Вигравши битву за Київ, ми виграли битву за Україну стратегічно – як за незалежну суверенну державу. Коли була захищена столиця, було захищене і державне життя України. Звільнивши північ, ми побачили, що окупанта можна вигнати. Продовживши цей рух по звільненню на півдні України – звільнивши Зміїний і Херсонщину, а також на сході України – звільнивши Харківщину, ми впевнені, що можемо звільнити всю нашу землю. Але початок цієї впевненості – саме у битвах за Мощун, Гостомель, Ірпінь, Бучу, Охтирку, Чернігів та інші міста і села наших північних областей, саме у тому першому досвіді наших людей, які побачили, що російська армія біжить з української землі.

Єдність українців забезпечила успіх захисту держави з перших годин 24-го лютого. Відмічаємо зусилля усіх, хто захищав державу чи допомагав це робити. Звільнення півночі та стійкість України загалом були забезпечені зокрема завдяки багатьом звичайним людям, які допомагали Силам оборони і безпеки. Це – волонтери, журналісти, транспортники і багато інших, хто забезпечував оборонців, допомагав людям, викривав позиції окупанта, привертав увагу світу, тощо. Від перших годин повномасштабного вторгнення війна для українців стала дійсно народною війною, наші міста стали містами героїв, наші села стали селами героїв – людей, які допомагали вистояти одне одному і державі. Кожен цивільний поруч з нашими військовими, прикордонниками, та іншими героями пліч-о-пліч визволяли свої домівки, свої міста та села від окупантів.

І закуриличуть в небі журавлі.

Засяє сонце у блакиті мирній,

Розквітнуть квіти в лузі навесні.

З важких боїв повернуться герої

Твої,країно,віддані сини.

На жаль, не всіх ми зможем обійняти,

Не всіх батьків зустрінуть дітлахи…

Ми пригадаєм всіх,помолимось у тиші…

У тиші повній спогад і думок.

І помовчімо разом, дивлячись у небо

Свій погляд прикувавши до зірок…

Життя триватиме і буде Україна….

Нову історію творитимо щодня!

Ти тільки,Господе, в нас збережи надію

Любов і віру у щасливе майбуття!

Ганна Б.,3 кл.