Це солоне озеро лиманного походження, яке наповнюється водою з Сивашу, є найбільшим у Генічеському районі. Площа його поверхні 9.2 км². Солоність влітку досягає 22-26%. Раніше на озері видобували сіль, тому воно розділене дерев’яними стовпчикам на сектори — чеки, між ними вільно циркулює насичений соляний розчин (рапа), з якого осідає на дно сіль. Чим посушливіше літо, тим насиченіший колір озера, і навпаки, після сильних дощів яскравість озера зменшується. На дерев'яних стовпчиках виростають білі та рожеві химерні соляні друзи кристалів, та відламувати їх на сувеніри немає сенсу, вони дуже крихкі.

Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворянської садиби, заснованої в 1770-х роках, яка на сьогодні є єдиною серед українських садиб, що збереглася в комплексі. В лютому 2001 року парку надано статус національного.

Урочище Качанівка розкинулось на околиці села у горбистій місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам'ятниками архітектури, нижнє — мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

 

Палац збудовано у 1630-1640 роках за проектом французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана.(Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (бл. 1600—1673). Будував замок італієць Андреа дель Аква. Замовив проект палацу-замку коронний гетьман Станіслав Конєцпольський (Stanislaw Koniecpolski) (1592-1649р.).

 

 

Після приходу в 1939 році комуністів, в замку продовжує діяти музей, як філія Львівського історичного музею. Та в 1945 році залишки цінностей палацу було пограбовано вже військовими Зборівського гарнізону. А від так, як не було вже що оглядати, то музей закрили в 1947 році. В 1949 році, в залах замку відкрили туберкульозний санаторій. В 1956 році велика пожежа знищила все, що не змогли винести раніше. Та замок знову відреставрували, (скоріше відновили) та розмістили санаторій для хворих. Лише в 1997 році хворих відселили і розпочалася перманентна реставрацію замку.

     Замок в Підгірцях був Версалем в фільмі "Три мушкетера". Також тут знімали фільми: "Богдан Хмельницький", "Потоп", "Дике полювання короля Стаха", "Помилка Оноре де Бальзака". В замку і справді гостював Оноре де Бальзак, проїздом у Вінницю.

У 1970—1980-ті рр. на місці значної частини території Діївських плавнів були побудовані житлові масиви Червоний Камінь, Комунар (нині Покровський), Парус-1 та Парус-2^[1].

Площа Діївської заплави — 1167 гектарів, з них ліси — 617, піщані луки та степи — 148, боліт — 205, водойм — 203; максимальна глибина водойм від 0,4 до 3,4 метрів. Довжина протоки Річиця — 7,4 кілометрів^[2]. Останнім часом водойми стрімко перетворюються на болота. Протоки та озера замулені та зарослі болотяною рослинністю, що обумовлено діяльністю людини: спорудженням Дніпрогесу та будівництвом дамб, що з' єднали між собою острови на яких розташовані бази відпочинку.

Припинилася наскрізна проточність і нині у водоймах здійснюється лише завдяки коливанням води в Дніпрі нижче плавнів в односторонньому напрямку, а будинки довколишніх житлових масивів зазнають підтоплення.

Наприкінці 1990-х рр. був розроблений проект створення гідропарку «Дніпропетровська Венеція», в рамках якого планувалося розчистити протоки, відновити наскрізну проточність водойм з Дніпром^[3].

В Діївських плавнях налічується близько 400 видів вищих рослин (серед них червонокнижні), близько 200 видів птахів, 29 видів риб.