Міжнародний день миру відзначають у всьому світі з 1981 року за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від насильства та вогню.

До 2001 року цей день відзначають кожен третій вівторок вересня, у день відкриття чергової сесії ООН. Проте, у резолюції від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла постанову, за якою з 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату – 21 вересня.

В Україні День миру встановлений Указом Президента від 05.02.2002 № 100/2002 «День миру» і відзначається щорічно 21 вересня – Міжнародний день миру.

Мир в Україні сьогодні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета, адже за мирне існування, за право жити у власній державі триває нещадна боротьба проти  російського агресора, який прийшов з війною на нашу мирну та незалежну країну. В центрі Європи ще з 2014 року йде справжнісінька війна, а з лютого 2022 року російські загарбники розпочали широкомасштабне знищення українського народу. Внаслідок ракетних ударів по всій території України - десятки тисяч жертв серед мирного населення, сотні вбитих дітей, зруйновані школи та лікарні, цілі міста. Ворог  випускає до 50 тисяч великокаліберних снарядів на добу. Грабує, знищує, ґвалтує. Тому лиш незаперечна перемога принесе такий бажаний мир в українські родини, який є запорукою щасливого життя не тільки українців, а й усього світу.

МИРУ І  ПЕРЕМОГИ  всім нам та щасливого дитинства усім дітям!!!

Війна прийшла в Україну. І ми, жителі України, стали свідками важких злочинів рашистів. Росія – це держава терорист. Військові злочини, вчинені російською армією в Бучі, Ірпені, Гостомелі,  Маріуполі, Ізюмі та інших  тимчасово-окупованих територіях, є неприкритим актом геноциду. Тому в день  пам’яті трагедії жертв Бабиного Яру, дуже хотілося, щоб цивілізований світ  дозрів до того, що це не війна «там», а й «їхня» війна. І що тут однієї допомоги замало. Потрібно сказати «ні» війні, ні геноциду.

Трагедія Бабиного Яру стала символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей. Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу  після вступу нацистів  та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року . Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику 24 вересня, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту.

Слід зазначити, що  масові знищення єврейського народу складалось із трьох етапів:

Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинула 33 771 особа.  Це були переважно жінки, діти, люди похилого віку. Єдиною провиною цих людей було те, що вони належали до єврейської національності.

Другий етап – кінець зими 1942–середина серпня 1943-го. 

Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на фоні знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнів Сирецького концтабору.

Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

На території України, під час німецької окупації, не було концентраційних таборів як у Європі, де євреїв  спочатку труїли Циклоном-б, а потім спалювали у печах. У нас були гетто і масові розстріли єврейського населення практично в усіх містах і селищах, де тільки з’являлися нацисти. Ці розстріли – складова Голокосту.

Бабин Яр – місце пам`яті, де близько 100 тисяч цивільних громадян  і військовополонених були розстріляні нацистами у 1941-1943 роках.

Збройна агресія Росії триває досі і кількість її жертв продовжує зростати щодня. На тимчасово окупованих територіях Росія грубо й системно порушує права людини. Переслідуються проукраїнські активісти, поширені випадки викрадень і вбивств, сотні людей  закатовані і вбиті  просто так «розваги орків». Україна переможе  в цій війні, тому що наша держава - мирна держава, але народ завжди дасть відсіч агресії та спланованому геноциду.
 Все буде Україна!

 

        В ході Німецько-радянської війни (1941—1945) саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від нацизму. У ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн осіб, протягом січня 1943 — жовтня 1944 було проведено низку наступальних операцій.

         Завершилося вигнання нацистських окупантів з України повним витісненням угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України — Закарпаття, яке відбулося в результаті здійснення радянськими з’єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської наступальної операції. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України. Битва за визволення України тривала 680 діб.

            Визволивши від німецько-фашистських загарбників територію України, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти взяли участь у бойових діях у Європі. Сотні тисяч солдатів і офіцерів загинули при визволенні від нацистів територій Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії. Українські війська пройшли в Європі героїчним бойовим шляхом, зробивши величезний внесок в остаточний розгром нацистської Німеччини, крок до великої Перемоги над ворогом.

            В цей день вшановують українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів, будучи в лавах Червоної армії, українського визвольного руху (ОУН та УПА), лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Разом з тим, вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. 

            Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.

            Пам’ять про наших мужніх волелюбних українців житиме в наших серцях. І ми знаємо, що

не родилась у світі сила, щоб Україну підкорила. Перемога буде за нами ! Слава ЗСУ! Героям слава!