Первинно: Протягом 2 тижнів з початку навчання за ІПР.

Проміжно: Двічі на рік (зазвичай, наприкінці I семестру) для поточного коригування.

Річно: Наприкінці навчального року для підбиття підсумків та планування на наступний період.

Позачергово: За потреби, якщо прогрес відсутній або відбулися значні зміни в стані/потребах учня

• формувальне оцінювання;

• критеріальне та підсумкове оцінювання;

• технологічні інструменти.

Впровадження цих підходів вимагає від вчителя значної зміни ролі: він стає не контролером, а фасилітатором навчання та експертом з оцінювання.

Оцінювання більше не є засобом покарання чи відбору. Воно стає інструментом підтримки здобувача освіти, способом виявити його сильні сторони, зони росту та мотивувати до навчання. Ми переходимо від «оцінки заради оцінки» до «зворотного зв’язку заради розвитку». Формувальне оцінювання – це не просто новий термін, а нова культура: регулярний, доброзичливий, конструктивний зворотний зв’язок, який допомагає здобувачу освіти розуміти, над чим працювати. Учитель стає коучем, а не суддею.

Звісно, є труднощі: як узгодити підходи в команді, як пояснити нову систему батькам, як поєднати формувальне оцінювання з підсумковим? Але саме в діалозі, у спільному пошуку рішень народжується нова якість освіти. Тому роль закладу освіти полягає в створенні єдиного бачення даного процесу. Це потребує часу, навчання, обговорень – але це варто того.

Педагоги використовують нові інструменти оцінювання, як-от вербальне оцінювання, рубрики оцінювання, аркуші самооцінювання й рефлексії, портфоліо учня, цифрові інструменти, формувальні спостереження, підсумкові рубрики за рівнями досягнень (1–12 балів)

На зміну філософії оцінювання впливає переорієнтація освіти на розвиток компетентностей, а не просто знань; гуманізація освіти та педагогіка партнерства; вплив європейських стандартів оцінювання; цифровізація освітнього процесу; прагнення забезпечити емоційний комфорт і мотивацію учнів. Зміна філософії оцінювання в НУШ - це не лише оновлення інструментів, а передусім трансформація освітнього мислення.
Вона вимагає часу, професійного розвитку, партнерства з батьками й готовності педагогів приймати роль наставників, а не лише оцінювачів.

Однак школа – це спільнота, і ефективне управління навчальним поступом неможливе без узгоджених підходів. Коли окремі успішні практики стають предметом професійного діалогу, вони можуть трансформуватися у спільні стандарти, які забезпечують сталість і якість освіти для кожного учня.

Мова не про те, щоб «зрівняти» всіх учителів, а про те, щоб створити спільне розуміння цілей, критеріїв оцінювання, підходів до підтримки учнів. Це дозволяє забезпечити прозорість, справедливість і ефективність навчального процесу. Кожен учитель повинен відчувати себе частиною команди, яка рухається до спільної мети – успіху кожної дитини.

Здійснювати моніторинг потрібно:

- на початку навчального року, щоб зафіксувати базовий рівень і визначити реалістичні цілі;

- регулярно, але гнучко (оптимально - після завершення певного етапу роботи);

- після змін у програмі (якщо вносяться корективи – важливо перевірити їх ефективність);

- перед підсумковим оцінюванням, щоб мати об’єктивну картину до завершення навчального періоду.

При цьому слід пам'ятати, що моніторинг – це не контроль, а підтримка. Він має бути зрозумілим, доступним і не перевантажувати вчителя. Варто використовувати прості інструменти: чек-листи, спостереження, короткі нотатки, фотофіксацію, рефлексивні записи учня.

Директор не лише «контролює», а й організовує процес моніторингу динаміки дитини відповідно до рекомендацій ІРЦ, забезпечуючи єдність роботи педагогів, фахівців і батьків.

 Проводиться  з метою забезпечення якісного виконання індивідуальних програм розвитку (ІПР) учнів з особливими освітніми потребами, організації системного контролю за їх реалізацією, відповідно до Порядку організації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти.

Основні цілі моніторингу:

• Оцінка прогресу дитини:

  • Визначити, чи досягає дитина поставлених довгострокових і короткострокових цілей

  • Зібрати об'єктивні дані про рівень її навчальних досягнень.

• Оцінка ефективності втручань:

  • З'ясувати, чи працюють методи, прийоми та корекційні заняття, передбачені ІПР.

  • Визначити, чи відповідає навчальне середовище потребам дитини.

• Своєчасна корекція та адаптація:

  • У разі відсутності прогресу або виявлення нових потреб — оперативно внести зміни до ІПР.

  • Забезпечити гнучкість програми, адже потреби дитини з ООП можуть змінюватися.

• Звітність та співпраця:

  • Надати об'єктивну інформацію батькам та членам команди супроводу про результати роботи.

  • Документально підтвердити виконання вимог законодавства щодо надання освітніх послуг.

• здійснення оцінювання навчальних досягнень учнів на основі критеріїв;

 • оцінювання на основі компетентнісного підходу;

• відстеження та коригування результатів навчання учнів;

• упровадження формувального оцінювання.

Основна зміна полягає у переході від оцінювання результату (традиційне бальне оцінювання) до оцінювання для навчання (оцінювання-інструмент розвитку, прогресу дитини). Оцінювання перестало бути самоціллю.

Нові підходи передбачають діалог між учителем, учнем і батьками, аналіз досягнень учня на основі груп результатів, а також використання описового оцінювання замість лише бальної системи. Нові підходи включають формувальне оцінювання, що забезпечує зворотний зв'язок учням, самооцінювання для аналізу власного прогресу, та взаємооцінювання між учнями. 

Управління навчальним поступом – це систематичний процес збору, аналізу та використання даних про академічні досягнення учнів для прийняття обґрунтованих рішень щодо викладання, корекції освітнього процесу та надання індивідуальної підтримки.

      Управління школою має зафіксувати управління поступом як пріоритет у      Стратегії розвитку закладу.

Моніторинг здійснюється регулярно протягом кожного періоду дій ІПР — зазвичай раз на квартал або півроку, відповідно до плану роботи навчального закладу. Це дозволяє коригувати програму у разі необхідності і забезпечити системний підхід до розвитку дитини.

складності в управлінні розвитком педагогічної майстерності. Тому завданням є зробити так, щоб ці ініціативи стали спільною практикою, тобто системною нормою. Як це можна реалізувати? По-перше, побачити, підтримати й узагальнити кращі педагогічні практики. По-друге, домовитись про спільні правила: як ми відстежуємо поступ учнів, які критерії вважаємо об’єктивними, як з ними працюємо. По-третє, зробити моніторинг поступу учнів постійною частиною освітнього процесу, не для звітності, а для розвитку. Роль керівника у цьому процесі — підтримати, мотивувати й створити умови, де кожен педагог відчуває себе частиною єдиної системи. Лише тоді навчальний поступ стане не випадковим результатом окремого вчителя, а стабільною характеристикою закладу в цілому.

Головна мета моніторингу ІПР — забезпечити, щоб індивідуальна програма дійсно працювала на користь дитини та її розвиток був прогресивним.

Ключові завдання моніторингу:

1. Оцінка ефективності:

   • Встановлення відповідності досягнутих результатів індивідуальним очікуванням, які прогнозувалися в ІПР.

   • Оцінка ефективності застосовуваних стратегій, методів навчання та корекційно-розвиткових послуг.

2. Виявлення труднощів і коригування:

   • Виявлення перешкод або труднощів у реалізації ІПР.

   • Прийняття оперативних рішень щодо перегляду, уточнення та коригування цілей, завдань, адаптацій/модифікацій навчального матеріалу, а також обсягу та видів послуг.

3. Підзвітність:

   • Забезпечення підзвітності команди психолого-педагогічного супроводу (ППС) та школи перед батьками щодо виконання узгоджених цілей.

   • Документування прогресу (або його відсутності) для обґрунтування подальших рішень.

4. Уточнення впливу:

   • З'ясування, як саме реалізація ІПР впливає на загальний психофізичний та навчальний розвиток дитини (її навички, поведінку, соціалізацію).

Коли проводиться моніторинг ІПР? (Терміни та умови)

ІПР розробляється, як правило, на один навчальний рік і є "живим документом", який потребує регулярного перегляду.

1. Регулярний (плановий) перегляд

• Двічі на рік (не менше): Згідно з нормативними документами, команда ППС не рідше ніж двічі на рік (наприклад, після завершення першого півріччя та в кінці навчального року) проводить засідання для перегляду та коригування ІПР.

• Мета планового перегляду: Систематичне оцінювання динаміки розвитку дитини та підготовка до нового етапу (коригування на друге півріччя або планування на наступний рік).

2. Поточний (щоденний/щотижневий) моніторинг

• Щоденні зусилля та документування: Вчителі, асистенти вчителя та корекційні педагоги здійснюють постійне спостереження за дитиною:

  • Як вона реагує на навчальні зміни.

  • Як взаємодіє з однолітками та дорослими.

  • Як демонструє навички, визначені як цілі.

• Документування: Ретельне документування результатів, використання контрольних листків, учнівських робіт, результатів тестів, а також методу портфоліо (накопичувальна система оцінювання, що засвідчує рух в індивідуальному розвитку).

3. Позаплановий перегляд (за потребою)

Члени команди ППС (або батьки) можуть ініціювати позаплановий перегляд ІПР у будь-який момент, якщо виникає необхідність її модифікувати. Це може бути необхідно, якщо:

• Дитина досягла поставленої цілі: Необхідно поставити нові, складніші цілі.

• Виникають значні труднощі: Дитина не досягає визначених цілей, і поточні стратегії є неефективними, що вимагає негайної зміни підходів або збільшення кількості послуг.

• Змінилася ситуація: Переведення дитини в інший заклад, суттєві зміни у поведінці, виявлення нових потреб.

Моніторинг ІПР — це безперервний процес, який є основою для прийняття обґрунтованих, орієнтованих на дитину рішень, забезпечуючи їй максимальні можливості для навчання та розвитку.

 Для чого потрібен моніторинг ІПР? (Мета і завдання)

Головна мета моніторингу ІПР — забезпечити, щоб індивідуальна програма дійсно працювала на користь дитини та її розвиток був прогресивним.

Ключові завдання моніторингу:

1. Оцінка ефективності:

   • Встановлення відповідності досягнутих результатів індивідуальним очікуванням, які прогнозувалися в ІПР.

   • Оцінка ефективності застосовуваних стратегій, методів навчання та корекційно-розвиткових послуг.

2. Виявлення труднощів і коригування:

   • Виявлення перешкод або труднощів у реалізації ІПР.

