Був одним із засновників і дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, членом-співзасновником Польського товариства природознавців ім. Коперніка, дійсним членом Краківської академії здібностей, почесним членом Геологічного товариства в Санкт-Петербурзі, членом-кореспондентом Віденського геологічного закладу, членом Крайової гірничої ради тощо. Багато років редагував журнал “Kosmos”. Його тричі обирали деканом і тричі ректором. За час каденції ректором організував гірничі і металургійні курси та нафтовий відділ, ініціював створення трьох дослідницьких станцій: нафтової, керамічної і механічної. В знак подяки і визнання заслуг йому першому Львівська політехніка присвоїла звання Почесного професора, а невдовзі також вперше разом з п’ятьма іншими достойниками, серед яких була Марія Склодовська-Кюрі, – звання доктора honoris causa. На схилі літ проф. Медведський подарував НТШ свою наукову бібліотеку з понад 2000 томів, а свої заощадження у сумі 50 тисяч австрійських крон заповів на розвиток українського шкільництва, будову гуртожитків, стипендії біднішим студентам.

Відомі його роботи в галузях органічної хімії (про органічні кислоти і ароматичні сполуки, сечовину, тіосечовину, про залежність кольору сполук від їх будови тощо), гірничо-геологічній (аналіз цинково-олов’яних руд, озокериту з Трускавця, мінеральних вод з Буська, галицького каоліну і торфу, соленосної бохенської формації тощо), пивоварінні, хімічному обробленні деревини, шкіри та ін. У 1886-1891 роках керував Крайовою дослідницькою нафтовою станцією, де вивчав склад, властивості і технології перероблення нафти та озокериту, опублікував низку праць на цю тему, видав підручник, отже став засновником системних наукових досліджень у галузі нафтоперероблення в Політехнічній школі.

Тричі був обраний деканом факультету технічної хімії і двічі ректором. Був членом Крайової промислової комісії і Крайової гірничої ради, радником м. Львова і головою міської технічної комісії, членом і одним з керівників Політехнічного товариства у Львові та Польського товариства природознавців ім. Коперніка, багаторічним редактором журналу “Czasopismo Techniczne”.

Розробив теоретичні і технологічні основи нафтопереробної справи, став одним із засновників геохімії нафти, здобув репутацію провідного науковця з технології нафти не лише в Австро-Угорщині, а й у цілій Європі, тривалий час був представником французьких і англійських нафтових фірм у Галичині. Теоретичні розробки успішно застосовував на практиці. Лише з питань технології нафти опублікував за неповними даними 106 наукових праць, написав підручник, зініціював створення і тривалий час редагував часопис “Nafta”.

Завдяки великій працездатності та всебічній ерудиції Р. Залозецького призначали і обирали на відповідальні посади у державних та громадських організаціях – був членом Віденського патентного управління, судовим експертом, членом Залізничної ради, послом до Галицького сейму, почесним британським консулом у Львові, радником Міністерства громадських робіт у Відні, член-кореспондентом Російського технічного товариства в Санкт-Петербурзі тощо. Створював у Галичині українські наукові та господарські організації. Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, засновником і першим директором Торгівельної школи при “Просвіті”, головою товариства “Сільський господар”, очолював Українське технічне товариство, де зосередив роботу на захист української мови в технічних установах Галичини. Значний вклад Р. Залозецького у розвиток української термінології в нафтовій галузі.