“ Іван Сірко - славетний кошовий”  я багато дізналась про великого героя українського козацтва, про різні сторони життя і звичаї козаків- славетних захисників рідної землі.

          Мене вразило, які сладні та виснажливі іспити необхідно було пройти, щоб оселитися на Січі. Слабких і непридатних до військової служби не приймали і відсилали назад додому. 

Як складні випробування загартовували дух і тіло козаків. Як вони вірою і правдою служили своїй землі, виходили переможцями у героїчних битвах. Боротьба козаків-характерників із ворогом вважалася вершиною бойового мистецтва. 

Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося чотирнадцять років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб він чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах.

Я дізналась про козаків, які мали надприродні сили і могли впливати як на своє життя, так  і на долю свого народу у битвах. Крім того, що вони були чудовими воїнами, вони також були і знахарями, вміли лікувати рани, мали зв’язок з силами природи, знали як місяць впливає на людську психіку, а для Сірка це був час, коли він отримував певні знання.

На Січі дотримувалися звичаїв, які передавалися від батька до сина. Кожний із козаків готовий був умерти за свою Батьківщину.

 В книзі розповідається про дитинство героя, формування його характеру та подвиги у боротьбі з ворогами. Особливо мене вразили ті сторінки повісті, в яких авторка розповідає про дуже складні випробування, які витримав Іван Сірко, готуючи себе до боротьби за визволення українського народу. Дуже багато порад, які дає Сіркові стара провидиця, потрібно запам’ятати і нам, нащадкам українського козацтва: “Слухай – знатимеш більше. Не поривайся за золотом, а прихиляйся до віри батьків… вибудовуй гарну славу про себе і рід свій…”

Найбільш цінним є те, що письменниця знайомить нас з різними звичаями та обрядами українського козацтва. В них переплітаються і тісно співіснують язичницькі вірування та традиції християнства. Мені дуже сподобався опис святкування Івана Купайла, прадавній звичай одруження молодят, який провела волхвиня Рода.

Я вдячний сучасній українській письменниці за те, що вона так цікаво розкриває нам сторінки нашої української історії, знайомить молоде покоління українців з традиціями та звичаями нашого народу.

З перших і до останніх сторінок сюжет книги став для мене не просто цікавим, а полонив описами  язичницьких  магічних звичаїв, чарівними властивостями природи та  неймовірними здібностями людей і тварин. 

Найбільше в книзі мені сподобалися частини, в яких описувалися непрості випробування, які спіткали головного героя для досягнення своєї мети, а саме, стати справжнім козаком, захисником України.  Семилітнє навчання Івана Сірка у нащадків давніх чарівників-волхвів було важким і межувало між життям та смертю. Але, здолавши всі перешкоди, він став не просто козаком, а козаком-характерником. Сірко мав незвичайну швидкість, рішучість, непохитність, вмів запалювати інших невгасимим полум’ям хоробрості, він не програв жодного бою, його не брали ні куля, ні меч, кошовий сік ворогів наче капусту, зцілював рани магічними травами, читав чужі думки. Ним захоплювалися побратими, та люто боялися й ненавиділи вороги.

Читала дилогію, і уява переносила мене  на поле битви, і разом з козаками я вступала в поєдинок за волю нашого народу. Всім рекомендую прочитати твір і на недовгу мить відчути себе нащадком козаків.

Також хочу відзначити одного з персонажів   - сміливого  14-річний хлопця , який  втратив зір заради того ,щоб захистити свою Батьківщину .Та все ж не дивлячись на відсутність зору цей сильний та відважний хлопець зміг стати  кобзарем , а його патріотичні пісні робили козаків ще сильнішими за духом. 

Хочу підсумувати свою відповідь сказавши те , що козаки були відважними , сильними та справедливими, могли втримувати свою злобу та працювали один з одним , як одна велика, дружна та сильна сім’я.

Щоб стати козаком,треба було пройти випробування у яких важлива не тільки  фізична сила а й неабияка витримка  Всі ці цінності мав Іван Сіко. Він дуже працьовитий і волелюбний.Він витримав дуже нелегкі випробування, готуючись до битви за визволення Батьківщини. Здається.І Сірко зробив би усе,щоб не дати захопити нашу рідну землю.

.Також ,на мою дуку, одне із найкращих у творі те, що авторка дуже детально описала звичаї і традиції козаків.Я вважаю,це для того ,щоб ми більш детально зрозуміли їх життя.

 Найцікавіше у творі те , коли розкривається веллика сила тварин і людей,розповідається про чарівну природу.

Також дуже цкаві і хвилюючі моменти коли Сірко проходив певні випробування, і хоча деякі з нх були дуже складні, він йшов до своєї мети-стати справжнім захисником України,не дати її захопити нікому!

Пройшовши всі перешкоди він став козаком-характерником.Став  швидкішим і спритнішим. Його не могли здолати з револьвера чи пістоль, не могли порізати шаблею. Натомість сам Сірко  різав ворогів  мов яблука.

Коли я читав  твори цієї авторки про Івана Сірка,я дуже ним захоплювався. Я уявляв себе на битві,разом з ним приймав рішення. Якщо є ще такі хто  не прочитав цю дилогію, я вам раджу прочитати, запевняю вас, не пожалкуєте!

Вразило меня те, як козаки приймали нових хлопців. Іван був непростим хлопцем його навить цуралися луди и напевно все це через його вовка оборонця. Та за козацьким законом хлопець має три роки чурою походити і його віддали в науку до Макогона, який відвів хлопця з Вітрогоном та Пугачем на Перевозькі хутори. Іванові давали химерні завдання, але із завдання, коли його відправили до узлісся він не справився,навіть коли йому допоміг Сірий (вовк Івана). А також мене вразили надприродні сили Роду,якими          І допомогла добре пошарпати Стамбул,                  ІІ могла зцілювати важкі рани людям. Та риси характеру, козаки були мужніми, відважними, безстрашним, допомагали один одному та були патріотами свого краю. Дилогія дуже цікава і всім раджу її прочитати.