   • Прийняття оперативних рішень щодо перегляду, уточнення та коригування цілей, завдань, адаптацій/модифікацій навчального матеріалу, а також обсягу та видів послуг.

3. Підзвітність:

   • Забезпечення підзвітності команди психолого-педагогічного супроводу (ППС) та школи перед батьками щодо виконання узгоджених цілей.

   • Документування прогресу (або його відсутності) для обґрунтування подальших рішень.

4. Уточнення впливу:

   • З'ясування, як саме реалізація ІПР впливає на загальний психофізичний та навчальний розвиток дитини (її навички, поведінку, соціалізацію).

Коли проводиться моніторинг ІПР? (Терміни та умови)

ІПР розробляється, як правило, на один навчальний рік і є "живим документом", який потребує регулярного перегляду.

1. Регулярний (плановий) перегляд

• Двічі на рік (не менше): Згідно з нормативними документами, команда ППС не рідше ніж двічі на рік (наприклад, після завершення першого півріччя та в кінці навчального року) проводить засідання для перегляду та коригування ІПР.

• Мета планового перегляду: Систематичне оцінювання динаміки розвитку дитини та підготовка до нового етапу (коригування на друге півріччя або планування на наступний рік).

2. Поточний (щоденний/щотижневий) моніторинг

• Щоденні зусилля та документування: Вчителі, асистенти вчителя та корекційні педагоги здійснюють постійне спостереження за дитиною:

  • Як вона реагує на навчальні зміни.

  • Як взаємодіє з однолітками та дорослими.

  • Як демонструє навички, визначені як цілі.

• Документування: Ретельне документування результатів, використання контрольних листків, учнівських робіт, результатів тестів, а також методу портфоліо (накопичувальна система оцінювання, що засвідчує рух в індивідуальному розвитку).

3. Позаплановий перегляд (за потребою)

Члени команди ППС (або батьки) можуть ініціювати позаплановий перегляд ІПР у будь-який момент, якщо виникає необхідність її модифікувати. Це може бути необхідно, якщо:

• Дитина досягла поставленої цілі: Необхідно поставити нові, складніші цілі.

• Виникають значні труднощі: Дитина не досягає визначених цілей, і поточні стратегії є неефективними, що вимагає негайної зміни підходів або збільшення кількості послуг.

• Змінилася ситуація: Переведення дитини в інший заклад, суттєві зміни у поведінці, виявлення нових потреб.

Моніторинг ІПР — це безперервний процес, який є основою для прийняття обґрунтованих, орієнтованих на дитину рішень, забезпечуючи їй максимальні можливості для навчання та розвитку.

Це означає зміну фокусу з розрізнених, хоча й ефективних, зусиль окремих вчителів на узгоджений, послідовний та системний підхід, що охоплює всю школу.

Етапи переходу до системного управління поступом

Перехід до системного підходу вимагає лідерства, співпраці та чіткої стратегії. Ось ключові етапи та елементи:

1. Спільне бачення та стандартизація

• Чітке визначення "поступу": Вся школа повинна мати спільне розуміння того, що означає успішність учнів у різних предметах та як виглядає поступ. Це передбачає створення чітких навчальних стандартів та очікуваних результатів навчання.

• Узгодженість оцінювання: Забезпечення послідовності та надійності суджень вчителів щодо досягнень учнів. Необхідно розробити спільні критерії та інструменти оцінювання (діагностичні, формувальні, підсумкові), щоб оцінки мали однакове значення в усіх класах та між вчителями-предметниками.

• Спільна мова: Впровадження спільної термінології та спільних практик для обговорення даних про учнів.

2. Створення інфраструктури даних

• Централізований збір даних: Створення єдиної шкільної системи для збору, організації та аналізу даних про навчальні досягнення (результати тестів, оцінки, звіти, дані про поведінку та соціально-емоційний розвиток).

• Доступність та прозорість: Забезпечення легкого доступу до даних для всіх вчителів та адміністрації з метою інформування про прийняття рішень щодо викладання та підтримки учнів.

• Орієнтованість на дію: Дані мають бути не просто інформацією, а інструментом для виявлення проблемних зон, визначення потреб учнів та оцінки ефективності педагогічних практик.

3. Культура співпраці та професійного розвитку

• Колаборативне лідерство: Керівництво школи відіграє вирішальну системну роль, створюючи позитивну культуру та забезпечуючи ресурси для впровадження найкращих практик.

• Спільноти професійного навчання (СПН/PLC): Створення регулярних спільних зустрічей для вчителів, де вони аналізують дані про поступ учнів, діляться ефективними стратегіями, планують узгоджені втручання та обговорюють найкращі педагогічні практики.

• Професійний розвиток: Забезпечення навчання для вчителів з питань формувального оцінювання, роботи з даними, а також впровадження загальношкільних підходів (наприклад, управління класом або соціально-емоційне навчання).

4. Системи підтримки учнів (Багаторівневі системи підтримки)

• Раннє виявлення та втручання: Наявність чітких протоколів для ідентифікації учнів, які потребують додаткової підтримки (академічної, поведінкової, емоційної).

• Узгодженість підходів: Впровадження загальношкільних підходів до управління поведінкою та заохоченням (наприклад, єдині шкільні правила та процедури). Це забезпечує постійність і передбачуваність для учнів незалежно від того, в якому вони класі чи з яким вчителем.

• Багаторівнева підтримка (RTI/MTSS): Створення системи, де:

  • Рівень 1 – високоякісне навчання для всіх учнів у загальному класі.

  • Рівень 2 – цільові групові втручання для учнів, які демонструють ризик відставання.

  • Рівень 3 – інтенсивна індивідуальна підтримка для учнів зі значними труднощами.

Переваги системного підходу

• Покращення результатів учнів: Узгодженість та використання даних веде до більш точного розуміння потреб кожного учня та застосування найбільш ефективних методик.

• Справедливість та рівність: Системні норми гарантують, що кожен учень отримує необхідну підтримку незалежно від того, в який клас він потрапив.

• Підвищення професіоналізму вчителів: Співпраця та спільне використання даних допомагають вчителям розвиватися та підвищують їхню професійну ефективність (teacher efficacy).

• Зменшення фрагментації: Замість ізольованих ініціатив, усі зусилля стають частиною єдиної, потужної стратегії шкільного вдосконалення.

Перехід до системної норми — це ітеративний та адаптивний процес, який вимагає від школи постійного навчання, експериментів та вдосконалення на основі зворотного зв'язку та даних.

У багатьох закладах цей процес починається з індивідуальних ініціатив окремих педагогів: хтось створює власні таблиці, хтось проводить діагностику чи формувальне оцінювання. Проте справжні результати з’являються тоді, коли школа перетворює такі практики на єдину систему управління поступом.

Завдання закладу освіти як управлінської команди — перетворити добрі індивідуальні практики в системну норму школи. Це означає створити спільну культуру моніторингу, коли кожен учитель розуміє, як результати його роботи впливають на розвиток дитини в цілому.

Ми впроваджуємо:

• електронні інструменти моніторингу;

• педагогічні кейси для обміну досвідом;

• регулярний аналіз навчальних досягнень на засіданнях методичних об’єднань.

Це дає нам можливість бачити не лише підсумкові оцінки, а й динаміку зростання, визначати точки підтримки, а головне — розвивати мотивацію учнів до навчання.

Таким чином, управління навчальним поступом — це не контроль, а командна стратегія розвитку школи, де кожен педагог є співавтором успіху учня.

2. Етап: Розробка та впровадження системної рамки (Нормалізація) Системне впровадження вимагає структурованого підходу/ Школа має забезпечити узгодженість усіх елементів освітнього процесу: навчального плану, педагогіки, оцінювання та звітності.

3. Етап: Забезпечення та підтримка (Стійкість системи) Щоб система працювала, адміністрація має створити необхідні умови та підтримувати педагогів.

Нехай наша оцінка стане трампліном для успіху, а не кінцевою точкою.

Сучасна освіта переходить від контролю знань до підтримки розвитку дитини. У НУШ оцінювання — це не покарання і не змагання, а зворотний зв’язок, який допомагає учню усвідомити свої досягнення, зрозуміти, над чим працювати далі, і вірити у власні сили.

• Філософія змін:
  Перехід від оцінювання “для звітності” до оцінювання “для розвитку”.
  У центрі — дитина, її прогрес і компетентності, а не порівняння з іншими.

  Принципи сучасного оцінювання:

  • прозорість і зрозумілість для учня та батьків;

  • орієнтація на індивідуальний поступ, а не на середній бал;

  • партнерство між учнем, учителем і батьками;

  • акцент на сильних сторонах учня.

  Нові інструменти оцінювання:

  • формувальне оцінювання (спостереження, рефлексія, самооцінка, портфоліо);

  • критерії і рівні досягнень, зрозумілі дітям;

  • вербальне оцінювання — через опис досягнень і рекомендації;

  • електронні інструменти моніторингу (таблиці поступу, цифрові портфоліо, Google Forms тощо).

Оцінювання для навчання, а не контроль: оцінка має спрямовувати, підтримувати та мотивувати дитину, а не карати її за помилки.

Оцінювання компетентностей: оцінюються не лише знання (що знає учень), а й уміння застосовувати ці знання на практиці, а також ціннісні орієнтири та соціальні навички (співпраця, ініціативність, критичне мислення).

Зворотний зв’язок (Фідбек): якісний і розгорнутий коментар вчителя (усний чи письмовий) має пріоритет над простою відміткою.

Рефлексія, само- та взаємооцінювання: учні активно залучаються до процесу оцінювання власних досягнень та роботи однолітків. Це формує навички самоаналізу, відповідальності та навчає сприймати критику.

Навчальний поступ — це не лише оцінка результатів, а динаміка змін у знаннях, уміннях, ставленнях та цінностях учня.
Управління цим поступом передбачає:

- планування освітньої траєкторії кожного учня;

- моніторинг прогресу (як індивідуального, так і групового);

- надання підтримки там, де виникають труднощі;

- створення умов для саморефлексії учнів.

1. Зниження стресу в учнів, пов'язаного з оцінками.

2. Підвищення внутрішньої мотивації до навчання.

3. Формування відповідальності за власний освітній процес.

4. Створення умов для індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня.

 Реформа Нової української школи кардинально змінює філософію оцінювання. Якщо раніше головним було виставлення балів, то нині оцінювання розглядається як інструмент розвитку учня, а не контролю. Основна мета — підтримати навчальний поступ дитини, допомогти усвідомити власні досягнення й визначити подальші кроки для зростання.

