Це орнамент одеської вишивки у традиційних кольорах — червоний, чорний та зелений на білому тлі. Візерунок складається з вертикальних смуг із колами та півколами, всередині яких восьмипроменеві зірки — символ сонця, життя й енергії. Характерна риса одеської вишивки — чіткі геометричні форми та яскраве поєднання кольорів.

Це зображення волинської вишивки, характерної для Рівненщини. Орнамент виконаний у традиційних кольорах — червоному, чорному та білому. Верхня частина містить геометричний візерунок із ромбами та стилізованими квітами, які символізують землю, родючість і гармонію. Нижня частина поєднує квіткові мотиви та хрестоподібні зірки, що є символами життя, краси та захисту. Волинські взори вирізняються поєднанням геометрії та рослинних орнаментів, строгістю ліній і виразним контрастом кольорів.

Головні кольори – червоний, чорний, інколи поєднання чорного з білим. На півдні області зустрічаються також сині та жовті акценти.

Типові техніки – хрестик, «низинка», «позад голки», «качалочка». Подільська вишивка здебільшого виглядає акуратною, щільною й дуже симетричною.

Вінницькі сорочки відрізняються широкими рукавами, оздобленими густою вишивкою на манжетах, плечах (уставках) та комірі. Така вишивка вважається обереговою і здавна передавалася в сім’ях як родинна святиня.

Вишивали переважно хрестиком, гладдю, стебнівкою та мережками, тому роботи мали дуже акуратний і чіткий вигляд. На сорочках орнамент розміщували на уставках (плечах), манжетах, уздовж пазухи, а інколи й на подолі.

Стиль київської вишивки вважається класичним: гармонія кольорів, симетрія та охайність узору робили її популярною як серед селян, так і серед міщан Києва.