Особливості існування власномовних термінів в українській педагогічній термінології.

Українська педагогічна термінологія почалася від східних слов’ян, потім педагогічні лексеми у давньоруській мові. Із запровадженням християнства в Київській Русі історія педагогіки пов’язує 

терміни богословська освіта, монастирські школи, аскетичне виховання. 

Починаючи з кінця ХІ – початку ХІІ ст., у пам’ятках давньоруської писемності 

з’являється поняття „навчання грамоти”,

Із запровадженням християнства на Русі історія педагогіки пов’язує 

терміни богословська освіта, монастирські школи, аскетичне виховання. 

Протягом XVI – XVIII ст. відбувається процес дальшого збагачення і 

стабілізації педагогічної лексики української мови. Це пов’язується насамперед 

з діяльністю братських шкіл і Київської колегії, популяризацією нових 

педагогічних ідей і позитивного педагогічного досвіду, зокрема прогресивних 

поглядів Яна Амоса Коменського.

Розвиткові педагогічної лексики у період XVI – XVIII ст. сприяло й те, 

що в цей час з’являється багато навчальної і методичної літератури: азбуки, 

лексики, глосарії (рукописні словники) та ін. Відзначимо „Лексіконъ 

славенорωсскій и именъ Тлъкованіє” П. Беринди (1627 р.), в якому серед семи 

тисяч слів значна частина пов’язана з питаннями виховання, освіти й навчання. 

Так, науку про виховання П. Беринда називає старослов’янським словом 

пьстунство, пояснюючи його терміном педагωгія. Це дає підставу вважати, що 

в Україні вже на початку XVI ст. сформувалося чітке уявлення про педагогіку 

як науку про виховання.

Відповідно до цього автор називає вихователяпьстунъ: педагωгъ, дьтоводитель. Терміном выхованьє пояснюється 

старослов’янізм въскръмлєніє, а термінами доґма, наука, устава – вєлєніє

Протягом ХІХ – поч. ХХ ст. тривало дальше збагачення української 

педагогічної лексики у зв’язку з певним розвитком середньої та вищої освіти в 

Україні. Унаслідок постійної реорганізації системи освіти у цей період 

фіксуємо численну кількість школознавчих педагогічних лексем: гімназія,повітова школа, парафіяльна школа, духовне училище, ліцей, інститут 

шляхетних дівчат, університет, академія, шкільна реформа, земська школа, 

учительська семінарія, учительські курси, недільна школа, комерційне училище, 

колегія тощо.

Починаючи з кінця ХІ – початку ХІІ ст., у пам’ятках давньоруської писемності 

з’являється поняття „навчання грамоти”.

Особливості існування запозичень термінів в українській педагогічній термінології.

Внаслідок міжмовних контактів, культурних і політичних зв’язків з

іншими країнами (особливо з Візантією) давньоруська мова засвоїла певну

кількість лексем з інших мов. Серед педагогічної лексики найпомітнішими є

запозичення із старослов’янської мови, яка поруч із давньоруською в Х–ХІІІ ст.

була літературною мовою Русі, а також із грецької мови.

Більшості зафіксованих у пам’ятках педагогічних лексем була

властива полісемія (особливо для тих, що виражали абстрактні поняття).

Частина успадкованих з давньоруської мови слів виступає з новими

значеннями. Іншомовні запозичення виявляються у цій групі лексики

незначною мірою. Як правило, це поодинокі грецизми та латинізми, запозичені

переважно ще в давньоруський період, а також слова старослов’янського,

польського та чеського походження. Наприклад: грец. дидаскалия „церковна

школа”, даскал „дяк, учитель”, грамота, граматика, философъ, лат. школа.

Основу української педагогічної термінології складають слова

загальнонародної мови. Їхнім ядром є давньоруський лексичний фонд, що сягає

епохи праслов’янської єдності.

Словотвірно-структурні особливості української педагогічної терміносистеми.

Сучасна українська термінологічна лексика являє собою особливу підсистему (терміносистему) у складі лексичної системи сучасної української літературної мови.

