виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави; 

освітня: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; 

розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення. 

Форма проведення: розповідь з елементами бесіди, повідомлень. 

Місце проведення: навчальна кімната. 

Обладнання: комп’ютер, дошка, проектор або інтерактивна дошка, хлібина, свіжі квіти, свічки (7 шт.), виставка книг і газетних матеріалів присвячених голодомору,  Оксана Білозір «Свіча» (відеокліп). 

 

 

Вчитель: Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво – чорним кольором. Однією з таких сторінок був Голодомор 1932-1933 років.  Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених.

Щорічно національний День пам’яті жертв Голодоморів в Україні відзначають у четверту суботу листопада.

Я зітхну... 

Запалю обгорілу свічу. 

Помічаю: не замки — твердині, не храми

 — Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу. 

Піднялись, озиваються в десятиліттях 

З далини, аж немов з кам'яної гори Надійшли. 

Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття» 

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

 

Вчитель: Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом  було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти українців як нації, і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок цього зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-середняків, а й цілі покоління хліборобського населення. Свідки того часу стверджували, що наші земляки у 1932 році виростили хороший урожай зернових, овочів та фруктів, високим було і поголів’я худоби, але все те примусово відібрали у селян.

Перегляд відео:

Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932- 1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках. То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті. 

Учень (запалює свічку — кожен учень перед читанням також запалює свічку пам'яті — робить крок уперед): «Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти...». 

Учень: Микола Піскун, 1926 р. н., смт. Сиваське, Херсонська область. «У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…» 

Учень: Петро Оливка, 1921 р. н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область. «Коли мені було 12 років, засудили за колоски мене маленького на 5 років до важких робіт. Мама пухла разом із сестрою і померла на моїх очах. Одне спасіння: миші наносили в норки запаси, землею обгортали їх у круглих купках, а ми вже її роздовблювали взимку і забирали ці запаси». 

Учень: Іван Приступній, 1916 р.н. с.Єгорівка, Одеська область. «Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забрали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати”. 

Учень : Письменник Олесь Гончар, 1918 р. н., щоденники, запис від 23.08.1980 р. «А мені згадався 1933-й. «То ж таки був геноцид! Пів – Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата – коваля, де діти старші поїли менших… А ті мої товариші-однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявили в математиці, – сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт… Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання…» 

Вчитель: У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Учень: Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР. 

Вчитель: У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. (Читає учень.) 

Учень: День пам'яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів». У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.

Перегляд відео: