3. Опишіть, якою ви побачили 11-річну дівчинку .

4. Чому міс Полі забороняла небозі згадувати про батька?

5. Розкажіть, що ви запам'ятали про речі Поліанни?

6. Чи сподобався дівчинці будинок тітки?

7. Чим керувалася міс Полі, підбираючи кімнату для малолітньої
 родички?

8. Чому дівчинка зраділа, що у кімнаті не було дзеркала?

 «...Чоловік був завжди вбраний у довгий чорний сурдут та шовковий циліндр, – цього інші чоловіки не носили. Може, саме це спонукало дівчинку одного разу звернутися до нього. Його бліде обличчя завжди чисто поголене, а волосся, що вибивалося з-під циліндра, було позначене сивиною. Ідучи, він тримав спину, а ходив переважно швидко й завжди сам, через що Поліанна йому співчувала». 

​ «...До неї ніхто не любить ходити. Якби тільки людям не було її шкода, жодна душа й раз на день не навідалася б до неї, така вона уїдлива. От тільки її доньки по-людськи шкода, бо змушена доглядати за нею».

​ «...мені щойно минуло десять років. Торік я жив у сиротинці. Але нас таких там було багато, і тому їм за мене голова не боліла. І я пішов звідти».

​ «...але ця маленька дівчинка діє на хворих краще за шестиквартову пляшку тонізуючих ліків. І тільки вона здатна розвіяти кепський настрій містера Пендлтона».

О-оптимістична

Л-люб’язна

І-імпульсивна

А-акуратна

Н-незлопам’ятна

Н-надійна

А-активна

Вік – 11 років,

батьки – Дженні і Джон Вітьєр,

опікун – Полі Гаррінгтон, 

місце проживання – м. Белдінґсвіл, штат Вермонт.

2. Розпишіть сюжет за пунктами. Важливо, щоб ви чітко уявляли, куди  і в який час відправиться ваш герой, у кого закохається, з ким стане ворогами, який артефакт знайде і де втратить свій мобільний телефон. Інакше вам не уникнути неузгодженостей і втрачених дрібниць.

3. Позначте для себе головні риси характеру взятих вами персонажів.

4. Виберіть спосіб створення фанфіку.

5. Після того, як ви закінчили свій твір, перечитайте його ще раз: так ви будете краще бачити всі помилки.  

6. Придумайте йому назву, напишіть «шапку», в якій вкажіть жанр, діючих персонажів, рейтинг, короткий опис. 

7.  Напишіть, кому належать оригінальні персонажі. 

Ось рознеслося по вулицям голосне «гав-гав». Це Гек та Том грають у «догонялки». Вони так швидко бігали один за одним, що не помітили, як їх покликала Беккі.

– Хлопці, як ви можете бігати та веселитися, коли снігу немає, а Різдво вже на порозі?!

– Не переймайся, Беккі, ми можемо його знайти, – заспокоїв її Том.

– Так, можна вирушити у подорож, знайти, де вже випав сніг, та пограти в сніжки і зліпити Снігову Бабу, – зрадів Гек.

– А якщо ми заблукаємо, що тоді?

– Нічого, ми завжди знайдемо вихід! – відповів на це Том.

– Так треба вже збиратися! – вигукнув Гек.

– А що ми візьмемо у похід ?– запитала Беккі.

– По-перше, в подорож не треба брати важкі рюкзаки. По-друге, треба розподілити обов’язки. Гек, ти візьмеш побільше води, хліб, сіль та цукерки. Беккі візьме аптечку, шапки і рукавички. А я візьму ковдри та компас.

– А навіщо нам аптечка? – запитала Беккі.

– А якщо хтось із нас упаде і поранить коліно, треба ж буде надати першу медичну допомогу.

– Вибач. Я не здогадалась.

– А о котрій годині ми виходимо? – запитав Гек.

– О шостій годині ранку ми зустрічаємось біля мого будинку, – відповів Том.

І вони розійшлись по домівках збирати речі для подорожі.

