1802 р. місто стало центром Катеринославської губернії, площа якої охоплювала значні території Придніпров’я та Донбасу.

Населення зростало особливо швидко після реформи 1861 р. й будівництва залізниць: від ≈22 тис. у 1858 р. до 112 839 мешканців за переписом 1897 р. (майже половина — російськомовні, чверть — євреї, п’ята частина — українці) .

Наплив робітників та підприємців з різних губерній зробив місто багатонаціональним: українці, росіяни, євреї, німці-колоністи, греки, татари.

Промислова «гарячка» Придніпров’я

Металургія й машинобудування. Після відкриття у 1884 р. Криворізьких залізорудних родовищ і пуску Катерининської залізниці (1884–1889) Катеринослав перетворився на «ворота» Донецько-Криворізького індустріального району. Тут виникли Брянський (пізніше Завод ім. Петровського) та Олександрівський (пізніше «Дніпроспецсталь») заводи, вагоноремонтні майстерні, механічні та чавуноливарні фабрики .

Вугільно-металургійний трикутник «Донбас — Кривбас — Дніпро». Дешеве вугілля з Юзівки (Донецька) і руда з Кривого Рогу з’єдналися через місто, що стимулювало будівництво портів, елеваторів і верфей на Дніпрі.

Торгівля й фінанси

Річковий порт на Дніпрі забезпечував транзит зерна, вугілля, металу й лісу на Чорноморські порти; через нього проходило ≈45 % дніпровського вантажопотоку напередодні Першої світової.

Сформувався банківсько-страховий сектор: відділення Державного банку (1870-ті), Русько-азіатського, Московського торгового банків, численні акціонерні товариства.

Міська інфраструктура

Рік Подія Значення

1870 Відкрита пароплавна пристань Збільшила вантажо- й пасажиропотік

1885 Газове освітлення центральних вулиць Перехід від ліхтарів-калорійок

1897 Водогін і каналізація (інженер Гіндольф) Зниження епідемій холери й тифу

1899 Електричний трамвай (один з перших в імперії) Зв’язав промзону з центром

1913 Міське аеродромне поле Поштово-пасажирські рейси на Київ, Одесу

Соціокультурне життя

Освіта. 1849 р. — Класична гімназія; 1866 р. — Перша комерційна школа; 1916 р. — Гірничий інститут (нині ДНУГТ).

Наука й краєзнавство. 1903 р. етнограф Дмитро Яворницький зорганізував Катеринославський історико-археологічний музей (тепер НЦМ). Він же редагував «Летописи Екатеринославской учёной архивной комиссии», де публікувалися перші системні дослідження історії міста .

Преса. Виходили «Приднепровский край», «Южная заря», українські просвітянські додатки.

Конфесії та громади. Діяли православні собори (Преображенський, Брянський), синагога «Золота Роза» (1867), кірха німців-лютеран (1866), караїмська кенаса; активні благодійні товариства єврейської громади та земства .

Соціальні контрасти

Стрімка індустріалізація породила «робітничі слобідки» з бараками без каналізації, тоді як на Нагірній частині зводилися прибуткові будинки в стилі модерн й особняки купців Абразових, Хреннікових, Бродських.

Робітничі страйки 1902 р. й хвиля революції 1905 р. супроводжувались демонстраціями на Катерининському проспекті й першим досвідом профспілкової боротьби.

У другій половині XIX — на початку XX ст. Катеринослав перетворився з провінційного центру Новоросії на ключовий вузол промислового Півдня Російської імперії, «столицю» Дніпровського металургійного району з бурхливим приростом населення, багатонаціональним середовищем і розвиненою торгівлею. Саме тоді заклалися економічні й урбаністичні риси, що визначають обличчя сучасного Дніпра.