            Традиційне оцінювання базувалося  на результаті, помилках, порівнянні з іншими. Нова філософія оцінювання – це  орієнтація на процес, зусилля, особистий прогрес і рефлексію.

Учитель виступає не «суддею», а ментором і наставником, який допомагає учням: ставити реалістичні цілі; аналізувати помилки як джерело навчання; розвивати критичне мислення й самооцінку; усвідомлювати власну відповідальність за результат.

Формувальне оцінювання здійснюється постійно в процесі навчання, передбачає зворотний зв’язок, уточнення цілей, підтримку замість покарання.

Таке оцінюванняи допомагає дитині зрозуміти, де вона зараз, куди рухається і як досягти мети.

Оцінюється сформованість ключових компетентностей, а не лише академічні знання. Є.Іванічкіна

Управління навчальним поступом полягає у переході від поодиноких ініціатив учителів до системної роботи всієї школи, спрямованої на відстеження, аналіз і підтримку успіхів кожного учня.
Це забезпечує єдність підходів, безперервний моніторинг і спільну відповідальність педагогів за результати навчання.

Навчальний поступ — це не лише оцінка результатів, а динаміка змін у знаннях, уміннях, ставленнях та цінностях учня.
Управління цим поступом передбачає:

• планування освітньої траєкторії кожного учня;

• моніторинг прогресу (як індивідуального, так і групового);

• надання підтримки там, де виникають труднощі;

• створення умов для саморефлексії учнів.

Моніторинг індивідуальних програм розвитку — це не просто перевірка виконаного, а погляд у живий процес зростання дитини.
Він потрібен, щоб побачити не лише результати, а й шлях, яким іде учень: його зусилля, маленькі перемоги, зміни у ставленні до навчання.
Проводиться він тоді, коли школа хоче не оцінити, а зрозуміти і підтримати — щоб кожна дитина відчула: її розвиток важливий, а її поступ помічений.

- оцінити ефективність навчальних і корекційних заходів;

- зрозуміти динаміку розвитку дитини — чи досягає вона поставлених цілей;

- вчасно скоригувати ІПР, якщо завдання виявилися надто складними або, навпаки, не стимулюють розвиток;

- координувати роботу фахівців (учителя, асистента, психолога, логопеда, реабілітолога);

- забезпечити прозорість і співпрацю між школою та батьками;

- створити доказову базу успішності дитини, що важливо при зміні рівня підтримки.

Ключові завдання моніторингу:

1. Оцінити ефективність роботи команди супроводу.

2. Відстежити прогрес дитини.

3. Скоригувати ІПР.

4. Покращити взаємодію між педагогами, батьками й фахівцями.

   Здійснюється:

   • Поточний моніторинг — регулярно протягом навчального року (зазвичай раз на 1–2 місяці).

   • Проміжний — наприкінці семестру

   • Підсумковий — наприкінці навчального року, щоб визначити, чи досягнуто цілі ІПР і які зміни внести на наступний період.

   
   

У Новій українській школі оцінювання змінилося. Ми оцінюємо не лише результат, а й прогрес учня та його шлях до знань.

Головні зміни:

1. Формувальне оцінювання — головне: Це коли оцінка допомагає вчитися. Вчитель дає конкретні поради, а не просто ставить бал. Учень розуміє, що виправити.

2. Чіткі правила: Оцінюємо за критеріями, які учні знають заздалегідь. Немає місця суб'єктивності.

3. Учні оцінюють себе: Діти вчаться самооцінюванню та взаємооцінюванню. Це розвиває відповідальність та вміння аналізувати свою роботу.

Використовуємо портфоліо (збірка найкращих робіт) та зворотний зв'язок (корисні коментарі замість сухої відмітки).

Оцінка в НУШ — це допомога та мотивація, а не покарання чи вирок.

Цей підхід робить навчання ефективнішим і цікавішим.

Для чого потрібен моніторинг?

1.    Для підтвердження успіху дитини, чи досягає дитина певного прогресу.

2.     Для швидкої корекції моніторингу, якщо у випадку дитина не має жодного прогресу і зрозуміти: що пішло не так?

3.    Для забезпечення ресурсів щодо  допомоги дитині.

Коли його проводити?

Моніторинг проводять регулярно, але є три ключові моменти:

1.    Постійно, коли вчителі та асистент постійно збирають інформацію про те, як дитина працює на уроках.

2.    Проміжні підсумки, коли команда супроводу збирається для обговорення проміжних результатів і внесення невеликих, оперативних змін до ІПР.

3.    Підсумкове оцінювання, це  відбувається коли  офіційна зустріч Команди супроводу та батьків, де оцінюються досягнення всіх поставлених цілей і приймається рішення про перегляд, подовження або завершення дії ІПР.

Моніторинг або систематичне відстеження та оцінювання результатів виконання ІПР для дитини з особливими освітніми потребами або іншого учня, який потребує індивідуального підходу проводиться для:

     -  оцінки ефективності ІПР;

     - виявлення успіхів та труднощів учня ;

     - коригування освітнього процесу, щоб забезпечити кращий результат.

     - забезпечення зворотнього зв’язку;

     - документування динаміки розвитку литини та її досягнень.

Коли проводиться моніторинг ІПР:

      1. регулярно протягом навчального року для відстеження поточних результатів (поточний моніторинг);

      2. у середині навчального семестру/року для аналізу досягнень за певний період (проміжний моніторинг);

      3. наприкінці навчального року або етапу навчання для оцінки загального виконання ІПР (підсумковий моніторинг);

      4. у разі змін у стані дитини, складі команди психолого-педагогічного супроводу або при введенні нових методів навчання (позаплановий моніторинг).

Результати моніторингу:

 • заповнюються у картках спостережень, таблицях динаміки, аналітичних звітах;

 • обговорюються на засіданнях команди супроводу;

 • стають підставою для оновлення ІПР або формування нових цілей.

Нові підходи:

·         орієнтація на формувальне оцінювання – підтримку навчання через зворотний зв’язок;

·         індивідуальна траєкторія розвитку – оцінювання не лише знань, а й умінь, цінностей, компетентностей;

·         партнерство між учнем, учителем і батьками;

·         увага до самооцінки та взаємооцінки.

Нові інструменти:

·         словесне оцінювання, описові характеристики успіхів;

·         портфоліо досягнень;

·         рубрики, чек-листи, матриці оцінювання;

·         спостереження, індивідуальні картки прогресу, рефлексійні щоденники.

2. Професійні спільноти вчителів – регулярні обговорення результатів навчання, обмін досвідом, взаємовідвідування уроків.

3. Індивідуальні освітні траєкторії – створення умов, щоб ініціативи вчителів щодо розвитку учнів переходили в сталі шкільні практики.

4. Системний моніторинг – єдина шкільна система збору, аналізу та використання даних про поступ учнів.

5. Методична підтримка – розроблення шкільних стандартів формувального оцінювання, рефлексії та самооцінювання учнів.

6. Культура взаємонавчання – підтримка ініціатив через наставництво, педагогічні кейси, відкриті уроки.

7. Управлінська сталість – адміністрація школи фіксує успішні ініціативи у внутрішніх положеннях, планах розвитку, системі оцінювання.

8. Зворотний зв’язок і спільне планування – перехід від контролю до партнерства в управлінні освітнім процесом.

·         щоб відстежити динаміку розвитку учня;

·         оцінити ефективність запланованих заходів і підтримки;

·         своєчасно скоригувати ІПР, якщо цілі не досягаються;

·         забезпечити узгоджену роботу педагогів, батьків і фахівців.

Коли:

·         регулярно протягом навчального року (зазвичай щоквартально або раз на семестр);

·         після завершення етапу реалізації ІПР – для підбиття підсумків;

·         у разі змін у стані або потребах учня – для оновлення програми.

Ключова ідея: оцінювання — це не вирок, а інструмент навчання.

Технологія оцінювання в НУШ перетворюється з механізму контролю на діагностичний управлінський інструмент, що допомагає керівнику (через моніторинг) та вчителю керувати навчанням (а не просто викладати), а учню – керувати власним навчанням.

Моніторинг потрібен для того, щоб:

         1.         визначити динаміку досягнень дитини та рівень сформованості навичок;

         2.         виявити труднощі або бар’єри у навчанні й соціальній адаптації;

         3.         забезпечити зворотний зв’язок між педагогами, батьками та фахівцями команди психолого-педагогічного супроводу;

         4.         прийняти обґрунтовані рішення щодо оновлення або продовження ІПР.

Проводиться моніторинг, як правило, регулярно протягом навчального року - проміжно (раз на семестр) та підсумково (на кінець навчального року). Це дає змогу зробити ІПР живим документом, який змінюється разом із потребами дитини, а не формальною паперовою звітністю.

Отже, моніторинг ІПР - це інструмент розвитку, що допомагає забезпечити якісну, індивідуалізовану освіту кожній дитині.

Індивідуальні зусилля педагогів стають елементами єдиної системи освітньої аналітики, яка дозволяє відстежувати динаміку навчальних досягнень, виявляти освітні потреби та оперативно реагувати на них.
Таким чином, управління навчальним поступом перетворюється на стратегічну функцію школи, що забезпечує сталість якості освіти, професійне зростання педагогів і реальне персоналізоване навчання кожного учня.

Здійснювати моніторинг доцільно:

• на старті — для фіксації вихідного рівня та визначення цілей;

• у процесі навчання — для аналізу проміжних результатів і внесення змін до ІПР;

• після завершення етапу чи навчального року — для оцінювання досягнутих результатів і формування нових орієнтирів.

Отже, моніторинг ІПР — це не формальна перевірка, а динамічний процес супроводу розвитку дитини, що робить освіту дійсно індивідуалізованою та результативною.

Моніторинг потрібен для того, щоб:

         1.         визначити динаміку досягнень дитини та рівень сформованості навичок;

         2.         виявити труднощі або бар’єри у навчанні й соціальній адаптації;

         3.         забезпечити зворотний зв’язок між педагогами, батьками та фахівцями команди психолого-педагогічного супроводу;

         4.         прийняти обґрунтовані рішення щодо оновлення або продовження ІПР.

Проводиться моніторинг, як правило, регулярно протягом навчального року - проміжно (раз на семестр) та підсумково (на кінець навчального року). Це дає змогу зробити ІПР живим документом, який змінюється разом із потребами дитини, а не формальною паперовою звітністю.

Отже, моніторинг ІПР - це інструмент розвитку, що допомагає забезпечити якісну, індивідуалізовану освіту кожній дитині.

Сучасна школа переходить від епізодичних дій окремих педагогів до системного управління навчальним поступом кожного учня. Це передбачає цілісну політику закладу, спрямовану на підтримку успіху кожного здобувача освіти.

