ХОБОТОВИЧІ У ЛЬВОВІ

                                      (за твором Святослава Чернія)
       Наступного дня Хоботовичі взяли в оренду машину — червону “Хонду Пілот” — і вирушили до міста Яремче, де мешкала родина вовка Стефка Вівчаря. Їх зустріли сам господар, його дружина Лана та син Влодко. Увечері для гостей влаштували смачне частування, на яке завітали ще й родини кабанчиків і лисів. Усім знайшлися розваги до смаку: хтось грав у футбол, Занта й лис Борис грали на фортепіано. 
       Зранку Муті подарував Влодкові африканський сувенір — бумеранг, і всі  вирушили на Говерлу. 
       — Увага! Ми йдемо маршрутом, який називається “Стрімкий”. Тримаємося близько одне одного, — оголосила вовчиця. Влодко зручно вмостився у Муті на плечах. Усі наділи наплічники, у яких була їжа та інші необхідні туристам речі. Дорогою мандрівники вертіли головами, милуючись краєвидами та робили спільні фотографії. Аж ось усі дісталися вершини. 
       — Як же тут гарно! — вигукнув Муті. І всі з ним погодилися. Здавалося, достатньо простягнути хобот — і можна торкнутися хмар. 
       Увечері всі сиділи біля вогнища на подвір’ї Вівчарів і думали про те, як чудово, що їм удалося зустрітися.