок Бальо придбала сім'я Бернат, власник компанії Чупа-чупс. Після реставрації будинок був відкритий широкому загалу. В даний час - це одна з тих пам'яток Барселони, що необхідно відвідати під час туристичного візиту в столицю Каталонії.<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1416204702/dfb8d74bec78b77ba50e4fdac60fe78e/Casa_Batllo_Overview_Barcelona_Spain_cut.jpg" />
         <pubDate>2022-09-23 08:14:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310141974</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Патенко Софія, Бокун Анна, Юрчук Влада, Катерина Сузанська 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310245295</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/916425704/b7702c58ab3e73dc72e7f451bac0c46d/_______11_____.jpg" />
         <pubDate>2022-09-23 09:52:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310245295</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Севідова Поліна, Новосад Олександр, Коротчикова Анастасія, Віталіна Шпилька, Банада Влада. </title>
         <author>Novosad_Sasha1</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310252103</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/916998353/0eaede9da6aef833521fcee9fe353f42/_______________87_.png" />
         <pubDate>2022-09-23 10:00:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310252103</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310841804</link>
         <description><![CDATA[<div>Вулиця Елізабетес (лат. Elizabetes iela) — вулиця в історичній частині міста Риги. Пролягає від Ризького порту (вулиця Експорту) до залізничного насипу біля центрального вокзалу. Загальна довжина - 2222 метри.<br>Є однією з найцікавіших вулиць міста за кількістю визначних пам'яток та пам'яток архітектури. До неїпримикають парк Кронвалда, Еспланада та Верманський парк.<br>Забудова вулиці дуже неоднорідна: зустрічаються двоповерхові дерев'яні будівлі та вищі кам'яні, виконані переважно у стилі національного романтизму, вертикального та декоративного модерну.<br><br>Характер забудови багато в чому пов'язаний із розташуванням вулиці на забороненому для дерев'яного будівництва міському рубежі (запроваджено з 1860 року); у той же час до вулиці примикала ділянка, на якій будівництво дерев'яних споруд було дозволено до 1885 року. На вигляд вулиці впливає близькість низки міських парків та бульварів:&nbsp;<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1819756459/18ea0bd37e094d143e546d316b28cd6f/__________.png" />
         <pubDate>2022-09-23 17:13:41 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2310841804</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Загальні ознаки архітектурних  стилів: бароко, рококо,класицизм</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2312345573</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/bb1c3d167738704c08545a308cee5f69/padlet_image_picker_file_f2911989_72e9_4481_a24b_47fd0fd4c987.jpg" />
         <pubDate>2022-09-25 15:48:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2312345573</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Влада (11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2322743316</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em><mark>Римський Пантеон – вражаючий зразок архітектури, рівних якому немає у всьому світі. Ще до нашої ери римським інженерам вдалося досягти такої досконалості пропорцій і спорудити такий рідкісний купол, що їх неможливо повторити досі. І зараз Пантеон – один з найбільш впізнаваних символів Вічного міста, нарівні з Колізеєм.</mark></em></strong></div><div><br></div><ol><li><strong><em><mark>Храм всіх богів. На відміну від класичних «вузькоспеціалізованих» храмів Пантеон належав всім богам відразу.&nbsp;</mark></em></strong></li><li><strong><em><mark>Пантеонів було три. Будівництво Пантеону почалося в 27 році до н.е. за наказом Марка Агріппи. Його ім’я до цих пір збереглося на фронтоні. Раніше на цьому місці, за легендою, знаходився храм засновника Рима – Ромула. Але насправді будівля Агріппи прожила трохи більше століття – її зруйнувала пожежа. Новий Пантеон майже з нуля відбудував імператор Доміціан.&nbsp;</mark></em></strong></li><li><strong><em><mark>Єдиний купол в світі. Купол Пантеону дійсно унікальний, і другого такого не було і немає у всьому світі. Справа в тому, що гігантська бетонна конструкція не армована. Це шедевр архітектурної та інженерної думки не тільки за часів Стародавнього Риму, але і зараз. У складі використовували пемзу і торф, щоб зменшити вагу конструкції і запобігти мікротріщинам.&nbsp;</mark></em></strong></li><li><strong><em><mark>Товщина стін храму – 6 метрів. Це було потрібно, щоб вони витримували колосальне навантаження купола. Адже крім стін він не спирається ні на що більше. Зараз Пантеон – одна з найкраще збережених пам’яток античної архітектури в світі.&nbsp;</mark></em></strong></li><li><strong><em><mark>Окулюс – єдине джерело світла. Точно по центру купола є круглий 9-метрове отвір, який назвали окулюс. Це єдине джерело світла в храмі без вікон. Розташування спроектовано так, що в день народження Риму (21 квітня) світло через окулюс потрапляє точно на дверний отвір. Так поява імператора перед городянами було ще ефектнішою.</mark></em></strong></li><li><strong><em><mark>Міфічний Пантеон – християнська церква. Зараз Римський Пантеон належить Ватикану. Візантійський імператор Фока в 609 році передав його під управління Папі Боніфацію IV. Храм освятили, як християнську церкву під ім’ям Святої Марії і Мучеників.&nbsp;</mark></em></strong></li></ol>]]></description>
         <enclosure url="https://www.google.com/url?sa=i&amp;url=https%3A%2F%2Fmytravelry.com%2Fru%2Fblog%2Fpantheon%2F&amp;psig=AOvVaw2U0K66Y7GriB_5I5qLdQW0&amp;ust=1664815593121000&amp;source=images&amp;cd=vfe&amp;ved=0CAwQjRxqFwoTCIixgL__wfoCFQAAAAAdAAAAABAD" />
         <pubDate>2022-10-02 16:53:20 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2322743316</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Савюк Анастасія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2323937673</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Гран-Плас</strong> — центральний історичний майдан столиці <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%8F">Бельгії</a> міста <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D1%8E%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Брюсселя</a>, містобудівний ансамбль світового значення ( в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1998">1998</a> році внесений до переліку від <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E_%D0%B2_%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%97">Бельгії</a> об'єктів <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E">Світової спадщини</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E">ЮНЕСКО</a>).<br>Сучасний Гран-Плас вважається головним майданом бельгійської столиці, а також одним з найважливіших туристичних принад міста. На брюссельському Гран-Пласі стоять найважливіші пам'ятки бельгійської столиці — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D1%8E%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0">ратуша</a> та <em>Будинок короля</em>, або «Хлібний дім», численні <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE">барокові</a> будинки брюссельських гільді, які датуються ще <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XVII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XVII століттям</a>.<br>На площі Гранд-Плас є старовинна будівля, відома як Будинок короля, хоча жоден король в ньому ніколи не жив і не працював. Зараз в будівлі розміщені експонати міського музею.<br>Гран-Плас також відома завдяки традиції раз в два роки оформляти на площі неймовірний квітковий килим. Вперше такий захід було проведено в 1971 році і з тих пір постійно приваблює туристів з різних країн. З 15 серпня протягом декількох днів на площі створюється величезний килим з мільйонів різнобарвних бегоній.</div><div>Розмір квіткового килима вражає – 24 на 77 метрів. Він займає площу 1800 квадратних метрів.<br>Крім того, високий зацікавленість у мандрівників і жителів самого Брюсселя викликає різдвяний ярмарок, який традиційно проводиться взимку. У цю пору року площу прикрашають, ставлять ялинку, з’являються різні торгові намети з сувенірами та їжею.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1650017624/6138c218f8d97f08add1640d05304104/_________.jpg" />
         <pubDate>2022-10-03 14:49:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2323937673</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Скульптура світу</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2324513209</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://artsandculture.google.com/experiment/geo-artwork/wgEPVBAUiRVlEQ?hl=ru" />
         <pubDate>2022-10-03 20:14:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2324513209</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Благодарна Анна 11 Б </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2325440288</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp;Лоренцо Берніні. Аполлон і Дафна&nbsp;<br>"Аполлон і Дафна" - мармурова скульптура, виконана в натуральну величину в стилі бароко. Автор твору – італійський художник Джованні Лоренцо Берніні. Датою створення статуї вважаються 1622 – 1625 роки. Твір пластики знаходиться у Галереї Боргезі, Римі. В основі сюжету – сцена з поеми «Метаморфози» давньоримського письменника Овідія, в якій покровитель сонця Аполлон наздоганяє прекрасну німфу Дафну.<br>Скульптура «Аполлон і Дафна» є дивовижним твіром пластики, в якому майстерно передано рух. Статую цікаво розглядати під різними кутами. Кожен ракурс відкриває нове бачення композиційного рішення. При першому погляді на роботу Берніні здається, що автор лише зобразив Аполлона, що біжить за Дафною. Більше детальне вивчення скульптури дозволяє помітити чарівне перетворення героїні, трансформацію її образу від прекрасної діви до дерева. Глядач начебто стає очевидцем неймовірних змін. Основна увага прикута до витонченого тіла німфи, але варто погляду ковзнути вгору або вниз, руки героїні буквально на очах перетворюються на гілки дерева, а ноги починають вростати в землю.<br>Берніні майстерно і натуралістично зобразив локони волосся Дафни, її точену постать, що покривається корою. Автор знав секрети полірування мармурової поверхні, що дозволяють передати красу та витонченість героїв. Скульптура виглядає неймовірно реалістично, вона наповнена емоціями та переживаннями, укладаючи калейдоскоп змішаних почуттів. При погляді на твір Берніні з лівого боку глядач спостерігає радість Аполлона, який зумів упіймати втікачку, і страх Дафни. Якщо подивитися на роботу з протилежного ракурсу, композиційне рішення набуває зовсім іншого прочитання: здається, що юна німфа більше ні про що не переживає, а закоханий у неї бог наляканий та охоплений відчаєм. Берніні зумів передати в образах героїв їх протиріччя та драматизм.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1814103217/6530121c3647369cd5fe01c119ff985d/image110.jpg" />
         <pubDate>2022-10-04 10:51:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2325440288</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Левахин Данил 10-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2325552307</link>
         <description><![CDATA[<div>Искупительный храм Святого Семейства, кат. Temple Expiatori de la Sagrada Família),<br>церковь в Барселоне, в районе Эшампле, строящаяся на частные пожертвования начиная с 1882 г., знаменитый проект Антонио Гауди. Один из самых известных долгостроев мира...<br>Предположительная дата окончания стройки 2026 год.<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1684406558/ea5916c2b259e21e929ec7cb7a017a60/________________2941.jpg" />
         <pubDate>2022-10-04 12:15:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2325552307</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Козел Іван</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2326352576</link>
         <description><![CDATA[<div>М<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80">онастир</a> у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F">Ломбардії</a>, північна <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F">Італія</a>, розташований поблизу <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%B7%D0%B0-%D0%B4%D1%96-%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F">невеликого однойменного містечка</a> в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F_(%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F)">провінції Павія</a>, 8. км на північ від <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F">Павії</a>. Побудований у 1396-1495 роках, він колись був розташований на кордоні великого мисливського парку, що належав родині <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96">Вісконті</a> з <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BB%D0%B0%D0%BD">Мілана</a>, від якого сьогодні залишилися лише розрізнені частини. Це один з найбільших монастирів Італії. <br> Монастир володіє важливою колекцією <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6">вітражів</a>, виконаних майстрами, що працювали в Ломбардії в 15 столітті, включаючи <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%82%D0%BE_%D0%91%D1%83%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%BE&amp;action=edit&amp;redlink=1">Дзанетто Бугатто</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%BE_%D0%A4%D0%BE%D0%BF%D0%BF%D0%B0">Вінченцо Фоппа</a>, Бергоньоне та Ганса Вітца.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1835005104/534615e5998b09bf0a7635e9cdd2369d/420px_748CertosaPaviaChiesa.JPG" />
         <pubDate>2022-10-04 19:11:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2326352576</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11 В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327306606</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1416144705/e914d5673f24570b61e43fe20341c0c0/photo_5325871503192998526_y.jpg" />
         <pubDate>2022-10-05 10:02:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327306606</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Мануйленко Антон 11В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327358702</link>
         <description><![CDATA[<div>Сент-Мері Екс 30 – унікальний хмарочос у Лондоні</div><div><br>Сент-Мері Екс 30 (30 St Mary Axe) – унікальний 40-поверховий хмарочос у Лондоні, його висота становить 180 метрів. Будівля панорамою на місто, що чудово відкривається з нього, і незвичайним для центрального Лондона видом. За зелений відтінок скла та характерну форму мешканці міста називають його «огірок» або «корнішон» (The Gherkin), хоча архітекторів надихнула шишка.</div><div><br>Хмарочос знаходиться в центрі Лондона на вулиці Сент-Мері Екс і є лондонською штаб-квартирою компанії Swiss Re. Першим претендує на звання екологічного хмарочоса. Нижні поверхи будівлі відкриті всім відвідувачам. На верхніх поверхах є багато ресторанів.<br><br>Будівля була збудована у 2001–2004 роках за проектом знаменитого архітектора Нормана Фостера на місці Балтійської біржі, пошкодженої внаслідок теракту 1992 року Ірландської республіканської армії. Вартість будівництва становила 400 млн. доларів США.</div><div><br>Хмарочос не має кутів, що не дозволяє вітровим потокам стікати вниз. Будівля практично повністю скляна, її верхівка закрита прозорим куполом.</div><div><br>Фостер хотів використати сонячне освітлення та природну вентиляцію. Таким чином будівля вийшла економічною: споживає вдвічі менше електроенергії, ніж інші споруди такого типу.</div><div><br>У 2004 році проект отримав щорічну престижну премію Джеймса Стірлінга (від Королівського інституту британських архітекторів), а у 2003 році – щорічну премію Emporis Skyscraper Award за найкращий у світі хмарочос.<br><br>Сент-Мері Екс 30 має круглу форму, яка розширюється знизу до середини та звужується із середини вгору. Тим самим будова не виглядає громіздкою на відміну від звичайних прямокутних хмарочосів.</div><div><br>Діаметр будівлі біля основи становить 49 метрів, потім будівля плавно розширюється, досягаючи максимального діаметра 57 метрів на рівні 17 поверху. Далі конструкція звужується, досягаючи мінімального діаметра 25 метрів.</div><div><br>Завдяки такій формі збільшується проникнення сонячного світла на нижні поверхи. Якби хмарочос посідав усе місце колишньої Балтійської біржі, то вулиці поруч із ним були б надто вузькими. Натомість будівля має невелику круглу основу, що складається з центрального ядра і сітки з сталевих елементів, що перетинаються. Традиційний хмарочос мав би дуже потужну центральну основу, проте завдяки жорсткості подвійних діагональних сталевих ґрат центральний елемент був зроблений дуже тонким, що дозволило залишити багато вільного простору біля основи будівлі.</div><div><br>Аеродинамічна форма змушує вітер плавно огинати хмарочос, що мінімізує завихрення повітря. Випробування моделі хмарочоса в аеродинамічній трубі показали, що будівництво суттєво покращить повітря у навколишньому районі. Крім того, природний рух повітря навколо будівлі створює постійну різницю тисків у різних фасадах, що дозволяє вентилювати будівлю природним шляхом таким чином, що 40% часу системи штучного кондиціювання можуть бути вимкнені. Для поліпшення вентиляції хмарочоса між кожним поверхом були створені спеціальні прогалини, куди заходить повітря.</div><div><br>У більшості хмарочосів ліфтове обладнання знаходиться на даху, проте це було неможливо для «огірка», оскільки його дах овальний та скляний, а на останньому 40-му поверсі було заплановано ресторан. Архітектори вирішили, що основний ліфт піднімається тільки на 34 поверх, а ліфт з підйомом знизу – на 39-й. Далі мармурові сходи та ліфт для інвалідів ведуть відвідувачів до бару в куполі.</div><div><br>На 39-му поверсі Сент-Мері Екс 30 працює ресторан, на 38-му – приватні їдальні. На останньому поверсі під скляним куполом знаходиться бар та оглядовий майданчик, звідки відкривається панорама Лондона на 360 °</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1835898740/5a16fa02c720e914d4973b9381a6c629/image.png" />
         <pubDate>2022-10-05 10:47:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327358702</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327423625</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Мисли́тель</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">фр.</a> <em>Le Penseur</em>) — одна з найвідоміших скульптур <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B3%D1%8E%D1%81%D1%82_%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BD">Огюста Родена</a>, над якою він працював з 1880 по 1882 роки. Нині вона є експонатом <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0">музею Родена</a> в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B6">Парижі</a>. Крім оригіналу, існує близько 20 копій з <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BF%D1%81">гіпсу</a> та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%B0">бронзи</a>.<br>Згідно із задумом <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BD">Родена</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0">скульптура</a> має зображувати автора <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F">«Божественної комедії»</a> — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B5_%D0%90%D0%BB%D1%96%D2%91%27%D1%94%D1%80%D1%96">Данте Аліґ'єрі</a>. Моделлю для її створення послужив паризький м'язистий <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B5%D1%80">боксер</a> Жан Бо (фр. Jean Baud), що виступав на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C">площі Пігаль</a> (тоді — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BB%D1%96%D1%85%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2">квартал червоних ліхтарів</a>). У 1902 році скульптор збільшив свого «Мислителя» до 181 см.<br>Про копії: Одна з копій встановлена на могилі французького скульптора в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%BD_(%D0%9E-%D0%B4%D0%B5-%D0%A1%D0%B5%D0%BD)">Медоні</a>, передмісті Парижа. Інші установлені біля воріт філадельфійського музею Родена й біля воріт Колумбійського університету. Зменшена скульптура «Мислителя» є фрагментом скульптурного порталу «Ворота пекла». Варіант скульптури експонує також і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%9F%D1%83%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0">Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна</a>, (Москва).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1819756459/f715e9706e433505b3379ced99f38eb2/image.png" />
         <pubDate>2022-10-05 11:44:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327423625</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сергиенко Александр 11В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327445440</link>
         <description><![CDATA[<div>Акваріум Генуї (італ. Acquario di Genova) - найбільший акваріум в Італії та другий за величиною в Європі. Розташований у районі старого порту Генуї. Акваріум займає 3100 м² площі, є членом Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (ЕАЗА). Його відвідує понад 1,2 мільйона осіб щороку.<br><br>Акваріум був побудований для виставки Genoa Expo '92, що проводилася на честь п'ятсотріччя відкриття Нового Світу генуезьким мореплавцем Христофором Колумбом. Будова, схожа на готовий до спуску на воду корабель, була спроектована архітектором Ренцо Піано. Дизайн інтер'єру та виставки для відкриття 1992 року розробила команда дизайнерів фірми Cambridge Seven Associates під керівництвом Пітера Чермаєва. У 1998 році акваріум розширили: до нього приставили стометровий корабель, з'єднаний мостом з основною будовою.<br><br>Спочатку ідеєю виставки було показати Лігурійське море, північну частину Атлантичного океану і рифи Карибського моря з двох точок зору: по-перше, як шлях, яким плив Христофор Колумб, і, по-друге, показати стурбованість проблемами екології.<br><br>Акваріум включає 70 резервуарів, що містять загалом 6 млн літрів води і майже 10 000 м² доступної для відвідування площі.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1416144652/f2072c19171910f09795467ac6861b46/____________2022_10_05_150016474.png" />
         <pubDate>2022-10-05 12:02:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2327445440</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2329928619</link>
         <description><![CDATA[<div>Образність і символічність, мабуть, саме це лежить в основі скульптурної групи «Вічна Весна» Огюста Рене Родена, французького скульптора, розквіт якого припав на кінець 19 століття. Змінювався ритм життя, підвалини суспільства, і художник відчував насуваються зміни раніше інших. Його мистецтво оригінально і новаторсько.<br><br></div><div>«Вічна Весна» - уособлює пробудження почуття. Скульптурна композиція була створена на основі реальних переживань автора в період закоханості в Камілу Клодель. Його сила бажання, нестримна пристрасть знайшли втілення в мармурі. Під чарівними руками майстра неживий камінь немов дихає, передаючи прискорене серцебиття закоханих.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://opisanie-kartin.com/uploads21/image014.jpg" />
         <pubDate>2022-10-06 18:50:01 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2329928619</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єгор С. 11-А </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2330706869</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Пра́зькі кура́нти</strong> або <strong>Ста́роміський асторономічний годинник</strong> ) — астрономічний годинник у Празі, Чехія. Один із символів чеської столиці, одна з головних туристичних принад міста. Встановлений 1410 року в Старому місті, на південному фасаді міської ратуші на Староміській площі.<br><br>Астрономічний циферблат годинника є однією з форм механічної астролябії, пристрою, що використовується в середньовічній астрономії. Годинник показує роки, місяці, дні та години, час сходу і заходу Сонця, час сходу і заходу Місяця, а також положення знаків зодіаку.<br><br></div><div><br>У центрі циферблату розташована Земля, довкола якої обертається Сонце. Щогодини, коли б'є годинник, відбувається невелика вистава в традиціях середньовічного лялькового театру. Фігурки, що є втіленнями людських вад і таких домінант людського життя, як смерть або неминуча розплата за вчинення гріхів, починають рухатися: скелет смикає за мотузок дзвін, янгол здіймає та опускає караючого меча. У віконцях годинника — лики Апостолів змінюють один одного, і нарешті на довершення вистави кукурікає півень.<br><br>Найдавніші деталі годинника на Старій ратуші у Празі відносяться до 1410 року, й були виготовлені годиникарями Мікулашем Каданом та Яном Шинделем. Ян Шиндель був також професором математики й астрономії у Карловому університеті.<br><br></div><div><br>Староміський орлой на малюнку, що зображує Прагу в день оголошення Австро-Прусської війни 17 червня 1866 року, 1896<br><br></div><div><br>Приблизно в 1490 році годинник був доповнений календарним циферблатом, і тоді ж годинниковий фасад був оздоблений готичними скульптурами.<br><br></div><div><br>У 1552 році ратушовий годинник був відреставрований годинниковим майстром Яном Таборським. У подальшому годинник не раз зупинявся, й потребував поточного ремонту.<br><br></div><div><br>У XVII столітті до оздоби Празьких курантів додали рухомі фігурки. Фігурки Апостолів були додані в ході капітального ремонту 1865—66 років.<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1838803740/83bd5a555be72489ccbaa5b9c7a9bcaa/prague_astronomical_clock_01.jpg" />
         <pubDate>2022-10-07 09:07:16 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2330706869</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2330869766</link>
         <description><![CDATA[<div>Замок Тевтонського ордену в Мальборку - замок, що дав початок однойменному місту (зараз місто Мальборк у Польщі), був резиденцією великого магістра Тевтонського ордену з 1309 по 1456 роки. Це найбільший середньовічний цегляний замок у світі (площа замку 143 591 м²), один з еталонів цегляної готики, пам'ятка Світової спадщини ЮНЕСКО. Нині в замку розміщується музей.<br><br>Замок на честь Діви Марії був побудований тевтонськими лицарями на березі Ногата (гирло Вісли) в 1274 році. В 1309 році в нього з Венеції переїхав великий магістр ордену. Впродовж XIV століття замок розширювався та перебудовувався. За стінами опинилася територія площею у 210 тис. м², а кількість мешканців замку в найкращі роки наближалася до трьох тисяч.<br><br>У 1422 році під замком відбулася визначна битва Голубської війни - битва при Мальброку, в які об'єднанні польсько-молдовські війська розбили тевтонських лицарів.<br><br>Після поразки лицарів при Грюнвальді резиденція великого магістра піддалася тривалій облозі. Місто Марієнбург було зруйноване, але сам замок захопити так і не вдалося. В 1456 році магістр передав замок у сплату боргу богемським найманцям і переїхав до Кенігсберга, а найманці перепродали його польському королю Казимиру IV. Так замок опинився у складі Речі Посполитої.<br><br>Через нашестя шведів у XVII столітті замок занепав. Під час наполеонівських війн у Марієнбурзі розташовувалися арсенал і казарми. Після розподілу Речі Посполитої на романтичні руїни звернув увагу прусський архітектор Давид Жиллі, який разом з сином Фрідріхом опублікував їх зарисовки. Берлінські поціновувачі готики зібрали кошти на реконструкцію замку, яка і була розпочата в 1816 році.<br><br>Друга світова війна лишила на місці замку спалені руїни, однак польське керівництво вирішило відновити замок у довоєнному вигляді. Тільки собор досі лишається в зруйнованому стані.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://vpolshu.by/wp-content/uploads/2017/06/malbork-09.jpg" />
         <pubDate>2022-10-07 11:53:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2330869766</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Севідова Поліна 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2331465744</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Версальський палац</strong> — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86">палац</a> у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%8C">Версалі</a>, колишня резиденція <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F">французьких королів</a>.<br><br></div><div><br>Побудований в стилі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%B7%D0%BC">класицизму</a> у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1661">1661</a>-<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1710">1710</a> рр. на місці замку <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XIII_(%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97)">Людовика ХІІІ</a> (фактично увібравши Старий замок) Новий замок разом з величезними <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%8F">Версальськими садами</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BD">Великим</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BD">Малим Тріанонами</a>, Селом королеви складають єдиний палацово-парковий комплекс.<br><br></div><div>Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9B%D1%83%D1%97_%D0%9B%D1%94_%D0%92%D0%BE&amp;action=edit&amp;redlink=1">Луї Ле Во</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%82%D1%80">Андре Ленотр</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B0_%D0%B4%27%D0%9E%D1%80%D0%B1%D0%B5&amp;action=edit&amp;redlink=1">Франсуа д'Орбе</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%8E%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D1%80%D0%B4%D1%83%D0%B5%D0%BD-%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%80">Жюль Ардуен-Мансар</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%96%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Ґабріель</a> та ін. Внутрішнє переоформлення та перебудови внутрішніх покоїв Версальського палацу відбувались практично весь час, поки він був головною резиденцією — з <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/6_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F">6 травня</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1682">1682</a> р. до <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/6_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F">6 жовтня</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1789">1789</a> р.: за королів <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XIV">Людовика XIV</a>, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XV">Людовика XV</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XVI">Людовика XVI</a>.<br><br>Джерелом натхнення у архітекторів Версальського палацу, особливо, у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) був італійський стиль, т.зв. Великий ордер, який наповнився французьким звучанням. Наприклад, <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B1%D1%80%D0%B5%D0%BD">Лебрен</a> створив т.зв. «французький ордер», особливістю якого було прикрашення капітелей <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B0">колон</a> емблемами короля <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XIV">Людовика XIV</a> — лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F">гігантоманії</a> в побудові як палацу, так і парку в Версалі.<br><br>Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні.<br><br>На сьогодні комплекс Версальського замку включений до списку <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E_%D1%83_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97">Світової спадщини ЮНЕСКО</a>.<br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1708283256/d42da930b3317c4755e0e6449a4fc70b/4C87CA45_714D_4AE3_9747_C686FF36EBA9.jpeg" />
         <pubDate>2022-10-07 19:48:23 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2331465744</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Скульптура Європи </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2333665821</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Венера Мілоська</em></strong><br>Венера Мілоська — мармурова статуя Афродіти, давньогрецької богині краси та любові, датована приблизно 150 до н. е. Венера (римська назва цієї богині) Мілоська ось уже понад 200 років експонується в Луврі (Париж), її автор — невідомий. Вважають, що це міг бути скульптор Агесандр Антіохійський.<br>Світ так би й не дізнався про цей шедевр мистецтва, якби одного разу, а точніше 8 квітня 1820, грецький селянин Йоргос Кентротас не відкопав у своїй присадибній ділянці на о. Мілос кам'яний склеп, де і лежала Венера. На момент знахідки вона вже була без рук. У 1821 році скульптуру подарували королю Франції Людовику XVIII й саме з того часу Венера Мілоська зберігається в галереї Сюллі паризького музею Лувр.<br>Серед вчених точаться суперечки з приводу того, що тримала в руках Венера. Одні вважають, що це було яблуко — символ богині, інші — що в піднятій правій руці богиня тримає прядку, а лівою притримує нитку з веретеном. При цьому сама нитка була виготовлена ​​з золота, а тому не дивно, що її викрали.<br>Між іншим, статуя Венери Мілоської вважається ідеалом краси жіночого тіла: висота статуї становить 2,04 м, а в перерахунку на зріст 164 см має такі пропорції 86х69х93 см.<br><br>Грунський Олександр 11-Б<br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1433507835/e4b4a64286395d4ad0b34d89d3e5eea2/BFE290C0_36D4_4419_A88E_01E2A9A9534C.jpeg" />
         <pubDate>2022-10-10 14:24:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2333665821</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Евеліна Шипша 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2334100572</link>
         <description><![CDATA[<div>Хто створив Купальню німф<br><br>Автором композиції Nymphenbad є придворний архітектор Матеус Пеппельман та один із найкращих німецьких скульпторів епохи бароко Бальтазар Пермозер. За проектами Пеппельмана будувався майже весь Цвінгер. Сюжет фонтану створено Пермозером.<br><br>Купальня німф складається з каскадного фонтану, верхньої чаші та великого басейну. Каскад оточений численними скульптурами. З двох боків басейну розташувалися німфи — кожна у своїй ніші, що нагадує раковину.<br><br>Історія об'єкту<br><br>Бальтазара Пермозера запросили до Дрездена як придворного скульптора ще 1689 року, де майстер створив кілька композицій. Після чого працював у Німеччині, а й у Австрії, Італії. Повністю скульптор поринув у творчість при дрезденському дворі у роки правління Августа Сильного, розпочавши співпрацю з архітектором Пеппельманом у 1710 році.<br><br>Безліч скульптур, створених Пермозером, прикрашають Цвінгер. Але найбільше вражає Купальня німф своєю емоційною наповненістю та завершеністю сюжету.<br>На створення Купальні пішло кілька років – з 1710 до 1719 року. Фонтан практично не постраждав під час лютневого бомбардування 1945-го. У зруйнованому центрі Дрездена це був один з небагатьох архітектурних об'єктів, що збереглися.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="http://euro-provodnik.ru/wp-content/uploads/2016/11/fontan-i-nimfy.jpg" />
         <pubDate>2022-10-10 19:18:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2334100572</guid>
      </item>
      <item>
         <title>● ПОЦІЛУНОК, РОДЕН. Одна із найвпізнаваніших робіт французького скульптора та засновника імпресіонізму у скульптурі Огюста Родена – це скульптура “Поцілунок”.У своїй скульптурі митець втілив найромантичніший образ закоханих Франчески та Паоло – героїв “Божественної комедії” Данте – за мить до їхнього фатального поцілунку. За легендою, після цього поцілунку Паоло був убитий своїй старшим братом, чоловіком Франчески.Сьогодні це романтичне мистецьке творіння можна побачити в експозиції Музею Родена (Le Musée Rodin) в Парижі.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2341419134</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Цікаві факти:<br>Для створення “Поцілунку” Родену позувала його кохана жінка Каміла Клодель – відома французька скульпторка. Каміла була для Родена музою, досконалою моделлю і коханкою, адже на момент їхнього знайомства у скульптора вже були 20-річні стосунки з Розою Бере.<br></strong><strong><mark>Виконували роботу : Воскобойник Анастасія і Борисова Анастасія 11-В клас</mark></strong><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1850124709/d1ef2b5d44106c8ab3473fbfb993e80e/_______________.jpg" />
         <pubDate>2022-10-15 16:20:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2341419134</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Влада(11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2342130790</link>
         <description><![CDATA[<pre>       <strong><mark>СТАТУЯ ХРИСТА-СПАСИТЕЛЯ
</mark></strong><br><strong>Величезних розмірів статуя Христа-Спасителя стоїть в Ріо-де-Женейро і є однією з головних національних пам'яток. 
Щорічно подивитися її приїжджають без малого два мільйони людей.</strong><strong>Статуя Христа-Спасителя - найвідоміша в Південній Америці</strong> ц<strong>я статуя - священний символ Бразилії. Фігура Христа височить на сімсот метрів над рівнем моря.