Ключові орієнтири:

• Єдність підходів: спільно визначені критерії, інструменти та процедури оцінювання в усіх класах.

• Моніторинг навчальних досягнень як постійний процес, що дає дані для управлінських рішень, а не формальну звітність.

• Командна взаємодія — учителі, класні керівники, психолог, адміністрація спільно аналізують результати, визначають зони підтримки.

• Дані як основа рішень — освітня аналітика замість інтуїтивних оцінок (таблиці поступу, карти досягнень, індивідуальні звіти).

• Культура зворотного зв’язку — оцінювання стає інструментом розвитку учня, а не лише контролю.

• Професійна спільнота педагогів — обмін досвідом, спільне планування, наставництво.

Результат:

Школа створює середовище підтримки успіху кожного учня, де моніторинг навчального поступу — не ініціатива окремих учителів, а норма освітнього процесу і показник якості управління.

1.     для оцінки рівня відповідності отриманих результатів індивідуальним очікуванням, які прогнозувалися в ІПР;

2.      для оцінки динаміки розвитку дитини, збору відомостей про її успіхи, соціальну взаємодію, контактність і мотивацію до навчання;

3.      для відстеження труднощів, проблем, які виникають у процесі реалізації ІПР та ухвалення  рішень щодо їх усунення;

4.      для коригування роботи команди фахівців, якщо немає певного позитивного результату;

5.     для забезпечення зворотного зв’язку.

Коли проводити моніторинг ІПР:

            постійно, протягом навчального року, щоб проаналізувати отримані результати та за потреби внести корективи;

            для оцінювання та аналізу проміжних результатів;

            за потреби (позапланово), у будь-який момент, якщо виникає така необхідність;

            після завершення етапу реалізації ІПР для підбиття підсумків.

Ключові зміни та нові підходи

• Фокус на компетентностях:

  Оцінюються не лише знання, а й навички (предметні та «м'які»), що відповідає новому Державному стандарту базової середньої освіти. 

• Оцінювання за групами результатів (ГР):

  Замість оцінювання десятків окремих результатів, вчителі фокусуються на 3–4 узагальнених групах, що дає повнішу картину прогресу учня. 

• Спрощення для вчителя:

  Немає потреби фіксувати оцінку на кожному уроці, а оцінки за зошит більше не впливають на семестрове оцінювання. 

• Гнучкість для вчителя та школи:

  Нові вимоги надають академічну свободу у виборі форм, змісту та способів оцінювання, а також можливість використовувати власну шкалу з подальшим переведенням до 12-бальної системи для підсумкових оцінок. 

• Впровадження у 5–9 класах:

  Нові критерії запроваджуються для 5–7 класів, а також для 8 класів, які навчаються за пілотними проєктами НУШ. 

Нові інструменти

• Рекомендації МОН:

  Наказ від 2 серпня 2024 року № 1093 затвердив рекомендації для оцінювання учнів 5–9 класів, які навчаються за новим Державним стандартом базової середньої освіти. 

• Посібники:

  Експерти розробили практичні посібники, наприклад, «Як оцінювати в Новій українській школі: путівник з кожної освітньої галузі», які допомагають вчителям у щоденній роботі. 

• Класні журнали:

  Інструкція з ведення класного журналу для 5–11(12)-х класів, затверджена наказом МОН № 496, визначає порядок документування. 

• Власні шкали оцінювання:

  Заклади освіти можуть самостійно розробляти власні системи оцінювання, а також правила для переведення в 12-бальну шкалу. 

Моніторинг ІПР необхідний для:

1. Оцінки ефективності: Визначення, чи досягає учень поставлених індивідуальних цілей та наскільки ефективними є методики, адаптації та корекційно-розвиткові послуги, передбачені програмою.

2. Коригування: Надання команді супроводу даних для оперативного внесення змін до ІПР (коригування цілей, методів, обсягу послуг), якщо прогрес недостатній або учень досяг цілей швидше, ніж очікувалося.

3. Підзвітності: Забезпечення прозорості та відповідальності перед батьками й органами управління освітою за якість надання інклюзивних послуг.

Моніторинг ІПР здійснюється постійно та планово:

1. Постійно (щодня/щотижня): Члени команди супроводу (асистент, вчителі, корекційні педагоги) відстежують виконання завдань та прогрес учня у своїй сфері.

2. Планово (засідання команди супроводу):

   • Перший перегляд: Зазвичай через 2-3 місяці після затвердження ІПР для оцінки стартового прогресу та необхідності швидкого коригування.

   • Систематичний перегляд: Не рідше двох разів на навчальний рік (наприклад, після І семестру та наприкінці навчального року) для детального аналізу та затвердження нової редакції ІПР на наступний період або рік.

3. Позапланово: При виникненні кризових ситуацій, різкій зміні стану здоров'я, поведінки учня або за ініціативи батьків/фахівців.

Для чого:

• оцінити результативність;

• скоригувати план під потреби;

• мотивувати та підтримувати;

• зафіксувати досягнення.

Коли:

• на старті програми;

• періодично під час реалізації;

• у підсумку для оцінки результатів.

Моніторинг допомагає зробити розвиток справді індивідуальним та ефективним.

На початковому етапі зміни часто починаються з творчих ініціатив окремих педагогів: нові методики викладання, проєктні роботи, інтерактивні технології чи інноваційні підходи до оцінювання. Такі ініціативи є двигуном розвитку, адже вони демонструють можливості, надихають колег та формують позитивну навчальну культуру.

Проте для того, щоб успіхи окремих учителів впливали на рівень навчального поступу всього закладу, важливо трансформувати їх у системну норму школи. Це включає:

• Стандартизацію найкращих практик: ефективні методи та підходи стають частиною внутрішніх правил і процедур.

• Спільне планування та координацію: обговорення навчальних стратегій на рівні педагогічних рад та методичних об’єднань.

• Моніторинг та оцінювання результатів: регулярний аналіз прогресу учнів і ефективності впроваджених інновацій.

• Підтримку професійного розвитку вчителів: навчання, наставництво та обмін досвідом забезпечують стабільне впровадження нових практик.

Таким чином, управління навчальним поступом перетворюється із локальної активності окремого вчителя на цілісну систему розвитку школи. Важливо пам’ятати, що інновації в освіті не втрачають своєї цінності лише тоді, коли вони стають доступними для всієї педагогічної спільноти та інтегруються в стратегію школи.

У Новій українській школі оцінювання перестає бути засобом контролю і перетворюється на інструмент розвитку.

Його головна мета – допомогти учню усвідомити власний поступ у навчанні, сформувати мотивацію до самовдосконалення, а не просто отримати оцінку.

🔹 Основні зміни філософії оцінювання:

Від контролю до підтримки:

Учитель не просто перевіряє, а супроводжує навчання, допомагає зрозуміти помилки та шляхи їх виправлення.

Від оцінки до зворотного зв’язку:

Замість цифри — пояснення, що вже виходить, над чим ще треба працювати.

Від порівняння учнів між собою — до порівняння з власним прогресом:

Кожен учень оцінюється відносно свого стартового рівня і індивідуальної траєкторії розвитку.

Увага на компетентностях, а не лише на знаннях:

Важливо не просто, що учень знає, а як він уміє застосувати знання в реальних ситуаціях.

Спільна участь усіх суб’єктів:

Учитель, учень і батьки спільно аналізують результати, планують наступні кроки.

🔹 Нові інструменти оцінювання:

Формувальне оцінювання (щоденний зворотний зв’язок, спостереження, рефлексія);

Критеріальне оцінювання (чіткі, зрозумілі для учнів показники успіху);

Портфоліо досягнень (збір доказів навчального поступу);

Рубрики (таблиці критеріїв);

Самооцінювання та взаємооцінювання;

Рефлексивні щоденники, картки спостереження.

🔹 Головний принцип:

Оцінювання – це діалог про навчання, а не судження про учня.

Марина НЕДОШИТКО

1. Оцінювання як підтримка, а не покарання

   • Оцінювання спрямоване не на покарання учня за помилки, а на підтримку його розвитку.

   • Учень отримує зворотний зв’язок, який допомагає зрозуміти свої сильні сторони та області для покращення.

2. Формувальне оцінювання (формативне)

   • Акцент на формувальному оцінюванні, яке відбувається під час навчального процесу.

   • Учитель допомагає учням аналізувати свої помилки, підказує, як рухатися далі.

   • Результати оцінювання використовуються для корекції освітнього процесу.

3. Компетентнісний підхід

   • Оцінюється не лише рівень знань, а й умінь, навичок, цінностей і ставлень.

   • Важливий розвиток критичного мислення, комунікативних навичок, креативності.

4. Індивідуальний розвиток

   • Оцінювання враховує індивідуальні особливості дитини.

   • Підкреслюється важливість особистісного прогресу учня, а не порівняння з іншими.

5. Залучення учнів до оцінювання

   • Учні вчаться самооцінюванню та взаємооцінюванню.

   • Розвивається відповідальність за власне навчання.

6. Відмова від традиційної 12-бальної шкали в початковій школі

   • Замість цього застосовуються словесні або інші альтернативні форми оцінювання, що менш стресові.

Чому це важливо?

• Такий підхід сприяє формуванню мотивації до навчання, розвитку самостійності, критичного мислення та позитивної самооцінки.

• Він відповідає вимогам сучасного суспільства, де важливі не лише знання, а й уміння застосовувати їх у житті.

• Підтримує цінності Нової української школи — інклюзивність, розвиток особистості, партнерство між учителем і учнем.

Ключові зміни:

1. Пріоритет Формувального оцінювання:

2.Партнерство та відповідальність:

3.Оцінювання за групами результатів:

Нові підходи та інструменти:

Компетентнісний: оцінювання здатності застосовувати знання і навички (уміння) у життєвих ситуаціях.

Формувальний: моніторинг та підтримка прогресу протягом навчання.

Автентичний: оцінювання через виконання завдань, максимально наближених до реального життя.

1) головна мета оцінювання — не контролювати чи карати, а забезпечувати розвиток учня та підтримку освітнього процесу;

2) ключовим видом є формувальне оцінювання, яке фокусується на прогресі та досягненнях, реалізуючи позитивний підхід;

3) оцінюється не лише обсяг знань, але й рівень опанування ключових компетентностей відповідно до груп результатів навчання;

4) важливу роль відіграє змістовний зворотний зв'язок (фідбек), який детально вказує, що потрібно вдосконалити, а не лише констатує помилку;

5) учні активно залучаються до процесу через самооцінювання та рефлексію, що формує їхню відповідальність та вміння аналізувати власну діяльність.

