Дерево Берест насіння у дерева крилаті.

Кора коричнева розтріскана.

Берест жеве 300 років.

Листя його трохи пожовкле,але ще не сиплеться.

Дерево вологолюбляче стійке до сурового зимового і літнього клімату.

Тому зустріти берест можна в Данії та Іспанії, Греції та Литві.

Активна вирубка цієї деревини відбувається на території Польщі ї України.

Ще козаки використовували берест при лікуванні ран.

Про берестові ліси було складені твори пісні видатними українськими письменниками Тарасом Шевченком та

Ліною Костенко.

Листя повністю осипалось .

Наче мед, коли доспіла.

Рясно дерево вкриває,

В червні-липні дозріває…

Калина – не лише корисна ягода, а й символ України, про неї складено велику кількість казок, віршів, пісень, загадок.

І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра й смачна

Проте цілющі властивості та користь даної рослини теж не можна недооцінювати.

То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчинка. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце. Калинка часто ходила в ліс.

Якось весною викопала вона в лісі тонюсіньке стебельце та посадила його. А щоб воно прийнялося, дівчинка аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала його. І почав розростатися великий кущ.

Іде якось подорожній. Стомився та й сів перепочити під кущем. «Спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили». А кущ враз укрився білим цвітом. Осипався цвіт, а замість нього – ягоди червоні, як намистинки виблискують.

І диво – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого куща, а кущ нахилився до неї, віти простягає і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забували, подаруй мені своє ім’я, Калинко». Так і з’явилася назва цього куща.

Прийшла, дивиться, аж стоїть кущик та такий сухий, жодного листочка немає. Жаль стало кущика Калинці, викопала та й узяла з собою. Прийшла до хати, вибрала гарне місце та й посадила деревце. Старанно поливала його Калинка, доглядала, а навесні деревце зацвіло ніжним білим цвітом. Як наречена стояв калиновий кущ. Хто не йшов — милувався кущем. Дівчата вплітали в свої коси цвіт куща дівчинки Калинки.

Коли ж прийшла чарівна осінь, одягнувся і кущ Калинки в золоті шата, та ще й повісив на віти монисто — ягоди червоні, мов кров.

І старі, і малі дивувалися кущем Калинки.

Пройшла осінь. Завіяло, замело білою віхолою. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним монистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику.

З тих пір вирощують українці Калинкові кущі, які звуть калиною.

Заграло сонце,

Пташки співають у віконці.

І дітям радісно на серці,

Бо вже весна

Заграло сонце!

Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

Вербові котики, освячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

Алича розквітла. Рясно вкрилася білими квіточками.

З'являються листочки.

Гранат довго спав. Тільки почали з'являтись листочки.

Витривалість

Довговічність

Доброту що ховається за суворою корою.

Його згадують у піснях казках і прислів'ях.

Плоди деяких видів глоду їстівні. На Кавказі й у степовій частині Криму з плодів глоду варять кисіль, консервують з цукром. На Кавказі плоди сушать і перетирають на солодке борошно, з якого печуть млинці, роблять начинку для пирогів, додають у пшеничне борошно, готуючи домашнє печиво^.

Сушені квіти й плоди використовують для приготування чаю.

Барбарис повністю покритий густим листям, колір дуже насичений. Він став більш високим, порівняно з тим роком