Останнім часом в українському мовознавстві з’явилося чимало наукових праць, у яких досліджують як загальні теоретичні питання термінології, так і різні галузеві терміносистеми. Це праці А.А.Бурячка, В.В.Ґрещука, В.П.Даниленко, І.М.Кочана, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко, Н.С.Родзевич, А.Д.Хаютіна, П.С.Ходолєєвої. Історії виникнення іменників-композитів присвятили свою праці М. Л. Плющ, П. П. Плющ, С. П. Самійленко, І. Й. Тараненко. Словотвірну структуру і семантику складних слів у сучасній українській мові вивчала Н. Ф. Клименко. Питання про складні терміни порушено в працях М. П. Богуцької, Л. С. Гончаренко, В. С. Марченка, В. М. Овчаренка. Словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов’янських мов розглядали А.А.Бурячок, Н.С.Родзевич [2, 13]. Склад і структуру термінологічної лексики української мови аналізували В.В.Ґрещук, В.П.Даниленко, Т.І.Панько, Л.О.Симоненко[7, 11]. Словотвірно-структурні особливості технічної термінології ще до кінця не досліджені, хоча чимало робіт присвячено цій тематиці.

Терміни як специфічний пласт лексики літературної мови стають об’єктом комплексного наукового дослідження лише із середини ХХ ст. Зацікавлення термінологією з лінгвістичного погляду зумовлене тим, що цей аналітичний шар лексики активно впливає на розвиток літературної мови. Технічна термінологія є найбільш рухливою, гнучкою частиною.

Термінотвірними засобами вважаються морфеми, основи слів, словосполучення. Залежно від того, які з мовних засобів беруть участь у термінотворенні, українські терміни технічної галузі можна поділити на три типи: терміни – прості слова; терміни – складні слова; терміни-словосполучення. У різних терміносистемах використовують різні способи творення: лексико-семантичний, лексико-синтаксичний, морфологічний, словоскладання, абревіація, морфолого-синтаксичний. У статті розглядаємо утворення простих і складних термінів морфологічним способом.

Серед простих технічних термінів виділяють терміни, утворені за словотвірними типами із суфіксами -нн(я), -к(а), -ач, -ок, -ник, -ин(а). Найбільш продуктивним є словотвірний тип із суфіксом -нн(я). За допомогою цього суфікса творяться терміни від дієслівних основ на означення опредмеченого процесу дії або абстрактного поняття за назвою дії: кріплення (багатошарні́рне), ізолювання, епиктування, погашення, подрібнення, різьблення, утеплення, скобління, крепіння. У сучасній українській мові можна виділити деякі продуктивні групи твірних основ дієслів, від яких найбільш активно утворюються технічні терміни на -нн(я). Наприклад, це префіксальні дієслова недоконеного виду з суфіксом -ува в основі інфінітива. Від них утворюються терміни із значенням продовженості або повторюваності процесу дії: випилювати – випилювання, програмувати – програмування, відновлювати – відновлення, облуплювати – облуплювання, опромінювати – опромінювання, викручувати – викручування, заклепувати – заклепування, сколювати – ско́лювання.

Технічні терміни часто утворюються і від безпрефіксальних дієслів недоконеного виду з суфіксом -ува: майструвати – майстрування, пеленгувати – пеленгування, матувати – матування, вентилювати – вентилювання, емалювати – емалювання, баластувати – баластування.

Існує невелика група термінів на означення приладів, машин, інструментів, що творяться від дієслівних основ за допомогою суфікса -ач: нагнітач (відцентровий), намотувач, обва́жнювач (бурового розчину), обдувач (прилад), обертач, обігрівач, парозмішувач, розгортач́, роздава́ч, розмикач (гвинтовий), утворювач, утеплювач, підтинач, блокувач, узгоджувач, зсувач, затримувач, лунопоглинач.

