Вміти аналізувати та шукати історичні факти війни та перебіг подій.

росії проти України. Сили безпеки й оборони України завдяки мужності

та стійкості розпочали звільнення міст і сіл, окупованих російськими військами.

21 березня 2022 року українські сили оборони, зокрема 72-а бригада,

звільнили село Мощун Бучанського району Київської області. Битва за Мощун

стала одним із переломних моментів в історії сучасної України.

Після переможної битви за Мощун було звільнено низку інших населених

пунктів України: Макарів, Ірпінь, Гостомель, Бородянку, Ворзель, Бучу,

Городню, Ягідне, Тростянець, Охтирку та інші.

2 квітня від окупантів повністю визволили Київщину й Чернігівщину,

а 4 квітня – Житомирщину та Сумщину, пізніше – населені пункти Харківщини,

Херсон.

Звільнення цих міст і сіл стало можливим завдяки героїзму українських

воїнів, підтримці українського народу, ефективній координації дій Сил безпеки

й оборони України, військовій допомозі з боку країн-партнерів, а також

свідченням того, що український народ не здасться, буде боротися за свою

свободу і перемогу.

ПЕРЕДУМОВИ

Після висадки російського десанту на Гостомельський аеропорт основні сили російських військ пішли в масований наступ на Київ з Білорусі через чорнобильську зону відчуження. В ході стрімкого просування російські окупаційні війська взяли під контроль Чорнобиль, Іванків, Димер, Бородянку, і підійшли впритул до Бучі^.

Відступаючи, українські війська підірвали мости через річку Ірпінь з метою стримування наступу противника. Обстріли та бої вздовж річки тривали вже кілька днів.

5 березня, після зайняття рубежу Буча-Гостомель основними силами російської армії, підрозділи 76-ї десантно-штурмової дивізії та 98-ї повітрянодесантної дивізії були направлені на форсування річки Ірпінь в районі села Мощун

ХІД БИТВИ

5 березня незначні сили підрозділів спеціального призначення РФ зайняли північно-західну частину села.

Вранці 6 березня російські війська почали форсувати річку значними силами. На той час оборону села утримувала рота 72 ОМБр. Під тиском українські бійці відступили до центру села і перегрупувались. Тоді на підкріплення прибули спецпризначенці, озброєні протитанковими засобами. Російські «Гради», артилерійський вогонь, мінометні обстріли, авіаудари, атаки з безпілотників і ударних гелікоптерів безперервно накривали село. Російські засоби РЕБ перервали зв'язок і вивели з ладу українські безпілотники.

На той час росіяни зіткнулися із запеклим опором української армії і сил територіальної оборони в сусідньому місті Ірпінь та інших районах на захід від столиці. Не зумівши прорвати оборону України там, російські окупаційні війська вирішили зосередитися на просуванні до Києва через Мощун.

На початку війни було підірвано частину Козаровицької дамби, щоб змусити потік води з Київського водосховища спуститися в Ірпінь, проти течії річки, щоб створити природну перепону, фактично обмеживши російським військам в районі аеропорта «Антонов» доступ до Мощуна, який вони розглядали як ворота до Києва. Ірпінь вийшла зі свого природного русла на 1,5–2 метри, чим ускладнила форсування річки.

Приблизно 14 березня командир 72-ої ОМБр Олександр Вдовиченко в розмові з Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним запропонував українським силам відступити з Мощуна, на що генерал Залужний відповів: «Якщо відійдете – далі Київ»^[5]. Командування вирішило продовжувати оборону села. Полковник Вдовиченко ухвалив рішення змінити тактику. Він почав проводити ротацію сил не довше, ніж на три дні, і ввів у бій додатковий батальйон. Після проведених контратак, 16 березня Збройні сили України остаточно відбили втрачені позиції.

Через кілька днів українські підрозділи заблокували Мощун з двох боків і почали обстрілювати з важкої артилерії місця переправи і зосередження російських військ^. Українська армія витіснила російські війська до річки Ірпінь.

21 березня ЗСУ повністю звільнили село Мощун від російських загарбників.

ЗНАЧЕННЯ:

Мощун став одним із форпостів оборони Києва. На невелике село Мощун – стратегічну точку, яку необхідно було взяти росіянам, щоб вийти на Київ – противник кинув кваліфіковані війська і усе можливе озброєння: ствольну і реактивну артилерію, міномети, авіацію. Попри складне становище, українській армії вдалось зупинити масований наступ противника і в подальшому відтіснити російські війська на лівий берег річки Ірпінь^.

ПРОГРАШІ російських військ в Мощуні, Ірпені, Макарові та інших населених пунктах, зрештою, змусили їх відступити з території Київської області

^{НАСЛІДКИ:}

Під час важких боїв у селі Мощун було знищено близько 2 тисяч будинків із 2,8 тисяч

ВТРАТИ

Україна

В ході битви за Мощун загинуло близько 84 українських військовослужбовців^[17].

РФ

За даними розслідування радіо Свобода, в битві загинули принаймні близько сотні російських військовослужбовців. Вони належали до 76-ї, 98-ї та 106-ї дивізій ПДВ, а також 155-ї та 40-ї бригад морської піхоти. Не менше 45 десантників втратив лише 331-й парашутно-десантний полк 98-ї дивізії. Загинуло не менше 3 нагороджених медаллю «За повернення Криму». В селі було знищено або покинуто близько 30 одиниць російської військової та інженерної техніки. Не менше 5 учасників битви (з яких троє — посмертно) отримали звання «Герой Російської Федерації».