А ще 5000 - це та сума, на яку Калитка збирався купити фальшивок. Він ставить на кін річний прибуток (втім, в останню мить награє шахрая, віддавши 3000). І через цю втрату лізе в петлю - дріб'язковий вчинок, Калитка би спокійно пережив "порожній рік".

Зауважу, що 1900 рік - ще не розпал аграрної кризи. Калитка хоче купити землю за 80 рублів десятину, це всього півторарічний прибуток - і це жирний чорнозем. У 1910 Матвій Довбенко, головний герой "Волині" Уласа Самчука, за десятину на Волині (правда, гарну та жирну) збирається платити 500 рублів - чим ставить родину на грань виживання. 

Тож маємо дилему. З одного боку, Калитка має грубі гроші, а живе побутом селянина з 20 десятинами, з поправкою на скнарість. Він сам працює, живе в одній хаті з наймитами, сам слідкує за польовими роботами, а жінка "рук з діжі не виймає". Його син Роман, хоч і хороший хлопець, але явно з початковою освітою. Та достатньо Калитці трохи запаніти, і статок буде під загрозою. Імовірно, є серединний шлях заможного фермера, якому вистачає грошей та сил і на оранку власноруч, і на вечірню газету. Але в епоху переламу століть в Україні такого шляху не було.