В даному потоці відбуваються події, які називаються фактами. Можна довго розмірковувати про час, але для початку дізнаємося про прилади і способи його вимірювання.

Першим мірилом часу стало сонце. Суть сонячного годинника полягала в тіні, яку відкидав на певну шкалу покажчик – ґномон. Звичайно, подібні прилади не є точними, і в похмурий день ви не дізнаєтеся за їх допомоги час, але якщо використовувати їх як подарунки авторської роботи, то вони цілком порадують око у вигляді декору.

З розвитком людства зростає потреба в більш точному вимірі часу і на зміну сонячним годинникам приходять піщані (піскові). Вони зменшуються в розмірі і дають можливість не залежати від кліматичних умов. Будова даного годинника проста – між двома сполученими посудинами є невеликий отвір, через яке висипаються частинки піску. Від кількості піску залежить, яка одиниця часу вимірюється – секунда, хвилина чи година. За таким же принципом працює і клепсидра – водяний годинник. Зараз ці прикольні годинники також застосовуються, але несуть в собі скоріше естетичну, ніж практичну функцію.

В основі будови механічного годинника був маятник. Через великі розміри механізму він розташовувався на вежах і відраховував тільки годинний час, а не хвилинний. Але з часом баштовий хронометр змогли зменшити до розмірів наручного годинника.
Після того, як в механізмі стали використовувати кварц, з`явилися більш точні кварцові годинники. Наш час подарував людям електронні годинники, які використовуються всюди і вважаються найточнішими. Хоча це й не зовсім так. Навігація, телекомунікація, космічна промисловість, супутникові системи і мобільний зв`язок використовують атомний годинник. Процес вимірювання коливань атомів і молекул узятий за основу даного механізму і є найточнішим способом вимірювання часових відрізків, який відомий на даному етапі розвитку людства.

Коме́та Чурю́мова — Герасиме́нко (постійне позначення — 67P) — короткоперіодична комета з періодом обертання 6,6 року. Перша комета, яку супроводжував космічний апарат (із серпня 2014, «Rosetta») і перша, на яку здійснив посадку спусковий апарат (12 листопада 2014, «Філи»). У результаті космічних досліджень, зокрема, виявлено неправильну форму ядра комети, відзнято деталі поверхні, а також уперше для комет знайдено молекулярний азот і деякі органічні сполуки, зокрема гліцин.Ядро комети має розмір 3×5 км і обертається навколо осі за 12,40 год (до проходження перигелію 2009 року було 12,76 год). Оскільки орбіти таких, як ця, комет контролюються силою тяжіння Юпітера.Комету було відкрито 23 жовтня 1969 року Климом Чурюмовим у Києві в результаті вивчення фотопластинок комети 32P/Комас Сола, знятих Світланою Герасименко Докладно.

Тобто маятник в свій час допоміг зважити Землю, визначити її форму, відкрити закони падіння тіл та багато іншого. Ще Галілей завдяки ньому виконав ряд відкриттів, які потім довершив Ньютон. Це був час формування фізики, а математичний маятник – перший вагомий прилад, який допоміг в цьому.
Як бачимо, роль маятника у вивченні фізичних властивостей, є значною роллю в історії вивчення Землі. При цьому даним методом можна користуватися навіть зараз і навіть за межами нашої планети. Цей простий прилад, котрий можна миттєво зробити з підручних речей, може допомогти за кілька хвилин визначити прискорення вільного падіння на Місяці, Марсі чи іншому космічному об’єкті, який підкоримо. І для цього потрібно лише знати шкільну фізику.

У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія "Протон"). Ракетна техніка взагалі пішла із просторів "неньки": перші у світі бойові ракети (після китайських дослідів) створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр Засядько, він же організував у російській армії першу ракетну роту. А іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна (генеральних конструкторів КБ "Південне" у Дніпрі, творців серії балістичних ракет, включаючи "Сатану" і "Скальпель") на Заході починаючи з 50-х рр. лякали діточок.

Хоча порох та ракети власне винайшли хитромудрі китайці, але перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі дав українець - генерал-лейтенант Олександр Засядько, який ще у середині 19 століття розробив цілу серію різних бойових ракет та створив у російській армії ракетну роту. 