 Її висота - тридцять вісім метрів. Скульптура була зведена в тисяча дев'ятсот тридцять першому році на пожертви населення і церкви</strong><strong>Історія створення статуї почалася в 1921 році, коли релігійні і громадянські лідери країни виступили з пропозицією про зведення величної скульптури на горі, приуроченої до 100-річчя незалежності Бразилії
</strong><br><br><strong>Початковий проект цієї статуї був розроблений художником Карлосом Освальдом. За його задумам п’єдестал статуї повинен був мати форму земної кулі, що символізує мир. Але цей задум не був прийнятий</strong></pre><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="http://images-on-off.com/images/58/samieizvestnieskulpturiinteresniefakti-476f11b7.jpg" />
         <pubDate>2022-10-16 20:20:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2342130790</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Савюк Анастасія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2343417947</link>
         <description><![CDATA[<div>"<strong>Птах у просторі"</strong>— цикл скульптур <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%8F.html">румунського</a> скульптора <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%91%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%88.html">Костянтина Бринкуші</a>, над яким він періодично працював протягом 28 років.<br>З 1912 по 1940 рік Бринкуші створив 29 версій «Птаха у просторі» з <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%B0.html">бронзи</a>, <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%80.html">мармуру</a> різних кольорів і <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%93%D1%96%D0%BF%D1%81.html">гіпсу</a>.<br>Перша і найвідоміша скульптура циклу перебуває в <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD_(%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA).html">музеї Метрополітен</a> в <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA.html">Нью-Йорку</a>, а бронзова версія — в нью-йоркському <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_(%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA).html">Музеї сучасного мистецтва</a>.<br>Серія «Птах у просторі» була розпочата скульптурою <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/w/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0&amp;action=edit&amp;redlink=1">«Майастра»</a>, яка зображує чарівну птицю з <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/w/index.php?title=%D0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&amp;action=edit&amp;redlink=1">румунського фольклору</a>. У перших скульптурах циклу (1912–1917) Бринкуші намагався показати двоїсту природу птиці, яка згідно <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%9B%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0.html">легендам</a> перетворювалася на <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%A4%D0%B5%D1%8F.html">фею</a>. Але невдовзі від підкреслення жіночності Бринкуші сконцентрувався на втіленні в камені магічного польоту. З 1919 року скульптури циклу стають більш абстрактними. Якщо спочатку перед Бринкуші, за його власними словами, стояло завдання зобразити птаха, що піднімає голову, так, щоб у цьому жесті не було гордості і виклику, то в пізніших скульптурах основна увага приділяється символізму польоту. Цей <a href="https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC.html">символізм</a> відображає втечу зі світу повсякденності в трансцендентний світ.<br>Одна з робіт серії «Птах у просторі» у 2005 році встановила ціновий рекорд для скульптури на аукціоні Кристіз в Нью-Йорку. Вона була продана за 27,4 млн доларів. Спочатку скульптура була оцінена в 8-12 млн доларів. До цього робота не була включена в жодний каталог, і з 1937 р. знаходилася в приватній колекції в Європі, будучи аутентифікованою лише за кілька днів до аукціону. Цю скульптуру зроблено з мармуру та каменю в 1922–1923 роках. Її висота — 1 м 21 см.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1650017624/7993cffe3b0a829a35b3c409f72051c2/____.jpg" />
         <pubDate>2022-10-17 15:10:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2343417947</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яловенко Марина 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2344794151</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Мама</em></strong><br>Монументальна скульптура Луїзи Буржуа «Мама» заввишки понад 9 метрів являє собою шедевр, що поєднує в собі фізичну та психологічну сили водночас. Maman — так звучить назва скульптури в оригіналі — це величезний павук, що захищає свій мішок з 26 мармуровими яйцями. Він одночасно викликає почуття страху через свої розміри, але, на контрасті, масивна форма, збалансована на тонких ногах, передає гостру вразливість створіння. Дивовижна своїми розмірами скульптура павука асоціюється у художниці з її матір'ю. «Це — ода моїй матері. Вона була моїм найкращим другом. Подібно павукам вона ткала. У моїх рідних була власна справа: вони займалися реставрацією гобеленів, і мати керувала роботою у майстерні. Як і павуки, моя мати була розумна. Павуки доброзичливі і їдять комарів. Ми знаємо, що комарі переносять хвороби, за це їх не люблять. Тобто, павуки корисні, вони нас захищають. Такою була і моя мати». Зі скульптури було зроблено шість бронзових виливків, які придбали художні установи по всьому світу: Британська галерея Тейт, Музей Гуггенхейма в Більбао, Ермітаж, Художній музей Морі, Samsung Museum of Art, Музей сучасного мистецтва Кемпер.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1416824268/0b7c95b1173257a7bb66032f1ced875c/Maman___Louise_Bourgeois___03__Cropped_.jpg" />
         <pubDate>2022-10-18 09:30:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2344794151</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Странсбурзький собор</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2345576553</link>
         <description><![CDATA[<div>Страсбург — одне з найкрасивіших міст сходу Франції, яке виглядає ніби зійшло зі сторінок казок. Справжньою його перлиною є старе місто — Гранд-Іль. Цікаво, що історичний центр Страсбурга був одним з перших (серед усіх інших європейських міст) включений до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.<strong>Страсбурзький собор (Нотр-Дам-де-Страсбург)</strong> – одна з найграндіозніших готичних церков Європи та прекрасний пам’ятник середньовічної архітектури. Про нього говорив великий Віктор Гюго – “Чудовисько гігантське і делікатне”.Собор побудований між 1176 і 1439 роками та має 142-метрову вежу (завершену в 1439 році), найвищу у Франції. Щоб піднятися на оглядовий майданчик потрібно подолати 322 сходинки. На соборі встановлений 300-річний астрономічний Годинник. Кожен день о 12:30 астрономічний годинник відбивають невелику виставу з епохи життя Христа і парад апостолів.Значний час Страсбурзький собор належав римо-католицький церкві. Втім згодом <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3">Страсбург</a> отримує статус вільного імперського міста. Влада католицького єпископа сходить нанівець за часів реформації. У 1524 році місцевий магістрат приймає ухвали про перехід у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC">протестантизм</a> й передачу собору <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">лютеранам</a>. Собор залишався протестантським храмом до 1681 року, доки король <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA_XIV_(%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97)">Людовик XIV</a> не захопив Страсбург. 23 жовтня того ж року собор було повернуто католицькому єпископу Францу Егону Фюрстенбергу. У подальшому собор декілька разів було пошкоджено за часів Великої французької революції, франко-пруської війни 1870—1871 років, Першої й Другої світових війн. Втім, Страсбурзький собор вдалося відреставрувати. Я була там и фото зроблені мною.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1658671068/c21d30478d7e6d79e63ce1a4694c8635/VID_20221004_204947_751_mp4.mov" />
         <pubDate>2022-10-18 17:22:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2345576553</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Роман Илюшкин 11в</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2347537293</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Венера Мілоська — мармурова статуя Афродіти, давньогрецької богині краси та любові, датована приблизно 150 до н. е. Венера (римська назва цієї богині) Мілоська ось уже понад 200 років експонується в Луврі (Париж), її автор — невідомий. Вважають, що це міг бути скульптор Агесандр Антіохійський.Світ так би й не дізнався про цей шедевр мистецтва, якби одного разу, а точніше 8 квітня 1820, грецький селянин Йоргос Кентротас не відкопав у своїй присадибній ділянці на о. Мілос кам'яний склеп, де і лежала Венера. На момент знахідки вона вже була без рук. У 1821 році скульптуру подарували королю Франції Людовику XVIII й саме з того часу Венера Мілоська зберігається в галереї Сюллі паризького музею Лувр.<br><br></div><div><br>&nbsp;<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1856200187/1c67c3372bdc750c79792488edce7ff6/ez19qx4kQu.jpg" />
         <pubDate>2022-10-19 17:50:39 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2347537293</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2351141868</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Джуліано Медічі» -&nbsp; </strong>мармурова статуя, що зображує Джуліано Медічі, герцога Немурського, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1526 — 1534 рр. Статуя входить до композиції надгробку Джуліано Медічі у капелі Медічі.<br><br><br>Нова сакристія (ризниця) була задумана як меморіальна капела Джуліано Медичі, брата Папи Римського Лева, і Лоренцо, його племінника, які померли молодими. Це був задум Лева X, але замовником став папа Климент VII, інший член сім'ї Медичі, який активно підтримував цей проект.<br><br>Скульптура не є портретом, а виступає ідеалізацією, яка додає «<em>величі</em>». Гіббард писав що, статуя «Джуліано» більше відповідала б Лоренцо, і невелика ймовірність того, що скульптури були переплутано, могла б бути, якби не свідчення Вазарі про те, що Мікеланджело встановив у нішах статуї воєначальників («Лоренцо» та «Джуліано») ще до від'їзду до Рима.<br><br></div><div><br>Лібман порівнює динамічну позу герцога з позою «Мойсея» — різкий поворот, пружиниста нога<br><br></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1838979953/23a7b3709fb2509d25edfd69cfface37/Tomb_of_Giuliano_de__Medici__casting_in_Pushkin_museum__by_shakko_05.jpg" />
         <pubDate>2022-10-21 18:52:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2351141868</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Каряка Валерія, 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2359606804</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>5 фактів про собор св. Петра у Ватикані</strong></div><div><br>1.Будівництво храму, який згодом стане базилікою, розпочалося 18 квітня 1506 року.&nbsp;<br>2.Воно тривало 120 років. Храм будувався по черзі за життя 22 римських пап. Його зводили почергово 14 архітекторів.<br>3.Славетний купол ватиканської базиліки, діаметром 42 метри, проєктував сам Мікеланджело. Однак він не дожив до завершення його будівництва.&nbsp;<br>4.У базиліці св. Петра поховано 25 пап, включно з самим Апостолом Петром. І ще — трьох жінок! Це три королеви (Крістіна Шведська, Матильда Тосканська і Марія Клементина Собеська), які уславилися захистом віри і Церкви.<br>5.Гріб св. Петра міститься під головним вівтарем базиліки. Достовірність цих реліквій підтвердили дослідження 2013 року.<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/600241503/55645f2a8706cccc3a084e7f9f6f23ee/image.png" />
         <pubDate>2022-10-27 19:28:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2359606804</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Каряка Валерія, 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2359643415</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Ніка Самофракійська</em></strong><br>Скульптура Ніки (бл. 190 до н. е.), грецької богині перемоги, є культовим зразком елліністичної грецької скульптури. Це одна з небагатьох збережених грецьких скульптур, яка є грецьким оригіналом, а не пізнішою римською копією. Вона стояла на стрімкій скелі над морем, а її п'єдестал зображував ніс бойового корабля. В одязі, що прилягає до тіла, богиня переможно рухається вперед, ведучи війська до перемоги. Статуя зроблена з парійського мармуру, корабель — з сірого мармуру з селища Лардос на Родосі, праве крило — гіпсова реконструкція. Скульптура була знайдена на острові Самотракі на території святилища Великих Богів у квітні 1863 року, і в цей час виставляється в Луврі.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/600241503/57d60a59904a287e1b94f98d5877f144/image.png" />
         <pubDate>2022-10-27 20:03:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2359643415</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Воробйов Іван 10-А                                                     Му́зика (від грец. μουσική — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти , електричні генератори тощо.З точки зору класифікації мистецтв музика є:- часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці, вірші, пісні...)- виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)- незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, й архітектурні).У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:- зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),- драматичною дією (театральні та кіно-твори),- танцем і жестом (балет, пантоміма)             </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2397793188</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2022-11-25 09:56:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2397793188</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2398277014</link>
         <description><![CDATA[<div>Франц Петер Шуберт (1797 - 1828) - геніальний австрійський композитор. Він прожив усього-на-всього 31 рік, і на його могилі відомий поет того часу Грильпарцер написав: "Тут музика поховала не тільки багате скарб, а й незчисленні надії". Проте, навіть за цей короткий відведений йому термін, композитор написав безліч чудових творів. Саме завдяки Шуберту жанр пісні увійшов в класичну музику і отримав свою форму. Жанр, раніше вважався незначним, композитор звів до рівня художньої досконалості. Шуберт є автором понад 600 пісень, в тому числі, на вірші Йоганна Вольфганга фон Гете, Генріха Гейне та інших знаменитих німецьких поетів.<br><br>Йтиметься про пісню Шуберта "Standchen" (вона ж "Serenade", вона ж "Вечірня Серенада") зі збірки "Schwanengesang" ( "Лебедина пісня", 1828).<br>Серенада - один із творів, опублікованих незабаром після смерті Шуберта. Чимало його творів, що називається, припадали пилом в столі, а його сім'я і друзі не здогадувалися про справжні масштаби його музичної спадщини.<br><br>Франц Шуберт -Серенада: https://www.youtube.com/watch?v=Zhur4KNMHdU</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=Zhur4KNMHdU" />
         <pubDate>2022-11-25 21:54:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2398277014</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2398570058</link>
         <description><![CDATA[<div>10 цікавих "музичних фактів" про Йогана С.Баха:<br><br>-Більш як 50 родичів Баха були знаменитими музикантами.<br><br>-Велика частина твору Баха була написана спеціально для органу, його улюбленого музичного інструменту.<br><br>-Свій перший музичний твір він написав, коли йому було 15 років.<br><br>-Одного разу Йоганн Себастьян Бах, будучи вже досить широко відомим і популярним, подолав 50 кілометрів пішки, щоб послухати концерт свого улюбленого композитора&nbsp; Дітріха Букстехуде.<br><br>-Він володів абсолютним слухом і феноменальною пам’яттю. Почувши якийсь музичний твір раз, він міг потім зіграти його самостійно без єдиної помилки.<br><br>-Бах творив музику у всіх жанрах, крім опери.<br><br>-За своє життя Йоганн Себастьян Бах написав понад 1000 музичних творів.<br><br>- У часи В. С. Баха до участі в церковному хорі допускалися лише чоловіки, і саме він посприяв тому, щоб до співу в хорі стали допускати і жінок. Першою жінкою-хористкою в історії стала його дружина.<br><br>-У 1717 році Іоганн Себастьян Бах був запрошений на музичну дуель з Маршаном, але в результаті йому довелося виступати одному.<br><br>-Цей композитор ніколи не брав гроші за свої приватні уроки.<br><br>https://www.youtube.com/watch?v=pdPjkHK4_rY</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=pdPjkHK4_rY" />
         <pubDate>2022-11-26 13:22:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2398570058</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Шипша Евеліна 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2404898359</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/dkdJFo9s-5I" />
         <pubDate>2022-12-01 10:00:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2404898359</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Савюк Анастасія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409211184</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Цікаві факти з&nbsp;життя Бетховена:<br></strong>З малого віку батько навчав його грі на скрипці і клавесині, хотів зробити з маленького Людвіга другого Моцарта. У 1780 році в Бонн приїхав Крістіан Готлоб Нефе, органіст і композитор. Він і став справжнім учителем Бетховена. Через бідність Людвіг кинув школу, але самостійно вивчив латинь, французьку та італійську<strong>.<br></strong>Бетховен завжди відрізнявся від тих людей, які його оточували. Дами та кавалери з вищого світу були охайно одягнені, причесані, і доглянуті, Людвіг же ніколи не приділяв уваги зовнішньому вигляду. Також він відрізнявся своєю різкістю, але його друзі завжди були впевнені в його доброті. Одного разу, під час виступу перед публікою, один з гостей почав розмовляти з невідомою для нього дамою, помітивши це Бетховен сказав: «Я не буду грати, так як тут є свині!».<br>У 1796 році Бетховен починає втрачати слух, йому було тільки 26. У нього розвивається отит – запалення внутрішнього вуха, що приводить до дзвону у вухах. За порадою лікарів він надовго усамітнюється в маленькому містечку Хайлігенштадт. Однак спокій і тиша не поліпшують його самопочуття. Бетховен починає розуміти, що глухота невиліковна. Через глухоту Бетховен рідко виходить з дому, втрачає звукове сприйняття. Він стає похмурий, замкнутий. Саме в ці роки композитор один за іншим створює свої найвідоміші твори.<br>Перед тим, як почати роботу і написати черговий витвір, Бетховен брав величезний таз з крижаною водою і занурював туди свою голову. Незрозуміло, чи допомагало це йому, можливо свого часу він просто зробив це своєю звичкою, яка тривала до кінця життя.<br>Бетховен не міг множити цифри, це йому просто не вдавалося, як би він не старався. Але дивна річ, він обожнював варити собі каву тільки з 64 зерен.<br>У 1824 році Бетховен виконав дев’яту симфонію. Публіка влаштувала композитору овацію. Відомо, що Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, тоді одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до слухачів. Люди махали хустками, капелюхами, руками, вітаючи композитора. Овація тривала так довго, що присутні там поліцейські чиновники зажадали її припинення. Подібні вітання допускалися тільки по відношенню до особи імператора.Тому пропоную прослухати уривок цієї симфонії.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=waO5Odh0uVo" />
         <pubDate>2022-12-05 14:30:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409211184</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Балихіна Софія, 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409674089</link>
         <description><![CDATA[<div>Цікаві факти про Фредріка Шопена<br><br><br></div><ol><li>Любов до музики Шопен успадкував від матері, яка чудово грала на піаніно.</li><li>З ранніх років майбутній композитор був одержимий музикою. Він міг різко прокинутися і відправитися до фортепіано, щоб відтворити на ньому грає в голові мелодію.</li><li>Цікавий факт, що 3 сестри Шопена також мали музичні здібності.</li><li>У дитинстві Фредерік не міг брати певні акорди, унаслідок коротких пальців. У зв’язку з цим він створив спеціальний прилад для розтяжки пальців. І хоча процедура була дуже болючою, Шопен продовжував практикувати «розтяжку».</li><li>З 7 років навчанням Шопена займався музичний педагог Войцех Жівний. В результаті, вже до 12 років хлопчик не поступався у грі на інструменті провідним польським піаністам.</li><li>Після переїзду в Лондон здоров’я Шопена помітно погіршився, оскільки йому абсолютно не підходив місцевий клімат. Переїхавши через рік у Франції, композитор помер у віці 39 років.</li><li>Цікавий факт, що хоча тіло Фредеріка Шопена було поховано в Парижі, серце його було відправлено до Варшави. Така була воля самого музиканта. Після цього серце було вмуровано в одну з колон храму Святого Хреста.</li><li>Улюбленим композитором Шопена був Моцарт, внаслідок чого він попросив виконати на власних похоронах знаменитий «Реквієм» свого кумира.</li><li>На Меркурії є кратер, названий на честь Фредеріка Шопена.</li><li>Сам Шопен описував свою творчість одним словом – «шкода». Він мав на увазі, що всі його твори пронизані тугою.</li></ol><div>Посилання на твори композитора:<br>https://www.youtube.com/watch?v=1-Z0EAobu_I<br>https://www.youtube.com/watch?v=CPBxYLaJOrs</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1416204702/49eb603e1ce37cf847f49e7721b9280d/eac8d1eccfcac87498d9923105acc61e_768x1024.jpg" />
         <pubDate>2022-12-05 19:28:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409674089</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Каряка Валерія, 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409713501</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Цікаві факти про Шенберга<br>1.&nbsp;</strong>Композитор мав забобонний страх перед числом 13, навіть не дивлячись на те, що він народився 13-го. Однак помер він також 13-го, у віці 76 (в сумі 13) років. До речі, обидва цих 13-х числа припадали на п'ятницю. Навіть 13-й (або кратний йому) такт своїх творів він вважав невдалим.<br>2. Шенберг двічі міняв віросповідання - в 1898 році він був хрещений в протестантську віру, а в 1933 - знову прийняв іудаїзм.<br>3. Світломузика "Щасливої ​​руки" - не єдине твір в подібному роді. А. Скрябін співвідносив музику з кольором і писав світлову партитуру для винайденого ним же інструменту. Б. Барток в опері "Замок Синьої бороди", створеної на два роки раніше, також ототожнював своїх героїв і епізоди сюжету з певними квітами.</div><div>4. У грудні 1912 року композитор єдиний раз відвідав Санкт-Петербург, де диригував "Пеллеаса і Мелізанди". Після 1930-х Шенберг в СРСР не виконувався через невідповідність його музики офіційним уявленням про мистецтво. Інтерес до вивчення його творчості відродився в нашій країні тільки через тридцять років.</div><div>5. Макс Блонда - такою була псевдонім другої дружини композитора, Гертруди, під яким вона написала для нього лібрето одноактної опери "З сьогодні на завтра» (1928). В основі сюжету твору - взаємини між чоловіком і дружиною.</div><div>6.Одним з найяскравіших прихильників додекафонной системи був композитор П'єр Булез, який після смерті Шенберга написав скандальний некролог. У ньому він ставив в провину покійному композитору відхід від повсюдного і виняткового використання цієї техніки в останньому періоді творчості. Незважаючи на цю статтю, Булез був популяризатором творчості Шенберга і часто диригував його творами.</div><div>7. Незрівнянно більше відомий як композитор, Шенберг був ще і плідним художником - експресіоністом. Їм створені понад 300 картин, які брали участь у багатьох виставках, серед них - безліч автопортретів.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://history-moments.ru/uploads/posts/2013-11/1383529504_2.jpg" />
         <pubDate>2022-12-05 20:01:59 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2409713501</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2410366935</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Цікаві факти з біографії Моцарта:</strong></div><ul><li>Народився Вольфганг 27 січня 1756 в австрійському місті Зальцбурзі. При народженні хлопчикові дали ім’я Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт. Грецьке слово Теофіл (по латині Амадей) означає»Коханий Богом».</li><li>Писати музику Вольфганг почав раніше, ніж навчився нотній грамоті. Його перші твори в нотний альбом записував батько. У 5 років хлопчик прекрасно грав не тільки на клавесині, а й майже самостійно освоїв скрипку. А вже в 8 років написав першу симфонію.</li><li>Але не тільки сам Моцарт був музичним у сім'ї. Його сестра мала також здібності до музики</li><li>Хоча Моцарт за життя досить багато заробляв, грошей завжди не вистачало. Композитор був азартним гравцем в більярд і часто програвав гонорари. А після його смерті залишилися неоплачені борги.</li><li>Цікаво, що коли він був дитиною вн ненавидів трубу. Майже до 10 років він боявся її гучних і різких звуків.</li></ul><div><br>Також слід зазначити, що його музика є популрною і досі. Деяких людей вона заспокоює, іншим вона допомагає концентруватися на роботі, навчанні, а комусь розслаблятися.<br>Мені дуже сподобалася <strong>Симфонія номер 40</strong>, яка прикріплена вище. Вона вміщує глибоку, розвинену оперну драматургію і тонкий психологізм, притаманний моцартівській мові, мотив народного чеського танцю і витончений вчений стиль. Цей твір було написано не на замовлення. Він хотів його виконати восени і взимку під час так званих "Академій". У цій симфонії Вольфганг вперше дозволяє собі спілкуватися зі слухачем, він щиро оповідає "без зайвих слів".<br>Однак незадовго до смерті він частково відредагував цю симфонію (запровадивши кларнети в оркестровий склад і трохи відредагувавши партію гобоя) що може свідчити про його захоплення цм твором.<br>Тож я рекомендую вам прослухати цей прекрасний шедевр музичного мистецтва.<br>Ось посилання на інші його твори:</div><ul><li>https://youtu.be/Rb0UmrCXxVA</li><li>https://youtu.be/k1-TrAvp_xs</li><li>https://youtu.be/rrk-zuuc77U</li></ul><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/wqkXqpQMk2k" />
         <pubDate>2022-12-06 08:54:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2410366935</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411013773</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em><mark>Бетховен</mark></em></strong>, який писав музику у всіх існуючих в його час жанрах, включаючи оперу, хорові твори, став не тільки ключовою фігурою класичної музики своєї епохи — періоду між класицизмом і романтизмом.<br>Також <mark>Бетховен </mark>— <strong>один з найбільш часто виконуваних композиторів у світі:</strong> він залишив значну спадщину, що складається з інструментальних творів: сонат, концертів, квартетів, увертюр, симфоній, які й сьогодні виконують сотні музикантів по всьому світу.<br><br><strong><em>Ось цікаві факти з життя видатного композитора:</em></strong><br><br><strong><mark>1.</mark></strong><mark> Майбутній композитор покинув школу, щоб утримувати сім'ю<br></mark><br>Бетховен народився 16 грудня 1770 в Бонні в родині тенора придворної капели Йоганна Бетховена і дочки придворного шеф-кухаря Марії-Магдалини. Батько хотів зробити з сина другого Моцарта і став навчати його грі на клавесині та скрипці, вже у вісім років Людвіг дав свій перший виступ.<br><br><strong><mark>2</mark></strong><mark> Одним з його вчителів був «той, хто отруїв» Моцарта<br></mark><br>У 1792 році в Бонні юний Бетховен знайомиться з австрійським композитором, представником віденської класичної школи <strong>Францом Йозефом Гайдном</strong>, який погоджується вчити його. Бетховен приїжджає до Відня і починає заняття з Гайдном, але заняття швидко розчарували і учня, і вчителя. Гайдн писав Бетховену: «Ваші твори прекрасні, це навіть чудові твори, але то тут, то там в них зустрічається щось дивне, похмуре, так як Ви самі трохи похмурі й дивні». <br><br><br><strong><mark>3</mark></strong><mark>. У Бетховена був складний характер</mark><br>Композитор мав складний і надзвичайно запальний характер. Наприклад, відомий факт з його біографії, що, коли під час його гри в публічному місці один з гостей почав розмовляти з дамою, Бетховен припинив виступ і заявив: <strong><em><mark>«Таким свиням я грати не буду!»</mark></em></strong><strong><mark>.</mark></strong><br>Також прикладом його нестриманої вдачі може служити і історія з присвятою третьої симфонії Наполеону Бонапарту. Бетховен захоплювався ідеалами Французької революції, але коли Наполеон оголосив себе імператором, розлютився. Він вирвав першу сторінку з рукопису і стер згадку імені Наполеона.<br><br><br><strong><mark>4</mark></strong><mark>. Він написав свої найвідоміші твори після того, як втратив слух</mark><br><br>У 1796 році Бетховен почав втрачати слух через запалення внутрішнього вуха. За рекомендаціями лікарів він усамітнився в маленькому містечку, але це не поліпшило його самопочуття. Бетховен почав розуміти, що його хвороба невиліковна і навіть почав подумувати про самогубство (про це він зізнався в своєму листі).<br>Через втрату слуху Бетховен відмовився від диригування і виступів, щоб зосередитися на своїх творах. З друзями він спілкувався за допомогою «розмовних зошитів», куди ті записували для нього свої репліки, на які Бетховен відповідав або усно, або також письмово. Опинившись у вимушеній ізоляції, композитор відчував себе самотнім, але створив деякі зі своїх найвідоміших творів.<br><br><strong><mark>5</mark></strong><mark>. Надто довгі овації</mark><br>У 1824 році, за три роки до смерті Бетховена, вперше був виконаний один з найбільш монументальних та відомих творів композитора — Дев’ята симфонія. Після закінчення публіка влаштувала автору тривалі овації: гості махали хустками, капелюхами, руками, вітаючи композитора. Сам Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до публіки. Овація тривала так довго, що поліцейські чиновники зажадали її припинення, адже подібні вітання допускалися лише для імператора.<br>Популярність Бетховена була такою великою, що після його смерті 26 березня 1827 року, понад 20 тисяч осіб йшли за труною композитора в день прощання з ним.<br><br><br>Мій улюблений письменник-сучасник <mark>Дорж Бату</mark> написав надзвичайноцікаву книгу <strong>"Моцарт 2.0"</strong>. Я думаю уточнювати хто головний герой не потрібно :) Тож, якщо бажаєте в сучасній формі познайомитися з творчістю та цікавими фактами з життя Вольфгана Амадея Моцарта, то раджу прочитати цю книгу, про яку розповість сам автор у закріпленому відео. Ознайомтеся, не пошкодуєте!<br><br><a href="https://youtu.be/lw5yxCwnChY"><mark>«МОЦАРТ 2.0» Дорж Бату. ПЕРЕДМОВА</mark></a></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1908542578/a086e522d996ee34f6a3ba3228e4b3bd/________.jpg" />
         <pubDate>2022-12-06 17:18:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411013773</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Борисенко Полiна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411217517</link>
         <description><![CDATA[<div>Ференц Ліст<br>Ференц Ліст народився <a href="https://calendate.com.ua/day/10-22">22 жовтня</a> 1811 року в Угорщині, в родині пастуха Адама Ліста і покоївки Ганни Лагер. Батько займався музичним вихованням Ференца, і хлопчик з малих років співав у церковному хорі.<br><br>Дебют музиканта відбувся в 1819 році. Через два роки Адам віддає сина на навчання Карлу Черні до Відня. У 1823 році Лист пробує вступати до консерваторії в Парижі, але за правилами в ній могли навчатися тільки французи.<br><br>Через нестійкого фінансового становища сім'ї музикант постійно дає концерти. Цей час вважається початком творчого періоду, з'являються перші твори. У 1825 році оперу «Дон Санчо, або Замок любові» можна було побачити на сцені Grand-Opera. Але приходить чорна смуга в життя юного композитора, коли йому виповнюється 16 років — помирає батько.<br><br>У 1830-ті роки приходить пробудження, Паганіні своєю віртуозною грою на скрипці, спонукає Ліста до вдосконалення гри на фортепіано. У цей період він знайомиться з <a href="https://calendate.com.ua/person/939">Берліозом</a>, Шопеном, Дюма, <a href="https://calendate.com.ua/person/800">Гюго</a>, Мюссе, <a href="https://calendate.com.ua/person/1979">Жорж Санд</a>.<br><br>З 1835 року Ліст пробує себе в якості викладача, знаходить супутницю життя в особі Марі д'Агу, з якої перебирається до Швейцарії. У 1842 році він подорожує по Європі з концертами.<br><br>Відвідавши Росію, Лист закохується в Кароліну Вітгенштейн, а вже в 1847 році приймає рішення одружитися. Через рік вони домоглися дозволу і оселилися в Веймер.<br><br>Лист вірив у силу мистецтва, яке може впливати на величезні маси людей, боротися зі злом. З цим пов'язана його просвітницька діяльність. До нього в Веймар приїжджали піаністи з усієї Європи. У своєму будинку він давав їм відкриті уроки, причому ніколи не брав за це грошей.<br><br>На початку 1860-х років Ліст і Кароліна переселяються в Рим, в 1865 році він приймає малий постриг і звання абата. Творчі інтереси Ліста лежать тепер переважно в області церковної музики.<br><br>У 1866 році Ліст повертається в Веймар, починається так званий другий веймарський період. Як і раніше, до нього приїжджають молоді музиканти — серед них <a href="https://calendate.com.ua/person/2039">Гріг</a>, <a href="https://calendate.com.ua/person/820">Бородін</a>.<br><br>У 1875 році Лист працює в основному в Угорщини, де він був обраний президентом знову заснованої Вищої школи музики. Дочка Ліста Козима в цей час стала дружиною <a href="https://calendate.com.ua/person/634">Вагнера</a>. Їх син, <a href="https://calendate.com.ua/person/1953">Зігфрід Вагнер</a>, згодом став відомим диригентом.<br><br>Після смерті Вагнера Козима продовжувала організовувати вагнеровські фестивалі в Байройті. На одному з фестивалів в 1886 році Ліст простудився, незабаром застуда перейшла в запалення легень.<br><br><a href="https://calendate.com.ua/day/07-31">31 липня</a> 1886 Ференц Ліст помер у Байройті (Німеччина).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/CRahYn3-1Ss" />
         <pubDate>2022-12-06 19:52:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411217517</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Франц Йозеф Гайдн. Мануйленко Антон 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411248528</link>
         <description><![CDATA[<div>Франц Йозеф Гайдн – австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як&nbsp;симфонія&nbsp;і&nbsp;струнний квартет.<br><br>Народився 31 березня 1732 року в невеликому містечку Рорау, Нижня Австрія, в родині каретного майстра. Любов до музики Йозефу прищепив батько, який захоплювався вокалом. Хлопчик мав чудовий слух і відчуття ритму, і завдяки цим здібностям був прийнятий в церковний хор в невеликому містечку Гайнбурга. Пізніше він переїде до Відня, де буде співати в хоровій капелі при кафедральному соборі св. Стефана.<br><br>Гайдн мав норовливий характер, і вже в 16 років його виганяють з хору – в той період, коли у нього став ламатися голос. Він залишається без засобів до існування. У такому безвихідному становищі юнак береться за різну роботу (працює слугою у композитора Ніколи Порпора).<br>Бачачи таку любов юнака до музики, Порпора пропонує йому посаду компаньйона-камердинера. Це положення він займає близько десяти років. В якості оплати за працю Гайдн отримує уроки музичної теорії, з яких багато дізнається про музику і композиції. Поступово матеріальне становище юнака поліпшується, а музичні праці увінчуються успіхом. Гайдн шукає багатого покровителя, яким стає імперський князь Пал Антал Естерхазі. Уже в 1759 році юний геній складає свої перші симфонії.<br>Одружився Гайдн у 28 років, на Ганні Марії Кллер, і, як виявилося, невдало. Анна Марія часто виявляла неповагу до професії чоловіка. Дітей у них не було, але він на протязі 20 років був вірний своїй дружині. Але після стількох років раптово закохався в 19-річну Луїджі Ползеллі, італійську оперну співачку, і навіть обіцяв з нею одружитися, але незабаром ця пристрасна прихильність пройшла.<br><br>У 1761 року Гайдн стає другим капельмейстером при дворі князів Естергазі, однієї з найвпливовіших сімей Австрії. За досить-таки тривалу кар’єру при дворі Естерхазі він складає величезна кількість опер, квартетів і симфоній (всього 104). Він стає відомим не тільки у себе на батьківщині, але і в Англії, Франції, Росії. У 1781 році Гайдн знайомиться з Моцартом, який стає його близьким другом. У 1792 році знайомиться з молодим Бетховеном і бере його в учні.<br><br>По приїзду до Відня Гайдн пише дві свої знамениті ораторії: «Створення світу» і «Пори року».&nbsp;Свої останні роки Гайдн проводить у Відні.<br>Помер композитор у віці 77 років 31 травня 1809 року.<br><br>За все життя Гайдн написав: 104 симфонії, 83 квартети, 52 фортепіанні сонати, 2 ораторії, 14 мес і 24 опери.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1908717938/5a8b338b0def7822b517ef34901dc262/image.png" />
         <pubDate>2022-12-06 20:21:06 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2411248528</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Архітектура з найдавніших часів по сьогодення</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2433535439</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://arzamas.academy/mag/446-arch?fbclid=IwAR1aN6N063Z0VZqhcwaFJRUS3bdV4UgqlfWpgCDfH8TyWXnIjEe3S_4MGgw" />
         <pubDate>2023-01-04 13:50:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2433535439</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Андріївська церква </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2446762824</link>
         <description><![CDATA[<div>Автор: Анастасія Фалалєєва&nbsp;<br>Андріївська церква у Києві – пам’ятка історії, архітектури, живопису XVIII ст. світового значення. Вона збудована у 1747-1762 роках у стилі бароко за проектом видатного архітектора Ф.-Б. Растреллі. Довершеність ліній, чіткі пропорції, дивовижна гармонія форм і навколишнього ландшафту здобули їй загальне визнання і славу.<br><br>Андріївська церква будувалася на замовлення імператриці Єлизавети – дочки Петра І, яка вирішила побудувати у Києві царську резиденцію. Задумана як палацова, Андріївська церква невдовзі після побудови втратила опіку царського двору. У 1768 році церкву було передано Київському магістрату, а пізніше – Київській міській думі.<br>Автором внутрішнього оздоблення Андріївської церкви є архітектор Ф.-Б. Растреллі. Ліплення, що виготовлялося з гіпсу, а потім вкривалося позолотою, має вигадливі форми квіткових гірлянд, стилізованих пальмових гілок, листя аканту, рокайлів, голівок херувимів. Неперевершеними зразками різьбярського мистецтва в Андріївській церкві є іконостас, надпрестольна сінь-ротонда, проповідницька кафедра, які поєднують різноманітні види плоскої, рельєфної, горельєфної різьби по дереву, золоченої та поліхромної круглої скульптури.<br><br>Основним декоративним та ідейно-художнім компонентом інтер’єру є іконостас висотою 23,4 м. В іконостасі Андріївської церкви знаходиться 39 ікон, які дають чітке уявлення про характер церковного живопису середини XVIII ст.<br><br>За час існування Андріївська церква не зазнала значних змін і перебудов, хоча ремонтувалася багато років. У 2009 році розпочалися протиаварійні роботи з укріплення Андріївського пагорба, конструкцій споруди церкви та її фундаментів, які тривають донині.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1654143297/0bdea92605b78e06c703c0ba80fdb5ff/123436_1_large.jpg" />
         <pubDate>2023-01-17 12:37:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2446762824</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Спасо-Преображенський собор (Чернігів) </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2446782486</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Спа́со-Преображе́нський собо́р</strong>, або <strong>Спа́ський собо́р</strong> у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2">Чернігові</a> — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">Чернігівського князівства</a>. Пам'ятка <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96&amp;action=edit&amp;redlink=1">давньоруського зодчества</a>. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу.<br>У серпні <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1914">1914</a> року у Спаському соборі майбутній український письменник <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Аркадій Казка</a> за дорученням майбутнього знаного поета та політика <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%95%D0%BB%D0%BB%D0%B0%D0%BD-%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9">Василя Елланського</a>прийняв присягу на вірність <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2">Братству самостійників</a> у юнака-гімназиста <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Романа Бжеського</a>.&nbsp; <br><br>Архітектура <br><br>У плані — прямокутник, поділений двома рядами опорних стовпів на три нави, завершені на сході трьома півкруглими <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%B0">апсидами</a>, з 5-ма банями. Об'ємно-просторова композиція собору надавала йому оригінальну форму піраміди. Архітектурні форми собору спокійні та урочисті. Центральні частини фасадів високо здіймаються над боковим та просторово виділяється архітектурний хрест. Площини фасадів стримано членуються пілястрами, які в другому ярусі мають складний профіль. Фасади прикрашено численними орнаментами з цегли. Тут і своєрідні «віяла», і шахові візерунки, і хрести, і «сонечка». Середню частину західного фасаду членує великий пояс меандру. Особливо багато прикрашені візерунками та орнаментами з цегли центральний барабан та башта.<br><br><br>Виконував: Грунський Олександр 11-Б<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1841869897/70a92576f312570dafff5544c70e1b77/DBA1DE5E_20C4_4971_8FA7_69EF838BE7F4.jpeg" />
         <pubDate>2023-01-17 12:54:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2446782486</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453146075</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>14 лютого 1787 року</strong> Катерина II приймала у Києві в Царському палаці венесуельського політичного діяча Франсіско Міранду, майбутнього визволителя Південноамериканського континенту від іспанського панування.<br><strong>1889</strong> — У Царському саду міста Києва при Маріїнському палаці Д. Моррис ідентифікував новий в ботаніці вид Кокаїнового куща — Erythroxylum novogranatense, так звана Колумбійська або Трухільська кока.<br>Окремі сцени, зняті на тлі південного фасаду Маріїнського палацу, є в художньому кінофільмі <strong>«Дні Турбіних»</strong> (1976, режисер В. Басов), де його подано як резиденцію гетьмана (насправді резиденція П. Скоропадського містилася в палаці генерал-губернатора, що відображено й у романі М. Булгакова «Біла гвардія»).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1415736878/42b0968757366b7358f03c12ad1429b4/002059a903648c698f9d453bd0bdbacfdd60be487cc1b99a8c7e9d467be3572b3f4ca_7d7c4af68095b205.jpg" />
