сформувати в учнів розуміння поняття «безбар’єрність» у сучасному суспільстві;

навчити виявляти повагу, чуйність і підтримку до людей з інвалідністю, літніх людей, батьків із маленькими дітьми тощо;

розвивати емпатію та толерантність;

показати, як кожен може створювати дружнє та зручне середовище для всіх.

Україна з 2021 року має Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору, ініційовану першою леді Оленою Зеленською.

Ми створюємо європейське суспільство, де кожна людина — важлива.

Понад 2,7 млн людей з інвалідністю в Україні, багато з них — молоді.

Війна в Україні призвела до зростання кількості людей, які потребують доступного простору (військові з ампутаціями, переселенці, родини з дітьми тощо).

у школі: пандуси, ліфти, адаптовані класи

у транспорті: низькопідлогові автобуси, голосові оголошення

у лікарнях, банках, музеях — зрозуміла навігація, доступність

в інтернеті — адаптовані сайти, електронні послуги

у свідомості кожного з нас

Не допомагай без дозволу. Запитай: «Чи можу я допомогти?»

Не питай «Що з тобою сталося?» — це особисте.

Людина з інвалідністю — не “інвалід” і не “жертва”.

Говори з людиною напряму, а не через супроводжуючого.

Будь уважним до простору — не перегороджуй пандуси, тактильні доріжки.

Не жартуй про “особливих”. Це — образливо.

Цінуй різноманітність. Всі ми різні — і це нормально!

Чи є у нашій школі безбар’єрне середовище?

Чи помічали ви людей, яким важко пересуватися або орієнтуватися?

Як можна допомогти, не принижуючи гідність?

Що б ви змінили у своїй школі чи місті, щоб воно було зручнішим?