<?xml version="1.0"?>
<rss version="2.0">
   <channel>
      <title>1 квітня by </title>
      <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh</link>
      <description>Для учнів 8го класу</description>
      <language>en-us</language>
      <pubDate>2021-03-31 19:44:06 UTC</pubDate>
      <lastBuildDate>2026-01-03 07:05:02 UTC</lastBuildDate>
      <webMaster>hello@padlet.com</webMaster>
      <image>
         <url></url>
      </image>
      <item>
         <title>Походження свята</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373252703</link>
         <description><![CDATA[<div>Є версія, що спочатку 1 квітня святкувалося в Індії та Стародавньому Римі як день весняного рівнодення, з нагоди якого влаштовували гуляння з жартами і витівками — цим люди намагалися задобрити весняні капризи природи жартами і розіграшами [1].<br><br>На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія[джерело не вказане 3290 днів], який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише оманливим відлунням.<br><br>Ще одна гіпотеза пов'язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем[джерело не вказане 3290 днів].<br><br>Є також версія про походження традиції з подій, що описані в віршах з одинадцятого по п'ятнадцятий глави двадцять восьмої Євангелія від Матфея. За цією версією, у день, що відповідає сучасному 1 квітня, відбулося Воскресіння Христове, а римська варта могили, поширивши неправдиві відомості про те, що тіло ніби-то вкрадене учнями Христа, стала зачинателем звичаю поширення неправдивої інформації (розіграшу) в цей день.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 19:57:57 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373252703</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Відзначення свята за кордоном</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373256809</link>
         <description><![CDATA[<div>Цей день не внесено ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається й у Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії, і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших — Днем дурня. У цей день кожен хоче пожартувати над кимсь, тож ніхто не застрахований від розіграшів і навіть найсерйозніші люди мимоволі посміхаються.<br><br>Важко визначити, звідкіля пішло це свято. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня існує в дуже багатьох країнах. За однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний із перенесенням дати святкування нового року. Так, до другої половини XVI століття, європейський новий рік починався наприкінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за наказом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб позбутися старих традицій, їх стали називати «першоквітневими дурнями», стало модним їх розігрувати і висміювати. Пройшли роки, а традиція зустрічати перший день квітня жартами залишилася. Головне — щоб жарти були добрими і покращували настрій. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят — 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок. Досі французькі кондитери виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок.<br>Хоча про виникнення першоквітневої традиції й існує чимало різних гіпотез, але багато хто вважає, що її корені сягають у середньовічну європейську «балаганну» культуру. По суті — це один із найстійкіших елементів язичництва, що осіли в християнській свідомості.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 19:59:09 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373256809</guid>
      </item>
      <item>
         <title>1 квітня в Україні</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373261017</link>
         <description><![CDATA[<div><br>Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.<br><br>Для цього дня маємо приповідку: «Першого квітня — брехня всесвітня!».</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 20:00:43 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373261017</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Давні часи: а ви думаєте, чого саме у нас з’явився Гоголь?</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373268070</link>
         <description><![CDATA[<div>За легендою, підвішений за ребро на гаку Байда теж жартував. Хто не пам’ятає – то це ХVІ століття, час, коли чи не вперше постало питання про національну українську мову (поява Пересопницького Євангелія). Жартували українці і за московитів, і за поляків, і за татар. У добу українського бароко носіями українського гумору були мандрівні дяки – спудеї, канцеляристи, бурсацька богема, вихідці з козацького середовища. Вони могли розповісти історію в дусі найчорнішого горору, а могли розвеселити так, що живіт надірвеш. Про це чудово знав Микола Васильович Гоголь і віртуозно використовував у своїй творчості. Та й не лише він один – «Енеїда» Котляревського – теж звідти, до того ж, написана саме тоді, коли живою була пам’ять українців про криваве знищення Катериною ІІ Запорозької Січі. Переходячи з міста в село, з села в місто, мандрівні дяки збирали силу-силенну різноманітних кумедних історій, чуток, небувалець і анекдотів.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 20:03:17 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373268070</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Козак Мамай</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373270200</link>
         <description><![CDATA[]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1114241979/e74da4000b07674e0a3546b901069287/1585722304_930.jpg" />
         <pubDate>2021-03-31 20:04:03 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373270200</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Анекдот-?</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373272751</link>
