– До жіночого акторського складу в середньовіччя ставилися по – іншому, ніж у наш час. Майже завжди жінка могла грати роль служниці або рабині. Такі ролі придумувалися як іронія, і насмішка. Навіть предмети гардеробу і театральні костюми відповідали змістом.

– Модні нині багатосерійні серіали – аж ніяк не винахід 20 – го століття. Ще в давні часи на Сицилії існували постановки, що тривали не один місяць. Щоденно, після закінчення робочого дня аудиторія поспішала в театр, щоб побачити довгоочікуване подання. Великою популярністю протягом 8 століть була ворожнеча Роланда з маврами.

– У стародавньому Римі глядачі з особливим задоволенням захоплювалися кривавими баталіями, не тільки спостерігаючи за двобоями гладіаторів, але і під час театральних вистав. Сцени п’єси де потрібно відобразити смерть, справжнього актора, підміняли рабом-смертником, для того, щоб розправитися з ним на очах захопленої публіки.

– Цікавим фактом про театр є повір’я, що жодним чином не можна упустити сценарій перед виставою. Але у випадку, якщо це все ж сталося, потрібно було відразу на нього сісти, і не має значення, куди він упав, бруд або у воду. Після нетривалого сидіння, сценарій необхідно взяти в руки, і тільки після таких процедур можна було встати. Весь акторський склад впевнений, що якщо це не зробити, то завжди потрібно чекати неприємність (актори забудуть текст, або подання провалиться з тріском).

– Такі слова, як суфле і суфлер зовсім різні за змістом, але походять від французького слова «souffle» (видих, подих). Суфле – тому, що легке як повітря, а суфлер – з-за того, що всі підказки акторам повинні проводитися тихо і не помітно від глядача.

– Словосполучення «Фініта ля комедиа» існує з часів стародавнього Риму. Цим виразом завершувалися всі вистави.

– Сама надзвичайна символіка театру – це годинник на фасадній частині театру ляльок імені Образцова в Москві. Кожні 60 хвилин двері біля циферблата відриваються і під мелодію «Во саду чи, в городі» можна побачити 12 тварин.

– В американському штаті Вірджинія знаходиться єдиний у своєму роді «бартерний» театр, де квитки купуються не за гроші, а за всілякі продукти.

– Римський драматург Андронік грав всі головні ролі у власних постановках. Як то, зірвавши голосові зв’язки, він довірив виконання всіх музичних ролей хлопчикові, що стоїть позаду нього, а сам тільки зображував спів. Це, мабуть, було першим використанням фонограми перед глядацькою аудиторією.