         <pubDate>2023-01-23 12:29:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453146075</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453146174</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Бра́ма Заборо́вського</strong> — пам'ятка архітектури національного значення <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/18_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">18 століття</a>, західний (з боку <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D1%96_%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0_(%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%B0)">Золотих воріт</a>) парадний в'їзд до резиденції <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96">київських митрополитів</a> на території <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)">Софійського собору</a> у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">Києві</a>. Один із найяскравіших зразків <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE">українського бароко</a>.<br><br>Споруджена 1746 року під час масштабних реставраційно-будівельних робіт на території <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)">Софії Київської</a> — ймовірно, архітектором <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD-%D2%90%D0%BE%D1%82%D1%84%D1%80%D1%96%D0%B4">Йоганом Шеделем</a>. Замовник — київський митрополит <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A0%D0%B0%D1%84%D0%B0%D1%97%D0%BB">Рафаїл Заборовський</a>, знавець та любитель мистецтва, іменем якого і названо пам'ятку.<br><br></div><div><br>У <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/19_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">19 столітті</a>, під час будівельного буму, брама опинилася у глухому <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)">провулку</a>, рівень землі біля неї підвищився на метр<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>. Через це у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1822">1822</a>—<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1823">1823</a> роках пам'ятку майже повністю розібрано, арку збереженого східного <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4">фасаду</a> замуровано цеглою, а прилеглий митрополичий двір перетворено в сад.<br>Від первісної брами зберігся тільки західний <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4">фасад</a>. Решту розібрано у 19 столітті (станом на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2010">2010</a> рік відтворено, реставрація триває).<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1819756459/7e8e041a150e1b6926bd32ca0c1efc27/image.png" />
         <pubDate>2023-01-23 12:29:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453146174</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453149486</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Миколаївський костел</strong> — одна з найцікавіших споруд архітектури початку XX ст. Збудований в стилізованих готичних формах з високими стрілчастими шпилями, вирізняється стрункими пропорціями, легкістю, ясністю композиційної структури. У планово-просторовій композиції костел св. Миколая вирішено у вигляді хрещатої в плані базиліки з розвинутим трансептом, двома вежами на головному, західному фасаді, і меншою третьою – над середхрестям, сигнатуркою з дзвоном.<br><br></div><div>Головну увагу зосереджено на західному фасаді – з трьома порталами, величезним вітражованим круглим вікном-«трояндою», над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч – високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Загальна висота споруди 55 метрів.<br><br></div><div>Бездоганна пропорційність і врівноваженість всіх мас, довершеність і ясність композиційного задуму поєднуються з таким само бездоганним виконанням кожної деталі, починаючи від скульптурних зображень святих на фасаді і закінчуючи латунними дверними ручками, завісами та засувками. Впадають в око і сірі ящірки, що ховаються у шпаринах архітектурних форм – то вже дійсно задум В. Городецького і вправна рука Е. Сала.<br><br></div><div><strong>У 1909 p. </strong>костел було освячено, хоча споруда й не була остаточно добудована.<br><strong>Після 1917 pоку</strong> костел закрили. <br><strong>У 1930-ті </strong>роки він використовувався як складське приміщення, пізніше тут був розташований архів. Під час Великої Вітчизняної війни будівля храму була значно зруйнована.<br><br>Особлива увага приділялась естетичному оформленню та створенню комфортних умов залу. Для оформлення інтер‘єрів будинку були виготовлені в Прибалтиці кольорові вітражі, на Львівській меблевій фабриці — м‘які стилізовані меблі, в Ківерцях Волинської області — високоякісний паркет.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://img.the-village.com.ua/the-village.com.ua/post_image-image/qlRgiyuUqUuA-n68KePw-Q.jpg" />
         <pubDate>2023-01-23 12:32:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453149486</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Борисенко Полiна 11- В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453151605</link>
         <description><![CDATA[<div>Будинок з химерами&nbsp;<br>Це, мабуть, найвідоміша будівля у Києві. Будинок розташований у теперішньому центрі Києва, неподалік від Палацу президента України, а на початку ХХ століття все було інакше. Тоді в цій частині Києва були проведені роботи по впорядкуванню цієї доволі занедбаної території. На місці осушеного Козиного болота побудували театр Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі на кручі, що височіла над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, оскільки вона була геть непридатна для будівництва. Тому рішення архітектора Владислава Городецького зводити там будинок для своєї родини викликало всезагальне здивування.<br><br></div><div>Будинок з химерами побудований у стилі модерн у 1902-1903 рр. За рік побудували сам будинок, і ще два роки було витрачено на зовнішнє та внутрішнє його оздоблення. Це був перший будинок у Києві, зведений з використанням нового матеріалу – цементу. Здійснення такого проекту могло служити ще й рекламною акцією продукції промисловця Ріхтера, що займався виробництвом цементу. Для того, щоб створити стійку основу для будинку, на крутому пагорбі було вбито близько 50 бетонних паль на глибину 5 метрів. З боку вулиці Банковій будинок має три, а з боку театру ім. Івана Франка – шість поверхів.<br><br></div><div>І зовнішнє оформлення будинку, і внутрішні інтер’єри не повторюються більше ніде, у них відбилися не тільки фантазія й майстерність архітектора, але і його пристрасть до полювання. Зовні будинок являє собою незабутнє видовище. Фасад багато прикрашений фігурами реальних істот гіпертрофованих розмірів. Тут і дівчата верхи на рибах (їх часто мають за русалок), що розкинули свої сіті; і дельфіни, і морські гади, крокодили, величезні жаби, латаття небувалих розмірів, голови носорогів, антилоп, ящірок що стрімко біжать по струнких колонах; орли, що хижо розправляють крила; слони, хоботи яких служать водостоками під час дощу.<br><br></div><div>Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям – іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх – третій з боку двору, а перший з боку центрального входу з вулиці Банкової, займала квартира самого Городецького. Планування кімнат було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок. Це й логічно, адже персонал що обслуговує, повинен просипатися першим, щоб вчасно ще до пробудження мешканців приготувати все необхідне. Ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він зазвичай працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню.<br><br></div><div>Що стосується внутрішнього декору – те він ще більш примхливий, ніж зовнішній. Якщо входити з центральних дверей – то перше приміщення відразу ж дивує й захоплює. Стіни цієї кімнати покриті розписами, на яких зображено підводний світ із затонулими кораблями. Центр стелі прикрашає ліпнина у вигляді спрута. Щупальця цього декоративного восьминога виконані у вигляді сплетіння раковин, морських зірок, рослин, усі вони розфарбовані в різні кольори та вкриті шаром перламутру. Виготовлений цей величезний восьминіг з гіпсу, його щупальця спускаються до самих стін. Якщо ліпнина в першому залі оригінальна, то люстра була втрачена, а нинішня – це копія, відновлена по фотографіях.<br><br></div><div>Ліворуч знаходяться кімнати, що належали родині Городецьких. У цій частині будинку й на сходах, що ведуть нагору, під час реставраційних робіт вигляд приміщень відновили за фотографіями, які робив сам Городецький. Інша частина приміщень втратила декор у другій половині 20 століття, і була просто відремонтована.<br><br></div><div>У колишній вітальні Городецького зараз розташовується малий переговірний зал. Найяскравішою оздобою цієї кімнати також є ліпнина, що зображує гірлянди квітів ірисів. Виконана вона у білих, рожевих та ніжно-зелених тонах. У колишній вітальні, як і в інших кімнатах, встановлені старовинні груби, облицьовані кахлями рідкісної краси. Усі печі справні, і їх можна розтопити в будь-який момент.<br><br></div><div>В їдальні в око перш за все впадає – при її виготовленні були використані великі лосині роги. Ліпнина в їдальні теж дуже вигадлива – вона зображує всіляку городину та інші продукти: тут можна розгледіти і часник, і артишоки, і буряк, та багато чого іншого. Посуд та картини в цих кімнатах і в інших приміщеннях не збереглися, зараз кімнати прикрашені музейними експонатами.<br><br></div><div>З залу-вітальні зі спрутом, на верхні поверхи ведуть сходи з білого мармуру. І самі сходи, і поручні, і гіпсовий декор чудово збереглися. Між 4 і 5 поверхами на сходах ще при Городецькому було встановлено електричний світильник у вигляді гігантського сома – він працює й зараз. Характерно, що якщо зовні будинок прикрашають живі тварини, то всередині всі вони представлені вже у вигляді здобичі мисливця.<br><br></div><div>Відомо, що пристрасть до полювання закинула архітектора Городецького в Африку. Сафарі в Кенії коштувало чимало, тому в 1912 році він заклав особняк Київському суспільству взаємних кредитів, і повернути собі його вже не зміг.<br><br></div><div>В 1913 році Будинок з Химерами придбав Данила Балаховський, що служив агентом французького консульства в Києві. У період після Жовтневої революції й до Великої вітчизняної війни Будинок з химерами був комуналкою. Відомо, що у ці роки будинок майже не постраждав, тому що в ньому мешкали викладачі, митці та інші представники інтелігенції, які шанобливо ставилися до майстерності архітектора.<br><br></div><div>Після ВВВ будинок став лікарнею ЦК КПУ. Це був найбільш нещасливий період для будинку. Усі стіни пофарбували олійною фарбою. У деяких кімнатах кількість шарів досягала 16 – усе це реставраторам довелося змивати, щоб розкрити вцілілі розписи. Медична апаратура, прикріплена до стін, створювала вібрацію, і в стінах з’явилися глибокі тріщини. Для стабілізації будинку нижні поверхи засипали землею, але ситуацію це не врятувало. Почали валитися цементні фігури, що прикрашають фасад будинку (усередині вони були порожніми).<br><br></div><div>У цей час закривалась на ремонт резиденція президента України – Маріїнський палац, і перенести її було вирішено в стародавню будівлю на Банковій. В 2003-2004 рр. пройшла реконструкція будинку, яка, за оцінками фахівців, обійшлася в межах 30-40 мільйонів гривень. Були відновлені внутрішні інтер’єри будинку, розпис, паркет. Скульптури з фасаду зняли, заповнили їх зсередини та вкрили спеціальною фарбою, яка протягом 25 років гарантовано буде захищати їх від впливу атмосферних явищ. Стіни укріпили з використанням сучасних технологій. По закінченню реставрації будинок придбав статус Малої резиденції президента України, призначеної для прийому закордонних делегацій.<br><br></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/DH0fd4Q0VhI" />
         <pubDate>2023-01-23 12:35:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453151605</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Іввановський Олександр 11-В </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453696692</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Будинок Полтавського губернського земства:</em></strong><br>Ця буділя є найвідомішою в стилі українського модерну. Спочатку, коли у 1903 році архітектор <strong><em>В.Кричевський</em></strong> запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми. Але пізніше їх віднесли до&nbsp; "українського модернізму".<br> Споруда земства мурована, двоповерхова, на напівпідвалі, з мансардовим поверхом, Ш-подібна в плані. Корпус увінчують високі дахи з полив’яної черепиці (первісне - блакитно-зеленої, нині - червоної). Головний <strong>вхід </strong>заглиблено в лоджію трапеційної форми, таку ж форму має дверний проріз, різьблені двері із орнаментом на тему «дерево життя».<br>Попри шалений спротив деяких земців («нема і не може бути ніякого українського стилю!»), автор три роки сам керував будівництвом, удосконалюючи проект по ходу діла. Між іншим, від попередника Кричевському дісталися вже готові підвалини споруди. Та це не скувало, а, навпаки, спонукало фантазію митця розквітати буйним квітом. Викликає захват і ревна до фанатизму працездатність Кричевського-архітектора. Скажімо, він днями стояв навпроти споруджуваного будинку, показуючи робіникам відповідні різнокольорові картки, згідно з якими ті й покривали дахи сріблястою, блакитною і зеленою черепицею. На жаль, нинішня черепиця і близько не лежала з тою, первісною… Але можна уявити розмаїття фарб, яке було.&nbsp;<br>Неперевершена майстерність і найвища якість виконання позначає усе художнє оформлення будинку. Приміром, для перевірки (узгодження) тональності кольору майолікових вставок із кольором обличкувальної плитки зробили спеціальну пробну стіну! А виготовили усю кераміку і декоративну цеглу майстри місцеві — опішнянці та миргородці (щоправда, на німецьких, спеціально закуплених верстатах).<br>На жаль у 1943 році була пожежа, яка зруйнувала будівлю.<br>Наразі у цій будівлі знаходиться Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.&nbsp;<br>Ось посилання на відео про цей будинок:<br>1) https://youtu.be/IFgjrLZYpb0<br>2) https://youtu.be/ZZkhqomtmwY</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1942726811/462785dbb0ea361a40615fad6d69f6a3/image.png" />
         <pubDate>2023-01-23 18:25:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2453696692</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Мануйленко Антон 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456283197</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Володимирський собор</em></strong> (Патріарший кафедральний собор св. Володимира) — православний собор у Києві, головний храм Української Православної церкви&nbsp; Київського Патріархату. Зовнішнє та внутрішнє оздоблення собору, побудованого на честь хрестителя Русі – князя Володимира, виконано у старовізантійському стилі, який притаманний церквам, що будувалися за часів Ярослава Мудрого та Володимира Святого.</div><div>Шестистовпний Володимирський собор у Києві увінчано сімома золотими куполами. Довжина храму становить 55 метрів, ширина – 30, у висоту собор разом із хрестом сягає 49 метрів.</div><div>Історики впевнені, що ідея створення Володимирського собору в Києві належить митрополиту Філарету Амфітеатрову. Що стосується офіційного підтвердження будівництва храму, то його було отримано від Миколи I в 1852 році. Звернення Філарета до народу зі словами про те, що в граді Києві до цих пір ще немає “храму Божого в ім’я святого Рівноапостольного князя Володимира”, знайшло відгук у серцях багатьох віруючих. Було оголошено всенародний збір коштів для спорудження собору. Сам митрополит пожертвував 7 тисяч рублів. Ідею підтримала достатньо велика кількість людей і, до 1859 року було зібрано близько 100 тис. рублів. Києво-Печерська Лавра також зробила внесок у цю добру справу, надавши для будівництва мільйон штук цегли.<br>Авторство первинного проекту Володимирського собору в Києві приписують архітектору І.В. Штрому. Однак, його ідея була настільки непідйомною щодо фінансів, що його проект було значно змінено в бік зменшення коштів. Подальшою розробкою зайнявся єпархіальний архітектор П.І. Спарро. Замість запланованих 13 куполів він вирішив залишити всього 7, вніс до проекту й інші зміни. Надалі роботу над плануванням Володимирського собору взяв на себе архітектор О.В. Беретті, який, у свою чергу, теж вніс деякі корективи, збільшивши розміри храми в півтора рази. Саме за проектом О.В. Беретті й було зведено собор, а перший камінь в його фундамент 15 червня 1862 року заклав митрополит Арсеній. Цю дату було обрано не випадково, саме 15 червня на Русі святкувався день пам’яті князя Володимира.</div><div>Протягом двох років, з 1862 по 1864, кипіла робота над будівництвом Володимирського собору. Але, навіть незважаючи на те, що стіни було виведено вже майже до куполів, будівництво довелося призупинити. На арках та стінах храму з’явилися тріщини, причому досить глибокі і небезпечні для будівлі. Щоб виправити ці недоліки були потрібні величезні фінансові вливання, а достатніх коштів на той момент не було. Тому 10 наступних років недобудований храм чекав вирішення своєї долі. Тільки у 1875 році за наказом государя Олександра Миколайовича будівництво собору було відновлено. Доробку проекту доручено Рудольфу Бернгарду, а всі наступні роботи виконував архітектор В. Ніколаєв, під керівництвом якого все-таки вдалося завершити будівництво храму.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1945163880/3b6a031cf4359f00944a872c3c1e533c/___________.png" />
         <pubDate>2023-01-25 15:11:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456283197</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Козел Іван </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456477451</link>
         <description><![CDATA[<div>Церква Святої Параскеви П'ятниці.<br>Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.<br><br>Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386–1434).<br><br>Серед культових споруд переважали католицькі храми. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Латинський кафедральний собор у Львові — пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370) на кошти короля Казимира Великого. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера. Об'ємну композицію храму витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Saint_Paraskevi_Church,_Lviv.jpg" />
         <pubDate>2023-01-25 17:03:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456477451</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Лада Аліфанова</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456572891</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/2b60fc4f20eabd9c2304b71ba99cb457/padlet_image_picker_file_078a91d6_5cb0_4495_b907_f19d1676a065.jpg" />
         <pubDate>2023-01-25 18:07:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2456572891</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ангеліна Денисюк </title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2457948419</link>
         <description><![CDATA[<div>Пам'ятки мистецтва які варто побачити</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.canva.com/design/DAFYWJlq8Lo/GU62vlYQyfnZyLi3u0R6jQ/view?utm_content=DAFYWJlq8Lo&amp;utm_campaign=designshare&amp;utm_medium=link&amp;utm_source=publishsharelink" />
         <pubDate>2023-01-26 17:26:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2457948419</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконував: Грунський Олександр </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2462895519</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Софі́йський собо́р</strong>, або <strong>Софі́я Ки́ївська</strong> — визначна пам'ятка історії та архітектури <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">України</a>, розташована на <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)">Софійській площі</a>міста <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">Києва</a>. Збудований у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1011">1011</a>–<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1018">1018</a><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)#cite_note-9"><sup>[9]</sup></a>роках київським князем <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9">Ярославом</a>. Названий на честь Святої Софії. Мав статус <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_(%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC)">катедрального собору</a>. З перервами був резиденцією <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96_%D0%B2%D1%81%D1%96%D1%94%D1%97_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">київських митрополитів</a>(<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">православних</a> та <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0">унійних</a>). До <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XIII століття</a>використовувався як головна церква <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C">Київської Русі</a>, місце поховання <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8C_%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">великих князів київських</a>. При соборі велося літописання, була створена перша <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE">бібліотека</a>. Занепав у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XIV_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XIV</a> столітті. Відновлений стараннями митрополита <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0">Петра Могили</a> і гетьмана <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0">Івана Мазепи</a>. Був головним храмом <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80">Софійського монастиря</a> (з <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1638">1638</a>). Складова <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%C2%AB%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%C2%BB">Національного заповідника «Софія Київська»</a> (з <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1934">1934</a>). Поєднує візантійський і бароковий архітектурні стилі. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Русі. <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8">Пам'ятка</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0">української архітектури</a> та монументального живопису <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XI_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XI</a>—<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XVIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XVIII</a>століть. Об'єкт <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E">Світової спадщини ЮНЕСКО</a>(<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1990">1990</a>).<br><br><br><strong>Цікаві факти:</strong><br>&nbsp; &nbsp; – Софіївський собор у Києві – одна з найбільших споруд свого часу – має 55 м ширини, 42 м довжини, майже 30 м висоти.<br>&nbsp; &nbsp; – На території Софії Київської знаходиться найдавніший некрополь з найдовшим в Україні періодом існування майже в тисячу років (1054—1995).<br>&nbsp; &nbsp; – В 1934 р. ансамбль Софійського монастиря оголосили Державним історико-архітектурним заповідником, а в 1990 р. його занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.<br>&nbsp; &nbsp; – У 1637 р. в соборі з’явився перший іконостас.<br>&nbsp; &nbsp; – Загальна вага 20 дзвонів на головній Дзвіниці собору – 835 кг.<br>&nbsp; &nbsp; – Собор показаний у фільмі “За двома зайцями” та описаний у творі П. Загребельного “Диво”.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1433507835/3be006d314cfc8dee3b96af1a840ab64/45544A42_A151_4145_A0C7_247D4024ADB9.jpeg" />
         <pubDate>2023-01-31 12:23:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2462895519</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Успенська церква</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2462926833</link>
         <description><![CDATA[<div>Успе́нська (Воло́ська) церква у Львові, також Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці — чинна мурована церква у Львові, збудована у 1591–1629 роках за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса та Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства. Парафія належить до Львівської єпархії Православної церкви України.<br>Фалалєєва Анастасія 11 Б<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1654143297/a83bc5daa78f22b74254dd1c92160bb9/____________.jpeg" />
         <pubDate>2023-01-31 12:49:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2462926833</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Влада(11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2465762827</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><mark>Костел святого Миколая (Київ)</mark></strong></div><div><br></div><div><strong><em>Миколаївський костел в Києві –&nbsp; творіння Владислава Городецького. Цей храм є однією з найцікавіших споруд архітектури початку XX ст.&nbsp; Побудований у 1899-1909 роках у стилізованих готичних формах з високими стрілчастими шпилями, він вирізняється стрункими пропорціями, легкістю, ясністю композиційної структури. Загальна висота споруди становить 55 метрів. Головну увагу зосереджено на західному фасаді – з трьома порталами, величезним вітражним круглим вікном-"трояндою", над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч – високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Бездоганна пропорційність і врівноваженість усіх мас, довершеність і ясність композиційного задуму поєднуються з бездоганним виконанням кожної деталі, починаючи від скульптурних зображень святих на фасаді і закінчуючи латунними дверними ручками, завісами та засувками. Храм вражає своєю урочистістю і пишністю не менше, ніж його середньовічні західноєвропейські брати. Наразі Костел Святого Миколая ділять між собою Національний будинок органної та камерної музики України (як приміщення для концертів) та парафія Святого Миколая Римо-католицької церкви в Україні, яка проводить у ній служби для релігійної громади</em></strong></div><div><br></div><div><br><br><mark><br></mark><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7b/St._Nicholas_Roman_Catholic_Cathedral%2C_Kyiv_8.jpg" />
         <pubDate>2023-02-02 08:10:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2465762827</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Синицин Єгор (11-А) </title>
         <author>Yehor_S</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2467422019</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp; <em><mark>Українське страхове товариство </mark></em><strong><em><mark>«Дністер»</mark></em></strong><strong><mark>, засноване у Львові у 1892 році.</mark></strong> За словами Олександра Барвінського, ініціатива створення у Львові руського страхового товариства з'явилася ще за 30 років перед тим, але реалізувати цей задум вдалося лише на початку 1890-х років, завдяки старанням Костя Левицького, Стефана Федака, Василя Нагірного, Дам'яна Савчака, Теофіля Бережницького, о. Олексія Торонського. У відповідь на їхнє прохання, надіслане в травні 1890 року, австро-угорський уряд надав дозвіл на створення товариства у термін до кінця червня 1892 р. <strong>Проєкт статуту майбутнього «Дністра» розробив 1884 року Кость Левицький.</strong><br>&nbsp; &nbsp;<br>&nbsp; &nbsp;Спершу товариство страхування від вогню планували назвати «Русь», але взявши до уваги той факт, що в разі його фінансового краху в антиукраїнських колах може поширитися недоброзичливий вислів «Русь збанкрутувала», зупинилися на назві «Бескид», але остаточно було обрано назву «Дністер». Установчі збори товариства відбулися 29 червня 1892 року. <strong>Першим президентом Надзірної ради «Дністра» обрали Теофіля Бережницького, почесним президентом — Галицького митрополита, кардинала Сильвестра, технічним директором — Ярослава Кулачковського, який перебував на цій посаді у 1892—1909 роках.</strong></div><div><br><strong>Завдяки енергійній діяльності першого директора Ярослава Кулачковського товариство перетворилося на одну з найповажніших страхових компаній Галичини.<br><br>&nbsp; &nbsp;</strong><strong><mark>Архітектурні стилі: сецесія</mark></strong><mark> в поєднанні з мотивами українського народного орнаменту.</mark><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1676358824/05f8a8b1ab31113deac8c9845702c4fc/5.jpg" />
         <pubDate>2023-02-03 11:09:24 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2467422019</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Благодарна Анна 11Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2468929089</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><mark>Аккерманська фортеця<br></mark></strong><br>Найбільша цитадель України – Аккерманська фортеця. Її стіни пережили не один десяток облог і штурмів. Білгород-Дністровський замок, як її ще називають, не раз змінював своїх господарів, а замість води, глибокі рови були заповнені тілами і кров’ю воїнів.<br><br></div><div>Цей історичний та архітектурний пам’ятник світового значення обов’язковий для відвідування усіма, хто хоче ближче познайомитися з історією своєї країни.<br><br><strong><mark>Цікаві факти і легенди</mark></strong><br><br>За багаторічну історію Білгорода-Дністровського накопичилася величезна кількість легенд, які тісно переплелися з реальною історією і відвертою містифікацією.<br><br></div><div>В часи Олександра Доброго, молдавського господаря, його донька Тамара вела розбійницький спосіб життя. У батька не було часу стежити за діяннями доньки: весь час він проводив у військових походах. Одного разу Тамара попросила батька виділити їй гроші на богоугодну справу: будівництво монастирю.<br>Замість святилища була зведена фортеця, а Тамара проголосила свою незалежність. З воріт цитаделі розбійники, які стали вірними васалами доньки господаря Молдавії, виїжджали на грабіж. Дізнавшись про діяння доньки своєї, Олександр Добрий розгнівався і прокляв її. Тамара заснула безпробудним сном, а господар наказав замурувати її в стіну живцем. З тих пір одна з веж і зветься Дівочою.<br><br>Ходять чутки, що в підземеллях Білгород-Дністровської фортеці мешкають істоти, які нападають на людей в темний час доби. Подейкують, що це солдати румунської армії, які після звільнення міста врятувалися від полону в старих руїнах. Хтось каже, що це прибульці, хто пересуджує про іншу расу, хтось про потойбічні сили. Є також версія, що це послідовники культу забороненого єгипетського богу, які втекли від переслідувань фараона. В середині минулого століття після сильних підземних поштовхів, істоти ніби перестали турбувати місцевих обивателів. Однак деякі бачать їх досі.<br>За переказами, сюди був засланий поет Овідій через неповагу до імператорської особи та його сім’ї. Довгий час вважалося, що тут він знайшов свій останній притулок. Пушкін приїжджав до Білгород-Дністровської фортеці вклонитися могилі поета. Тому дві вежі носять імена Пушкіна і Овідія. Неподалік було засновано місто Овідіополь. Однак, вже достеменно відомо, що смерть вигнанець знайшов в Констанці (Румунія).<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1954808895/2f124f1c5629e402944fcd60f9a199a9/bd.jpg" />
         <pubDate>2023-02-05 13:16:54 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2468929089</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Луцький замок (Замок Любарта)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2469216939</link>
         <description><![CDATA[<div>(11-Б Дробот Ангеліна)<br><br>Історія Луцького замку<br>з&nbsp; X ст. розпочалась його славетна історія. Луцький замок неодноразово був в облозі та часто змінював своїх власників. Історія цієї споруди насичена різноманітними перипетіями та неочікуваними поворотами, тому тут розповімо тільки найбільш значимі етапи. Кам’яний замок у XIV столітті починає активно забудовувати литовський князь Любарт, завдяки чому споруда отримала свою другу назву – замок Любарта. У 1366 році Луцьк стає столицею Галицько-Волинського князівства. В середині ж XV ст. Луцький замок майже 2 місяці був місцем для конференції монархів Центральної Європи з питання відсічі Турецькій експансії.<br><br></div><div>Після укладання між Польщею та Литвою Люблінської унії в 1569 році та втрати замком статусу княжої резиденції, головною спорудою двору став будинок єпископа, а сам Луцький замок з середини XVI століття набуває славу центру духовної та судової влади Волині. А після остаточного розділу&nbsp; Речі Посполитої (1795 р.), Луцький замок стали використовуватися в якості канцелярії, архіву та казенного житла. В XX ст. Луцький замок спочатку належав Польщі, а з 1945 р. – УРСР. Сьогодні ж це частина історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».<br><br></div><div>Легенда замку Любарта<br><br></div><div>Кожен порядний палац, замок чи фортифікація мусить мати в своєму арсеналі якусь легенду, і Луцький замок тут не виключення. Згідно з переказами, на початковому етапі своєї історії (коли укріплення були тільки з дерева) власник цих земель, князь Любарт, одружився з місцевою княжною Бушею (інші джерела називають її Агрипіною). Саме тоді розпочався активний процес будівництва саме кам’яного замку. З одного боку це був логічний розвиток фортифікаційної споруди, але дехто каже, що це будівництво було своєрідним подарунком коханій дружині Любарта. Так це чи інакше, але Буша (або Агрипіна) не дожила до кінця будівництва. Князь оплакував її, але вирішив справу довести до кінця. Відтоді Луцький замок прикрашають три вежі: В’їзна, Владича і Стирова, хоча людям більше сподобались їх символічні назви: вежі Віри, Надії та Любові. Будівництво мурів та веж ховало в собі невеличкий секрет (особливо неприємний для ворогів) – у розчин бетону додавали курячі яйця, що зміцнювало його структуру. Подейкують, що саме завдяки цьому «рецепту» Луцький замок&nbsp; зберігся в такому хорошому стані.<br><br></div><div>Проте, історія Луцького замку – довга і насичена, а тому важко повірити, що легенд про нього більше немає. З найбільш цікавими з них можна додатково ознайомитись тут.<br><br></div><div>Архітектура Луцького замку<br><br></div><div>За планом Замок Любарта являє собою рівносторонній трикутник. Висота стін сягає 12 метрів над валом, а товщина − 3 метри. Стіни і вежі вимурувані у готичній системі кладки. На стінах розташовуються бойові галереї з бійницями. Над входом наявні два портали з арковим завершенням. Це колишні входи у замок, колись вони закривались підйомним мостом.<br>Луцький замок складався з двох частин: Верхнього і Нижнього. Від Нижнього замку тепер залишилися виключно сліди валів, зате Верхній&nbsp; зберігся дотепер: план побудови був визначений наявністю невисокого пагорба між річками Глушець та Стир, він виконаний у вигляді трикутника з випуклими стінами. Стирова, Владича і В'їзна вежі входять до складу оборонних споруд, вони сполучені мурами довжиною 230 метрів. За легендою, три вежі символізувати Віру, Надію і Любов. Всі оборонні вежі в первісному вигляді були триярусними і завершувалися своєрідними зубцями з вузькими бійницями у вигляді щілин, з яких було зручно стріляти з лука. У XV−XVI ст., коли з'явилася вогнепальна зброя, оборонні споруди були модернізовані − вежі зазнали значного посилення.<br><br></div><div>В’їзна вежа з самого початку будівництва замку Любарта була трьохярусною, в&nbsp; ХVІ столітті ярусів стало п’ять, а в ХVІІ ст. її було прикрашено аттиком. Зверху знаходяться дві замуровані арки − це колись був вхід до вежі, до якої можна було дістатися за допомогою підвісного моста. Згодом вхід опустили нижче, а підвісний міст змінили на звичайний навісний. При вході до вежі знаходиться напівзруйнований князівський палац. З цієї локації відкривається шикарний вид на місто.<br><br></div><div>Стирова вежа − квадратна за планом та височіє над річкою Стир, завдяки чому і отримала таку назву. Після того як її укріпив князь Свидригайло, вежа отримала ще одну назву – Свидригайлова. Її, як і В'їзну, також збільшили на один ярус та увінчали аттиком. Певний час вона містила скарбницю на першому поверсі, на другому – в'язницю, на третьому – бібліотеку.<br><br></div><div>Владича вежа − така назва сформувалась тому, що за нею доглядав сам владика. Вежа не має оздоблення. З третього ярусу є виходи на бойові майданчики стін. Вежа вкрита шатровим дахом, над яким височіє на ніжці металева фігура «Кликун». На сьогоднішній день у Владичій вежі розміщується єдина та унікальна колекція дзвонів − «Дзвони Волині, історія та сучасність». Тут зібрані експонати з ХVІІ ст. до ХХ ст. 345 років – найбільша різниця між творіннями майстрів.<br><br>Нижній замок було зведено в першу чергу для оборони міста. З розвитком зброї стіни постійно добудовували. Так їх остаточна висота сягала 12-ти метрів. З усієї фортеці збереглася одна вежа, вона носить назву князів Чарторийських.<br><br></div><div>Варто зазначити, що Луцький замок має і підземелля. Можливо, від нього є хід в сторону католицького собору, розташованого за 100 метрів від замку. Вважається, що нерівності на Замковій площі підтверджують ці припущення.<br><br></div><div><br><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br><br><br><br></div><div><br><br><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1955032852/a1bdbd8a43e1e7ab3c3e77f5cdfb4d24/54F1EEB7_1994_4CF1_AB37_12D036DD90CA.jpeg" />
         <pubDate>2023-02-05 21:14:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2469216939</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2469217389</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1955032852/737b80bba2904490d38da06062955a49/C9910777_A5F1_415B_A340_5437FD3155E3.jpeg" />
         <pubDate>2023-02-05 21:14:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2469217389</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2470018056</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Пам’ятник Володимиру Великому</strong> – найстаріший скульптурний пам’ятник Києва, споруджений у 1853 році. Виконаний він у неовізантійському стилі. Автори проекту – архітектор Олександр Тон, скульптори Василь Демут-Малиновський та Петро Клодт. Також треба зазначити те, що це один з небагатьох пам’ятників, який зміг вціліти у радянські часи. <strong><br>Пам’ятник князю Володимиру,</strong> хрестителю Русі, розташований у парку на Володимирській гірці. Над крутим схилом Дніпра височіє постать святого Володимира. У правій руці князь тримає хрест, у лівій — княжу шапку. Пам’ятник Володимиру Великому зроблено з цегли та облицьовано чавуном. За формою постамент нагадує каплицю. Горельеф, розміщений на п’єдесталі пам’ятника Володимиру, зображує сцену хрещення жителів Києва. Оформлення постаменту доповнене зображеннями зірок та хрестів — символів хрещення вогнем і мечем, архангела Михаїла, який є заступником Києва й зображений на гербі міста, зброї, смолоскипа як символу освіти, а також символів родючості. Величезний хрест, який тримав Володимир, був обладнаний газовими світильниками, для того, щоб фігура була видна вночі. Пізніше газові ріжки замінили електричними лампами.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1838147097/d439989deafa82545623e91d172bfed4/pamiatnyk_volodymyru_velykomu1.jpg" />
         <pubDate>2023-02-06 13:04:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2470018056</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Бокун Анна 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2474905087</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Одеський оперний театр відомий, перш за все, своєю архітектурою, а за своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі. У плані будівля складається з підковоподібної зали глядачів, охопленої галереями, фоє та прямокутною сценою з підсобними приміщеннями. За поздовжньою віссю будівлі — двоярусний з високим <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%82%D1%82%D0%B8%D0%BA">аттиком</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB">портал</a> головного входу, за поперечною — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)">трьохаркадні</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F">галереї</a> бокових входів. Планування радіальне — з центру по <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%83%D1%81">радіусах</a> у різних напрямах прокладено проходи до виходу. Сходи, що безпосередньо ведуть до театрального виходу, також мають <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D1%83%D1%81_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)">яруси</a>. Перекрита будівля системою металевих <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F)">ферм</a>, покриття <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F">цинкове</a>. Покриття зали глядачів нагадує поверхню частини <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BB%D1%96%D0%BF%D1%81%D0%BE%D1%97%D0%B4">еліпсоїда</a>, відсіченого площинами по горизонтальних і вертикальних <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%81%D1%8C_%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D1%97">осях симетрії</a>, воно увінчане круглим <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%85%D1%82%D0%B0%D1%80">ліхтарем</a> з <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB">куполом</a>, завершеним невисоким <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D1%8C">шпилем</a>.&nbsp;<br>Будівля Одеського театру виконана в стилі віденського “бароко”, який був основним в європейському мистецтві з кінця XVI і до середини XVIII століття. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз – покровительку мистецтва Мельпомену.&nbsp; Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. Внизу, біля центрального входу, на високих постаментах встановлені дві скульптурні групи, які втілюють Комедію і Трагедію: зліва – фрагмент трагедії Евріпіда “Іполит”, справа – епізод з комедії Арістофана “Птахи”.<br>По фронтону будівлі, в нішах верхнього ярусу, встановлені бюсти геніальних творців російської літератури і мистецтва: Пушкіна, Глінки, Грібоєдова, Гоголя. Найкрасивіша частина будівлі – це зал для глядачів. Архітектура його витримана в стилі французького “рококо”. розкішно прикрашений різними ліпними орнаментами з тонкою позолотою. Особливий інтерес викликає стеля.<br>Театр цікавий не тільки своєю архітектурою, але і багатою творчою біографією. Театру належить велика заслуга в розвитку музичної культури на Півдні нашої країни. Тут виконували свої твори П. І. Чайковській, Н. Ф. Римський-Корсаков, С.В.Рахманінов, Ежен Ізаї, Пабло Сарасате і інші. Виступали всесвітньо відомі артисти: Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Антоніна Нежданова, Леонід Собінов, Тітто Руффо, Баттістіні, Джеральдоні, танцювала перша балерина світу – Ганна Павлова. У 1926 році театру було присвоєноно звання “Академічний”.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1909368322/58f4bef6cebd0afadf50b87cbee7e769/33b66d5_vlad_k_depositphotos_1320.jpg" />
         <pubDate>2023-02-09 12:14:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2474905087</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Палац Адольфа Грохольського (палац Терещенків), Червоне</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2481065106</link>
