Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Ф. Пантов

казала мати:

«Можеш мов багато знати,

кожну мову шанувати,

та одну із мов усіх,

щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

збережу я мову рідну!

Матусин заповіт - Марія Хоросницька

Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю.

— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: - На Вкраїні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова. - У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. - І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.

Павло Глазовий

як сонце, випечений хліб і виплекане слово.

І люблять люди з давнини, як сонце незагасне,

і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне.

Бо як запахне людям хліб, їм тихо дзвонить колос,

і золотом сіяє сніп під жайворона голос.

І, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизі

їх слово батьківське звучить, як заповідь у книзі,

цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен літер:

"Не кидай хліба, він-святий, не кидай слів на вітер!"

Дмитро Білоус