У зв'язку з початком Першої світової війни ігри були скасовані. Проте перед іграми був уже готовий новий стадіон в Берліні, будівництво якого розпочалося 1912 року. На стадіоні могли розміститися 16 000 глядачів. Підготовка до Ігор продовжувалась і в 1914 році, адже ніхто не очікував, що війна триватиме так довго.

Незважаючи на те, що шості ігри скасували, наступним Іграм у 1920 році був присвоєний відповідний номер — 7-й.

Офіційне відкриття Ігор відбулося 14 серпня, закриття — 29 серпня. Однак змагання з деяких видів спорту проводились і до відкриття Ігор і після їх закриття. Так, змагання фігуристів та хокеїстів проходили ще в квітні, яхтсменів і стрільців — у липні, футболістів — у серпні та вересні.

На Олімпіаду не були запрошені спортсмени Німецької держави та країн-союзники у Першій світовій війні. Спортсмени з радянської росії також не були запрошені з політичних мотивів. На той час тривала польсько-російська війна.

Уперше був піднятий олімпійський прапор: біле шовкові полотнище з вишитим на ньому п'ятьма переплетеними кільцями блакитного, чорного, червоного (верхній ряд), жовтого та зеленого (нижній ряд) кольорів. Ідея олімпійського прапора проста: п'ять кілець — це п'ять континентів. Кубертен говорив, що у символіці прапора приховано і особливий сенс: шість кольорів (разом з білим фоном полотна) скомбінувати так, що являють собою національні кольори всіх без винятку країн світу. 

https://www.olympic.org/antwerp-1920

У рамках токійських Ігор планувалося вперше в історії включити в олімпійську програму змагання з планеризму, який був представлений у 1936 році в Берліні як показовий вид спорту. У повоєнних Іграх планеризм так і не увійшов до олімпійської програми, і олімпійці відтоді так і не зуміли підкорити повітряний простір.

Токіо в підсумку прийняв літні Ігри в 1964 році, а Гельсінкі — в 1952.

Ігри 1944 роки повинні були проведені у рік 50-ліття МОК. Попри війну в нейтральній Швейцарії, у штаб-квартирі МОК в Лозанні, з 17 по 19 червня 1944 року пройшли урочистості, присвячені ювілею організації. 

Це була перша Олімпіада після Другої світової війни. Лондон здобув право проводити Олімпійські ігри в 1944 році, але війна цьому завадила.

В спортивному плані героїнею Олімпіади стала легкоатлетка з Нідерландів Фанні Бланкерс-Коен, яка виграла 4 золоті медалі в спринтерських дисциплінах. Зробила вона це в 30 років, бувши матір'ю двох дітей, за що отримала прізвисько «Летюча домогосподарка». 

Це були рекордні по кількості спортсменів Ігри - 4955 з 69 країн. В іграх вперше взяли участь збірні Китайської Народної Республіки, Гонконгу, Індонезії, Ізраїлю, Таїланду, Саар і радянського союзу, до складу якої входили українські спортсмени.

Від України в складі збірної срср на Олімпіаді висту­пало 25 спортсменів. Серед них 11 легкоатлетів. Це кияни Євген Буланчик, Петро Денисенко, Ві­ктор Цибуленко, Іван Ярмиш, Володимир Бражник, Георгій Дибенко, Петро Чевгун, дніпропетровці Микола Білокуров та Федір Марулін, одесит Євген Вансович, харків'янин Микола Редькін. 

Завдяки бюджету у 26 мільйонів доларів організація Ігор була бездоганною. Спортивні споруди були майже ідеальними, включаючи прекрасний стадіон і величезний олімпійський басейн. Олімпійське селище теж було збудовано й обладнано на найсучаснішому рівні. 

Врешті терористів разом із заручниками відвезли на гелікоптері до військового аеропорту в Фюрстенфельдбруку, звідки вони повинні були вилетіти в одну з арабських країн. У наслідок невдалої спроби звільнення заручників, до якої вдалася німецька влада, всі ізраїльські заручники загинули — один із палестинців кинув у гелікоптер гранату, інший прошив його автоматною чергою. Із палестинців залишилося в живих троє. Двоє з них були пізніше вбиті, як вважають, Моссадом.

Олімпійські змагання були тимчасово припинені, але президент МОК Авері Брундаж вирішив, що ігри повинні продовжуватися, тож через день змагання відновилися 

радянські атлети на іграх отримали підтримку з боку держави через приховування їхніх позитивних випробувань на нелегальний допінг. Згідно з дослідженнями, жодна радянська медаль не була чистою. 

радянський моюз та інші країни соціалістичного табору, крім Соціалістичної Республіки Румунія, бойкотували Олімпіаду в Лос-Анжелесі, тому українські спортсмени на ній не виступали. Офіційною причиною бойкоту була турбота про безпеку спортсменів, а неофіційною помста за те, що американці бойкотували московську Олімпіаду. 

Це були перші літні Олімпійські ігри, що проходили в рік, відмінний від зимових Олімпійських ігор у відповідності з рішенням МОК від 1994 року про чергування літніх і зимових Олімпійських ігор у парні роки. 

В змаганнях брали участь 10 625 спортсменів з 201 країни. Загалом було розіграно 301 комплект нагород в 28 видах спорту. Ігри відвідало 3 875 479 глядачів. 

На цій олімпіаді відбулися 623 змагання з 28 видів спорту за 302 комплекти медалей, котрі виборювали більш як 16 тисяч спортсменів. 

24 березня 2020 року Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК), після наради Прем'єра Японії Сіндзо Абе та голови МОК Томаса Баха, ухвалив рішення про перенесення Олімпійських ігор з 2020 на 2021 рік через пандемію коронавірусу. Незважаючи на зміну дати проведення, XXXII Олімпійським іграм залишили назву «Токіо-2020». Через пандемію COVID-19, в Токіо було запроваджено посилені заходи безпеки: спортсменам рекомендують не ходити до ресторанів та не вживати алкоголю. За 10 днів до початку Ігор в Японії було запроваджено режим надзвичайної ситуації, що має тривати до кінця серпня 2021.

Станом на 22 липня 2021, серед спортсменів було зафіксовано 12 випадків захворювання. Загалом у 87 осіб, що беруть участь у організації або проведенні Олімпіади, було виявлено коронавірус. 

22 червня 2023 року, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію із рекомендацією МОК не допустити російських та білоруських атлетів на Олімпійські та Паралімпійські ігри в Парижі навіть під нейтральним прапором. Це рішення ухвалили 71 голосами "за" та 4 "проти"