         <description><![CDATA[<div>(11-Б Непомняща Віолетта)<br><br>Зведений у 19 столітті власником села, шляхтичем Адольфом Грохольським. Тоді будівля була набагато скромніша. Свого розквіту комплекс досяг, коли село і палац викупив відомий український підприємець Микола Терещенко і його брат авіаконструктор Федір Терещенко. Тут добудували фонтан, сади і парки та навіть – авіамайстерню. Сам палац розширили. Тоді цю пам'ятку архітектури вважали чи не найкращим прикладом неоготики. Після 1917 року комплекс переходив з рук у руки. Тут був і притулок, і ПТУ. Нині у колишньому палаці, у вцілілих кімнатах, мешкають черниці.<br><strong>Де знаходиться:</strong> палац розташований на вул. Свердлова, с. Червоне, Андрушівського району, Житомирської області.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1954791902/ed94121d578f17313fee86c38d092d16/23605_015_ht8nq6.jpg" />
         <pubDate>2023-02-14 07:35:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2481065106</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконував:Грунський Олександр</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2481769198</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Па́м'ятник </strong><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87"><strong>Володи́миру Вели́кому</strong></a>(<em>Пам'ятник князю Володимиру</em><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)#cite_note-3"><sup>[3]</sup></a>) — найстаріший скульптурний <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA">пам'ятник</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">Києва</a>, споруджений у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1853">1853</a> році. Один із символів міста. Розташований на нижній терасі <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0">Володимирської гірки</a>. Архітектурна домінанта <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE">Дніпрових</a> круч правобережної частини <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">Києва</a>.<br>&nbsp; <br>Передісторія</div><div><br>Ще в першій половині <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/XIX_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XIX століття</a> на території, де нині стоїть пам'ятник, були <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4">виноградники</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80">Михайлівського Золотоверхого монастиря</a>. Пізніше земля перейшла у власність <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">міста</a>.<br><br></div><div><br>З метою запобігання <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%81%D1%83%D0%B2_%D2%91%D1%80%D1%83%D0%BD%D1%82%D1%83">зсувам ґрунту</a>, які загрожували <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%B7_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)">Олександрівському узвозу</a>, у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1840">1840</a> році проведено роботи з укріплення та благоустрою майбутньої <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0">Володимирської гірки</a> (названої так пізніше<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)#cite_note-4"><sup>[4]</sup></a> — на честь пам'ятника (вже після його відкриття) — а тоді відомої як Михайлівська або як Олександрівська<a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)#cite_note-5"><sup>[5]</sup></a>). Зважаючи на особливе значення <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA_(%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%89%D0%B5)">місцевості</a>, яка традиційно пов'язується з <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%96">хрещенням киян</a> у <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/988">988</a> році, передбачалося увічнення цієї події шляхом побудови <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F">каплиці</a> або <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0">альтанки</a> на щойно облаштованій нижній терасі.<br><br><br>15 квітня 1833 року з Києва до Санкт-Петербурга надійшов лист президенту Імператорської Академії мистецтв <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;redlink=1">Олексієві Оленіну</a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BD,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87"><sup>[ru]</sup></a> від київського генерал-губернатора <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%88%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Василя Лєвашова</a> з проханням створити пам'ятник св. Володимиру для Києва. Прохання про залучення провідних скульпторів надійшло і на ім'я <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_I_(%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80)">Миколи I</a>.<br><br></div><div><br>20 травня 1833 року відбулося слухання питання на засіданні ради Імператорської Академії мистецтв. Витратні роботи могли доручити тільки академікам чи професорам, проте ректор академії <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%81_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">І. Мартос</a>, а також С. Гольберг і <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&amp;action=edit&amp;redlink=1">Б. Орловський</a><a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87"><sup>[ru]</sup></a> відмовилися від замовлення.<br><br></div><div><br>Відомий російський <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D0%BE%D1%80">скульптор</a> українського походження <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D1%83%D1%82-%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Василь Демут-Малиновський</a>подав на <em>«высочайшее рассмотрение»</em>перший <em>«Проект на сооружение в городе Киеве на высшей крутости угла Александровской горы, над самым тем местом, где совершилось крещение русского народа — памятника Св. Равноапостольному Князю Владимиру»</em>. Було складено кошторис (статуя з гіпсу — 20 тис. крб., барельєфу з гіпсу — 5 тис., з міді монумент — 48700, п'єдестал — 18000 крб. Загалом — 91700, проте майстер уступив 1700 крб.).<br><br></div><div><br>Демут-Малиновський відкладав роботу через зайнятість іншими проєктами. За ідеєю Демут-Малиновського св. Володимир тримав хрест нахиленим в протилежний бік, п'єдестал — у вигляді скелі, з обох боків якого били фонтанчики. У 1835 році Микола І, невдоволений поданим варіантом, відправив його на допрацювання.<br><br></div><div><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1963601548/3cea41dd4755e5180a89c26efa852fa6/8877D61F_2711_4632_BAC4_BECAD10DFE7E.jpeg" />
         <pubDate>2023-02-14 12:45:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2481769198</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488451800</link>
         <description><![CDATA[<div>Тривалий час <strong>Л.Жемчужников</strong> жив в Україні, де вперше ознайомився з творчістю Т.Шевченка, з яким особисто зустрівся 1860 р. Чимало картин він створив з життя українського народу. Окремі з них навіяні поезією Шевченка, зокрема <strong>"Кобзар на шляху".</strong> Займався також офортом, видавав серію під назвою "Живописна Україна" (1861-1862) як пам'ять про Шевченка і продовження його колишньої серії. Хоча вона значно поступалася <strong>Шевченковій</strong>, однак об'єднала навколо поетової спадщини видатних художників України та Росії (І.Крамськой, І.Шишкін, Ф.Васильєв, В.Маковський, К.Трутовський, І.Михальцева та ін.). З Україною Л.Жемчужникова зріднила й романтична історія <strong><em>кохання </em></strong>(його дружина Ольга була кріпачкою де Бальменів).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969428711/41b9bb2bcf5016c6003717b59687f8cc/___________.jpg" />
         <pubDate>2023-02-20 12:40:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488451800</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488483314</link>
         <description><![CDATA[<div>"Чи не найяскравіше художньо-образні особливості лірико-поетичної лінії у втіленні <strong>К.Трутовським </strong>етнографічної обрядової тематики демонструє його картина <strong>"Весільний викуп"</strong> (1881), сюжет якої відтворює старовинний народний звичай викупу молодої.<br><br></div><div>Художник широко розгорнув сюжет у багатолюдній композиції, зобразивши весільний поїзд, зупинений біля зачинених воріт при виїзді з села на шлях. Тут перед ворітьми зібралася і молодь, і літні люди, жінки, малі діти. По той бік стять вози, спереду сидять молоді, очікуючи завершення "торгу" за викуп, що йде з обох боків між весільним батьком і сивоволосим селянином, з жестикуляції якого видно, що він, мабуть, виголошує привітальні слова молодим, як того вимагає звичай. Він, весільний батько та парубок, що, обпершись на ворота, уважно слухає "промову" старого, утворюють композиційни центр картини, вирізняючись з-поміж гурту, пожвавленого ритмікою жестів, поз, абрисів постатей. Центральна сцена є головною для розкриття почуттів, настроїв, поведінки інших персонажів, що спостерігають за ходом дійства і відповідно реагують на нього".</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969455099/ad53cdbea6cc8e52feca088603f52e2c/___________.jpg" />
         <pubDate>2023-02-20 13:17:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488483314</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488648245</link>
         <description><![CDATA[<div>В Парижі О.Мурашко створив один з найефектніших своїх творів «Дівчина у червоному капелюсі» (1902—1903), який є одним з кращих досягнень українського портрета ХХ століття.</div><div>&nbsp;Широкий і густий мазок ліпить форму впевнено й соковито. Контраст яскраво-червоного й чорного кольорів створює дзвінкий живописний акцепт. У цих сміливих зіставленнях кольору, де інтенсивність чистих червоних тонів приглушують і врівноважують м'які глибокі чорні тони, — основа живописності полотна.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1819756459/112cba5002353406733ffab18f6a917b/img_IVMwAC.png" />
         <pubDate>2023-02-20 15:54:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488648245</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488800433</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Фотій Степанович Красицький<br>(</em></strong>12 серпня 1873 р - 2 червня 1944 р)<br>Творчість відомого українського художника і педагога <strong>Фотія Степановича Красицького</strong>, як і інших визначних українських художників, поєднала вітчизняне демократичне мистецтво другої половини XIX століття з рисами мистецтва радянських митців.</div><ul><li>Він народився у сім’ї нащадків великого поета-революціонера і художника <strong>Тараса Григоровича Шевченка</strong>: батько Фотія Степановича був сином сестри поета — Катерини.</li><li>Перші картини художника з’явились у 1890-і роки, коли прогресивний напрямок в образотворчому мистецтві визначали художники-передвижники, характерними особливостями творчості яких був <strong>глибокий інтерес до національної тематики та соціальна спрямованість.</strong></li></ul><div>У роки революції 1905—1907 художник плідно працює над шевченкіаною. Портрети великого Кобзаря, створені Красицьким, по праву стоять поряд з роботами І. Крамського, І. Рєпіна.</div><ul><li>Творчу роботу Красицький завжди поєднував <strong>з педагогічною діяльністю</strong>. До революції він викладав малювання в середніх учбових закладах Києва.</li></ul><div>Картину, яку ви зараз бачите - це картина <strong><em>"Гість із Запоріжжя"</em></strong>. Вона стала найвищим набутком у творчому доробку Фотія Красицького. Саме цю купила Рада Імператорської Академії Мистецтв у Петербурзі за 600 рублів, що було великою честю для випускника.</div><ul><li>На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя – козака-запорожця.</li></ul><div>Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи; на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю.</div><ul><li>Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни.</li></ul><div><strong><em>Ось ще кілька його картин:</em></strong></div><ul><li><em>"</em>Подруги"</li><li>"Портрет Лесі Українки"</li><li>"За обідом"</li><li>"Просвітитель"</li></ul>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969710315/cf78bb110c3a4095342b8909962ba518/Gisty_iz_Zaporighghya__1901__Polotno_oliya_1024x725.jpg" />
         <pubDate>2023-02-20 18:59:12 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2488800433</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Музей Метрополітен у Нью-Йорку визнав І.Рєпіна та І.Айвазовського українськими живописцями!</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2489561812</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://umoloda.kyiv.ua/number/0/2006/173096/" />
         <pubDate>2023-02-21 10:59:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2489561812</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Звернення світових зірок до українців!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2494722729</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=32zhr0V7dKU" />
         <pubDate>2023-02-25 13:38:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2494722729</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Борисенко Полiна </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2495472324</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Сергій Васильківський </strong>—<strong><em> речник національного реалістичного живопису ІІ пол. ХІХ ст. — початку ХХ ст. Він належить до вітчизняної пейзажної школи разом із такими митцями як П. Левченко, М. Ткаченко,&nbsp; М. Беркос.<br></em></strong><br></div><div><strong><em>19 жовтня 1854 року у м. Ізюм на Харківщині народився всесвітньовідомий художник Сергій Іванович Васильківський. Нащадок козацького роду: дід – чумак, батько – писар.&nbsp; &nbsp; &nbsp;</em></strong>Один з найпопулярніших українських художників кінця 19 – початку 20 сторіччя. Сергій Іванович залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів – головним чином пейзажі, а також кілька історико-побутових композицій і портретів: зокрема, Богдана Хмельницького (1900), колег-художників <a href="https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/levchenko-petro/">Петра Левченка</a> та <a href="https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/mikola-samokish/">Микола Самокиша</a> (обидва – 1900 рік), <a href="https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/shevchenko-taras/">Тараса Шевченка</a> (1910-1911). На жаль, багато творів загинуло під час Другої світової війни. Впродовж більше ста років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця. В них живе мальовнича Україна. Прагнучи народності змісту зображуваного й оповідності живописної мови, митець не спрощував, а поглиблював структуру образотворення. Намагаючись зображувати все – і природу, і людей, Сергій Васильківський, мабуть, підсвідомо відчував, що найкраще він розкривається передусім у краєвидах. Сюжетні зав`язки у його композиціях майже завжди незначні стосовно обширу пейзажу, людей він зображував здебільшого зі спини або збоку, старанно “вписуючи” їх у природу. Головним у пейзажній творчості Васильківського завжди був образ України. Природу батьківщини Сергій Іванович найкраще знав, розумів і зворушливо любив. У її стані і настрої він відчував стан і настрій людей. Митець завжди творив: у повторах варіював пори року, доби, прагнув передати мінливі, динамічні і витончені в колориті моменти в житті природи; у нових роботах дошукувався нової образно-пластичної виразності. Також любив Сергій Васильківський малювати козаків. У 1911-у році написав “Козака Мамая” – того, що триста літ живе, та не поступається своїми принципами ані богові, ані чортові. В образі народного героя, який, склавши по-турецькому ноги, сидить стомлений, перепочиває перед новим походом, є щось і від Тараса Шевченка, і від самого Васильківського.<strong><em> &nbsp;</em></strong></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1658671068/d9c51f124bbd96e7156b1773ceb0cbfc/Screenshot_20230226_202946_Chrome.jpg" />
         <pubDate>2023-02-26 19:38:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2495472324</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2495497440</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>1826 </strong>народився Костянтин Трутовський, живописець, графік, академік Петербурзької академії мистецтв (1860); один із найпопулярніших українських жанрових художників 19 ст. Навчався у приватному пансіоні в Харкові, Петербурзькому інженерному училищі (1839–1845). 1845–1849 був вільним слухачем петербурзької Академії мистецтв, де вчився у Ф. Бруні, а також відвідував рисувальні класи викладача Московського училища живопису, скульптури й архітектури А. Мокрицького. 1849–1850 жив у Харківській, а згодом – Курській губернії, де займався, зокрема, земською діяльністю. 1860 в Санкт-Петербурзі познайомився з Т. Шевченком (якому пізніше присвятив картину "Кобзар над Дніпром", 1875), відвідував зібрання членів редакції часопису "Основа". Брав участь у виданні альбому офортів "Живописна Україна" Л. Жемчужникова (1861–1862). 1871–1881 працював інспектором у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества. Упродовж 1860–1880-х роках багато подорожував по Україні, виконуючи натурні замальовки, збираючи фольклор. Створив низку живописних полотен ("Хворий", 1893) та графічних аркушів соціально-критичного і драматичного характеру ("Сцена з поміщицького побуту", "Поміщики-політики", "Привели до пана", 1860-ті; "Мироїд" ("Глитай", 1883); "Збір недоїмок на селі", 1886; серії рисунків "З хроніки 60-х років" ("Тіні минулого", "Міфологія кріпацтва", 1880-ті)), етнографічних малюнків. Окрему групу у спадщині Трутовського становлять роботи, де відображений характерний національний типаж у типовому оточенні ("Жінка з полотном", 1858; "Дівчина зі снопами", "Селянська дівчина", "Дівчина із сапою", 1870-ті). Твори Трутовського широко репродукувалися в багатьох художніх виданнях – "Художественном листке" В. Генкеля, "Русском художественном листке" В. Тімма, журналах "Всемирная иллюстрация", "Пчела", "Нива" та ін. Виконав ілюстрації до повістей Марка Вовчка (1860), творів М. Гоголя ("Вечера на хуторе близ Диканьки", 1874–1876), Т. Шевченка ("Гайдамаки", 1886; "Невольник", 1887), І. Гончарова, О. Грибоєдова, І. Крилова, М. Лермонтова, О. Пушкіна, а також серію рисунків сепією, що відображають епізоди з біографії Т. Шевченка (1880-ті). Автор спогадів про письменників С. Аксакова, Ф. Достоєвського. Картини, акварелі та малюнки Трутовського друкували на різноманітних предметах побуту (табакерках, тацях), вибивали на ситцях, вишивали на рушниках, що збільшувало їх доступність і популярність. Творчість художника справила значний вплив на майстрів побутового жанру М. Пимоненка, Ф. Красицького, І. Їжакевича.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1974979541/9c5edd6e5017766f31078a636736054f/0trutovskiy_divchina_z_snopami1880_e.jpg" />
         <pubDate>2023-02-26 20:31:46 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2495497440</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконував: Грунський Олександр </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2497797664</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Ілля Чичкан</em></strong></div><div>Ілля Чичкан – епатажний український художник, чиї роботи виставлялися у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а також у галереях та музеях Європи, Південної та Північної Америки. Найдорожчу картину Чичкана "ІТ" ("Воно") продали на аукціоні Philips de Pury за $70 тис.</div><div>У 1990-х роках його ім'я було пов'язане з рухом митців під назвою "Нова Хвиля" – локальним українським проявом мистецтва трансавангарду (це один із напрямків у мистецтві раннього постмодернізму), який з'явився як реакція на ключові соціально-політично-культурні зміни, що настали з початком реформ "перебудови" 1985-1991 років. Працює в різних жанрах: живопис, фотографія, інсталяція, відео.</div><div>Роботи художника виставлялися у провідних галереях та музеях Європи, США та Південної Америки, а також брали участь у престижних міжнародних форумах та фестивалях сучасного мистецтва – бієнале у Сан-Паулу (1996), бієнале сучасного мистецтва в Йоганнесбурзі (1997), Празькій бієнале (2003), Белградській бієнале (2004), європейській бієнале Manifesta (2004), а також Венеційській бієнале (2009).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1963601548/1a884579cbe8191ec8977a4bc0d425b8/65E5FBCB_D6E4_4D3B_B7F5_8A863D62731E.jpeg" />
         <pubDate>2023-02-28 11:24:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2497797664</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Влада (11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2501730261</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Микола Пимоненко</em></strong> (1862–1912 рр.) створив&nbsp; чи не найбільшу кількість живописних робіт на теми селянського життя. Недарма художника називають майстром побутового жанру. Народні типажі в його картинах вирізняються емоційністю та щирістю.<br><br></div><div>Великий успіх мала його картина «Святочне ворожіння». На ній&nbsp; ми бачимо двох дівчат в інтер’єрі української хати при незвичайному освітленні, що додає картині таємничої загадковості. Сміюсь, вони роздивляються тіні на стіні від шматочків воску, намагаюсь розгледіти в них обриси своїх суджених.<br><br></div><div>Надзвичайно колоритними є такі роботи як «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Жнива», «По воду», «Ярмарок», «Великодня утреня»<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.google.com/url?sa=i&amp;url=https%3A%2F%2Fkpi.ua%2Fdivination&amp;psig=AOvVaw0HtSwF-h_QBa5zv27ZMXLS&amp;ust=1677877547728000&amp;source=images&amp;cd=vfe&amp;ved=0CA8QjRxqFwoTCLC8yIqTvv0CFQAAAAAdAAAAABAE" />
         <pubDate>2023-03-02 21:08:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2501730261</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2503483576</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Твори А. Коцки оригінальні за стилем і відрізняються бездоганним колоритом. Своєрідною візитівкою художника є ряд жіночих портретів «гуцулок» та «верховинок». Його стиль впізнаваний, але в багатьох картинах повторюються однакові мотиви, що відкриває поле для продажу крадених картин або підробок. Протягом 2006—2007 років з музеїв і приватних колекцій було вкрадено декілька його робіт.<br><br></div><div><br>Усе найвизначніше в мистецтві Андрія Коцки, зазначає <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Ігор Шаров</a>, пов'язане з рідною землею і визначає його приналежність до закарпатської школи українського мистецтва. Закарпаття на все життя залишилось улюбленою темою митця. Це справді його життя, його творча наснага. Прохолодна голубінь неба і зелень полонини, празникове вбрання горянок дали палітрі Коцки дуже важливі складові елементи. Гори вчили його бачити світ розпростореним і цілісним, гірське повітря наповнює художникові картини живим диханням, народжуючи в них мерехтливе й трепетне <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%84%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE">сфумато</a>.<br><br></div><div><br>Андрій Коцка багато пише з натури. Він зображає знатних людей Закарпаття. Для його мистецтва необхідні зустрічі з живими людьми, з природою, і коли вони приходять, Коцка вміє бути дуже точним, чутливо вловлювати характерні рисочки облич і краєвидів<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1838979953/6e50d033f7b2c7ca8fd099d6a2d26c1c/image.png" />
         <pubDate>2023-03-04 14:21:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2503483576</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Скрипко Роман</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2504126412</link>
         <description><![CDATA[<div>Дайте мені тисячу років – я розмалюю небо і не повторюся!", – Іван Марчук</div><div>Іван Марчук – відомий художник, патріарх авангарду, легенда українського живопису, геній, який створив близько 5 000 робіт, відкрив понад 150 монографічних та 50 колективних виставок і придумав свій власний стиль "пльонтанізм" (походить від українського слова "пльонтати" – плести).</div><div>Його роботи знаходяться у музеях на п'яти континентах. Марчук потрапив до списку "100 найкращих живих геніїв", складеного британською газетою Daily Telegraph. Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла його до Золотої гільдії (до якої входить 51 художник зі всього світу) та обрала почесним членом наукової ради академії. Однак міжнародному визнанню передували тривалі напади депресії та заборонені виставки у колишньому СРСР.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1981993818/d0e510633dcb42b3d3069189b50417ad/image.png" />
         <pubDate>2023-03-05 19:16:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2504126412</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2505080289</link>
         <description><![CDATA[<div>Олександр Дубовик<br>Дубовика називають патріархом українського живопису. Формально він належить до генерації «шістдесятників», так званих «дітей відлиги». На перший погляд, це дуже раціональний живопис. Однак будь-яка картина Дубовика — це не просто зіткнення кольорів та композиція з геометричних фігур, ієрогліфів та піктограм, але візуалізоване філософське есе, живописна притча. Вимогливий до себе, він і від глядача очікує не побіжного погляду на свої полотна, а вдумливого споглядання.</div><div>Корені образів Дубовика критики шукають у індійській, єгипетській, японській, античній міфології. Але насправді знаки, що він додав до всесвітнього палімпсесту, цілком оригінальні.</div><div>Твори художника зберігаються в Національному художньому музеї та інших музеях України, музеях Німеччини, Ірану, Росії, США, а також у багатьох приватних колекціях світу. Олександр Дубовик визнаний кращим художником країни за рейтингом Асоціації арт-галерей України</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1819756459/3ab2807e9742c6f600c3ec25948f6a2f/900049_image.jpg" />
         <pubDate>2023-03-06 12:42:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2505080289</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2505808018</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Животков Олександр</strong></div><div><em>Народився 1964 році у Києві.<br></em><br></div><div>Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка, та Київський державний художній інститут. &nbsp;</div><div>В кінці 1980-х як живописець знайшов власну знакову систему (риба, постать або голова жінки, хрест, птиця і інше). Ця символіка присутня в багатьох&nbsp; роботах і веде витоки від образів християнської іконографії. Робота мприманна аскетичність палітри.<em><br></em>З 1989 року <strong>є членом Спілки художників України.</strong> У 1992 році став учасником об'єднання «Живописний заповідник». Після того для його практики стає характерним зосередження на палітрі білого, чорного, коричневого та сірого кольорів та робота з іконною площиною.<br>Роботи знаходяться у колекціях Національного художнього музею України (Київ); Київського музею російського мистецтва (Київ); Музею історії мистецтв (Відень); Галереї ВВС (Лондон); Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького (Суми, Україна) та Українського Дому (Київ, Україна).<br> Його унікальна авторська техніка втілює власні суб'єктивні переживання та сприйняття <strong>з деревом, каменем</strong>, головним чином, у монохромно-площинних композиціях різьблених панно, сповнених стрімкої динаміки штрихів та ліній, прорізів у нашаруванні фарби до яких вплетено текст, як правило, <strong>молитв та біблійних цитат.</strong><br><br><strong><em>Ось кілька його робіт:</em></strong></div><ul><li>&nbsp;«Від Різдва Христового» (2016) цю картину було передано Ватикану</li><li>«Рецепт для утопії» (2016), ІПСМ, Київ</li><li>«Тримайся коріння», «Білий простір» (2020) Stedley Art Foundation, Київ</li></ul><div><br>На фотографії одна з його виставок</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969710315/73300b380f2ffb88eacf43fc5db68137/22_zhyvotkov5_tecum_veniam_2020_2021_stedley_art_foundation_white_space_kyyiv_.jpg" />
         <pubDate>2023-03-06 21:04:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2505808018</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконувала: Воскобойник Анастасія 11-В                                  Пам’ятник засновникам Києва встановили в 1982 році до 1500-річчя заснування Києва. Він розташовується на території Наводницького парку, що лежить на березі Дніпра. Автори роботи – скульптор Василь Захарович Бородай та архітектор Микола Фещенко.Це один із найвідоміших київських пам’ятників, який присвячений засновникам Києва. За легендою столицю в 482 році заснували брати Кий, Щек і Хорив та їхня сестра Либідь. «І були три брати, одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зоветься Щекавиця, а Хорив – на третій горі, від нього ж прозвалася Хоривиця. І в ім’я брата свого старшого заклали городок, і назвали його Київ» (Нестор Літописець, «Повість минулих літ»).Вважається, що вони були полянами (східнослов’янський союз племен із Наддніпрянщини), над якими князював Кий, можливо, усі троє братів були князями. Проте, немає жодного документального підтвердження існування цього племені, як і загалом немає підтвердження, що Кий, Щек, Хорив і Либідь існували насправді. Є дуже багато гіпотез і версій про легендарних засновників Києва, одні намагаються довести, що це лише літературні персонажі, інші ж, що вони є історичними особистостями.Хоч до кінця і не зрозуміло, чи існували наші герої насправді, до нас дійшли місця названі на їх честь. Гора Щекавиця розташовується на Подолі й звідти відкривається чудова панорама міста, гору Хоривицю ототожнюють із Замковою горою або Юрковицею, з Києвом і Києм все ясно, а на честь Либеді названа річка Либідь, друга по популярності річка міста, після Дніпра. Ще в сучасному Києві є Либідська площа, вулиця Либідська та станція метро «Либідська».Тут потрібно згадати одну гіпотезу, за якою Київ, гори Щекавиця, Хоривиця та річка Либідь названі не на честь своїх засновників, а навпаки, саме вони стали прототипами наших герої. У такий спосіб люди намагалися пояснити ці назви й зрозуміти хто заснував місто, тому вигадали легенду про Кия, Щека, Хорива та Либідь.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2512656674</link>
         <description><![CDATA[<div><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1850438544/4014a8e5117d20b50b6f6b7700098dd8/____.jpg" />
         <pubDate>2023-03-11 12:54:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2512656674</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Луцький замок (Замок Любарта)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2512661070</link>
         <description><![CDATA[<div>Воскобойник Анастасія 11-В<br>Замок Любарта - невід'ємна частина Луцька, його візитна картка. Мешканці міста неухильно та свято вірять в чарівну силу фортеці, тому її зображення можна зустріти повсюди – від магнітиків до емблем організацій. Кам'янний лицар, немов увінчаний короною, віками стоїть на шляху ворогів. Сім століть поспіль Луцьк почувається в безпеці. Вдячні лучани люблять і бережуть свого захисника, тому плин часу для замку не страшний, як і тисячі найзліших ворогів. 2011 рік приніс Луцькому замку перемогу у конкурсі найкращого в Україні. Також фортеця є частиною державного заповідника «Старий Луцьк». Та не тільки це стало причиною гордості не тільки лучан, а й усіх українців. Замок зображений на звороті 200-гривневої купюри, і вона була визнаною найкрасивішою в світі. Серед мешканців міста існує легенда: якщо сфотографуватися на фоні в'їзних воріт з купюрою в руках, то можна назавжди забути про фінансову скруту. У кожного є шанс перевірити правдивість легенди на собі. Для цього потрібно зовсім мало – просто приїхати в Луцьк.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1850438544/53072d842398654c8fc7ecc8a33ad351/1513096160_vhid_do_zamku_lyubarta.jpg" />
         <pubDate>2023-03-11 13:06:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2512661070</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2514268746</link>
         <description><![CDATA[<div>Одним з українських художників тієї доби та представником передвижницького руху був <strong>Микола Пимоненко (1862-1912).<br></strong>Його живопис, як і робити інших передвижників, романтизували сільську тематику, ідеалізували тему народництва та відображали соціально-критичні переконання авторів. Теми просвітництва та робочої естетики «простого люду» складали значний ідеологічний бекграунд для художників, але на початку <strong>XX сторіччя</strong> все більше ставали анахронізмом. В той час вже почалась індустріалізація, модернізація, розвивались буржуазні відносини у суспільстві, з’являлися великі підприємства, залізні дороги та інші інфраструктурні об’єкти<strong> «нового часу».</strong><br><br></div><div>В такому контексті, творчість <strong>Пимоненка </strong>— це досить романтизований погляд на тогочасну Україну, але від цього не менш важливий для подальшого мистецького розвитку. Микола Пимоненко був одним із засновників національної реалістичної школи: його творчість справила сильне враження на наступні покоління українських художників, які перейняли елементи колориту та настрою. Знаний він був і <strong>за межами України</strong> — роботи художника свого часу придбав Лувр та одна з Мюнхенських галерей.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969428711/9ff32665e4b75cdc9192717ba80ac78a/1024px_Mykola_Pymonenko_Brod.jpg" />
         <pubDate>2023-03-13 11:45:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2514268746</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Грунський Олександр </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2516043386</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Микола Іванович Мурашко</strong> – відомий художник, педагог, художній критик, історик мистецтва та громадський діяч. Народився 20 травня 1844 року в місті Глухові, у сім'ї різьбяра іконостасів.<br><br></div><div><br>Інтерес до малювання проявився у хлопця з дитинства, він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки.<br><br></div><div><br>У 1863 р. М. Мурашко їде до Петербурга, бажаючи вступити до Академії мистецтв. У тому ж році починає відвідувати Академію, як вільний слухач.<br><br></div><div><br>У роки навчання молодий художник зарекомендував себе, як неабиякий графік, про що свідчить створений ним у 1864–1867 роках літографічний портрет Т. Г. Шевченка. Портрет Т. Г. Шевченка не тільки творча удача М. Мурашка, а й один із найяскравіших і високохудожніх зображень великого поета в українському мистецтві.<br><br></div><div><br>Завершити повний курс навчання в Академії Мурашко не зміг – завадила хвороба. Він був змушений повернутися до України.<br><br></div><div><br>У жовтні 1867 року М. Мурашко надіслав до Академії мистецтв свої малюнки з проханням надати йому звання вчителя малювання на підставі цих робіт. Рада Академії задовольнила таке прохання і від 1868 року Микола Іванович розпочинає викладацьку роботу.<br><br></div><div><br>Наприкінці 70-х років художник посилено займається пейзажним живописом, наполегливо і сумлінно вивчаючи природу.<br><br></div><div><br>У 80-90-х роках XIX ст. М. Мурашко створює низку пейзажів – «Річка Тетерів», «Коростишів» (1886 р.), «Крим» (1892 р.), «Берег Алупки» (1894 р.), «Ай-Петрі», «Мечеть» (1897 р.), «Млин», «У парку», «Вид Боярки».<br><br><br>Особливо часто звертається М. Мурашко до зображення величних дніпровських просторів. Найбільш характерним і вдалим є пейзаж «Над Дніпром». Картина вражає своєю реалістичністю, типовістю і не надуманістю зображення.<br><br></div><div><br>У цей же період художником написані кілька портретів, найкращий із яких – портрет М. Ге. Він написаний у традиціях російського реалістичного живопису, переконливо і реалістично, з великою психологічною виразністю відтворює образ видатного російського художника.<br><br></div><div><br>Однак пріоритетним напрямом діяльності М. Мурашка була викладацька діяльність. У 1875 році Микола Іванович у себе вдома відкрив рисувальну школу. Серед перших її учнів були дорослі та діти, аматори живопису і мистецтва. Допомогу М. Мурашку в організації школи в різний період надавали професор П.В. Павлов, відомий російський географ П. П. Семенов-Тянь-Шанський, голова Російського Технічного Товариства П. А. Кочубей, місцеві колекціонери художніх творів П. Носов, В. Тарновський, І. Терещенко. Зусилля Миколи Івановича були підтримані відомими художниками І. Рєпіним, І. Крамським, Г. Мясоєдовим, В. Маковським, О. Корзухіним та ін.<br><br></div><div><br>Школа М. Мурашка давала реальну можливість здобути художню освіту дітям бідняків. Багато талановитих художників – М. Пимоненко, Г. Дядченко, В. Андрєєв, С. Костенко та інші, завдяки Київській рисувальній школі М. Мурашка, отримали можливість розвинути свій природний хист, здобути художню освіту і вийти на велику дорогу мистецтва.<br><br></div><div><br>У різний час викладачами школи Мурашка були М. Врубель, І. Селезньов, проф. Г. Павлуцький, В. Фабріціус, С. Костенко, І. Костенко, О. Іроїцька-Гусєва та ін.<br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1963601253/1902ac0077d1069a26d562037c3aea16/E5EEBCA7_E988_4D72_86BC_04C3F9181E69.jpeg" />
         <pubDate>2023-03-14 12:46:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2516043386</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2517426988</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/44be141efc59ab8422a32dfdc5693f25/padlet_image_picker_file_74bd588b_0ae5_44c9_a665_54cb3e7e2e3b.jpg" />
         <pubDate>2023-03-15 09:01:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2517426988</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Влада (11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2519361204</link>
         <description><![CDATA[<div>Український декаданс</div><div><strong>Кінець сторіччя — це завжди й час тривоги.</strong> Мистецтво починає «нервувати» перед умовною, але все ж таки важливою, датою. Наприкінці XIX та на початку XX століття екзистенційні мистецькі тривоги вилилися в <strong>декаданс*</strong>.&nbsp;<br>В Україні його уособлює Всеволод Максимович (1894-1914)<br>Роботи Максимовича стали одними з найяскравіших у стилі сецесії, але шлях до визнання за часи життя обірвав сам автор. У 20 років Всеволод Максимович покінчив життя самогубством, чи то після тривалої депресії, чи то від нещасливого кохання, чи від алкогольних та наркотичних експериментів — а може й все разом. За своє коротке життя він встиг знятись у футуристичному фільмі «Драма в кабаре футуристів»</div>]]></description>
         <enclosure url="https://static.nachasi.com/wp-content/uploads/2018/03/V.Maksymovych_Potsilunok-polotno-oliya-1.jpg" />
         <pubDate>2023-03-16 13:01:27 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2519361204</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2521322602</link>
         <description><![CDATA[<div>Олександр Богомазов – видатний український художник. Найбільше проявив себе на ниві кубофутуризму. Його творчий спадок налічує не так багато картин, але він завжди вважав, що головне не кількість, а якість. Десятиліттями забутий, і наново відкритий, отримав заслужене визнання не лише на Батьківщині, а й далеко за її межами.<br><br>Картини Богомазова – це справжнє буйство яскравих та соковитих барв. Художник писав у різних стилях: мінімалізм, примітивізм, та найвидатнішими стали картини створені в манері кубофутуризму та структуралізму. Він був і портретистом, зокрема писав автопортрети та свою родину. Також у його творчому доробку є і натюрморти, і урбаністичні сюжети.<br><br></div><div>Але критики того часу до творчості Богомазова були не милосерднішими від його батька. Його картини не розуміли, називали мистецтвом далеким для народу. Роботи таких художників не дозволяли експонувати вдома, вивозити за кордон – зась. Щоб не стати посміховиськом в очах світового мистецтва.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1838979953/a8964897b033b35335df3af3dc296793/image.png" />
         <pubDate>2023-03-17 20:02:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2521322602</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523991423</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/1b9e41dbb36bb269e8f1f289148969f6/padlet_image_picker_file_6782adc8_3507_4eb3_bcde_f8eb31621630.jpg" />
         <pubDate>2023-03-20 17:22:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523991423</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523992351</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/7080bfa98298efd29494d01b4169c42d/padlet_image_picker_file_b9741cb3_f9c5_4f2e_a84c_50abe2719c6d.jpg" />
         <pubDate>2023-03-20 17:23:21 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523992351</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523993328</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/7c1c593eb5321a4ec1d2f755ee8ed2d8/padlet_image_picker_file_994e957a_966e_477d_bd96_879b59f55d56.jpg" />
         <pubDate>2023-03-20 17:24:01 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2523993328</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2524188399</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/e1b49e530f718589fc3b83aaf52343e0/padlet_image_picker_file_8e3809fc_3634_422d_878f_ca827b348bfa.jpg" />
         <pubDate>2023-03-20 19:42:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2524188399</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2524189366</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/87cd16f1f2f017927fad58a0893a2bb3/padlet_image_picker_file_4ef1076d_6f05_4f12_a64b_44643e97a1aa.jpg" />
         <pubDate>2023-03-20 19:43:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2524189366</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило, 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2547602134</link>
         <description><![CDATA[<div>Мару́ся Чура́й — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.<br><br>За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — в 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, одного з провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.<br><br>В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицеві Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.<br><br>Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів).</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2016501322/00d69f15d4fc60adf5914a38ef03209a/image.png" />
         <pubDate>2023-04-08 13:03:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2547602134</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548706266</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>4 березня — день народження Володимира Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ. За фахом медик, а за покликанням — скрипаль, піаніст, віолончеліст, гітарист і автор пісень, які він відмовлявся писати російською мовою. Історія його смерті у Брюховицькому лісі під Львовом досі є таємницею, і винні в імовірному вбивстві не названі й не покарані.</strong></div><div><strong>Пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном.<br><br>Хлопчика назвали Володимиром – на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Cамійленка.<br>Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці.&nbsp; Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.<br>Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства.</strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969455099/9b665647e0f97a83e3ebe19c2bc94689/download.jpg" />
         <pubDate>2023-04-10 11:24:21 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548706266</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548707360</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Ле́ся (Людми́ла) Васи́лівна Дичко́</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/24_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F">24 жовтня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1939">1939</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2">Київ</a>) — український <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80">композитор</a>, педагог, громадська діячка. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D1%87_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0">Заслужений діяч мистецтв УРСР</a> (1982). <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">Народна артистка України</a> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1995">1995</a>). Лауреат <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0">Національної премії України імені Тараса Шевченка</a> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1989">1989</a>). Кавалер <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8F_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0_(%D0%A3%D0%9F%D0%A6_%D0%9C%D0%9F)">орденів святого Володимира</a> III ступеня (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1998">1998</a>) і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D1%96_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8">Княгині Ольги</a> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1999">1999</a>). Лауреат <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%C2%AB%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%C2%BB">мистецької премії «Київ» ім. Артемія Веделя</a> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2003">200</a>3). Член-кореспондент <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">Академії мистецтв України</a> (2009).<br>Леся Дичко — одна з провідних <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80">хорових</a> композиторів в Україні. Її твори були широко представлені на хорових <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C">фестивалях</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81">конкурсах</a> та у концертних програмах світу.<br>Вона є авторкою 3-х балетів, хорової, симфонічної, вокально-симфонічної й камерної музики (сюїт, симфоній, фантазій, інших творів для оркестру, ансамблів, фортепіано, органа, скрипки, флейти), 4-х циклів духовної музики для органа та солістів, вокальних циклів для голосу та камерного оркестру, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень.<br>https://www.youtube.com/watch?v=usElSTD0h9M</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=usElSTD0h9M" />
         <pubDate>2023-04-10 11:26:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548707360</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Денисюк Ангеліна 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548717619</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Ігор Якович Грохоцький</strong> (нар. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/11_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F">10 квітня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1992">1992</a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a>, селище <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_(%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)">Центральне</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD">Миронівський район</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C">Київська область</a>) — український співак, музикант, футболіст. Випускник <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%AE%D0%A4%D0%A8_%C2%AB%D0%94%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%C2%BB_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9B%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE">дитячо-юнацької футбольної школи «Динамо» ім. В. Лобановського</a>, дворазовий чемпіон України з футболу серед юнаків, закінчив <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">Національний університет фізичного виховання і спорту України</a>. Переможець четвертого сезону телевізійного проекту <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_(%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD)">«Голос країни. Перезавантаження»</a> (2014), міжнародного пісенного конкурсу «Youthvision—2016». Гравець футбольного клубу артистів естради і кіно України «Maestro» (від 2012).<br>У <strong>2014 році</strong> взяв участь в телешоу «Голос країни», на якому потрапив до команди <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Святослава Вакарчука</a> і здобув <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_(%D1%87%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD)">перемогу</a> в шоу. Після перемоги виступив на одній сцені з гуртом <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD_%D0%95%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%B8">«Океан Ельзи»</a> на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81_%C2%AB%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%C2%BB">НСК Олімпійському</a> в Києві перед більш ніж 70 тис. глядачів. Також співав у дуеті зі Святославом Вакарчуком на концерті групи «Океану Ельзи» в Харкові, на який прийшли понад 45 000 глядачів.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=ukqYb74jzYk" />
         <pubDate>2023-04-10 11:46:50 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548717619</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548962733</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Євген Станкович </strong>(нар. 19 вересня 1942 р. на Закрапатті) – видатний український композитор, народний артист України, <strong>лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України</strong>.<br>Написав 9 камерних симфоній, балети <em>«Ольга»</em>, <em>«Майська ніч», «Ніч перед Різдвом», «Вікінги», «Володар Борисфену»</em>, велику кількість ораторіальних, камерно-вокальних та інструментальних творів, вокально-симфонічні поеми <em>«Чорна елегія», «Панахида за померлими з голоду»</em>, а також музику до багатьох спектаклів та фільмів.<br>Твори Є. Станковича звучать у концертних залах <strong>Німеччини, Франції, Іспанії, Канади, США та в країнах Східної Європи</strong>. Записи його творів здійснені багатьма музичними компаніями.<br>Його вишукана композиторська техніка, детальна поліфонічна фактура, ліризм повнокровне <strong>пост-романтичне оркестрування</strong> додають його музиці теплоту й експресію. Цей композитор є однією з <strong>ключових постатей у сучасній<br>музиці України.</strong><br>Він є композитором великого драматичного дарування. Творчість Євгена Федоровича надзвичайна в показі <strong>емоційної свободи, досконалої технічної майстерності та гнучкості форми</strong>.<br><br><strong><em>Цікаві факти:</em></strong></div><ul><li>Третя камерна симфонія Євгена Станковича увійшла в десятку найкращих творів світу організації ЮНЕСКО за 1985 рік.</li><li>Із 2012 року в Києві щорічно проходить міжнародний конкурс, який носить ім’я цього українського композитора.</li></ul><div>Ось ще посилання на його твори:</div><ul><li>https://youtu.be/P_OuOFVvgQQ</li><li>https://youtu.be/UF2mkue4AfQ</li><li>https://youtu.be/1lODaR6Qwwg</li></ul>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/kcsb_F0zt9E" />
         <pubDate>2023-04-10 15:54:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2548962733</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Балихіна Софія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2551169423</link>
         <description><![CDATA[<div>Яків Степанович Степовий (Якименко) – визначний композитор, музичний критик, музично-культурний діяч. Яків Якименко (1883 – 1921) узяв псевдонім – Степовий. Він народився на околиці Харкова. Його батько – відставний унтер-офіцер – любив музику і співав у церковному хорі. Крім Якова, у сім’ї було ще два хлопці – Федір та Микола. Усі троє – музично обдаровані. Два з них (Федір та Яків) згодом стали видатними українськими комрозиторами.<br><br></div><div>Яків Степовий здобув ґрунтовну музичну освіту в Придворній співацькій капелі в Петербурзі. Під час чергового набору дітей з України з добрими голосами туди спочатку потрапив старший син Федір, а потім і молодший Яків (1895). У цій капелі хлопчики не тільки співали в хорі, а й навчалися диригувати, грати на струнних, духових інструментах; обов’язковою була гра на фортепіано. Викладали там і музично-теоретичні дисципліни. На той час капела мала добрий хор та оркестр. У капелі, як і раніше, було багато вихідців з України, тому Я. Степовий мав можливість спілкуватися із земляками, зокрема, з Миколою Грінченком, який став потім відомим істориком української музики.<br><br>Провідними жанрами творчості Я. Степового є камерно-вокальна та фортепіанна музика. Композитор писав пісні та романси на вірші українських поетів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Кониського, М. Чернявського, молодих поетів Олександра Олеся, М. Вороного, М. Рильського та ін. Він є автором трьох вокальних циклів: <a href="https://ukrnotes.in.ua/stepovyy_vokal_suprovid.php">«Барвінки»</a> на тексти різних українських поетів, «Пісні настрою» на вірші Олександра Олеся, «Три вірші М. Рильського» та окремих солоспівів. Особливо приваблювала Я. Степового лірична поезія Олександра Олеся з її новим світосприйняттям. Він найчастіше звертався до віршів цього митця й на його слова написав понад третину романсів. У доробку Я. Степового є також романс на текст Г. Гейне (у російському перекладі Л. Мея) та два твори на вірші російських поетів (С. Фрага та К. Бальмонта).<br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=V2LiTDvPWpU&amp;ab_channel=Ukr_Music_Archive" />
         <pubDate>2023-04-12 05:42:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2551169423</guid>
      </item>
      <item>
         <title> Воскобойник Анастасія (11-В)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2551476986</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Якби не мама музиканта, він міг би стати стоматологом.<br></strong><br></div><div>Лідер гурту "Скрябін" Андрій Кузьменко (Кузьма), який <a href="https://tsn.ua/glamur/sogodni-v-dtp-zaginuv-lider-gurtu-skryabin-andriy-kuzmenko-406543.html"><strong>загинув в результаті ДТП</strong></a>, за життя був веселою та доброю людиною.<br><br></div><div>Він народився <strong>17 серпня 1968</strong> у Львівській області, в містечку Новий Розділ в родині вчительки музики та інженера. Саме завдяки мамі майбутня зірка стала займатися музикою, а згодом закінчив музичну школу по класу фортепіано.<br><br></div><div>У 1983 році Кузьма почув по третій програмі польського радіо передачу "Вся ця доля", де прозвучала шотландська група The Exploited, яка захопила його і назавжди змусила полюбити панк-музику. Тоді у нього відкрилося друге дихання і він вирішив поширювати панк серед молоді. <strong>Так з'явилася група "Ланцюгова реакція"</strong>. Для репетицій групи використовувався актовий зал школи, де навчався Кузьма.<br><br><strong>Навчався у Львівському медінституті і мав всі шанси стати стоматологом, чого дуже хотіли батьки артиста</strong>. Проте самому Андрію ця професія абсолютно не подобалася і він активно продовжував займатися музикою.<br><br></div><div>Вже через рік Кузьма <strong>познайомився з Володимиром Шкондою</strong>, з яким мав подібні смаки. Спочатку вони тільки слухали музику, а пізніше стали її грати. <strong>Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. </strong>Цю групу Кузьма вважає першим етапом появи "Скрябіна".<br><br></div><div>У 1987 році він написав пісні Lucky Now, Brother, Да то уже есть.<br><br><strong>Точкою відліку</strong> для гурту "Скрябін"<strong> стало прийняте 29 червня 1989</strong> спільне рішення учасників групи <strong>записати композицію Feel the Pain та її україномовний варіант - Чуєш Біль.</strong><br><br></div><div>Історія життя Кузьми в подальшому була тісно пов'язана з групою "Скрябін". У 2000 році<strong> Кузьма став ведучим власного хіт-параду "Гаряча сімка"</strong>, який проіснував до 2002 року. У 2006 році Кузьменко проявив себе як талановитий письменник після видання його власної книги-автобіографії "Я, Побєда і Берлін". Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалася.<br><br></div><div><strong>У 2008 році створив групу "Пающіє труси".</strong><br><br></div><div>У 2009 році став першим учителем групи DZIDZIO.<br><br></div><div>У Кузьми <strong>залишилася дружина Світлана</strong>, художниця за фахом. З нею артист одружився у 1994 році. <strong>У 1997 році у них народилася донька Марія-Барбара.<br></strong><br></div><div><br><br></div><div><br><br><br></div><div><br><br><br></div><div><br><br><br></div><div><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=oAFsYJEsd2M" />
         <pubDate>2023-04-12 11:14:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2551476986</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565641618</link>
         <description><![CDATA[<div>https://www.youtube.com/watch?v=5CoMizb7A1I</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=5CoMizb7A1I" />
         <pubDate>2023-04-24 12:46:56 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565641618</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565748732</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Лесь Курбас та театр Березіль</em></strong><br><em>Лесь Курбас</em>, справжнє ім’я якого <em>Олександр Зенон</em> народився 25 лютого 1887 року у містечку Самбір у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів. До речі, Курбас – це сценічне прізвище, а <em>справжнє Яновичі</em>.<br>Вступив до демократичного театру Садовського у місті Києві та працював там у ролі актора та режисера.<br>Він є засновникои політично та філософського театрів в Україні. Його театри мали назву «Молодий театр» та «Березіль».<br>Режисер <em>знав вісім мов</em>, але при цьому не вивчив російської.<br>В 1933 році його заарештовують як небезпечного злочинця, який намагається знищити всю диктатуру Компартії. Йому присуджують три роки ув’язнення, потім висилають до Табору «Медвежа Гора» в Казахстані, а пізніше на Соловки.<br>Остання вистава, поставлена на засланні – це <strong>«Інтервенція»</strong>.<br>В листопаді 1937 року його було розстріляно в урочищі Сандормох в Карелії разом з іншими в’язнями.<br><br><strong>Цікаві факти про сам театр:<br>1.</strong>"Березіль" виник як мистецьке об’єднання (МОБ) акторів "Молодого театру". Чотири роки "Березіль" працював у Києві, здобув статус найкращого театру УРСР й у 1926 році переїхав до Харкова — тодішньої столиці України.<br><strong>2.</strong> Як найкращий театр свого часу "Березіль" мав 6 акторських студій у Києві, Білій Церкві, Умані та Одесі, так звану режисерську лабораторію, мюзик-хол та десять комітетів. А працювало в "Березолі" близько 400 акторів.<br><strong>3.</strong> "Березіль" завжди шукав нові та прогресивні сценічні засоби, розвивався у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму.</div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/zHsfs42-40w" />
         <pubDate>2023-04-24 13:56:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565748732</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Воскобойник Анастасія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565888584</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Німецький письменник Бертольд Брехт</strong> (1898 — 1956) був сміливим новатором у галузі драматургії. Свої погляди на театральне мистецтво він виклав у численних статтях і трактатах: <strong>"Про оперу" (1930), "Короткий опис нової техніки акторського мистецтва" (1940), "Маленький Органон." (1948) </strong>та ін. Брехт створив теорію "епічного театру", яка стала результатом його естетичних пошуків і художньої практики.<br><br></div><div>Драматург розрізняв два види театру: драматичний (арістотелівський) та епічний. Він підкреслював свою приналежність до другого. Письменника не задовольняли традиційні принципи античної трагедії, висунуті Аристотелем. Він називав арістотелівський театр фаталістичним, оскільки драматурги висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Брехт прагнув до іншого театру — дієвого, активно-Письменник вважав, що людина завжди зберігає здатність до вільного вибору і відповідального рішення за найскладніших ситуацій.<br>&nbsp;&nbsp;</div><div>Він писав: <strong>"Завдання "епічного театру" — змусити глядачів відмовитися... від ілюзії, начебто кожний на місці героя діяв би так само" І Брехт виступав проти того, щоб герої були "рупорами ідей" автора: "На сцені реалістичного театру місце лише живим людям, з усіма їх .суперечностями, пристрастями і вчинками".</strong><br><br></div><div>В "епічному театрі" Брехта змінюється художня організація п'єс Фабула, історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, зонгами (піснями) тощо. Драматург намагається позбавити п'єси неперервного розвитку подій. На його думку, театр - завжди творчість, яка відрізняється від правдоподібності сьогодні недостатньо лише природної поведінки героїв за певний обставин. Брехт зазначав, що правдиве відтворення дійсності не пояснити обмежуватися зображенням суспільних обставин, якими не можна пояснити загальнолюдські категорії. Тому невипадково автор вдається до міфу, символу, до жанру притчі або п'єси-параболи. <strong>Ці форми давали змогу “подолати зовнішнє, зазирнути в глибинну сутність речей”.</strong><br><br></div><div>Новаторство письменника виявляється і в тому, що він зумів поєднати традиційні прийоми розкриття естетичного змісту (характери, конфлікти, фабула) з відокремленим рефлексуючим началом. <strong>Прийом "відчуження" у Брехта</strong> - принцип філософського пізнання світу, мета якого - викликати у глядачів аналітичне, критичне ставлення до зображених подій". Він вважав, що драматургія і театр покликані впливати передусім не на почуття, а на інтелект людини (<strong>"глядач повинен не співпереживати, а сперечатися"</strong>), що найважливішим у п'єсі є не змальовані події, а висновки та узагальнення, які випливають з них.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/ZBt5ziuRZDA" />
         <pubDate>2023-04-24 15:24:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2565888584</guid>
      </item>
      <item>
         <title>театр Леся Курбаса &quot;Березіль&quot;</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2567398047</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Сто років тому — 31 березня 1922 року — у Києві режисер і драматург Лесь Курбас створив студію-театр "Березіль" і розпочав одну з найславетніших сторінок в історії української культури. "Березіль" став флагманом незалежності, новаторства й модернізму в українському театральному мистецтві та епіцентром сміливого й експериментального творчого процесу.<br>1. "Березіль" виник як мистецьке об’єднання (МОБ) акторів "Молодого театру". Чотири роки "Березіль" працював у Києві, здобув статус найкращого театру УРСР й у 1926 році переїхав до Харкова — тодішньої столиці України.<br>2. Заведено вважати, що назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Однак, є й інші припущення щодо виникнення назви. З погляду етимології "березіль" — походить від сполуки слів "березова зола" (у давнину в перший місяць весни палили березову кору), або ж від "злий до беріз", бо в березні точили сік із цих дерев.<br>3. Як найкращий театр свого часу "Березіль" мав 6 акторських студій у Києві, Білій Церкві, Умані та Одесі, так звану режисерську лабораторію, мюзик-хол та десять комітетів, серед яких був і "психологічно-технічний" комітет, який застосовував прикладну психологію для розроблення нових методів навчання акторів та режисерів. А працювало в "Березолі" близько 400 акторів.<br>4. Лесь Курбас вважав, що театр має показувати не повсякденне життя, а формувати фундаментальні життєві принципи. Саме тому "Березіль" завжди шукав нові та прогресивні сценічні засоби, розвивався у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Команда театру фокусувалася на простих декораціях, освіченості акторів, прозорій мізансцені.<br>5. У 1933 році Леся Курбаса усунули з посади художнього керівника театру, заарештували як небезпечного злочинця, а "Березіль" закрили. У 1935 році "Березіль" був перейменований у Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, який працює й донині.</strong></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/bAUGssowvn0" />
         <pubDate>2023-04-25 15:03:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2567398047</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2568601773</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/41a55b21e7da0cf894120bbb21546328/padlet_image_picker_file_95e786d5_23ab_4510_8033_73274cf596d0.jpg" />
         <pubDate>2023-04-26 10:39:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2568601773</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Национальный академический драматический театр им. М. Заньковецкой ( Балихіна Софія 11-В )</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2569192566</link>
         <description><![CDATA[<div>Театр графа Станіслава Скарбека, «галицька «Ла Скала», Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької. Історія будівництва цієї унікальної споруди така ж бурхлива, як і зміна її назв.<br><br></div><div>Усе почалось у 1783 р., коли частину ділянки, де раніше стояв Низький замок, австрійський імператор Йосиф ІІ подарував громаді для облаштування загальноміської споруди. За щасливим збігом обставин вибір суспільства та влади припав на користь театру. Однак мало минути ще понад п’ятдесят років, поки будівництво таки зрушило з місця і тривало з 1836 по 1842 рр.<br><br></div><div>Головним інвестором проекту став відомий підприємець, меценат та авантурник граф Станіслав Скарбек. Ця ідея виникла у нього ще в 1818 р. Після здобуття численних дозволів та узгоджень архітектори Людвіг Піхль та Йоганн Зальцман створили оригінальний проект. Згідно з ним львівська Мельпомена мала отримати житло у стилі віденського класицизму довжиною близько 96 метрів, шириною 76 і площею понад 7000 кв. м.<br><br></div><div>Однак помиляються ті, хто вважає, що граф неймовірно ризикував, вкладаючи гроші у сумнівну з фінансового погляду споруду. Адже від початку передбачили, що театр буде оточений своєрідною дільницею, яка складатиметься з крамниць, кав’ярень, складів та численних житлових приміщень. Саме їх використання мало стати надійною страховкою на випадок, якби власне театральний проект виявився невдалим. На додаток театр на 50 років звільнявся від податків, а кожна театральна трупа, що прибувала до міста на гастролі, повинна була сплатити графові 10% отриманих прибутків.<br><br></div><div><br><br></div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=hUvzdTU6wrQ&amp;ab_channel=Espreso.TV" />
         <pubDate>2023-04-26 18:07:26 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2569192566</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Роботи британця Бенксі в Україні  Київ, Ірпінь, Бородянка..</title>
         <author>innadymytrova71</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2570505803</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/500886343/edcf18d239da2afa90a20d7edebea2f8/padlet_image_picker_file_e500bbab_aaea_423d_b32d_3ebd0cadaa06.jpg" />
         <pubDate>2023-04-27 14:46:37 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2570505803</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колесова Владислава (11-Б)</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2576404848</link>
         <description><![CDATA[<div><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80"><strong><mark>Руський театр</mark></strong></a> <strong><mark>і </mark></strong><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9"><strong><mark>Микола</mark></strong><strong>&nbsp;</strong><strong><mark>Садовський</mark></strong></a><br>перший український стаціонарний професійний <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80">театр</a>, заснований на базі пересувного театру М. Садовського, посталого <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1906">1906</a> у <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0">Полтаві</a><br>На чеській професійній сцені завдяки Миколі Садовському була представлена українська класика, лунала і українська пісня: <br>-«Наталка-Полтавка»<br> -«Запорожець за Дунаєм»<br> -«Ой не ходи, Грицю»<br>- «Бондарівна»<br> Також на сцені <a href="https://www.informuji.cz/data/2016216183632.jpg">Народного дому</a> на Віноградах&nbsp; 16 листопала 1925 року театр Миколи Садовського заграв п’єсу Михайла Старицького «Тарас Бульба»</div>]]></description>
         <enclosure url="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/df/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96_%D0%B2_%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2_%D0%9C.%D0%9A._%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_1.JPG/1200px-%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96_%D0%B2_%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2_%D0%9C.%D0%9A._%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_1.JPG" />
         <pubDate>2023-05-03 08:02:21 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2576404848</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконував: Грунський Олександр </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2576557909</link>
         <description><![CDATA[<div>Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.В. Гоголя – один із найстаріших театрів України, що підтримує славні традиції українського театрального мистецтва. Поряд із постановками за класичними творами («Мартин Боруля», «Наймичка», «Безталанна», «Лісова пісня», «Наталка Полтавка», «Сорочинський ярмарок») у репертуарній афіші з’являються співзвучні реаліям часу постановки («Звичайна історія», «Ханума», «Бог є любов, Едіт Піаф» та інші).<br><br><br><br>Задовольнять мистецькі потреби у театрі Гоголя і найменших глядачів — казки «Малюк та Карлсон», «Царівна Ква-Ква», «Летючий корабель», тощо – подарують радість і навчать простих життєвих істин.<br><br></div><div><br>Особливої аури театру додає те, що серед усіх театрів України лише у полтавському є симфонічний оркестр (художній керівник та диригент – народний артист України Віталій Скакун). Концертні програми оркестру складають твори видатних композиторів світу та сучасна українська музика.&nbsp;<br><br></div><div><br>З 1958 року театр ім. М.В. Гоголя розміщується у прекрасному величному приміщення у центрі міста, куди полтавці та гості Полтави знаходять доріжку. Знайома творчість гоголівців і далеко за межами Полтавщини, адже колектив постійний учасник всеукраїнських та міжнародних фестивалів.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1963601548/efe85b9069ce4755790110f42446184b/212496F4_EA70_4B16_BBCA_5DA77FCCB1CD.jpeg" />
         <pubDate>2023-05-03 10:29:12 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2576557909</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Авдієнко Данило</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2580315746</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Дніпровський академічний міський український театр одного актора «Крик»</strong> — театр у місті Дніпро. Єдиний, щонайменше в Україні і в Європі, повноцінний театр, у якому актор є і режисером вистав, і сценаристом, і сценографом, і художником, і музичним редактором, і гримером, і костюмером — це засновник театру народний артист України Михайло Мельник. У листопаді 2012 року наказом Міністерства культури України театру надано статус академічного.<br><br>Дніпропетровський театр-студія «Крик», як комунальний заклад культури, був зареєстрований рішенням виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська 6 липня 1990 року, але до цього театр вже активно працював щонайменше рік — зі спектаклями «Гайдамаки» і «Пропащі» «Крик» виступав не тільки в Україні<br><br>За час існування театру, у ньому поставлені чотирнадцять вистав. Станом на 2017 рік у репертуарі театру представлені п'ять моноспектаклів.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2016501322/7d63cf87789a8a90ddc4573f00d67053/image.png" />
         <pubDate>2023-05-06 13:59:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2580315746</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Романець Марія 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2581905807</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>«Козаки́»</strong> — серія <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F">мультиплікаційних</a> фільмів, знятих в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0">УРСР</a> та Україні на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">українській</a> студії <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC">«Київнаукфільм»</a>. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82">Автор сценарію</a> та <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80">режисер</a> — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%90%D0%B2%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Володимир Дахно</a>.<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B8_(%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB)#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B8_(%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB)#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a> Усі мультфільми є <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC">короткометражними</a>, їх тривалість не перевищує 20 хвилин. За мотивами серіалу зроблена гра-квест «Як козаки <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9B%D1%96%D0%B7%D0%B0">Мону Лізу</a> шукали». усі серії циклу видані на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/DVD">DVD</a> в збірці «Усе про козаків».<br><br></div><div><br>Посідає 84-85-у позицію у списку <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_100_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B8%D1%85_%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE">100 найкращих фільмів в історії українського кіно</a>.<br>https://www.youtube.com/watch?v=_S1vYPjhVBE</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=_S1vYPjhVBE" />
         <pubDate>2023-05-08 11:29:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2581905807</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ваніна Тая 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2581918562</link>
         <description><![CDATA[<div>«Мавка. Лісова пісня» (англ. Mavka. The Forest Song) — український 3D анімаційний фільм за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та образів народної міфології. Прем'єра відбулася 2 березня 2023 року.<br><br>Фільм описує стосунки духів лісу та людей. Головна героїня з числа лісових жителів — це добра і наївна Мавка, що пробуджується навесні, аби розбудити решту духів. Музикант Лукаш, щоб врятувати свого хворого дядька Лева, вирушає до таємничого та забороненого лісу, щоб знайти дерево життя за пропозицією жорстокої Килини. Насправді ж Килина хоче скористатися живильною силою дерева для отримання вічної молодості. Мавка захоплюється музичним талантом Лукаша і між ними виникають почуття.<br><br>У мультфільмі немає деяких персонажів оригінального твору Лесі Українки, як-от матері Лукаша, Перелесника та Потерчат. Натомість у ньому є такі нові персонажі, як жабокиць Квусь, лісовик Гук, песик Лукаша Шусть, рисеня та безліч інших лісових істот.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1969455099/07fafa7050b73b26380e7f653fea3bee/1200x630.jpg" />
         <pubDate>2023-05-08 11:42:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2581918562</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Івановський Олександр 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2582178411</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em><mark>«Ті́ні забу́тих пре́дків»</mark></em></strong> (в міжнародному прокаті <strong>«Диќі ко́ні вогню́» (англ. Wild Horses of Fire))</strong> — український радянський художній фільм режисера <strong>Сергія Параджанова</strong>, відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Екранізація однойменної повісті <strong>Михайла Коцюбинського.</strong><br>Зйомки відбувалися у селі Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області та на його околицях. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість. У перший рік прокату фільм переглянули <strong>8,5 млн глядачів</strong>.<br>Гарвардський університет додав стрічку до списку <strong>обов'язкових для перегляду</strong> студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.<br>У Верховині в хаті, де мешкав Сергій Параджанов під час знімання, облаштовано музей фільму «Тіні забутих предків».<br>«Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннеса за кількістю міжнародних кінонагород.</div><div>Загалом на рахунку фільму їх 39, з них 28 – кінофестивальних, зокрема, й 24 гранпрі, отримані у 21 країні.<br>Його вважають класикою українського поетичного кіно.<br><br>Усім рекомендую переглянути цей фільм!<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/T3kMo7wtHpg" />
         <pubDate>2023-05-08 14:37:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2582178411</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Воскобойник Анастасія 11-В </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2583742351</link>
         <description><![CDATA[<var><strong><mark>Земля (1930, Олександр Довженко)
</mark></strong>Легендарний фільм Олександра Довженка, який <strong>приніс йому світову славу</strong>. "Земля" вважається справжнім гімном праці, землеробству і людині. Довженко <strong>першим</strong> у світовому кіно <strong>висловив світогляд</strong>, який якісно відрізняється від усього зображуваного раніше. Це <strong>світогляд нації хліборобів, поетизація природи і праці.</strong> Режисер зняв гранично просту, але дуже драматичну історію селянської родини в епоху колективізації. Однак тут фірмові прийоми зйомки Довженка з довгими пейзажними планами стали справжнім тріумфом форми над змістом.Після виходу "Земля" була дуже популярна за кордоном (і досі її вивчають у світових кіновузах). <strong>Світові</strong> <strong>критики називали Довженка "Гомером кінематографа"</strong>, тоді як у Радянському Союзі стрічка була заборонена до 1958 року через надмірний натуралізм, пантеїзм і зневажливе освітлення класової боротьби. Проте в умовне свято дня народження українського кіно складно знайти більш доречний фільм для вечірнього перегляду.</var>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/tWWWnbSmbm0" />
         <pubDate>2023-05-09 12:38:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2583742351</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Виконував: Грунський Олександр </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2593158349</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Камі́нний хрест»</strong> — епічно-психологічна новела <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0">українського</a> письменника <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Василя Стефаника</a>, написана <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1900">1900</a> року.<br>Оповідання присвячене прощанню селян-емігрантів з рідним краєм перед виїздом до Канади на межі ХІХ й ХХ ст., подаючись через від'їзд з батьківщини старого Івана Дідуха. Автор розкриває гнітючі переживання емігранта в момент його розриву з рідним селом і клаптиком землі, в обробіток якого він уклав усе своє життя, і який мусить покинути.<br><br><br>За жанровими ознаками «Камінний хрест» є <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F">оповіданням</a>. Проте за аналогією до багатьох інших творів письменника його називають <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B0">новелою</a>. Сам автор назвав свій твір <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D1%96%D1%94%D1%8E&amp;action=edit&amp;redlink=1">студією</a>, тобто художнім дослідженням внутрішнього світу головного героя. «Камінний хрест» в такому випадку - дослідження душі українського селянина-трударя, якого соціальні обставини примушують рвати віковічний зв’язок з тим ґрунтом, на якому він виріс. Працьовитість і доброчесність героя піднесені автором понад рештою аспектів життя, а бажання залишити пам’ять по собі — поставити на горбі камінний хрест — має глибокий психологічний <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82">підтекст</a>. Іван Дідух ставить хрест на своєму политому кривавим потом полі і ніби заживо себе ховає. Проте він хоче жити у пам’яті нащадків, хоче, щоб цей хрест в’язав його з рідним селом і тоді, коли він буде далеко на чужині, і тоді, коли його не стане в живих.<br><br></div><div><br>У творі порушено проблеми віковічного зв’язку з рідною землею; сумлінної праці на землі як вияву народної етики й моралі, як обов’язку, єдиного засобу і виправдання буття селянина; масового зубожіння селян, що спричинило хвилю еміграції за океан.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1841869897/4f0fd1f9216c698e7f9defc0297cbf24/51F0D491_842A_497D_ADCC_5950E5BFA732.jpeg" />
         <pubDate>2023-05-16 14:03:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2593158349</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Земля (фільм, 1930)</title>
         <author>vivianshbigi</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597932266</link>
         <description><![CDATA[<div><br>«<strong>Земля</strong>» — український радянський художній німий фільм. Третій фільм української трилогії <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Олександра Довженка</a>: (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)">«Звенигора»</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BB_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)">«Арсенал»</a>, «Земля»). Прем'єра фільму відбулася 8 квітня 1930 року в Києві<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>. Двічі був реставрований: у 1971 в Росії та в 2012 в Україні. Має декілька варіантів музичного супроводу<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-:4-3"><sup>[3]</sup></a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-:5-4"><sup>[4]</sup></a>.<br><br></div><div><br>Фільм зображає перші роки <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0">колективізації</a> в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0">Українській РСР</a>, змальовуючи їх крізь конфлікт <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF">колгоспників</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C">куркулів</a>. Водночас Довженко наділив «Землю» символізмом містичного зв'язку українського народу зі своєю землею, стверджував про розрив людини й природи внаслідок колективізації.<br><br></div><div><br>Багатьма критиками «Земля» вважається найкращим фільмом у всій фільмографії Довженка, деякими — одним з найкращих в історії кіно. Проте в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA">СРСР</a> «Земля» зазнала осуду за недостатню <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">комуністичну ідеологічність</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC_(%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE)">натуралізм</a>, симпатії противникам колективізації, внаслідок чого фільм зняли з прокату вже за кілька днів після прем'єри.<br><br></div><div><br>Займає 2-у позицію у списку <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_100_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B8%D1%85_%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE">100 найкращих фільмів в історії українського кіно</a>.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/517430951/7908d550a1a785109a857d2ed1e8a018/Zemlya_1930_poster.jpg" />
         <pubDate>2023-05-19 19:02:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597932266</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Театр Березіль</title>
         <author>vivianshbigi</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597940012</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>«Березі́ль»</strong> — український театр-студія, заснований <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8C_%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%81">Лесем Курбасом</a> у 1922 році у Києві. В 1926 році його було переміщено до Харкова, де він зайняв приміщення, яке до цього належало <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0">театру імені І. Франка</a> під керівництвом <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82_%D0%AE%D1%80%D0%B0">Гната Юри</a> (нині це будівля <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80">Харківського Українського академічного Драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка</a>). Нині назву «Березіль» має мала сцена <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80">Харківського Українського академічного Драматичного Театру імені Т. Г. Шевченка</a>. <br><br>Назва<br><br>Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня.<br><br>Київський період <br><br>Один із перших українських радянських театрів. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березоля» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу. Працював як державний театр з 1922 до 1926 у Києві, а з 1926 до 1933 — у тодішній столиці <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2">Харкові</a>. Період життя та становлення театру у Києві вважають його «політичним» періодом, а харківський період — філософським.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/517430951/3a723805a4212ccb8659137a1816afc7/4_jiIyOi1_max_1920x900.jpg" />
         <pubDate>2023-05-19 19:14:23 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597940012</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Тіна кароль. Українська солістка та співачка </title>
