5 червня 2023 року

Солдат Микита Найдьонов, позивний Череп, загинув 5 червня 2023 року поблизу села Веселе на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Йому назавжди залишилось 23 роки.

Микита народився і жив у Запоріжжі. Закінчив Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей, здобув фах монтажника гіпсокартонних конструкцій. Певний період займався вільною боротьбою, захоплювався кулінарією. Працював сушистом у міському кафе «Bar.In». Був одружений, пара чекали на первістка. Микита багато працював, щоб забезпечити всім необхідним майбутню дитину.

Під час повномасштабної війни, 30 березня 2023 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 54-ій окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця. Брав участь в обороні Донецької області.

«Мій чоловік був дуже веселим і життєрадісним хлопцем. Завжди всім допомагав, умів вислухати й дати пораду. Дуже хотів і чекав на доньку, яку так і не встиг побачити…» – розповіла Анастасія Найдьонова.

«Комунікабельний, веселий, відвертий, доброзичливий. Активно брав участь у шкільних та позашкільних спортивних змаганнях і культурно-масових заходах. Вмів гарно танцювати. Із задоволенням відвідував спортивний гурток. Захоплювався футболом», – додали про загиблого класний керівник та директор Запорізької школи-інтернату №7.

10 квітня 2023 року захисник отримав нагрудний знак «Золотий хрест».

Поховали захисника на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі.

Вдома на Микиту чекали мама, сестри, брати, дружина і донька, яка народилася вже після загибелі тата.

18 серпня 2022 р.

Військовослужбовиця Юлія Чайка загинула 18 серпня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу м. Запоріжжя, якого завдали російські окупанти. Їй було 38 років.

Юлія народилася у м. Марганець Дніпропетровської області. Жила у Запоріжжі. Закінчила Запорізьку державну інженерну академію, економічний факультет. Однак мріяла про творчу професію, тому за фахом не працювала. Жінка брала активну участь в житті міста, мала особливу думку, часто ставала ініціаторкою запеклих дискусій в соціальних мережах. Юля була ініціативним та принциповим членом Політичної партії «Демократична Сокира». Любила фестивалі, була меломанкою.

Коли почалася повномасштабна війна, Юлія приєдналася до лав Національної гвардії України, щоб захищати Батьківщину. Жінку згадують як яскраву, щиру та енергійну людину.

«Ми знайомі ще з тих часів коли здавалося, що ти можеш перевернути цей світ, на все вистачить часу, та все можно змінити. Весь цей час ти боролась із недосконалістю цього світу своїм креативом, щирістю, емпатією… Не змирилася і цього разу. На жаль, виправити те, що сталося вже неможливо», – написав Антон Карнаух, друг захисниці.

«Юля була невгамовною. Юлю знали всі й Юля знала всіх. У повній відповідності до прізвища, Юля літала Запоріжжям і не було таких, хто б не обертався їй услід. Юля була живою. Юля постійно мала нові ідеї і працювала над ними, бо всесвіт був для неї недостатньо ідеальним, а Юля хотіла це виправити. І виправляла. Доки могла. Юля була скаженою. Юлю не могло зупинити нічого. В принципі нічого. Коли Юля вважала щось правильним, вона просто робила це, не звертаючи увагу на жодні перепони. Навіть сьогодні її не зупинили – просто дали їй весь Всесвіт. І трохи тиші», – написали на сторінці «Демократичної Сокири».

«Помирати не страшно, страшно втратити майбутнє дітей», – писала Юлія Чайка 24 липня 2022 року.

Поховали військовослужбовицю у Запорізькій області.

У жінки залишився 10-річний син Микита.