В годину щасливу i в радості мить, Любіть у годину негоди.

Любіть Украину у сні * наяву, Вишневу свою Україну, Красу 19, вічно живу і нову,

I мову 11 солов "ину. < Без не?, - ніщо ми, як порох i дим,

Розвіяний в полі вітрами.

Любіть Украіну всім серцем своїм

•I всіми своями ділами. x

Для нас вона в світі едина, одна

В просторів солодкому чарі...

Вона у зірках і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

У квітні я пташині, в електри огнях,

у пісні, у кожній, у думі,

В дитячі, усміщі, в дівочих очах,

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо, То хоч в серце

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» мене питали,

Але я не признавалась

Я була малою горда,

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

I от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, -

Безпощадній зброї сміху

Я боюся пiддаватись, I, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

Сльозами і кров'ю...

кат будує своє «завтра»

На горі людському...

Гірко плаче Україна

І тяжко ридає...

Своїх синів, що померли,

Сльозами вмиває

Плаче ненька Україна...

Плаче кожна мати,

Та, що сина відпустила,

Волю здобувати.»

Що без тебе у світах задихаюсь,

Кожен порух твій серцем ловлю,

Душу повнячи з краю до краю.

І пече мене і все болить,

Коли струєна чужотою,

Я шукаю і не бачу віч,

Переповнених вплеск тобою.

Я безмежно тебе люблю,

То за що мені та покута

Серед сотень облич навстріч

Не вловити твій дух, не почути?!

Ти - повітря і корінь.

Вплав Я зірвусь звідусіль, щоб манно Уклонитися святим місцям

Духу твого.

Люблю. Осанна.

Спить зі мною кожну ніч,

Муркотить казки про човен,

Про велику гарну піч.

Ніби він в човні катався,

Бачив рибу- карася,

Запросив його до танцю,

Але той зірвавсь з гачка.

А на гарній печі новій

Виглядав якось мишей...

Довго ждав...

Та передумав І побіг ловить курей.

Мене кіт занадто любить

Муркотить одне і те ж

Про курей, мишей і човен

Й карася, що в річці щез.