5 травня 1891 року в Києві, у сім'ї викладача духовної академії Панаса Івановича Булгакова народився син Михайло. 

 

Батько Михайла, Опанас Іванович, походив із родини священика й закінчив духовну семінарію в Орлі. На час народження сина він уже був магістром богослов’я і професором Київської духовної академії, читав курс історії західних віросповідань. Він був знаним фахівцем із демонології (учення про демонів, нечисту силу), тож ця тематика та образна специфіка, які знайшли втілення в багатьох творах письменника («Дияволіада», «Майстер і Маргарита» та ін.), могли зацікавити Михайла ще в батьківському домі. Мати майбутнього письменника, Варвара Михайлівна, теж була людиною високоосвіченою. Донька соборного протоієрея з Орловщини, вона до заміжжя працювала вчителькою. 
Родина

У веселій дружній родині Булгакових було семеро дітей: три сини та чотири доньки

На матір, Варвару Михайлівну, енергійну і вольову жінку, що відрізнялася тактом і добротою, випала основна турбота у вихованні дітей.

«У нас у будинку переважали інтелектуальні інтереси, — згадувала сестра письменника, Надія Булгакова-Земська. — Дуже багато читали. Чудово знали літературу. Вивчали іноземні мови. І дуже любили музику... Нашим головним захопленням була все-таки опера. Наприклад, Михайло... дивився “Фауста”, свою улюблену оперу, 41 раз — гімназистом і студентом». Саме «Фауст» Й. В. Ґете підкаже М. Булгакову одну з провідних ідей «Майстра і Маргарити», утілену в словах Мефістофеля: «Я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» Ц і слова стали епіграфом до «Майстра і Маргарити», ім’я головної героїні також із «Фауста». Тому не випадково Булгаков називав роман «своїм Фаустом».

У 1907 р., не доживши до 50-ліття, помер Опанас Іванович. За кілька тижнів до смерті він став професором кафедри історії західних віросповідань, тож близьким після його смерті залишилася пенсія, не менша, ніж колишня платня. 

Особливою старанністю він не відзначався: в атестаті зрілості, отриманому після закінчення цього закладу, було лише дві оцінки з відзнакою - із закону Божого та географії. Натомість рано далася взнаки його пристрасть до літератури та театру. Він писав невеличкі оповідання, сатиричні вірші, драматичні сценки для домашнього театру, залюбки грав у домашніх виставах, відвідував оперу («Аїду», за спогадами, слухав близько сорока разів) і навіть деякий час мріяв стати оперним співаком.

У 1909 році Михайло вступив на медичний факультет Київського університету: виборові професії медика сприяв романтичний потяг юності.

Заборона "Собачого серця", водночас з успіхом п'єси "Дні Турбіних", спонукає Булгакова аж до кінця 20-х рр. основну увагу приділити драматургії. Були написані і йшли на сцені ще 2 п'єси: "Зойчина квартира" і "Багряний острів". Однак головною п'єсою для Булгакова в другій половині 20-х років стала п'єса "Біг". Тут драматург, як і в "Днях Турбіних", звертається до подій громадянської війни.

У цей час становище драматурга, незважаючи на нападки критиків і літературно-театральних адміністраторів, не було трагічним: п'єси йшли на сцені, і зберігалася надія на публікації в пресі.

На матір, Варвару Михайлівну, енергійну і вольову жінку, що відрізнялася тактом і добротою, випала основна турбота у вихованні дітей.

«У нас у будинку переважали інтелектуальні інтереси, — згадувала сестра письменника, Надія Булгакова-Земська. — Дуже багато читали. Чудово знали літературу. Вивчали іноземні мови. І дуже любили музику... Нашим головним захопленням була все-таки опера. Наприклад, Михайло... дивився “Фауста”, свою улюблену оперу, 41 раз — гімназистом і студентом». Саме «Фауст» Й. В. Ґете підкаже М. Булгакову одну з провідних ідей «Майстра і Маргарити», утілену в словах Мефістофеля: «Я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» Ц і слова стали епіграфом до «Майстра і Маргарити», ім’я головної героїні також із «Фауста». Тому не випадково Булгаков називав роман «своїм Фаустом».

У 1907 р., не доживши до 50-ліття, помер Опанас Іванович. За кілька тижнів до смерті він став професором кафедри історії західних віросповідань, тож близьким після його смерті залишилася пенсія, не менша, ніж колишня платня.