Управління навчальним поступом — це баланс між творчістю вчителів та стандартизацією. Головне:

1. Підтримувати ініціативи.

2. Систематизувати найкраще.

3. Забезпечувати якість через моніторинг та навчання.

Це дозволяє підвищити ефективність навчання та створити комфортне середовище для розвитку учнів і педагогів.

Головною відмінністю є переважання формувального оцінювання, яке:

• Орієнтоване на розвиток здобувачів освіти, а не на їхню класифікацію чи ранжування.

• Акцентує увагу на процесі навчання, а не лише на кінцевому результаті.

• Базується на дитиноцентризмі та індивідуалізації, враховуючи унікальні потреби та темп кожного учня.

• Передбачає постійний і конструктивний зворотний зв'язок (feedback), який допомагає учням зрозуміти, чого вони досягли та над чим ще потрібно працювати. Уникаються неконкретні фрази на кшталт "Молодець", "Добре".

• Сприяє самооцінюванню та взаємооцінюванню учнів, розвиваючи їхню здатність до рефлексії та відповідальності за власне навчання.

  Інструменти: зворотний зв'язок, щоденник спостережень, шкала оцінювання, самооцінювання.

Оцінка прогресу: Встановлює, чи досягаються поставлені в ІПР цілі та наскільки дитина засвоює навчальний матеріал.

• Виявлення труднощів: Допомагає виявити проблеми, які виникають у дитини під час навчання.

• Коригування програми: Дозволяє вчасно внести зміни до ІПР, якщо поточні методи не дають результату, або якщо дитина переходить на новий рівень складності.

• Забезпечення відповідності: Гарантує, що ІПР відповідає реальним потребам дитини, її інтересам та можливостям.

• Контроль: Слугує документальним підтвердженням організації навчального процесу для дітей з особливими освітніми потребами, що важливо при перевірках з боку органів управління освітою. 

Для чого потрібен моніторинг ІПР:

Відстеження прогресу: Моніторинг дозволяє відстежувати прогрес дитини у досягненні цілей, визначених в ІПР. Це допомагає визначити, чи є програма ефективною, чи потребує вона коригування.

Виявлення проблем: Моніторинг може допомогти виявити проблеми, які можуть заважати дитині досягати успіху, такі як невідповідні методи навчання, недостатня підтримка або зміни у потребах дитини.

Прийняття обґрунтованих рішень: На основі даних моніторингу команда ІПР може приймати обґрунтовані рішення щодо коригування програми, зміни цілей або надання додаткової підтримки. Забезпечення підзвітності: Моніторинг забезпечує підзвітність команди ІПР перед батьками та іншими зацікавленими сторонами щодо прогресу дитини та ефективності програми.

Покращення якості ІПР: Регулярний моніторинг допомагає покращити якість ІПР, роблячи її більш ефективною та адаптованою до потреб дитини.

Формувальне оцінювання спонукає вчителя шукати підходи для розвитку особистих якостей конкретної дитини не порівнюючи її з іншими.

Формувальне оцінювання спонукає до аналізу в виборі методів та форм роботи вчителя , перегляду календарних планів , особливих підходів до кожної дитини.

Головна ідея полягає в тому, щоб зробити оцінювання інструментом навчання, а не просто фіксацією результату. Система оцінювання в НУШ включає різні підходи, які використовуються на різних етапах навчання:

-формувальне оцінювання

-самооцінювання та взаємооцінювання

-підсумкове  оцінювання (оцінювання за групами результатів та фіксація результатів)

Нові інструменти оцінювання

Картки самооцінки, таблиці взаємооцінки

Діагностичні картки, листи спостереження

Автентичне оцінювання (проєкти, портфоліо, дослідження)

Комплексна підсумкова робота

Рубрики (критеріальні шкали)

Онлайн-тести та опитувальники (Kahoot!, Google Forms, LearningApps)

Навчальний поступ — це динаміка інтелектуального, емоційного та соціального розвитку учня, що відображає його індивідуальну освітню траєкторію. Він охоплює не лише академічні досягнення, а й формування компетентностей, мотивації та самостійності.

2. 👩‍🏫 Індивідуальні ініціативи вчителів

• Використання авторських методик оцінювання.

• Впровадження формувального оцінювання.

• Розробка індивідуальних освітніх маршрутів.

• Педагогічна рефлексія та адаптація підходів до потреб учнів.

Ці дії часто залишаються локальними, не інтегрованими в загальну політику школи.

3. 🧩 Перехід до системної норми

Щоб навчальний поступ став частиною шкільної культури, потрібні:

• Стратегічне управління: включення поступу в освітню стратегію закладу.

• Нормативне закріплення: протоколи, положення, рішення педради.

• Цифрові інструменти: системи моніторингу, електронні портфоліо.

• Професійна підтримка: навчання педагогів, обмін досвідом.

• Культура довіри: відкритість до діалогу між учнями, вчителями, батьками.

4. 📊 Роль адміністрації

Адміністрація має:

• Створити умови для узгодженого підходу до оцінювання.

• Забезпечити регулярний аналіз поступу на рівні класів і школи.

• Інтегрувати результати в управлінські рішення (наприклад, при плануванні підтримки, формуванні груп, виборі програм)

Навчальний поступ — це динаміка інтелектуального, емоційного та соціального розвитку учня, що відображає його індивідуальну освітню траєкторію. Він охоплює не лише академічні досягнення, а й формування компетентностей, мотивації та самостійності.

2. 👩‍🏫 Індивідуальні ініціативи вчителів

• Використання авторських методик оцінювання.

• Впровадження формувального оцінювання.

• Розробка індивідуальних освітніх маршрутів.

• Педагогічна рефлексія та адаптація підходів до потреб учнів.

Ці дії часто залишаються локальними, не інтегрованими в загальну політику школи.

3. 🧩 Перехід до системної норми

Щоб навчальний поступ став частиною шкільної культури, потрібні:

• Стратегічне управління: включення поступу в освітню стратегію закладу.

• Нормативне закріплення: протоколи, положення, рішення педради.

• Цифрові інструменти: системи моніторингу, електронні портфоліо.

• Професійна підтримка: навчання педагогів, обмін досвідом.

• Культура довіри: відкритість до діалогу між учнями, вчителями, батьками.

4. 📊 Роль адміністрації

Адміністрація має:

• Створити умови для узгодженого підходу до оцінювання.

• Забезпечити регулярний аналіз поступу на рівні класів і школи.

• Інтегрувати результати в управлінські рішення (наприклад, при плануванні підтримки, формуванні груп, виборі програм)

Моніторинг індивідуальних програм розвитку (ІПР) — це важлива складова роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби (ООП). Він забезпечує оцінку ефективності ІПР, дає змогу своєчасно коригувати навчальний процес і забезпечувати реальний розвиток дитини.

Для чого проводиться моніторинг ІПР

1.     Відстеження динаміки розвитку дитини.
Дає змогу бачити, як змінюються знання, уміння, поведінка, емоційно-вольова сфера дитини у процесі реалізації ІПР.

2.     Оцінка ефективності запланованих заходів.
Чи працюють обрані методи, підходи, адаптації та модифікації навчання.

3.     Коригування ІПР.
Якщо певні цілі не досягаються, команда психолого-педагогічного супроводу може змінити підходи, стратегії, завдання.

4.     Інформування батьків і педагогів.
Моніторинг надає зрозумілу картину прогресу дитини для всіх учасників освітнього процесу.

5.     Підготовка до повторного проходження КО у ІРЦ.
Дані моніторингу потрібні, щоб показати результати реалізації рекомендацій ІРЦ та визначити подальші кроки підтримки.

 Коли проводиться моніторинг ІПР

Згідно з методичними рекомендаціями МОН України:

Поточний моніторинг — здійснюється постійно у процесі навчання (вчителем, асистентом учителя, фахівцями команди супроводу).

o    спостереження за дитиною;

o    аналіз виконання завдань;

o    оцінка поведінки, самостійності, взаємодії.

2.     Проміжний моніторинг — 1–2 рази на семестр, зазвичай у кінці кожного навчального періоду.

o    команда супроводу аналізує досягнення за кожною ціллю ІПР;

o    за потреби — вносяться зміни до програми.

3.     Підсумковий моніторинг — у кінці навчального року.

o    оцінюється виконання ІПР у цілому;

o    готуються висновки для подальшої роботи або створення нової ІПР на наступний рік.

 Важливо

Моніторинг ІПР — це не просто контроль, а інструмент підтримки дитини. Його мета — допомогти створити умови, у яких дитина максимально реалізує свої можливості.

Філософія НУШ (Оцінювання для навчання)

Оцінювання як підтримка (діагностика, допомога у навчанні)

Фокус на прогресі та потребах кожного учня

Використання вербальних/описових оцінок та суджень

Спільна відповідальність вчителя та учня

Ключові етапи:

Ініціативи: окремі вчителі використовують формувальне оцінювання та власні методики моніторингу.

Колаборація: вчителі спільно визначають критерії оцінювання та обмінюються даними. Запроваджуються спільні інструменти.

Системна норма: поступ інтегровано у стратегію школи. Передбачає чіткі процедури моніторингу та підтримки, регулярний аналіз прогресу для прийняття рішень (програми, ресурси), навчання вчителів аналізу даних та диференціації.

Управління поступом стає не випадковим успіхом, а стабільним, прозорим процесом, що забезпечує якість освіти та індивідуальний розвиток кожного учня.

Освіта (діти з ООП): перевірка ефективності ІПР, оцінка динаміки розвитку дитини, виявлення труднощів та коригування цілей, завдань і послуг. Коли: тричі на рік (планово) та за потребою (позапланово, якщо є значні успіхи або проблеми), щоденне спостереження фахівцями.

Виконую.

Зміна філософії оцінювання в НУШ: Нові підходи та інструменти

Філософія оцінювання в НУШ змінилася з контрольно-каральної на формувально-мотиваційну. Головна мета — оцінювання для навчання, спрямоване на розвиток і прогрес учня.

АспектСтара школа (Традиційна)Нова українська школа (НУШ)Головна метаКонтроль знань, виставлення підсумкової оцінки.Підтримка, мотивація, діагностика прогресу (Формувальне оцінювання).ФідбекЗдебільшого оцінка (бал/позначка).Конструктивний зворотний зв'язок: що добре, що покращити, як це зробити.Ключовий підхідСумативне (підсумкове) оцінювання.Формувальне оцінювання (постійне, вбудоване в урок).Участь учняПасивна.Активна: самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексія.Предмет оцінюванняПереважно знання.Компетентності (знання, вміння, наскрізні навички: співпраця, критичне мислення).

