2.Прагнення мати одну віру в усій Іспанії, можливість не повертати борги, зміцнення влади королів через підтримку церкви.

2. Які аргументи він міг навести?
   Він міг сказати, що євреї корисні для країни, бо вони працюють, займаються торгівлею і допомагають економіці. Також він міг нагадати, що сам допомагав королю як скарбник. І ще, що вигнання - це несправедливо і дуже жорстоко.

1.Євреї впливали на християн і спонукали їх відходити від католицької віри. Навіть після їх відокремлення та діяльності інквізиції ця проблема не зникла.

2.Прагнення об’єднати державу однією вірою, зміцнити владу королів, а також економічна вигода *майно євреїв* і релігійна нетерпимість.

Трагедія анусим була в тому, що їх силою хрестили в християнство під час погромів. Вони мусили жити подвійним життям: вдень поводитися як християни, а потай намагатися дотримуватися єврейських звичаїв. Їх постійно переслідувала Інквізиція, і якщо дізнавалися правду, могли покарати або навіть вбити.

2. Яким було ставлення до анусим серед євреїв?

Євреї ставилися по-різному. До тих, хто сам зрадив віру і переслідував інших євреїв, ставилися дуже погано. А до тих, кого силою охрестили, але хто в серці залишався євреєм і таємно виконував заповіді, ставилися добре. Мудреці говорили, що такі анусим все одно вважаються справжніми євреями.

2. Які проблеми могли виникнути?
Вони втратили свої будинки і гроші, тому їм було важко почати нове життя. Також було складно через іншу мову, закони і те, що не всі люди їх добре приймали.

2. Серед євреїв ставлення було різне: тих, хто таємно зберігав віру, підтримували і вважали своїми, а тих, хто повністю відступив, — засуджували.

Трагедія анусим в Іспанії полягала у вимушеній зміні віри та постійному страху.

Після погромів 1391 року євреїв силою змушували

хреститися.

2. Ставлення євреїв до анусим залежало від вчинків

людини. Тих, хто хрестився

під примусом, вважали

жертвами й не засуджували.

Зневажали лише тих, хто

зрадив віру заради грошей чи карʼєри.

2.Він міг аргементувати тим щчо станется криза через нестачу працівників і країна може занепасти.

, а також у Західну та Східну Європу.

2. На нових місцях вони стикалися з проблемами: бідність, труднощі з роботою, мовний бар’єр, упереджене ставлення місцевих і необхідність пристосовуватися до нових умов життя.

на захід і північ — до Франції, Нідерландів, Англії;

на схід — до Польщі, Литви, українських земель;

на південний схід — до Османської імперії (Балкани, Греція, Туреччина);

на південь — до Північної Африки (Марокко, Алжир, Туніс);

також через Середземне море — до Італії та островів (Сицилія, Сардинія, Крит).

2. Сефарди-вигнанці могли стикатися з такими труднощами:

мовний бар’єр і культурні відмінності;

релігійна нетерпимість або обмеження прав;

економічні труднощі (пошук роботи, втрата майна);

адаптація до нових законів і порядків;

іноді — вороже ставлення місцевого населення.

Королі вважали, що євреї погано впливають на християн і змушують їх, щоб вони вони відмовилися від католицької віри.

Що євреї вчили християн своїм традиціям.

2)

Можливість забрати майно євреїв і поповнити державу.

Бажання об’єднати країну під однією вірою та владою короля.

2. Він міг вказати на те що без євреїв економіка просяде, буде занепай господарства, і також євреї служили короні віри і правдою.