�Коли біологічні механізми пристосування до природних умов виявлялись недостатніми, набули дії соціальні механізми: людина почала змінювати природу відповідно до своїх потреб. 

�Адже природа залишається єдиним джерелом існування
суспільства: задоволення потреб у харчових продуктах, одязі, житлі, фізичному та духовному розвитку людина забезпечує завдяки різноманітним природним багатствам. 

Так виникла стала система «суспільство – природа». 
�Ту частину природи, з якою взаємодіє суспільство, називають географічним середовищем. 

�Людина сама є його компонентом й посідає в ньому провідне місце.

� У наш час географічне середовище охоплює понад 60 % площі суходолу, з яких 1⁄3 зазнали докорінної зміни. 

�Сучасний світ – це не лише поєднання людини та природи, а й функціональні системи, в яких вони співіснують. 

�Світосистема має складну структуру, що містить низку генетичних (тобто
різних за походженням) і функціональних (за напрямом впливу) компонентів. 

�Природну основу для життя та діяльності людини, її «життєвий простір»
становить натуросфера. 

�Вона включає в себе всі зовнішні оболонки Землі: літосферу, атмосферу, гідросферу, біосферу. 

�Вона є вищою формою організації живої матерії, що ґрунтується на взаємопідтримці членів людської спільноти, яка прийшла на зміну періоду еволюції людини як біологічного виду.

�Сукупність людських відносин, що виникають у процесі матеріального та нематеріального виробництва, утворюють еконосферу.

�Складником світоситеми, що передбачає взаємодію технічних засобів виробництва з природно-ресурсним потенціалом території на основі передових досягнень науки, є техносфера.

� Як цілісна система вона включає в себе техніку,технічні знання, технічну діяльність на виробництві та у побуті, а також специфічну технічну ментальність (тобто систему переконань, уявлень і поглядів людей, що проявляються в їхній поведінці). 

�Природні умови є передумовою відтворення населення. 

�Вона настільки складна, багатогранна та мінлива, що існує у вигляді накладання, перетину безлічі складових просторів (сфер, шарів). 

�І що значніший ступінь такого взаємного перетину, то світосистема
більш багатовимірна. 

�Географічний простір є одним зі складників світосистеми.

�Географічний простір складається з різних геосистем. 

�Так, на кожній конкретній території все належить до якоїсь геосистеми: форми рельєфу – до літосфери, водойми – до гідросфери, населення – до соціосфери і т. д. 

�Географічний простір має певну структуру, тобто його можна розкласти на окремі об’єкти. 

�Він є структурованим як у компонентному аспекті (рельєф, клімат, населення і т. ін.), так і в територіальному (можна розділити на окремі території: материки, країни, водойми, області, міста
тощо). 

�Системність географічного простору полягає в тому, що в ньому існують стійкі зв’язки між його елементами як компонентами або як окремими територіями. 

�Саме ці зв’язки надають йому цілісності. 

2.         Скласти за параграфом п’ять тестових запитань закритого типу.
3. завдання 5. стр 104