«На крилах пісень»

Сім струн
Do (Гімн. Grave)
Re (Пісня. Brioso)
Мi (Колискова. Arpeggio)
Fa (Сонет)
[перша редакція]
Sol (Rondeau)
La (Nocturno)
Si (Settina)

Зоряне небо
«Зорі, очі весняної ночі!»
«Єсть у мене одна…»
«Моя люба зоря ронить в серце мені…»
«Я сьогодні в тузі, в горі…»
«В небі місяць зіходить смутний…»
Конвалія
Напровесні

«Коли втомлюся я життям щоденним…»
Мій шлях
В’язень
Співець
Розбита чарка
Сосна
«Якщо прийде журба…»
Сафо
До мого фортепіано
Досвітні огні
В магазині квіток
Надія

Сльози-перли
«Сторононько рідна! коханий мій краю!»
«Україно! плачу слізьми над тобою…»
«Всі наші сльози тугою палкою…»
Сон
Сон літньої ночі
Сонет
На роковини Шевченка
«Скрізь плач, і стогін, і ридання…»
До натури
Вечірня година
Завітання
На давній мотив
Пісня
У путь
Остання пісня Марії Стюарт

Подорож до моря
«Прощай, Волинь…»
«Далі, все далі!»
«Красо України, Подолля!»
«Сонечко встало, прокинулось ясне…»
«Великеє місто. Будинки високі…»
«Далі, далі від душного міста!»
«Ой високо сонце в яснім небі стало…»
«Вже сонечко в море сіда…»
«Кінець подорожі…»

Кримські спогади
Заспів
1. Тиша морська
2. Грай, моя пісне!..
3. Безсонна ніч
4. На човні
5. Негода
6. Мердвен
7. Байдари
8. Татарочка
9. Бахчисарай
10. Бахчисарайський дворець
11. Бахчисарайська гробниця
12. Надсонова домівка в Ялті

В дитячому крузі
«На зеленому горбочку…»
«Літо краснеє минуло…»
«Мамо, іде вже зима…»
«Тішся, дитино, поки ще маленька…»
Веснянка

2.«Думи і мрії»

Мелодії
«Нічка тиха і темна була»
«Не співайте мені сеї пісні…»
«Горить моє серце, його запалила…»
«Знов весна і знов надії…»
«Дивлюсь я на яснії зорі…»
«Стояла я і слухала весну…»
«Хотіла б я піснею стати…»
Перемога
До музи
«То була тиха ніч чарівниця…»
Давня весна
«У чорную хмару зібралася туга моя…»

Невільничі пісні
Мати-невільниця
«І все-таки до тебе думка лине…»
Ворогам
Північні думи
До товаришів
Поет під час облоги
Товаришці на спомин
Грішниця
Хвилина розпачу
«О, знаю я, багато ще промчить…»
Ангел помсти
Fiat nox !
На вічну пам’ять листочкові,
спаленому приятельською рукою в непевні часи
«Слово, чому ти не твердая криця…»

Відгуки
Єврейська мелодія
Ave regina!
To be or not to be?..
[німецький автопереклад]

З пропащих років
«Я знаю, так, се хворії примари…»
«Обгорта мене туга, болить голова…»
До товариша
«Як дитиною, бувало…»
Романс

Кримські відгуки
Імпровізація
Уривки з листа
Східна мелодія
Мрії
Зимова ніч на чужині
Іфігенія в Тавріді
Весна зимова
«Порвалася нескінчена розмова…»
У пустині
На столітній ювілей української літератури
Зоря поезії
Поворіт
Забута тінь

3.«Відгуки»

Із циклу «Невольницькі пісні»
Єврейські мелодії
«Як Ізраїль діставсь ворогам у полон…»
«Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі»
Епілог
Забуті слова
Віче
«Завжди терновий вінець…»

Ритми
«Де поділися ви, голоснії слова…»
«Чи тільки ж блискавицями літати…»
«Якби оті проміння золоті…»
«Хотіла б я уплисти за водою…»
«Ні! я покорити її не здолаю…»
«Якби вся кров моя уплинула отак…»
«О, як то тяжко тим шляхом ходити…»
«Чом я не можу злинути угору…»

Хвилини
Lied ohne Klang
Свята ніч
«Ви щасливі, пречистії зорі…»
«Талого снігу платочки сивенькії…»
«Минаю я, було, долини, й гори…»
«Гей, піду я в ті зелені гори…»
«Хочеш знати, чим справді було…»
«Темна хмара, а веселка ясна…»
«Ой, здається – не журюся…»
«Ой піду я в бір темненький…»

Легенди
Сфінкс
Ра-Менеїс
Жертва
Легенди
Саул
Трагедія

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянут+и ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Леся Українка [Луцьк, 1880]

● Вже 5-річною дівчинкою Леся почала писати драматичні твори, а у 9 — написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

● До 5 класу Леся навчалася вдома, за програмою матері. Незважаючи на дивовижні здібності (а дівчинка навчилася читати у 4 роки та легко опановувала іноземні мови), мати вважала доньку відсталою. 

● Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в свого дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець». Що стосується імені, то Лесею її лагідно кликали в сім’ї (ще малу Ларису називали Зеєю, а разом з братом Михайлом — Мишелосією).

● Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво».

● Лірична сповідь Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» присвячена єдиному коханню поетеси — Сергію Мержинському. Це трагічне почуття не було взаємним, він кохав іншу, але саме завдяки цьому почуттю за одну ніч біля ліжка вмираючого від сухот коханого була створена геніальна «Одержима». Сергій Мержинський помер, заповідаючи Лесі, яка була поруч, подбати про іншу жінку, яку він кохав.

● Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала.

● Деякі сучасні дослідники стверджують, що між Ларисою Косач та Ольгою Кобилянською були стосунки, відвертіші за дружбу. Вони роблять такий висновок із листування цих жінок, між якими відбулося «емоційне зближення» на ґрунті трагедій в особистому житті.

● За спогадами Лесиної сестри Ісидори Косач-Борисової, в останні роки життя очі Українки стали надзвичайно блакитними. Всі дивувалися, адже вони були наче неземними. На жаль, фото того часу чорно-білі, тож не можемо у цьому пересвідчитись.

● На сьогодні жоден з нащадків Лесі не живе на території України. Її внучаті племінники живуть у Швейцарія та США.