Сьогодні ж дзвоник сумно провіщає -
Навчальний рік він завершає.

Вслухайтесь в малиновий  цей дзвін,
Для вас, випускники, прощальний він.

2020 – 2021  навчальний рік в Родинському професійному ліцеї як завжди, почався зі святкової лінійки, яка відбулася 1 вересня. В цей день ми, педагогичний колектив та учні святкували День Знань, день зустрічі після канікул, день знайомства з новими учнями 1 курсу. 

Вперше до нас прийшли здобувачи освіти за новою, до цього не знайомою в ліцеї  професії: «Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних; агент з постачання».

Ось вони: милі, сором’язливі, хтось сміливіший, а хтось трохи наляканий та здивований, хтось впевнений, що зірка, так себе й подає, з своїм самовпевненим «Я», усі святково вдягнені, але всі веселі, та відкриті до спілкування. Які ж Ви гарні – наші найкращі діти!

Початок навчання. Ви усі такі різні, незібрані, розкуті, почуваєтесь як вдома: їсте, коли захотіли, запізнюєтесь на уроки, всі свої забаганки виконуєте тут і зараз. Адміністрація, викладачи, майстер виробничого навчання – Тетяна Василівна, класний керівник я – Ірина Євгенівна, трохи здивовані:  «Оце такої! В нас таких ще не було!».

Згодом, кожен з вас починає розуміти, що дитинство залишається за рогом, вам треба бути серьознішими, ви здобуваєте професію, а це важливо для вашого майбутнього. 

Перший рік, був роком випробувань на міцність нас, та дорослішання Вас. 

Далі не все за планом: трохи не пощастило усім, пандемія – короновірус, дистанційне навчання, самодисціпліна, відповідальність за вивчення матеріалу,  виконання домашніх робіт – це випробування, але Ви з цим впорались, хтось краще, хтось трохи з лінцею.

В групі відмінники, й ті хто закінчили рік добре, є й такі хто не дуже старався, оцінки б мали бути кращі, бо в Вас для цього все було: ви розумні, допитливі, всеобізнані, не стоїте на місці, завжди на крок попереду.

Не думайте, що співаю деферамби. Так і є! Ви спортивні, активні, берете участь у всіх заходах ліцею, ми з вами сміємося та плачемо, прикрашаємо класи та фойє ліцею до свят, знімаємо вітальні ролики, живемо наповну…

24 лютого 2022 – змінилося все – Війна. Тяжкі випробування лягли на плечі України, українського народу, Вас, нас усіх.

Частина з нас залишилась в Україні, хтось рятуючись від рашистської агресії їде за кордон. Навчання й зустрічі тільки онлайн, інколи відсутність зв’язку та інтернету, зводили наше спілкування нанівець, але ми сильні, відповідальні, цілеспрямовані. Онлайн уроки, онлайн виховні заходи проводились, ми раділи кожній зустрічі. Ніколи не втрачали зв'язок один з одним.

Дипломування. Ви перші ластівочки з цієї професії, в кожного своя тема для захисту диплому, роботи завались як у Вас, а ще більше в Тетяни Василівни.

Безсонні ночі, щоденники практики, підготовка, написання та оформлення дипломних проектів. Ви вже зовсім дорослі, але все ж такі безпосередні, люблячі, та кохані наші – діти.

Останній дзвоник – свято зі сльозами на очах. 

Три роки промайнули як одна мить, серце щімить, момент прощання завжди важкий. Але, не будемо зупинятись, стояти на місці. 

В добрий путь, крил вам усім за плечима. 

Крил, які тримають людину на землі, це – чесність, щирість, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. 

Ми Вам бажаємо щасливої долі, миру та злагоди, сили тіла та духу, гармонії в усьому, натхнення, легкого працевлаштування, та кар’єрного росту,  навчання в вишах, цікавого самостійного життя, де від кожного з вас буде залежати, яким воно буде. 

Пишаємось Вами, любимо, плекаємо надію на швидку Перемогу, й нашу зустріч. 

Не втрачаємо зв’язок один з одним.

Слава Україні! Героям Слава!