<?xml version="1.0"?>
<rss version="2.0">
   <channel>
      <title>Маленькі люди та великі літери by Олександр Староста</title>
      <link>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p</link>
      <description>Зроблено для навчання і не тільки</description>
      <language>en-us</language>
      <pubDate>2022-06-08 08:32:27 UTC</pubDate>
      <lastBuildDate>2024-12-27 15:06:03 UTC</lastBuildDate>
      <webMaster>hello@padlet.com</webMaster>
      <image>
         <url>https://padlet.net/icons/png/1f643.png</url>
      </image>
      <item>
         <title></title>
         <author>oleksadr_s</author>
         <link>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214741508</link>
         <description><![CDATA[<p>Роман народився в (С, с)елі (Н, н)евицьке на (З, з)акарпатті. Ще в дитинстві, милуючись дивовижними (Н, н)евицькими краєвидами, він&nbsp;поривався відтворити їхню красу на полотні. А оскільки полотен, як і фарб, під рукою не було, доводилося писати пейзажі просто на стінах та шпалерах (Р, р)ідного (Д, д)ому. Однак за це (особливо за неповторні сюжети, написані сливовим варенням), замість визнання й слави, він чомусь отримував лише запотиличники від батьків.</p><p><br/></p><p>Утім, ці прикрощі не змусили Романа зректися мрії. Закінчивши (Н, н)евицьку (З, з)агальноосвітню (Ш, ш)колу №1, він подався вступати до (З, з)акарпатської (А, а)кадемії (М, м)истецтв (І, і)мені Ерделі. Та сталося лихо: юний художник не пройшов творчого відбору, а його найкращу картину "Кіт Живчик краде ковбасу зі стола" було піддано нищівній критці.</p><p><br/></p><p>Такий удар по власних амбіціях Роман, який вже давно бачив у яскравих снах свої картини на стінах (Л, л)увру, ледве зумів витримати. Спершу хлопець хотів рішуче порвати зі своїм мистецьким минулим, і на емоціях навіть видалив свій акаунт на платформі (І, і)нстаграм, де він був підписаний як Сальвадор Пікассо.&nbsp;Повернувся до рідного (Н, н)евицького і, безутішний, блукав знайомими вулицями, розкидаючи ногами камінці, що траплялися на шляху.</p><p><br/></p><p>Та згодом сила творчого таланту художника взяла гору. Роман знову вирушив до обласного центру і влаштувався на роботу до (У, у)жгородського ресторану (Є, є)вропа. Удень хлопець подавав замовлення гостям, а ночами у своїй маленькій орендованій квартирі на (В, в)улиці (Р, р)іпина (ну не на (В, в)улиці (Ш, ш)евченка ж йому було селитися) писав все нові та нові шедеври, які одного дня точно підкорять усі світові виставки. </p>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2022-06-08 09:04:32 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214741508</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author></author>
         <link>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214962395</link>
         <description><![CDATA[<div>Минаючи старі та давно знайомі коридори Середньої школи №215 м. Києва, Даня ішов до бібліотеки здавати книжки. Вже настало літо, тому хлопець планував як буде відпочивати. Він запланував уже не одну прогулянку з своїми друзями, відвідини ресторану "Менюа Мусаші", кемпінг на березі Дніпра. Його голова була забита всім тим, цо не стосувалося його головної проблеми - сварки з батьками після першого семестру. Того разу він, принісши табель додому, ледь не змусив своїх батьків перейти на лайку. Він отримав дуже погані оцінки. Саме тому його задача полягала в отриманні гарних оцінок.&nbsp;<br>&nbsp;<br>Даня здав книжки. Він простував до класної кімнати, що він мав залишити на ціле літо. Його там чекала Ганна Анатоліївна, що тримала табель Данила Третяковського. Настала повна тиша. Хлопець узяв у руки зловісний папірець. "10", "11", "10". Майже всі оцінки за другий семестр виглядали так. Він почав несамовито радіти та стрибати, готовий дзвонити мамі доповідати гарну новину. Набравши контакт "Матуся", він знову оглянув документ. Несподівано на його лиці з'явилася кисла міна. "Історія - п'ять", - вигукнув молодик. З слухавки почувася голос мами, що почула не дуже добру звістку. Саме тому, через годину хлопець збирав свою валізу, так як його чекала поїздка до села Свидівок, що на Черкацині. Він пішов до бібліотеки взяти "Марусю Чурай", та поїхав до Південного вокзалу.<br><br>Ось так, Данил зміг зіпсувати всю свою працю однією фразою. Його друзі тим літом його білше не бачили.</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2022-06-08 13:03:49 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214962395</guid>
      </item>
      <item>
         <title></title>
         <author>storksofi</author>
         <link>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214967531</link>
         <description><![CDATA[<div>Крихітка Люсі жила у невеличкому містечку Зелене і мала багацько друзів. Наприклад, Оленка Вишивана жила на вулиці Кульбаб і ходила до школи мистецтв імені Омелька Веселого. Вона мріяла колись також стати художницею і навіть створила майбутнє планування власної галереї "Кольорові калюжі". У Катрусі Гидливої був гавкучий песик Жевжик та старший брат у сусідньому місті Червоне. Він навчався у Юридичному університеті імені Кирила Вусаня, але насправді хотів стати поетом. Іван Багряний обожнював ходити в кіно та виписував журнал "Новини у Карасьові".&nbsp;<br>А маючи таку велику кількість знайомих, складається враження, що день народження святкується кожен день, щоправда іменинники змінюються. Тож Крихітка Люсі дарувала подарунки мало не щодня. У понеділок були іменини Наталки і друзі зібралися в ресторані "Рибка".</div>]]></description>
         <enclosure url="" />
         <pubDate>2022-06-08 13:08:11 UTC</pubDate>
         <guid>https://padlet.com/oleksadr_s/2c5uws952xa2dk9p/wish/2214967531</guid>
      </item>
   </channel>
</rss>