Першим, хто додумався використати ракети для польоту людини у космос теж був українець - Микола Кибальчич. Народився він на Чернігівщині в сім’ї місцевого священика. Свого часу Кибальчич прославився головним чином тим, що виготовив унікальну бомбу, якою народовольці прикінчили російського імператора Олександра ІІ. Пристрій для реактивних польотів Кибальчич розробив у останні дні свого життя - ескіз космічного корабля було видряпало уламком ґудзика на стіні тюремного каземату. Перед самою стратою Кибальчичу вдалося передати папери з розробками реактивного літального апарату адвокатові, але їх вилучила царська "охранка”. Унікальний винахід надовго було поховано в архівах спецслужб... 

Лише після революції світ дізнався, що Ціолковський був не першим і що його майже на три десятиріччя випередив страчений 3 квітня 1881 року українець Микола Кибальчич. До речі, Ціолковський теж не був 100% русаком і мав добрячу частину української крові.

 

Житомирянин Сергій Корольов, видатний український вчений і конструктор ,той самий,  чия ракета 12 квітня 1961 року виведе у космос першу людину планети.

​

Старший лейтенант Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі "Восток"  здійснив орбітальный політ навколо Землі, відкривши епоху пілотуємих космічних польотів. Він здійснив один виток довкола земної  кулі, який тривав 108 хвилин.  За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ)  12 квітня святкується як "Всесвітній день Авіаціїї та Космонавтики".

 

Перший українць у космосі – Павло Попович. Він побував там ще у серпні 1962 році, а потім у липні 1974 року. Звісно, його вважали передусім радянським космонавтом, однак про те, що він українець, а після космосу був ще й народним депутатом України – забувати не варто.

​

У листопаді-грудні 1997 року відбувся перший політ в космос українця (саме з незалежної України) – Леоніда Каденюка. На космічному кораблі “Колумбія” в рамках українсько-американського проекту космонавти побували в космосі понад 15 діб. Під час цього польоту за межами нашої планети побували український прапор та тризуб, а також пролунав Гімн України.

​

За роки незалежності Україна впевнено посіла своє місце серед провідних космічних держав світу. Сьогодні ми випускаємо найрізноманітніші ракетоносії. Від "космічної малолітражки” - типу "Циклон-3” (супутники до 600 кг), до важкої "космічної фури” "Зеніт-2 SLВ”, здатної вивести на орбіту до 14 тонн. На базі балістичної ракети SS-18 "Сатана” створено мирні космічні носії серії "Дніпро”. Усього на трьох закордонних космодромах - Байконур, Плесецьк і "Сі Ленч” - експлуатуються п’ять українських ракетно-космічних комплексів: "Циклон-2”, "Циклон-3”, "Зеніт-2”, "Зеніт-3SL”, "Дніпро”, якими, з 1991 року здійснено майже вісім десятків пусків, та виведено на орбіту понад півтори сотні супутників. На сьогодні Україна контролює 10% ринку космічних послуг. 

Останнім часом з’явилася інформація про те, що НКАУ планує разом з НАСА розпочати нову спільну Місячну програму... Адже сьогодні космічні дослідження - це не лише престиж держави, але й надзвичайно прибутковий та перспективний бізнес. Потенціал поки що є.