Ключові інструменти:

1. Формувальне: "Вихідний квиток", "Світлофор", "Дві зірки та побажання", рубрики, чек-листи.

2. Підсумкове: 12-бальна шкала (5-9 кл.), оцінювання за групами результатів навчання, Портфоліо, проєкти.

3. Критерії: Чотири рівні навчальних досягнень (Початковий, Середній, Достатній, Високий).

   З повагою, Сергій МІЩЕНКО.

Для чого потрібен моніторинг ІПР?

Мета моніторингу — це оцінка ефективності реалізації ІПР та динаміки розвитку дитини. Він дозволяє:

1. Встановити відповідність індивідуальної програми особливим освітнім потребам дитини.

2. Оцінити рівень відповідності отриманих результатів індивідуальним очікуванням і цілям, що прогнозувалися в ІПР.

3. Виявити труднощі в реалізації ІПР та ухвалити рішення щодо їх усунення (наприклад, зміна методів, стратегій, адаптацій, модифікацій).

4. Уточнити вплив реалізації ІПР на розвиток дитини.

5. Переглянути та уточнити перспективні цілі та короткострокові завдання ІПР.

6. Зібрати відомості про успіхи дитини (наприклад, учнівські роботи, результати тестів, спостереження).

7. Забезпечити підзвітність перед батьками та адміністрацією закладу.

8. Оцінити діяльність дитини не лише з позицій набутих знань, але й, передусім, з позицій прогресивного розвитку.

Коли проводиться моніторинг ІПР?

Моніторинг є систематичним процесом, а перегляд ІПР (на основі моніторингу) здійснюється:

1. Регулярно: Зазвичай, ІПР розробляється на один рік і переглядається (коригується) двічі на рік (наприклад, наприкінці першого півріччя і наприкінці навчального року).

2. За потреби частіше: Члени Команди психолого-педагогічного супроводу (ППС) можуть запропонувати провести позачергові збори для перегляду та модифікації ІПР у будь-який момент, якщо виникає така необхідність.

В основі оцінювання діяльності учнів лежить принцип позитивного підходу, який зосереджується на прогресі та досягненнях учня, а не на його невдачах. Цей підхід включає також інші ключові принципи, такі як багатовимірність оцінки (знання, навички, ставлення, поведінка), врахування індивідуальних стилів навчання, чіткі критерії оцінювання та адекватність інструментів. Метою є не просто виставлення оцінки, а надання зворотного зв'язку для подальшого розвитку учня. 

Ключові принципи оцінювання

• Позитивний підхід:

  Оцінка фокусується на досягненнях та прогресі учня, а не на його невдачах. 

• Багатовимірність:

  Оцінюються всі аспекти компетентності учня, зокрема:

  • Знання та вміння їх застосовувати. 

  • Емоційно-ціннісне ставлення. 

  • Сформованість навичок здорової та безпечної поведінки. 

  • Фактична поведінка в реальних життєвих ситуаціях. 

• Індивідуалізація:

  Оцінка враховує домінантні стилі навчання учнів та їхні індивідуальні особливості. 

• Чіткі критерії:

  Перед виконанням роботи учням мають бути чітко повідомлені цілі та критерії оцінювання. 

• Адекватність:

  Інструменти оцінювання (методи, процедури) мають відповідати навчальним завданням та учням. 

• Зв'язок з процесом навчання:

  Оцінювання є невід'ємною частиною навчального процесу, що дозволяє вчасно коригувати завдання та надавати підтримку. 

• Рефлексія:

  Особливо в формувальному оцінюванні, важливим є усвідомлення учнем своєї навчальної діяльності та аналіз власних результатів.

Управління навчальним поступом передбачає створення нової моделі освіти, що базується на новому змісті, новому вчителеві та новому освітньому середовищі. Головна мета – перейти від запам'ятовування фактів до компетентнісного навчання, яке розкриває потенціал дитини, навчає критично мислити та застосовувати знання на практиці. Ключовими елементами реалізації є дитиноцентризм, педагогіка партнерства, академічна свобода вчителя та автономія школи. 

Ключові аспекти реалізації

·        Новий зміст освіти:

·        Перехід до компетентнісного навчання, де головне – формування навичок та вмінь, а не просто знань. 

·        Навчання базується на ключових компетентностях, таких як уміння вчитися, спілкуватися, критично мислити, вирішувати проблеми, співпрацювати тощо. 

·        Змінено підходи до оцінювання, зокрема, впроваджується формувальне оцінювання. 

·        Передбачається перехід до 12-річної школи з трирічною профільною старшою школою. 

·        Новий учитель:

·        Зростання ролі вчителя, який має академічну свободу у виборі методів та засобів навчання. 

·        Акцент на розвитку професійності, педагогічної майстерності та постійному вдосконаленні. 

·        Розвиток педагогіки партнерства, що передбачає рівноправні та партнерські стосунки між усіма учасниками освітнього процесу. 

·        Нове освітнє середовище:

·        Створення комфортного, безпечного та мотивуючого простору для навчання. 

·        Організація освітнього процесу на принципах дитиноцентризму, де враховуються інтереси, потреби та особливості розвитку учня. 

·        Децентралізація управління освітою та надання школам реальної автономії для формування власних освітніх програм. 

·        Наскрізний процес виховання, спрямований на формування цінностей та демократичних принципів. 

Моніторинг індивідуальної програми розвитку (ІПР) проводиться для дітей з особливими освітніми потребами (ООП), які навчаються в інклюзивних класах. Це процес спостереження за динамікою розвитку дитини та оцінки ефективності заходів, передбачених ІПР. 

Для кого проводиться моніторинг

·        Для дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах (групах) закладів дошкільної та загальної середньої освіти.

·        Моніторинг здійснюється командою психолого-педагогічного супроводу дитини, до якої входять:

o   Класовод/класний керівник.

o   Асистент вчителя.

o   Корекційні педагоги (логопед, дефектолог, психолог та інші).

o   Батьки (офіційні представники) дитини. 

Коли проводиться моніторинг: Індивідуальна програма розвитку — це динамічний документ, який регулярно переглядається, тому і моніторинг має систематичний характер. 

·        Обов'язковий плановий моніторинг проводиться двічі на рік:

o   Після першого семестру (півріччя), щоб оцінити проміжні результати.

o   Наприкінці навчального року, щоб підбити підсумки та запланувати роботу на наступний рік.

·        Позаплановий (позачерговий) моніторинг може бути ініційований у будь-який момент, якщо:

o   У дитини виникають труднощі у засвоєнні матеріалу.

o   Дитина досягає значних успіхів і потребує ускладнення завдань.

o   Будь-який член команди супроводу бачить необхідність внести зміни до ІПР. 

Моніторинг індивідуальних програм розвитку здійснюється для оцінки ефективності освітнього процесу та визначення успіхів і потреб дитини. Його проводять регулярно протягом навчального року — у середині та наприкінці семестру. Результати моніторингу дають змогу своєчасно скоригувати ІПР і забезпечити індивідуальний підхід до навчання та розвитку учня.

Сьогодні оцінювання — це не просто цифра в журналі. Це зворотний зв’язок, який допомагає учню усвідомити свої сильні сторони, визначити напрямки для зростання і відчути себе суб’єктом навчального процесу.

Формувальне оцінювання, яке ми впроваджуємо, дає змогу бачити процес, а не лише результат. Воно включає самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексію, діалог. Це оцінювання, яке не зупиняє, а веде вперед. Ми оцінюємо не помилки, а прогрес. Не порівнюємо учнів між собою, а допомагаємо кожному порівняти себе — сьогоднішнього з учорашнім.

Нові інструменти — рубрики, чек-листи, портфоліо, словесні характеристики — дають змогу зробити оцінювання прозорим, зрозумілим і справедливим.

Це вимагає від нас нової ролі. Ми — не лише вчителі, ми — фасилітатори, наставники, партнери. Ми створюємо середовище, де дитина не боїться помилитися, бо знає: помилка — це точка росту.

Так, це непросто. Це потребує часу, методичної підтримки, переосмислення власних підходів. Але це варте зусиль. Бо ми не просто змінюємо оцінювання — ми змінюємо культуру навчання. Ми формуємо школу, де кожен учень має право на успіх.

Ще донедавна навчальний поступ був справою окремого вчителя. Хтось створював власні таблиці спостережень, хтось — портфоліо учня, хтось — рефлексивні щоденники. Це були цінні ініціативи, але вони залишалися локальними, індивідуальними, часто незрозумілими для колег, адміністрації чи батьків.

Сьогодні ми маємо шанс перетворити ці ініціативи на системну норму школи. Це означає — створити єдину логіку, єдину мову, єдину культуру відстеження і підтримки поступу учня. Не для контролю, а для розвитку. Не для звітності, а для розуміння.

Управління поступом — це не лише про оцінки. Це про

·         регулярне спостереження за динамікою навчання;

·         фіксацію сильних і слабких сторін;

·         адаптацію навчального процесу до потреб учня;

·         спільну відповідальність учителя, учня, батьків і школи.

Це процес, який потребує інструментів: рубрик, чек-листів, аналітичних таблиць, рефлексивних практик. Але ще більше — він потребує культури. Культури довіри, відкритості, партнерства.

Коли школа має спільне бачення поступу — вона стає командою. Коли кожен учитель розуміє, як його предмет впливає на загальний розвиток дитини — ми будуємо цілісну освітню траєкторію. Коли адміністрація не просто збирає дані, а допомагає їх осмислити — ми маємо справжнє управління, а не формальність.

Наше завдання — зробити поступ видимим. Для учня — щоб він бачив свій прогрес. Для вчителя — щоб міг коригувати навчання. Для школи — щоб могла приймати стратегічні рішення.

Це виклик. Але це і шанс. Шанс перейти від розрізнених дій до спільної системи. Від індивідуальних зусиль — до колективної сили.

Індивідуаль напрограма розвитку (ІПР) – це не просто документ, а інструмент підтримки учня в його унікальному освітньому маршруті. Але ефективність ІПР залежить не лише від її складання, а й від системного моніторингу. Моніторинг дозволяє побачити, як змінюється ситуація учня, чи працюють обрані стратегії, чи потрібна корекція. Це спосіб узгодити дії вчителів, асистентів, психолога, батьків – усіх, хто залучений до розвитку дитини. Регулярне відстеження результатів дає змогу аргументовано говорити з батьками, адміністрацією, фахівцями. Коли учень бачить свій прогрес, навіть у дрібницях – це надихає.