Для утворення назв частин приладів, предметів до іменникових основ приєднується суфікс -ок: маховичок, обрубок, брусок, пасок, сво́лок, бачок. Малопродуктивним є словотвірний тип з суфіксом -ак (-як), який приєднується до іменних або дієслівних основ: верстак, держак, стояк, кістяк (рама), наждак. Також менше використовують при творенні технічної термінології префіксально-суфіксальний тип з префіксом -під і суфіксом -ник: підбійник (інструмент), підбарабанник, піддомник, піддонник, підзбудник, підральник, підресорник, підшипник. Продуктивними є словотвірні моделі з суфіксами -ер, -ор, -трон, -скон, -граф, -ість, -ок, -ван, -ізац, наприклад: процесор, принтер, дискретність, декодування, інтерполяція, онтроніка, інтелектуалізація.

Отже, переважна більшість простих термінів – назв приладів, виробів, їхніх елементів, збірних назв – утворюються суфіксальним способом і лише окремі – префіксально-суфіксальні утворення. Найпродуктивнішими є словотвірні типи з суфіксами -нн(я), -к(а).

Є. А. Василевська виділяє за частиномовною ознакою – твірною основою – дає класифікацію основних іменникових дериваційних типів. За цією класифікацією спробуємо визначити основні дериваційні типи термінів [3: 76].

Перший тип. Значну частину складних термінів становлять терміни, утворені поєднанням іменникової та дієслівної (ускладненої або неускладненої суфіксом) основ за допомогою інтерфіксів -о, -е або -є, які вважаються однією з основних релевантних ознак таких складних дериватів: напівочищення, котлобудування, краплепоказчик, костовипалювання, залізовідбірник, грязевловлювач, вантажоприймальник, електрозварювання, електроустаткування, гідрографія, землечерпалка, радіоживлення, моторобудування, газохід, шлаковоз, житлобудування, водоріз, нафтопереробка, вагоновантажувач, турбовоз, барометр, картограф.

Другий тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох іменникових основ за допомогою інтерфікса. Друга частина складного слова може ускладнюватися суфіксом або вживатися як самостійне слово: автопілот, радіотехніка, металознавець, машинобудівник, теплотехнік, радіолюбитель, електролебідчик, світлотехніка, водочерпалка, аеродинаміка, радіоперешкода, електропередача, електромеханіка, газобалон, вантажопотік, газогенератор.

Третій тип. Складні слова, утворені внаслідок поєднання двох лексично однорідних іменникових основ: кілограм-метр, гектограм, мікрометр, мікроампер, тонно-кілометр, децилітр, дециметр, гектограм, гектолітр, дециграм.

Четвертий тип. Складні іменники, які утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ. Це терміни на позначення назв нових машин, механізмів, приладів. Основи термінів поєднуються інтерфіксом, причому друга основа ускладнена суфіксом: поляриметр, синхрофазотрон, телевимірювання, тепловідвід, ультрафільтр, багатоламповий, в’язкотекучість, дрібнодиспе́рений, електрогенератор, енерговиробник, звукопоглинач, ламповодетектор, легкоплавкість, малорухомий, многостатність, низькочастотність, новобудова.

П’ятий тип. Терміни-композити, в яких другий компонент дієслівний, утворюються поєднанням іменникової, прислівникової та дієслівної основ за допомогою сполучних голосних -о, -е: всюдихід, далекомір, скороход, багатоверстатник. У цьому типі термінів особливо продуктивні слова з другим дієслівним компонентом -мір (биттємір, витратомір, вологомір, вогнемір, кутомір), -граф (мано́граф, гектограф, геліограф, гігро́граф, кристалограф), -метр (тераометр, термобарометр, електрометр, люменометр, тотальрефракто́метр, ультрамікрометр, бариметр).

Шостий тип. Складні терміни, утворені з числівникової основи у формі родового відмінка та іменникової: двобайтовий, двозаломлення, восьмибітовий, одноперехідність, першосортність, п’ятикутник, семигранник, чотиривершинник.