         <author>vivianshbigi</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597943452</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Ті́на Ка́роль</strong><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a> (справжнє ім'я <strong>Тетя́на Григо́рівна Ліберма́н</strong>; нар. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/25_%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F">25 січня</a> <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1985">1985</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%BA%D0%B0%D0%BD_(%D1%81%D0%BC%D1%82)">Оротукан</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C">Магаданська область</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0">РСФСР</a>) — українська співачка та акторка, телеведуча, модель. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">Народна артистка України</a> (2017)<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>, солістка <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BB%D1%8C_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8E_%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%B8%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8">Ансамблю пісні і танцю ЗСУ</a>. Лавреат пісенного конкурсу молодих виконавців <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%85%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8F_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81)">«Нова хвиля 2005»</a><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C#cite_note-3"><sup>[3]</sup></a>. З піснею <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Show_me_your_love">«Show me your love»</a> представляла Україну на <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_2006">«Євробаченні 2006»</a>, де посіла сьоме місце.<br><br>Музична кар'єра<br><br><br>З дитинства учасниця і лавреатка конкурсів і фестивалів: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D1%96_%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%B8">«Золоті трембіти»</a>, «Юні зірки Прикарпаття» (1997), «Таланти твої, Україно» (1998), «Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу», «Чорноморські ігри», «Золотий тік», «Під однією зіркою» (1999), «Едельвейс», «Сім культур» (2001), де представляла <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BB%D1%8C">Ізраїль</a>, «Перший всеукраїнський конкурс артистів естради» (2002), <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%85%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8F_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81)">«Нова хвиля»</a> (Юрмала-2005).<br><br></div><div><br>У 1997—1998 роках із піснею «Твоя мелодія», присвяченою <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%8E%D0%BA_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Володимиру Івасюку</a> (музика Світлани Гричко, слова Мирослава Бойчука) перемогла у кількох вищеназваних конкурсах.<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C#cite_note-12"><sup>[12]</sup></a><sup>[</sup><a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F:%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B0"><em><sup>неавторитетне джерело</sup></em></a><sup>]<br></sup><br></div><div><br>Акторка театру і шоу-вистав: роль Маргарет у мюзиклі <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80_(%D0%BC%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BB)">«Екватор»</a> (2003), Марфи у спектаклі «Духів день» (2004), Асоль в однойменному мюзиклі.<br><br></div><div><br>На початку музичної кар'єри взяла сценічний псевдонім Тіна Кароль<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C#cite_note-13"><sup>[13]</sup></a>, згодом офіційно змінивши ім'я та прізвище.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/517430951/e9981b169856389a84595acdd3935e80/________________________________________________________________________2022.jpg" />
         <pubDate>2023-05-19 19:19:44 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2597943452</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Кіномистецтво України</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2598493448</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Пропала грамота (1972, Борис Івченко)<br></strong>Фільм "Пропала грамота" — чи не найкраща ілюстрація українського психологічного архетипу в кіно. Непереможний життєствердний дух, наявний в усіх карнавальних формах і символах, відчуття могутньої єдності народу, сповненого природної сили і волі до життя, відчуття безперервного часового плину і вічного оновлення світу, в якому ще не сказане останнє слово, — все це стверджує українців як націю, дає надію на краще майбутнє. Такі відчуття викликає довершена робота сценариста Івана Драча, режисера Бориса Івченка, зіркового складу акторів на чолі з Іваном Миколайчуком, які створили справжній шедевр українського кінематографа, що є актуальним у всі часи.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1409670879/027e0fcb4df6d937c6b994ac2d86a3f3/images.jpg" />
         <pubDate>2023-05-20 19:32:26 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2598493448</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Біла Амалія 11- Б Нотр- Дам де Парі </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2683041924</link>
         <description><![CDATA[<div>&nbsp; Собо́р Пари́зької Богома́тері (Нотр-Дам-де-Парі) — собор у Парижі, присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа, кафедральний храм Паризької архідіоцезії.&nbsp;<br>&nbsp;Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва. Стоїть на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа, базиліки Святого Стефана.&nbsp;<br>&nbsp; &nbsp;Ця церква була побудована на місці галло-римського храму Юпітерові, що стояв тут за часів римської влади. Собор є п'ятинефною базилікою.&nbsp;<br>&nbsp; &nbsp;Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн.<br>&nbsp; &nbsp;У соборі вбачається подвійність стилістичних впливів: з одного боку, присутні відгомони романського стилю Нормандії з властивою йому могутньою і щільною єдністю, а з другого — використання новаторських архітектурних досягнень готичного стилю, який додає будівлі легкості й створює враження простоти вертикальної конструкції і вагової опори будови.<br>&nbsp; 15 квітня 2019 року в Нотр-Дам-де-Парі сталася сильна пожежа, внаслідок якої обвалився шпиль та згоріло повністю дві третини даху собору.<br>&nbsp; &nbsp;Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі.&nbsp;<br>  У Соборі Паризької Богоматері зберігаються наступні святині: Терновий вінець Ісуса Христа, який згідно з Євангеліями, був покладений на Його голову римськими воїнами під час наруги над Ним; найбільша з відомих частин Чесного та Животворного Хреста, на якому Ісуса було розіп'ято; а також один із цвяхів, якими Його прибивали до Хреста.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2125800728/5126dcae2ef0c77aa0424fca187c537d/Notre_Dame_de_Paris_2013_07_24.jpg" />
         <pubDate>2023-09-04 06:58:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2683041924</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Демиденко Анастасія 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2701542486</link>
         <description><![CDATA[<div>Собор Святого Стефана (St Stephen’s Cathedral), розташований у самому серці Відня, пережив багато воєн і в даний час є символом свободи міста. Готичний собор стоїть на руїнах двох попередніх церков. Його будівництво було в значній мірі ініційовано в 14 столітті герцогом Австрії Рудольфом IV. А сама пізнавана характеристика собору – черепичний дах із зображенням національного герба та герба міста Відня, була додана тільки в 1952 році.&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2027010685/f2db39d434b6543e4072077138ab2da6/sobor_svyatogo_stefana_1.jpg" />
         <pubDate>2023-09-13 07:10:29 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2701542486</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Павлова М 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2701854564</link>
         <description><![CDATA[<div>Палац Лінарес<br>Палац Лінарес -палац в місті Мадрид, побудований в кінці 19 ст. в стилі еклектика. Відновлений та реставрований після пошкоджень в громадянську війну в Іспанії.<br>У 1872 р. маркіз де Лінарес придбав у Мадриді ділянку землі з метою побудови палацу. Первісний проект створив архітектор Карлос Колубі і розпочав будівництво у 1877 р. До будівництва залучили французького архітектора Адольфа Омбре (Adolf Ombrecht). Водночас будували палац та службові приміщення, над створенням яких працювала низка архітекторів, серед яких Мануель Альварес Анібал. Палац був міським і водночас мав риси багатої садиби з парком, стайнями, парковими павільйонами. Маркіз де Лінарес перебрався в палац вже у 1884 р., хоча той не був готовий, а оздоби інтер'єрів тривали до 1900 року</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2137508182/fdb1b7d9722cbd50c614c51f04c0a147/image.png" />
         <pubDate>2023-09-13 10:36:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2701854564</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єгоров Артем Юрійович 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702212683</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2138181664/3780ca9321dac9ac67a2ab3981276dae/______________2023_09_13___17_26_56.png" />
         <pubDate>2023-09-13 14:27:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702212683</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єгоров Артем Юрійович 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702213364</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2138181664/80baa2a265905f1ecff6f0178c76eb08/__.jpeg" />
         <pubDate>2023-09-13 14:28:19 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702213364</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єгоров Артем Юрійович 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702214058</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2138181664/395a9ec1177f9d0bd1464304d24c039c/2023_09_13_17_27_12.jpg" />
         <pubDate>2023-09-13 14:28:41 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2702214058</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2703795965</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Собор Паризької Богоматері</strong> (<em>фр. Notre-Dame de Paris</em>) – величний католицький храм на острові Сіті у центрі Парижа. Ця видатна пам'ятка архітектури оспівана в мистецтві і є однією з найвідоміших культових споруд світу. Щороку подивитися на Нотр-Дам де Парі приїжджає 13-14 мільйонів туристів, бажаючи особисто побачити готичний силует, прикрашений мальовничими вітражами і моторошними горгульями. Собор Паризької Богоматері є географічним центром як Парижа, а й усієї країни. Саме тут знаходиться так званий «Нульовий кілометр», від якого ведуть відлік усі відстані у Франції.</div><div><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2139220554/796aa33d023fd8faecf0d491d4938673/TripGuide_ru_103117big.jpg" />
         <pubDate>2023-09-14 08:16:54 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2703795965</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сторожук Ліза, 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2706766289</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Кельнський собор</strong> – це найбільший <em>готичний</em> собор Німеччини, який з 1996 року входить до списку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини. Два могутніх 157-метрових шпиля домінують над усім містом. Завдяки ним собор займає третє місце серед найвищих церков світу. А ще Кельнський собор має найбільший в світі фасад. Будівництво храму велося в два етапи – з 1248 по 1437 рік і з 1842 по 1880 рік.<br><br></div><div><strong>Кельнський собор</strong> – це не тільки місце проведення церковних служб, а й великий музей, де за століття зібрана вражаюча колекція картин, скульптур і коштовностей. Серед творів мистецтва в першу чергу слід назвати ряди лавок в хорі, фрески над ними, головний вівтар та скульптури на огорожі хору. На верхніх рядах вікон сяють чудові вітражі, а деякі вікна, розташовані в бічній капелі, збереглися з XIII століття. Але головним скарбом собору є мощі трьох волхвів – Каспара, Мельхіора і Балтазара, які принесли Ісусу дари на Різдво.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://sights.com.ua/wp-content/uploads/2022/02/xkjolnskij-sobor-tretij-po-vysote-v-mire-e626672.jpg.pagespeed.ic.bgyGGu-q1j.jpg" />
         <pubDate>2023-09-16 12:28:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2706766289</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2706805162</link>
         <description><![CDATA[<div>У країнах Західної та Центральної Європи із відродженням міст наприкінці 10 століття починає розвиватися тип кам'яного житлового будинку у два-три поверхи із майстернями та лавками, що традиційно розміщувались на першому поверсі. Складається архітектура романського стилю. Романський стиль увібрав численні елементи ранньохристиянського мистецтва, меровінгзького мистецтва, культури «каролінгзького відродження», а також мистецтва античності, епохи переселення народів, Візантіі та мусульманського Близького Сходу). На відміну від попередніх йому тенденцій середньовічного мистецтва, що носили локальний характер, романський стиль став першою художньою системою середньовіччя, що охопила більшість європейських країн (незважаючи на викликане феодальною роздробленістю величезне різноманіття місцевих шкіл). В культовій архітектурі з'являються монастирські комплекси із замкненими дворами, оточенимаркадами (клуатри), масивні важкі храмибазилікального типу. У 12 столітті вперше для декорування фасадів церков використовують скульптури та рельєфи. Найчудовішим творінням романської монументальної пластики є гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду.</div><div>У другій половині 12 століття у Фпанціі зародилася архітектура готики, відобразивши найбільш високий етап розвитку продуктивних сил феодального суспільства і посилення міст, з яким пов'язане виникнення нових типів громадських будівель (ратукщі, будинки ремісничих цехів та гільдій). Масивні конструкції замінила каркасна система, в якій із граничною раціональність використовується матеріал. Звільняється простір інтерєру, який отримує активний розвиток по вертикалі (собори в Парижі, Реймс<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D1%81">і</a> та Амєні — у Франції, в Фрейбурзі та Кельні — у Німеччиніі; в Кентербері — у Великобританії; в Бургос — в Іспаніі, у Празі (Чехія),Кракові (Польща)). У житловому будівництві поряд з кам'яними конструкціями застосовується фахверк — дерев'яний каркас, заповнений цеглою або каменем. Готика — це насамперед характерне устремління споруди вгору, зокрема за рахунок гострих стрілчастих шпілів, це також широке використаннявітражів, це чисельні арки, багатство скульптури, оздоблення. Такі елементи надають готичним спорудам динамічності, величі.</div><div><br><br><br><br></div><div><br><br><br><br></div><div><br><br><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/3d9846d2188f6132eedb086c332aff97/1024px_Kdom.jpg" />
         <pubDate>2023-09-16 13:35:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2706805162</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Ренесансна архітектура</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2715057327</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Ренесансна архітектура</strong> — період розвитку архітектури в європейських країнах з початку XV до початку XVII століття, в загальному перебігу <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BD%D1%81">Ренесансу</a> та розвитку основ духовної і матеріальної культури Стародавньої Греції і Риму. Цей період є переломним моментом в історії західноєвропейської архітектури, особливо по відношенню до попереднього архітектурного стилю, до готики. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0">Готика</a>, на відміну від архітектури Відродження, шукала натхнення у власній інтерпретації мистецтва стародавнього Риму.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.google.com/url?sa=i&amp;url=https%3A%2F%2Fuk.wikipedia.org%2Fwiki%2F%25D0%25A0%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25B5%25D1%2581%25D0%25B0%25D0%25BD%25D1%2581%25D0%25BD%25D0%25B0_%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2585%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B0&amp;psig=AOvVaw2ycEi-OzvbQBh64OzFItgI&amp;ust=1695405032087000&amp;source=images&amp;cd=vfe&amp;opi=89978449&amp;ved=0CBAQjRxqFwoTCOD_wYeivIEDFQAAAAAdAAAAABAE" />
         <pubDate>2023-09-21 17:50:49 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2715057327</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Даша 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719359079</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=0c_Cv_pJsLE" />
         <pubDate>2023-09-25 13:39:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719359079</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Даша 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719363916</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=JaEmipTSWs8" />
         <pubDate>2023-09-25 13:42:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719363916</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я </title>
         <author>enk06d</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719959965</link>
         <description><![CDATA[<div>Елін Даніельсон-Гамбогі<br>1861 — НООРМАРККУ, ФІНЛЯНДІЯ | 1919 — АНТІНЬЯНО, ІТАЛІЯ<br>ІНФОРМАЦІЯ<br>фінський художник.<br><br>Елін Даніельсон було десять років, коли її батько, Карл Еміль Даніельсон, покінчив життя самогубством, розчарований крахом сімейної ферми. Її мати, Роза Амалія Гестрін, заохочувала її продовжувати навчання за фінансової допомоги брата, який довго підтримував художницю. У п’ятнадцять років Даніельсон вступила до школи малювання Фінського художнього товариства в Гельсінкі, де, окрім техніки малювання та живопису, вивчала малювання на порцеляні, навчання, яке виявилося неоціненним у її підтримці. У 1880 році вона отримала диплом викладача, навчаючись у художника Адольфа фон Беккера, чию приватну школу відвідували кілька молодих фінів, у тому числі Хелен Шєрфбек і Еллен Теслефф .</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1474219684/1138745b6be6a54590db6e97f5b57f6d/Screenshot_2023_07_30_22_59_59_075_com_android_chrome_edit.jpg" />
         <pubDate>2023-09-25 20:03:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2719959965</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2733807363</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br>Венера Мілоська</strong> (<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">грец.</a> Η Αφροδίτη της Μήλου) — <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%80">мармурова</a> статуя богині <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B0">Афродіти</a>, датована приблизно <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/150_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD._%D0%B5.">150 до н. е.</a> Нині експонується в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B2%D1%80">Луврі</a>, <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B6">Париж</a>.<br><br></div><div><br>Автор Венери Мілоської невідомий. Початково вона приписувалась <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Праксітелю</a>, оскільки скульптура являє собою тип <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B0_%D0%9A%D0%BD%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Афродіти Кнідської</a>. Нині поширена версія про авторство <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%B3%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80&amp;action=edit&amp;redlink=1">Агесандра Антіохійського</a>.<br><br></div><div><br>Статуї Венери Мілоської править за ідеал краси жіночого тіла. Висота статуї 2,04 м. Пропорції у перерахунку на зріст 164 см такі: 86х69х93 см.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2148554401/8944337aa8de90c518dce27e36c717e3/220px_The_legendary_Venus_de_Milo_in_the_Louvre__9_February_2014_cropped.jpg" />
         <pubDate>2023-10-05 12:10:47 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2733807363</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11а</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2734246310</link>
         <description><![CDATA[<div>Кінний монумент Марку Аврелію — давньоримська бронзова скульптура, розташована на Капітолійському пагорбі в Римі.<br><br>Вважають, що пам'ятник створений в 175. Первісно під копитами коня була розташована фігура варвара, яка втрачена. Поверхня скульптури була позолочена, залишки позолоти видно і зараз. Імператор верхи на стрункому коні та без стремен, як то було за його життя. Хоча це монумент переможцю, імператора подано без обладунків і без зброї, він в солдатському плащі, накинутому на туніку. Жест правиці імператора-філософа — не жест загрози, а привітання і пропозиція миру. Скульптура не набагато перевищує природні розміри людини та коня.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1874183375/95d39148251f1f22cb823ec690fbf688/Statua_Marco_Aurelio_Musei_Capitolini.JPG" />
         <pubDate>2023-10-05 16:25:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2734246310</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Демиденко 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735122730</link>
         <description><![CDATA[<div>Статуя представляє нам ідеально складеного юнака. За правилами Олімпійських Ігор, він наг. Хто він, цей ймовірний переможець змагань з метання диска? Нам цього не дізнатися. Навіть вдивляючись в обличчя статуї, ми не вловимо ніякого натяку на портретну схожість. Місто, яке послало свого громадянина для участі в Іграх, хотіло не його особистого прославлення, а свого. Саме "мала батьківщина атлета" була увічнена в бронзі, а не якась конкретна людина. За канонами класичного періоду, безпристрасне обличчя юнака контрастує з повним динаміки тілом. Скульптура була розрахована на те, що дивитися на неї будуть в анфас. Саме з цієї позиції повніше розкривається "Дискобол". Фото, зроблене ліворуч, представляє скульптуру судженої, дещо неповноцінною, яка втратила об 'єм.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1946096971/54f2aa44c346c0caf26e3adb6958177d/IMG_7383.jpeg" />
         <pubDate>2023-10-06 06:35:26 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735122730</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735422665</link>
         <description><![CDATA[<div>Зодчі споконвіку займалися пошуком нових архітектурних форм. Кожному історичному періоду були властиві різні архітектурні стилі, але лише в епоху Просвітництва виникла потреба їх класифікувати. Була виділена стародавня, антична (грецька та римська), середньовічна (візантійська, романська та готична) архітектура, а також <strong>архітектура Нового часу</strong>, яка подарувала світові стилі ренесанс, бароко та рококо, класицизм та ампір, еклектику та модерн.Саме цей період став найяскравішим, а стилі, які відносяться до Нового часу, ніколи не вийдуть із моди. Пізніше до хронологічної класифікації було додано архітектуру Новітнього часу, що охоплює конструктивізм, арт-деко, модернізм, хай-тек, постмодернізм, а також різні сучасні стилі.</div><div>Звичайно, така система класифікації була абстрактною, оскільки чисті стилі в архітектурі практично не трапляються. Кожен новий стиль несе в собі щось від попереднього та наступного стилю, а напрям, що вийшов із моди, не зникає безвісти.Період Нового часу розпочався у 15 столітті з епохи Відродження чи Ренесансу. На той час культурним центром стала Європа, яка привнесла у світове мистецтво світський тон. Тоді ж зародилася архітектура Нового часу, де не було готичної спрямованості до неба. Замість складних, несиметричних форм середньовічних споруд зодчі стали використовувати рівновагу та симетрію.</div><div>Черпаючи натхнення у зразках античної архітектури, вони використовували впорядковане розташування колон та інших елементів.Цей період, як і <strong>архітектура Новітнього часу</strong>, характеризувався появою нових матеріалів та технологій. Тривалість епохи Відродження у різних країнах була різною. Але історично криза Ренесансу розпочалася ще на початку 16 століття. Тоді ж в Італії зародився стиль бароко, для якого характерний просторовий розмах, використання складних криволінійних форм і скульптур.</div><div>Його продовженням став стиль рококо, який не приніс до архітектури нічого нового, а використав прийоми бароко для досягнення максимального декоративного ефекту.У 17 столітті Європа «переситилася» химерними архітектурними формами бароко та рококо. Зодчі знову звернулися до античної простоти, суворості та стриманості. Настала епоха класицизму. Пізніше, як у Франції правив імператор Наполеон, в архітектурі використовувався стиль високого чи пізнього класицизму, названий ампір. А на початку 19 століття архітектура Нового часу набула еклектичних рис.</div><div>Еклектиці властиво використання різних архітектурних стилів, але форми будов стали прив’язуватися до їх функцій.Нарешті, наприкінці 19 століття нової архітектурі став використовуватися стиль модерн. Зодчі в черговий раз відмовилися від прямих кутів та ліній, використовуючи плавні, природні контури. У той же час відбувся сплеск інтересу до нових технологій, завдяки яким на початку 20 століття зародилася архітектура Новітнього часу, що розвивається досі.</div><div>Саме Новий час дав потужний поштовх для розвитку сучасних архітектурних стилів та залишив яскравий слід в історії світової архітектури.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/07502b35e43a88910841bbd52f6a25f1/newtimearchitecture_renaissance1__1_.jpg" />
         <pubDate>2023-10-06 11:06:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735422665</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735603119</link>
         <description><![CDATA[<div>Неперевершеним зразком античної скульптури є Венера Мілоська. Мармурова богиня кохання вражає своєю загадковістю, класичними рисами обличчя, пропорціями фігури. Грецький культ прекрасної духом і тілом людини демонструють скульптури «Дискобол» і «Дорифор», які збереглися в копіях.Основним досягненням римлян є скульптурний портрет (парадний, камерний, кінний), якому притаманні реалістичність відображення характерів, урочистість, що мала звеличувати могутність влади імператорів. Рельєфи на історичні сюжети часто прикрашали тріумфальні арки і колони.<em>Порівняйте скульптури атлетів і визначте, яка з них статична, а яка — динамічна. Чому, на вашу думку, Венеру Мілоську вважають еталоном жіночої краси? Чи вважаєте ви статуї атлетів еталонами чоловічої краси? Аргументуйте. Поміркуйте, як римські скульптори втілювали ідею греків «людина — міра всіх речей». Як вони досягали монументальності парадного портрета?<br></em><br></div><div>Захоплюючись майстерністю грецьких і римських скульпторів, митці наступних поколінь звертаються до античних статуй як до найкращих зразків мистецтва.<br><br></div><div>Християнська релігія визначила своєрідність європейської середньовічної скульптури, яка стала частиною соборів романського стилю. У мистецтві готики скульптура відіграє помітну роль, «олюднюючи» архітектуру. Статуї святих, апостолів, пророків, фантастичних істот, а деколи й реальних осіб, заповнюють портали, ніші, виступи карнизів.<em>Серед видатних творів Мікеланджело Буонарроті (1475—1568), одного з титанів Відродження, — скорботна композиція капели Медічі у церкві Сан-Лоренцо. Статуя Лоренцо Медічі розташована в ніші на стіні, він сидить у глибокій задумі. Перед ним застиглі алегоричні фігури «Ранок» і «Вечір». Навпроти (симетрично) — статуя Джуліано Медічі, біля ніг якого лежать алегоричні фігури «День» і «Ніч». Чотири горизонтальні фігури ніби спадають із кришок саркофагів, символізуючи плинність часу. Погляди обох герцогів спрямовані на Мадонну, статуя якої розташована в центрі композиції на третій стіні (вона об’єднує скульптурні групи двох герцогів). Епоха Відродження не знала ще такого гармонійного синтезу архітектури і скульптури. Ясність і врівноваженість, до чого прагнули митці Ренесансу, сповнені напруженістю і драматизмом. Творчість Мікеланджело стала передвісником наступної епохи — бароко.</em>Найвидатніший представник італійського бароко Джованні Лоренцо Берніні, як і Мікеланджело Буонарроті, належав до митців-універсалів. Він блискуче виявив себе не тільки в архітектурі, а й у пластичному мистецтві, живописі. Переконливо репрезентує мову барокової пластики й новаторства Л. Берніні його твір «Аполлон і Дафна».Експресія образів і динаміка форм цієї скульптури були революційним кроком у галузі різьблення по мармуру. Поселити життя в бездушну кам’яну брилу — особливий дар Л. Берніні. Такої вершини не зміг досягти жоден із його послідовників.<br><br></div><div>Скульптура стала невід’ємною складовою архітектури бароко, надаючи динамічної виразності церквам, палацам, павільйонам, фонтанам. Німеччина безперечно пишається комплексом Цвінґер, щедро прикрашеним статуями й декоративними рельєфами, картушами з гербами й химерними маскаронами.<br>Доба рококо привнесла в мистецтво скульптури нові образні типажі. Скульптори створювали безліч витончених чоловічих і жіночих статуй і бюстів, статуетки німф і фавнів. Ідеалом краси став «Амур» Етьєна Моріса Фальконе (1716—1791). Відомо, що майстер сам створив близько десятка подібних робіт, ще й передавав замовлення учням і колегам.Для майстрів скульптури класицизму характерні культ ідеалів античності й Відродження, стриманість, чіткість форм і деталей. Митці часто звертаються до міфологічної тематики, наприклад, до сюжету міфу про Амура і Психею.Суголосна міфу тема кохання була втілена Огюстом Роденом (1840—1917) у знаменитих композиціях «Поцілунок» і «Вічна весна», неперевершених за грацією та експресією. О. Родена можна вважати засновником експресіонізму в скульптурі. У містах Європи й поза її межами є понад 20 копій відомої роботи О. Родена «Мислитель». Завдяки контрастам фактури, прийомам обробки матеріалу митцю вдалося показати людину, сповнену внутрішньої енергії.Славетний засновник кубізму Пабло Пікассо (1881—1973) створював не лише живописні композиції, а й оригінальні за формою кубістські скульптури.<br><br></div><div>Митця румунського походження Константина Бранкузі (1876—1957) вважають одним із піонерів абстрактної скульптури. Він намагався втілити образ птаха в універсальній і лаконічній формі, вловити політ як символ.<br><br></div><div>Культовий для мистецтва сучасності експресіоністичний твір «Людина, яка крокує» швейцарця Альберто Джакометті (1901—1966) зображений на швейцарській банкноті 100 франків. Тонка, мов лезо, крихка бронзова фігура з грубою поверхнею зображує самотнього пішохода. Скульптура в людський зріст (183 см), створена для міської площі, була продана на аукціоні Sotheby’s за рекордні для пластичного мистецтва 104,327 млн доларів.<br>Безперечно, цінність творів мистецтва не вимірюється тільки грошима. Проте міжнародні художні аукціони демонструють світові тренди, виявляють тенденції моди, відкривають нові імена та роблять сенсації. Адже торгівля творами мистецтва перетворилася на великий бізнес.<br><br></div><div>Об’єктів, що привертають увагу сучасних скульпторів, багато. Чимало творів присвячено друзям людей — тваринам. Приміром, у Бремені біля міської ратуші встановлено пам’ятник Бременським музикантам.<br>Залізного поні можна побачити в Парку Європи, що неподалік Вільнюса. Найцікавіший експонат цього музею — скульптура просто неба, лабіринт, побудований із більш ніж трьох тисяч старих телевізорів («Інфодерево ЛНК»). Він занесений до Книги рекордів Гіннеса як свого роду найбільша «скульптура».<br><br></div><div><em>Що вас здивувало у представлених зразках сучасної скульптури? Пригадайте твори у стилі футуризм, кінетизм, поп-арт.<br></em><br></div><div>У сучасний урбанізований простір органічно вписуються масштабні об’єкти, що відображають нове пластичне мислення. Зразком гігантоманії є унікальний Атоміум у Брюсселі. Конструкція (заввишки 102 м і вагою 2400 т) відтворює просторове розташування дев’яти атомів кристала заліза, збільшеного у 165 мільярдів разів. За задумом, пам’ятка символізує науково-технічний прогрес, мирне використання енергії атома, важливу роль заліза в розвитку світової економіки. «Атоми» у формі сфер, вкритих металевими пластинами, з’єднані трубами — це коридори з ескалаторами для пересування відвідувачів музею.Отже, модерністська скульптура поступово здобула визнання і, за деякими винятками, втратила свою приголомшливу новизну. До творів скульптури нині відносять композиції поп-арту у вигляді конструкцій із пивних банок чи гігантських вінілових гамбургерів. Термін «скульптура» вживають сьогодні щодо ширшого кола мистецьких явищ (мобілів, інсталяцій тощо). Постмодернізм узяв із різних європейських стилів щось особливе і потрібне для подальшої творчості. Сучасні скульптори не перестають експериментувати й дивувати, стимулюючи сильні емоції та інтерес до всього нового, оригінального.<br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div><div><br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/13f5536d79eb0da96f6a89dd0ce600fd/image278.jpg" />
         <pubDate>2023-10-06 13:28:07 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2735603119</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колодій Дар&#39;я 11а</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2737020044</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><em>Ніка Самофракійська<br></em></strong>Скульптура Ніки (бл. 190 до н. е.), грецької богині перемоги, є культовим зразком елліністичної грецької скульптури. <br>Статуя належить до шедеврів грецької скульптури елліністичної доби й була виготовлена на початку 2 століття до н.е. на острові <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81">Родос</a> на честь перемоги, здобутої родосцями над флотом <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%8F">сирійського</a> царя. Ніка Самофракійська є однією з небагатьох скульптур доби еллінізму, що збереглась до наших часів в оригіналі, а не у вигляді римської копії.<br>Вона була встановлена на стрімкій скелі над морем, її <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%27%D1%94%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB">п'єдестал</a> зображував ніс бойового корабля. Могутня й поважна Ніка в одязі, що розвивається від вітру, представлена в нестримному русі вперед. Крізь тонкий прозорий <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BD">хітон</a> просвічується прекрасна фігура, яка вражає глядача пластикою пружного і сильного тіла. Впевнений крок богині і гордий помах орлиних крил народжують почуття радісної та урочистої перемоги.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1808411841/34e0b8899ca37636aa5b90adc6188437/GEeLQAuzu_.jpg" />
         <pubDate>2023-10-08 13:02:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2737020044</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Біла Амалія 11-Б &quot; Дискобол &quot;</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2741436892</link>
         <description><![CDATA[<div>Дискобо́л (грец. Δισκοβόλος — метальник диска) —давньогрецька скульптура, завершена на початку класичного періоду приблизно в 460-450 до н. е. Одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі.<br>&nbsp; Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті&nbsp;, що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом. Ім'я атлета, зображеного у скульптурі, не збереглось. Не зберігся й оригінал Дискобола - він був загублений у Середньовіччі. Робота відома завдяки численним римським копіям, як повномасштабним копіям із мармуру, який дешевший за бронзу , таким як перша знайдена, Паломбарський дискобол, так і меншим масштабним версіям із бронзи.<br>   Метальник диска зображений таким, що збирається кинути свій кидок: «чистим інтелектом», як зауважив Кеннет Кларк у «Оголеному», Мирон створив стійку модель спортивної енергії. Він зробив момент дії настільки тимчасовий, що студенти легкої атлетики все ще дебати, якщо це можливо і він надав цьому повноту камеї . Момент, зафіксований таким чином у статуї, є прикладом ритму, гармонії та балансу. Мирона часто вважають першим скульптором, який опанував цей стиль. Природно, як завжди в давньогрецькій легкій атлетиці, Дискобол повністю оголений. Його поза вважається неприродною для людини за сучасними стандартами вважається досить неефективним способом метання диска. Мирон уособлює тіло в момент його максимального напруження і пишноти. Кручення тіла енергійне і водночас гармонійне та делікатне. Однак великі зусилля спортсмена не відображаються на його обличчі, яке демонструє лише слабку зосередженість. Як зауважує Кларк, «на сучасний погляд може здатися, що прагнення Мирона до досконалості змусило його надто суворо придушувати відчуття напруги в окремих мʼязах» .Ще одна відмінна риса Мирона, втілена в цій скульптурі, полягає в тому, що тіло має пропорційну симетрію.<br>  Потенційна енергія, виражена в тісно пораненій позі цієї скульптури, яка відображає момент застою безпосередньо перед звільненням, є прикладом прогресу класичної скульптури від архаїчної с. Однак тулуб не демонструє мʼязового напруження, навіть якщо кінцівки розведені.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2175195347/03794e56507ebc2dc4aefa46224b3281/31.jpg" />
         <pubDate>2023-10-11 08:35:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2741436892</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Григоренко Олександр 11-Б &quot;Венера Мілоська&quot;</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2742065179</link>
         <description><![CDATA[<div><strong>Венера Мілоська</strong> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0">(грец.</a> Η Αφροδίτη της Μήλου) — <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%80">мармурова</a> статуя богині <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B0">Афродіти,</a> датована приблизно <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/150_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD._%D0%B5.">150 до н. е.</a> Нині експонується в <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B2%D1%80">Луврі,</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B6">Париж.</a><br>Автор Венери Мілоської невідомий. Початково вона приписувалась <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C">Праксітелю,</a> оскільки скульптура являє собою тип <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B0_%D0%9A%D0%BD%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0">Афродіти Кнідської.</a> Нині поширена версія про авторство <a href="https://uk.m.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%B3%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80&amp;action=edit&amp;redlink=1">Агесандра Антіохійського.</a><br>Статуї Венери Мілоської править за ідеал краси жіночого тіла. Висота статуї 2,04 м. Пропорції у перерахунку на зріст 164 см такі: 86х69х93 см.<br><a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/8_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F">8 квітня</a> <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1820">1820</a> року статую Венери Мілоської знайшов грецький селянин Йоргос Кентротас на острові <a href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81">Мілос.</a> Скопуючи свою присадибну ділянку, він спочатку натрапив на кам'яну нішу розміром близько 4-5 м.У тому кам'яному склепі лежала Венера. На момент знахідки фігура богині вже була розбита на два великі фрагменти. Безсумнівно, що у лівій руці Венера тримала яблуко.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2175729655/9188acd700c624bd279d6c08abd2353f/photo_5852687643349991049_y.jpg" />
         <pubDate>2023-10-11 15:50:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2742065179</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сторожук Єлизавета, 11-В</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2771295393</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/ZlSY5aCD4Ns?si=0MGPAvYkLqX66lyz" />
         <pubDate>2023-10-31 22:16:54 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2771295393</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2783223403</link>
         <description><![CDATA[<p>«Тайна вечеря» або рідше: «Таємна вечеря» — фреска італійського художника Леонардо да Вінчі, стінопис якої створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані. </p><p>Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї сцени. У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен мав зайняти в загальній композиції. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Він хотів зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму відгукується на події, що відбуваються.</p><p>Цікаві факти </p><p>1. На думку деяких вчених, незвичайне розташування учнів на полотні не випадково. Мовляв, Леонардо да Вінчі розмістив людей за знаками зодіаку. Згідно з цією легендою, Ісус був Козерогом, а його кохана Марія Магдалина – Дівою.</p><p>2. Не можна не згадати той факт, що під час Другої світової війни в результаті попадання снаряда в будівлю церкви було зруйновано практично все, крім стіни, на якій зображена фреска.</p><p>3. Існує припущення, що сидить до Христа спиною апостол Фадей – це насправді автопортрет самого да Вінчі. І, з огляду на характер художника і його атеїстичні погляди, ця гіпотеза більш ніж імовірна.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408424410/e24f91cb6ab77d0fc55525127845f663/1447958862_1__1_.jpg" />
         <pubDate>2023-11-09 11:43:25 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2783223403</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2783680620</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Клод Моне «Враження. Схід сонця» (1872)</strong></p><p>Моне почав працювати над картиною в рамках написання серії морських полотен в Гаврі, де художник хотів зобразити порт під час світанку, вдень, під час заходу сонця, вночі. Загалом, серії картин одного й того самого об’єкта в різний час доби, в різну погоду та в різні пори року були притаманні видатному імпресіоністу.</p><p>В цій картині Моне розробляє ті теми, які йому завжди будуть цікаві: колорит, взаємодія кольорів та вплив сонячного світла на сприйняття природи та передача цього сприйняття фарбами. Він показує зв’язок яскравого сонця та синьої води гавані, яскраві рефлекси сонячних променів на ранковій морській поверхні. Ця картина стала символом імпресіонізму та на завжди увійшла в історію світового живопису.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2148554401/bda871697d160542d0c8c4da90782159/claude_monet_vpechatlenie_voshod_solnca_1024x819.jpg" />
         <pubDate>2023-11-09 17:04:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2783680620</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єрмак Ігор 11-А </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2786253270</link>
         <description><![CDATA[<p>Картина, виконана в насичених синіх тонах, зображує неймовірне нічне небо над сонним містечком. Художник малював по пам’яті, не з натури, і вклав у цю роботу своє бачення фантастичної енергії зірок та Місяця. Це одна з найяскравіших картин майстра, завдяки якій він виробив свій фірмовий мазок.</p><p>Картина написана під час перебування в Сен-Ремі-де-Прованс. Він перебуває в лікарні для психічно хворих після сварки з Гогеном та втрати частини вуха. Існує версія згідно якої Вінсент відрізав собі вухо, щоб не чути те, що йому казав Гоген. В цей же час Ван Гог плідно працює та створює чи не найкращі свої полотна. Він багато пише брату Тео про свої спостереження зоряного неба з неймовірно великою зорею. Астрономи переконані, що Вінсент бачив Венеру, яка була в полі зору над Сен-Ремі-де-Прованс під час лікування художника. Після написання «Зоряної ночі» стан Ван Гога сильно погіршився. Можливо картина була написана під впливом наступаючого піку психічного розладу, коли його бачення світу суттєво змінювалось. Проте, це аж ніяк не применшує значення картини.</p><p>Наразі картина зберігається в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2214864192/cdd38dc6d6739090a5f6498801b310c6/van_gog.jpg" />