         <description><![CDATA[<div>Слово анекдот має грецьке походження – anekdotos означає «невидане, те, що не належить широкому розголосу». Перші анекдоти з’явилися ще в середині VІ століття у Візантії, завдяки праці Прокопія Кесарійського «Таємна історія», присвяченій розвінчанню панегіричних образів імператора Юстиніана і його дружини Феодори. Згодом анекдотами почали називати короткі оповідки про видатних (або й не дуже) історичних особистостей, різноманітні курйозні ситуації. Але, що було смішним тисячу, а то й сто років тому, сьогодні вже таким не видається, а часом потребує досить розлогого наукового коментаря.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 20:04:53 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373272751</guid>
      </item>
      <item>
         <title>З чого раніше сміялися українці</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373274053</link>
         <description><![CDATA[<div>Щоб мати уявлення про те, з чого сміялися українці наприкінці ХІХ століття, варто почитати «Галицько-руські анекдоти», зібрані Володимиром Гнатюком, українським етнографом, фольклористом і мовознавцем. Збірка побачила світ у 1899 році. Ось декілька прикладів: «Вкрав злодій в дворі бугая. Та заніс його до хати, викопав під столом яму, положив там мнясо, та все потроха їв з жінкою та дітьми. От раз вийшов він в поле, лиш синок малий грівсь перед хатою, витуливши живіт. А в хаті собака, Круць, сїв під столом над ямою та нюхає. От приходять на обійстє люде, шукати злодія. От оден приходить до дитини, та штрукає го пальцем в живіт: – Пук! Пук! Наїв ся круп! – Блезес – каже дитина – неплавда, панського бугая. – А де він синку? – В хаті під столом, Клуцеви під хвостом. – От яке мале, кроть єго мать, що наговорило! Каже другий. Вони засоромились і пішли дальше» (1886, записано у Львові)<br><br></div><div>А от ще – і навпаки – нібито для наших часів! «Ішли раз глухий, сліпий, кривий і голий через ліс. Аж каже глухий: «Слухайте, щось трісло!» А сліпий каже: А дивіть, то розбійники!» На те кривий: «Тікаймо!» А голий: «Бо нас обдеруть!»<br><br></div><div>А цей анекдот у 1880 році записав Іван Франко: «Ішла баба пєна, впала і заблювала сї; а пси прийшли, лижут, а вона кріз сон лепотит: Ей, Іване, не цілуй так, не цілуй бігме, що чоловікові скажу!»<br><br></div><div>Ну, українці ХІХ століття сміялися з панів, попів, представників інших народів, але і з себе – також.<br><br></div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 20:05:14 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373274053</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Нинішній час: анекдот з швидкістю Інтернету</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373280372</link>
         <description><![CDATA[<div><strong><br></strong>Нині для гумору – ідеальні часи. Щоправда, на Росії, за поширення анекдоту можуть і посадити – і таки саджають. Але ж Україна – не Росія? Отож! Литовський філософ і публіцист Леонідас Донскіс у книзі максим «Мала карта досвіду», що побачила світ у 2010 році, досить завбачливо написав: «…Політичний гумор нашого часу, який обережно кокетує з владою і силою, одразу ж стає політикою. Це вже не протидія і не карнавал мови… І разом з тим попередження: панове, ви тут не самі. Ми теж жадаємо влади. Діліться нею, або вам кінець».<br><br></div><div>Після розвалу СРСР анекдоти почали активно використовуватися в PR-технологіях, особливо під час виборчих кампаній. Відбулася комерціалізація і подальша політизація гумору. Але існує й «низовий», народний гумор, якому не потрібні вогні рампи і оплески глядачів. Його лаври – це репости і лайки. Нині нові анекдоти і меми з’являються в соцмережах через лічені хвилини після тієї чи іншої важливої події. Є вже безліч анекдотів і про коронавірус, і про карантин. Ну, ми їх тут наводити не будемо – ви ж самі бачили. Як би там не було, віримо, що зрештою здолаємо і цю напасть.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2021-03-31 20:07:31 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373280372</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Запорожці пишуть листа</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373282811</link>
         <description><![CDATA[<div><em>Запорожці пишуть листа</em></div><div>Згадаймо рєпінських «Запорожців», як вони сміються – хто гомерично регоче, трясучись зі сміху, а хто – тонко по-інтелігентськи всміхається в вус, як-от писар (Яворницький), але шабля в них напохваті. Тож бажаємо всім сміху не того, що розлюднює, а сміху живильного, цілющого, того сміху, «що рани гоїть, що стурбованим душам розвагу приносить, що в наболілі серця нову охоту і нове завзяття вливає», як писав Богдан Лепкий у передмові до «Енеїди» Івана Котляревського.</div>]]></description>
         <enclosure url="https://padlet-uploads.storage.googleapis.com/1114241979/c3ac2bbced6784547185d76acaa6bd54/1585723359_344.jpg" />
         <pubDate>2021-03-31 20:08:23 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373282811</guid>
      </item>
      <item>
         <title>Слухаємо гуморески</title>
         <author>380665024099</author>
         <link>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373327381</link>
         <description><![CDATA[<div>До Дня сміху пропонуємо послухати вибрані гуморески відомого класика гумору. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво донесені до людей в гумористичній формі допомогають їм переосмислити своє буття ⏩ слухаємо&nbsp;</div>]]></description>
         <enclosure url="https://www.youtube.com/watch?v=6Pfke9ElErs&amp;t=7s&amp;ab_channel=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC" />
         <pubDate>2021-03-31 20:24:40 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/380665024099/8meyzwyxiko8bohh/wish/1373327381</guid>
      </item>
   </channel>
</rss>
