Завдання для 1 групи

• Хто є автором поезії “Чари ночі”?  

• Коли Олександр Олесь почав свою літературну діяльність? 

• До якого літературного напряму належить його творчість?

• Який головний мотив вірша? 

• До якого виду лірики належить цей вірш? (інтимна лірика з елементами пейзажної та філософської) 

• Яку ідею вклав автор у рядки “Цілуй, цілуй, цілуй її — знов молодість не буде!”?
  

• Чому вірш «Чари ночі» вважають прикладом модернізму?

• Які символи використав поет і що вони означають?

• Які епітети, метафори, символи ви бачите?

• Яку роль відіграють образи ночі, весни, музики? Як вони впливають на емоційне сприйняття?
  
  

• У яких сучасних ситуаціях можна використати провідний мотив вірша “Чари ночі”? 

• Як ця поезія може стати натхненням для сучасного митця? (музиканта, художника, письменника)

• Які риси неоромантизму відчутні у творі? (молодість, ідеал кохання, мить щастя)

• Які риси символізму? (ніч як символ життя, музика як символ гармонії, поцілунок як символ миттєвого щастя)

• Чому ці напрямки були близькі Олесю на початку ХХ століття?
  
  

• Складіть власний короткий вірш у стилі Олеся. 

• Уявіть, що ви режисер: як би ви зняли відеокліп на мотив вірша “Чари ночі”?
  
  
  
  

• Яке значення має інтимна лірика Олеся для української поезії початку ХХ ст.?

• Чи можна вважати «Чари ночі» вершиною його інтимної лірики? Чому?
  Чому ця поезія актуальна й сьогодні?

• Чи можна порівняти «Чари ночі» з сучасними піснями/поезіями про кохання?

• Як ви вважаєте: якби Олесь жив зараз, як він написав би про кохання?
  
  
  

• Як могла б змінитися українська поезія, якби Олесь не звертався до теми кохання?

• Що відчував би сучасний читач, якби поезія була написана сьогодні, у XXI столітті?

• Як ідеї з вірша «Чари ночі» можна застосувати в сучасному житті?

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"

Олександр Олесь