Чому ж з сотень була невелика кількість тих дівчат, які все ж виходили щасливими? Можливо за тими дверима хтось стоїть і вибирає людей за власним смаком? 

Невідомість дуже лякала…

Але пояснення було простішим ніж здавалося: 

Ці двері відкривають шлях у бізнес краси, коли вперше дивишся, то захоплюєшся та думаєш, що відкривши їх – ти переміг. Та вони відкривають той тернистий шлях, який повинна пройти кожна майстриня, відкинувши страхи, сором’язливість, лінь, невпевненість, багато невдач та розчарувань, повинна натхненно йти вперед та вдосконалюватись - це непросто, потрібно докласти максимум зусиль, часу та терпіння. Не всі хто, відкривав двері були готові до змін та праці, тому повертались назад, хтось стояв на протязі і не міг зайти чи вийти, а хтось досягав своїх цілей. Те, що лякає одних, для інших є викликом та шляхом до омріяної творчості, за тими таємничими дверима величезні можливості, які потребують зусиль. 

Несподівано почався дощ і всі почали метушитися і збиратися додому. Тому заходу сонця так і не дочекалися, що дуже засмутило дітей.

Коли вони вже приїхали, то побачили що під дверима стоїть кошичок з маленьким котиком. Наймолодша донька дуже зраділа і захотіла щоб вони залишили його собі. І назвала його Літо, бо це був подарунок останнього дня літа.

Духмяного, цілющого та щойно зібраного справжнього меду. 

Він так і манить своїм ароматом та янтарно-кристальним виглядом. 

Про його корисні властивості годі й говорити,

Чого лише вартує незрівнянний смак!

Мед, насправді, рекомендований не всім, із ним слід бути обережним.

Та ті, хто насолодились ним підтвердять, він – беззаперечний.

З водою, в кашу чи у чай – всюди він годиться

Тільки без переїдань, а то не поталаниться.

Силу, спритність та бадьорість відчуєте зразу, 

Адже бджілки-трудівниці зробили свою справу.

Люблю я поїсти дуже солоденьке,

І кожної днини тягне як магнітом, щоб піти і взяти солодке щось з’їсти.

Пробувала позбутись звички я цієї,

Сіла на дієту днини однієї.

Цукерки всі сховала та пішла я спати,

На другий день прокинулась і пішла шукати,

І таке повторювалось не один вже раз 

Ввечері сховаю,

Вдень піду шукати.

І от так от звички не можу позбутись я,

Пробую обдурити сама себе я

Та ніяк не виходить дойти до кінця,

Бо любов до солодкого перемагає щодня!

Також ми проводимо фотовиставку ваших робіт, де оберемо найбільш творчу, оригінальну та найкреативнішу роботу.  
Переможець зможе отримати приємний приз. 🥳

Долучайтеся, проводьте час цікаво та з користю)😎🤓

Не можна було запитати який в тебе улюблений колір, не можна було помилуватися ні синім морем ні багряним заходом сонця ні зеленими горами. Все було просто сіро. Але люди жили своїм звичним життям, будувати будинки, освоювали нові землі, ремесла. Але вони відчували що їм чогось не вистачає. 

Одного дня маленькому хлопчику приснився сон. Але сон був незвичайним. Замість сірих тонів, як зазвичай, хлопчик побачив щось неймовірне. Він і не міг зрозуміти одразу що ж це таке було. Не міг ні назвати ні описати ті барви які виникли в його сонній уяві. 7 кольорів у формі дуги начарували його погляд

Нажаль коли він прокинувся, і спробував розказати свій дивний сон батькам, було надзвичайно важко, адже це люди які ніколи нічого схожого і не бачили і не могли в повній мірі уявити. Хлопчик дуже засмутився, адже сон йому дійсно сподобався і він відчув що це саме те, чого всім жителям і не вистачало в житті. 

Він спробував знову пояснити свій сон іншим людям, донести їм те, що їм потрібно шукати способи зробити світ з барвами як увісні. Але ніхто його не послухав а тільки посміялися з того. 


Хлопчик дуже сильно хотів зробити і показати те дивне, яке йому явилось у сні.

Через якись час  в якись дивний спосіб появилась на небі веселка яка принесла в світ всі кольори які хлопчик бачив в сні, після сильної грози, шторму,який навіть трохи лякав, появилася веселка а потім вона почала освітлювати і надавати різним речам того забарвлення яке було в хлопчика уві сні. Так люди зрозуміли потім про що говорив хлопчик і усвідомили те що насправді світ дивний і багато речей ми іще не можемо зрозуміти і відкрити. 

І зараз веселка слугує тим нагадуванням про те, що люди не є на піку свого розвитку. Багато речей є для нас непосяжними зараз. І Веселка це свого роду світило для вчених, для простих людей це нагадування щоб ми не зупинялися у своєму розвитку, щоб ми і надалі вивчали світ.

 

 

Тоді дідусь мудро відповів йому :"Онучку,якби один ключ відкривав безліч дверей він би,перестав бути ключем, а став  знаряддям для злодія,який з-за кожних дверей брав би все ,що йому заманеться.Так само і якби один замок могли б відкрити декілька ключів,тоді він не виконуватиме свого призначення,захисту від чужих рук."

"Зрозумів!",радісно,скрикнув  онук,невідводячи очей від в'язки ключів...

Мораль те,що все має своє місце і призначення))

Говорити правду легко? Мені здається що ні, адже правда буває не тільки приємною, але і неприємною. І люди завжди бояться відповідати правдою, їм потрібно збрехати. А потім їм соромно і важко сказати правду. На мою думку кожна людина повинна говорити тільки правду, адже коли сказав правду на душі легше і не важливо яка ця правда, не важливо чи сподобалась вона людині. Головне, що ти розповів правду, в наш час мало таких людей, які говорять правду.
Тому ти повинен порушити статистику і бути чесним завжди!