Здійснювати моніторинг потрібно:

- на початку навчального року, щоб зафіксувати базовий рівень і визначити реалістичні цілі;

- регулярно, але гнучко (оптимально – після завершення певного етапу роботи);

- після змін у програмі (якщо вносяться корективи – важливо перевірити їх ефективність);

- перед підсумковим оцінюванням, щоб мати об’єктивну картину до завершення навчального періоду.

При цьому слід пам'ятати, що моніторинг – це не контроль, а підтримка. Він має бути зрозумілим, доступним і не перевантажувати вчителя. Варто використовувати прості інструменти: чек-листи, спостереження, короткінотатки, фотофіксацію, рефлексивні записи учня.

Основна мета моніторингу — забезпечити ефективність надання освітніх та корекційно-розвиткових послуг і досягнення поставлених цілей.

Моніторинг необхідний для:

1. Оцінки прогресу та досягнення цілей:

   • Визначити, наскільки успішно здобувач освіти опановує навчальний матеріал та розвиває ключові компетентності, визначені в ІПР.

   • Зібрати об'єктивні дані, що підтверджують чи спростовують ефективність педагогічних стратегій.

2. Визначення ефективності підтримки:

   • Перевірити, чи є адекватними та достатніми надані адаптації, модифікації та корекційно-розвиткові послуги.

   • Оцінити вплив роботи фахівців (логопеда, психолога, корекційного педагога) на розвиток учня.

3. Своєчасного коригування програми:

   • Виявити прогалини або бар'єри у навчанні чи соціалізації, які потребують негайного перегляду методів роботи.

   • Прийняти рішення про необхідність зміни цілей, форм роботи, інтенсивності послуг або залучення нових фахівців.

4. Підзвітності та співпраці:

   • Надати батькам, педагогам та адміністрації об'єктивну інформацію про динаміку розвитку дитини.

   • Забезпечити відповідність інклюзивного навчання законодавчим вимогам.

      Зміна філософії оцінювання в НУШ полягає в переході від оцінювання знань до оцінювання компетентностей, що включає як предметні, так і "м'які" навички, використовуючи формувальне та підсумкове оцінювання. Нові підходи зосереджені на прогресі учня, його розвитку та навичках, а не на запам'ятовуванні фактів. Інструменти включають вербальні оцінки, рівневу систему, шкали та описові судження, а не лише бали.

Нові підходи:

компетентнісний підхід: оцінюється не тільки те, що учень знає, але й те, як він це застосовує (наприклад, читання з розумінням, критичне мислення, вміння спілкуватися). 

фокус на прогресі: головна мета – фіксація досягнень учня та підтримка його розвитку, а не порівняння з іншими. 

Баланс між формувальним і підсумковим оцінюванням:

формувальне оцінювання: використовується для оцінки процесу навчання, мотивації та соціальних навичок учня, а не для виставлення балів. Воно допомагає вчителю скоригувати навчальний процес, а учню - зрозуміти, в чому йому потрібно покращитись. 

підсумкове оцінювання: наприклад, тематичне, семестрове або річне, яке підсумовує результат навчання. 

гнучкість та академічна свобода: вчителі мають більшу свободу адаптувати процеси оцінювання під свій клас. 

Нові інструменти та показники:

вербальні оцінки: замість балів у початкових класах використовується вербальне оцінювання, що включає коментарі вчителя, які описують прогрес учня. 

рівнева система: у 3-4 класах запроваджується чотири рівні: початковий (П), середній (С), достатній (Д) та високий (В). 

описові судження: вчитель формулює оціночні судження, які можуть слугувати зразком для самооцінювання та взаємооцінювання учнів. 

фіксація досягнень за групами результатів: замість балів за кожне окреме завдання, вчитель концентрується на трьох-чотирьох ключових групах результатів, які дають більш повну картину розвитку учня. 

використання сучасних технологій: вчителям пропонується використовувати різноманітні інструменти для формувального оцінювання, такі як сервіси для опитувань, інтерактивні дошки та платформи для спільних проєктів.

чіткі критерії оцінювання з детальним описом рівнів для кожного виду робіт.

шкали: інструмент, який може використовуватися для оцінки ставлень учнів до навчання. 

     Отже, нове оцінювання в НУШ – це не додаткове навантаження, а нова культура навчання. Головне – побачити в цих змінах не складність, а можливість зробити оцінювання людяним і справді корисним.

Наталія ДОЛГОПОЛОВА

У Новій українській школі оцінювання перестало бути інструментом контролю і перетворилося на інструмент розвитку.
Його головна мета — підтримати навчання, а не покарати за помилку.
Тепер у центрі уваги — дитина та її особистий поступ, а не порівняння з іншими.

Філософія НУШ ґрунтується на принципах підтримки, довіри, партнерства й усвідомленого навчання.

Нові підходи до оцінювання передбачають:

1. Критеріальність

2. Формувальне оцінювання

3. Оцінювання без страху

4. Індивідуальний підхід

5. Партнерська взаємодія
   І, як результат

   - Учень не боїться оцінювання, а сприймає його як допомогу і підтримку.
   - Учитель — не контролер, а партнер і наставник у навчанні.

   
   

До ключових принципів оцінювання відносяться : позитивний підхід, багатовимірність, індивідуалізація, чіткі критерії, адекватність, зв`язок з процесом навчання, рефлексія.

Ми формуємо школу, де кожен учень має право на успіх

У сучасній школі поняття «навчальний поступ» — це не лише про оцінки чи знання, а й про індивідуальний розвиток кожного учня, його рух уперед у навчанні, мотивації та впевненості.

Завдання керівника — не перевіряти, а допомагати бачити результати, аналізувати й удосконалювати практику.

І, як результат маємо єдину шкільну систему, у якій учитель бачить розвиток кожного учня,а керівник — розвиток усієї школи як живого організму; сформовану культуру взаємного зростання: учитель — учень, керівник — учитель, школа — суспільства.

Коли управління навчальним поступом стає нормою, школа перетворюється на спільноту, що навчається і розвивається разом.

Моніторинг індивідуальної програми розвитку (ІПР) — це системне відстеження результатів навчання, соціалізації та розвитку дитини з особливими освітніми потребами (ООП), відповідно до визначених у програмі цілей і завдань.
Його мета — не контроль, а підтримка та корекція освітнього процесу.

Моніторинг ІПР проводиться для оцінки ефективності підтримки, корекції ІПР, узгодження дій команди супроводу, зворотного зв’язку з батьками
Ефективний моніторинг ІПР — це живий інструмент управління розвитком дитини, який дає можливість не лише оцінювати, а допомагати рухатися вперед, підтримуючи сильні сторони й компенсуючи труднощі.

Очевидно, пише педагог Омелян Вишневський, що через десять років життя ставитиме до українця зовсім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до яких наша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від історично сформованих виховних поглядів у найближчому майбутньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та самозречена істота, а практичний, ініціативний діяч, господар з міцним характером, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у цінності, яким служить.

Спільним, що об'єднує освітній процес практично у всіх країнах, є  те,  що учителі не порівнюють  учнів один з одним, а для батьків описують вміння дитини, її активність і творчі здібності; пишуть свою думку про учня в табелі, де відзначають його мотивацію, навички, поведінку тощо; описують  характеристики дитини: організованість, здатність до самостійної і командної роботи, ініціативність, старанність, самоосвіту.

      Зміна філософії оцінювання в НУШ спрямована на:

• Зниження рівня стресу у школярів, пов'язаного з оцінками.

• Підвищення мотивації до навчання через акцент на прогресі, а не на помилках.

• Розвиток саморегуляції та відповідальності учнів за власне навчання.

• Надання якісної інформації для всіх учасників освітнього процесу (учні, вчителі, батьки) про реальний стан навчальних досягнень.

Сьогодні кожен учитель прагне підтримати успіх учня, але справжні зміни відбуваються тоді, коли індивідуальні ініціативи перетворюються на спільну практику всієї школи. Управління навчальним поступом — це не лише фіксація оцінок, а постійний аналіз, зворотний зв’язок і підтримка розвитку кожного. Перехід до системного підходу дає змогу створити єдині критерії, ефективно використовувати дані та формувати культуру спільної відповідальності за результати навчання. Так школа стає простором зростання для всіх — і учнів, і педагогів.

Формувальне оцінювання допомагає учню усвідомити власний поступ, отримати зворотний зв’язок і мотивацію до навчання.
 Оцінювання за групами результатів орієнтоване на компетентності, а не на окремі знання.

 Індивідуальні освітні траєкторії та ІПР враховують потреби кожного учня.

 Цифрові інструменти (електронні журнали, платформи) забезпечують прозорість і гнучкість.

Це філософія партнерства, де оцінка — це діалог, а не вирок.

На першому етапі вчителі самостійно впроваджують формувальне оцінювання, адаптують завдання, ведуть спостереження за прогресом учнів. Це важливо, але має обмежений вплив, якщо не підтримується адміністрацією школи.

Перехід до системного рівня

Школа як команда формує єдину модель управління поступом, яка включає:

• Узгоджені критерії оцінювання за групами результатів навчання;

• Календарно-тематичне планування з чітко визначеними точками оцінювання;

• Моніторинг освітніх втрат та індивідуальних програм розвитку (ІПР);

• Цифрові інструменти для збору та аналізу даних (електронні журнали);

• Педагогічні ради як майданчики для обговорення поступу учнів і корекції підходів.

Роль керівника закладу

Керівник школи забезпечує:

• Професійний розвиток педагогів ;

• Координацію між учителями, психологами, асистентами;

• Створення культури підтримки, де оцінювання — це не контроль, а діалог і розвиток.

Результат — школа як команда

Коли управління поступом стає нормою для всіх, школа:

• Вчасно реагує на освітні труднощі;

• Забезпечує рівний доступ до знань;

• Формує довіру між учнями, батьками та педагогами;

• Реалізує принципи НУШ — компетентнісне навчання, індивідуалізацію, партнерство.

1. Оцінки ефективності підтримки. Моніторинг дозволяє виявити, чи працюють обрані методи, адаптації та ресурси. Якщо дитина не демонструє поступу — ІПР коригується.

2. Своєчасного реагування на зміни. Потреби дитини можуть змінюватися. Моніторинг дає змогу вчасно помітити нові труднощі або, навпаки, успіхи, що дозволяють зменшити обсяг підтримки.

3. Забезпечення рівного доступу до освіти. Завдяки моніторингу школа гарантує, що дитина з ООП не просто «присутня» на уроках, а реально навчається, розвивається і досягає результатів.

4. Підтримки командної роботи. Моніторинг об’єднує зусилля педагогів, асистентів, психологів, батьків — усі бачать єдину картину і працюють узгоджено.

5. Прозорості та відповідальності. Регулярне відстеження ІПР дозволяє фіксувати прогрес, вести облік змін, аргументувати рішення щодо оцінювання, переведення, корекції навчального плану.