Вивчаючи явище, ми одночасно знайомимося з властивостями об'єкта і вчимося їх застосовувати в техніці і в побуті. Як приклад звернемося до хиткому нитяному маятнику. Будь-яке явище «звичайно» підглядав у природі, але може бути передбачене теоретично, або випадково виявлено при вивченні іншого. Ще Галілей звернув увагу на коливання люстри в соборі і «було в цьому маятнику щось, що змусило його зупинитися». Проте спостереження володіють великим недоліком, вони пасивні. Для того щоб перестати залежати від природи, необхідно побудувати експериментальну установку. Тепер ми можемо відтворювати явище в будь-який час. Але яка мета наших дослідів з тим же нитяним маятником? Людина багато чого взяв від «братів наших менших» і тому можна уявити, які досліди провела б з нитяним маятником звичайна мавпа. Вона б спробувала його «на смак», понюхала, смикнула за ниточку і втратила до нього всякий інтерес. Природа навчила її дуже швидко вивчати властивості об'єктів. Їстівних, неїстівних, смачно, несмачно - ось короткий перелік властивостей, які вивчила мавпа. Однак людина пішов далі. Він виявив таку важливу властивість, як періодичність, яке можна виміряти. Будь-яке вимірне властивість об'єкта називають фізичною величиною. Жоден механік світу не знає всіх законів механіки! А чи не можна шляхом теоретичного аналізу або тих же експериментів виділити головні закони. Ті, кому вдалося це зробити, назавжди вписали своє ім'я в історію науки.
З коливальними системами доводиться мати справу не тільки в різних машинах і механізмах, термін маятник широко використовують в додатку до систем різної природи. Так, електричним маятником називають ланцюг, що складається з конденсатора і котушки індуктивності, хімічним - суміш хімікатів, що вступають в коливальну реакцію, екологічним маятником - дві взаємодіючі популяції хижаків і жертв. Цей же термін застосовується до економічних систем, в яких мають місце коливальні процеси. Ми також знаємо, що коливальними системами є більшість джерел звуку, що поширення звуку в повітрі можливе лише тому, що саме повітря являє собою свого роду коливальну систему. Більше того, крім механічних коливальних систем, існують електромагнітні коливальні системи, в яких можуть відбуватися електричні коливання, що становлять основу всієї радіотехніки. Нарешті, є дуже багато змішаних - електромеханічних - коливальних систем, використовуваних в самих різних технічних областях.

Ми бачимо, що звук - це коливання щільності і тиску повітря, радіохвилі - періодичні зміни напруженостей електричного і магнітного полів, видиме світло - теж електромагнітні коливання, тільки з дещо іншими довжиною хвилі і частотою. Землетруси - коливання грунту, припливи і відливи - зміна рівня морів і океанів, що викликається притяганням Місяця і досягає у деяких місцевостях 18 метрів, биття пульсу - періодичні скорочення серцевого м'яза людини і т.д. Зміна неспання і сну, праці та відпочинку, зими і літа. Навіть наше щоденне ходіння на роботу і повернення додому потрапляє під визначення коливань, які трактуються як процеси, точно або наближено повторюються через рівні проміжки часу.

Отже, коливання бувають механічні, електромагнітні, хімічні, термодинамічні і різні інші. Незважаючи на таке розмаїття, всі вони мають між собою багато спільного і тому описуються одними і тими ж диференціальними рівняннями. Спеціальний розділ фізики - теорія коливань - займається вивченням закономірностей цих явищ. Знати їх необхідно суднобудівникам і літакобудівникам, фахівцям промисловості і транспорту, творцям радіотехнічної та акустичної апаратури.

Однак, це не стало приводом відмовитися від встановлення наземних рекордів швидкості. Цим займаються на спеціально обладнаних трасах. Найпопулярніше місце - висохле озеро Бонневіль, розташоване в США.

Пропонуємо добірку 5 рекордів швидкості, встановленої на автомобілях.

Рекорд швидкості серед серійних автомобілів. Гіперкар Bugatti Veyron Super Sport вдалося розігнали до 431 км/год. Але у рекорді виявили порушення - на Veyron відімкнули обмеження швидкості. На всіх примірниках він спрацьовує на позначці 415 км/год. Тож рекорд зафіксували на позначці 415. Цей рекорд побила інша серійна машина Hennessey Venom GT. Вона показала швидкість 435 км/год, але його офіційно не визнали.

Найшвидший седан. Audi S4 побила рекорд швидкості серед машин свого класу. Автомобіль 1992 року випуску на озері Бонневіль розігнали до 418 км/год.

Найшвидший родстер. Автовиробник суперкарів Hennessy не залишився без рекорду. Цьогоріч модель Venom GT Spyder стала найшвидшою серед серійних дорожніх родстерів. Машину розігнали до 427 км/год.