         <pubDate>2023-11-12 17:20:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2786253270</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колодій Даша 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2786338478</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Крик (картина Мунка)</strong></p><p><strong>Крик</strong> ( створено, разом з версіями, у <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>-<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1910">1910</a> роки)&nbsp;— назва декількох <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">експресіоністських</a> полотен і відбитків <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">норвезького</a> художника <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA">Едварда Мунка</a>, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B9%D0%B7%D0%B0%D0%B6">пейзаж</a> <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BB%D0%BE-%D1%84%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B4">фіорду Осло</a>, що відкривається з пагорбу Екеберг в <a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F">Кристіанії</a>, <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F">Норвегія</a>.</p><p>Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0">Музей Мунка</a> володіє однією з мальованих версій та однією пастеллю. У <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0,_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%83">Національній галереї</a> в Осло міститься інша мальована версія (власне початкова, <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1893">1893</a>, <em>основне зображення статті</em>). Четверта версія, виконана пастеллю, належить норвезькому мільйонеру Петтеру Олсену. Мунк також створив літографію картини.</p><p><em>«Крик»</em> ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1994">1994</a> році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2004">2004</a> році <em>Крик</em> і <em>Мадонну</em> пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2006">2006</a> році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/2008">2008</a> року після здійснення реставраційних робіт</p><p><br/></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1808411841/060e46dad2cdfcdf301887cb7e2a507e/____.jfif" />
         <pubDate>2023-11-12 20:15:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2786338478</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Біла Амалія 11-Б.    &quot;Зоряна ніч&quot; Вінсент Ван Гог </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790503794</link>
         <description><![CDATA[<p>"Зоряна ніч" – одна з найвідоміших картин голландського художника Вінсента ван Гога, написана в червні 1889 року. Картина стала для ван Гога своєрідною психологічною терапією, яка допомагала перемогти депресію, розчарування і тугу. Зберігається картина у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.</p><p>  "Зоряну ніч" Ван Гог написав у психлікарні, куди його помістив лікуватися брат Тео після того, як ван Гог відрізав собі мочку вуха. Цікаво, що сам художник вважав її вкрай невдалою роботою, так як вона була написана в момент душевного розладу ван Гога. Кількість нічних світил, зображених на картині, ототожнюють із 37 главою з Книги Буття, в якій йде мова про сни Йосипа: “Я бачив ще сон, ось, Сонце, і Місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені”.</p><p>  «Зоряна ніч» - одна з найбільш суперечливих, загадкових і зачаровуючих робіт, що оспівують їх красу. Як створювалося це полотно, які події з життя живописця вплинули на його написання і як робота переосмислюється в сучасному мистецтві.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2218581523/96e85c4364be1724d5fb4bca8ca3cb1e/images.jpeg" />
         <pubDate>2023-11-15 08:29:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790503794</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790531411</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/1505d3e69a5589c94488cb80825cbd33/Screenshot_20231115_105147_Facebook.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 08:55:45 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790531411</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Приклади мемів за темою: &quot;Скульптура - мовчазна потаємна муза&quot;!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790564413</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/a6d0dae923e3f16cca096f3862301b47/20231115_111440.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 09:24:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790564413</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Приклади мемів за темою: &quot;Скульптура - мовчазна потаємна муза&quot;!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790565250</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/5df7b762f15be34541835e2ca18fd888/20231115_111733.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 09:25:42 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790565250</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790598831</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/9cfd9e2f03d026236f65977a84855ac7/Screenshot_20231115_115031_Facebook.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 09:53:59 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790598831</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790628259</link>
         <description><![CDATA[<p><em>«Викрадення Психеї» (фр. Le ravissement de Psyché) — картина Вільяма Бугро, написана в 1895 році і того ж року вперше представлена ​​на Паризькому салоні. Знаходиться у приватній колекції, власник якої не афішується.</em></p><p><em>Картина створена художником у сімдесятирічному віці — і, на думку рецензента Паризького салону 1895 року Гюстава Алле, «потрібний був художній досвід видатного майстра для того, щоб досягти такого ступеня досконалості», оскільки «казкова краса осіб, вираження захоплення та щастя на них, грація літаючих поз і вся поезія цього вознесіння — справжнє захоплення для погляду» (фр. ). Сучасна дослідниця Ф. Вісман відзначає несподіванку даного колористичного рішення для еротичної тематики.</em></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2218694129/cb6725acccd809b710950c88fa7623dc/IMG_4163.jpeg" />
         <pubDate>2023-11-15 10:19:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790628259</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Приклади робіт учнів з просторів інтернету за темою&quot;&quot;Власне бачення картини художника&quot;!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790669634</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/14651b86970406b0aa906d6f5a13b662/20231115_125018.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 10:58:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790669634</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Приклади робіт учнів з просторів інтернету за темою&quot;&quot;Власне бачення картини художника&quot;!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790671090</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/0a917f7eefb3b2707d044785a924fa17/20231115_124740.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 11:00:02 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790671090</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Приклади робіт учнів з просторів інтернету за темою&quot;&quot;Власне бачення картини художника&quot;!</title>
         <author>innadimitrova_7115</author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790671872</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/59833683/b631ab398262472c03383d17f70f5cbc/20231115_124426.jpg" />
         <pubDate>2023-11-15 11:00:41 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2790671872</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Павлова М 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2792250522</link>
         <description><![CDATA[<p>Моне почав працювати над картиною в рамках написання серії морських полотен в Гаврі, де художник хотів зобразити порт під час світанку, вдень, під час заходу сонця, вночі. Загалом, серії картин одного й того самого об’єкта в різний час доби, в різну погоду та в різні пори року були притаманні видатному імпресіоністу.</p><p>В цій картині Моне розробляє ті теми, які йому завжди будуть цікаві: колорит, взаємодія кольорів та вплив сонячного світла на сприйняття природи та передача цього сприйняття фарбами. Він показує зв’язок яскравого сонця та синьої води гавані, яскраві рефлекси сонячних променів на ранковій морській поверхні. Ця картина стала символом імпресіонізму та на завжди увійшла в історію світового живопису.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2220208290/b7f33a035017ecb1ba60077a2525d076/image.png" />
         <pubDate>2023-11-16 10:42:48 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2792250522</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2799756353</link>
         <description><![CDATA[<p>Розповідь про витоки європейського живопису почнемо з цікавої події, що трапилася у Франції у вересні 1940 року. Четверо старшокласників вирушили в експедицію, щоб знайти підземний хід до середньовічного замку. Та опинилися вони в печері доісторичної людини. Зі стін на них дивилися величезні звірі, викликаючи подив і захоплення.</p><p>Учитель, якому повідомили про знахідку, був вражений, коли побачив цю первісну «галерею», яка нагадувала сучасне мистецтво графіті. Юні дослідники відкрили печеру Ласко</p><p>Мозаїки, фрески, іконопис, книжкова мініатюра представляють мистецтво Візантії. Сторінки рукописів прикрашали ініціалами, віньєтками. Середньовічні книжкові мініатюри стали передвісниками станкового живопису. Яскраві кольори мозаїки зі смальти, яку виготовляли візантійські майстри, сяяли на золотавому тлі, утворюючи ефект мерехтіння.</p><p>Для фрескового живопису романської доби — першого загальноєвропейського стилю — характерні умовність і площинність зображення (композиції були позбавлені глибини простору), схематичність образів і різномасштабність фігур (Христа завжди малювали вищим за інших)</p><p>Засновник італійської малярської школи Джотто ді Бондоне (1267—1337) вийшов за межі середньовічного канону. Звичні аскетичні вирази облич митець зумів оживити емоційними поглядами. Він також по-новому почав відтворювати простір, розміщуючи персонажів фресок так, що виникала ілюзія просторовості.</p><p>«Біблією для неписьменних» часто називають вітражі готичних соборів, адже вони давали змогу ознайомитися з основними сценами зі Святого писання. Особливе місце в розвитку вітражного живопису належить Франції, де зародилася готична архітектура, яку сусідні країни вважали зразком.</p><p>Єдиною спорудою, чиї вітражі збереглися з ХІІІ ст. без реконструкцій, є собор у Шартрі. Кольори 170 вітражів з домінуванням блакитних і синіх відтінків створюють містичну атмосферу. Їх виготовляли всі ремісничі корпорації міста.</p><p><em>Епоха Відродження кардинально змінює художню картину світу, активізує інтерес до особистості, завдяки чому розквітає жанр портрета. Наслідуючи ідеали античності, живописці звертаються до міфічних сюжетів поряд із християнськими. Перехід до олійних фарб дає змогу досягти нових вершин у техніці станкового живопису. Ренесанс відкриває перспективу і світлотінь у малярстві.</em></p><p>Епоха «титанів» подарувала світові загальновизнаних геніїв: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті і Мікеланджело Буонарроті, з архітектурними й скульптурними шедеврами якого ви ознайомилися у попередніх параграфах.</p><p>Леонардо да Вінчі (1452—1519) — найзагадковіша постать в історії світової культури, який втілив ідеал універсальної людини: митця, вченого, винахідника. Відкриття майстра в царині живопису — правила повітряної перспективи. В одухотворених мадоннах він відтворив величний образ Матері Божої. Портрет Мони Лізи (Джоконди) з ледь помітним усміхом ніби огорнутий легким серпанком (леонардівське «сфумато»).</p><p>Інший «титан» епохи Відродження — Рафаель Санті (1483—1520) досяг неперевершеної майстерності у відтворенні як внутрішньої гармонії особистості в портретах, так і сенсу життя у складних філософських композиціях («Афінська школа»). Художник, шукаючи гармонію краси та жіночності, створив велику кількість мадонн (не менше 15 творів). Саме вони принесли йому всесвітню славу разом із фресками у Ватиканському палаці. Від юнацької ліричної «Мадонни Конестабіле» через неперевершені за ніжністю образи мадонн ішов митець до своєї творчої вершини — «Сікстинської Мадонни».</p><p><br>Цей шедевр Рафаель створив на замовлення церкви Святого Сікста в місті П’яченца. Вона написана без ескізу, такою, якою наснилася художнику.</p><p><strong>З історії шедевра</strong></p><p><em>Найвище досягнення Леонардо да Вінчі — фреска «Тайна вечеря» (1495—1497) у трапезній міланського монастиря Санта Марія делле Граціє. Вона відтворює момент реакції кожного з дванадцяти апостолів на слова Христа про те, що хтось із присутніх його зрадить.</em></p><p><em>Композиція фрески гармонійна, переконлива. Більшість попередніх творів на цю тему виключали Іуду, розміщуючи його одного за частиною столу, протилежну тій, за якою сиділи Ісус з іншими апостолами, або зображували з німбом усіх, крім Іуди. Фігуру Христа у стані повного спокою художник розмістив у центрі, просторово виділивши її серед інших (просвітом відкритих дверей, за якими видно пейзаж). Дванадцять апостолів розбиті на групи по троє в кожній. Іуда — серед них, у різкому повороті із затемненим профілем. Він з острахом дивиться на вчителя і судорожно стискає в руці</em></p><p><em>Через реакцію апостолів на повідомлення Христа про зраду Леонардо розкриває характер і темперамент кожного з них. Вони по-різному проявляють себе в момент душевного потрясіння. Глибоко психологічні образи узагальнюють вічні проблеми, з якими стикається людство: відданість і шляхетність, підступність і користолюбство... Це робить твір Леонардо сучасним, змушує замислитися. Розпис став віхою не лише в історії італійського Ренесансу. Він змінив напрям розвитку європейського живопису загалом завдяки відкриттю законів прямої перспективи, відтворення глибини простору.</em></p><p><em>Доля шедевра Леонардо трагічна: виявилося, що фреска псується і потребує реставрації.</em></p><p><strong>Леонардо да Вінчі. Тайна вечеря</strong></p><p><em>Розподіліть ролі й «оживіть» композицію уявними діалогами персонажів.</em></p><p>Мікеланджело Буонарроті був не лише художником, а й архітектором, поетом, мислителем. Кожен шедевр митця — ідеальний за формою та глибокий за змістом — ніби синтезує всі його таланти. Тондо «Мадонна Доні» вражає цілісністю композиції і рельєфною виразністю фігур, коли картина сприймається, як скульптура з мармуру.</p><p><br></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/861de427bb108e08cdb9981265b2f59f/zamovyty_reprodukciyu_fresky_leonardo_da_vinchi_tayemna_vecherya.jpg" />
         <pubDate>2023-11-22 20:03:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2799756353</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Демиденко Анастасія 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2800622391</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Вітрувіа́нська люди́на»</strong>&nbsp;— знаменитий малюнок італійського художника <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE_%D0%B4%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BD%D1%87%D1%96">Леонардо да Вінчі</a>, що супроводжується пояснювальними написами; виконаний приблизно в <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/1490">1490</a> році і поміщений в одному з його журналів. На ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом ногами, вписана в квадрат. Малюнок і пояснення до нього іноді називають <strong>канонічними пропорціями</strong>.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1946096971/f8ce49c71cdbc2a57fd468010de08a7a/IMG_2239.jpeg" />
         <pubDate>2023-11-23 12:04:00 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2800622391</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2801658202</link>
         <description><![CDATA[<p>«Крик», або «Зойк» — назва декількох експресіоністських полотен і відбитків норвезького художника Едварда Мунка, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є пейзаж фіорду Осло, що відкривається з пагорбу Екеберг в Кристіанії, Норвегія.</p><p>Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. Музей Мунка володіє однією з мальованих версій та однією пастеллю. У Національній галереї в Осло міститься інша мальована версія. Четверта версія, виконана пастеллю, належить норвезькому мільйонеру Петтеру Олсену. Мунк також створив літографію картини «Крик» ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у 1994 році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у 2004 році Крик і Мадонну пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в 2006 році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні 2008 року після здійснення реставраційних робіт.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1874183375/998a842b618f78557b46212635a68440/The_Scream.jpg" />
         <pubDate>2023-11-24 09:07:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2801658202</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2801712318</link>
         <description><![CDATA[<p>Мо́нна Ліза (Джоконда) (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo) — картина, написана італійським художником Леонардо да Вінчі в період 1503-1519 років. Картина є одним з найвідоміших і безцінних творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження. Дерево, олія. Оригінальний розмір і розмір репродукції: 76,8*53 см. Знаходиться в Луврі (Париж, Франція).</p><p>Повна назва картини «Портрет пані Лізи дель Джокондо» (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo).&nbsp;"Мона Ліза" – це картина, яку найчастіше копіюють.&nbsp;Картина офіційно визнана як безцінна. Єдина ціна, яку можна назвати – це сума страховки цієї картини, що складає 3 млрд доларів.</p><p>В 1911 році "Мона Ліза" була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена музею.&nbsp;Особистість, яку зображено на портреті, складно ідентифікувати: різні дослідники вважають що на картині зображено Лізу Герардіні (дружину торговця шовком з Флоренції), мати Леонардо, молодого юнака у жіночому одязі, просто ідеальну жінку або ж самого Леонардо.&nbsp;Якщо дивитися безпосередньо на губи Мона Лізи, то зображення посміхається, а якщо погляд відвести трохи вбік, то посмішка зникає.&nbsp;Деякі мистецтвознавці стверджують, що під портретом Мони Лізи є ще два шари зображення. На одній картині – контур жіночого портрета з більшою головою і руками. На іншій – зображена жінка в перламутровому головному уборі.&nbsp;Ще одним цікавим фактом є те, що жінка на картині не має брів.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2148554401/c3c6aacc95d6f9b310fcdb7055528835/zamovyty_reprodukciyu_kartyny_leonardo_da_vinchi_mona_liza.jpg" />
         <pubDate>2023-11-24 10:05:18 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2801712318</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2818560408</link>
         <description><![CDATA[<p>Вóльфганг Амадéй Мóцарт  — видатний австрійський композитор і музикант-віртуоз. Один з найпопулярніших класичних композиторів, Моцарт зробив великий вплив на світову музичну культуру. За свідченням сучасників, Моцарт мав феноменальний музикальний слух, пам'ять і неперевершену здатність до імпровізації. На відміну від багатьох композиторів XVIII століття, Моцарт не просто працював в усіх музичних формах свого часу, але і добився в них великого успіху. Багато з його творів визнані шедеврами симфонічної, концертної, камерної, оперної і хорової музики. Творчий доробок Моцарта становить понад 600 творів: 41 симфонію, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів, 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика Моцарта, створена під великим впливом Йозефа Гайдна, стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. Разом з Гайдном і Бетховеном належить до найбільш значних представників Віденської класичної школи. Біографія Моцарта була предметом спекуляцій і суперечок, лягла в основу художніх вигадок і розхожих міфів.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408424410/aca724b2f8baece51ad2234f64fd7abc/Wolfgang_amadeus_mozart_1.jpg" />
         <pubDate>2023-12-08 09:48:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2818560408</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зіненко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2819914755</link>
         <description><![CDATA[<p>Розповідь про витоки європейського живопису почнемо з цікавої події, що трапилася у Франції у вересні 1940 року. Четверо старшокласників вирушили в експедицію, щоб знайти підземний хід до середньовічного замку. Та опинилися вони в печері доісторичної людини. Зі стін на них дивилися величезні звірі, викликаючи подив і захоплення.Учитель, якому повідомили про знахідку, був вражений, коли побачив цю первісну «галерею», яка нагадувала сучасне мистецтво графіті. Юні дослідники відкрили печеру Ласко. Так само випадково було відкрито знамениту печеру Альтаміра в Іспанії археологом-любителем і його 9-річною донькою в 1879 році. Обидві печери із зображеннями диких і свійських тварин внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.</p><p>Епоха Середньовіччя занурює європейців у світ сакрального живопису — символічні образи і містицизм. Картина світобудови відображена на сторінках книжок (мініатюри) та на стінах християнських соборів (монументальний живопис).Мозаїки, фрески, іконопис, книжкова мініатюра представляють мистецтво Візантії. Сторінки рукописів прикрашали ініціалами, віньєтками. Середньовічні книжкові мініатюри стали передвісниками станкового живопису. Яскраві кольори мозаїки зі смальти, яку виготовляли візантійські майстри, сяяли на золотавому тлі, утворюючи ефект мерехтіння.Засновник італійської малярської школи Джотто ді Бондоне (1267—1337) вийшов за межі середньовічного канону. Звичні аскетичні вирази облич митець зумів оживити емоційними поглядами. Він також по-новому почав відтворювати простір, розміщуючи персонажів фресок так, що виникала ілюзія просторовості.<em>У чому полягає умовність романського стилю каталонської фрески? Якими засобами відображено простір на розписі Джотто?</em></p><p>«Біблією для неписьменних» часто називають вітражі готичних соборів, адже вони давали змогу ознайомитися з основними сценами зі Святого писання. Особливе місце в розвитку вітражного живопису належить Франції, де зародилася готична архітектура, яку сусідні країни вважали зразком.</p><p>Єдиною спорудою, чиї вітражі збереглися з ХІІІ ст. без реконструкцій, є собор у Шартрі. Кольори 170 вітражів з домінуванням блакитних і синіх відтінків створюють містичну атмосферу. Їх виготовляли всі ремісничі корпорації міста.<em>Епоха Відродження кардинально змінює художню картину світу, активізує інтерес до особистості, завдяки чому розквітає жанр портрета. Наслідуючи ідеали античності, живописці звертаються до міфічних сюжетів поряд із християнськими. Перехід до олійних фарб дає змогу досягти нових вершин у техніці станкового живопису. Ренесанс відкриває перспективу і світлотінь у малярстві.</em></p><p>Епоха «титанів» подарувала світові загальновизнаних геніїв: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті і Мікеланджело Буонарроті, з архітектурними й скульптурними шедеврами якого ви ознайомилися у попередніх параграфах.</p><p>Леонардо да Вінчі (1452—1519) — найзагадковіша постать в історії світової культури, який втілив ідеал універсальної людини: митця, вченого, винахідника. Відкриття майстра в царині живопису — правила повітряної перспективи. В одухотворених мадоннах він відтворив величний образ Матері Божої. Портрет Мони Лізи (Джоконди) з ледь помітним усміхом ніби огорнутий легким серпанком (леонардівське «сфумато»).<em>Яких художників Ренесансу ви знаєте? Назвіть їхні твори.</em></p><p>Інший «титан» епохи Відродження — Рафаель Санті (1483—1520) досяг неперевершеної майстерності у відтворенні як внутрішньої гармонії особистості в портретах, так і сенсу життя у складних філософських композиціях («Афінська школа»). Художник, шукаючи гармонію краси та жіночності, створив велику кількість мадонн (не менше 15 творів). Саме вони принесли йому всесвітню славу разом із фресками у Ватиканському палаці. Від юнацької ліричної «Мадонни Конестабіле» через неперевершені за ніжністю образи мадонн ішов митець до своєї творчої вершини — «Сікстинської Мадонни».<em>Найвище досягнення Леонардо да Вінчі — фреска «Тайна вечеря» (1495—1497) у трапезній міланського монастиря Санта Марія делле Граціє. Вона відтворює момент реакції кожного з дванадцяти апостолів на слова Христа про те, що хтось із присутніх його зрадить.</em></p><p><em>Композиція фрески гармонійна, переконлива. Більшість попередніх творів на цю тему виключали Іуду, розміщуючи його одного за частиною столу, протилежну тій, за якою сиділи Ісус з іншими апостолами, або зображували з німбом усіх, крім Іуди. Фігуру Христа у стані повного спокою художник розмістив у центрі, просторово виділивши її серед інших (просвітом відкритих дверей, за якими видно пейзаж). Дванадцять апостолів розбиті на групи по троє в кожній. Іуда — серед них, у різкому повороті із затемненим профілем. Він з острахом дивиться на вчителя і судорожно стискає в руці мішечок зі срібляками.</em></p><p><em>Через реакцію апостолів на повідомлення Христа про зраду Леонардо розкриває характер і темперамент кожного з них. Вони по-різному проявляють себе в момент душевного потрясіння. Глибоко психологічні образи узагальнюють вічні проблеми, з якими стикається людство: відданість і шляхетність, підступність і користолюбство... Це робить твір Леонардо сучасним, змушує замислитися. Розпис став віхою не лише в історії італійського Ренесансу. Він змінив напрям розвитку європейського живопису загалом завдяки відкриттю законів прямої перспективи, відтворення глибини простору.</em></p><p><em>Доля шедевра Леонардо трагічна: виявилося, що фреска псується і потребує реставрації.</em>Мікеланджело Буонарроті був не лише художником, а й архітектором, поетом, мислителем. Кожен шедевр митця — ідеальний за формою та глибокий за змістом — ніби синтезує всі його таланти. Тондо «Мадонна Доні» вражає цілісністю композиції і рельєфною виразністю фігур, коли картина сприймається, як скульптура з мармуру.Коли мова заходить про живопис так званого Північного Відродження, про мистецтво Нідерландів XVII ст., згадують «малих» і «великих» голландців. До «малих» зараховували художників, які писали картини невеликого розміру, переважно пейзажного та побутового жанрів, тобто звертались до поезії повсякденності на противагу мистецтву «великого» стилю з домінуванням «високих» історичних і міфологічних сюжетів. До найвідоміших «малих» голландців належали Ян ван Ейк, Ієронім Босх, Пітер Брейгель (старший), Ян Вермер, Франс Халс, Пітер Клас та інші, до «великих» — Пітер Пауль Рубенс і Рембрандт ван Рейн. Через історичні події Нідерланди було поділено на Голландію та Фландрію, а мистецтво — на дві школи — голландську і фламандську. Представники першої зображали переважно повсякдення, тому тут набули популярності прості за композицією натюрморти і скромні камерні портрети.</p><p>Фламандці зверталися насамперед до релігійного та міфологічного жанрів, парадного портрета, а натюрморт прагнули перетворити на гімн багатству.</p><p>Центральною фігурою фламандського мистецтва став Пітер Пауль Рубенс (1577—1640). Універсальність таланту підносить його творчість на один щабель із найвидатнішими майстрами Відродження. Проте стиль митця, насичений театральним пафосом, контрастами світла і тіні, бурхливим рухом, пізніше визначили як бароко. Він захоплювався баталіями, сценами полювання на тварин, писав численні портрети. Рубенсівські образи ніби втілюють ідею «здорового духу в здоровому тілі». Мистецтво майстра несе заряд життєвої енергії.Вершиною досягнень голландської школи є творчість Рембрандта Харменса ван Рейна (1606—1669), просякнута реалістичним світосприйманням і психологічною глибиною образів. Рембрандт — неперевершений майстер композиції та світлотіньового моделювання. На його картинах фарби ніби світяться зсередини, хоча загалом колорит приглушений.Після одруження Рембрандт потрапляє до кола амстердамської аристократії, стає знаменитим. У цей найщасливіший період свого життя він малює багато автопортретів і портретів дружини. Художник зображує її в різних міфічних образах, у фантастичних костюмах. Ефектні композиції, овіяні романтикою юності, відмінні від пізніших творів, коли митця спіткало банкрутство, бідність і лихоліття.</p><p><em>Портрети Рембрандта — це біографії, які не лише правдиво передають зовнішні риси людини, а й дають змогу проникнути в її душевний стан, внутрішні переживання, думки. Митець створював і багатофігурні композиції.</em></p><p><br></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/92f3a3cefea2c0d5d8ea6805478c8c40/image313.jpg" />
         <pubDate>2023-12-10 12:28:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2819914755</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2819924717</link>
         <description><![CDATA[<p>Професійні музиканти з давніх часів служили при храмах, монастирях, дворах знаті, брали участь у масових обрядах тощо. Ще в епоху Античності проводилися змагання музикантів, виникли перші музично-естетичні вчення (у Давній Греції - Піфагор, Платон, Арістотель, у Римі - Лукрецій). І сьогодні в музичному лексиконі вживаються терміни, що прийшли з Античності. А давньогрецький музичний інструмент - ліра, на якій грав легендарний Орфей, - став символом мистецтва.</p><p>У середні віки в багатьох європейських християнських країнах центром професійної творчості була церква, де звучання одноголосного григоріанського співу (країни Західної Європи, VI-VII століття) поступово розвинулося в багатоголосся. Почали формуватися нові жанри вокальної та вокально-інструментальної (хор та орган) музики - органу ж, мотет, пізніше - меса. Епоха Ренесансу дала поштовх до розвитку поліфонії, започаткувала багато світських жанрів, які й нині існують у музиці.Музична культура Європейського регіону поступово складалася зі своєрідних і неповторних національних шкіл, кожна з яких зробила внесок у створення «музичного образу» регіону.</p><p>Італія - батьківщина «музичної драми», опери та балету (останній згодом яскраво розвинувся у Франції). Вершинами італійської музики в оперному жанрі стали такі майстри, як Джоаккіно Россіні та Джузеппе Верді. Дж. Верді прославився і як реформатор: у його творчості (XIX століття) остаточно закріпилися структурні й драматургічні принципи оперного жанру. Його операм притаманні глибоке осягнення внутрішнього світу героїв, простота й виразність музичної мови, динамічний розвиток сюжету.Музику Європи неможливо уявити без творчості видатних німецьких та австрійських композиторів. Зазвичай слова «поліфонія», «фуга», «орган» ми пов’язуємо з ім’ям німецького композитора Иоганна Себастьяна Баха. З його творчістю пов’язано також початок панування в європейській музиці рівномірної темперації (поділ октави на 12 однакових відрізків — півтонів). Життя і творчість Баха можуть слугувати зразком не тільки працьовитості, а й скромності. Про це свідчать його крилаті слова: «Мені довелося багато працювати. І кожен, хто буде так само працювати, досягне своєї мети». Великий майстер духовної музики і донині є світочем світової музичної культури.Важливим центром музичного європейського прогресу тривалий час був Відень (Австрія). У другій половині XVIII століття сформувалася Віденська класична школа, де було закладено підґрунтя великих музичних жанрів, які застосовують в академічній музиці до сьогодення.<em>Віденська класична школа органічно ввібрала передові досягнення того часу. Кожен з її представників - Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен - був яскравою індивідуальністю. Стиль Гайдна відрізняло світле світосприйняття, провідна роль жанрово-побутових елементів. Для стилю Моцарта більш властиві оптимізм і яскравість, лірика і драматизм. Стиль Бетховена - втілення героїчного пафосу боротьби. Однак поряд з відмінностями, які зумовили неповторність індивідуальності кожного із цих композиторів, їх об’єднують реалізм і життєствердне начало.</em></p><p><em>Саме у творчості композиторів Віденської класичної школи сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, великі симфонічні жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. В сонатному allegro зародився, а пізніше, у творчості Бетховена, сформувався новий метод музичного мислення - симфонізм.</em>Це представники музичного романтизму із загостреною увагою до емоційного світу людини, індивідуалізацією та драматизацією лірики, протиставленнями особистості дійсності, ідеалу та реальності, інтересом до національної своєрідності, зверненням до історичних, легендарних та народно-побутових сюжетів. У їхній творчості народжується велика кількість жанрів малих форм, відчувається прагнення до синтезу мистецтв, із чим пов’язаний розвиток програмної музики. У цей час музичне виконавство остаточно виокремлюється в самостійну музичну діяльність. З величезним успіхом у Європі відбуваються концерти італійського віртуоза-скрипаля Нікколо Паганіні, угорського піаніста Ференца Ліста та інших виконавців-віртуозів. У цей період виникає жанр оперети, розквіт якого, по суті, сприяв поступовому виокремленню в самостійну галузь музичної діяльності естрадної музики.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/b6593924687b13fb9261e9369ecbf71e/m1000x1000_pic905_895x505_82580.jpg" />
         <pubDate>2023-12-10 12:48:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2819924717</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2821110001</link>
         <description><![CDATA[<p><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://vm.tiktok.com/ZM62FHBCc/">https://vm.tiktok.com/ZM62FHBCc/</a></p><p><br/></p>]]></description>
         <enclosure url="https://vm.tiktok.com/ZM62FHBCc/" />
         <pubDate>2023-12-11 14:43:08 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2821110001</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сторожук Ліза, 11-В.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2822780097</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Фредерік Шопен – один з найбільших композиторів світового рівня і один з найвідоміших піаністів свого часу. Його називали «поетом рояля», він справив великий вплив на історію музики.</strong></p>]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/81J8DZ19KcA?si=K-jdwQ8D9lOC6fZ5" />
         <pubDate>2023-12-12 16:57:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2822780097</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Цікаві факти з творчості Шопена. Братченко Ілона 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2823637300</link>
         <description><![CDATA[<ol><li><p>Фредерік Шопен був великим польським композитором та віртуозом фортепіано романтичного періоду.</p></li><li><p>Його твори включають понад 200 композицій, серед яких близько 60 мазурок, 21 ноктюр, 27 етюдів та багато інших шедеврів.</p></li><li><p>Шопен вперше виступив у Варшаві у віці 8 років, а уже в 12 років його талант був визнаний великим композитором та піаністом.</p></li><li><p>Композитор відомий своєю здатністю вражати емоційною глибиною та виразністю музики, часто використовуючи народні польські мелодії в своїх творах.</p></li><li><p>Шопен велів викладати свої ноктюрни з особливою інструкцією: "Без мети або задачі, виразіть свої особисті почуття у кожному випадку".</p></li><li><p>Відомий своєю тісною зв'язкою з піаніною, Шопен вигравав на роялі, який виготовив для нього фірма Pleyel, і зазначав, що саме на цьому інструменті йому найприємніше грати.</p></li></ol>]]></description>
         <enclosure url="https://cbo.org.ua/wp-content/uploads/frederik_shopen_muzykalnye.jpg" />
         <pubDate>2023-12-13 09:11:33 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2823637300</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федотова Аліна, 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2834068207</link>
         <description><![CDATA[<p>«Пості‌йність па‌м'яті» (ісп. La persistencia de la memoria) — картина іспанського художника Сальвадора Далі, написана у 1931 році. Одна з найвідоміших робіт художника. Картина обросла безліччю народних назв: «Профіль часу», «Стікаючий час», «М’які годинники», «Об’єм пам’яті», «Стійкість пам’яті». Експонується в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку з 1934 року.<br>Цей твір з моменту його написання і до наших днів став символом мінливості й хисткості часу і простору. Теорія відносності, сформульована Ейнштейном, особливим чином змішалася в мозку художника із спостереженнями за плавленим сиром, що стало ідеєю, яка спонукала Далі написати цей шедевр.<br><br>Майже про всі свої картини Сальвадор Далі залишав записи у своєму щоденнику, але про картину «Пості‌йність па‌м'яті» дослідники там не знайшли жодного слова. Звідси походить існування декількох найрізноманітніших версій щодо сенсу цього полотна. Мабуть, однією з найоригінальніших версій, є зображення художником свого страху перед чоловічим безсиллям у вигляді м’яких і безформних предметів.<br><br>Головний образ роботи - «текучий годинник» - може бути пояснений спробою передати в картині складний і нелінійний характер часу, відносність і хитромудрість процесу. Сам автор стверджував, що писав картину під час нападу мігрені. Звідси й алегоричне зображення сплячої голови, як туга по здоровому сну і натяк на складні образи, викликані стражданням.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D1%96.jpg" />
         <pubDate>2023-12-26 13:51:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2834068207</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Федотова Аліна, 11-Б</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2834071504</link>
         <description><![CDATA[<p>1. Майбутній композитор покинув школу, щоб утримувати сім'ю<br>Бетховен народився 16 грудня 1770 в Бонні в родині тенора придворної капели Йоганна Бетховена і дочки придворного шеф-кухаря Марії-Магдалини. Батько хотів зробити з сина другого Моцарта і став навчати його грі на клавесині та скрипці, вже у вісім років Людвіг дав свій перший виступ.<br><br>Батько Бетховена забрав його зі школи, коли хлопчикові було всього 10 років. Він сподівався, що винятковий талант сина принесе родині заробіток, що похитнувся після смерті діда. У підлітковому віці Людвіг взяв на себе повну відповідальність за свою сім'ю.<br><br>2. Одним з його вчителів був «той, хто отруїв»Моцарта<br>У 1792 році в Бонні юний Бетховен знайомиться з австрійським композитором, представником віденської класичної школи Францом Йозефом Гайдном, який погоджується вчити його. Бетховен приїжджає до Відня і починає заняття з Гайдном, але заняття швидко розчарували і учня, і вчителя. Гайдн писав Бетховену: «Ваші твори прекрасні, це навіть чудові твори, але то тут, то там в них зустрічається щось дивне, похмуре, так як Ви самі трохи похмурі й дивні». Бетховен же говорив, що композитор нічому його так і не навчив і був неуважний до його старань.<br><br><br>Через якийсь час Гайдн поїхав до Англії, а Бетховен обрав собі іншого наставника — ним виявився італійський і австрійський композитор, педагог Антоніо Сальєрі, який запам’ятався в історії завдяки легенді про його причетність до смерті Моцарта (у 1997 році суд офіційно визнав Сальєрі невинним у смерті композитора).<br><br>3. У Бетховена був складний характер<br>Композитор мав складний і надзвичайно запальний характер. Наприклад, відомий факт з його біографії, що, коли під час його гри в публічному місці один з гостей почав розмовляти з дамою, Бетховен припинив виступ і заявив: «Таким свиням я грати не буду!».<br><br>Також прикладом його нестриманої вдачі може служити і історія з присвятою третьої симфонії Наполеону Бонапарту. Бетховен захоплювався ідеалами Французької революції, але коли Наполеон оголосив себе імператором, розлютився. Він вирвав першу сторінку з рукопису і стер згадку імені Наполеона.<br><br>4. Він написав свої найвідоміші твори після того, як втратив слух<br><br>У 1796 році Бетховен почав втрачати слух через запалення внутрішнього вуха. За рекомендаціями лікарів він усамітнився в маленькому містечку, але це не поліпшило його самопочуття. Бетховен почав розуміти, що його хвороба невиліковна і навіть почав подумувати про самогубство (про це він зізнався в своєму листі).<br><br><br>Через втрату слуху Бетховен відмовився від диригування і виступів, щоб зосередитися на своїх творах. З друзями він спілкувався за допомогою «розмовних зошитів», куди ті записували для нього свої репліки, на які Бетховен відповідав або усно, або також письмово. Опинившись у вимушеній ізоляції, композитор відчував себе самотнім, але створив деякі зі своїх найвідоміших творів.<br><br>5. Надто довгі овації<br>У 1824 році, за три роки до смерті Бетховена, вперше був виконаний один з найбільш монументальних та відомих творів композитора — Дев’ята симфонія. Після закінчення публіка влаштувала автору тривалі овації: гості махали хустками, капелюхами, руками, вітаючи композитора. Сам Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до публіки. Овація тривала так довго, що поліцейські чиновники зажадали її припинення, адже подібні вітання допускалися лише для імператора.<br><br>Популярність Бетховена була такою великою, що після його смерті 26 березня 1827 року, понад 20 тисяч осіб йшли за труною композитора в день прощання з ним.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://obrazovaka.ru/wp-content/uploads/2008/09/lyudvig-van-beethoven.jpg" />
         <pubDate>2023-12-26 13:59:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2834071504</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сторожук Ліза, 11-В.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2866853486</link>
         <description><![CDATA[<p><br/></p><p>Фантастичний <strong>"Будинок з химерами</strong>" на Банковій – одна з найвідоміших споруд нашої столиці. ЇЇ багато прикрашений фасад виглядає наче ілюстрація до збірки казок. Тут по колонах стрімко біжать ящірки, верхи на рибах сидять прекрасні дівчата, вигинають хвости та спини дельфіни, морські гади і крокодили; дивують розмірами величезні жаби, голови носорогів і антилоп; хижо розправляють крила орли; а потоками дощової води керують слони, хоботи яких служать водостоками. Будинок, який є представником стилю модерн, спроєктовано архітектором Владиславом Городецьким у формі куба: з одного боку він має три, а з іншого – шість поверхів. Сам будинок побудували за рік (1903), проте на його зовнішнє та внутрішнє оздоблення було витрачено вдвічі більше часу. Цікавим архітектурним рішенням став високий парапет на даху – це дозволило практично сховати покрівлю, тож Будинок з химерами – перша будівля "без даху" в Києві. Також при будівництві тут був вперше використаний новий на той час матеріал – цемент. У цьому будинку в одній з квартир жив сам автор проєкту зі своєю сім'єю, інші здавалися в оренду заможним городянам. Планування кімнат господарів було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок, які ще до пробудження мешканців мали приготувати їжу та все необхідне; ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він зазвичай працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню. Зараз будинок має статус Малої резиденції Президента України, призначеної для прийому закордонних делегацій.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://rubryka.com/wp-content/uploads/2021/07/Budynok-z-hymeramy-Kyi-v.jpeg" />
         <pubDate>2024-01-30 13:58:04 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2866853486</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2869855053</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://youtu.be/QVM1y0OAzEA?si=c9jJ21IKsQygl6yP" />
         <pubDate>2024-02-01 13:14:36 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2869855053</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2871037215</link>
