1. Пригадайте, хто такі кіммерійці та скіфи. Що ви можете про них розповісти? Як їхній спосіб життя був пов'язаний із природними умовами тих країв, де вони мешкали?

2. Континентальна Греція здатна прогодувати досить обмежену кількість населення. За допомогою методу «Мозковий штурм» обміркуйте способи розв'язання цієї проблеми.

Керівники полісів, звідки вирушали переселенці, були зацікавлені в колонізації: поліс позбувався нічим не зайнятих людей, заробляв на будівництві суден і міг сподіватися на подальшу торгівлю з новим поселенням.Деякі поліси-колонії могли організовувати власні колонії, наприклад засновані вихідцями з Коринфа Сіракузи на Сицилії. Вони стали одним із наймогутніших грецьких полісів.

Організовуючи свої поселення в нових землях, греки мали налагоджувати відносини з місцевим населенням. У багатьох регіонах від грецьких переселенців переймали гончарний круг, технологію виплавки заліза, монети, письмо, а також традиції вирощування винограду та маслин.

На території України було чимало грецьких поселень-полісів, серед них Тіра, Ольвія та Херсонес. Сусідами греків, що оселилися в цих місцях, стали кіммерійці, а пізніше — скіфи. Вони торгували із греками зерном і рабами. На їхнє замовлення греки виготовляли витончені ювелірні вироби. Куплене у скіфів і самостійно вирощене зерно колоністи продавали до Еллади.

• Із якими народами зустрілися грецькі колоністи на території сучасної України?

На території сучасної України існували дві могутні античні держави — Боспорське та Понтійське царства.

Боспорське царство розташовувалося на території Керченського півострова, Таманського півострова, пониззя Кубані та Східного Приазов’я. Його столицею було місто Пантікапей — центр ремесла й торгівлі. До Еллади з місцевого порту відвантажували рибу, хутро й зерно, а купували вина, маслинову олію та предмети мистецтва. Вироби боспорських ремісників продавали до інших полісів-колоній або варварським племенам. Розквіт Боспорського царства припав на IV—III ст. до н. е. авні греки мали власні назви для відомих нам морів і річок. Так, Чорне море вони називали Понт Евксинський, що перекладається як «гостинне море», Азовське море — озеро Меотида, Дніпро — Борисфен, а Дунай — Істр.

За переказами, Чорне море спочатку греки називали «негостинним». Проте освоївшись на новому місці та встановивши зв'язки з місцевим населенням, вони змінили його назву. Понтійське царство виникло на території Малої Азії. У часи свого розквіту в І ст. н. е. воно контролювало Крим, Кубань і грецькі колонії на узбережжі Чорного моря. Наймогутнішим воно було за правління Мітрідата VI Євпатора (107—63 рр. до н. е.), але після його смерті стало залежним від Римської імперії.

Давні греки мали власні назви для відомих нам морів і річок. Так, Чорне море вони називали Понт Евксинський, що перекладається як «гостинне море», Азовське море — озеро Меотида, Дніпро — Борисфен, а Дунай — Істр.

На початку VI ст. до н.е. перський цар Дарій І вторгнувся на територію Скіфії. Для оборони була застосована тактика “випаленої землі” та блискавичних набігів невеликими загонами. Щоб запобігти значним людським втратам, перське військо поспішно ретирувалося, хоча й не зазнало жодної нищівної поразки. З тих пір вони вважалися непереможними і були значущою військовою силою цього регіону. А все через культ воїна та військову структуру суспільства. Розквіт Великої Скіфії – IV ст. до н.е. за царювання Атея.

У ІІІ ст. до н.е. під тиском наступаючих зі сходу сарматів скіфи покидають свою територію, лишаючи собі лише південь гирла Дніпра та степовий Крим. Так з’явилася Мала Скіфія. Вона відігравала значну роль у регіоні, воюючи з грецькими полісами. Як державне та суспільне утворення Мала Скіфія проіснувала до ІІІ ст. н.е.

Скіфська культура залишила багато пам’яток. Цьому сприяли захоронення – кургани, де хоронили багатих скіфів з їх особистими речами. Знахідки вказують на те, що скіфи були видатними ювелірами. У мистецтві мали особливий «звіриний стиль».

Велика Скіфія існувала уVII-III ст. до н.е.VII ст. до н.е. - III ст. н.е.III ст. до н.е. - III ст. н.е.VIII-IV ст. до н.е. Велика Скіфія існувала з VII ст. до н.е. по III ст. до н.е., у той час як Мала Скіфія була заснована у ІІІ ст. до н.е. і розчинилася у інших державних утвореннях прадавнього Криму у ІІІ ст. н.е.