Найшвидша машина, у якої двигун передає привід на колеса - "Турбінатор". Рекорд швидкості поставили на озері Бонневіль 2001 року. Авто розігнали до 737,3 км/год.

Реактивна тяга. Автомобілі з таким типом двигунів можуть показати найвищу швидкість. 1997 року Thrust Supersonic Car встановив наземний рекорд швидкості. Він розвинув швидкість 1228 км/год. У процесі встановлення рекорду машина подолала звуковий бар'єр.

 

З кожним роком люди проектують більш швидкі, безпечні і екологічні види транспорту. Нас вже не здивувати електромобілями, поїздами на магнітній подушці, які рухаються зі швидкістю звуку, і дорогами, які генерують електрику від сонячного світла.

Ось для прикладу найцікавіші та сміливі транспортні проєкти, які інженери і футуристи очікують вже в наступному столітті.

До кінця століття є велика ймовірність, що всі залізничні мережі будуть адаптовані для магнітної левітації. Такі поїзди називаються маглева. Китай і Японія вже широко застосовують цю технологію, і скоро їх прикладу послідує весь світ. Як же буде здорово добиратися з точки А в точку Б нема за 6 годин, а всього за годинку або навіть менше! Єдине, що уповільнює маглева, – це численні зупинки. Така практика могла б піти в минуле, якщо потяги були спроектовані за принципом модульних сегментів, які відділяються, коли пасажирам потрібно вийти на певній зупинці. Поїзд, який ніколи не зупиняється, може стати одним з найефективніших транспортних засобів в майбутньому.

У довгостроковій перспективі всі дороги будуть модернізовані за допомогою корисних технологій. Наприклад, маркери, що світяться в темряві, допомагають водіям краще орієнтуватися на місцевості. Такі дороги вже тестуються в Нідерландах. Дорожні лампи будуть інтерактивними: включатися тільки тоді, коли детектори руху помічають авто або людини на дорозі. Це допоможе зберегти енергію.

Спеціальні електричні смуги будуть допомагати електромобілів заряджатися під час руху. Легко припустити, що індуктивна зарядка буде достатньою для забезпечення бездротової зарядки автомобіля до кінця століття. Розумні дороги будуть щосили взаємодіяти з автомобілями, щоб зробити подорож більш безпечною і легкою

З розвитком таких сервісів, як Airbnb, Uber, DogVacay, RelayRides і ін. Багато експертів вже пророкують кінець економіки, заснованої на правах власності. Товари, будинки і автомобілі можуть бути частиною центральної мережі, яка стане свого роду розподільної системою. До кінця століття недорого орендувати автомобіль можна буде в більшості країн. Це означає, що володіння автомобілем скоро буде розглядатися більше як хобі, а не необхідність.

Правильно, Maglev – поїзд, якому потрібно трохи більше 7 хвилин, щоб здійснити подорож із використанням технології магнітної левітації (маглев). Таким чином, основну масу пасажирів з моменту запуску в 2004 році складали мандрівники, які прямували до аеропорту та з нього.
                     
       Fuxing Hao CR400AF (400 км/год)

Китай знову виграє. Він є батьківщиною для найшвидших у світі потягів без магніту, які зараз експлуатуються. 

Назва “Fuxing Hao” перекладається як “омолодження”. Такими є 2 поїзди і кожен з двох поїздів був дістав свої прізвиська: CR400AF – “Дельфіновий синій”, а CR400BF – “Золотий Фенікс”. “CR” означає Китайська залізниця.Їм потрібно трохи менше п’яти годин, щоб перевезти до 556 пасажирів між Південним Пекіном і Шанхайським вокзалом Хунцяо. Така подорож вдвічі швидша за майже 10-годинний час, необхідний для проїзду звичайною паралельною залізничною лінією між двома мегаполісами.До “Омолодження” також відноситься ще один найшвидший потяг Китаю, “Гармонія” CRH380A; він курсує з 2010 року зі швидкістю до 380 км. на годину на маршрутах, що з’єднують Шанхай з Нанкіном і Ханчжоу, а Ухань – з Гуанчжоу.