О шостій годині ранку друзі зустрілися біля будинку Тома, як і домовлялись. Останнім прийшов Том: йому треба було щось вигадати для тітки, щоб вона дозволила йому піти на прогулянку.

– Привіт усім! Вже потрібно вирушати. Ми сьогодні летимо на Україну .

– Чому саме на Україну? – запитала Беккі.

– На Україні свято Різдва супроводжується дотриманням усіх давніх народних традицій: готують кутю, кладуть сіно на стіл, під скатертину, і сідають за стіл, коли сходить перша зіронька. Потім перевдягаються, ходять із піснями-колядками із домівки до домівки.

– А звідки ти все це знаєш? – запитав Гек.

– Учитель на уроці літератури розповідав.

Тим часом літак до України вже чекав їх, і вони злетіли в небо.

Приземлившись, перше, що побачили друзі – це сніг. Вони неймовірно зраділи побаченому, але водночас їм було трішки боязно: вони нікого не знали і боялися, як до них поставляться українці. Раптом до них підійшла добра жіночка і запитала:

– Дітки, ви звідки? До кого ви приїхали?

– Я Том, це Беккі, а це Гек. Ми прилетіли, щоб знайти сніг. А як Вас звати?

– Мене звати пані Марія, я живу недалечко звідси. Підемо до моєї домівки і, якщо маєте бажання, можете залишитися у мене. Мої рідні будуть дуже раді гостям.

– Дякуємо Вам, – зраділа Беккі.

Друзі вирушили до домівки пані Марії. Весь вечір гості та господарі навипередки розповідали про свою країну, традиції Різдва, про школу, про рідних і навіть поділилися мріями. Наступного дня – це було Різдво! –

Том та його друзі пішли до церкви. Після служби подорожували вуличками селища. Вони побачили , що по вулицям ходять групами дівчата та хлопці і сповіщають, що Христос народився. Друзі теж вирішили приєднатися до гурту, і діти із задоволенням взяли їх із собою. Том, Гек та Беккі отримали велике задоволення від усміхнених облич, пісень та подарунків. Потім пішли до пані Марії пробувати кутю. Це було так смачно!

Але прийшов час повертатися додому, бо як же без них будуть святкувати Різдво рідні? Друзі зі всіма попрощалися та полетіли до свого містечка.

Коли вони прилетіли додому, то їхньому подиву не було меж: вулиці рідного міста так замело снігом, що ледве знайшли власні домівки. Діти весело грали в сніжки та ліпили Снігових Баб. Жителі міста дуже зраділи Тому, Геку та Беккі, яких не бачили майже місяць. Тітка Полі розцілувала їх усіх і навіть не сварила Тома. А друзі раділи, що хоч трішки пізнали Україну та українське Різдво, та й сніг у місто повернули.

В столице Поллианна встретила много людей, но ей больше всех понравились Бекки и Том у которого фамилия Сойер. Том понял что влюбился в Поллианну. Он начал знакомиться с Поллианной и в это же время к ней чуть чуть заигрывать.

 Поллианна поняла что ей тоже нравиться Том, но одновременно думала.

- А как же Бекки? Я не могу просто так Тома забрать у неё. - Поллианна ели ели сдержала свои слёзы и убежала.

 Том говорит:

- Бекки, я сейчас вернусь, я догоню Поллианну. 

Бекки отвечает: Том, она умелая, смелая и хорошая девочка, чего ты к ней прицепился? 

Том проигнорировал последние слова Бекки и побежал за Поллианной.

- Поллианна, постой. -сказал Том:

- Я хочу сказать что ты мне нравишься.

-Я тоже должна тебе сказать что ты мне нравишься и я кажеться влюбилась в тебя, но я не могу тебя любить потому что у тебя есть Бекки которой ты тоже нравишься. - сказала Поллианна.

- Давай завтра прийдем к парку который возле футбольного стадиона и поговорим без Бекки? - спросил Том.

- Хорошо. - ответила Поллианна.

- Во сколько? - спросила Поллианна.

- Давай где-то после завтрака?

- Давай, - согласилась Поллианна.

На следующее утро…