Урбанізм  - тематика в мистецтві
XX ст., зображення життя великих міст.
Верлібр – неримований нерівнонаголошений віршовий рядок,  форма вірша, котра  не має наскрізної симетричної будови. Відсутній поділ на строфи, структурно наближений до прози. Рядки різної довжини.
Деструкція – порушення чи руйнування звичайної структури форми і змісту. В літературі - руйнування звичної форми поезії.

У  українській літературі цей стиль в  1914 році під впливом російського футуризму започаткував Михайло Семенко 
2-ма  збірками: «Дерзання» і «Кверофутуризм».

Ця течія у  мистецтві зародилась у  1-му  десятилітті XX столітті у  Італії. Футуризм є наслідком утвердження нової епохи – індустріальної, міської, що прийшла на зміну патріархальній, сільській. Цілісна людська постать  зникає в  всезагальному розпорошенні.

Маніфест футуристів написав поет Філіпо Марінетті, оприлюднивши його в  паризькій газет «Фігаро» 1909 року. 1-шу  українську футуристичну організацію «Фламінго» створив Михайло Семенко в  1919 році. До неї увійшли Олекса Слісаренко, Гео Шкурупій, Володимир Ярошенко, художник Анатолій Петрицький. Символами футуристів були жовта лінія і жовта блуза, котру  пізніше  замінили синьою, що мали вказувати на їх  пролетарське походження. 1921 року Слісаренко формує  науково – мистецьку групу «Ком космос», крізь  рік перейменовано на «Аспанфут».

1927 року Михайло Семенко утворив організацію «Нова генерація» і  видавав до 1930 року під цією назвою журнал, котрий найсильніше європеїзував тогочасну українську літературу.

Хайль семе коми

ихайль кохайль алсе комих

ихай месен михсе охай

мх йль кмс мих мих

Семенко енко нко Михайль

Семенко мих михайльсе менко

О семенко михайль!

О михайль семенко!

Дебютував М. Семенко у  "Українській хаті" (вірші "Дарунок, "Гріх", "Мов квітка"). 1-ша  збірка виходить 1913 року під назвою -"Prèlude". У  цю збірку увійшли милозвучні, однак  неглибокі вірші. Вирішальні розміщення  теорії, котру  М. Семенко влучно означив як пошуковий футуризм, викладені у маніфестах 1914 року (вірші "Сам" й  "Кверофутуризм"), що були передмовами до збірок - "Дерзання" й  "Кверофутуризм". Спрямовувалися ці маніфести проти канонізації й  усякого культу у  мистецтві. Проголошувалися красота  пошуку" й  "динамічний лет". Кверофутуризм М. Семенко думав тимчасовим явищем як течію, однак  неодмінним  - як метод.

Повернувшись на Батьківщину, Семенко працює навдивовиж продуктивно й  тільки протягом 1918 року створює дев'ять поетичних циклів.

1919 року проголосив "революційний футуризм" і  опублікував "ревфутпоему" - "Товариш Сонце" й  "Дві поезофільми". Був редактором журналу "Мистецтво". 1920 року видав одночасно  із  М. Любченко й  О. Слісаренком "Альманах 3-х ". 1921 року збірку "проміння погроз". Тоді ж організував "Ударну групу поетів футуристів", перейменовану на асоціацію панфутуристів "Аспанфут" (1922-1924 рр.), кредо і  маніфест котрої  були проголошені у  альманасі "Семафор в  майбутнє" (1922 року). Зазнавши критики літературних кіл, Семененко перейшов на позицію "лівого фронту" (укр. "ЛЕФ") й  перетворив "Аспанфут" на "Комункульт" (1924 року), водночас працював (1924 - 1927 рр.) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ.  Заснував нове об'єднання футуристів "Нова Генерація" із  журналом даної  ж назви (1927 - 1930 рр.). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірка "Малий кобзар й  нові вірші", 1928 року).

1930 року вийшов зібрання  памфлетів й  віршів "Європа й  ми" із  центральною тезою: Потрібно  вчитися в  Європи - це так, й не думати "ефіопою". Памфлети Семенка цікаві і  із  художнього боку: іронія згущується до сарказму, використовуються гротескні образи, поетика парадоксів, поєднання різноманітних  мовних стилів і т.п. . 