         <description><![CDATA[<p>Архикатедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі чину Василіян, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами, вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.</p><p>З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору  з дзвіницею, рококової з класицистичними портиками митрополичої палати, будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади.</p><p><br/></p><p>Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1408424410/83989d7f4ed6d42504eb6d86c9047d42/StGeorgeCathedral_Lviv.JPG" />
         <pubDate>2024-02-02 09:36:23 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2871037215</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2871983407</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Хоти́нська фортеця</strong>&nbsp;— <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F">середньовічна</a> <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F">укріплена фортифікаційна споруда</a> в <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD">Хотині</a> <em>(</em><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C"><em>Чернівецька область</em></a><em>, </em><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0"><em>Україна</em></a><em>)</em>, збудована русо-влахами за господарювання <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%88%D0%B0%D1%82%D0%B8">Мушатів</a> у <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE">Молдавському князівстві</a> на межі <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XIII</a>–<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XVIII_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F">XVIII</a> століть на місці <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9">руського</a> <a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_(%D1%83%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F)">городища</a> <em>(</em><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5"><em>Х</em></a><em>—</em><a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%86%D0%86%D0%86"><em>ХІІІ</em></a><em>)</em>.</p><p>Ця <a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%8F">твердиня</a> на правому березі <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80">Дністра</a> була однією з наймогутніших у тогочасній <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0">Східній Європі</a>, важливим оборонним і торговельним пунктом Молдавії в часи господаря <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B9">Олександра Доброго</a>.<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F#cite_note-%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A5%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%96-1"><sup>[1]</sup></a></p><p>У <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82_%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%96_%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85">списку руських міст далеких і близьких</a> <em>(</em><a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/XIV"><em>XIV</em></a><em>)</em> згадують як <strong>Хотѣнь на Днѣстрѣ</strong>.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2314492922/f4e3ff0989d9a534867416780cc1e9ea/1920px_73_250_0001_Khotyn_Fortress_RB_18.jpg" />
         <pubDate>2024-02-03 11:59:38 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2871983407</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Анна Мироненко 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2872475940</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Костел Воздвиження та святого Йосипа</strong></p><p><br/></p><p><strong>Віряни й досі приходять сюди на молитву, попри те, що храм руйнується. Велична споруда вражає своєю красою: 14 колон, 7 скульптур святих. На жаль, ще один монумент не зберігся. Він був зруйнований під час Другої світової війни. Сам костел Святого Йосипа зведений у 18 столітті у стилі бароко як родова усипальниця шляхецького роду Жевуських.</strong></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1954912770/4ba07d1bc67441c76474a608afcc1b28/kostel_vozdvizhenija_i_svjatogo_iosifa.jpg" />
         <pubDate>2024-02-04 13:29:07 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2872475940</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Демиденко Анастасія 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2874096283</link>
         <description><![CDATA[<p>Фантастичний "Будинок з химерами" на Банковій – одна з найвідоміших споруд нашої столиці. ЇЇ багато прикрашений фасад виглядає наче ілюстрація до збірки казок. Тут по колонах стрімко біжать ящірки, верхи на рибах сидять прекрасні дівчата, вигинають хвости та спини дельфіни, морські гади і крокодили; дивують розмірами величезні жаби, голови носорогів і антилоп; хижо розправляють крила орли; а потоками дощової води керують слони, хоботи яких служать водостоками. Будинок, який є представником стилю модерн, спроєктовано архітектором Владиславом Городецьким у формі куба: з одного боку він має три, а з іншого – шість поверхів. Сам будинок побудували за рік (1903), проте на його зовнішнє та внутрішнє оздоблення було витрачено вдвічі більше часу. Цікавим архітектурним рішенням став високий парапет на даху – це дозволило практично сховати покрівлю, тож Будинок з химерами – перша будівля "без даху" в Києві. Також при будівництві тут був вперше використаний новий на той час матеріал – цемент. У цьому будинку в одній з квартир жив сам автор проєкту зі своєю сім'єю, інші здавалися в оренду заможним городянам. Планування кімнат господарів було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок, які ще до пробудження мешканців мали приготувати їжу та все необхідне; ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він зазвичай працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню. Зараз будинок має статус Малої резиденції Президента України, призначеної для прийому закордонних делегацій.</p><p><br/></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1946096971/e6ba5c8a91f55c23be469fbe2b078acb/IMG_8754.jpeg" />
         <pubDate>2024-02-05 19:41:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2874096283</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Варвара Клокова 11А </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2875085275</link>
         <description><![CDATA[<p>Це, мабуть, найвідоміша будівля у Києві. Будинок розташований у теперішньому центрі Києва, неподалік від Палацу президента України, а на початку ХХ століття все було інакше. Тоді в цій частині Києва були проведені роботи по впорядкуванню цієї доволі занедбаної території. На місці осушеного Козиного болота побудували театр Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі на кручі, що височіла над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, оскільки вона була геть непридатна для будівництва. Тому рішення архітектора Владислава Городецького зводити там будинок для своєї родини викликало всезагальне здивування.Будинок з химерами побудований у стилі модерн у 1902-1903 рр. За рік побудували сам будинок, і ще два роки було витрачено на зовнішнє та внутрішнє його оздоблення. Це був перший будинок у Києві, зведений з використанням нового матеріалу – цементу. Здійснення такого проекту могло служити ще й рекламною акцією продукції промисловця Ріхтера, що займався виробництвом цементу. Для того, щоб створити стійку основу для будинку, на крутому пагорбі було вбито близько 50 бетонних паль на глибину 5 метрів. З боку вулиці Банковій будинок має три, а з боку театру ім. Івана Франка – шість поверхів.Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям – іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх – третій з боку двору, а перший з боку центрального входу з вулиці Банкової, займала квартира самого Городецького. Планування кімнат було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок. Це й логічно, адже персонал що обслуговує, повинен просипатися першим, щоб вчасно ще до пробудження мешканців приготувати все необхідне. Ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він зазвичай працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1905869010/eae339c13e2758b4dfd008a3cfcdc19e/image.png" />
         <pubDate>2024-02-06 13:37:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2875085275</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2883903449</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Сотня екіпажів, у кожному з яких сиділи по двоє причепурених студентів, проїхали вулицями Чернівців 147 років тому. Так урочисто в альма-матер в’їжджали студенти університету імені Франца Йосифа у Чернівцях. Його відкрили 4 жовтня 1875 року в колишній резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Подію приурочили до 100-річчя приєднання Буковини до Австро-Угорщини. Цього дня до міста приїхав міністр культури й освіти Карл фон Штремайр та представники чи не всіх австрійських університетів: Градця-Кралового, Інсбрука, Кракова, Львова, Праги та Відня. Після урочистостей майже 600 осіб взяли участь у гуляннях Vivat Academia.</strong></p><p><strong>Чернівецький національний університет — один із найдавніших і найвпізнаваніших вищих навчальних закладів України, який входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, розташований у будівлі колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Резиденцію будували впродовж 18 років — із 1864 до 1882 року. Спеціально для цього у місті відкрили два цегляні та один черепичний заводи і запросили найкращих майстрів з різних регіонів Австро-Угорщини. Процес будівництва відбувався неабияк ретельно: практично кожну цеглину вимірювали і перевіряли на звук, а до будівельного розчину додавали курячі яйця.</strong></p><p><strong>Палац для митрополита спроєктував відомий чеський архітектор Йозеф Главка, автор Віденської опери. Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації збудовано в дусі еклектики. Стіни оздоблені орнаментом із теракоти, а вікна обрамлені білокам'яними блоками із пісковику. Особливо виділяється покрівля всіх корпусів, викладена кольоровою поливаною черепицею, яка утворює чіткий рисунок буковинських народних килимів.</strong></p><p><strong>За масштабами будівництво резиденції не мало аналогів на Буковині й коштувало фантастичну суму — 1 мільйон 750 тисяч гульденів. У той час на ці гроші можна було придбати приблизно 260 тисяч коней. Здебільшого фінансував будівництво Буковинський православний релігійний фонд.Тим часом 28 листопада 1872 року на засіданні Буковинського сейму депутат краю, доктор права Костянтин Томащук запропонував створити у столиці герцогства університет. У той час за честь називатися університетським змагалися кілька міст Австро-Угорщини: Зальцбург, Трієст, Брно, Любляна та Оломоуц. Аби зміцнити авторитет центральної влади у своїх східних володіннях імператор </strong><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://localhistory.org.ua/texts/statti/triumfalnii-vizit-tsisar-frants-iosif-i-u-mostiskomu-poviti-1896-roku/"><strong>Франц Йосиф</strong></a><strong> віддав перевагу Чернівцям, на честь якого й назвали університет.</strong></p><p><strong>Першим ректором Чернівецького університету став ініціатор його заснування Костянтин Томащук. Для викладання у виші запросили 127 викладачів і професорів із Відня, Граца, Праги та Інсбрука, десятьох — з Німеччини, трьох — зі Швейцарії.</strong></p><p><strong>На початках університет мав три факультети — теологічний, правничий і філософський. У перший рік тут навчалися 208 спудеїв, &nbsp;серед яких 41 українець, решта – румуни, німці, євреї. А вже 1914-го в Чернівецькому університеті було 1198 студентів.</strong></p><p><br><strong>Хоча навчання вели німецькою мовою, богослови вивчали </strong><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/batkivshchina-eneyidi-i-yiyi-mova/"><strong>вірші Івана Котляревського</strong></a><strong> та старослов'янську граматику, а на кафедрі східноєвропейських історій викладали історію України.</strong></p><p><strong>Вчилися чотири роки. Навчання було платним, причому гроші брали й за здачу і перескладання іспитів та навіть за отримання диплома. За відвідування деяких семінарів та лекцій також потрібно було платити.</strong></p><p><strong>Студентами університету в Чернівцях у різні часи були письменники </strong><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/bez-bromu-bogdan-tikholoz/"><strong>Іван Франко</strong></a><strong>, Денис Лукіянович, мовознавці Олександр Колесса, Юліан Кобилянський (брат письменниці Ольги Кобилянської). Чернівецький виш також відвідували Михайло Драгоманов, </strong><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://lesya-ukrainka.localhistory.org.ua/"><strong>Леся Українка</strong></a><strong> та Володимир Винниченко.</strong></p><p><strong>Року 1989 університету в Чернівцях присвоїли ім’я Юрія Федьковича. Будівлі та територія навчального закладу стали простором не лише освіти і науки, а й справжнім туристичним центром Буковини.</strong></p><p><br/></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/140670673d4add1069f09dcd248b238c/Chernivtsi_University_max_1920x900_format_webp.webp" />
         <pubDate>2024-02-14 19:34:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2883903449</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2910044912</link>
         <description><![CDATA[<p>Олег Тістол – один із найуспішніших українських митців на світовому артринку, чиї роботи неодноразово представлялися на провідних світових бієнале сучасного мистецтва та таких знаменитих аукціонах як Bonhams, Christie's, Phillips, Sotheby's.</p><p>Представляв країну на бієнале мистецтв у Сан-Паулу у 1994 році та 49-й Венеційській бієнале у 2001 році. Відмінною особливістю робіт Олега Тістола є художнє переосмислення різних кліше та стереотипів шляхом експериментів. Один із них був зроблений у співпраці з дизайнеркою Анастасією Івановою у 2013 році, коли відвідувачі 31-го Українського тижня моди брали участь у розмальовуванні роботи "Книжка-розмальовка", створюючи таким чином інтерактивний витвір мистецтва.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2366807310/36f521a53610e3432a6f14d526226356/2c9f100e025385b0.jpg" />
         <pubDate>2024-03-07 15:52:13 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2910044912</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Сторожук Ліза, 11-В.</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2915467017</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Олександр Ройтбурд</strong> — представник української нової хвилі та один із найдорожчих сучасних митців України, який здійснив революцію в Одеському художньому музеї. Один із найдорожчих сучасних українських художників (стартова ціна на картини в Україні – від $15 до $30 тисяч), його творчість охоплює живопис, графіку, відео, інсталяцію та перфоманс.</p><p>Його роботи зберігаються у Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорку, Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre, Художньому музеї Циммерлі при Рутгерському університеті (Нью-Джерсі), Державній Третьяковській галереї Москви та в приватних колекціях.</p><p>Мистецьке висловлювання митця наповнене еротизмом, поєднанням "високого" та "низького", "класичного" та "популярного". У його роботах можна зустріти маніпуляції з сюжетами класичного мистецтва, цитування світових шедеврів. Він не оминав увагою різні релігії та їхні цінності, суспільну мораль та самоіронію.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/71907a03d2d60e22.jpg" />
         <pubDate>2024-03-12 11:29:46 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2915467017</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2928222384</link>
         <description><![CDATA[<p><br></p><p>Андрій Кузьма — український музикант, який зробив вагомий внесок у розвиток музичної культури України. Він був лідером і фронтменом гурту "Скрябін", який здобув велику популярність у країні. Кузьма не лише створив унікальний музичний стиль, але й активно виступав за соціальні та культурні зміни в Україні. Його пісні часто мали важливі суспільно-політичні та екологічні підтексти, що впливало на свідомість молодого покоління. Крім того, Кузьма відомий як патріот своєї країни і активний учасник громадських заходів, спрямованих на підтримку української культури та національного самовизначення. Його творчість залишається невичерпним джерелом натхнення для багатьох українців.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2366807310/c9257db8338239330b2abcaa0f50a1c6/photo_2024_01_15_10_45_00.jpg" />
         <pubDate>2024-03-21 08:12:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2928222384</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2929894484</link>
         <description><![CDATA[<p>Океа́н Е́льзи — український рок-гурт, створений 12 жовтня 1994 року у Львові. Лідером та вокалістом гурту є Святослав Вакарчук. Океан Ельзи вважається найвідомішим та найбільш успішним українським музичним гуртом. Усього на території України продано понад мільйон дисків ОЕ.</p><p>«Океан Ельзи», за словами Святослава Вакарчука, ніколи не братиме участі у конкурсах, тобто у заходах, де учасники змагаються за місця (наприклад, «Євробаченні»). Такий принцип гурт ухвалив ще на початку існування, після розчарування у музичному конкурсі «Перлини сезонів», де «ОЕ» лідирував від початку аж до виступу останнього колективу, який переміг, а «Океан» посів лише друге місце.</p><p>Один з перших піар-менеджерів гурту згадує, що в ранній період вони робили ставку на аудиторію жінок 35+, а також на дітей з патріотичних сімей.</p><p>Теми пісень гурту звучать у першому від початку незалежності українському анімаційному мультсеріалі «Лис Микита» і в дитячому фільмі «Прикольна казка».</p><p>Піснею «Країна дітей» (спільно з Alyona alyona до Дня захисту дітей) гурт долучився до акції «Так працює пам'ять», присвяченої пам'яті Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.</p>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2024-03-22 09:10:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2929894484</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Єрмак Ігор 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2929935540</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Олександр Ярмак - </strong>реп-виконавець з України. Пісні виконував переважно російською, проте з 2021 року почав писати пісні українською мовою. З 12 років почав займатися музикою, зокрема читанням репу. Окрім студійної роботи Олександр приділив значну увагу живим виступам, відвідавши численні міста України. <strong>Після повномасштабного вторгнення </strong></p><p>26 лютого 2022 року записався добровольцем до лав ЗСУ. <strong>Громадська позиція</strong> - </p><p>Під час Революції Гідності був активістом <strong>Євромайдану</strong>, записав про це і зробив відеокліп на пісню «22» в 2014 році. Від жартівливих пісень та любовної лірики прийшов до пісень, які порушують питання соціальної справедливості та показує приклад свідомого громадянина своєї держави.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2214864192/268f34ba19f4aa663a821a50f60f4be5/Yarmak_wiki.jpg" />
         <pubDate>2024-03-22 09:55:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2929935540</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930074226</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=P0ky0rLLu94" />
         <pubDate>2024-03-22 12:22:15 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930074226</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я  11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930078951</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=GnPVdjEDlLw&amp;vl=ru" />
         <pubDate>2024-03-22 12:26:35 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930078951</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930086242</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=tc4u3L0PZqU" />
         <pubDate>2024-03-22 12:33:55 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2930086242</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило </title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2950894895</link>
         <description><![CDATA[<p>Океа́н Е́льзи — український рок-гурт, створений 12 жовтня 1994 року у Львові. Лідером та вокалістом гурту є Святослав Вакарчук. Публіка та критики неодноразово визнавали «Океан Ельзи» найкращим рок-гуртом та найкращим концертним гуртом пострадянських країн та Східної Європи. Усього на території України продано понад мільйон дисків ОЕ.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2422490561/6880431d89bc073c23a35a8a0e4eb84b/7777.jpg" />
         <pubDate>2024-04-11 10:01:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2950894895</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Варвара Клокова 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2953717526</link>
         <description><![CDATA[<p><strong>Кузьма Скрябін </strong></p><p><strong>Він безперечна легенда, його пісні лунають звідусіль, а сказані фрази в інтерв’ю часто ставали пророчими. 2 лютого 2015 року серце Кузьми Скрябіна зупинилося в страшній автокатастрофі. Утім, протягом 9 років ми щодня пам'ятаємо його, співаємо його пісень і так часто цитуємо. Люкс пригадує найяскравіші факти біографії Артиста.</strong></p><p><strong>Водій сміттєвоза, студент-стоматолог та лейтенант медичної служби - усе це про нього.</strong></p><p><strong>Андрій народився у Львівській області. Мама - вчителька у музичній школі, тато - інженер. У такій інтелігентній сім’ї Андрій мріяв стати не ким іншим, аніж водієм сміттєвоза. Про це він чи то жартома, чи то й справді серйозно розповідав в одному зі своїх інтерв’ю.</strong></p><p><strong>Андрій ненавидів пафос. Його дратували світські гламурні вечірки, він ніколи не бачив у тому щирості.</strong></p><p><br></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1905869010/fc649dae90ea24f3797d797351923a83/image.png" />
         <pubDate>2024-04-14 11:05:28 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2953717526</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Родіон Зінченко 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2968468245</link>
         <description><![CDATA[<p>Музичне мистецтво України початку ХХ століття</p><p>В останнє десятиріччя XIX ст. музичне життя в Україні набуло досить широких і різновидних форм. Вже багата композиторська творчість М. Лисенка стала тією рушійною силою, що розбудила зацікавлення</p><p>до пребагатої та унікальної&nbsp;української народної пісенності, до пропаганди української пісні хорами чи музичними товариствами. До того ж, з вищих музичних шкіл, правда, чужинецьких, виходить в тому часі на арену плеяда нових творчих сил — композиторів, що в українську музичну культуру вносять нові елементи. Це роки, що зроджуюють українську професійну музику, до того ж революційні настрої 1905/06 років теж стають спонукою до композиції нових, в українській музичній культурі, тем і їх нетрадиційної обробки. І так як відгук на революційну поезію&nbsp;І. Франка&nbsp;чи Л. Українки — українські композитори творять нові композиції, сповнені революційного пафосу. Це спостерігаємо напр. у М. Лисенка, який скомпонував музику до Франкового «Вічний революціонер». В цьому ж дусі компонує Я. Степовий свою музику до революційної лірики Л. Українки; композитор К. Стеценко працює над оперою про народного ватажка «Кармалюка». Ст. Людкевич компонує на слова В. Пачовського «Хор підземних ковалів», а згодом свій славетний «Кавказ» до слів Шевченка.</p><p>Тоді теж розгортається діяльність різних музичних об’єднань, гуртків, товариств. Симфонічні чи камерні ансамблі влаштовують концерти інструментальної або сольової музики, ставлять опери. Були вони очолювані різними музиками, а теж акторами, письменниками, що причинилися до поширення музичної культури серед народних мас. Таку роботу вело, засноване в 1908 р. Києві, Т-во «Український Клюб», під головуванням Лисенка, яке вело досить широку музично-освітню і концертну роботу. Подібні товариства чи музичні гуртки засновувалися і по інших містах (Одеса, Житомир, Харків, Полтава).</p><p>У цьому ж періоді починає розгортатися аматорський хоровий рух, який виносить на естраду українську народну пісню і твори українських композиторів. Тут треба згадати успішну діяльність Олександра Кошиця, який керував студентським хором, що м.ін. спеціалізувався в різних жанрах українського пісенного фольклору.</p><p>Зокрема дуже багато таких музичних товариств чи гуртків існувало в західній Україні, (як от «Боян» у Львові, з музичним видавництвом при ньому), а теж подібні товариства в Перемишлі, Станиславові, Стрию, Коломиї.</p><p>Велике значення для національного піднесення культурного рівня мали т.зв. „артистичні мандрівки” міських хорів з різних міст по Галичині, Буковині чи Закарпатті.</p><p>Композитори Галичини</p><p>Безперечний вплив Лисенка запозначився передовсім на музичнім житті Галичини і на кількох композиторах ще при кінці XIX ст. Безпосередньо, і за посередництвом Франка, Лисенко старався збудити серед галицьких музик,</p><p>які ще культивували т.зв. перемиську школу, зацікавлення до західноукраїнського фольклору як свіжого і багатого джерела.</p><p>Одним з перших популяризаторів Лисенка в Галичині був його молодший сучасник, композитор і талановитий диригент та громадський діяч, Остап Нижанківський (1862-1919), який, працюючи музиком-педагогом, мав гарні успіхи в організації співацьких товариств та в учнівських хорових гуртках і їх „артистичних мандрівках” по Галичині. Він збагатив репертуар хорових товариств, основуючи «Бібліотеку музикальну» з вокальними творами львівських композиторів. Його мистецька спадщина невелика, але вартісна: хорові твори, сольові пісні. Згинув передчасно від кулі польського вояка у 1919 р.</p><p>Першим у Галичині композитором-професіоналістом був Денис Сочинський (1865-1909), але важкі обставини життя не дозволили йому на свобідну професійну творчу працю. Був диригентом. Мусів творити свої композиції на замовлення. Часто міняв місце свого проживання. Залишив збірник фортеп’янових творів, 15 українських мелодій, 20 колядок, збірник дитячих хорових пісень і незакінчену історично-романтичну оперу «Роксолана».</p><p>Під впливом Лисенка розпочав свою науково-дослідницьку діяльність видатний збирач і дослідник української національної музики, неперевершений у студіях і працях про українські народні думи і їх мелодику, Філярет Колесса (1871-1947). Він є автором численних хорових творів та збірок обрядових пісень.</p><p>І так, наприкінці XIX ст. — як це стверджує відомий музиколог Василь Вітвицький, — були створені міцніші, ніж досі, підстави для дальшого розвитку української музичної культури. Праця музичних діячів тісно зв’язується з рідним середовищем у територіальному і культурно-громадського значенні. Це була заслуга Лисенка, що збудив у теорії і практиці підтверджене свідоме змагання до створення всебічної і самобутньої національної музичної культури. За несповна пів сторіччя був пройдений великий шлях — від провінційної обмеженості і наслідування чужих друго- і третьорядних зразків до різновид-них виявів своєрідного мистецтва, головно в царині вокальної музики, в якій створено широку скалю різних форм і жанрів. Отже в історії музичної культури Галичини це був великий крок вперед.</p><p>Композитори України</p><p>Багата творчість М. Лисенка породила теж на початках XX ст. нову генерацію українських композиторів у східній Україні. В українську музику прийшли Лисенкові молодші сучасники і послідовники, а ними передовсім були: Кирило Стеценко, Яків Степовий, Микола Леонтович і Олександр Кошиць. З їх творчістю — за словами Вітвицького, — починається новий етап розвитку української музики в напрямі до дозрілої рівноваги національного стилю і піднесення української музичної культури.</p><p>Перший з них, Кирило Стеценко (1882-1922), був одним з найближчих співробітників Лисенка. Свою композиторську діяльність почав на початках дев’ятисотих років обробками народних пісень. У 35-ліття діяльності свого великого друга й учителя—скомпонував кантату «Слава Лисенкові». Задумав, але не скінчив історично-героїчну оперу «Полонянка», а його ж дитяча опера-казка «Лисичка, Котик та Півник» теж створена в традиціях народної пісні Лисенка. Він скомпонував теж музику до «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка і до драми С. Черкасенка «Про що тирса шелестіла». У своїх вокальних композиціях він бере за тему поезії революційного характеру, Шевченка, JI. Українки, Франка, і скомпонував кантату «Шевченкові» у 100-річчя з дня народження поета. На темах українських релігійних кантів та псалмів скомпонував зовсім національну «Панахиду», а в його композиції «Літургії» відчуваються теж національні мотиви.</p><p>Здібним композитором був харків’янин Яків Степовий (1883-1921), що закінчивши музичну освіту в Петербурзі, де здебільша й проживав, шукав натхнення для своїх композицій в подорожах в Україну, де вивчав музичний фольклор. Вже першою збіркою «Барвінки» (1905-07) здобув собі признання, а продовженням її є «Пісні настрою» до поезій Олеся. Більшість творів написав на тексти Шевченка, Франка. Більшу славу здобув собі Степовий знаменитою вокальною поемою «Степ», яка має символізувати приспану, мовчазну, але динамічну народну силу.</p><p>Більш рішуче на шлях композитора-інструменталіста став сучасник Степового Павло Сениця (1879-1960), родом з Київщини. Учень московської консерваторії, скомпонував сотню романсів, дуетів, трія і т.п., а теж українську симфонію. Найкращі його композиції — це солоспіви до поезій Шевченка, М. Рильського, О. Олеся, П. Тичини. Збирав і упорядковував музичний фольклор. Найбільша його діяльність припадає на 20-30-ті роки.</p><p>Зовсім окреме місце серед цієї групи займає Микола Леонтович (1872-1921), якого передчасна трагічна смерть (вбитий в хаті свого батька) була великою втратою для української музики. Це був мистець-новатор, що в своїх творах старався вийти поза межі традиційних засобів та трафарету, яким здебільша жило наше мистецтво в дореволюційний період. Революція 1917-18 pp. висунула Леонтовича на передове місце. Його захопив національно-визвольний рух та відродження культури і з того часу його ім’я стало відоме. Уродженець Поділля, за часів революції працює в Києві викладачем співу, згодом на рідному Поділлі учителем, тоді теж і компонує. Музична спадщина Леонтовича невелика: крім уривків з опери «Русалчин Великдень», він залишив обробки народних пісень, але те, що залишив, висуває його на одне з перших місць в українській музичній культурі. З аналізи його понад 100 пісень виходить постать сміливого в своїх шукання мистця, що правдиво зрозумів значення народної мелодії для мистецтва музики. „Вбравши в себе всю красу української мелодії — каже М. Грінченко117— композитор не відмовляється від власного музичного думання; свої засоби, свою техніку, свою оригінальну індивідуальність вносить він скрізь, до чого торкнеться. Головною метою його композиторських досягнень є дати настрій, дати картину, мальовничу колоритність народної мелодії, щоб слухач відразу міг відчути її внутрішній зміст, який не завжди дається до зрозуміння j не всім”. . . Найбільше відомі його пісні це «Ой, пряду, пряду», «Ой, вербо, вербо», елегійна пісня «Козака несуть» та геніальний «Щедрик», що ввійшов до репертуару світової музики.</p><p>Дуже талановитим хоровим диригентом, музикою з палким темпераментом і тонким мистецьким смаком, був Олександр Кошиць (1875-1944), вихованець музичної школи Лисенка в Києві. Відомий теж як композитор, який не мало зробив для української народної пісні. Найбільша його діяльність</p><p>припадає на часи українських Визвольних змагань, коли то він зорганізував «Українську капелу», що вславилася тріумфальним концертовим турне по країнах західної Європи і Америки. Видав дві збірки колядок та багато обробок українських народних пісень. Від 1918 р. жив за кордоном, помер у Канаді (Вінніпег).</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1826950313/7def777cf34cb6baf8b38c7f464f8a2e/1.jpg" />
         <pubDate>2024-04-24 17:45:53 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2968468245</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2969705396</link>
         <description><![CDATA[<p>Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка — театр опери і балету у Києві, заснований 1867 року. Театр розташований на вул. Володимирській, 50. Незважаючи на свою відносно коротку історію, театр здобув визнання далеко за межами України.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2422490561/2cf2ef176af9bc44db542a285a72885a/70_main_v1525258996.jpg" />
         <pubDate>2024-04-25 12:51:22 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2969705396</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Троїцький народний будинок</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2970102576</link>
         <description><![CDATA[<p>Троїцький народний дім — пам'ятка архітектури та історії в Києві, Україна. Розташований на розі вулиць Великої Васильківської та Жилянської, сучасна адреса — вул. Велика Васильківська, 53 (спочатку будинок мав адресу вул. Велика Васильківська, 51).</p><p>Місцевість, де було споруджено будівлю народного дому, має неофіційну назву «Троїцька площа» (від однойменної церкви, що знаходилася поруч), звідси й його назва.</p><p>Побудований у 1901—1902 роках за проектом архітектора Г. Антоновського в стилі раціоналізму . Народний дім Київського товариства грамотності працював до 1908 року, в 1907—1917 роках тут містився театр М. К. Садовського, а потім до 1922 року — ряд українських театральних колективів. У 1934 році будівлю передано колективу Київського театру музичної комедії (нині Київський національний академічний театр оперети). З Троїцьким народним домом пов'язана діяльність громадських культурно-просвітницьких організацій, редакцій періодичних видань, тут проходили політичні збори і мітинги, створені перші в Києві профспілки.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1905869010/bb4f42262a10a276d99dc7b44f579afe/image.png" />
         <pubDate>2024-04-25 18:22:34 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2970102576</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Колодій Даша 11 а</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2970189092</link>
         <description><![CDATA[<p>Театр імені Івана Франка було засновано у <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F">Вінниці</a> <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1920">1920</a> року частиною акторів Молодого театру на чолі з <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%B0_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Гнатом Юрою</a> та акторами Нового Львівського театру на чолі з <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%87%D0%BC%D0%B0_%D0%90%D0%BC%D0%B2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Амвросієм Бучмою</a>. Об'єднавшись, митці утворили театральний колектив під назвою «Новий Драматичний театр імені Івана Франка», керівником якого було обрано Гната Юру.</p><p>Відкриття театру відбулося <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/28_%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F">28 січня</a> <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/1920">1920</a> року виставою «Гріх» <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Володимира Винниченка</a>, а протягом сезону театр здійснив 23 прем'єри.</p><p>Основою репертуару перших сезонів стали вистави «Молодого театру»: «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Молодість» М. Гальбе, «Цар Едіп» Софокла. Цікавим є той факт, що Володимир Винниченко, подивившись вистави Гната Юри ще в «Молодому театрі», саме йому приніс для постановки п'єсу «Гріх», яку Юра тоді здійснив у «Молодому», а згодом цим твором відкрився театр ім. Франка. До речі, у перший сезон існування театру на його кону більшу частину репертуару складали п'єси В. Винниченка. В цей же час була підготовлена одна з нових постановок&nbsp;— «Весілля Фігаро» Бомарше, в якій Юра виступив як перекладач, режисер та виконавець головної ролі. Починаючи з прем'єри, що відбулась 27 серпня 1920 року, ця вистава тринадцять років не сходила з афіш франківців.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1808411841/81f89039e81620655528adc29113a6ce/1280px_____________________________________.jpg" />
         <pubDate>2024-04-25 19:54:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2970189092</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2975161920</link>
         <description><![CDATA[<p>Ки́ївський академі́чний теа́тр ляльо́к — державний академічний театр ляльок у Києві, найстаріший театр ляльок України. Було засновано 27 жовтня 1927 року як філію театру юного глядача за ініціативою народного артиста України О. І. Соломарського та Дєєвої І. С. Перший театральний сезон було відкрито 2 виставами — «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Глібовим у постановці П. Щербатинського.</p><p>Першими в історії театру акторами, які започаткували його славні традиції були Ф. Андрієвська, М. Козловський, О. Михайлов, І. Залізняк, А. Вишневська, Т. Васнєцова, Г. Сорока, Я. Жовинський.</p><p>1929 Київський театр ляльок було виділено в самостійний колектив.</p><p>У 1930-ті до творчого колективу долучилися художник-постановник Е. Марголіна, художник Є. Васильєва, актори Ю. Соколик, Є. Певна, Г. Трубецька, М. Склярова, Є. Стороженко, Я. Мірсаков, М. Потоцька, Р. Котвицька, Ф. Аннінська, А. Буряковський, Є. Солодар, Б. та В. Гончарови.</p><p>У 1928—36 роках Київський театр ляльок працював у приміщенні колишнього кінотеатру «Роте фане».</p><p>Майстерність київських лялькарів визнали 1937 року на І Всесоюзному фестивалі театрів ляльок, де єврейським філіалом Київського лялькового театру було показано вистави «Чарівна зернина» О. Куішича та «Лєйзер дер Брейзер» Б. Гутянського, за які театру присудили першу премію.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2455460119/5c9471a6c66014d668f2742f02582263/1280px___________________panoramio__2_.jpg" />
         <pubDate>2024-04-30 09:42:10 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2975161920</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Пучина 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2986974790</link>
         <description><![CDATA[<p>Арсенал(1929, О. Довженко). Фільм розповідає про придушення військами Центральної Ради більшовицького повстання на київському заводі «Арсенал».&nbsp; У радянському міфі повстання на «Арсеналі» є&nbsp; чи не ключовим епізодом у сюжеті більшовицького мучеництва в Україні. Утім, слід пам’ятати, що повстання було не так народним бунтом киян проти Центральної Ради, як виступом проти неї російських робітників, підбурених більшовиками, що змагалися за владу в Україні.</p><p>Довженко ж, захоплений ідеями національного визволення та соціальної революції, виніс події повстання на маргіналії наративу, створивши кінець-кінцем програмний політичний фільм для української інтелігенції по обидва боки барикад громадянської війни.</p><p>Невиразне окреслення протиборчих сил повстання, паралельний монтаж різних подій лишають глядача наодинці радше з відчуттям хаосу війни, ніж із чітким політичним посланням та насильницькою інтерпретацією. Тоді як ексцентрична манера гри акторів, експресивні можливості освітлення, зйомки і монтажу дають режисеру можливість вписати камерні історії окремих людей у ширшу канву історичного полотна та сформулювати чіткий пацифістський меседж.&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p><p>Один з найскладніших за формою фільмів Довженка. Знятий 1928 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ камерою легендарного кінооператора Данила Демуцького в оригінальних декораціях Володимира Мюллера, він прославив Довженка в масштабах не тільки Радянського Союзу, але й Західної Європи та Північної Америки.</p><p>Національна рада американських кінокритиків відзначила «Арсенал» серед п’яти найкращих стрічок 1929 року, поряд зі «Страстями Жанни Д’арк» Карла-Теодора Дрейєра.&nbsp;</p><p><br/></p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1874183375/48782d3cfc2337da1a0b4b2032bb400e/_______________.jpg" />
         <pubDate>2024-05-09 16:47:05 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2986974790</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Жемелко Данило 11-А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2987205037</link>
         <description><![CDATA[<p>«<strong>Земля</strong>»&nbsp;— український радянський художній німий фільм. Третій фільм української трилогії <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Олександра Довженка</a>: (<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)">«Звенигора»</a>, <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BB_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)">«Арсенал»</a>, «Земля»). Прем'єра фільму відбулася 8 квітня 1930 року в Києві<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-1"><sup>[1]</sup></a><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-2"><sup>[2]</sup></a>. Двічі був реставрований: у 1971 в Росії та в 2012 в Україні. Має декілька варіантів музичного супроводу<a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-:4-3"><sup>[3]</sup></a><a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC,_1930)#cite_note-:5-4"><sup>[4]</sup></a>.</p><p>Фільм зображає перші роки <a rel="noopener noreferrer nofollow" class="mw-redirect" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0">колективізації</a> в <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0">Українській РСР</a>, змальовуючи їх крізь конфлікт <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF">колгоспників</a> і <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C">куркулів</a>. Водночас Довженко наділив «Землю» символізмом містичного зв'язку українського народу зі своєю землею, стверджував про розрив людини й природи внаслідок колективізації.</p><p>Багатьма критиками «Земля» вважається найкращим фільмом у всій фільмографії Довженка, деякими&nbsp;— одним з найкращих в історії кіно. Проте в <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA">СРСР</a> «Земля» зазнала осуду за недостатню <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC">комуністичну ідеологічність</a> і <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC_(%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE)">натуралізм</a>, симпатії противникам колективізації, внаслідок чого фільм зняли з прокату вже за кілька днів після прем'єри.</p><p>Займає 2-у позицію у списку <a rel="noopener noreferrer nofollow" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_100_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B8%D1%85_%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE">100 найкращих фільмів в історії українського кіно</a>.</p>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/2422490561/36af7a9ed2d844ee2b9770d3ca42475f/i75_ArticleImage_214583.webp" />
         <pubDate>2024-05-09 20:59:58 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/2987205037</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/3004755919</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=WAJmsps15a0" />
         <pubDate>2024-05-23 08:46:52 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/3004755919</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Яценко Дар&#39;я 11А</title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/3004757414</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=dyts8pIfeqI" />
         <pubDate>2024-05-23 08:48:12 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/innadymytrova71/911ekl014tce/wish/3004757414</guid>
      </item>
   </channel>
</rss>
