Протягом 1951–1965 років до ладу стало майже 2 тис. великих підприємств. Це були переважно заводи традиційних галузей, не пов’язані з актуальними процесами науково-технічної революції.
(Шевченко,Басалінова)

Шістдесятники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.

Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький,режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш.

Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки,вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси. З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму, творчу імпотенцію. Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження укр. мови та культури. У своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне укр. суспільство. На поч. 1960 р діяли клуби творчої молоді — київський «Супутник»і львівський «Пролісок», які стали центрами громадської діяльності Шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі,вечори пам'яті, театральні постановки,де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів. З середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи.

 • Іншим напрямком господарської політики "відлиги" стала реформа системи управління в промисловості і будівництві. У травні 1957 р. почався перехід до територіальної моделі управління цими галузями. Створювалася нова управлінська структура - Ради народного господарства (раднаргоспи), що замінили ряд галузевих союзних і республіканських міністерств. 

 

У 60—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки» був релігійний активізм.

Отже, дисидентський рух зародився у 60-х рр. у Радянському Союзі як форма виступу проти існуючого державного ладу та політичного режиму в країні. Його поява була певною мірою викликана десталіназацією та новою політикою Хрущова. Розвивалось дисидентство трьома напрямами: правозахисне, релігійне та національно орієнтоване, але характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за національні інтереси українського народу.

проблема "неперспективних сіл";

реорганізація МТС в РТС, продаж їхньої техніки колгоспам;

необґрунтоване розширення посівів кукурудзи;

перехід на нову систему оплати праці колгоспників;

обмеження розмірів присадибного господарства колгоспників;

фактична заборона утримання худоби у приміській зоні.

скороченні фонду нагромадження задля проведення активної соціальної політики;

зміні акцентів у розвитку оборонного потенціалу (скорочення чисельності армії, розвиток ракетно-ядерної зброї, космічної програми);

закупівлі новітньої техніки закордоном.
Бабій А.

 - Товариші! В наступній п’ятирічці ми будемо жити ще краще!

Голос із залу:

     - «А ми?»
Продовольственный магазин. К прилавку мясного отдела подходит покупатель. 
— У вас рыбы нет? 
— Гра-а-жданин, у нас МЯСА НЕТ! А РЫБЫ НЕТ вон в то-о-м отделе, рыбном.
Пересчитал Брежнев на том свете звезды Героя и возмутился: 
А посмертно не дали?

— Товарищи космонауты. Кхм. Американцы вот — на Луну. Человека. Высадили. Так вот. В виду большой политической важности. Кхм.. Мы вас на Солнце. Высадим.
— Леонид Ильич, мы же там все сгорим!
— Вы думаете — что? В Политбюро — идиоты сидят?! Мы вас — ночью. Кхм. Высадим.

— Но такого врача не существует. Что вас беспокоит?
— Понимаете, я постоянно слышу одно, а вижу совсем другое.

— Товарищи космонауты. Кхм. Американцы вот — на Луну. Человека. Высадили. Так вот. В виду большой политической важности. Кхм.. Мы вас на Солнце. Высадим. 

— Леонид Ильич, мы же там все сгорим! 

— Вы думаете — что? В Политбюро — идиоты сидят?! Мы вас — ночью. Кхм. Высадим
3)Трое готовятся к вступлению в ряды КПСС. Все переживают, что их не примут из-за непролетарского происхождения.

— Честно говоря, — признаётся первый, — у моего отца был ма-а-ленький заводик. Не такой, конечно, как ЗИЛ, скромненькая мануфактурка.

— Ну а у моего, если честно, был магазинчик, — отзывается второй, — Ну не такой, конечно, как ГУМ, так — лавочка...

— Ну так и я признаюсь, — говорит Рабинович, — был у моей мамаши ма-а-а-ленький бардачок. Уж конечно, не такой большой, как весь этот бардак, который они тут устроили!
4)Вопрос армянскому радио:

— Есть ли разница между публичным домом и бардаком?

— Конечно! Первое — это заведение, а второе — система!
5)Приходит человек в поликлинику и просит записать его к врачу «ухо-глаз».

— Но такого врача не существует. Что вас беспокоит? 

— Понимаете, я постоянно слышу одно, а вижу совсем другое.
6)Брежнев приехал с визитом к Рейгану. Тот угощает – богатый стол, виски, закуска.

— За чей счет гуляем? — спрашивает Брежнев 

— Смотри, Леня, вооон там мост видишь? 

— Вижу 

— Новейшие технологии, огромная экономия, огромный экономический эффект для региона. Вот с этого и гуляем.

Приехал Рейган с ответным визитом. Поляна еще круче: икра, дичь, осетры... 

— За чей счет гуляем? — спрашивает Рейган.

— Смотри, Рони, вооон там мост видишь? 

— Где? 

— Вооооон там. 

— Нет, не вижу 

— Вот то-то и оно...

Источник: