Коли йому було лише 10 років, робота батька змусила родину переїхати до Ла-Коруньї, і саме тут Пабло вперше взяв до рук пензлі та мольберт і почав малювати під пильним наглядом батька, який захоплювався талантом свого сина.

Через чотири роки родині довелося знову переїхати, але вже до Барселони. Барселона була мистецькою столицею Іспанії, адже тут розвивалася не лише економіка, а й передусім культура. Батько, побачивши величезні здібності сина до малювання, вирішив відправити його до Мадрида, вивчати образотворче мистецтво.

Взимку 1895 року Пабло Пікассо написав перше велике академічне полотно «Перше причастя». В 1897 році він отримав першу почесну відзнаку за першу велику роботу – «Наука і милосердя», сповнену великого академічного реалізму.

У 1898 році він наважився провести першу індивідуальну виставку в барі «Els Quatre Gats», який він відвідував з іншими художниками та письменниками в Барселоні.

* Блакитний період (1901–1904): період, коли роботи Пікассо були переважно в синіх тонах, відображаючи меланхолійні теми бідності та самотності («Життя» 1903р., «Трагедія» 1903 р.). Знаменита картина «Дівчинка на кулі» ознаменувала собою перехід до наступного творчого етапу – «рожевого».

* Рожевий період  (1904–1906): після «блакитного» періоду Пікассо перейшов до тепліших відтінків, зображуючи артистів цирку та сцени з повсякденного життя («Сімейство акробатів з мавпочкою» 1905р., «Родина вуличних акробатів» 1905 р.).

1907 року Пікассо зацікавився африканською культурою і створив найдорожчу свою картину - «Авіньйонські дівчата». Художник переходить від спроб зображення відомих образів людей до написання абстрактних особистостей

* Співзаснування кубізму (1909 р.): разом із Жоржем Браком Пікассо розробив новий художній напрямок - кубізм, який розкладає об’єкти на геометричні форми. Цей революційний напрямок безжально відкинув натуралістичні традиції у живописі та викликав шквал критики. Але роботи майстра нарешті почали добре продаватися, епоха злиднів у житті митця закінчилася (Портрет Амбруаза Воллара 1910 р., Портрет Даніеля-Генрі Конвайлера 1910 р.).

* Класичний період: російський балет. Пікассо закохався в балерину трупи Ольгу Хохлову й підтримував із нею романтичний зв'язок. 12 липня 1918 року Пабло Пікассо і Ольга Хохлова взяли шлюб з вінчанням у російській православній церкві в Парижі (Портрет Ольги у кріслі, 1917 р.).

* Сюрреалізм. 1925 рік став роком радикальної зміни напрямку у творчості Пікассо. Митець починає малювати агресивні картини, майже брутальні, зображуючи деформовані тіла, постаті в конвульсивних позах, що згинаються під тиском сліпої люті та скаженої істерики, 1926р. В дечому творчі пошуки Пікассо цього періоду (1925 - 1936 рр.) відображають важкий період його сімейного життя й сигналізують про подальший розвиток особистості самого митця. Безперечно, художник у цей час близький до сюрреалізму, але має свій власний неповторимий шлях, що є більш прагматичним і глибшим за «сновидіння на полотні», які намагалися втілити «чисті сюрреалісти».

* Створення «Герніки» (1937): монументальне полотно, що відображає жахи громадянської війни в Іспанії та стало символом антивоєнного руху.

* Період кераміки (1947–1971): у післявоєнні роки Пікассо активно займався керамікою, створюючи унікальні скульптурні роботи.

Про його захоплення скульптурою стало відомо лише у 1960 році, коли низка творів була представлена на виставках у Лондоні, Нью-Йорку та Парижі. До списку найвідоміших скульптур потрапили такі роботи, як «Голова жінки» (Фернанда), «Келих абсенту», «Вагітна жінка», «Бабуїн з малюком» та «Голова». Сьогодні налічується 1228 творів із підтвердженим авторством. Частину з них можна побачити у музеях Іспанії, Франції та США.

Також слід відзначити, що Пабло Пікассо дружив із відомими митцями. Серед його близьких друзів були Жан Кокто, Гійом Аполлінер і Андре Бретон.

У 80 років Пікассо одружується на Жаклін Рок, яка стала його останньою музою і доглядала за ним аж до самої смерті. Пабло Пікассо помер 8 квітня 1973, прожив 92 роки і створив більш 80000 робіт.

Найбільш відомими картинами є: «Перше причастя» (1896), «Любителька абсенту» (1901), «Арлекін і його подружка» (1901), «Дві сестри» (1902), «Життя» (1903), «Трагедія» (1903), «Сім’я комедіантів» (1905), «Дівчинка на кулі» (1905), «Портрет Гертруди Стайн» (1905-1906), «Авіньйонський дівиці» (1907), «Портрет Амбруаза Воллара» (1910) , «Портрет Ольги в кріслі» (1917), «Купальниці» (1918), «Три музиканта» (з собакою) (1921), «Дві жінки, що біжать по пляжу» (1922), «Три танцюриста» (1925), «Оголена, зелене листя і бюст» (1932), «Дівчина перед дзеркалом» (1932), «Сон» (1932), «Герніка» (1937), «Дора Маар з кішкою» (1941), «Бик» (Серія літографій) (1946), «Автопортрет 30 червня 1972» (1972).

Виходячи з вищесказаного, слід відзначити, що Пікассо був новатором та авангардним художником, який створив кубізм і порвав з традиційним відображенням реальності, а також досліджував нові форми геометричного і фрагментарного зображення. Протягом своєї кар’єри він розвивав різні стилі та періоди, такі як блакитний період, рожевий період, чорний період і кубізм, серед інших, як універсальний художник. Він також захоплювався іншими течіями, такими як сюрреалізм, завжди зберігаючи інноваційну та авангардну позицію.

Він також був плідним автором, створивши велику кількість робіт і використовуючи різні види мистецтва і техніки: живопис, скульптуру, гравюру і кераміку, серед іншого. Підраховано, що він створив близько 147 000 робіт. Його творчість мала великий вплив, бувши орієнтиром та іконою в сучасному і новітньому мистецтві.

Що стосується мого особистого ставлення, то для мене Пабло Пікассо – це художник – геній, чия творчість змінила хід мистецтва та заклала основи для багатьох сучасних художніх напрямів. Його творчість продовжує надихати світ. Пікассо не просто створював картини – він радикально змінював сам курс історії мистецтва.  Його внесок у кубізм, а також експерименти з різними стилями та технікамі (від реалізму до сюрреалізму)  мали глибокий та тривалий вплив на наступні покоління художників. Він буквально перевизначив те, що може вважатися "мистецтвом".