В українській кухні традиційними десертами є і лишаються мед, горіхи, яблука, солодкі млинці (наприклад, з сиром) та ін.

Виникнення більшості сучасних десертів (зокрема, кондитерських виробів) пов'язано з розвитком капіталізму і виділенням кондитерської промисловості як окремої галузі харчової промисловості, коли окремі вишукані солодощі, що були раніше доступними виключно для вищих верств суспільства, стали надбанням широкого загалу. Хронологічно це період від 2-ї пол. XIX ст. до перших десятиліть ХХ ст..

Напротязі ХХ ст., особливо з його середини у зв'язку з глобалізацією відбувається інтернаціоналізація як кухні в цілому, так і десертів зокрема, які, в першу чергу, піддаються запозиченню й адоптації в національних кухнях. У цьому зв'язку деякі кухні, наприклад, японська навіть роблять поступки світовим трендам (наприклад, як у випадку з японською кухнею, вводячи невластиві «солодкі тістечка»).

У більшості європейських країн, в т.ч. і слов'яномовних та англомовних США і Канаді для позначення слова десерт закріпилось саме французьке слово dessert, винятки — Іспанія (ісп. Postre) і відповідно іспаномовні країни та Португалія і Бразилія (порт. Sobremesa), де в обох випадках власні слова наголошують на «завершальності» десерту під час трапези; так само в німецькій, як і в деяких інших поруч з міжнародним десерт є оригінальні нім. Nachspeise, Nachtisch, що теж акцентують на завершальності десерту як страви.

Багато десертів, маючи походження в національних кухнях, стали справді міжнародними — від штруделя, що був адаптований національними кухнями Центральної Європи вже декілька століть тому, до «Київського торту», тірамісу і багатьох інших, що є авторськими (тобто витворами талановитих кухарів, кондитерів) і були винайдені відносно недавно, а поширення і популярності набули вже зовсім недавно.

Деяким стравам удалося кардинально змінити своє функціональне призначення, як наприклад, швейцарське фондю, походячи з економного наїдку пастухів, перетворилось на вишукану міжнародну страву, а нерідко якраз на десерт (наприклад, при застосуванні шоколаду, вершків чи фруктів).

Оскільки міжнародній кухні властива мода, то серед десертів, як і решти страв, спостерігаються певні тренди, наприклад, заклади, що спеціалізуються на ф'южн-кухні, мають у меню десерти в цьому ж стилі.

Водночас нерідко національні кухні «приватизують» деякі десерти, настоюючи на таємниці їхніх рецептів — ідеться, наприклад, про те, що цей десерт, справжній, можливо скуштувати, лише на його батьківщині, як наприклад, віденський Торт «Захер». останнє пов'язане, в першу чергу, з комерцелізацією, розвитком міжнародного туризму тощо.

Яблучний штрудель з мигдалем,Мигдальне печиво (Bethmännchen), Німецький пиріг з копченим лососем,Яблучний кугель з мацою

Інші десерти:

Японці готують десерти з різних фруктів,ягід,горіхів,рису,молока,молочних продуктів,використовують цукрені яблука,груші,сливи,курагу.До десерту завжди подають зелений чай.

Пудинг (англ. Pudding) - англійський десерт з яєць, цукру, молока й борошна, що готується на водяній бані. У пудинг додають фрукти або прянощі. Охолодження пудингу виконують в спеціальній формі, хоча це й не обов'язково. Подається звичайно охолодженим.

В Англії пудинг вважався традиційною стравою різдвяного столу. Протягом багатьох сторіч у жителів Британських островів на Різдво була на столі особлива каша - "плам порридж", зварена на м'ясному бульйоні. У неї додавали хлібні крихти, ізюм, мигдаль, чорнослив, мед і подавали її дуже гарячою. До початку ІІІ століття ця назва трансформувалася в плам-пуддинг (plum pudding) - одну з головних страв різдвяного столу. Його називають ще "пудинг у вогні" - перед подачею пудингу на стіл його обливають коньяком і підпалюють. Після такого "феєрверку" пудинг здається ще смачнішим.