1. Східнополіський говір зберігає дифтонги на місці етимологічних «о», «е» та «ě» (вуол, піеч, діед);

2. Для значної частини східнополіського говору характерне акання (галава́, пабіегла, вада́);

3. У більшості говірок диференціація фонем «е» та «и» не залежна від наголосу;

4. Наявність реліктів етимологічного «і» в півн.-зах. частині східнополіського говору;

5. Втрата «j» на стику префіксальної й кореневої морфем (ви́шла, зан'али́);

6. Релікти давньої м'якості губних приголосних та «ч’» в частині східнополіського говору (нуч’, п'іеч’);

7. Ослаблення фонеми «ф» і заступлення її «х» чи «хв» (худбóл, хва́ра);

8. Збереження дзвінкості кінцевих приголосних (зуб, кров);

9. Наявність аферези (доднóйі).

Се вже такъ завсегда бувае; завсегда доводитця намъ та честь да слава.

Нехай міщане де-чимъ и поживились одъ козаківъ у Польску заверуху.

Лучче - немає у СУМ

Приклад вживання:

Оть же ми вамъ доведе- мо, що жіноче царство стоіть кріпше надъ усі царства.

»Нехай лучче«, сказав батько, поляже одъ шаблі и одъ кулі, аби за добре діло, за цілость Украіни, що ось розідрали на двое.«

Коні въ іхъ потомлені, одежа й тороки позапилювані: заразъ було знати, що ідуть не зблизька.

Ступак Кінь, що йде доброю ступою. розм. Вид грубого взуття. 

Куфа, фи, ж. Бочка.КУФА не зафіксовано в СУМ.

Куфа (від давн. в-нім. kuofa) — українська міра рідини у XVII—XVIII століттях (наприклад, для горілки). Слово куфа, кухва буквально означає «бочка».

КЕ, невідм., розм., рідко.

1. Уживається як присудкове слово в знач. дай, подай. 

2. Уживається як вигук спонукання до дії; ану, анумо. 

3. Уживається як вигук спонукання в знач. глянь, дивись. 

Приклади:

Роспознае нешвидку ристь двохъ ступаківъ.

Горілка, меди, пива такъ за іми въ куфахъ и іздять, - хто стрінетця, усякого частують.

Ось кè лишь, я трошки різону по грудині....

Кè лишь сюди ноги.

Форми іменників ІІ -відміни називного-знахідного відмінків множини

Мещане, Кияне, Татаре.

Кинулись мещане жалітись до гетьмана, дакъ той сміетця: Ви жъ хиба, каже, вражі си- ни, не знаете, що ми теперь усі як рідні брати?

Іменники ІІ відміни середнього роду однини

Лихоліттє, життє.

Далось и ёму въ знаки Батиєвське лихоліттє.

Форми давального і місцевого відмінків іменників ІІ відміни однини

Батьку Богданові, пану гетьману, Сердюкові Петру, по панотцеві

На ліжкові, по мужові, на еім мізернім.

Сказали бъ ви се батьку Богданові: він би якъ разъ потрощивъ объ ваши дурний го- лови свою булаву!

У кімнаті, де перше сама спала, послала йому на своє ліжкові перину, убрала сволокъ свіжими, що найкращими квітками

Іменники ІІІ відміни

Печали, кротости, вь Богоматери.

Да погадавши такъ, винявъ изъ-за пазухи щирозлотий обушокъ, що одбивъ, колись на войні у Лядського пана, чи въ недолошка, да й повісивъ на ризі въ Богоматери

Стягнення в неособових родових займенниках

Тоі, мойму, тиі, усею.

Наши діди й баби, якъ думали заручати дітей, то перше іхали з усею сімъєю на прощу до якого манастири да молились Богу.

Форми двоїни іменників

Дві парі волівь, два слові, очими, ушима.

Та хочь би й про тихъ, що за візъ хворо- сту платять по дві парі волів.

Займенникові форми 3-ї особи

Вь его, зь іми, супротивь іхь.

Неособові займенники

Сю, сії, се, сего, отсе.

Як отсе тебе Господь сюди занісь? питае Шрам

Членні нестягнені форми прикметників і займенників

 Довгоусиі, мирськую.

