У 9 років малий Тарас втратив матір. Батько, залишившись з малими дітьми, змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей.

Незабаром, в 11 років Тарас осиротів, залишившись з мачухою.

Пан, помітивши здібності Тараса до малювання, вирішив віддати його на чотири роки до артілі художника-декоратора Василя Ширяєва. Разом з ним Шевченко бере участь у розпису Великого театру як підмайстер-рисувальник.

В Петербурзі Шевченко знайомиться зі своїм земляком Іваном Сошенко. Тут же він зустрів й К. Брюллова, В. Жуковського, В. Григоровича, О. Венеціанова, А. Мокрицького, які зіграли ключову роль у подальшому визволенні поета з кріпацтва

На відміну від інших студентів Академії, він у своїх творах змальовує людей з народу — дівчина-кріпачка, діти, циганка та інші, намагаючись привернути увагу суспільства до пригнобленого люду

На початку червня відвідує Київ та Київщину, знайомиться із студентами та інтелігенцією, вивчає історичні й культурні пам’ятки, записує народні пісні та перекази, замальовує краєвиди та стародавню архітектуру.

Наприкінці літа подорожує півднем України. Згодом, в жовтні, оселяється в Яготині у флігелі маєтку князя Миколи Рєпніна.

Наприкінці лютого 1844 повертається до Петербурга, де продовжує навчання в Академії Мистецтв.

По закінченню Академії Мистецтв в 1845 році Шевченко отримує документ на право поїздки в Україну, куди виїжджає наприкінці березня. У грудні хворий поет у Переяславі пише свою видатну поезію «Заповіт», де пристрасно закликає народ до збройного повстання.

Незважаючи на суворий нагляд, Шевченко намалював автопортрет, продовжує писати поетичні твори, які вміщав у невеликі «захалявні книжечки».

«Захалявна книжечка», яку Тарас Шевченко ховав за халявою свого чобота і в яку він писав свої поезії на засланні.У травні 1848 року Тараса Григоровича зараховано до складу експедиції контр-адмірала Олексія Бутакова. Експедиція мала завдання вивчити і науково описати Аральське море. В експедиції Шевченко виконав ряд пейзажних малюнків та продовжує працювати над літературними творами.

У листопаді 1849 року після важкого переходу через пустельні степи поет прибув до ОренбургаЗа порушення царського наказу про заборону писати й малювати Шевченка знову було заарештовано та під конвоєм відправлено до Орської кріпості. 17 жовтня 1850 року Шевченко прибув у Новопетровське укріплення, куди його було заслано. У Новопетровську він пробув довгих 7 років, поки його друзі не домоглися від уряду звільнення Тараса Григоровича із заслання.

Під час своєї служби у засланні, він брав участь в експедиції в гори Каратау, де попри заборону створив біля 100 малюнків. У 1852 році Тарас Шевченко почав писати прозові твори російською мовою. Згодом йому було полегшено умови заслання завдяки дружнім стосункам з новим комендантом укріплення.

1855 року розпочав листування з художником, віце-президентом Академії мистецтв Федором Толстим стосовно клопотання щодо свого визволення.

Тарас Григорович пішов із життя 26 лютого 1861 року. Його тіло було поховане на Смоленському кладовищі в Петербурзі, але потім згідно із «Заповітом», його прах було перевезено до України.

10 травня 1861 року біля Канева на Чернечій горі поховано Тараса Григоровича Шевченка.
Неосяжний вклад Тараса Григоровича Шевченка в світову культуру шанується не лише в Україні, а й за її межами: по всьому світу нараховується більше 1200 пам’ятників Шевченку, його іменем називаються міста, вулиці, навчальні заклади, на його честь знімається безліч фільмів та ставляться п'єси.

Шевченко навіки став невід’ємною часткою історії та культури українського народу.