Сьомий тип. Складні терміни, які становлять поєднання займенникової та іменникової основ: самоаналіз, самодвигун, самопізнання, собівартість, самозбереження. Сполучним у цих термінах виступає голосний -о. Зв’язок між основами підрядний. Найпродуктивнішими є складні терміни з першою займенниковою основою сам-. Перша частина складних термінів містить вказівку на те, що дія зосереджується на самому предметі: саморух, самодвигун, самовідвід.

Значна частина термінів твориться за допомогою запозичених основ типу: авіа- (авіабудівник, авіамодель, авіатехніка), авто- (автозчеплення, автогрейдер, авточенник), аеро- (аерожолоб, аерограф, аерообприскувач), біо- (біотрон, біофільтр, біоризація), вібро- (віброметр, віброфон, віброскоп), гідро- (гідрозоль, гідромагнетизм, гідротипія), електро- (електропатрон, електророзчинення, електрометрія), кіно- (кінотека, кінофікація, кінокамера), стерео- (стереоскоп, стереотип дзеркальний, стереоскопіст), фото- (фотоапаратура, фотоелектрон, фотомодулятор), мікро- (мікротом, мікрофон, мікроплекс). Особливою активністю характеризуються елементи: авто-, авіа-, аеро-, гідро-, електро-, полі-, фото-, стерео-, мікро-, кіно- та інші.

Отже, у сучасній термінології помітно зросла роль основоскладання. Якщо словники ХІХ і початку ХХ століття фіксують не більше 10% композитних термінів, то в сучасних технічних словниках вони становлять понад 22%. Збільшення кількості композитних термінів супроводжується двома словоутворювальними процесами: перетворенням кореневих морфем в афіксоїди; перетворенням морфем, які раніше виконували тільки словоутворювальну функцію, у самостійні лексичні одиниці.

У лінгвістичній літературі представлено два погляди на місце термінології в структурі сучасної української мови. Більшість науковців розглядають термінологію як підсистему загальнонародної літературної мови, інші - як різновид української мови, що належить до пасивної лексики, так само як діалектизми та технічні терміни.

Історія формування наукових стилів, зокрема й лексики, свідчить, що основою формування термінології є літературна мова. Будь-яка термінологічна система є частиною літературної лексики. Тому термінологія є підсистемою літературної лексичної системи і виявляє закономірності та особливості літературної мови.

До них належать полісемія, омонімія, синонімія, антонімія та предметні відношення. Однак ці процеси здійснюються особливим чином у технічному плані.

Словники бувають різні. Це і антропонімічні, двомовні і багатомовні перекладні словники, діалектні (чи обласні) словники, граматичні словники, словники сполучуваності, ідеографічні, семантичні й асоціативні словники, історичні, лінгвокраїнознавчі, і культурологічні словники, морфемні і словотворчі, зворотні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні словники, словники антонімів, лінгвістичних термінів, словники іноземних слів, словники лінгвістичних термінів і енциклопедії, словники назв жителів, неологізмів, омонімів, паронімів, скорочень, словники епітетів, порівнянь, метафор, словники соціальних і професійних діалектів, мови письменників і словники окремих творів, словники-довідники труднощів мови, термінологічні словники тлумачні словники, топонімічні словники, етимологічні, фразеологічні та частотні словники.

Тільки один цей перелік видів словників показує, у якій великій кількості галузей людської діяльності використовуються словники. Без словників важко було б відшукати професіоналів у тій чи іншій сфері, спілкування, зокрема – професійне, перетворилося б на хаосне, з постійним перепитуванням що саме ви розумієте під цим, а що під тим.

Процес формування педагогічної термінології пов'язаний з мовною номінацією та підпорядкований загальним законам словотвору мови. Українська термінологія включає в себе не лише слова власного українського походження, але й терміни, запозичені з різних мов, таких як старослов'янська, грецька, латинська тощо.

Загалом, процес формування педагогічної термінології базується на багатовимірному підході, що враховує як національні, так і загальносвітові фактори, що впливають на її розвиток.