Моніторинг має здійснюватися :

• Після старту ІПР — через 1–2 місяці для первинної оцінки ефективності.

• Щомісячно або щоквартально — для фіксації поступу та корекції цілей.

• Перед семестровим оцінюванням — щоб врахувати досягнення дитини відповідно до її ІПР.

• У разі змін у поведінці, здоров’ї чи навчанні — негайно, щоб адаптувати програму.

Передбачено перехід від суто сумативного оцінювання (контроль знань через бали/оцінки) до формувального, компетентнісного й учень-центричного підходу. Оцінювання стає інструментом навчання (зворотний зв’язок), а не лише фіксації результату.

Оцінюють не тільки знання, а й навчальні вміння (наскрізні компетентності): критичне мислення, комунікацію, співпрацю, самооцінку, емоційну регуляцію.

Отже, зміна філософії оцінювання в Новій українській школі (НУШ) ​​спрямована на створення більш справедливого, прозорого та орієнтованого на учня процес.

Вчителі виконують інноваційні методи та підходи для залучення учнів і покращення їхнього навчання.Учителі можуть швидше реагувати на потреби учнів, створюючи індивідуальні навчальні програми.Ініціативи вчителів можуть підвищувати мотивацію учнів, адже вони часто враховують інтереси та здатність класу.

Важливою є співпраця між вчителями, адміністрацією та батьками для створення цільної освітньої стратегії. Впровадження системи моніторингу навчального поступу дозволяє оцінювати результати і вносити корективи в процес навчання.

Перехід від індивідуальних ініціатив до системної норми в управлінському навчальному поступі сприяє створенню більш ефективного та адаптивного освітнього середовища. Це дозволяє забезпечити якісну освіту, що відповідає сучасним вимогам, і сприяє розвитку учнів у всіх аспектах.

Коли учні бачать свій прогрес, це підвищує  їхню мотивацію до навчання.

Коли?

1.      На початку програми

2.      Під час реалізації програми.

3.      Наприкінці програми .

4.      Коли потрібно адаптувати програму відповідно до нових умов або потреб учнів.

Моніторинг є основним елементом, який забезпечує ефективність індивідуальних програм розвитку, створюючи умови для успішного навчання та розвитку учнів.

Той факт, що зростає роль самооцінювання кожного здобувача освіти за рахунок формувального оцінювання, а також нових методик оцінювання навчальних досягнень і індивідуального прогресу учня/учениці, вже не викликає ні у кого сумнівів.

Залишилося, ні, головне - не зупинятися у самовдосконаленні, оволодівати ефективними інструментами оцінювання, допомагати нашим дітям цікаво вчитися, навчати, як змінити відношення до оцінки, як активно працювати, щоб досягти успіху.

Все - від навчальних програм, розроблених на основі модельних до ефективних освітніх, у т.ч. авторських методик навчання, від формувального оцінювання та критеріального підходу до індивідуальної траєкторії розвитку здобувачів освіти, від професійного вдосконалення й бажання змінюватися педагога/педагогині - до успіху й зростання учнів/учениць, впливає на формування єдиної системи управління навчальним поступом у закладі.

Моніторинг проводиться двічі на рік (планово) та за потреби, наприклад з метою коригування програми у зв`язку з динамікою розвитку дитини з ООП.

Як результат:

учні отримують послідовну, зрозумілу та справедливу підтримку в навчанні незалежно від вчителя. краще розуміння свого поступу та зони найближчого розвитку;

у вчителів знижується рівень стресу завдяки спільній розробці інструментів та колективній відповідальності, зростає професійна компетентність через обмін досвідом;

у закладі підвищується загальна якість освіти, досягається більша прозорість та ефективність освітнього процесу, демонструється відповідність принципам НУШ.

Коли управління навчальним поступом стає системною нормою, кожен педагог усвідомлює свою роль у підтримці особистісного розвитку учня, а рішення про корекцію навчального процесу приймаються на основі даних, а не інтуїції. Таким чином, школа переходить від розрізнених ініціатив – до єдиної культури освітнього зростання, де розвиток дитини є спільною відповідальністю педагогічного колективу.

Нові підходи орієнтовані на формувальне оцінювання, що передбачає надання зворотного зв’язку, спільне визначення цілей навчання й рефлексію учнів щодо власних результатів. Це створює атмосферу довіри й партнерства між учнем і вчителем.

Інструменти також змінилися: рубрики, чек-листи, картки самооцінювання, цифрові журнали спостережень дають змогу відстежувати поступ не лише в знаннях, а й у компетентностях і ціннісних орієнтирах.

Таке оцінювання формує в учнів відповідальність, мотивацію до навчання та розуміння, що успіх – це процес, а не лише результат.

Також варто відзначити, що критеріальне оцінювання дає змогу учням зрозуміти, як і за що вони отримують бали. Це мотивує учнів до саморозвитку, наполегливості, творчості.

Необхідність його проведення полягає у відстеженні динаміки розвитку учня, оцінці ефективносі підтримки та своєчасного коригування освітньої траєкторії відповідно до потреб і можливостей учня.

Основна зміна — це перехід до формувального оцінювання. Ми оцінюємо, щоб допомогти учню вчитися і зрозуміти, що йому треба покращити, а не просто ставимо бал за факт. Головне тут — якісний зворотний зв'язок (ми пояснюємо, що виходить добре, а що необхідно виправити), а не лише цифра.

Крім того, оцінювання стало прозорим завдяки критеріальності. Як вчитель, я завжди пояснюю учням, за що саме вони отримають ту чи іншу оцінку, використовуючи чіткі критерії (рубрики).

Нові інструменти, наприклад, взаємооцінювання чи самооцінювання, вчать дітей самостійно аналізувати свою роботу та відповідати за своє навчання.

Кінцева мета цих змін — не просто перевірити знання, а навчити дитину вчитися і сформувати компетентну особистість.

Моніторинг об'єднує зусилля вчителів-предметників, асистентів вчителя, корекційних педагогів, практичного психолога закладу та батьків дитини з ООП.

Його мета — забезпечити ефективність навчального процесу та вчасно скоригувати програму відповідно до потреб і динаміки розвитку учня.

Для чого проводиться моніторинг ІПР:

·       Оцінити прогрес дитини у досягненні визначених цілей ІПР (навчальних, соціальних, поведінкових, комунікативних тощо).

·       Виявити труднощі або бар’єри, які заважають розвитку чи навчанню.

·       Коригувати стратегії навчання — методи, темп, матеріали, підтримку асистента, тощо.

·       Підтвердити ефективність підтримки, яку надає педагогічний колектив, психолог, логопед тощо.

·       Інформувати батьків та команду психолого-педагогічного супроводу про досягнення учня.

Коли проводиться моніторинг?

Моніторинг ІПР є безперервним процесом, але має певні етапи:

Поточний моніторинг -        постійно (щотижня, щомісяця)         

Проміжний моніторинг        - 1–2 рази на семестр  

Підсумковий моніторинг - наприкінці навчального року 

Його головна філософія полягає у переході від моделі: «Оцінка як контроль і покарання» до «Оцінювання як підтримка, зворотний зв’язок і шлях до саморозвитку».

Основні принципи нової філософії оцінювання:

·       Дитиноцентризм

·       Формувальне оцінювання

·       Підтримка, а не контроль

·       Динаміка розвитку, а не порівняння з іншими

·       Співпраця та партнерство між учителем, дитиною та батьками.

·       Самооцінювання та взаємооцінювання

Інструменти оцінювання в НУШ

Нова українська школа використовує поєднання різних інструментів:

·       щоденні спостереження за дитиною;

·       щоденники спостережень або таблиці прогресу;

·       індивідуальні картки розвитку компетентностей;

·       ведення портфоліо досягнень;

·       словесна (вербальна) характеристика успіхів;

·       зворотний зв’язок;

·       описовий коментар до оцінки (що вдається, над чим варто попрацювати);

·       рівневе оцінювання у початковій школі.

- системи збору та аналізу даних: електронні щоденники, журнали, платформи для тестування, які дозволяють швидко отримувати візуалізовані дані про успішність та динаміку;

- індивідуальні освітні траєкторії: розробка персоналізованих цілей та завдань, особливо для учнів з особливими освітніми потребами або високим рівнем мотивації;

- рефлексія та зворотний зв'язок: регулярне анкетування здобувачів освіти та їх батьків для отримання інформації про комфортність освітнього середовища та якість викладання.

Системне управління поступом гарантує, що жоден учень не залишиться поза увагою, а дії кожного вчителя будуть узгоджені з загальною стратегією школи, максимізуючи освітні результати.

Однак системність неможлива без підвищення кваліфікації та узгодженості дій усіх вчителів закладу: проведення тренінгів та майстер-класів з ефективних стратегій, спільне планування навчальних матеріалів, критеріїв оцінювання та обговорення складних випадків. Залучення досвідчених педагогів для підтримки молодих колег у впровадженні нових підходів

• навчальні досягнення учня;

• рівень сформованості життєвих компетентностей;

• розвиток соціальних, комунікативних, емоційно-вольових умінь;

• ефективність застосованих педагогічних стратегій.

Результати моніторингу є підставою для коригування ІПР, планування подальшої роботи з дитиною та підвищення якості інклюзивного освітнього процесу.

·       Партнерство та підтримка. Учитель і учень — співтворці навчального процесу.

·       Формувальне оцінювання. Оцінювання не лише підсумкове, а й процесуальне, з орієнтацією на зворотний зв’язок.

·       Прозорість і зрозумілість критеріїв. Учні мають чітко розуміти, за якими показниками оцінюють їхні досягнення.

·       Індивідуальний підхід. Урахування особистісних освітніх траєкторій, темпу та стилю навчання.

·       Компетентнісний підхід. Важливими є не лише знання, а й уміння їх застосовувати, мислити критично, працювати в команді.

Інструменти:
спостереження, самооцінювання, портфоліо, рефлексія, цифрові сервіси (Wordwall, LearningApps, Google Forms).

Мета нової системи оцінювання — не лише визначити рівень знань, а й підтримати розвиток компетентностей, самостійності, ініціативності та відповідальності учня.

• створення єдиного підходу до відстеження результатів навчання;

• впровадження формувального оцінювання як інструменту розвитку;

• підтримка педагогічних ініціатив і перетворення їх у сталі практики закладу;

• аналіз даних моніторингу для прийняття управлінських рішень;

• формування культури спільної відповідальності за успіхи учнів.

Таким чином, навчальний поступ стає не лише індивідуальним досягненням, а системною нормою шкільної спільноти.