«...Згасло сонце, згасло світло, забракло повітря, і тільки кров облила його обличчя, і зупинилося маленьке серденько, яке зігрівало тіло й душу дитини та приносило радість батькам і близьким людям, котрі його так любили», — читав священик. Його слова тонули в риданнях людей. Деякі з них тільки на похороні дізналися про причину смерті дитини. Для тихого села Скородинці Чортківського району Тернопільської області смерть чотирнадцятирічного Андрійка стала сенсацією.

Бабусі Раїси, яка задушила рідного онука, що асоціювався в її уяві з ненависним зятем, біля труни не було. Коли слідчий запитав, чи відпускати її з камери на похорон, рідні відповіли: “Ні в якому разі! Її люди каменями заб’ють”».

Цей реальний факт із життя не потребує коментарів.

А ось іще низка таких фактів:

— Школярка зі сльозами розповідає іншим дітям: «Мама мене просто уб’є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала».

— Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають, — вона боїться матері.

— Мати била дитину спицями (залишилися сліди на ногах).

— Дівчинка (їй ще немає й п’яти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляв із нею місяць. Дівчинка була цим уражена, а батько вважає, що це нормальна міра покарання.

— Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов’язково б’є по голові — хоче, щоб їм було так же погано, як йому, коли його б’ють батьки.

— Батько б’є сина за оцінки: хлопчик у школі поводить себе нахабно й у той же час він стає блідим від будь-якого зауваження.

— Дівчинку батько бив по голові, і не раз; однокласники вважають її за дурненьку, несповна розуму, якій ввижаються всілякі НЛО, — це той самий корабель із червоними вітрилами, про який мріяла Ассоль...

Нормальні «не п’яні, не обкурені люди, які не б’ються», для таких дітей можуть бути тільки десь у іншому світі, інопланетному. Ці люди красиві, світлі, добрі.

Віддзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як ми живемо? Як ставимося одне до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає жалю — над ними знущаються, б’ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими, без відчуття захищеності, вони губляться в цьому світі.

Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. То що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Ось яке визначення дає Міжнародне товариство із запобігання насильству над дітьми: «Дії дорослого вважають насильством над дитиною, якщо:

• дорослий б’є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не в дитини) виникли проблеми;

• дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або сказала щось недоречне, а дорослий її принизив, образив;

• дорослий не вислухав дитину;

• дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обслуговуванні);

• із дитини знущаються, ображають чи принижують її;

• дитиною маніпулюють для розв’язання власних проблем, отримання вигоди;

• дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сторонами життя: алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія.

• ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

• ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь і репутацію;

• ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданням;

• ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, морального, розумового, духовного та соціального розвитку;

• ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;

• ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

• ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в нас самих, у наших думках і вчинках, воно живе в нас і посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як уберегти себе й інших від цієї сили?

Жорстоке ставлення до дитини проявляють у таких формах:

• поводження з дітьми, як зі слугами;

• покарання, поводження як із підлеглими;

• відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.
Погрози:

а) кинути дитину;

б) завдання фізичної шкоди, ізоляція;

в) самогубства

Емоційне насильство:

а) приниження, використання скарг;

б) використання дітей як довірених осіб;

в) непослідовність, несправедливість.

Економічне насильство:

а) не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей;

б) витрачати сімейні гроші;

в) не підтримувати дитину;

г) використовувати дітей як засіб економічного торгу в разі розлучення.

 

Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дітей передчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.

 Здається, ми забули, а то ніколи й не чули мудрих слів С. Соловейчика: «Щоб дитина виросла природно доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов’язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не доводилося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою.Бути, а не вдавати».

Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім’ї, із ніжної колискової казки, бо сім’я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, піклування, родинного тепла й затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Без сім’ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім’я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов’язані з дітьми?

Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності, фанатичній жорстокості.

Харенко К.І щоб не потонути у хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здорове соціальне тло, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину й даруємо пам’ятку.

Поважати право дітей жити в психологічно комфортному середовищі допоможе «Пам’ятка дітям».

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя.

Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім’ї ви маєте право на те, щоби до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки, зокрема: не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він — із небезпечними предметами в руках; ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, соціальним педагогом; зверніться до міліції.

6. Не вірте в погрози з боку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати й відстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8. Знайте: коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, у тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом. У Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

Навчіться розрізняти поняття «добро»і «зло».Усе, що принижує людську гідність, — зло, усе, що возвеличує гідність людини, — добро.

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти німецьких військ. З розсекречених документів вже відомо, що вони доставляли багато клопоту німецьким окупантам. Про це свідчать німецькі документи часів Другої світової війни, наприклад, в звіті СД за 19 березня 1943 йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістична українська ... банда розвиває власну активність ..."; в липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь-Поділля Шене в записці на ім’я А. Розенберга: «на Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях ..."; шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 керівнику СС Г. Мюллер: "УПА виступає в регіоні як переконлива дестабилизирующая сила".

Історія рідко буває однозначною. У кожної медалі завжди дві сторони. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.

Урочисті і пам’ятні заходи в цей День включають виступи офіційних осіб, меморіальне покладання квітів до монументу вічного вогню, влаштовують народні гуляння, концерти та показ документальних фільмів на тему партизанського руху і подвигу того часу по телебаченню, звучать полум’яні слова і т.д.

про дотримання учнями обмежень задля запобігання поширенню ГРВІ

COVID – 19, спричиненої корона вірусом SARS-COV-2

1.При перших симптомах респіраторних захворювань (підвищеній температурі, появі кашлю, нежитю або ускладненні дихання), якi ти вiдчув у закладi освiти, негайно звертайся за медичною допомогою. Повiдом класного керівника чи іншого педагогічного працiвника.

2. Якщо ти вiдчув перелiченi симптоми поза межами закладу освiти, то негайно повідом батьків чи зателефонуй сімейному лікарю. Залишайся вдома! Самоізоляція - найдієвіший спосіб убезпечити себе від інфікування.

3. Амбулаторне (домашнє) лікування суворо заборонене у разі, якщо людина перебуває в групі ризику або має наступні симптоми: ускладнене дихання, кровохаркання, нудоту, задуху, блювання, сплутаність свідомості.

4. Після кожного уроку провітрюйте приміщення. Доступ чистого повітря перешкоджає розповсюдженню вір