1930-их років визнав "помилковість" власних  колишніх позицій, виявом чого були збірки "Сучасні вірші" (1931), Із  радянського щоденника) й  "Китай у  огні" (1932). 

В  віршах 1932-33 років поет вже , "як усі", прославляє СРСР. Політичним твором того часу стала хіба що "Німеччина" (1936 року) - гостросатирична поема політичної, філософської думки, напівстилізована під манеру Г. Гейне. 

23 квітня 1937 року у  Києві ще відбувся творчий вечір Михайля Семенка, а крізь  3  дні його заарештували. 24 жовтня 1937 року Семенко був розстріляний одночасно  із  іншими українськими письменниками. В  серпні 1960-их років - реабілітований.

До війни українське письменництво черпало теми головним чином  із  села, адже  місто було українцям практично  чуже.  Футуристи дали українській літературі надзвичайно  значного  поступу, особливо Михайль Семенко. Вони розкріпачили й  урбанізували українську мову.

Рання футуристична творчість Семенка, просякнута урбаністичними і  мариністичними мотивами і  сюжетами, відзначається мовними й  формальними експериментами і  намаганням епатувати читача. Ми можемо відрізняти у  його віршах різноманітність тем, від оспівування київських предревніх каварень переходить до захоплення революцією, сприймаючи її зовнішньо, поверхово. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми і  відкидання класичних й  колишніх літературних надбань, наприклад спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-их років.
Відколи Семенко став футуристом, він всяким чином  намагався форсувати ствердження у  українській поезії образної стихії міста, - це було його програмним моментом. Михайль Семенко  зображує  звук й  колір, динаміку міста, зображає  його у  різноманітні  пори року.
Найпопулярніший його здобуток – віртуозний звукопис, вибудуваний за динамічним, музичним принципом.

Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.
23. V. 1914. Київ
Запрошення

Ви знаєте?
Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.
Ви, певне, не були там ніколи?
Не гуляли по сніго-білому
полю?
Ми вас запрошуємо —
наберіться бажання сміливого
і приходьте до нас. У нас тут доволі
весело.
Звичайно, до нас не заходять автомобілі —
Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді.
Ах, як тут
гарно!
Як тут симпатично й ріжнобарвно!
Люди ми сильні, молоді,
сміливі —
не боїмось нікого й бажаємо усім добра.
Коли хочете — ми
не заздрим і Батиєві,
бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.
Будьте
ж такі добрі,
не дивіться, як на звірів, на нас —
довірливо й доброзичливо, захопивши “трості”, —
самі
побачите, як у нас прекрас-
но — приходьте до нас у гості!
7. I. 1914. Київ
Паспорт твору "Місто"
Рід: лірика.
Вид лірики: вірш-медитація.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив. У вірші «Місто» автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив життя великого мегаполіса, а й передав своє захоплення містом, що живе інтенсивним життям.
Композиція твору. Вірш «Місто» — це одне речення, у якому немає жодного розділового знака. Щоб передати динаміку життя великого міста, автор розбив деякі слова на частини, а деякі частини слів об’єднав між собою таким чином, що утворилися цікаві й незвичні неологізми, значення яких без контексту не можна зрозуміти. Образи твору. Ліричний герой — людина, що добре відчуває місто, розуміє його, чує кожен звук. У вірші «Місто» центром є образ-символ міста, яке причарувало автора своїм рухом і неспокоєм. Художні засоби «Місто» звукові образи: «блимно й крапно»; зорові образи: «блиск лініями», «міняться силуетами»; дієслівні форми «сунути», «лізуть», «повзуть», «пересовуються», «міняться», «вирізують», «закріплюються» передають рух і створюють динамічну картину міста. Практично так автор передає зоровий образ міста; неологізми «автомобілібілі», «бігорух», «рухобіги», «життєдать», «житгєрух», «життєбензин» типові для футуристів, адже вони мали на меті оновити мову, нехтуючи усім попереднім культурним досвідом;