Вони відчували на собі тиск білогвардійців, але не здавалися і продовжували боротьбу.

Патріотизм та самовідданість:

Жителі Баштанки вірили в ідею незалежності України. Вони віддавали свої життя заради цієї ідеї.

Їхні дії свідчать про великий патріотизм та готовність жертвувати для майбутнього своєї країни.

Спадщина та пам’ять:

Сьогодні ми повинні вшановувати пам’ять про героїчних жителів Баштанки, які відстояли свою землю.

Їхні дії нагадують нам, що незалежність – це найцінніше, і ми повинні пильно стежити за своєю історією та вчитися на прикладі минулого.

Загальна кількість повстанців складала бл. 4 тис. Вони провадили масштабні бойові дії в тилу Добровольчої армії, зайняли низку населених пунктів.

Добровольча армія придушила повстання в листопаді 1919. У рамках карної операції у с. Полтавці страчено понад 850 його учасників та десятки повстанців в інших населених пунктах.

загони.

12 листопада частини денікінської армії оточили Полтавку. Дві доби тривав нерівний

бій. Не добившись успіху, генерал Слащов прислав сюди з фронту підкріплення. Повсталі

селяни мужньо захищали свою республіку. За неї віддали своє життя Микола Рець, Петро

Вилкул, Кость Балдук, П. Гапішко, Т. Смола, жінки Фекла Яценко, Марія Семиліт та інші.

А 19 листопада білогвардійці увірвались у село. Почалася звіряча розправа над

повстанцями. Карателі ретельно виконували наказ генерала Слащова: «Знищити все,

тільки два храми залишити…». Лише в Полтавці було розстріляно і закатовано 852

повстанці, спалено 350 дворів.

Баштанської республіки - славних наших земляків,

залишиться в серцях прийдешніх поколінь назавжди.

Центральна вулиця нашого міста має історичну назву - вулиця Баштанської

республіки, а інша носить ім’я юного розвідника Миколи Реця. На будинку, де проживав

М. Рець, встановлена меморіальна дошка.

24 серпня 1919 р. село Баштанку захопили денікінці. Основною причиною

селянського повстання стало незадоволення хліборобів політикою денікінської влади.

15 вересня 1919 року староста

Полтавки-Баштанки Павло Тур та його брат Іван за підтримки місцевого населення

організували перший загін з 50 чоловік. Повстанським комітетом була оголошена

мобілізація чоловіків віком від 18 до 35 років.

На 30 вересня 1919 р. було організовано 5

загонів загальною кількістю 2000 чол. А на початку жовтня був сформований 6-й загін.

Командирами загонів були: Іван Тур, Михайло Прядко, Петро Вилкул, Є. Фощенко, М.

Дубогрій, Ларіон Услов. Кость Балдук був призначений командиром баштанської кінної

сотні. Територія, охоплена повстанням (Полтавка-Баштанка та навколишні села), сягала

1,5 тис. кв. км., а кількість селян-повстанців – понад 3 тис. бійців.

12 листопада частини денікінської армії оточили Полтавку. Дві доби тривав нерівний

бій.

У 1928 році Полтавка була перейменована

на Баштанку, оскільки під цією назвою героїчна республіка ввійшла в історію.

Події Баштанської республіки знайшли своє відображення у романтичній трагедії

українського письменника Юрія Яновського «Дума про Британку» (1937).

Я пишаюсь своїми земляками. Звісно, ці події у мене не викликають позитиву, але мені приємно чути такі вірші створенні про наших спільних предків.

"Надільна Анастасія"

Режим одразу ж показав себе як антиселянський та антиукраїнський. Почалося

відновлення поміщицького землеволодіння, грабіж і терор. 15 вересня 1919 року староста

Полтавки-Баштанки Павло Тур та його брат Іван за підтримки місцевого населення

організували перший загін з 50 чоловік. Повстанським комітетом була оголошена

мобілізація чоловіків віком від 18 до 35 років. На 30 вересня 1919 р. було організовано 5

загонів загальною кількістю 2000 чол. А на початку жовтня був сформований 6-й загін.

Командирами загонів були: Іван Тур, Михайло Прядко, Петро Вилкул, Є. Фощенко, М.

Дубогрій, Ларіон Услов. Кость Балдук був призначений командиром баштанської кінної

сотні. Територія, охоплена повстанням (Полтавка-Баштанка та навколишні села), сягала

1,5 тис. кв. км., а кількість селян-повстанців – понад 3 тис. бійців.

Патріотизм і самовідданість: жителі Баштанки вірили в ідею незалежності України. За цю ідею вони віддали свої життя.

Їхні дії свідчать про великий патріотизм і готовність іти на жертви заради майбутнього своєї батьківщини.

Спадщина і пам'ять Сьогодні ми маємо вшановувати пам'ять героїчних мешканців Баштанки, які захищали свою землю. Їхні дії нагадують нам про те, що незалежність - це найцінніше.

І ми повинні робити висновки з минулого.

Гончаренко Павло

Я відчуваю повагу до мужності і стійкості простих українців, які боролися за краще майбутнє своєї Батьківщини. Водночас, розумію наскільки важкими були ті роки для пересічних людей. Багато хто зазнав страждань, втратив рідних і близьких. Це трагічні сторінки нашої історії. Але пам'ять про минуле має надихати нас цінувати здобуту незалежність і оберігати її.

Основна сутність населення території нинішньої Баштанки полягає в тому, що місцеві жителі не сприймали будь-якої окупаційної влади ще від моменту заснування населеного пункту. Цьому й понині сприяють козацькі традиції, що стали тією основою ментальності населення Баштанки, яка допомогла їм боротися проти різних окупантів.

Стосовно подій сторічної давнини, історик розповів, що у 1918 році Полтавка-Баштанка була захоплена австро-німецькими військами.

"Керівники баштанського революційного комітету мусили піти в підпілля, але не припинили підготовки до відкритого повстання. Були налагоджені зв’язки з селом Привільне для спільного виступу. 9 листопада 1918 р. полтавці-баштанці під керівництвом Михайла Прядка та Василя Гайдука розгромили гетьманську варту", — сказав Юрій Котляр.

За місяць, у грудні 1918 року баштанці розбили батальйон німецько-австрійських військ, який виступив із Новополтавки на Миколаїв.

"Німецький загін у кількості 36-и осіб був роззброєний. Лише викликана підмога з села Явкине та обстріл із гармат бронепоїзда, що курсував між станціями Новополтавка – Горожино, допомогли окупантам знову захопити Полтавку. Відбулася жорстока розправа над мешканцями села. Населення змушене було заплатити контрибуцію в сумі 200 тисяч карбованців", — сказав Юрій Котляр.

Наступними загарбниками стали білогвардійські війська Антона Денікіна.

24 серпня 1919 року село Полтавку захопили денікінці та встановили режим терору і грабіжництва. Було відновлено поміщицьке землеволодіння, старі порядки. Уведено примусові реквізиції хліба, коней, насильницькі загальні мобілізації. Режим одразу ж показав себе як антиселянський та антиукраїнський.

"Баштанщина піднялася на боротьбу проти російських окупантів.

З 15 вересня 1919 року. почали організовану боротьбу мешканці Полтавки-Баштанки. 30 вересня 1919 року сформовано штаб повсталих. З цього дня можна говорити про створення Баштанської республіки", — сказав Юрій Котляр.

За словами історика, Баштанська республіка мала чітку військову структуру, а територія республіки становила 1 500 квадратних кілометрів.

Партизани не пропускали жодного потяга з вантажем, які білогвардійці направляли з Херсону та Миколаєва на фронт, не пропускали продовольчі обози і гурти худоби, руйнували телефонно-телеграфні лінії, залізничні колії.

Два місяці героїчно трималася Баштанська республіка. У селі відновили роботу школи, працював навіть самодіяльний театр. Два місяці над Баштанкою вирував дух свободи, два місяці прості баштанські селяни протистояли навченій і озброєній денікінській армії, та на придушення повсталого села були направлені нові сили, сформовані нові каральні загони.

12 листопада частини денікінської армії оточили Полтавку. Дві доби тривав нерівний бій. Не досягши успіху, генерал Слащов прислав з фронту підкріплення. Повсталі селяни мужньо захищали свою республіку. За неї віддали своє життя М.Рець, П.Ф.Вилкул, К.Ф.Балдук, П.І.Гапішко, Т.І.Смола, жінки Ф.М.Яценко, М.П.Семиліт та інші.

19 листопада білогвардійці увірвались у село. Почалася звіряча розправа над повстанцями. Карателі ретельно виконували наказ генерала Слащова: «Знищити все, тільки два храми залишити…». Баштанка була віддана білогвардійцям на розграбування і знущання. Лише в Полтавці було розстріляно і закатовано 852 повстанці, спалено 350 дворів. Згодом за доносами куркулів було заарештовано ще близько 100 партизан, заочно засуджених до страти. Так званий загін самооборони, створений куркулями, чинив самосуди. Серед страчених були Ф.Змієвський, А.Костирко, В.Прядко, П.Руденко, Я.Змієвський, Василь і Конон Гапони, І.Тур та інші. Небагатьом повстанцям вдалося врятуватися у ті буремні дні, але, пізнавши дух свободи, вони продовжували боротьбу в підпіллі.

Отже, у висновку можна визначити, що основна сутність населення Баштанки виявляла, і виявляє й надалі непохитну відданість принципам свободи та самовизначення. Козацькі традиції, закладені ще в момент заснування населеного пункту, надали ментальності місцевому населення, силу та визначеність.

Жителі Баштанки завжди відзначалися героїзмом, непохитною волею відстоювати свою незалежність та боротьбою за власні права й свободу.

є своєрідною формою самоуправління . Важливе історіографічне значення в сучасній

історичній науці займає праця Ю.В. Котляра , в якій уперше в комплексі та у

порівняльній схемі з Висунською республікою досліджується явище Баштанської

республіки в межах антиденікінського повстанського руху селянства Півдня України.Баштанська республіка була апогеєм загального антиденікінського повстансько-

партизанського руху селянства на Півдні Україні в 1919 році. В її оформленні провідну роль

зіграли українські ліві партії борьбистів, боротьбистів та більшовиків.

В організації Баштанської республіки важливе значення мав процес ментального

відродження у свідомості повсталих волелюбних традицій предків-козаків. Саме революція,

на нашу думку, здійснила руйнування землеробсько-общинного світогляду та трансфер

козацької войовничості селян Півдня України.

24 серпня 1919 року у Баштанці було встановлено денікінську владу. Старостою був

обраний лівий соціаліст-революціонер (борьбист) з 1917 року П. Тур. Було організовано

старшину і поліцію [17]. У підпілля пішов ревком на чолі з М. Прядком. За його керівництва

і згідно з директивою Миколаївського більшовицько-боротьбистського комітету

створюються повстанські загони. Бойовий загін партизан у кількості 50-60 чоловік в ніч на

... *

16 вересня 1919 року знищив дешкшський вшськовий контингент у Баштанці. Вдень на

базарну площу перед сільською управою зійшлися всі жителі села . На сільському сході

було відновлено селянську радянську владу і обрано повстанський комітет з 11 членів:

М. Прядко, В. Гайдук, С. Гайдук, М. Прихода, О. Палій, С. Дуб'яга, П. Вилкул, П. Тур,

І. Тур, С. Теселько, Г. Гандилов. 1 головне те, що жителі прийняли рішення проголосити

Баштанську республіку.

18 вересня 1919 року повстанком прийняв рішення послати "таємних організаторів" у

сусідні села волості: Привільне, Балацьке, Христофорівку, Піски, Констянтинівку,

Горожино, Сергіївку, Інгулку, Новогеоргіївку , з метою розширення території

республіки та організації загонів партизан. На ЗО вересня 1919 року було організовано 5

полків у кількості 2000 чоловік . На початку жовтня був сформований 6 змішаний полк

, туди входили бійці з навколишніх сіл, що підтримали республіку.

На кінець вересня у Баштанській республіці проходив процес формування власної

армії. Було створено військовий резерв кількістю 18000 чоловік

Баштанська республіка сформувала свій механізм самоврядної влади і управлінський

апарат: вища влада належала - загальному сільському сходу, який вирішував найважливіші

питання і обирав повстанком, який був по суті вищим органом виконавчої влади, кожен

член якого мав підвідомчу сферу діяльності.

Домінуючою ідеологією Баштанської республіки була націонал - комуністична

ідеологія. Республіка мала площу більш як 1,5 тис. кв. кілометрів . Члени повстанкому

займалися вирішенням таких соціальних питань: було відновлено роботу школи,

самодіяльного театру, селяни забезпечувались продовольством.

Протягом короткого часу Баштанська республіка боролася проти Червоної армії та інших військових формувань, що були вірні більшовикам.

Дяченко Владислав

Жителі Баштанки активно долучалися до різних аспектів цих подій. Деякі приєднувалися до військових частин, інші брали участь у місцевих державних структурах, а ще інші просто намагалися вижити у складних умовах того часу, захищаючи свої сім'ї та майно.

Їхні дії та вчинки можна розглядати як прояв національного героїзму і відданості ідеї незалежності. Багато з них покладали на себе великі ризики, виступаючи проти радянського режиму або захищаючи свої права та інтереси.

Щодо моїх емоцій, вони складаються з вдячності та поваги до тих, хто вистояв у тяжких часах і боровся за свої права та свободу. Жителі Баштанки та інших міст і сіл України заслуговують на нашу пам'ять і вдячність за їхню відвагу та жертовність у боротьбі за незалежність та справедливість.

Федорещенко Роман