         Shinkansen H5 та E5 (360 км/год)
Цього року Японія святкує 54-у річницю першої поїздки на швидкісних поїздах. Ще в 1964 році швидкісний поїзд “Хікарі” розпочав сполучення між Токіо та Осакою, скоротивши час у дорозі між двома найбільшими містами країни з майже семи годин до всього чотири. Поїзди серії H5 та E5 Shinkansen є двома новішими поїздами-кулями на японських коліях і до цих пір найшвидшими в регулярному комерційному сполученні в країні.

       Italo та Frecciarossa (355 км / год)
Надшвидкі потяги світу не оминули Європу. Оператори поїздів Італії, НТВ та Треніталія, хизуються швидкісним поїздом, який є найшвидшим у Європі, здатним перевезти пасажирів з Мілана до Флоренції чи Риму менш ніж за три години. Frecciarossa, або «червона стріла», була представлена ​​під час виставки «Експо 2015», що проходила в Мілані. Потяг вражає своєю швидкістю і конструкцією; його компоненти майже на 100 відсотків відновлювані та стійкі. 

                Renfe AVE (350 км/год)
Найшвидшим поїздом Іспанії є Velaro E від Siemens. Він використовується для міжміських перевезень до великих іспанських міст та за межі країни. Поїздка від Барселони до Парижа тепер може бути здійснена швидкісною залізницею за шість годин. 

          DeutscheBahn ICE (330 км/год)
Футуристичний білий та сріблястий кольори Inter-City Express, або ICE, у поєднанні з червоною розподільчою-лінією вражають своїм виглядом. Потяг рухається мальовничою німецькою місцевістю, особливо на найновішому маршруті, що з’єднує Берлін та Мюнхен. 

Подібно до іспанського поїзда Renfe AVE, найшвидшим поїздом Німеччини є потяг від Siemens, Velaro. 


Дякую за увагу!

Обертальний рух твердого тіла навколо нерухомої осі після поступального руху є одним з найпростіших видів руху. При обертальному русі будь-які дві точки, незмінно пов’язані з тілом, протягом всього часу обертання залишаються нерухомими. Проходячою через ці нерухомі точки А і В пряма АВ називається віссю обертання. Фактично вся пряма нерухома.

Рух стрілок годинника та усіх шестерень у ньому на стіні класної кімнати, обертання кулера комп’ютера в кабінеті інформатики, робота блендера чи кухонного комбайну на кухні у мами, рух коліс автобуса, який підвозить дітей у школу чи рух спінера у руці школяра. Люди створили величезну кількість механізмів і більшість їх мають частини, які крутяться, а значить, там присутній обертальний рух. Тому навести ще кілька сотень прикладів такого руху у техніці не проблема. Але чи існує такий рух в природі? Листочок на гілці дерева коливається, але ніяк не рухається по колу. Невже обертального руху матінка натура не створила? Звичайно, створила! У природі такого руху не менше, ніж у техніці. Рух планет навколо Сонця, супутників навколо планет та самих планет навколо своєї осі, а також електронів навколо ядра атома та своєї осі, це все обертальний рух у природі. І, зважаючи, що усе складається з атомів, навколо нас постійно здійснюється обертальний рух. Та й навіть всередині нас він присутній, адже і ми складаємося з них.

А ще? Достатньо покрутитися у танці і ми враз наведемо ще один приклад обертального руху у природі.

Двоє учених, які відкрили знамениту комету, – українці. Астрономи Світлана Герасименко та Клим Чурюмов зафіксували її ще в 1969 році під час експедиції в Алма-Ати. Вони знайшли небесне тіло цілком випадково, спостерігаючи за іншим об'єктом. Підозріла пляма на фото нічного неба виявилася новою, досі нікому не відомою кометою.

Три десятиліття по тому саме комету Герасименко й Чурюмова обрали для амбітного космічного дослідження, покликаного пролити світло на історію зародження Сонячної системи. Її відібрали з двохсот претендентів. В 2004 році в довгу дванадцятилітню місію до неї вирушив космічний апарат "Розетта". 
У січні 2014 року "Розетта" впритул наблизилася до комети. На поверхню був випущений зонд "ФІли". Його завданням стало вивчення хімічного складу небесного тіла. Модуль зробив вражаючі відкриття.
Комета є постійним відвідувачем внутрішньої Сонячної системи. Вона обертається навколо Сонця раз на 6,5 років між орбітами Юпітера і Землі.
"Розетті" та зонду "Філи" вдалося зробити неймовірні фото комети Чурюмова-Герасименко. Її тіло практично чорне. На 75 відсотків воно складається з пилу і на 25 – з льоду. В діаметрі комета має 4 тисячі метрів і рухається зі швидкістю 18 кілометрів на секунду.Хоча нині місія "Розетта" офіційно завершена, даних, які отримали під час операції, вченим вистачить на десятки років досліджень.

Такі компанії, як Waymo і Tesla, виступають на перший план автономної революції. Нещодавно Drive.ai, заснована в Силіконовій долині, розпочала будівництво програмного забезпечення для безпілотних автомобілів. Вона оголосила, що пропонує безкоштовні поїздки пасажирам до Фріско, Техас. Безпілотні автомобілі перекроять існуючу автомобільну промисловість і здійснять її найбільшу трансформацію з моменту заснування на початку 20-го століття.
Автобуси майбутнього для спільного катання мали б можливість метаморфозуватись у різні форми. Це також збільшило б базовий рівень їх функціональності разом із універсальністю. Toyota розробила концепт-автомобіль, відомий як e-Palette, який можна перетворити з звичайного автобуса в фургон для перевезення чи доставки товарів.
Це практично означає, що таксі вранці може стати ввечері кафе, а вночі фургоном для доставки їжі. Компанії також модифікують місця у фургонах та автобусах, щоб зробити їх більш трансформованими у майбутньому. Персоналізовані маршрути, визначені користувачем, також незабаром побачать світ.
Tesla та його засновник Елон Маск мають заслужену репутацію технологічних гуру. Ще один план Маска – це створення локалізованої, футуристичної системи метро. Будівництво нових систем метрополітену відбувається в США повільними темпами. Але футуристичний цикл вже пробують у Лос-Анджелесі.
Hyperloop, як випливає з назви, – це герметична труба або система труб, по якій поїзд може подорожувати без опору повітря або тертя, і транспортувати людей або предмети з високою швидкістю. Tesla та Hyperloop One – дві найбільші компанії, які розробляють Hyperloop.

10-е місце. Тайванський THSR 700T. Швидкість 315 км/год
Цей потяг циркулює по маршруту Тайбей – Гаосюн. Відстань між цими містами (335, 5 км) він долає за 1, 5 години. Гальмівний шлях складу досягає 4 км.

9-е місце. Німецький InterCity Express. Швидкість 330 км/год
Потяги ICE – найшвидші в Німеччині. Вони курсують між великими німецькими містами. До їх складу входять ігрові купе для дітей і вагон-бістро.

8-е місце. Англійський Eurostar. Швидкість 335 км/год
Знаменитий потяг Eurostar з`єднує Англію з Францією, Бельгією та Нідерландами. Він рухається по тунелю, прокладеному під протокою Ла-Манш. Відстань між Лондоном і Парижем він долає за 2 год 16 хв.

7-е місце. Корейський KTX Sancheon. Швидкість 352 км/год
Цей потяг розрахований на перевезення 363 пасажирів. Максимальна швидкість його руху становить 352 км/год, але для безпеки пасажирів на комерційних маршрутах він розганяється лише до 305 км/год.

6-е місце. Італійський ETR -500. Швидкість 362 км/год
Електропотяг ETR-500 здійснив свою першу поїздку в 1993 році. Його робоча швидкість складає 300 км/год, максимально можлива – 362 км/год. Відстань між Міланом і Болоньєю (215 км) потяг долає за 56 хв.

5-е місце. Іспанський AVE Talgo-350. Швидкість 365 км/год
Абревіатура AVW розшифровується, як «птах». Іспанці помітили, що передня частина головного вагона нагадує качиний дзьоб і прозвали потяг «качкою». Потяг-птиця долає 330 км між Мадридом і Барселоною всього за годину.

4-е місце. Китайський CRH380A. Швидкість 486 км/год
Китайський потяг CRH380A зовні нагадує літак. Вісім його вагонів розраховані на провезення 494 ​​пасажирів. Потяг був повністю зібраний китайськими виробниками.

3-е місце. Китайський Maglev Train. Швидкість 501 км/год
Трійку лідерів відкриває китайський експрес Maglev Train. Цей потяг кожні 15 хвилин відправляється з центру Шанхая і слідує до шанхайського аеропорту. Відстань між кінцевими точками, що складає 30 км, він долає за 7, 5 хв.

2-е місце. Французький TGV POS. Швидкість 574, 8 км/год
Надшвидкий потяг TGV POS обслуговує маршрути, що пролягають між Францією і великими німецькими та швейцарськими містами. Його 10 вагонів розраховані на 377 пасажирів. Робоча швидкість складу – 320 км/год, гранично можлива – 574, 8 км/год.

 І перше місце займає Японський Shinkansen. Швидкість 603 км/год
Безперечним лідером даного рейтингу надшвидких потягів світу є японський Shinkansen, назва якого перекладається як «нова магістраль». Під час робочих випробувань потяг досяг рекордно високої швидкості в 603 км/год. За 40 років роботи цього швидкісного транспорту не було зафіксовано жодної аварії.

Саме старі забуті електрокари ставили перші рекорди швидкості. За 3 місяці 1899 року французький граф Гастон де Шасслу-Лоба і бельгійський автогонщик Каміль Женатці встановили кілька таких рекордів. Перший поставив планку в 63, 15 км/год 18 грудня 1898 року на серійному автомобілі Jenataud Duc з електромотором потужністю 36 кінських сил. Потім стався обмін рекордами, який все ж виграв бельгієць – 29 квітня 1899 року він першим в історії подолав бар`єр в 100 кілометрів на годину. Підсумкова швидкість електромобіля La Jamais Contente з двигуном 67 коней склала 106 км/год.

Згодом електромобілі витіснили бензинові авто. 5 листопада 1902 року автомобіль американського бізнесмена Вільяма Кіссема Вандербільта II Mors Z Paris-Vienne став першим рекордсменом в номінації «ДВС». Швидкість бензинового двигуна з потужністю 60 кінських сил склала 122 кілометри на годину.

Інший значущий рекорд (по рахунку вже тринадцятий) встановив Генрі Форд. Для маестро було важливо продемонструвати, що його автомобіль Ford 999 Arrow найшвидший в світі. 12 січня 1904 року на замерзлому озері Сен-Клер машина розігналася до швидкості 147 км/год. Цей рекорд не визнав франко-бельгійський клуб рекордів, так як були порушені основні правила клубу – досягнення зафіксували не на території цих країн. Однак США визнали його, поклавши основу відмінностей правил фіксації рекордів Нового світу.

Нарешті автомобілі змогли змагатися з літаками на зльоті. Ще в 1922 році автомобіль Wisconsin Special розігнався до швидкості 290 км/год, а це, між іншим, злітна швидкість Airbus A340! Але цей рекорд зафіксували лише приватні журналісти, представники світового клубу рекордів не були присутні, тому досягнення так і не було зараховано.

Офіційно досягнення було зараховано в 1927 році. Його автор – Генрі Сігрейв – навіть перевершив його і наблизився до швидкості зльоту Concorde, до створення якого залишалося ще півстоліття – цілих 327 км/год. Сьогодні цей рекорд давно побитий. Ось короткий перелік серійних автомобілів, які можуть позмагатися не тільки з літаками на зльоті, але і залишити далеко позаду потяг на магнітній подушці:

Корейська компанія Hyundai встановила рекорди швидкості на екологічно чистих транспортних засобах. Мета проекту – довести, що перехід на поновлювані і нетоксичні джерела енергії все так же дозволить проводити найпрестижніші автоперегони, а покупці не залишаться без улюблених спортивних залізних коней. Заїзд пройшов на американському соляному озері Бонневіль. У ньому взяли участь спеціально розроблені концепти кросоверів Nexo на водневих елементах і Sonata в класі бензиново-електричних гібридів.