Коло его, по праву руку, стояв військовий судда съ патерицею, а по ліву війсковий писарь, съ каламаремъ за поясомъ, зъ пиромъ за ухомъ и папиромъ у рукахъ; а далі по бокахъ довгоусиі діди Січовиі.

Короткі прикметники

Красень, славень.

Гетьманъ вінз на всю губу, пишень в красень; да не згляне й не заговорить такъ одъ серця, якъ той бідний Петрусь.

Ступені порівняння прикметників та прислівників

Одягнійший, веселійшь, охотнійшь.

Що глибше въ кутъ, то все бувъ людъ одягнійший; були туть уже й міщане въ личакахъ и въ синіхъ каптанахъ, було й городове козацтво въ блакитнихъ да въ зеленихъ жупанахъ

^{"практично до кінця життя всотував лексичне багатство української мови, і то в різних діалектах"}

(Київська, Сумська, Полтавська, Черкаська області)

Є. Нахлік стверджує, що Пантелеймон Куліш досліджував лексичне багатство української мови не тільки на сході, півдні та центрі України, зокрема цікавився галицьким діалектом, занотовуючи цікаві слова до записників.

Південно-західне наріччя

Волинський говір

У двох спільнокореневих слова покойний, заупокойний.

У цих самих текстах паралельно зафіксовано покійникъ

Форму покойний можна вважати церковнослов’янізмом, саме її засвідчує Словник мови Шевченка 1964 р. В етнографічних записах П. Куліша зафіксовано ви́чний поко́й.

Припускаємо, що за часів П. Куліша в східнополіському говорі в аналізованих словоформах були поширені [о] та [і], однак на збереження *о в мові письменника могла впливати книжна традиція.

До стилістично зумовлених елементів книжності в мові П. Куліша треба зараховувати й форми з *о, що їх можна вважати лексичними архаїзмами.

Наприклад столець - престол.

І ки́нулись ку́пою до стола́ . Січу́ть, руба́ють Низовцíв, сажають на столе́ць Сомка»

Як видно, у тексті «Чорної ради» разом із застарілим столець автор у тому ж значенні відбиває стіл. Означена варіантність не випадкова, бо як співробітник Археографічної комісії для розгляду стародавніх актів П. Куліш мав змогу добре ознайомитися зі староукраїнською мовою і зауважити паралелізм в уживанні лексем стол – столець, що засвідчують пам’ятки княжої доби й пізніших часів; серед цих пам’яток був і Літопис Самовидця.

Гіпотетично, орієнтир П. Куліша на книжну традицію зумовив збереження *о в історизмах. Зокрема, у всіх досліджуваних першодруках П. Куліш відбиває з о мосток, Запорожжя та похідні форми, уживані в сучасній українській мові як назви історичних понять.

От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькії:

Аж ось піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів

Рефлекси *о в повноголосних структурах (у складах, які не можна однозначно кваліфікувати щодо закритості / відкритості) у мові першодруків П. О. Куліша варіативні: безголовъе – безголівъя, головку, збройний, воротьми – ворітьми.

Один був молодий собі козак, збройний, як до війни;

Через річку йшла до ворот гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державськії.

– безголівъя

гряниця, огряничить, румати, поміраемось, писарь,

И жупани, и худобу покинув вінъ ій на прожитокъ, а самъ у семразі убравсь за гряницю бабського царства.

Кирило, поміраемось, чий довша?« Козацьке слово, и оддавъ би шалевий свій поясъ за таку честь!

Відповідники [ф], [хв]

филі, хвил, фірточку, хвороба

Довго вінъ ворочавсь на своїй бурці; далі вставь, натяга жупанъ да й вийшов у гай фірточкою

А туть ще почало темніти, такъ Сомкове військо - наче те море, що съ-переду ще хоч видно, якъ хвилі ходять

Протеза

огонь, довгоусий, гаспедъ, юлицю, гурбою

Такъ хиба намъ сидіти, згорнувши руки, коли огонь уже підложено, и ось тужъ-тужь по- жежа схопитця по Вкраіні! «

 Який гаспедь одвоёвувавъ намъ наше добре, опрічъ насъ самихъ  кричали міщане.

Прийде й на нашу юлицю праз никъ

Епентеза

Двійчи, трейтій, пійти, доняла

И сюди й туди, и вдовжь и впоперекъ знай швендяють люде та й вони вирішили пійти.