Водневий автомобіль Nexo оснастили гоночним ковшем Sparco, шеститочковим ременем безпеки, аеродинамічною спідницею під бампером. Всі ці показники розігнали транспортний засіб до позначки 170, 85 км/год, зробивши вагому заявку в цьому класі. Гібридний бензиново-електричний Sonata показав результат 265, 01 км/год. На транспортний засіб встановили спеціальні покришки, а також спортивні амортизатори і пружини. У баку знаходилося гоночне паливо VP Racing MP 109. Заради експерименту допрацювали випускний тракт, а також створили новий електронний блок керування.

Якщо довжина нитки є сталою величиною, як і період коливань для певного маятника, котрий можна визначити за допомогою годинника чи секундоміра, у нас лишається прискорення вільного падіння, як єдина величина, яка може змінюватися. І це дійсно так, проводячи дослідження на різних висотах відносно рівня моря, відносно різної географічної широти, можна помітити, що дане прискорення почне змінюватися. Аналогічно прискорення вільного падіння може мінятися в залежності від будови земної кори. Тобто зменшення прискорення вкаже, наприклад, на поклади торфу, нафти чи газу, а збільшення – на багаті металеві руди. І такі графіометричні розвідки можна проводити користуючись лише звичайним математичним маятником.

Тобто маятник в свій час допоміг зважити Землю, визначити її форму, відкрити закони падіння тіл та багато іншого. Ще Галілей завдяки ньому виконав ряд відкриттів, які потім довершив Ньютон. Це був час формування фізики, а математичний маятник – перший вагомий прилад, який допоміг в цьому.

Як бачимо, роль маятника у вивченні фізичних властивостей, є значною роллю в історії вивчення Землі. При цьому даним методом можна користуватися навіть зараз і навіть за межами нашої планети. Цей простий прилад, котрий можна миттєво зробити з підручних речей, може допомогти за кілька хвилин визначити прискорення вільного падіння на Місяці, Марсі чи іншому космічному об’єкті, який підкоримо. І для цього потрібно лише знати шкільну фізику.

Для вивчення комети в 2004 році Європейським космічним агентством (у співпраці з НАСА) був запущений космічний зонт «Розетта», зі спускним апаратом «Філе» на борту. 12 листопада 2014 року була проведена перше в світі м`яка посадка апарата на поверхню комети. Хоча модуль «Філе» працював на поверхні комети менше місяця, але отримані від нього дані мають величезну наукову цінність. Уже перші результати спростували сформовані уявлення вчених по кометах. Виявилося, що ядро ​​комети Чурюмова – Герасименко складається не повністю з льоду різних речовин, як передбачалося раніше, а з цементованих частинок пилу. Таким чином, комету правильніше називати не космічним айсбергом, а завмерлим пиловим тілом із середньою густиною 0, 47 г/см ³, так як вона має пористу структуру, де 80% її об’єму складається з порожнечі. Хоча лід теж присутній – займає близько 25% від об’єму.

Сенсаційними стали дані про виявлення на кометі води з іншими, ніж на Землі, характеристиками. На кометі вода містить набагато більше дейтерію, ніж вода на нашій планеті. А це суперечить поширеній точці зору, що воду на Землю занесли саме комети. Також на кометі Чурюмова – Герасименко був знайдений гліцин та інші складні органічні сполуки. Фактично вона «оснащена» усіма вихідними матеріалами, такими як вода, вуглець, метан і аміак, необхідними для утворення більш складних органічних молекул. Вчені припускають, що їх дійсно могли доставити на Землю саме комети, поклавши початок виникненню життя.

Мас-спектрометр, який був встановлений на борту космічного апарату «Розетта» протягом двох років вивчав склад пилу комети, викинутого з її ядра. Виявилося, що в кожній частинці пилу діаметром від 0, 05 до 1 мм близько 50% маси приходиться на вуглецеву речовину, а друга половина складається з безводних силікатів. Ці дані підтверджують той факт, що комети належать до числа найбільш багатих вуглецем об`єктів Сонячної системи.

Подальше вивчення складу комет дозволить вченим краще зрозуміти процеси формування об`єктів Сонячної системи.